Зміст вступ 4 Розділ Становлення І розвиток законодавства про вугледобувну промисловість: історіографія проблеми, джерельна база та - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Зміст вступ Розділ І 1 495.52kb.
Теоретико-методологічні основи політології 4 532.5kb.
«Принципи розвінчування власницького Лондону, проблеми урбанізації... 1 427.61kb.
Колесова І. В модернізація фінансового механізму корпорацій як необхідна... 1 212.21kb.
Деякі теоретико-методологічні підходи І методи дослідження політичної... 1 94.53kb.
Зміст Вступ Розділ Особливості розвитку теорії права у Київському... 1 431.95kb.
План Вступ початки української соціології розвиток вітчизняної соціології... 1 187.18kb.
Розділ Теоретико-методологічні аспекти мотивації 5 Поняття і сутність... 1 62.93kb.
План Вступ 1 Становлення банківської системи України 2 Національний... 1 149.09kb.
Концепція мовної освіти в Україні Вступ 1 139.11kb.
Основи містобудівного кадастру Зміст і структура містобудівного кадастру 1 256.18kb.
Ознайомити учнів 5-ого класу із дитячою українською прозою, презентувати... 1 87.64kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Зміст вступ 4 Розділ Становлення І розвиток законодавства про вугледобувну промисловість - страница №1/3



ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1. Становлення і розвиток законодавства про вугледобувну промисловість: історіографія проблеми, джерельна база та теоретико-методологічні основи дослідження 12

1.1. Історіографія проблеми та джерельна база дослідження 12

1.2. Теоретичні основи, категоріальний апарат та методологія дослідження 24

Висновки до розділу 1 30

Розділ 2. Становлення та початковий розвиток законодавства про вугледобувну промисловість (XVIII – початок ХХ ст.) 32

2.1. Загальні закономірності становлення і початкового розвитку законодавства, що регулює діяльність вугледобувної промисловості 32

2.2. Досвід законодавчого регулювання залучення приватних капіталів до розвитку вугледобувної промисловості. 58

Висновки до розділу 2 69

Розділ 3. Законодавство про вугледобувну промисловість в українських державах 1917–1920 рр. 71

3.1. Основні проблеми законодавчого забезпечення діяльності вугледобувної промисловості 71

3.2. Особливості законодавчого регулювання відносин у вугледобувній промисловості в умовах політичної нестабільності і загострення соціальних суперечностей 98

Висновки до розділу 3 107

Розділ 4. Розвиток законодавства про вугледобувну промисловість у Радянській Україні 109

4.1. Формування та розвиток українського радянського законодавства про вугледобувну промисловість 109

4.1.1. Законодавство про вугледобувну промисловість у довоєнні і воєнні роки

109


4.1.2. Законодавство про вугледобувну промисловість у повоєнний період 137

4.2. Досвід законодавчого забезпечення поєднання адміністративно-командної економіки і господарського розрахунку у вугледобувній промисловості 149



Висновки до розділу 4 165

Розділ 5. Використання історичного досвіду в сучасному законодавчому регулюванні відносин у вугледобувній промисловості 168

Висновки до розділу 5 189
Висновки 190

Список використаних джерел 196

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html


ВСТУП
Актуальність дисертаційного дослідження. У структурі споживаних паливно-енергетичних ресурсів України вугілля та його продукти займають понад 25%, з вугледобувною промисловістю пов’язані долі багатьох тисяч людей, а держава витрачає на її підтримку величезні кошти. Водночас на початку 2003 р. 60% підприємств вугледобувної промисловості у Донбасі проходили на різних стадіях процедуру банкрутства, а однією з вимог Міжнародного валютного фонду до України є закриття неприбуткових шахт, які становлять близько 40 % від їх загальної кількості. Проте реорганізація галузі шляхом ліквідації всіх неприбуткових шахт неминуче породить нові проблеми у соціальній сфері шахтарських міст.

Серед багатьох чинників, що негативно впливають на реформування вугільної промисловості, одним з найвагоміших є недостатня розробленість і ефективність відповідного законодавства. Державна влада, орієнтуючись на найближчі цілі, вирішує адміністративним та законодавчим шляхом поточні господарські завдання, не пов’язуючи їх із довгостроковими соціально-політичними та економічними стратегіями. Так, низка прийнятих Президентом України та Кабінетом Міністрів України у 1995–1996 рр. нормативно-правових актів, спрямованих на реформування відносин власності у вугледобувній промисловості, мали негативні наслідки. На цьому тлі позитивним моментом стало прийняття Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 р., який закріпив організаційно-правові основи діяльності гірничої промисловості. Але навіть сьогодні у чинному законодавстві немає реального механізму отримання коштів для перебудови вугільної промисловості.

Фахівці з питань промислового розвитку вбачають один із шляхів розв’язання цієї проблеми у вивченні та використанні в українському законодавстві зарубіжного досвіду відбудови промисловості (насамперед європейських країн та Росії). Проте цей шлях не враховує національних та місцевих особливостей розвитку, які можуть звести нанівець усі намагання виходу з кризи. Разом з тим в Україні накопичено багатий власний історичний досвід розвитку і відновлення вугільної промисловості. Це, зокрема, практика розроблення вугільних родовищ із залученням іноземного капіталу, уроки відновлення вугільної промисловості після двох світових воєн тощо.

Донедавна в офіційних документах та у вітчизняній науковій літературі домінували заідеологізовані стереотипи щодо недосконалості методів управління вугільною промисловістю у дореволюційний період, а також у період становлення української державності. Здебільшого негативно оцінювалася приватна форма власності на надра та на засоби виробництва у вугільній промисловості, що призвело до вилучення з наукового обігу важливої частини державно-правового досвіду. Тому об’єктивний аналіз регулювання відносин у вугледобувній промисловості України з часів її виникнення, вивчення способів та шляхів подолання економічних криз дає нам той безцінний досвід, який можна враховувати при розробленні сучасних концепцій розвитку вугільного сектору економіки.

Актуальність цього дослідження посилюється наявністю певних прогалин у висвітленні відповідної проблематики в попередній науковій літературі. Так, при підготовці дисертаційного дослідження автором було проаналізовано праці багатьох вітчизняних та зарубіжних учених. Здебільшого це праці початку ХХ ст., різні за своєю глибиною, змістом, напрямами, ідеологією та обсягом дослідження, що торкались проблем застосування приватного капіталу у роботі вугледобувної промисловості, розвитку гірничого права, системи фабрично-заводського законодавства, змін способів та методів державного управління. В окремих працях фрагментарно висвітлювалася проблема утворення та розвитку галузевого законодавства, але системного дослідження розвитку законодавства, що регулювало відносини у вугледобувній промисловості в Україні протягом ХVIII–ХХ ст., не було. Відповідно з’явилась потреба у концептуалізації та комплексному підході до досліджуваної проблеми.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження проведено відповідно до науково-дослідної програми кафедри теорії та історії держави і права Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті, розробленої згідно з планом наукових досліджень “Програма розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 рр.”. Воно було також узгоджено з плановими дослідженнями Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Теоретико-методологічні проблеми історії української державності та права” (№ держ. реєстрації 1998U001939) та “Історія держави і права: сучасні проблеми історіографії, джерелознавства та юридичної біографістики (№ держ. реєстрації 0101U000377).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні закономірностей та особливостей розвитку законодавчого регулювання відносин у вугледобувній промисловості як елементу державного регулювання гірничої справи загалом.

Відповідно до поставленої мети, увагу зосереджено на вирішенні таких завдань:

оцінка наукової літератури та історичних джерел з досліджуваної проблеми;

встановлення основних соціально-економічних, політичних та юридичних чинників, що зумовили становлення та розвиток законодавства про вугледобувну промисловість в Україні;

визначення структури законодавства про вугледобувну промисловість на різних етапах історії розвитку промислових відносин в Україні;

з’ясування закономірностей та особливостей формування і функціонування органів державного управління вугледобувною промисловістю;

розкриття характеру і масштабу впливу держави на розвиток вугледобувної промисловості шляхом аналізу ефективності відповідних нормативно-правових актів;

з’ясування впливу попереднього гірничого законодавства на формування та регулювання сучасних суспільних відносин у вугільній промисловості, формування пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства.



Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини у вугледобувній промисловості України протягом ХVІІІ–ХХІ ст.

Предметом дослідження є становлення та розвиток законодавства, що регулювало зазначені вище суспільні відносини.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено сукупність загальнотеоретичних принципів та сучасних засобів і методів наукового пізнання (філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових). Обґрунтуванню обраних методів присвячено окремий підрозділ дисертаційного дослідження (1.2). Зокрема, при визначенні структури, мети та завдання дослідження здобувач спирався на універсальний діалектичний метод пізнання та гносеологічний підхід. Серед загальнонаукових методів використовувались такі як аналізу та синтезу, системний, структурний, функціональний. Серед спеціально-наукових методів – історико-оглядовий, формально-юридичний, порівняльно-правовий, хронологічно-проблемний, статистичний, соціологічний.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від видання першого документа, що регулював гірничі відносини на території України у складі Російської імперії (1700 р. ), та до 2003 р.

Територіальні межі дослідження охоплюють сучасну територію України. Основним регіоном дослідження став український Донбас (сучасні Донецька та Луганська області, частина Дніпропетровської та Харківської областей). Поза дослідженням свідомо залишилися Західноукраїнський вугільний басейн та буровугільні розробки, оскільки вони через невелику потужність не могли суттєво впливати на економічний розвиток держави, тобто мали статус місцевої промисловості.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що, завдяки сукупності теоретичних узагальнень, зроблених на підставі нових даних про історичні передумови, закономірності та особливості становлення і розвитку вугільної промисловості та пов’язаного з нею законодавства, стало можливим уперше реконструювати історичний процес виникнення, розвитку та реформування законодавства з питань регулювання відносин у вугледобувній промисловості в Україні протягом ХVІІІ–ХХІ ст.ст.

Наукова новизна дисертації виражена насамперед у таких головних результатах дослідження:



  1. Встановлено, що основними соціально-економічними, політичними та юридичними чинниками, які зумовили становлення та розвиток законодавства про вугледобувну промисловість в Україні, є:

а) високий ступінь концентрації великих промислових підприємств вугільної галузі на обмеженій території, стратегічна перевага вугілля в паливному балансі України та містоутворюючий характер вугільних підприємств;

б) політична нестабільність в умовах соціальної напруженості регіону;

в) недосконалість загального гірничого законодавства, яке не здатне в повному обсязі регулювати питання діяльності галузі з підвищеним рівнем небезпеки;

г) неефективна діяльність вугільної промисловості за умови нестабільного законодавства та неналежного фінансування.



  1. Обґрунтована думка про те, що структура системи нормативних актів законодавства про вугледобувну галузь зберігала наступність на різних етапах історії розвитку галузі.

  2. Доведено, що на початку ХХ ст. з’являється тенденція до виділення в окрему групу державних органів управління вугледобувною галуззю. Наслідком цієї тенденції стало утворення в радянські часи центрального органу управління вугільною промисловістю. Скасування Міністерства вугільної промисловості УРСР наприкінці 80-х років ХХ ст. негативно відбилося на діяльності галузі, оскільки децентралізація управління спричинила ефект некерованості.

  3. Доведено, що відновлення Міністерства вугільної промисловості України у 1994 р. не дало позитивного ефекту у зв’язку з відсутністю необхідного законодавства про вугледобувну промисловість. Поспішність та непослідовність у виконанні рішень, нестабільність складів урядів України негативно позначилося на авторитетності цього органу. Проте скасування центрального державного органу управління знижує ефективність реформування, оскільки специфіка діяльності вугледобувної промисловості вимагає її постійного регулювання та контролювання з боку держави на відповідному рівні.

  4. Додатково обґрунтовано висновок про те, що негативним чинником розвитку законодавства про вугледобувну промисловість є відсутність у державі енергетичної стратегії (енергополітичної концепції), яка повинна визначити стратегічний напрям розвитку паливних та енергетичних відносин в Україні. Гірничий закон України 1999 р. містить передові засади гірничого законодавства, але з огляду на відсутність ефективного механізму реалізації положень цього закону доцільно розробити та прийняти Гірничий кодекс України.

  5. Аргументовано висновок, що залучення приватного капіталу до реформування галузі має бути обмеженим, а перевага повинна надаватися державному фінансуванню. Новий курс на реформування відносин власності не може суттєво поліпшити ситуацію з інвестиційною привабливістю вугільної промисловості, оскільки впровадження програм базується на загальному законодавстві й не має чітко прогнозованого економічного підґрунтя.

  6. Запропоновано заходи для вдосконалення бюджетного фінансування реформування вугледобувної промисловості України, яке повинно бути гарантованим відповідним чинним законодавством. Зокрема доцільно розробити та затвердити на законодавчому рівні Національну програму реформування вугледобувної промисловості, в якій передбачити гарантії для належного фінансування реформи у паливному секторі.

  7. Зроблено висновок про те, що для ефективного впровадження реформ необхідне створення умов централізації та державного дотування, які обмежують створення, розвиток та регулювання вільного вугільного ринку. Запропоновано частково відмовитися від цього економічного інструменту та обмежити вільний продаж вугілля до великих споживачів вугільної продукції шляхом укладання довгострокових, гарантованих урядом угод.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані: для подальшого наукового опрацювання проблеми формування та розвитку законодавства про вугледобувну промисловість в Україні, гірничого законодавства загалом і осмислення важливих історико-правових питань розвитку українського державотворчого процесу; при викладанні курсів історії держави і права України та при підготовці відповідних розділів підручників і навчально-методичних посібників; з метою створення необхідного підґрунтя для побудови правової бази сучасної української держави.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Положення і висновки наукового дослідження обговорювались на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права Донецького інституту внутрішніх справ МВС України при Донецькому національному університеті та відділу історико-правових досліджень Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. Результати дослідження оприлюднені у доповідях на таких наукових форумах:

Міжнародні конференції: “Актуальні проблеми і досвід місцевого самоврядування у Східноукраїнському регіоні” (м. Донецьк, вересень 2001 р., тези опубліковані); “Наступність у праві та юридичній науці” (м. Львів, вересень 2001 р., тези не друкувалися); “История государства и права Украины и России: взгляд из ХХI века” (м. Курськ, травень 2002 р., тези друкуються); “Юридична біографістика: історія, сучасність та перспективи” (м.Феодосія, вересень 2002 р., тези опубліковано); “Юридична наука та освіта: історія, сучасність, перспективи” (м. Рівне, травень 2003 р., тези друкуються); “Історико-правові проблеми автономізму та федералізму” (м. Севастополь, вересень 2003 р., тези друкуються).

Міжвузівські конференції: “Історико-правові аспекти державотворчих процесів в Україні ХХ ст.” (Донецький інститут внутрішніх справ МВС України, м. Донецьк, квітень 2002 р., друкуються).

Основні положення дисертації викладені у трьох наукових статтях, які опубліковано у фахових виданнях:

1. Історико-правові аспекти формування та розвитку права власності на надра в Україні у ХVІІІ–ХХ ст. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. Вісник ДІВС МВС України. – 2001.– № 2. – С. 73–81.

2. Органи державного монопольного управління вугільною промисловістю України: формування та розвиток // Право України. – 2002.– №7. – С. 39–43.

3. Питання орендних відносин у вугільній галузі: радянський досвід та сучасне законодавство // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави та права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 166–172.

Структура та обсяг дисертації. Відповідно до мети, завдань та предмета дослідження дисертація складається із вступу, п’яти розділів, які разом включають десять підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг основного тексту дисертації – 195 сторінок, списку використаних джерел – 29 сторінок (435 посилань).

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html



ВИСНОВКИ

следующая страница >>


izumzum.ru