Завдання з навчальної дисципліни „міжнародне приватне право” - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Робоча програма навчальної дисципліни 4 567.55kb.
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни... 1 13.62kb.
Програма співбесіди з дисципліни "Основи правознавства" для конкурсного... 1 64.93kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 1 147.8kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 4 503.92kb.
Програма І робоча програма навчальної дисципліни 1 15.89kb.
Робоча програма навчальної дисципліни історія української літератури... 1 216.37kb.
Індивідуальні навчально-дослідні завдання 1 128.66kb.
Робоча програма навчальної дисципліни історія зарубіжних політичних... 3 627.17kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 020301 Філософія любові напряму... 1 267.08kb.
Програма навчальної дисципліни теорія І методика журналістської творчості 2 548.9kb.
Жовтень 1 жовтня – 110 років тому (1904 р.) в Катеринославі при губернській... 1 327.82kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Завдання з навчальної дисципліни „міжнародне приватне право” - страница №1/1





МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО


КАФЕДРА АГРАРНОГО ПРАВА
ЗАВДАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
МІЖНАРОДНЕ ПРИВАТНЕ ПРАВО”

для студентів 5 курсу денної форми навчання

ХАРКІВ

2004


Завдання з навчальної дисципліни "Міжнародне приватне право" / Уклад.: – Харків: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2004. – с.

Укладачі: Гайворонський В.М.,

Жушман В.П.,

Погорецька Н.В.,

Шуміло І.А.,

Уркевич В.Ю.,

Медведєва О.А.


Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою академії

(протокол № ___ )
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Курс міжнародного приватного права вивчається з метою забезпечення професійної підготовки юристів, що відповідають сучасним кваліфікаційним вимогам, та передбачає засвоєння студентами теоретичних та практичних знань в галузі колізійного та матеріально-правового регулювання приватно-правових відносин з іноземним елементом.

Практичні заняття з міжнародного приватного права мають на меті навчити студентів розуміти зміст закону та застосовувати норми права щодо конкретних життєвих ситуацій. Такі ситуації викладено у задачах, більшість яких мають у своїй основі реальні судові справи, що дозволяє максимально наблизити учбову аудиторію до практичної діяльності. В задачах висвітлюються певні фактичні обставини та формулюються головні питання, що підлягають вирішенню. При вирішенні завдань студент, керуючись нормами права, має визначити юридичне значення кожного факту, що згадується в умовах задачі, детально формулювати питання про права та обов’язки, що виникають між учасниками правовідносин, про обґрунтованість їхніх вимог та заперечень, а якщо справа вирішена судом – то про обґрунтованість наведеного в задачі рішення. Деякі задачі передбачають варіанти двох або декількох рішень шляхом моделювання фактичних обставин.

Готуючись до занять студент вивчає основну рекомендовану літературу, нормативні акти, судову практику. При підготовці до практичних занять рекомендується також звертатися до ресурсів Інтернету, де на численних сайтах містяться постійно оновлювані електронні бази даних та корисні джерела інформації із сучасних проблем міжнародного приватного права, зокрема: http://www.unidroit.org/ – сайт УНІДРУА; http://www.uncitral.org/ – сайт ЮНСІТРАЛ; http://www.hcch.net/ – сайт Гаазької конференції з міжнародного приватного права; http://www.wto.org/ – сайт Всесвітньої торгової організації; http://lexmercatoria.org – база даних по праву міжнародної торгівлі Університету Тромсо та ін.

Поряд із вирішенням задач на практичних заняттях обговорюються теоретичні питання, що формулюються викладачем та студентами, визначається ставлення до думок, висловлених в літературі, наводиться необхідна наукова аргументація.

З А В Д А Н Н Я Д Л Я П Р А К Т И Ч Н И Х З А Н Я Т Ь


Тема 1. ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА

МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Контрольні запитання

  1. Поняття міжнародного приватного права.

  2. Поняття та передумови виникнення „правовідносин з іноземним елементом”.

  3. Предмет міжнародного приватного права та його правова природа.

  4. Співвідношення матеріально-правового і колізійного методів регулювання в міжнародному приватному праві.

  5. Система міжнародного приватного права як галузі права, науки та навчального курсу.

  6. Національний та міжнародно-правовий аспекти міжнародного приватного права. Його співвідношення з Lex mercatoria.

Практичні завдання

    1. Складіть перелік найбільш важливих законодавчих актів України, що регулюють цивільні правовідносини, „ускладнені іноземним елементом”.

    2. Визначте характер правовідносин у наведених нижче прикладах. Чи належать вони до сфери регулювання міжнародного приватного права?

а) Уряд України у зв’язку із несприятливою епізоотичною ситуацією у США прийняв рішення про заборону ввозу на територію нашої держави яловичини, виробленої в цій країні, внаслідок чого приватним підприємцям було завдано збитків;

б) громадяни Російської Федерації захопили літак української компанії „Аеросвіт” і під загрозою застосування зброї примусили екіпаж здійснити переліт до Туреччини;

в) державна акціонерна компанія „Укрнафта”, яка за договором будівничого підряду була замовником, несвоєчасно виконала зобов’язання щодо оплати робіт, виконаних румунською будівничою фірмою „Ботошани”;

г) після смерті емігранта з України, що постійно проживав у Канаді і залишив там майно, виникли спадкові відносини із спадкоємцями – громадянами України.



1.3. Після смерті громадянина України Н., який постійно мешкав у м. Харкові, залишилося рухоме майно, що перебувало на території Франції. У зв’язку із відсутністю спадкоємців відповідний орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини звернувся до суду України про визнання спадщини від умерлою. За рішенням суду усе майно, що залишилося після смерті Н., перейшло у власність територіальної громади.

Який характер (публічно-правовий чи приватно-правовий) носять відносини, що виникли після смерті Н.? Чи складають данні відносини предмет регулювання МПП?

Література.

  1. Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право: Курс лекцій. - К. - 1997.

  2. Попов А.А. Международное частное право. – Харьков, 1997.

  3. Кибенко Е.Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. - Х.: Эспада, 2003.

  4. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3 т. – М.: Спарк, 2002.


Тема 2. ФОРМИ (ДЖЕРЕЛА) МІЖНАРОДНОГО

ПРИВАТНОГО ПРАВА

Контрольні запитання

  1. Загальна характеристика форм міжнародного приватного права.

  2. Міжнародний договір як форма міжнародного приватного права. Основні міжнародні багатосторонні конвенції.

  3. Внутрішнє законодавство в галузі міжнародного приватного права та проблеми його кодифікації.

  4. Кодифікація правових звичаїв міжнародної торгівлі.

  5. Судова та арбітражна практика як джерела міжнародного приватного права.

Практичні завдання

2.1. У 2003 році російська громадянка, що мешкає в м. Києві, звернулася у місцевий суд Дарницького району м. Києва із позовом про розірвання шлюбу зі своїм чоловіком К., що мешкає у м. Уфа (Російська Федерація) і є громадянином Росії.

На які акти внутрішнього законодавства та міжнародні угоди має посилатися суд, вирішуючи справу?

2.2. Громадянин Бондаренко звернувся до суду з позовом до авіакомпанії „Українські авіалінії” про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди. При цьому він посилався на те, що придбавши білети в касах авіакомпанії, із сім’єю 1 серпня 2004 р. вилетів до м. Салоніки (Греція). Прибувши до аеропорту м. Салоніки 10 серпня 2004 року для повернення до м. Києва, гр. Бондаренко дізнався, що його рейс скасований. Вилетіти до м. Києва він зміг лише 12 серпня, але вже з м. Афіни, куди змушений був діставатися на таксі. Бондаренко вважає, що йому завдано матеріальні збитки, які складаються з вартості невиконаної авіакомпанією послуги, неустойки, вартості дороги від Салоників до Афін та інших транспортних витрат. Моральну шкоду позивач оцінив у 10 тисяч грн.

Рішенням суду позов був задоволений частково, на користь позивача стягнуто 3500 грн. компенсації майнових збитків. У задоволенні вимог щодо відшкодування моральної шкоди відмовлено, оскільки така можливість не передбачена ані договором, ані Правилами міжнародних повітряних перевезень пасажирів, ані Варшавською конвенцією уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень від 12 жовтня 1929 р., а Закон України „Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року спірні правовідносини не регулює.



Чи можна погодитись із рішенням суду? Якими нормативними актами регулюються спірні правовідносини?

Нормативні акти України

  1. Конституція України 1996 р. Закон України “Про дію міжнародних договорів на території України” від 10.12.91 //Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст.137.

  2. Закон України “Про міжнародні договори України” від 22.12.93 //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №10 – Ст. 45.

  3. Закон України "Про прийняття Статуту Гаазької конференції з міжнародного приватного права" від 15.05.2003 //Відомості Верховної Ради України. - 2003. - N30. - Ст.250.

  4. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.05.91 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - №7 - С.6.

  5. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №19. - Ст.80.

  6. Консульський Статут України від 02.04.94 //Укази Президента України - 1997. - Т.1 - С.804.

  7. Закон України “Про правонаступництво” від 12.09.91 //Відомості Верховної Ради України.-1991.-№46- Ст.617.

  8. Сімейний Кодекс України //Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 21-22. - Ст.135.

  9. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р. //Відомості Верховної Ради України. - 2003.- N40 -44.- Ст.356. Наказ

  10. Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу. Затверджені наказом Мінтрансу України 25. 07.2003// Офіційний вісник України. - 2003.- N 36.- Ст. 1958.

Міжнародні угоди

    1. Віденська Конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.69 //Міжнародні договори України. - 1997. - Т.1 - С.6.

    2. Віденська Конвенція про правонаступництво держав стосовно договорів від 23.08.78 //Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №41 - Ст.601.

    3. Віденська конвенція про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями" від 21.03.1986 //Міжнародні договори України. - 1997. - Т. 1 - С.47.

Література

  1. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 15-42.

  2. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 18-30.

  3. Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 18-33.

  4. Гайворонський В. Джерела права //Вісник Академії правових наук України. 2001. №1.

  5. Первомайський О. До питання про джерела цивільного права //Право України. 2001. №2.

  6. Довгерт А.С. Гармонізація цивільного (приватного) права в Європі //Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом. Матеріали науково-практичної конференції - Жовтень - К., 1998. - С. 237-240.

  7. Фединяк Г. Правові системи світу та джерела їх приватного права //Вісник Львівського національного університету. Серія міжнародні відносини. Вип. 2.- Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2000. - С. 293-302.



Тема 3. ЗАГАЛЬНІ ІНСТИТУТИ МІЖНАРОДНОГО

ПРИВАТНОГО ПРАВА

Контрольні запитання
1. Колізії законів та їх види. Сфера виникнення колізій законів у просторі. Підстави, зміст цілі застосування іноземного права.

2. Поняття, структура та система колізійних норм, їх природа та співвідношення з нормами інших галузей права.

3. Види колізійних норм. Типи колізійних прив’язок. Формули прикріплення.

4. Особливі колізійні інститути:



  • попереднє питання;

  • зворотна відсилка та відсилка до закону третьої держави;

  • поняття автономії волі;

  • проблема кваліфікації норм і "конфлікт кваліфікацій";

  • інститут публічного порядку в міжнародному приватному праві;

  • інститут „обходу закону”;

  • поняття "кульгаючих" відносин.

5. Матеріально-правова взаємність (матеріальна та формальна). Реторсії. Поняття режимів (національний, найбільшого сприяння, спеціальний).

Практичні завдання

3.1. Прочитайте наведені нижче норми:

- стаття 424-1 Цивільного процесуального кодексу України: “підсудність судам України цивільних справ по спорах, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підприємства і організації, а також по спорах, в яких хоча б одна з сторін проживає за кордоном, визначається законодавством України”;

- стаття 28 Закону України “Про міжнародний комерційний арбітраж”: “третейський суд вирішує спір згідно з такими нормами права, які сторони обрали як такі, що застосовуються до суті спору”;

- стаття 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”: “форма зовнішньоекономічної угоди визначається правом місця її укладання”.


Які види колізійних прив’язок використано у наведених колізійних нормах? Вкажіть, до яких класифікаційних груп їх можна віднести.
3.2. Між українським та російським підприємством в м. Одесі укладено договір постачання продукції, в якому сторони не визначили належного до застосування права.
Якими критеріями буде керуватися господарський суд, визначаючи належне до застосування право, у разі виникнення спору між сторонами?
3.3. Поясність, чи присутній у наведених нижче прикладах обхід закону і чи є такі дії протиправними:

а) громадянка України виїжджає на територію США, де народжує дитину з метою отримання дитиною громадянства США;

б) усиновитель та усиновлена ним донька, громадяни України, виїжджають в іншу країну на постійне проживання, де укладають шлюб;

в) громадяни України та Російської Федерації, з метою уникнення необхідності нотаріального посвідчення договору дарування житлового будинку, укладають цей договір на території країни, у законодавстві якої відсутня вимога щодо його нотаріального посвідчення;

г) підприємство, зареєстроване на території України та підприємство, створене за законодавством Республіки Білорусь, при укладенні договору купівлі-продажу закріпили в ньому, що до визначення змісту прав та обов’язків сторін за цим договором застосовується право Венесуели.

3.4. Англійський дипломат громадянин П. у січні 2002 р. вступив до шлюбу з громадянкою України К. Шлюб було зареєстровано в м. Києві. К. взяла прізвище чоловіка. Після закінчення строку свого перебування в Києві у жовтні 2002 р. він повернувся до Великої Британії та через деякий час пішов з дипломатичної служби. Громадянка К. не змогла поїхати, тому що не було з ким залишити своїх старих батьків. Через 1 рік громадянин П. повідомив, що він збирається одружитися з жінкою, яка чекає від нього дитину. Для прискорення розірвання шлюбу в британському суді він попрохав громадянку К. засвідчити у нотаріуса в Києві документ, який би підтвердив факт її подружньої невірності. Пояснювалось це тим, що на відміну від українського законодавства, яке не містить переліку підстав для судового розірвання шлюбу, в англійському праві «подружня невірність» є однією з беззаперечних підстав.

Громадянка К. відмовилася засвідчити документ і звернулася до юридичної консультації (Ін’юрколегію) для порушення у Київському міському суді справи про розірвання шлюбу. Суд належним чином повідомив громадянину П. про час розгляду справи, але відповідач до суду не з’явився, тому шлюб було розірвано за його відсутністю.



Чи буде визнано судове рішення Київського міського суду в Англії? Як називаються в міжнародному приватному праві відносини, які визнаються в одній країні, але не визнаються в іншій?

3.5. Судноплавна компанія, що знаходиться та зареєстрована у Великій Британії, уклала з підданою Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії п. Сміт трудову угоду, яка передбачала її роботу в якості касира на пароплавному паромі, що здійснює рейси між британським портом Дувр та французьким містом Гавр. Судно, на якому працювала п. Сміт, ходило під німецьким прапором та було внесено до реєстру судів м. Гамбург. Трудовий договір з нею було розірвано достроково. Пані Сміт звернулася із позовом до німецького суду.

Яке право має бути застосоване щодо розірвання договору? Яка країна має розглядатися як країна місця роботи щодо морського судна? Чи можна виходити з того, що судно є „плаваюча частина території держави”?

Нормативні акти

  1. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №2 – Ст.161.

  2. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.05.91 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-2001.-№7- С.6.

  3. Закон України “Про заставу” від 02.10.92// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – №47 – Ст.642.

  4. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.94 //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №25 – Ст.198.

  5. Сімейний Кодекс України //Відомості Верховної Ради України. – 2002.-№21-22.- Ст..135.

  6. Цивільний Кодекс України від 16 січня 2003 р.

  7. Кодекс законів про працю України.

Література

  1. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 48-78.

  2. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. - Харьков, 1995.

  3. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 30-49.

  4. Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 33-74.

  5. Корецкий В.М. Очерки англо-американской доктрины й практики международного частного права. - М., 1948.

  6. Фединяк Г.С. Порівняльний метод і порівняльне правознавство у сфері міжнародного приватного права // Право України. - 2002. - №7 - С. 107-110.

  7. Хачатурян А. Г. Унификация коллизионных норм в международном частном праве. - К.: УМК ВО, 1993.

  8. Галянтич М. Колізії нормативних актів: вимушений шлях розвитку права? // Право України. – 1996.-№6.- С. 33-36.

  9. Мурашин Г., Андрійко О. Колізійне право //Право України. 2002. №2.

  10. Меленко С. До питання про склад норм міжнародного приватного права //Чернівецький ун-т.- Науковий вісник.- Чернівці. - 1997.- Вип.11: Правознавство С. 145-154.


Тема 4. СУБ’ЄКТИ МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

Контрольні запитання

  1. Правові засади регулювання статусу фізичних осіб у міжнародному приватному праві.

  2. Система правових актів, що регулюють правовий стан іноземців в Україні. Майнові, підприємницькі та інші права іноземців в Україні.

  3. Основні питання правового статусу громадян України за кордоном. Взаємність щодо фізичних осіб у міжнародному приватному праві.

  4. Юридична особа як суб'єкт міжнародного приватного права. Визначення національності іноземних юридичних осіб згідно з українським внутрішнім законодавством і міжнародними договорами України.

  5. Правові форми спільної господарської діяльності (транснаціональні корпорації та інші).

  6. Міжнародні юридичні особи.

  7. Держава як суб'єкт відносин міжнародного приватного права, типові сфери відносин. Імунітет держави та його види.

Практичні завдання

4.1 До місцевого суду Київського району м. Харкова звернулася громадянка Афганістану Шохаб Адель Ройя зі скаргою на дії Управління міграційної служби Харківської обласної державної адміністрації. У своїй заяві п. Шохаб Адель Ройя вказувала, що вона у 1981-1986 рр. навчалася у Харківському медичному інституті, потім повернулася на батьківщину, де працювала лікарем. З 2000 року в Афганістані виникла реальна загроза переслідування урядом талібів жінок, що отримали освіту та професію в колишньому СРСР. Доказом цього є офіційно розповсюджена інформація Управління Верховного комісару ООН у справах біженців. У 2003 році п. Шохаб Адель Ройя прибула в Україну з метою отримати притулок у безпечній країні та набути статус біженця, про що звернулася з клопотанням до міграційної служби, але її клопотання не було розглянуто.

В судовому засіданні представник Управління міграційної служби Харківської обласної державної адміністрації пояснив, що заявниці було відмовлено у розгляді клопотання про надання статусу біженця у зв’язку з тим, що вона прибула на територію України з Республіки Таджикистан, де знаходилася у безпеці та мала реальну можливість отримати цей статус.



За яких умов надається статус біженця в Україні? Підготуйте проект рішення суду.

4.2. У липні 1999 р. виконком Гайсинської міської ради звернувся в суд із позовом до громадянина Російської Федерації Понамарьова П.М. про визнання недійсним охоронного свідоцтва (броні) та розірвання договору найму жилого приміщення. Позивач зазначав, що відповідач займав за договором найму жилого приміщення квартиру N 36 по вул. К. Маркса, 63 у м. Гайсині. У зв'язку з виїздом на роботу в Тюменську область Російської Федерації, що належить до районів Крайньої Півночі, він забронював зазначену квартиру на час дії трудового договору, було видане охоронне свідоцтво на період з 3 лютого 1998 по 1 липня 2000 р. Посилаючись на те, що відповідач не є громадянином України і в разі повернення не має права на її громадянство, фактично вибув на інше постійне місце проживання в райони Крайньої Півночі, позивач на підставі ст. 107 ЖК вважав, що Пономарьов П.М. втратив право користування спірним житлом.

Яке рішення має винести суд? Які угоди між Україною та Російською Федерацією регулюють дані правовідносини? Підготуйте проект рішення суду.

4.3. Громадянин України К. звернувся до місцевого суду Дзержинського району м. Харкова (за місцем свого проживання) з позовною заявою про відшкодування шкоди, що була завдана йому під час туристичної поїздки до Німеччини. Відповідачем у позовній заяві було зазначено Федеративну Республіку Німеччину.

Суддя відмовив у прийняті позовної заяви К. до розгляду, посилаючись на зміст ст. 425 ЦПК України, відповідно до якої необхідно отримання згоди компетентних органів Німеччини на пред’явлення такого позову. Також К. було роз’яснено його право звернутися з подібним позовом безпосередньо до суду Німеччини.



Чи правомірна відмова судді у прийнятті позовної заяви? У чому полягає імунітет держави? Який вид імунітету держави у даному випадку було застосовано?

4.4. Приватне підприємство “Алтай”, зареєстроване в Україні, з метою продажу своїх товарів за кордон вирішило укласти договір з арабською фірмою “Халіф”. Перед укладенням договору виникло питання щодо правомірності діяльності арабської фірми на території України, на підтвердження якої було надано статут фірми “Халіф”, викладений арабською мовою.

Якими документами підтверджується статус іноземних юридичних осіб на території України? Які вимоги ставляться до таких документів? Розкрийте зміст поняття “національність” юридичної особи.

4.5. У липні 2002 р. громадянин Уваров звернувся до суду з позовом до Посольства Республіки Куба в Україні (далі – Посольство) про відшкодування шкоди. Позивач зазначав, що 25 травня 2002 р. належний Посольству легковий автомобіль марки "Шкода Філіція" внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі – ДТП) завдав шкоду легковому автомобілю марки "Мерседес-Бенц", який належить йому на праві власності. Згідно з довідкою управління ДАІ УМВС України в м. Києві від 28 травня 2002 р. винним у ДТП визнано водія Посольства. Суд виходив із того, що Посольство є власником автомобіля, яким заподіяно шкоду автомобілю позивача, і тому повинно відповідати за цивільним законодавством.

Посилаючись на те, що Посольство в добровільному порядку шкоду не відшкодувало, а на ремонт автомобіля він витратив 17 тис. 421 грн., позивач просив задовольнити позовні вимоги і, крім зазначеної суми, стягнути й інші понесені ним витрати.

Рішенням місцевого суду Шевченківського району м. Києва від 28 жовтня 2002 р. позов було задоволено. З Посольства стягнуто на користь Уварова 19 тис. 12 грн.

Відповідачем було подано скаргу до Київського апеляційного суду .



Чи підлягає скарга задоволенню? Складіть проект ухвали апеляційної інстанції.

Нормативні акти України

  1. Конституція України 1996 р.

  2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р.

  3. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р.

  4. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – №2 – Ст.161.

  5. Закон України “Про громадянство” від 13.11.99 //Офіційний вісник України. – 2001. - №9- Ст.342.

  6. Закон України "Про біженців" від 21.06.2001 //Офіційний вісник України. - 2001.- N29. - Ст. 1292; Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N47. -Ст. 250.

  7. Закон України "Про імміграцію" від 06.07.2001 //Відомості Верховної Ради України.-2001. - N41. - Ст. 197.

  8. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.05.91 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. -2001. -№7 - С.6.

  9. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 //Відомості Верховної Ради України. –1996. - №19 - Ст.80.

  10. Закон України “Про концесії” від 16.07.99 //Офіційний вісник України. – 1999. - №-30. – Ст.1807.

  11. Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21.11.95 //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №23 - Ст.88.

  12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про навчання іноземних громадян в Україні” від 26.02.93 // Офіційний вісник України. – 2003. - №37 -Ст.1981.

  13.  Інструкція про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затверджена наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18 січня 1996 р. № 30 //Урядовий кур’єр. - 1996. - № 40-41.

  14. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24 січня 1997 р. № 44-р "Про бронювання та придбання жилих приміщень для осіб, які мають право на громадянство при поверненні в Україну" (зі змінами, внесеними розпорядженням від 22 грудня 1997 р. N 742-р) //Офіційний вісник України. - 1997. - число 5. - С. 185.

Міжнародні договори

  1. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. //Міжнародне приватне право. - К.: Port-Royal. - 2000.- Т.1: Багатосторонні міжнародні договори України та міжнародне законодавство.

  2. Віденська Конвенція про консульські зносини 1963 р. //Сборник международных договоров СССР. Вып. XLV. - М., 1991. - С 124-147.

  3. Європейська конвенція про імунітет держав (ETS N 74) від 16.05.1972 // Международное частное право. Сборник документов. - М.: БЕК, 1997. - С.41-55.

  4. Конвенція про статус апатридів від 28.09.1954 року //СССР и международное сотрудничество в области прав человека. Документы и материалы.- М.- "Международные отношения". - 1989.

  5. Конвенція про скорочення випадків багатогромадянства та про військову повинність у випадках багатогромадянства від 6 травня 1963 р. Рада Європи // Міжнародне приватне право. - К.: Port-Royal. - 2000. - Т.1: Багатосторонні міжнародні договори України та міжнародне законодавство.

  6. Договір між Україною та Республікою Узбекистан про запобігання виникненню випадків подвійного громадянства від 15.12. 1996 //Офіційний вісник України. - 1999. - №28. - Ст. 1376.

  7. Конвенція про транснаціональні корпорації (СНД) від 06.03.1998 р.// Міжнародне приватне право. - К.: Port-Royal. - 2000. - Т.1: Багатосторонні міжнародні договори України та міжнародне законодавство.

  8. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією (ратифіковано Законом від 14 січня 1998 р. N 13/98-ВР //Офіційний вісник України. - 1999.- N 20.- Ст. 931)

Література.

  1. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 78-159.

  2. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 49-83.

  3. Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 74-96.

  4. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Т. 2. Особенная часть: – М.: Изд-во БЕК, 2002. – С. 1-115.

  5. Богуславский М.М. Международное частное право. – М., 2000.

  6. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т.- М.: Спарк, 2002, С.337-416.

  7. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-ва Проспект, 2003. – С.195-273.

  8. Фединяк Л.Г. Нормативні акти України та її потреби щодо регу­лювання питань юрисдикційного імунітету держави та її органів // Право України. – 1999. № 2.

  9. Зарубай В. Правове регулювання перебування іноземців та біженців в Україні //Право України. 2000. №8.

  10. Ковалишин І. Правовий статус біженців в Україні як вид правового статусу іноземців //Право України. 2001. №2.

  11. Кравчук В. Визначення сфери застосування інституту юридичної особи //Право України. 1998. №4.

  12. Кравчук В. Про правоздатність юридичних осіб: окремі питання //Право України. 1999. №11.

  13. Гайворонський В. Інститут юридичної особи в проекті цивільного кодексу України //Вісник Академії правових наук України. 2000. №2 (21).

  14. Фединяк Г. Межі здійснення правосуб’єктності юридичними особами України за кордоном (приватно-правовий аспект) //Право України. 2003. №12.

  15. Кравчук О. Майновий аспект правового статусу юридичних осіб за новим Цивільним кодексом України //Право України. 2003. №12.

  16. Каморний О. Правова природа угод про розподіл продукції //Право України. 2002. №4.

  17. Колісник Т.В. Законодавство міжнародного приватного права та гарантії реалізації прав і свобод громадян //Державна служба і громадянин: реалізація конституційних прав, свобод та обов’язків. - Х.- 200.- С.120-121.

  18. Паламарчук В. Приватне право людини у світовому вимірі //Юрид. Вісн. України. - 1999.- - 20-26 трав. - С.24-25.



Тема 5. ПРАВО ВЛАСНОСТІ ТА ІНШІ РЕЧОВІ ПРАВА

В МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Контрольні запитання

  1. Форми колізійного регулювання права власності та інших речових прав у законодавстві України.

  2. Питання, що регулюються законом місцезнаходження майна (locus rei sitae). Різниця між сферою дії зобов’язального статуту та locus rei sitae. Проблема регулювання рухомого майна (транспортних засобів, включаючи морські судна), майна, що знаходиться в дорозі та ін.

  3. Матеріально-правове регулювання речових правовідносин з іноземним елементом у законодавстві України.

  4. Правове регулювання іноземних інвестицій в Україні. Іноземні інвестиції в спеціальних економічних зонах. Правове регулювання закордонних інвестицій вітчизняних суб'єктів права.

  5. Правовий статус власності України та українських суб’єктів права за кордоном. Засоби її захисту. Роль та функції українських консулів у сфері захисту власності України за кордоном.

  6. Захист культурних цінностей у міжнародному приватному праві.

Практичні завдання.

    1. Німецька фірма „Involve AG” отримала у фінському банку кредит на придбання вантажного автомобілю. Згідно з умовами договору право власності на автомобіль зберігалося за банком до погашення кредиту. Автомобіль було зареєстровано у Фінляндії, але через деякий час його перевезено до м. Харкова для використання на будівництві готелю. Хоча автомобіль використовувався фірмою „Involve AG”, він знаходився на технічному обслуговуванні українського автосервісного підприємства. Після завершення будівельних робіт українське підприємство поставило вимогу про відшкодування фірмою „Involve AG” усіх витрат по технічному обслуговуванню вантажівки, включаючи вартість запасних частин.

У зв’язку з відмовою німецької фірми відшкодувати понесені збитки українське автосервісне підприємство залишило вантажівку в себе для забезпечення фінансових вимог.

Фінський банк, посилаючись на право власності на автомобіль, звернувся до українського суду з вимогою повернути автомобіль.



Як вирішити даний спір? Яка колізійна норма регулює речові права на рухоме майно? На підставі якої колізійної норми визначається правовий режим майна у випадку її пересування з однієї країни до іншої? Які правові наслідки має угода про заставу речі, укладена на території однієї країни, при її пересуванні за кордон?

5.2. У результаті розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства громадянка Л. отримала у приватну власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, розташовану на території Дергачівського району Харківської області. Після її смерті вказана земельна ділянка перейшла у спадщину її онуки Ф., громадянки Італії. Після прийняття спадщини Ф. звернулася до відповідних державних органів на території України із заявою про видачу на її ім’я Державного акту про право приватної власності на землю, у чому їй було відмовлено.

Якою правосуб’єктністю у сфері земельних правовідносин володіють іноземні громадяни? Чи можуть перебувати у власності іноземних громадян землі сільськогосподарського призначення, розташовані на території України? Який правовий режим у сфері земельних відносин надано іноземним громадянам в Україні?

5.3. Українське державне підприємство уклало з російським акціонерним товариством договір доручення, за яким російському товариству доручалося здійснити декілька платежів за вказівкою українського підприємства на користь третьої особи за рахунок рублевих коштів, що перераховувалися довірителем. Повірений здійснив декілька платежів, але у подальшому рух коштів на його рахунках був припинений податковими органами, а потім ці кошти були списані у безспірному порядку по сплаті податкових недоїмок. Українське підприємство звернулося до російського арбітражного суду з позовом до податкової інспекції про повернення сум, перерахованих російському акціонерному товариству, посилаючись на те, що ці кошти є державною власністю України і на них не може звертатися стягнення без згоди держави.

Чи може бути задоволений позов українського підприємства? Відповідь обґрунтуйте.

    1. Сімейна пара Кириленко з України у липні 1999 року відпочивала в м. Анапа (Краснодарський край РФ). Там подружжя познайомилось із співвітчизником громадянином Петренко, який мав у селищі Вітязєво м. Анапи власний будинок і запропонував Кириленко його придбати. Петренко склав власноруч написаний договір, після чого подружжя Кириленко сплатило йому перший внесок у сумі 5 тис. доларів США. Решту суми (25 тис. доларів США) вони домовились заплатити 10.10. 1999 року в м. Києві.

Після повернення до України гр. Киреленко засумнівалися у дійсності правочину та звернулися до гр. Петренко із вимогою повернути гроші.

Оцініть перспективи позову сім’ї Кириленко до гр. Петренко про повернення грошової суми, заявленого в українському суді. Чи може гр. Петренко висунути зустрічні вимоги до подружжя Кириленко?

Нормативні акти України

  1. Конституція України 1996 р.

  2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. Книга третя. Право власності та інші речові права.

  3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року. Розділ ІІІ. Майнові основи господарювання.

  4. Закон України “Про власність” //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991.- №20 – Ст.249.

  5. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №19 - Ст.80.

Міжнародні договори.

  1. Угода між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності від 11 серпня 1994 року ратифікована 12 липня 2001 року //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - N 46. - Ст. 242.

  2. Хартія економічних прав та обов’язків держав 1974р. //“Резолюции, принятые Генеральной Ассамблеей на двадцать девятой сессии.-Т.1 17 сентября- 18 декабря 1974 г.” ООН. Нью-Йорк, 1975. - С.64-71.

Література.

    1. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 159-176.

    2. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 83-92.

    3. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Харьков, 1995.

    4. Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 96-102.

    5. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Т. 2. Особенная часть. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – С. 115-147.

    6. Богуславский М.М. Международное частное право. – М., 2000.

    7. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т. – М.: Спарк, 2002, С.416-442.

    8. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-ва Проспект, 2003. – С. 273-297.

    9. Космін Ю. Про форми права власності //Право України. - 2001.- №10.

    10. Рубаник В. Право і форми власності через призму входження України до європейського співтовариства //Право України. - 2001. - №1.

    11. Ківалова Т. Питання права власності в міжнародно-правових договорах //Право України. - 2000. - №10.


Тема 6. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР В

МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Контрольні запитання

  1. Форми (джерела) правового регулювання правочинів та договорів у міжнародному приватному праві України й інших держав. Міжнародні договори України й іноземних держав як джерела правового регулювання правочинів та договорів з „іноземним елементом”.

  2. Колізійні питання правочинів за правом України. Інститут „автономії волі”. Критерій „найбільш тісного зв’язку”.

  3. Сфера дії зобов’язального статуту. Право, що застосовується до форми та сутності правочинів.

  4. Поняття „зовнішньоекономічного договору (контракту)” в праві України. Форма та порядок укладання зовнішньоекономічних договорів за правом України.

  5. Універсальні міжнародні конвенції з міжнародної купівлі-продажу товарів. Торгові терміни.

Практичні завдання

6.1. Фірма “Юнайтед Партнерс” (далі – Позивач) за договором з українським підприємством („Відповідачем”) від 10 березня 1995 р. була поставником відповідачеві продуктів нафтопереробки (на суму 37.000.000 доларів США), котрі Міністерство аграрної політики України розподіляло серед українських виробників сільськогосподарської продукції. Постачання мало довготривалий характер і передбачало певні строки платежів. Разом із тим кошти Відповідачу для платежів Позивачу надавалися Мінагрополітики України нерегулярно. Внаслідок чого з червня 1995 року по жовтень 1996 року, тобто протягом більш ніж півтора року, з боку Відповідача мало місце прострочення виконання на користь Позивача грошового зобов’язання по оплаті останньої партії нафтопродуктів.

Відповідно до умов арбітражного застереження спір підлягав вирішенню в Міжнародному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України на підставі матеріального права України. Сума позову становила 1.200.000 доларів США і складалася з неустойки та процентів за користування чужими грошовими коштами. На думку Позивача, прострочення дозволяло йому використовувати положення Додаткової угоди від 5 червня 1995 року, згідно з яким, „у випадку затримки платежу покупець сплатить продавцю відсотки, що відповідають Лондонській міжбанковій ставці (London Interbank Offered Rate), плюс 6 % щомісячно в доларах США”. Разом із тим Позивач наполягав на використанні також і ст. 1 Постанови Верховної Ради України від 24 грудня 1993 року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, що встановлювала пеню за прострочення платежів в розмірі 0,5 % в день.

Відповідач не заперечував факту прострочення платежів, але не погоджувався з сумою позову, вважаючи, що Постанова Верховної Ради від 24 грудня 1993 року не регулює зовнішньоекономічну діяльність і просив зменшити суму.

Дайте правову оцінку ситуації. Як може бути вирішена дана справа?

6.2. Італійська фінансова компанія „Фіренца” надала кредит українському акціонерному товариству „Промінь”. З метою забезпечити повернення кредиту компанія „Фіренца” уклала з українським АТ договір застави будівлі готелю, що знаходився у власності товариства. Згідно із застереженням, що містилося в договорі, належним до застосування визнавалося італійське право, де реєстрація застави нерухомості не передбачається, тому цей договір в Україні не реєструвався та нотаріально не посвідчувався. Арбітражне застереження передбачало розгляд спорів Міжнародним комерційним арбітражем при ТПП України.

Розглядаючи спір, що виник внаслідок невиконання зобов’язань по поверненню кредиту, представник АТ „Промінь”, посилаючись на законодавство України, просив суд визнати недійсним договір застави готелю.



Яке рішення прийме суд?

Нормативні акти України

  1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.05.91 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - №7 - С.6.

  2. Закон України “Про режим іноземного інвестування” від 19.03.96 //Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №19 - Ст.80.

  3. Закон України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.94 //Відомості Верховної Ради України. - 1999. - №40 - Ст.365.

  4. Закон України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15.09.95 //Офіційний вісник України. – 2001. - №43 - Ст. 1919.

  5. Закон України “Про промислово-фінансові групи в Україні” від 21.11.1995 //Голос України від 21. 05. 1996 р.

  6. Закон України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності” від 23.12.98 //Офіційний вісник України. – 1999.- №2 - Ст. 47.

  7. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.93// Відомості Верховної Ради України.-1993.-№17 Ст.184.

  8. Указ Президента України “Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів”// Право і практика. – 2003. - №30 С.111.

Міжнародні договори

  1. Вашингтонська конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними громадянами 1965р. //Задыхайло Д.В. Международное частное право: Учебное пособие. – Х.: Консум. – 1998.

  2. Віденська Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980р.//Юридичний вісник України. - 2001. (10)- № 40

  3. ІНКОТЕРМС. Офіційні правила тлумачення торговельних термінів (редакція 2000 року) Введені в дію з 01.01.2000 р. //Урядовий кур’єр. - 03.04.2002.- № 63; Урядовий кур'єр. - 10.04.2002. - № 68.

Судова практика

    1. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002 //Вісник господарського судочинства. - № 3.- 2002.

    2. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" від 24.12.1999 р. //Вісник Верховного Суду України. - 2000.- №1.

Література

  1. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 176-210.

  2. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 101-109.

  3. Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 102-121.

  4. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Харьков, 1995.

  5. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Т. 1. Общая часть. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – С. 234-332.

  6. Богуславский М.М. Международное частное право. – М., 2000.

  7. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т. – М.: Спарк, 2002, С.442-479, 484-527.

  8. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-ва Проспект, 2003. – С. 356-439.

  9. Савитье Р. Теория обязательств: юридический и экономический очерк (перевод с французского). М. 1972.

  10. Коссак В.М. Застосування Віденської конвенції про міжнарод­ний договір купівлі-продажу в національному законодавстві Ук­раїни // Український часопис міжнародного права. – 1994. - № 1. – С.131-139.

  11. Пахомов В. Необхідно вдосконалити правове регулювання по­рядку ввезення в Україну давальницької сировини іноземного замовника //Право України. – 1996 - № 10 - С. 17-18.


Тема 7. ШЛЮБНО-СІМЕЙНІ ТА СПАДКОВІ ВІДНОСИНИ В

МІЖНАРОДНОМУ ПРИВАТНОМУ ПРАВІ

Контрольні запитання

  1. Укладення і визнання шлюбу в міжнародному приватному праві. Особисті та майнові відносини між подружжям. Розірвання шлюбу і визнання розлучення.

  2. Правовідносини між батьками та дітьми. Міжнародне усиновлення. Опіка та піклування. Колізійні питання в галузі сімейного права. Регулювання аліментних зобов’язань та міжнародні угоди за участю України.

  3. Колізійне регулювання міжнародних спадкових відносин у праві України та іноземних держав. Сфера дії спадкового статуту.

  4. Договори про правову допомогу, їх роль у регулюванні відносин успадкування в міжнародному приватному праві

  5. Матеріально-правове регулювання міжнародних спадкових відносин за правом України та іноземних держав. Колізійні питання іноземних законів у галузі спадкового права.

  6. Іноземці як спадкоємці та спадкодавці в Україні.

  7. Громадяни України як спадкоємці та спадкодавці за кордоном. Способи захисту їх прав та інтересів.

  8. Відумерле майно в міжнародному приватному праві.

Практичні завдання

7.1. Згідно з наказом директора товариства з обмеженою відповідальністю “Політ” на роботу до товариства було прийнято п. Канделаки, громадянина Греції. Під час проведення перевірки прокуратурою району було встановлено, що К. було прийнято на роботу без отримання дозволу на його працевлаштування та він має туристичну візу на в’їзд в Україну, що була видана посольством України в Греції.

Чи були допущені порушення законодавства України у даному випадку? Який порядок працевлаштування іноземних громадян на території України? Якою правосуб’єктністю володіють іноземні громадяни у сфері трудових відносин за законодавством України?

7.2 Місцевий суд Жовтневого району м. Харкова, розглядаючи позов громадянки Російської Федерації Р. до громадянина України В. щодо визнання права на спадщину, встановив, що спірним, зокрема, є нерухоме майно, яке перебуває на території Канади. Колізійна норма України у даному випадку відсилає до права країни, в якій знаходиться це майно.

Які основні принципи та обсяг застосування іноземного права? Що є підставою для застосування судом України права Канади? Який порядок встановлення змісту права Канади? Право якої країни має бути застосоване судом у разі неможливості встановити зміст права Канади у розумні строки?

7.3. У 1997 р. П. звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства "Іжмаш" про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, посилаючись на те, що, працюючи у 1952 - 1954 рр. у відповідача, отримала захворювання, в результаті якого за висновком ЛТЕК визнана інвалідом II групи з втратою професійної працездатності. Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 227 ЦПК, суд виходив з того, що вона не підлягає розгляду в судах України. При цьому, посилаючись на статті 20, 42 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 р., підписаної у м. Мінську та ратифікованої Законом від 10 листопада 1994 р. N 240/94-ВР та на Угоду про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаного з виконанням ними трудових обов'язків, підписану Україною, Росією та іншими державами у м. Москві 9 вересня 1994 р., суд вважав, що справа підлягає розгляду в суді Росії, на території якої мала місце подія, що є підставою для відшкодування шкоди.

В апеляційній скарзі П. просила скасувати зазначену ухвалу як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права.



Як має бути вирішена справа? Підготуйте проект рішення апеляційної інстанції.

7.4. Громадянин України Тальберг (німець за походженням), що мешкав в Одеській області, виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, отримавши там статус переселенця. В Україні у нього залишилося майно: дім, гараж, автомобіль, побутова техніка, щодо якого виник спір між п. Тальбергом та його родичами, що також виїхали до Німеччини. Позов був заявлений у німецькому суді.

Чи зберігається за п. Тальбергом право власності на вказане майно? Законодавство якої країни слід застосовувати у даному випадку? Чи є між Федеративною Республікою Німеччини та Україною угода, якою вирішувалися б подібні питання?
7.5. Громадянин України К., який постійно проживав в м. Чернігові, працював водієм на підприємстві в м. Нарві (Естонія). Його дружина, громадянка Естонії, проживала разом з ним. Вона народилась у 1930 р. у естонському селі, у сім’ї старообрядців.
К. загинув при аварії у 1997 р., після його смерті залишились син (проживає в м. Нарві), дочка (проживає в м. Чернігові) і брат (проживає в м. Талліні). Заповіту складено не було. Після смерті К. виникли суперечки з приводу майна померлого. В Чернігові він мав власний будинок і автомобіль, в Усть-Нарві (Естонія) – літній будиночок та цегляний гараж, а також внесок в естонському банку (в м. Нарві).

В установах якої країни повинно вирішуватись питання про спадкування? Які положення з питання спадкування містяться у договорі про правову допомогу між Україною і Естонією?

Нормативні акти України

  1. Сімейний Кодекс України //Відомості Верховної Ради України 2002. - №21-22. - Ст. 135.

  2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. Книга шоста. Спадкове право.

  3. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 2 – Ст. 161.

  4. Закон України "Про охорону дитинства" //Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №30.- Ст. 142.

  5. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні. Затверджено наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 р. N 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 3 вересня 2002 р. N 80/5) //Офіційний вісник України. - 2002. - №37. - Ст. 1754. 

  6. Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладено договір про подання правової допомоги затверджено постановою КМ України від 19 серпня 2002 року //Урядовий кур’єр. - 2002. - №156; Офіційний вісник України. - 2002. - №34.- Ст. 1599.

  7. Порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення. Затверджено 28 серпня 2003року постановою КМ України №5052 //Урядовий кур’єр. - 2003. - №167; Офіційний вісник України. - 2003. - № 36.- Ст. 1944.

Міжнародні угоди

  1. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року. Ратифікована Україною 10 листопада 1994 року //Відомості Верховної Ради України, 1994. - №46. - Ст. 417.

  2. Конвенція про згоду на одруження, шлюбний вік і реєстрацію шлюбу (ООН) від 11 липня 1952 р. //Международная защита прав свобод человека.- М.: - Юрид. лит-ра.- 1990.

  3. Угода про гарантії прав громадян у сфері виплати соціальних допомог, компенсаційних виплат сім’ям з дітьми та аліментів від 09.09.94 //Информационный вестник Совета глав государств и Совета глав правительств в СНГ. – 1994. – № 2(15). – С.89-93.

  4. Угода про переказ грошових коштів громадянам за соціально значущими неторговельними платежами, укладена в рамках СНД від 09.09.94 //Бюллетень международных договоров. – 1994. – № 12.

  5. Договір між Урядом України і Урядом Республіки Бєларусь про взаємне співробітництво по поштових грошових переказах від 16.04.93 // (текст договору приведено за нормативною базою Експерт-Юрист / www.expertsoft.com.ua/laws.

  6. Конвенція про права дитини від 20.11.89 //Право України. – 1993. – № 5-6. – С.58.

  7. Конвенція про громадянство одруженої жінки від 20.02.57 //Сборник действующих договоров. – Вып. XX. – М., 1961. – С. 438-442.

  8. Гаазька Конвенція про колізію законів стосовно заповітних розпоряджень 1961 р. //Международное частное право. Сборник документов. – М.: БЕК, 1997. – С. 664-667.

  9. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским, семейным и уголовным делам (Кишинев, 7 октября 2002 года).

  10. Договір між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах від 15 лютого 1995 року// Відомості Верховної Ради України. - 1995.- №44.- Ст. 324.

Література

  1. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 210-254.

  2. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 118-129.

  3. Попов А.А. Международное частное право: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – Х.: Каравелла, 2000. – С. 143-158.

  4. Ануфриева Л.П. Международное частное право: В 3-х т. Т. 1. Общая часть. – М.: Изд-во БЕК, 2002. – С. 544-607.

  5. Богуславский М.М. Международное частное право. – М., 2000.

  6. Лунц Л.А. Курс международного частного права: В 3-х т. – М.: Спарк, 2002, С.715-746.

  7. Международное частное право: Учебник / Под ред. Г.К. Дмитриевой. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: ТК Велби, Изд-ва Проспект, 2003. – С. 572-589.

  8. Кисиль В.И. Lex personalis в международном семейном праве // Вестник Киевского университета. Сер.: Международные отношения и международное право. – 1980. – Вып.10.

  9. Новохатська Я. Щодо правової природи шлюбу //Право України. 2002. №4.

  10. Ромовська З. Сімейний кодекс України: погляд в майбутнє //Право України. 2001. №9.

  11. Перевий М. С. Наследование в Иране //Журнал международного частого права. – 1997 – № 1 – С. 3.

  12. Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. Теорія та практика. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 42-54, 337.

  13. Фурса Є. Новий погляд на термінологію спадкових правовідносин //Право України. 2002. №9.

  14. Васильченко В. Спадкування права на обов’язкову частку за новим цивільним законодавством: доктринальні проблеми //Право України. 2003. №10.

  15. Васильченко В. Юридична сутність спадкового договору та його місце в системі цивільного права //Право України. 2003. №7.



Тема 8. ОСНОВНІ ПИТАННЯ МІЖНАРОДНОГО

ЦИВІЛЬНОГО ТА АРБІТРАЖНОГО ПРОЦЕСУ

Контрольні запитання

    1. Поняття міжнародного цивільного процесу. Визначення міжнародної підсудності спорів у нормативно-правових актах України та міжнародних договорах.

    2. Право на судовий захист і цивільні процесуальні права іноземців в Україні.

    3. Статус та дія іноземних публічних та приватноправових документів. Легалізація та апостиль.

    4. Поняття правової допомоги. Інститут судових доручень. Поняття визнання та виконання іноземних судових рішень.

    5. Поняття та види міжнародного комерційного арбітражу.

    6. Міжнародний комерційний арбітраж в Україні. Міжнародно-правові джерела регулювання діяльності зовнішньоторговельних арбітражних установ. Статус і регламент міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій Палаті України.

    7. Порядок розгляду господарських спорів між суб'єктами країн СНД. Визнання та виконання рішень інституцій, прийнятих за кордоном.

Практичні завдання

    1. Українське виробниче підприємство звернулося в господарський суд із позовом до французького торгового товариства, що має філіал на території України, про стягнення завданих збитків. Незважаючи на неодноразові повідомлення, що відсилалися у порядку, передбаченому міжнародними угодами, відповідач в суд не з’явився, але надав письмове заперечення проти розгляду спору в державному суді, посилаючись на застереження в контракті про арбітраж ad hoc.

Яке рішення щодо підсудності має прийняти господарський суд? Складіть проект ухвали суду. Які види міжнародного комерційного арбітражу вам відомі?

8.2. Д і л о в а г р а. 13 лютого 2001 року українське ТОВ „Надія” та чеське підприємство „Bila” уклали договір, згідно з яким ТОВ „Надія” продає, а „Bila” купує товар, у кількості, асортименті, за ціною та на умовах, передбачених в додатках договору. При інтерпретації умов поставки сторони мають керуватися правилами INCOTERMS 2000. Оплата товару здійснюється у доларах США шляхом банківського переказу на суму 100% вартості поставленого товару на рахунок продавця протягом 70 банківських днів з дати отримання відповідних документів. Договір також передбачав, що усі спори та непорозуміння, які можуть виникнути між сторонами, вирішуються Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України на підставі його Регламенту та матеріального права України.

Українське ТОВ „Надія” поставило в Чехію товар на суму 28 324 долари США, що підтверджується вантажними митними деклараціями. Відповідач переказав у рахунок оплати 200 доларів США, неоплаченою лишилась вартість товару на суму 28 124 долари США.

Українське ТОВ „Надія” звернулося до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України із позовом про стягнення вартості поставленого товару та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору. Постановою Голови суду справа була прийнята до провадження, копії позовних матеріалів направлені відповідачу, сторони у встановленому порядку погодили кандидатуру одноосібного арбітру.

У відзиві на позов відповідач повідомив, що вважає позовні вимоги ТОВ „Надія” безпідставними, посилаючись на те, що зустрічна заборгованість позивача перед підприємством „Вila” перевищує вказану в позовній заяві. Дана заборгованість позивача сформувалася внаслідок укладення угоди цесії від 1 жовтня 2001 року, на підставі якої концерн „Славута” здійснив відуступлення на користь чеського підприємства права вимоги заборгованості ТОВ „Надія” у розмірі 889452,37 доларів США. Таким чином, відповідач вважає, що заборгованість перед українським ТОВ погашено згідно із ст. 601 ЦК України. До відзиву додані документи на підтвердження відступлення права грошової вимоги. На підставі вищенаведеного відповідач просив залишити заяву ТОВ „Надія” без розгляду.



Порядок ділової гри. Учбова група поділяється на представників Позивача – українське ТОВ „Надія”, представників Відповідача – чеське підприємство „Bila”, якими узгоджується кандидатура арбітру МКАС при ТПП України. Арбітр веде слухання у справі, представники Позивача висловлюють свої вимоги до Відповідача, представники Відповідача – заперечення на позов. Арбітр оцінює докази, обґрунтовує та ухвалює рішення.
8.3. Остаточним рішенням Арбітражу Цюріхської Торгової Палати від 25 липня 2000 р. зобов'язано український завод Р. сплатити ТОВ "К.-Австрія" непогашені платежі в сумі 4 млн. 300 тис. австрійських шилінгів, пеню згідно з контрактом у сумі 210 тис. австрійських шилінгів, реєстраційний збір у сумі 3 тис. швейцарських франків та витрати на арбітражний суд у сумі 15 тис. швейцарських франків.
Із клопотанням про визнання та виконання даного рішення до апеляційного суду Київської області звернувся представник стягувача. В судовому засіданні представник стягувача уточнив, що просить дати дозвіл на примусове виконання рішення суду ВАТ "Цукровий завод Р.", який є правонаступником орендного підприємства "Цукровий завод Р.", з яким стягувач уклав контракт і якому було поставлено устаткування. Але оскільки боржник не повідомив арбітражний суд про зміну своєї назви, то в рішенні не було зазначено організаційну форму - ВАТ, а лише назву - "Цукровий завод Р.".
Представник боржника в судовому засіданні пояснив, що ВАТ "Цукровий завод Р." є правонаступником орендного підприємства з такою ж назвою, і австрійська фірма дійсно поставила устаткування, за яке завод повністю не розрахувався. Однак він заперечував проти визнання й виконання на території України вказаного рішення суду, посилаючись на те, що визнання та виконання цього рішення суперечить публічному порядку України; крім того, боржнику належним чином не повідомили про час і місце розгляду справи.
Які нормативні акти визначають порядок виконання на території України іноземних арбітражних рішень? Яке рішення у справі має винести апеляційний суд?

Нормативні акти України

      1. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року.

      2. Господарсько-процесуальний кодекс України.

      3. Закон України “Про міжнародний комерційний арбітраж” від 24.02.94 //Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 25 – Ст.198.

      4. Закон України від 29 листопада 2001 року “Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів” //Відомості Верховної Ради України.-2002.- №10.- Ст.76.

      5. Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 //Відомості Верховної Ради України. - 1999.- №24.- Ст. 207.

      6. Указ Президента України “Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11.06.98.

Міжнародні угоди

        1. Угода про партнерство й співробітництво з Європейським Союзом від 10.11.1994 //Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2003.- № 8.

        2. Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних зі здійсненням господарської діяльності від 20.03.92 (СНД) //Відомості Верховної Ради України. - 1993.- №9.- Ст. 66.

        3. Гаазька конвенція з питань цивільного процесу 1954 р. //Журнал международного частного права. - 1993. - №2.

        4. Конвенція про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами від 18.03.1995 //Международное публичное право.- Сб. док., Том 1, М.: БЕК, 1996 г.

        5. Конвенція про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11. 1965 //Офіційний вісник України. - 2004.- №31.- Ст. 2124.

        6. Конвенція про отримання за кордоном доказів у цивільних або комерційних справах від 18.03. 1970// Юридичний вісник України. - 2000.- №48.

        7. Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 р. //Ведомости Верховного Совета СССР. - 1964.- №44.- Ст. 485

        8. Конвенція про визнання та приведення до виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-йорк,1958) 1// Ведомости Верховного Совета СССР.- 1960. -N 46.- Ст. 421.

        9. Конвенція про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів (А/CO NF. 63/15) (Нью-Йорк, 1974 рік) //Налоговый, банковский, таможенный КОНСУЛЬТАНТ від 26.06 .2002 р.

Судова практика

  1. Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій" від 31.05.2002 //Вісник господарського судочинства. - № 3. - 2002.

  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України" від 24.12.1999 р. //Вісник Верховного Суду України. - 2000. - №1.

Література

  1. Комаров В.В. Международный коммерческий арбитраж. – Харьков, 1995.

  2. Фединяк Г.С. Фединяк Л.С. Міжнародне приватне право. Підручник. – 3-тє вид., (доп. і перероб.). – К.: Атіка, 2003. – С. 430-534.

  3. Кибенко Е. Р. Международное частное право: Учебно-практическое пособие. – Х.: Эспада, 2003. – С. 129-150.

  4. Лунц Л.А., Марышева Н.И. Международное частное право. Международный гражданский процесс. – М., 1976.

  5. Международный коммерческий арбитраж / Под общ. ред. Й. Г. Побирченко. – К.: ТПП України, 1995. – С. 23.

  6. Шак Х. Международное гражданское процессуальное право (пер. с нем.). – М.:Международные отношения, 2001. Стр. 145-150, 153-159.

  7. Фединяк Л. Цивільна процесуальна дієздатність іноземців як умова реалізації права на звернення до суду в Україні // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – Львів, 2001. – Вип. 36. – С. 339-342.

  8. Бігун В. Цивільна процесуальна правоздатність та цивільна процесуальна дієздатність іноземних осіб //Право України. 1999. №10.

  9. Якименко О. Особливості підготовки цивільних справ до судового розгляду з участю іноземних елементів //Право України. 1999. №7.

  10. Павлуник І. Представництво консулами іноземців у цивільному процесі України //Право України. 2002. №10.

  11. Фединяк Л. Визнання іноземних судових рішень на території України: окремі питання //Право України. 2000. №7.

  12. Кузь О., Обідна І. Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів //Право України. 2001. №9.

  13. Косак В. Проблеми взаємного визнання і виконання рішень юрисдикційних органів України і ФРН //Право України. 2000. №10.

  14. Захарченко П. Розгляд міжнародним комерційним арбітражем при Торгово-промисловій палаті України зовнішньоекономічних спорів в сфері інтелектуальної власності //Право України. 2002. №8.


КОЛОКВІУМ


Спадкові правовідносини в міжнародному приватному праві”.
Теми повідомлень:

    1. Колізійно-правове регулювання спадкових відносин міжнародного характеру.

    2. Міжнародні угоди як засіб регулювання спадкових відносин.

    3. Правове регулювання спадкових відносин міжнародного характеру в Україні та Великій Британії.

    4. Питання оподаткування у спадкових відносинах міжнародного характеру.


Тема для обговорення: „Спадок гетьмана Павла Полуботка”
Павло Полуботок був гетьманом України, соратником видатного борця за відновлення її незалежності Івана Мазепи. За підозрою у причетності до виступу І. Мазепи Павло Полуботок швидко втратив довіру московського царя, був заарештований і заточений у Петропавловську фортецю, де незабаром умер. Однак ще в 1720 р. він відправив зі своїм сином Яковом у Лондон майже усе своє золото. Яків у супроводі трьох чоловік на англійській шхуні, що вийшла із Архангельську і благополучно доплила до берегів Англії, доставив туди діжку із золотом. У Лондоні за дорученням батька він помістив золото (200 тис. руб.) у банк Ост-Індської компанії. При цьому були визначені наступні умови: 4% річних із зростанням суми за рахунок дивідендів; термін збереження — до витребування самим гетьманом, особами, що їм призначені, або його спадкоємцями.

У XVIII в. ніяких відомостей про долю золота Полуботка не надходило, однак у 1827 р. петербурзька газета «Сенатські новини» спробувала знайти спадкоємців гетьмана, помістивши спеціальне оголошення. Відомо, що перед початком Першої світової війни в Чернігові відбулися збори численних спадкоємців гетьмана, серед яких був відомий письменник В.Г. Короленко. Війна, а потім революція перешкодили подальшим пошукам спадкоємців і веденню справи про одержання спадку. Відомо, що кроки в цьому напрямку починалися в 1930 р. У 1958 р. Ін’юрколегія при Московській колегії адвокатів, що веде спадкові справи, намагалася розшукати активи Полуботка в англійському банку та у казначействі Великої Британії, однак безрезультатно. За даними Книги рекордів Гіннесу, полуботківський внесок в англійському банку, якщо, звичайно, він існує, складає 32 трлн. дол.


Які труднощі юридичного характеру можуть зустрітися на шляху тих, хто буде розшукувати внесок українського гетьмана? Чи маються підстави претендувати на одержання внеску в української держави, про що повідомлялося в одному з прес-релізів представництва України при ООН?
Фурса С. Я., Фурса Є. І. Спадкове право. Теорія та практика. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – С. 42-54, 337.

 Набула чинності для України (УРСР) 7 січня 1964 року.

1 Набула чинності для України (УРСР) 10 січня 1961 року.



izumzum.ru