Закон україни про внесення змін до окремих законів України щодо задоволення вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Закон україни про внесення змін до Податкового кодексу України щодо... 3 848.26kb.
Закон україни про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику"... 1 218.16kb.
Закон щодо скасування експортних мит на пшеницю та кукурудзу! 9 716.04kb.
Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 2 1 117kb.
Закон україни «Про внесення змін до Закону України «Про видавничу... 1 246.16kb.
Національний банк І Верховна Рада врахували пропозиції набу при ухваленні... 1 17.17kb.
Закон україни про внесення змін до Податкового кодексу України та... 22 4161.29kb.
Закон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України... 1 58.43kb.
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний... 1 91.67kb.
Закон УкраЇни Про внесення змін до Податкового кодексу України та... 1 315.87kb.
Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін... 1 39.79kb.
Довідка Про підсумки роботи відділу освіти Якимівської районної державної... 1 259.51kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Закон україни про внесення змін до окремих законів України щодо задоволення вимог - страница №1/1

Проект
ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до окремих законів України щодо задоволення вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності роботодавця

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законів України:

1. Пункт 5 частини першої статті 25 Закону України „Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 23, ст. 121; 2008 р., №№ 5-8, ст. 78) доповнити абзацом восьмим такого змісту:

„компенсація грошових вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності роботодавця”

2. У Законі України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (Відомості Верховної Ради України, 2000 р., № 22, ст. 171 із наступними змінами):

1) У статті 1:

пункт 1 після слів „надання соціальних послуг” доповнити словами „задоволення вимог найманих працівників щодо заробітної плати та інших коштів, виплата яких передбачена законодавством про працю у випадку неплатоспроможності роботодавця, на якого поширюється Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом””;

пункт 6 доповнити словами такого змісту:

„на задоволення вимог найманих працівників щодо виплати заробітної плати та інших коштів, виплата яких передбачена законодавством про працю у випадку неплатоспроможності роботодавця, на якого поширюється Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

пункт 13 доповнити словами „а також вчасно не отримали заробітну плату чи інші грошові виплати, передбачені законодавством про працю, у випадку неплатоспроможності роботодавця, на якого поширюється Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”;

доповнити пунктами 14 - 16 такого змісту:

„14) компенсаційний випадок – це подія, підтверджена арбітражним керуючим або спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства, через яку найманим працівником не отримано заробітну плату чи інші грошові виплати, передбачені законодавством про працю;

15) грошові вимоги найманого працівника – не задоволені у випадку неплатоспроможності роботодавця вимоги щодо виплати заробітної плати та інших коштів, виплата яких передбачена законодавством про працю;

16) випадок неплатоспроможності роботодавця у трактуванні цього Закону виникає:

у разі набуття чинності рішення господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство, застосування процедур банкрутства, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що спричинили несплату належної найманому працівнику заробітної плати та інших грошових виплат, виплату яких передбачено законодавством про працю;

у випадку банкрутства відсутнього боржника-роботодавця.

Не можуть бути визнані неплатоспроможними роботодавці, на яких не поширюється Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

2) Статтю 2 доповнити абзацом такого змісту:

„обов’язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття грошових вимог найманого працівника, передбачених цим Законом”

3) Частину першу статті 3 викласти в такій редакції:

„1. Законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про зайнятість населення", “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.”

4) У статті 6:

назву статті доповнити словами:

„задоволення грошових вимог найманого працівника, виплата яких передбачена законодавством про працю, у випадку неплатоспроможності роботодавця”;

доповнити статтю частиною шостою такого змісту:

„6. Право на задоволення грошових вимог найманого працівника, виплата яких передбачена законодавством про працю, у випадку неплатоспроможності роботодавця, мають наймані працівники, які працюють (працювали) у роботодавця за трудовими договорами, укладеними з роботодавцями, на яких поширюється Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

5) У статті 7:

назву статті доповнити словами:

„види грошових вимог найманого працівника”;

доповнити статтю частиною третьою такого змісту:

„3. Грошові вимоги найманого працівника, які виникають у випадку неплатоспроможності роботодавця та підлягають задоволенню за рахунок коштів Фонду, включають такі виплати:

заробітна плата, яка не отримана за період роботи, що передує порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи;

оплата щорічної відпустки, яка не отримана за період роботи, що передує порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи;

гарантійні та компенсаційні виплати відповідно до законодавства про працю, які не отримані за період роботи або у зв'язку з припиненням трудових відносин, що передує визнанню роботодавця неплатоспроможним;

платежі, які здійснюються найманими працівниками, до Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб, а також суми, що сплачуються у відповідності до виконавчих документів.”

6) У статті 8:

у частині першій:

після слів „виплати забезпечення та надання соціальних послуг” доповнити словами „задоволення грошових вимог найманого працівника, які виникають у випадку неплатоспроможності роботодавця”;

частину другу доповнити словами:

„а також задоволення грошових вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності роботодавця”

7) У частині другій статті 12:

пункт 4 доповнити словами:

„задовольняють грошові вимоги найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця, належні їм згідно цього Закону”;

пункт 5 доповнити словами:

„перевіряють обґрунтованість грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця”

8) Статтю 16 викласти в такій редакції:

„Стаття 16. Бюджет, джерела коштів Фонду та їх використання

1. Із сум страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття створюються два фонди цільового призначення (далі – цільовий фонд):

цільовий фонд матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у випадку безробіття;

цільовий фонд задоволення грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця.

Облік за цільовими фондами здійснюється окремо.

2. Бюджет Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття складається з наступних розділів:

бюджет цільового фонду матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у випадку безробіття;

бюджет цільового фонду задоволення грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця;

бюджет видатків, пов`язаних із діяльністю Фонду;

резерв коштів Фонду.

Видатки, пов`язані із діяльністю Фонду, та відрахування до резерву коштів Фонду розподіляються пропорційно між цільовими фондами.

3. Джерелами формування цільового фонду матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у випадку безробіття є:

страхові внески страхувальників – роботодавців (за виключенням частини, що спрямовується до цільового фонду задоволення грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця), застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами;

асигнування державного бюджету;

суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення;

прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

інші надходження відповідно до законодавства України.

4. Джерелами формування цільового фонду задоволення грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця є:

частина розміру страхового внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що сплачується роботодавцями, на яких поширюється Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який дорівнює 0,1 відсотки до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, зазначених у абзаці другому частини 1 статті 19 цього Закону;

кошти, повернуті Фонду роботодавцями, арбітражними керуючими;

частина прибутку, одержана від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

інші надходження відповідно до законодавства України.

5. Кошти цільового фонду матеріального забезпечення та надання соціальних послуг у випадку безробіття використовуються на:

виплату забезпечення та надання соціальних послуг, передбачених статтею 7 цього Закону, фінансування заходів, передбачених статтею 7-1 цього Закону;

відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію осіб, зазначених у частині другій статті 20 цього Закону;

фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

видатки, пов`язані з перерахуванням матеріального забезпечення на випадок безробіття;

створення резерву коштів Фонду.

6. Кошти цільового фонду задоволення грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця використовуються на:

виплати, зазначені у частині 3 статті 7 цього Закону;

фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток його матеріальної та інформаційної бази;

створення резерву коштів Фонду;

видатки, пов`язані з перерахуванням виплати компенсацій грошових вимог найманих працівників.

7. Видатки бюджету Фонду щодо забезпечення виплати допомоги по безробіттю, грошових вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності роботодавця є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду утворюється резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для виплати допомоги по безробіттю в розрахунку не менш як на п'ять календарних днів.

До коштів страхування на випадок безробіття застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Резерв коштів Фонду зберігається на спеціальному рахунку в уповноваженому банку України.

Резерв коштів Фонду використовується за цільовим призначенням за рішенням правління Фонду.”

9) У статті 17:

пункт 1 частини першої після слів „надання соціальних послуг” доповнити словами „задоволення грошових вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності роботодавця”;

частину другу доповнити абзацом такого змісту:

„Для роботодавців, на яких не поширюється Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, розмір страхових внесків встановлюється на 0,1 відсотки менше ніж для всіх роботодавців.”

10) Абзац третій частини другої статті 34 після слів „надавати соціальні послуги” доповнити словами „задовольняти грошові вимоги найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця”;

11) У статті 35:

назву статті доповнити словами „арбітражного керуючого”;

пункт 3 частини першої доповнити абзацом такого змісту:

„надавати на вимогу працівника відомості щодо заробітної плати, суми сплачених страхових внесків до Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування”;

доповнити частинами 5 та 6 такого змісту:

„5. Арбітражний керуючий зобов’язаний повернути до Фонду грошові ресурси, які Фонд виплатив у формі компенсації грошових вимог найманих працівників, визначених цим Законом. Такі платежі вважаються платежами кредитору з пріоритетними правами вимог.

Арбітражний керуючий несе відповідальність, передбачену законодавством, за несвоєчасне подання до виконавчої дирекції Фонду та його відділень заяви та реєстру грошових вимог найманих працівників, передбачених цим Законом.

6. Якщо у якості вирішення неплатоспроможності роботодавця господарським судом було ухвалено рішення про здійснення процедур санації або мирової угоди, повернення сплаченої Фондом суми компенсації грошових вимог найманих працівників, передбаченої цим Законом, зазначається у плані санації або у мировій угоді.”

12) Абзац другий частини першої статті 36 після слів „за цим Законом” доповнити словами „належить право на задоволення грошових вимог у випадку неплатоспроможності роботодавця”

13) У статті 37:

назву статті доповнити словами „найманого працівника, який має право на задоволення грошових вимог у випадку неплатоспроможності роботодавця”;

доповнити частиною п`ятою такого змісту:

„5. У випадку смерті найманого працівника право на матеріальне забезпечення грошових вимог такого працівника мають члени його сім’ї, а у разі їх відсутності – зазначені кошти входять до складу спадщини”

14) Доповнити новим розділом УІІІ такого змісту:

„Розділ VIII

КОМПЕНСАЦІЯ ГРОШОВИХ ВИМОГ НАЙМАНОГО ПРАЦІВНИКА У ВИПАДКУ НЕПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ РОБОТОДАВЦЯ

Стаття 40. Розміри компенсації грошових вимог найманого працівника

Відповідно до частини 3 статті 7 цього Закону компенсація грошових вимог найманого працівника у випадку неплатоспроможності роботодавця виплачується у таких розмірах:

заробітна плата, яка не отримана за період роботи, що передує визнанню роботодавця неплатоспроможним – у розмірі заробітної плати працівника за останні три місяця роботи, що передують порушенню справи про банкрутство чи припиненню трудових відносин у разі звільнення працівника до порушення зазначеної справи. Сума компенсаційної виплати не може перевищувати трьох середніх заробітних плат в Україні в місяцях, за які компенсуються виплати;

оплата щорічної відпустки, яка не отримана за період роботи, що передує визнанню роботодавця неплатоспроможним – у розмірі, що не перевищує оплату відпустки за 12 місяців та середню заробітну плату в Україні у місяці, що передує місяцю, в якому порушено справу про банкрутство;

гарантійні та компенсаційні виплати відповідно до законодавства про працю, які не отримані за період роботи або у зв'язку з припиненням трудових відносин, що передує визнанню роботодавця неплатоспроможним - у розмірі двох місячних тарифних ставок (окладів) працівника, які не можуть перевищувати середню заробітну плату в Україні у місяці, що передує місяцю, в якому порушено справу про банкрутство.

Платежі, які здійснюються найманими працівниками, до Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб, а також суми, що сплачуються у відповідності до виконавчих документів, утримуються з нарахованих найманому працівнику компенсаційних виплат відповідно до чинного законодавства.

Стаття 41. Звернення щодо виплати компенсації грошових вимог найманих працівників

1. Підставою виплати компенсації грошових вимог найманих працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця є заява до Фонду арбітражного керуючого, а при його відсутності – заява найманих працівників та реєстр відомостей про вимоги щодо виплати заробітної плати. Форма заяви з клопотанням щодо здійснення компенсаційних виплат грошових вимог найманих працівників, та перелік документів, що додаються до заяви, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

2. Документами, які підтверджують визнання роботодавця неплатоспроможним, є:

у випадку банкрутства роботодавця – офіційно завірена копія рішення суду про набрання чинності визнання роботодавця банкрутом;

у разі припинення справи про банкрутство роботодавця - офіційно завірена копія рішення суду щодо припинення справи про банкрутство без об`яви банкрутства.

3. У разі завершення процедури ліквідації роботодавця-банкрута до вступу в дію цього Закону, колишній найманий працівник має право звернутись для отримання документів, що підтверджують його грошові вимоги до спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства зобов’язаний у місячний термін скласти та надати на запит працівника реєстр його незадоволених вимог із виплати заробітної плати, інших грошових виплат, пов’язаних з трудовими відносинами, у зв’язку з ліквідацією роботодавця-банкрута.

Після цього, колишній найманий працівник має звернутися до Фонду із заявою про надання компенсації, визначеної цим Законом. До цієї заяви додається реєстр, виданий спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері архівної справи і діловодства.

4. Заяви з клопотанням щодо здійснення компенсаційних виплат грошових вимог найманих працівників вважається прийнятою до Фонду з дня її надходження разом з документами відповідно до встановлених вимог.

Стаття 42. Призначення та виплата компенсації грошових вимог найманих працівників

1. Робочий орган виконавчої дирекції Фонду після отримання заяви від арбітражного керуючого або найманого працівника з відповідними документами, реєструє її, розглядає, та не пізніше ніж протягом десяти днів з дати її отримання приймає рішення про виділення або відмову у виділенні коштів Фонду, про що у зазначений термін повідомляє арбітражного керуючого або найманого працівника.

Якщо зазначена заява та додані документи не відповідають вимогам, встановленим нормативними актами, робочий орган виконавчої дирекції Фонду встановлює додатковий термін для виправлення недоліків, але не більш ніж десять днів.

2. До початку виплати ухваленої суми компенсації грошових вимог найманого працівника робочий орган виконавчої дирекції Фонду обраховує та утримує платежі до Пенсійного фонду та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб, а також утримує суми, що підлягають збору у відповідності до виконавчих документів, і перераховує їх відповідним органам за призначенням.

3. Порядок виплати компенсації грошових вимог найманих працівників, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.”

відповідно Розділ УІІІ вважати Розділом ІХ.

3. Частину шосту статті 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (Відомості Верховної Ради України, 1992 р. № 31, ст. 441; 2002 р., № 33, ст. 235; 2006 р., № 8 ст. 88) доповнити абзацом такого змісту:

„Встановлена сума вимог працівників та інших кредиторів зменшується на суму, яка компенсована Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. На цю суму Фонду належить право вимоги регресу, яка задовольняється відповідно до частини першої статті 31.”

II. Прикінцеві положення


  1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2010 року.

2. До приведення законодавства у відповідність із цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня опублікування цього Закону:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;



забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.