Закон україни про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Закон УкраЇни Про внесення змін до Податкового кодексу України та... 1 315.87kb.
Закон україни про внесення змін до Податкового кодексу України та... 22 4161.29kb.
7 сесії Ізюмської міської ради 6 скликання від 28. 01. 2011р 15 3842.99kb.
Закон україни про внесення змін до деяких законодавчих актів України... 1 58.43kb.
Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України 2 1 117kb.
Постанова Правління Національного банку України 20. 06. 2012 №253... 1 186.41kb.
Закон щодо скасування експортних мит на пшеницю та кукурудзу! 9 716.04kb.
Закон україни про внесення змін до Податкового кодексу України щодо... 3 848.26kb.
Рішення ід 27. 03. 2008 с. Токарі Про затвердження ставок нарахування 1 221.46kb.
Пояснювальна записка до Проекту Доручення Кабінету Міністрів України 1 41.03kb.
Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін... 1 39.79kb.
Абсолютная подвижность всех видов ресурсов (материальных, финансовых... 1 242.12kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Закон україни про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих - страница №2/31

ГЛАВА 2. Інформування та консультування з питань митної справи

Стаття 12. Інформування про митні правила

1. Митні органи інформують заінтересованих осіб про митні правила у встановленому законом порядку.

2. Для спрощення доступу заінтересованих осіб до такої інформації митні органи застосовують інформаційні технології.

Стаття 13. Інформація щодо митного законодавства

1. Інформація щодо митного законодавства надається у встановленому законом порядку.

2. Митні органи надають не тільки інформацію, яку запитувала заінтересована особа, але й будь-яку іншу інформацію, яка стосується запиту, якщо її доведення до відома заінтересованої особи вважається митним органом доцільним.

3. Стислі довідки щодо основних положень митного законодавства, у тому числі щодо пільг, які надаються при переміщенні товарів через митний кордон України, розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. Довідки друкуються українською мовою, офіційними мовами відповідних суміжних країн, а також іншими іноземними мовами, які є мовами міжнародного спілкування.



Стаття 14. Консультування з питань митної справи

1. За зверненнями підприємств та громадян, що переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або провадять діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу покладено на митні органи, (заінтересованих осіб) митні органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи.

2. Консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи надаються митницями місцем розташування підприємств (місцем проживання або тимчасового перебування громадян) або центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи в усній, письмовій або, за бажанням заінтересованої особи, електронній формі у строк, що не перевищує 30 календарних днів, наступних за днем отримання відповідного звернення.

3. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи має індивідуальний характер і може використовуватися виключно особою, якій надано таку консультацію.

4. Центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи періодично проводить узагальнення консультацій з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, які стосуються значної кількості осіб або значних сум митних платежів, та затверджує своїми наказами узагальнені консультації, які підлягають оприлюдненню.

5. Не може бути притягнуто до відповідальності особу, яка діяла відповідно до консультації з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи, наданої в письмовій або електронній формі, а також до узагальненої консультації, зокрема, на підставі того, що у подальшому такі консультації були змінені або скасовані.

6. Консультація з питань практичного застосування окремих норм законодавства України з питань митної справи може бути оскаржена до органу вищого рівня в порядку, визначеному главою 3 цього Кодексу, або до суду як правовий акт індивідуальної дії, якщо вона, на думку заінтересованої особи, суперечить нормам відповідного законодавчого акта. Визнання судом такої консультації недійсною є підставою для надання нової консультації з урахуванням висновків суду.

Стаття 15. Відповідальність за порушення порядку надання інформації

1. За надання недостовірної інформації, а також за необґрунтовану відмову від надання відповідної інформації, несвоєчасне надання інформації та інші правопорушення у сфері інформаційних відносин посадові особи митної служби України несуть відповідальність, передбачену законом.



ГЛАВА 3. Оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб та відповідальність за них

Стаття 20. Право на оскарження

1. Кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

2. Предметом оскарження є:

1) рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених митним законодавством, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб чи відмовляють у їх задоволенні;

2) дії - вчинки посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій, пов’язані з виконанням ними обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України;

3) бездіяльність - невиконання митними органами, організаціями, їх посадовими особами та іншими працівниками обов’язків, покладених на них відповідно до цього Кодексу та інших актів законодавства України, або неприйняття ними рішень з питань, віднесених до їх компетенції, протягом строку, визначеного законодавством.

3. Правила цієї глави застосовуються у всіх випадках оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів, організацій та їх посадових осіб за винятком оскарження постанов по справах про порушення митних правил, а також випадків, коли законодавством України встановлено інший порядок оскарження зазначених рішень, дій чи бездіяльності.

4. У випадках, встановлених законом, із скаргами або заявами про захист прав, свобод чи інтересів інших осіб мають право звертатися Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та підприємства.

5. Оскарження податкових повідомлень-рішень митних органів здійснюється в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Стаття 21. Порядок оскарження рішень, дій та бездіяльності митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників до посадових осіб та органів вищого рівня

1. Посадовими особами вищого рівня по відношенню до посадових осіб та інших працівників митних органів, організацій є керівники цих органів, організацій.

2. Органами вищого рівня є:

1) по відношенню до митних постів – митниці, структурними підрозділами яких є ці митні пости;

2) по відношенню до митниць, спеціалізованих митних органів, митних організацій - центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи;

3) по відношенню до центрального органу виконавчої влади у сфері митної справи - міністерство, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність зазначеного органу.

3. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність посадової особи чи іншого працівника митного органу, організації (включаючи заступника керівника) подається керівникові цього органу, організації.

4. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника митного поста подається до митниці, структурним підрозділом якої є цей митний пост.

5. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника митниці, спеціалізованого митного органу, митної організації подається до центрального органу виконавчої влади у сфері митної справи.

6. Скарга на рішення, дії чи бездіяльність керівника центрального органу виконавчої влади у сфері митної справи подається до міністерства, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність зазначеного органу, якщо інше не передбачено законом.

7. Виконання оскаржуваного рішення може бути зупинено повністю або в певній частині посадовою особою або органом, які розглядають скаргу. Орган або посадова особа, які розглядають скаргу, зобов'язані надати особі, яка подала скаргу, належним чином обґрунтовану письмову відповідь у визначені законом строки. Виконання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення здійснюється в порядку, передбаченому Податковим кодексом України.

Стаття 22. Вимоги до форми та змісту скарги, строки її подання, порядок та строки її розгляду

1. Вимоги до форми та змісту скарги фізичної особи, строки її подання, порядок і строки її розгляду, а також відповідальність за протиправні дії, вчинені у зв’язку з поданням скарги, визначаються Законом України “Про звернення громадян”.

2. Скарга підприємства повинна містити всі необхідні реквізити цього підприємства та бути підписана керівником зазначеного підприємства або особою, яка його заміщує. Якщо інше не передбачено законодавством, скарги підприємств подаються і розглядаються у тому ж порядку і в ті ж строки, що й скарги громадян”.

3. Скарга повинна містити конкретну інформацію про предмет оскарження і бути належним чином аргументованою. У разі, якщо особа при поданні скарги не може надати відповідних доказів, такі докази можуть бути представлені пізніше, але в межах строку, відведеного законом на розгляд скарги.



Стаття 23. Особливості задоволення скарг на рішення, дії чи бездіяльність митних органів та їх посадових осіб

1. Якщо задоволення скарги на рішення, дії чи бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов’язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами Державної казначейської служби України на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.



Стаття 24. Перевірка законності та обґрунтованості рішень, дій або бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у порядку контролю

1. Центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи має право в порядку контролю за діяльністю підпорядкованих митних органів та їх посадових осіб скасовувати або змінювати їх неправомірні рішення, а також вживати передбачених законом заходів за фактами неправомірних рішень, дій чи бездіяльності зазначених органів та осіб.



Стаття 25. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб у судовому порядку

1. Рішення, дії чи бездіяльність митних органів чи їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.

2. Якщо рішення, дії чи бездіяльність митного органу чи його посадової особи одночасно оскаржуються до органу (посадової особи) вищого рівня та до суду і суд відкриває провадження у справі, розгляд скарги органом (посадовою особою) вищого рівня припиняється.

Стаття 19. Відповідальність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників

1. Посадові особи та інші працівники митних органів, організацій, які прийняли неправомірні рішення, вчинили неправомірні дії або допустили бездіяльність, у тому числі в особистих корисливих цілях або на користь третіх осіб, несуть кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та іншу відповідальність відповідно до закону.

2. Шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів, організацій або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов’язків, відшкодовується цими органами, організаціями в порядку, визначеному законом.

ГЛАВА 4. Інформаційні технології та інформаційні ресурси в митній справі

Стаття 26. Застосування інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення

1. Проведення передбачених цим Кодексом митного контролю та митного оформлення товарів здійснюється з використанням інформаційних технологій, у тому числі заснованих на інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних системах, а також засобів їх забезпечення.

2. Впровадження інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем здійснюється у відповідності з міжнародними стандартами та стандартами України. Під час їх впровадження митні органи проводять консультації із всіма безпосередньо заінтересованими сторонами.

3. У митній справі можуть застосовуватися інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені й придбані митними органами.

4. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи, а також засоби їх забезпечення розроблені, виготовлені або придбані митними органами є державною власністю і закріплюються за відповідними митними органами.

5. Можливість використання для здійснення митної справи інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення, а також порядок і умови їх застосування визначаються центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.



Стаття 27. Вимоги щодо відповідності національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем і засобів їх забезпечення

1. Відповідність національним стандартам інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, а також засобів їх забезпечення повинна бути підтверджена відповідно до законодавства.



Стаття 28. Інформаційні ресурси митних органів

1. Інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, що надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документів.

2. Інформаційні ресурси митних органів - це сукупність електронної інформації, що включає в себе електроні дані, створені, оброблені і накопичені в інформаційних системах митних органів.

3. Документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, у тому числі митна декларація, надаються за допомогою електронних засобів передачі інформації із застосуванням засобів електронного цифрового підпису. Порядок надання таких документів за допомогою електронних засобів передачі інформації визначається Кабінетом Міністрів України. В окремих випадках, визначених центральним органу виконавчої влади у сфері митної справи, такі документи можуть надаватися в паперовому вигляді, зокрема за умови:

1) тимчасового виходу з ладу інформаційних і телекомунікаційних систем митних органів або декларантів чи уповноважених ними осіб;

2) подання документів на паперових носіях передбачено міжнародними договорами України;

3) подання інформації пасажирами, що не володіють прямим доступом до інформаційних і телекомунікаційних систем;

4) цим Кодексом передбачено здійснення декларування в усній формі або шляхом вчинення дій.

4. Порядок використання інформаційних ресурсів, що знаходяться у віданні митних органів, визначається цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами України.

Стаття 29. Інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності

1. Центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи встановлює вимоги, яким повинні відповідати інформаційні, телекомунікаційні та інформаційно-телекомунікаційні системи і засоби їх забезпечення, що використовуються:

1) суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при застосуванні спеціальних спрощених процедур;

2) утримувачами складів тимчасового зберігання, митних складів, митними брокерами, іншими суб’єктами господарювання за їх бажанням для представлення документів і відомостей, передбачених цим Кодексом.

2. Використання для митних цілей зазначених систем допускається тільки після перевірки їх відповідності установленим стандартам (вимогам) та проведених консультацій за участі усіх безпосередньо заінтересованих сторін. Перевірка здійснюється центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи.

3. Митні органи та суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності можуть обмінюватися будь-якою інформацією, обмін якою окремо не вимагається згідно з митним законодавством, зокрема, з метою взаємного співробітництва в ідентифікації та протидії ризикам. Такий обмін може відбуватися на основі письмової угоди та може включати доступ митних органів до електронних інформаційних систем суб’єкта господарювання. Будь-яка інформація, що надається однією стороною іншій в ході співробітництва є конфіденційною, якщо обидві сторони не домовилися про інше.



Стаття 30. Захист електронної інформації в системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах

1. Захист електронної інформації в інформаційних системах митних органів та суб’єктів, що беруть участь в інформаційних відносинах, здійснюється в порядку, визначеному законодавством.

2. Контроль за здійсненням захисту митної електронної інформації в системах митних органів, а також за дотриманням правил користування засобами захисту інформації здійснюють центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи та інші уповноважені державні органи.

РОЗДІЛ ІІ. МИТНИЙ КОНТРОЛЬ

ГЛАВА 5. Організація митного контролю

Стаття 31. Загальні принципи здійснення митного контролю

1. Митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України.

2. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

3. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

4. Митний контроль товарів, транспортних засобів у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється відповідно до типових технологічних схем пропуску через державний кордон України автомобільних, водних, залізничних та повітряних транспортних засобів, що затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи спільно з центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону та центральним органом виконавчої влади у сфері транспорту.

5. Розклад руху транспортних засобів, що здійснюють регулярні міжнародні рейси, затверджується центральним органом виконавчої влади у сфері транспорту за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи та центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону України.

6. З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, уповноваженими економічними операторами та іншими особами, діяльність яких пов’язана з здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об’єднаннями (асоціаціями).

Стаття 32. Взаємодія митних органів з державними органами, що здійснюють контроль під час переміщення товарів через митний кордон України

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати державному санітарно-епідеміологічному, ветеринарно-санітарному, фітосанітарному, екологічному та радіологічному контролю. У пунктах пропуску через державний кордон України зазначені види державного контролю (крім радіологічного) здійснюються митними органами у формі попереднього документального контролю на підставі інформації, отриманої від державних органів, уповноважених на здійснення цих видів контролю, із використанням засобів інформаційних технологій. Митні органи взаємодіють з державними органами, уповноваженими на здійснення зазначених видів контролю, координують роботу з їх здійснення у пунктах пропуску через державний кордон і в зонах митного контролю на митній території України в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України.

2. У разі виявлення пошкодження упаковки або явних ознак псування товарів, або закінчення строку придатності товарів, або відсутності хоча б одного документу чи відомостей, необхідних для здійснення попереднього документального контролю, або невідповідності умов переміщення встановленим законодавством вимогам, або наявності інформації державного органу про заборону на переміщення товарів через державний кордон України, митні органи приймають рішення щодо припинення попереднього документального контролю та про залучення посадових осіб відповідних державних органів для проведення видів контролю, зазначених в частині першій цієї статті, які для його здійснення прибувають в пункт пропуску через державний кордон України.

3. Види контролю, зазначені у частині першій цієї статті, здійснюються:

1) в пунктах пропуску через державний кордон України: стосовно встановлених законодавством України заборон щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України;

2) при поміщенні в митний режим: щодо встановлених законодавством України обмежень щодо переміщення окремих товарів через митний кордон України.

4. Контроль за переміщенням через митний кордон України окремих видів товарів, що проводиться іншими державними органами, здійснюється за принципом “єдиного вікна” відповідно до міжнародної практики та рекомендацій міжнародних організацій з застосуванням єдиної з митними органами інформаційно-телекомунікаційної системи.

5. Види контролю, зазначені у частині першій цієї статті, здійснюються із використанням засобів інформаційних технологій, у тому числі електронної бази даних щодо товарів, переміщення яких контролюється іншими державними органами в частині дотримання заборон щодо переміщення цих товарів через митний кордон України. Державні органи, що здійснюють зазначені види контролю, зобов’язані надавати митним органам для здійснення такого контролю необхідну інформацію в електронному вигляді.

6. Вичерпні переліки товарів (з описом та кодом згідно з УКТЗЕД), що підлягають державному контролю (у тому числі в формі попереднього документального контролю) у разі переміщення через митний кордон України, а також порядок здійснення попереднього документального контролю затверджує Кабінет Міністрів України. Пропозиції щодо внесення змін до зазначених переліків подаються Кабінету Міністрів України державними органами, уповноваженими здійснювати відповідний контроль. Цей перелік визначає товари, на які діє заборона на пропуск через кордон без дозволу, і товари, на які діють обмеження при розміщенні в митний режим.

7. Державні органи, уповноважені видавати дозволи, необхідні для ввезення окремих видів товарів на митну територію України, вивезення їх за межі цієї території, а також для поміщення їх у відповідні митні режими, визначаються Кабінетом Міністрів України.

8. Митні органи інформують відповідні державні органи України про результати митного контролю та митного оформлення товарів, підконтрольних цим органам, у тому числі засобами електронного зв’язку.

9. Митний контроль та митне оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, завершується тільки після проведення встановлених законами України для кожного товару видів контролю, зазначених у частині першій цієї статті. При вивезенні товарів за межі митної території України радіологічний контроль може здійснюватися в митних органах відправлення при завершенні митного оформлення або у пунктах пропуску через державний кордон України при завершенні митного контролю товарів. Митні органи здійснюють координацію діяльності державних органів, що здійснюють контроль за переміщенням через митний кордон окремих видів товарів.



Стаття 33. Вибірковість митного контролю

1. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються на підставі результатів системи управління ризиками.

2. Форми та обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи та міжнародних договорів України після завершення митного оформлення, визначаються в порядку, встановленому цим Кодексом. На вимогу власника товарів, щодо яких визначено форму та обсяг митного контролю, або уповноваженої ним особи митні органи зобов’язані письмово повідомити про це протягом години, якщо інший строк повідомлення не визначено цим Кодексом.

3. Якщо за результатами застосування системи управління ризиками не визначено необхідності проведення митного огляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митне оформлення та випуск цих товарів, транспортних засобів за рішенням митного органу можуть бути здійснені без пред’явлення зазначених товарів, транспортних засобів митному органу або з пред’явленням, але без проведення їх митного огляду.



Стаття 34. Тривалість перебування під митним контролем

1. Товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

2. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

3. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку.

4. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не повинен перевищувати 180 календарних днів, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

5. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулась до закінчення граничних строків, встановлених цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі митного органу.

6. Митний контроль закінчується:

1) у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму;

2) у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів. які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Стаття 35. Строки пред’явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України

1. Товари, що переміщуються через митний кордон України, разом з їх упаковкою та маркуванням, транспортні засоби комерційного призначення, якими вони переміщуються через митний кордон, пред’являються у незмінному стані для митного контролю, а документи на ці товари, транспортні засоби подаються митним органам в пунктах пропуску через державний кордон України та в інших місцях на митній території України, встановлених митними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення, не пізніше ніж через три години після прибуття зазначених товарів у пункт пропуску через державний кордон України або інше визначене митними органами місце.

2. Особа, яка доставила товари, транспортні засоби комерційного призначення у місце, визначене митними органами, зобов’язана повідомити про це відповідний митний орган у мінімально можливий строк, а у разі прибуття поза робочим часом, встановленим для митного органу, - у мінімально можливий строк після початку роботи цього органу.

3. Порожні транспортні засоби та транспортні засоби, в яких перевозяться пасажири, у разі в’їзду на митну територію України декларуються митному органу не пізніше ніж через три години з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України, а у разі виїзду за межі митної території - не пізніше ніж за три години до перетинання митного кордону України.



Стаття 37. Доступ посадових осіб митних органів на територію чи в приміщення підприємств для здійснення митного контролю

1. Посадові особи митних органів у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами України, з метою здійснення митного контролю мають право безперешкодного доступу на територію чи в приміщення будь-якого підприємства незалежно від форми власності та сфери управління, де знаходяться або можуть знаходитися товари, що підлягають митному контролю.



Стаття 38. Використання для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів та службових собак

1. З метою скорочення часу проведення митного контролю та підвищення його ефективності митні органи можуть використовувати технічні та спеціальні засоби, а також службових собак.

2. Застосування для здійснення митного контролю технічних та спеціальних засобів повинно бути безпечним для життя і здоров’я людини, тваринного та рослинного світу та не завдавати шкоди товарам, транспортним засобам.

Стаття 39. Операції з товарами, транспортними засобами комерційного призначення, митне оформлення яких не закінчено

1. За письмовою заявою власника товарів або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу можуть здійснюватися навантаження, вивантаження, перевантаження, усунення пошкоджень упаковки, розпакування, упакування, перепакування, зважування та визначення інших суттєвих характеристик товарів, що перебувають під митним контролем, взяття проб та зразків таких товарів, зміна ідентифікаційних знаків чи маркування на цих товарах або їх упаковці, транспортних засобах комерційного призначення, а також заміна транспортного засобу комерційного призначення. Зазначені операції здійснюються за рахунок власника товарів, що переміщуються через митний кордон України, або уповноваженої ним особи. У разі відмови у наданні дозволу на здійснення зазначених операцій митний орган зобов’язаний невідкладно письмово повідомити особу, яка звернулася з заявою про надання такого дозволу, про причини і підстави відмови.

2. У встановлених цим Кодексом випадках митні органи з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою даної статті. У таких випадках витрати на проведення зазначених операцій відшкодовується органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення цих операцій будуть виявлені порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

3. Користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.



Стаття 40. Забезпечення ідентифікації товарів, транспортних засобів комерційного призначення, приміщень та інших місць під час здійснення митного контролю

1. До товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, приміщень, де знаходяться товари, які підлягають митному контролю, або провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи, а також до приладів обліку енергоносіїв, електричної, теплової та інших видів енергії митними органами можуть застосовуватись засоби забезпечення ідентифікації.

2. Забезпечення ідентифікації здійснюється шляхом накладення митних забезпечень: одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток, голографічних міток, нанесення цифрового, літерного чи іншого маркування, ідентифікаційних знаків, проставляння штампів, взяття проб і зразків, складання опису товарів, транспортних засобів комерційного призначення, креслень, масштабних зображень, виготовлення фотографій, ілюстрацій, використання товаросупровідної документації тощо. При цьому накладення одноразових номерних запірно-пломбових пристроїв, печаток на транспортні засоби комерційного призначення може здійснюватись без проведення митного огляду товарів, що переміщуються зазначеними транспортними засобами через митний кордон України, про що робиться відповідна відмітка в товаросупровідих документах.

3. Крім засобів, визначених у частині другій цієї статті, для забезпечення ідентифікації товарів, що поміщуються у митний режим, можуть використовуватися маркування, у тому числі у вигляді мікро- або інших електронних пристроїв, або серійні номери, проставлені на товарах або їх частинах виробником, інші комерційні способи ідентифікації; експортні (імпортні) сертифікати; копії документів, на підставі яких митним органом було здійснено випуск товарів у попередній митний режим і які дають можливість однозначно ідентифікувати товари; інші подібні документи.

4. У випадках, передбачених чинними міжнародними договорами України, митні органи України визнають митні забезпечення митних служб інших країн, а також визнають як митні забезпечення ідентифікаційні пристрої та інші забезпечення, які зазначені у частинах другій та третій цієї статті, якщо визнають їх достатньо надійними.

5. Засоби забезпечення ідентифікації можуть змінюватися чи знищуватися тільки митними органами або за їх дозволом іншими органами, крім випадків, коли існує реальна загроза знищення, безповоротної втрати чи істотного псування товарів, транспортних засобів комерційного призначення. У таких випадках митний орган терміново сповіщається про зміну, вилучення чи знищення засобів забезпечення ідентифікації з поданням документальних доказів існування зазначеної загрози.



Стаття 41. Залучення спеціалістів та експертів для участі у здійсненні митного контролю

1. У разі потреби для участі у здійсненні митного контролю можуть залучатися спеціалісти та експерти.

2. Залучення спеціалістів та експертів здійснюється керівником митного органу або його заступником за погодженням з керівником підприємства, установи, організації, де працює спеціаліст чи експерт.

3. Спеціалісти та експерти, які беруть участь у здійсненні митного контролю, мають право на відшкодування витрат, пов’язаних з їхньою участю у здійсненні митного контролю, за спеціалістами та експертами зберігається середня заробітна плата за місцем роботи за час, що був затрачений у зв’язку з такою участю.

4. Виплати, пов’язані із залученням митним органом спеціалістів та експертів, включаючи витрати на їх проїзд, добові за час перебування у відрядженні для участі у здійсненні митного контролю та винагороду за виконану спеціалістами та експертами роботу, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, що визначається міністерством, керівник якого (міністр) спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади у сфері митної справи.

5. У разі необхідності та за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу). У такому випадку відшкодування витрат, пов’язаних з участю спеціалістів та експертів у здійсненні митного контролю, здійснюється декларантом (власником товару та/або транспортного засобу) на підставі укладеної угоди.



Стаття 42. Спільний митний контроль

1. На підставі міжнародних договорів України у пунктах пропуску через державний кордон України може здійснюватися спільний митний контроль разом з митними органами суміжних держав.



<< предыдущая страница   следующая страница >>