Закон України "Про правову допомогу" (розроблений Центром політико-правових реформ) Цей Закон регулює відносини щодо надання правово - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
З а к о н у к р а ї н и про туризм Цей Закон 10 1283.86kb.
Яку організаційно-правову форму підприємства обрати? Очiкуванi результати 2 351.82kb.
Закон україни про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям 1 181.46kb.
Інформації Метою Закону України «Про доступ до публічної інформації»... 1 8.62kb.
Закон україни про внесення змін до окремих законів України щодо задоволення... 1 142.61kb.
Пояснювальна записка до проекту Закону України Про внесення змін... 1 57.95kb.
Закон україни " Про загальний військовий обов'язок І військову службу" 1 250.33kb.
Закон щодо скасування експортних мит на пшеницю та кукурудзу! 9 716.04kb.
Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний... 1 91.67kb.
Закон україни про карантин рослин 5 615.89kb.
Оголошення про проведення конкурсу адвокатів, які залучаються до... 1 30.95kb.
Розпорядження голови районної ради від 19. 12. 2012 року №185/01 02 1 116.24kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Закон України "Про правову допомогу" (розроблений Центром політико-правових реформ) - страница №1/1


Закон України "Про правову допомогу"


(розроблений Центром політико-правових реформ)

Цей Закон регулює відносини щодо надання правової допомоги, а також відповідальність за порушення законодавства про правову допомогу.


Розділ 1. Загальні положення
Стаття 1. Право на правову допомогу

1. Кожен має право на правову допомогу, що включає в себе послуги правового характеру, метою яких є реалізація і захист прав, свобод та законних інтересів особи, її представництво у судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами та забезпечення права на захист від обвинувачення.

2. Це право гарантується:

1) доступністю необхідної, достовірної інформації про правову

допомогу, її види і суб’єкти її надання;

2) встановленням вимог до якості правової допомоги;

3) існуванням системи гарантованої правової допомоги;

4) відповідальністю за порушення законодавства про правову допомогу.



Стаття 2. Законодавство України про правову допомогу

1. Порядок надання правової допомоги регулюється Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими Законами і актами законодавства України.

2. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 3. Принципи правової допомоги

1. Надання правової допомоги фізичним і юридичним особам (довірителям) здійснюється на принципах:

1) законності;

2) компетентності і добросовісності;

3) незалежності;

4) превентивності;

5) недопустимості конфлікту інтересів;

6) конфіденційності.


Стаття 4. Законність

1. При наданні правової допомоги суб’єкт надання правової допомоги (правовий радник) зобов'язаний дотримуватися Конституції України, законів України, інших актів законодавства України, правил професійної етики, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності, захисту прав довірителя усіма незабороненими законом та правилами професійної етики способами.

2. Заборонено надавати правову допомогу свідомо спрямовану на полегшення вчинення правопорушень, надавати правову допомогу протиправними способами та для досягнення протиправного результату.
Стаття 5. Компетентність і добросовісність

1. Правовий радник зобов'язаний надавати той вид правової допомоги, який відповідає його компетентності, рівню отриманої освіти, практичному досвіду роботи.

2. Правовий радник повинен відмовитись від надання правової допомоги, за якою звертається довіритель, якщо об’єктивно усвідомлює свою некомпетентність у наданні даного виду правової допомоги.

3. Правовому раднику заборонено надавати правову допомогу, яка веде до зловживання правом або може спричинити шкоду правам, свободам та законним інтересам довірителів.


Стаття 6. Незалежність

1. Правовий радник є незалежним у виконанні своїх обов'язків, що передбачає його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність.

2. Принцип незалежності не вважається порушеним, у випадку надання правової допомоги згідно вказівок довірителя, а також вказівок керівника юридичної особи приватного права, від імені якої правовий радник надає правову допомогу.

3. При виникненні суперечностей між правовим радником і довірителем при наданні правової допомоги щодо питань застосування права, норм законодавства, порядку представництва прав, свобод та законних інтересів, він зобов'язаний:

1) повідомити про це довірителя і про наслідки дотримання його вказівок;

2) надавати правову допомогу згідно нових вказівок довірителя.

4. У випадках порушення принципу незалежності, правовий радник зобов’язаний повідомити про це довірителя і відмовитися від надання правової допомоги.
Стаття 7. Превентивність

1. Правовий радник при наданні правової допомоги зобов'язаний роз'яснити довірителю всі можливості уникнення спору довірителя з іншими особами, а у випадку його виникнення, врегулювати спір в досудовому порядку, та докласти всіх зусиль для усунення суперечностей між довірителем та іншими особами в досудовому порядку.


Стаття 8. Недопустимість конфлікту інтересів

1. Правовому раднику заборонено надавати правову допомогу у випадках:

1) надання раніше правової допомоги особі, інтереси якої суперечать інтересам довірителя;

2) участі раніше в цій справі в якості судді, третейського судді, прокурора, слідчого, особи, яка проводила дізнання, понятого, експерта, спеціаліста, перекладача, свідка, медіатора, посадової особи, до компетенції якої належало прийняття рішення, щодо довірителя;

3) існування інших обставин, які викликають або можуть викликати існування конфлікту інтересів правового радника і довірителя.

Стаття 9. Конфіденційність

1. Правовий радник без дозволу довірителя, його правонаступника, не вправі розголошувати факт цього звернення, відомості, які стали відомі йому у зв’язку з наданням правової допомоги, а також будь-яку інформацію про неї або інших осіб.

2. Правовий радник зобов'язаний забезпечити такі умови зберігання документів, переданих йому довірителем, які виключають доступ до них сторонніх осіб.

3. Дія принципу конфіденційності не обмежена в часі, якщо інше не передбачене договором.

4. Правовий радник несе відповідальність за порушення принципу конфіденційності інформації, отриманої ним як представником юридичної особи приватного права чи юридичної особи публічного права.

5. Дія принципу конфіденційності не поширюється на випадки розгляду в суді справ про надання неякісної допомоги.


Розділ 2. Надання правової допомоги
Стаття 10. Види правової допомоги

1. Правова допомога надається у таких видах:

1) консультації та роз'яснення з правових питань;

2) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

3) правовий висновок;

4) медіація;

5) представництво;

6) виконання обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді;

7) виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

8) виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про застосування заходів примусу;

9) інші послуги правового характеру, які не заборонені законом.
Стаття 11. Консультації та розיяснення з правових питань

1. Консультації та розיяснення надаються правовим радником в усній або письмовій формі, за бажанням довірителя, з питань застосування законодавства та з будь-яких правових питань.


Стаття 12. Складання заяв, скарг та інших документів правового характеру

1. Заяви, скарги та інші документи правового характеру складаються, оформлюються та приводяться у відповідність до законодавства правовим радником за зверненням довірителя з метою реалізації та захисту прав, свобод та законних інтересів останнього.


Стаття 13. Правовий висновок

1. Правовий висновок - письмовий документ, який містить роз’яснення про необхідність вчинення або утримання від вчинення певних дій за даних обставин.

2. У випадку належної реалізації довірителем приписів правового висновку, майнову відповідальність за шкоду завдану такою реалізацією несе правовий радник.

3. Договір про надання правового висновку повинен бути укладений у письмовій формі і передбачати страхування відповідальності довірителя згідно із законодавством про страхування.

4. Особливості настання відповідальності у відносинах з надання правового висновку встановлюється цим Законом.

Стаття 14. Медіація

1. Медіація - правова допомога, яка спрямована на досягнення компромісу законних інтересів та вимог двох чи більше осіб з метою припинення спору між ними.

2. Договір про надання послуг медіації повинен бути укладений у письмовій формі.
Стаття 15. Представництво

1. Представництво законних інтересів в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами здійснюється правовими радниками згідно цього Закону, Цивільного кодексу та процесуального законодавства України, або будь-якою дієздатною фізичною чи юридичною особою, згідно Цивільного кодексу та процесуального законодавства України.

2. Представництво, що здійснюється особами, які не є правовими радниками, не вважається правовою допомогою і на нього не поширюються норми цього Закону.

Стаття 16. Виконання обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді


1. Порядок виконання обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді визначається процесуальним законодавством України.

2. Виконання обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді здійснюється правовими радниками, які мають на це право згідно цього Закону та процесуального законодавства України.

3. Виконання обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді особами, які не є правовими радниками, не вважається правовою допомогою і на нього не поширюються норми цього Закону.
Стаття 17. Виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення

1. Порядок виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення визначається згідно із законодавством про адміністративні правопорушення.

2. Виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення особами, які не є правовими радниками, не вважається правовою допомогою і на нього не поширюються норми цього Закону.

Стаття 18. Виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про застосування заходів примусу

1. Порядок виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про застосування заходів примусу визначається згідно із законодавством про застосування заходів примусу.

2. Виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про застосування заходів примусу особами, які не є правовими радниками, не вважається правовою допомогою і на нього не поширюються норми цього Закону.
Стаття 19. Порядок надання правової допомоги

1. Для отримання правової допомоги певного виду, передбаченого цим Законом, зацікавлена особа звертається до правового радника.

2. Відносини з надання правової допомоги оформлюються договором, в якому зазначається вид правової допомоги, розмір і порядок оплати допомоги, та інші умови, за згодою сторін.

3. Порядок укладення, зміни і розірвання договорів про надання правової допомоги регулюється Цивільним кодексом України з врахуванням норм цього Закону.

4. Порядок отримання правової допомоги затриманими (взятими під варту) особами визначається процесуальним законодавством України, законодавством про адміністративні правопорушення та законодавством про застосування заходів примусу.

Розділ 3. Статус правових радників


Стаття 20. Правові радники

1. Правовими радниками є:



  1. адвокати;

  2. нотаріуси;

  3. патентні повірені;

  4. аудитори;

  5. фахівці у галузі права;

6) юридичі особи приватного права.

2. Правовими радниками не визнаються:

1) особи, які перебувають в трудових відносинах з юридичними особами і до трудових обов’язків яких віднесено надання послуг правового характеру цій юридичній особі;

2) особи, які перебувають на державній службі, на службі в органах місцевого самоврядування і до службових обов’язків яких віднесено надання послуг правового характеру;

3) нотаріуси, при вчиненні нотаріальних дій.

3. Послуги правового характеру, надані особами, які не є правовими радниками, не визнаються правовою допомогою і на них не поширюються норми цього Закону.


Стаття 21. Правова допомога адвокатів


1. Адвокати – особи, які отримали право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до Закону України “Про адвокатуру”.

2. Адвокати мають право надавати будь-який вид правової допомоги.



Стаття 22. Правова допомога нотаріусів


1. Нотаріуси – особи, які отримали право на заняття нотаріальною діяльністю відповідно до Закону України “Про нотаріат”.

2. Нотаріуси мають право:

1) надавати консультації та роз'яснення щодо порядку вчинення нотаріальних дій;

2) складати проекти документів, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

3) надавати консультації та роз'яснення з правових питань, не пов’язаних з вчиненням нотаріальних дій;

4) складати заяви, скарги та інші документи правового характеру, які не пов’язані з вчиненням нотаріальних дій.



Стаття 23. Правова допомога патентних повірених


1. Патентні повірені – особи, які отримали право займатися діяльністю патентного повіреного відповідно до законодавства України.

2. Патентні повірені вправі надавати будь-який вид правової допомоги, безпосередньо пов’язаний з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності.



Стаття 24. Правова допомога аудиторів


1. Аудитори - особи, які отримали право на заняття аудиторською діяльністю відповідно до Закону України “Про аудит”.

2. Аудитори вправі надавати будь-який вид правової допомоги, безпосередньо пов’язаний із наданням аудиторських послуг, крім медіації.



Стаття 25. Правова допомога фахівців у галузі права


1. Фахівці у галузі права - особи, які мають вищу юридичну освіту і не відносяться до інших категорій правових радників, передбачених цим Законом.

2. Фахівці у галузі права вправі надавати будь-який вид правової допомоги.

3. Виконувати обов’язки захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді мають право фахівці у галузі права, які мають науковий ступінь кандидата або доктора юридичних наук.

Стаття 26. Правова допомога юридичних осіб приватного права

1. Юридичні особи приватного права вправі надавати будь-який вид правової допомоги через своїх представників - адвокатів або інших фахівців у галузі права .

2. Юридичні особи приватного права вправі надавати будь-який вид правової допомоги, безпосередньо пов'язаний з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності через своїх представників - патентних повірених.

3. Юридичні особи приватного права вправі надавати будь-який вид правової допомоги, безпосередньо пов'язаний із наданням аудиторських послуг через своїх представників - аудиторів. Ці юридичні особи приватного права не мають права надавати послуги медіації.


Розділ 4. Гарантована правова допомога
Стаття 27. Поняття гарантованої правової допомоги

1. Гарантована правова допомога – послуги правового характеру, які надаються повністю або частково за рахунок коштів Фонду гарантованої правової допомоги, певним категоріям осіб для реалізації, захисту їх прав, свобод та інтересів, а також при вирішенні справ у судах, органах державної влади і місцевого самоврядування та для забезпечення права на захист від обвинувачення.

2. На правила надання гарантованої правової допомоги поширюються загальні правила надання правової допомоги, крім норм про оплату правової допомоги.

Стаття 28. Види гарантованої правової допомоги

1. Гарантована правова допомога надається у таких видах:

1) консультації та роз'яснення з правових питань;

2) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру;

3) представництво;

4) виконання обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді;

5) виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про адміністративні правопорушення;

6) виконання обов’язків захисника при провадженні у справах про застосування заходів примусу.


Стаття 29. Особи, які мають право на гарантовану правову допомогу

1. Право на гарантовану правову допомогу мають:

1) особи, середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім’ї яких нижчий від встановленого прожиткового мінімуму;

2) особи, середньомісячний сукупний доход яких нижчий від встановленого прожиткового мінімуму, у випадках коли отримання правової допомоги суперечатиме інтересам інших членів сім’ї.


Стаття 30. Гарантовані правові радники

1. Гарантованими правовими радниками є адвокати, які включаються Міністерством юстиції України до переліку гарантованих правових радників після отримання права на заняття адвокатською діяльністю.

2. Фахівці у галузі права та юридичні особи приватного права мають право надавати гарантовану правову допомогу, якщо подадуть до територіальних органів Міністерства юстиції України за своїм місцезнаходженням:

1) заяву довільної форми про включення до переліку гарантованих правових радників;



  1. копію паспорта або документа, який посвідчує особу, та копію

диплому про вищу юридичну освіту – для фахівців у галузі права;

3) копію установчих документів та документу про державну реєстрацію – для юридичних осіб приватного права.

Вимагати надання інших документів заборонено.

3. Рішення про включення фахівців у галузі права та юридичних осіб приватного права до переліку гарантованих правових радників приймається відповідними територіальними органами Міністерства юстиції України.

Рішення про відмову включення фахівців у галузі права та юридичних осіб приватного права до переліку гарантованих правових радників може бути оскаржене до вищестоящого органу або в судовому порядку.

4. Перелік гарантованих правових радників ведеться і опубліковується Міністерством юстиції України та має містити:

1) найменування гарантованих правових радників;

2) місцезнаходження гарантованих правових радників;

3) ініші дані, які дозволять довірителям з’єднуватися з гарантованими правовими радниками.

Стаття 31. Безоплатна правова допомога та правова допомога за доступну плату

1. Гарантована правова допомога існує у 2 формах:

1) безоплатна правова допомога - допомога, яка надається в повному розмірі за рахунок коштів Фонду гарантованої правової допомоги:

a) особам, середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї яких становить 50% і нижче від встановленого прожиткового мінімуму;

b) особам, середньомісячний сукупний доход яких нижче 50% від встановленого прожиткового мінімуму, у випадках коли отримання правової допомоги суперечатиме інтересам інших членів сім’ї.

2) правова допомога за доступну плату - допомога, яка надається частково за рахунок коштів Фонду гарантованої правової допомоги:

a) особам, середньомісячний сукупний доход на кожного члена сім'ї яких становить більше 50%, але не більше 90% від встановленого прожиткового мінімуму;

b) особам, середньомісячний сукупний доход яких становить більше 50%, але не більше 90% від встановленого прожиткового мінімуму, у випадках коли отримання правової допомоги суперечатиме інтересам інших членів сім’ї.

Вказані особи сплачують 20% вартості послуг з надання гарантованої правової допомоги.

2. Особи, яким внаслідок надання гарантованої правової допомоги було відшкодовано завдано шкоду, або отримано ними інші майнові вигоди, зобов’язані оплатити вартість наданої гарантованої правової допомоги протягом 1 місяця з моменту відшкодування їм шкоди або отримання майнових вигод.


Стаття 32. Порядок реалізації особами права на гарантовану правову допомогу


1. Для отримання гарантованої правової допомоги особи звертаються до територіальних органів Міністерства юстиції України місця свого перебування на момент звернення:

  1. із заявою довільної форми, та

2) документами, які підтверджують право на гарантовану правову допомогу.

Вимагати надання інших документів заборонено.

2. Заява на отримання гарантованої правової допомоги повинна бути розглянута протягом одного дня. Про надання або відмову в наданні гарантованої правової допомоги приймається рішення, яке має строковий характер, тобто може бути реалізоване довірителями не пізніше 1 місяця з дня його видання.

3. У разі зміни обставин, що є підставою для отримання права на гарантовану правову допомоги, особи зобов‘язані протягом 3 днів повідомити про це органи Міністерства юстиції України і не отримувати зазначену у заяві гарантовану правову допомогу.

4. Рішення про відмову у наданні гарантованої правової допомоги має бути вмотивованим і містити роз'яснення порядку його оскарження. Воно може бути оскаржене до вищестоящого органу або в судовому порядку.

5. Порядок отримання гарантованої правової допомоги затриманими (взятими під варту) особами визначається процесуальним законодавством України, законодавством про адміністративні правопорушення та законодавством про застосування заходів примусу.


Стаття 33. Порядок оплати послуг з надання гарантованої правової допомоги

1. Максимальний розмір плати за надання гарантованої правової допомоги за рахунок коштів Фонду гарантованої правової допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України за кожен вид правової допомоги.

2. Гарантовані правові радники звертаються з відповідною заявою до територіального відділення Фонду гарантованої правової допомоги. До заяви додаються документи, які підтверджують надання гарантованої правової допомоги.

3. Не пізніше п'яти робочих днів з дня надходження заяви, територіальне відділення Фонду гарантованої правової допомоги зобов'язане провести оплату наданих послуг з гарантованої правової допомоги.


Розділ 5. Фонд гарантованої правової допомоги
Стаття 34. Правовий статус Фонду гарантованої правової допомоги

1. Фонд гарантованої правової допомоги є державним позабюджетним фондом, управління яким здійснює Міністерство юстиції України, і який створений з метою акумуляції коштів, призначених для фінансування гарантованої правової допомоги.

2. Джерелами формування коштів Фонду гарантованої правової допомоги є:

1) кошти Державного бюджету України;

2) інші надходження, якщо це не суперечить законодавству.

3. Кошти Фонду гарантованої правової допомоги використовуються виключно на оплату послуг з надання гарантованої правової допомоги.



Стаття 35. Управління коштами Фонду гарантованої правової допомоги

1. Кошти Фонду гарантованої правової допомоги в національній та іноземній валюті обліковуються на окремих рахунках в Національному банку України.

2. Міністерство юстиції України на підставі одержаних від банківських установ платіжних документів веде облік надходження та використання коштів, передбачених цим Законом. Бухгалтерський облік за рахунками Фонду гарантованої правової допомоги здійснюється в установленому законодавством порядку.

3. Міністерство юстиції України щороку складає звіт про надходження і витрачання коштів Фонду гарантованої правової допомоги і подає його Кабінетові Міністрів України.

4. Не використані у звітному році кошти Фонду гарантованої правової допомоги вилученню не підлягають, переходять на наступний рік і використовуються на цілі, передбачені цим Законом.
Розділ 6. Відповідальність за порушення

законодавства про правову допомогу
Стаття 36. Відповідальність за порушення цього Закону

1. Порушення цього Закону тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства. Відповідальність за порушення цього Закону несуть:

1) правові радники - за надання неякісної правової допомоги;

2) гарантовані правові радники – за надання неякісної гарантованої правової допомог та за необґрунтовану відмову в наданні гарантованої правової допомоги;

3) держава, в особі територіальних відділень Фонду гарантованої правової допомоги – за несвоєчасність оплати гарантованої правової допомоги;

4) довірителі – за надання завідомо неправдивих даних про наявність у них підстав для отримання гарантованої правової допомоги та за несвоєчасність оплати послуг з гарантованої правової допомоги, у випадках передбачених цим Законом.


Стаття 37. Відповідальність за надання неякісної правової допомоги та неякісної гарантованої правової допомоги


1. Неякісна правова допомога – це послуги правового характеру, які були надані всупереч встановленим принципам, або реалізація яких призвела до порушення прав, свобод та законних інтересів осіб, так само як їх несвоєчасне надання. Зокрема, неякісною правовою допомогою визнається:

1) надання консультацій та роз'яснень, які не відповідають чинному законодавству України;

2) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, які не відповідають чинному законодавству України;

3) порушення норм права при представництві та виконанні обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді, при провадженні у справах про адміністративні правопорушення та про застосування заходів примусу, що призвело до завдання шкоди інтересам особи;

4) завдання збитків довірителю при реалізації ним приписів юридичних висновків.

2. Гарантована правова допомога визнається неякісною у випадках:

1) надання консультацій та роз'яснень, які не відповідають чинному законодавству України;

2) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, які не відповідають чинному законодавству України;

3) порушені норм права при представництві та виконанні обов’язків захисника у процесі дізнання, досудового слідства та розгляду кримінальної справи у суді, при провадженні у справах про адміністративні правопорушення та про застосування заходів примусу, що призвело до завдання шкоди інтересам особи;

4) відмови в наданні гарантованої правової допомоги.

3. Правові радники, які надали неякісну правову допомогу, зобов’язані відшкодувати майнову і моральну шкоду, завдану наданням (ненаданням) такої допомоги.

3. Факт надання неякісної правової допомоги може бути визнано самим правовим радником або на підставі судового рішення.


Стаття 38. Відповідальність держави за несвоєчасну оплату гарантованої правової допомоги


1. Держава зобов’язана вчасно оплачувати послуги з надання гарантованої правової допомоги.

2. У випадку несвоєчасної оплати держава в особі територіальних відділень Фонду гарантованої правової допомоги несе відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати вартості гарантованої правової допомоги.



Стаття 39. Відповідальність довірителів


1. Довірителі, які надали завідомо неправдиві дані про наявність у них підстав для отримання гарантованої правової допомоги, зобов’язані відшкодувати державі вартість наданих послуг в десятикратному розмірі.

2. Особи несуть відповідальність в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки оплати вартості гарантованої правової допомоги, у випадках передбачених цим Законом.



Розділ 7. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року, крім статтей 27-35, пунктів 2-4 частини 1 статті 36, частини 2 статті 37 та статтей 38 і 39, підпунктів 1-3 пункту 3 Перехідних положень цього Закону, які набирають чинність 1 січня 2007 року.

2. Кабінету Міністрів України протягом одного місяця з дня набрання чинності цим Законом:

1) привести нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

2) забезпечити в межах своїх повноважень прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону;

3) забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України.

3. Внести наступні зміни до Законів України:

1) статтю 47 Кримінально-процесуального кодексу України, затвердженого Законом від 28 грудня 1960 року, № 1002-V (Відомості Верховної Ради УРСР 1961р., № 2, стор. 15 вiд 12 січня 1961р.) викласти в наступній редакції:

Стаття 47. Порядок запрошення захисника

Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд зобов'язані роз’яснити затриманій особі чи особі, яка утримується під вартою, право на гарантовану правову допомогу, надати для ознайомлення перелік гарантованих правових радників і надати допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з особами, які можуть запросити захисника.

Якщо підозрюваний, обвинувачений, підсудний має право на гарантовану правову допомогу, при запрошенні захисника він зобов’язаний повідомити про це.

Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі

кількох захисників.

Якщо відповідно до вимог частин першої і другої статті 45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний, обвинувачений, підсудний не бажає запросити захисника, то його запрошує особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд.

У випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного захисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий вправі запросити захисника тимчасово до явки обраного захисника.

Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин, а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - протягом семидесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому, підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не зможе з'явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника.”

2) Статтю 261 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року, № 8073-X (Відомості Верховної Ради УРСР 1984р., № 51, стор. 1122 вiд 18 грудня 1984 року) доповнити частинами 3 і 4 наступного змісту:

Затримана за вчинення адміністративного правопорушення особа має право запросити захисника. Уповноважений орган чи посадова особа зобов'язані роз’яснити затриманій за вчинення адміністративного правопорушення особі право на гарантовану правову допомогу, надати для ознайомлення перелік гарантованих правових радників і надати допомогу у встановленні зв'язку із захисником.

Якщо затримана за вчинення адміністративного правопорушення особа має право на гарантовану правову допомогу, при запрошенні захисника вона зобов’язана повідомити про це.”

3) Частину 5 статті 5 Закону України “Про міліцію” від 20 грудня 1990 року, № 565 – XII (Відомості Верховної Ради УРСР 1991 р., № 4, стор. 20 вiд 22 січня 1991 року) викласти в наступній редакції:

“Міліція забезпечує право на правову допомогу та інші права затриманих і взятих під варту осіб, не пізніш як через 24 години повідомляє про їх місцеперебування близьким родичам, адміністрації за місцем роботи чи навчання і в разі необхідності вживає заходів до негайного подання їм медичної та іншої допомоги.”

Доповнити статтю 5 Закону України “Про міліцію” частинами 6 та 7 наступного змісту:

Особа, до якої застосовано заходи примусу, має право запросити захисника. Працівники міліції зобов'язані роз’яснити особі, до якої застосовано заходи примусу, право на гарантовану правову допомогу, надати для ознайомлення перелік гарантованих правових радників і надати допомогу у встановленні зв'язку із захисником.

Якщо особа, до якої застосовано заходи примусу, має право на гарантовану правову допомогу, при запрошенні захисника вона зобов’язана повідомити про це.”

4) Частину 6 статті 6 Закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17 квітня 1991 року, N 962-XII (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 22, ст.262) викласти в наступній редакції:

“Особи, реабілітовані відповідно до цього Закону, мають право на правову допомогу, у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”.

5) Частину 2 статті 22 Закону України “Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року, N 3551-XII ( Відомості Верховної Ради України, 1993, N 45, ст.425 ) викласти в наступній редакції:

“Ветерани війни та особи, на яких поширюється чинність цього Закону, звільняються від плати за оформлення документів, правову допомогу, надану у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”, а також від судових витрат, пов'язаних з розглядом питань щодо їх соціального захисту.”

6) Пункт 4 статті 3 Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 року, N 266/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1995, N 1, ст. 1) викласти в наступній редакції:

“4) суми, сплачені особою у зв'язку з наданням їй правової допомоги, у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”.

7) Частину 1 статті 7 Закону України “Про страхування” від 7 березня 1996 року, № 85/96-ВР (Відомості Верховної Ради України 1996 р., № 18, стаття 78 вiд 30 квітня 1996 року) доповнити пунктом 42 наступного змісту:

42) страхування відповідальності довірителів за реалізацію приписів правових висновків.

8) Абзац 11 Частини 3 статті 25 Закону України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 року, N 1489-III (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2000, N 19, ст.143) викласти в наступній редакції:

правову допомогу, у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”.

9) Внести наступні зміни до Закону України “Про біженців” від 21 червня 2001 року, N 2557-III (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, N 47, ст. 250):

а) абзац 3 частини 1 статті 18 викласти в наступній редакції:

“правову допомогу, у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”;

b) абзац 12 частини 1 статті 18 викласти в наступній редакції:

“правову допомогу, у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”.

10) Частину 3 статті 156 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року, N 2947-III (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135) викласти в наступній редакції:

“3. Неповнолітні батьки мають право на правову допомогу, у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”.

11) Абзац 6 частини 4 статті 5 Закону України “Про соціальні послуги” 19 червня 2003 року, N 966-IV (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2003, N 45, ст.358) викласти в наступній редакції:

правова допомога, яка надається у порядку визначеному Законом України “Про правову допомогу”.






izumzum.ru