Захід Ллється піснею мова материнська Мета - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Стан душі виховний захід про емоційне здоров'я Мета 1 59.89kb.
Виховний захід, присвячений річниці дня перемоги мета заходу 1 46.34kb.
Урок №13 Тема: Мова образотворчого мистецтва. Образ і форма. 1 104.64kb.
Філологія. Українська мова та література. Мова та література (англійська) 1 200.07kb.
Сім нот магічного кохання Виховний захід з музичного мистецтва для... 1 365.4kb.
Тема: Вступ 1 120.06kb.
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни... 1 13.62kb.
Виховний захід підготувала вихователь гпд 1 57.63kb.
Музика це найвиразніша мова. Мова, що може без жодного слова 1 38.95kb.
Виховний захід «Захисник вітчизни» Очікувані результати 1 71.01kb.
Програма для загальноосвітніх навчальних закладів та спеціалізованих... 1 252.68kb.
Інформаційна картка адміністративної послуги 1 35.46kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Захід Ллється піснею мова материнська Мета - страница №1/1



Захід « Ллється піснею мова материнська

Мета:розповісти про багатство, красу української мови,про її роль в житті держави;

пояснити учням ,яке значення має очищення мови від русизмів та невмотивованого вживання іноземних слів;

сформувати поняття необхідності в знанні державної мови;

розвивати таланти , творчі здібності учнів,віру в свої сили;

формувати високу пізнавальну культуру;

виховувати патріотичне відношення до духовного надбання свого народу, любов до рідного слова,до української мови як державної.

(звучить спів соловя , читання уривку з поезії Агатангела Кримського «Соловейко»)

Любо в гаю соловейко виспівує,

Слухаю ніжне лящання,

Чистую, щирую річ українськую

Чую я в тім щебетанні.

(показ слайдів про Україну)

(слайд гімн України)

дівчина - Україна гладить по голівці доньку-мову,співає їй колискову),

Дівчина-мова:

Україно моя мила!

Ти моя рідненька

Я тебе так щиро люблю

Хоч я ще маленька.

Кожен вечір я завжди

Як спити лягаю.

Все за тебе, Україно, Господа благаю.

Щоби Господь милостивий

За те його молю

Допоміг тобі вернути найсвятішу долю.
(Україна-мати бере за руку доньку-мову)
Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна.

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

У просторах, яким немає меж,

Не згубишся, як на вітрах полова,

Моря перелетиш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.


Донька-мова:

Не підкорюсь і не впаду,



тому що в серці моїм ти матусю…
І вед.- Так дійсно є багато таємниць у світі,і одна з найбільших-це мова. З раннього дитинства і до глибокої старості людина невіддільно пов’язана з мовою, єдиним знаряддям,робить її нездоланою в пошуках істини.

ІІ вед.-Найдорожче добро в кожному народі-це мова,ота жива схованка людського духу,його багата скарбниця,в яку народ складає і своє давнє життя ,і свої сподівання,розум,досвід,почування.

І вед.-Шановні,а чи знаєте ви,що згідно з Всеукраїнським переписом в Україні проживає 48,24 млн. громадян,у тому числі українців 37,5,або майже 78% Українську мову рідною назвали 32,6 млн.,а це 68% від загальної кількості громадян

ІІ вед.- У 156 країнах світу живе до 25 млн. українців. Таким чином у світі майже 60 млн. людей володіють українською мовою.

І вед.- За останні 300 років українська мова зазнала настільки руйнівного впливу, що навіть після проголошення її державною,постає питання відновлення її функції як рідної мови для значної кількості українців. Фахівцями підраховано,що протягом років імперськими органами державною влади було видано 479 циркулярів,указів,розпоряджень спрямованих проти української мови.

ІІ вед.-У світовій історії жодна мова не зазнала такого страшного нищення від сусідів-ворогів, як українська. Вдалося відшукати низку документів, які у хронологічній послідовності засвідчують нищення української мови поляками, росіянами тощо.

ВІДЕО ПРО ЗАБОРОНУ

ІІ вед.-1720р.-російський цар Петро І заборонив друкувати книжки українською мовою.

І вед.- 1796 р.- видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

ІІ вед.- 1775 р.- Зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

І вед.- 1784 р. Наказ Катерини II по всіх церквах імперії правити службу Божу російською мовою. Російську мову запроваджено в усіх школах України.

ІІ вед.- 1817 р. Запровадження польської мови в усіх народних школах Східної Галичини.

І вед.- 1862р.-закрито українські недільні школи,які безкоштовно організовували видатні діячи української культури.

ІІ вед.-1863р.-указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

І вед.-1876р.-указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

ІІ вед.-1884р.-закрито всі українські театри.

І вед.-1888 р. Указ Олександра III про заборону вживання української мови в офіційних установах і хрещення українськими іменами.

ІІ вед.-1889 р. У Києві на археологічному з'їзді дозволено читати реферати всіма мовами, крім українською.

І вед.-1892 р. Заборона перекладати книжки українською мовою з російської.

ІІ вед.-1895 р. Заборона головного управління в справах друку видавати українські книжки для дітей
І вед.-1914р.-російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу.

Діалог між матір’ю – Україною та донькою – мовою

Донька - мова:

-Матусю, нене Україно, порятуй! Несила мені всього стерпіти, ріднесенька, допоможи!

Ти мене виплекала, виростила у любові, пошані до тебе-земле вкраїнська, до народу твого. Та зараз лихо страшне коїться у краях твоїх: мене, доньку твою єдину, мову вкраїнську, душать, гублять кривдники злії. Знехтувана, сплюндрована кровинка твоя! Людей знищують за мову рідну, читати, писати забороняють, роти затуляють, ховають слово українське від народу твого.

Єдиного у тебе прошу – дай сили витримати такі знущання, дай сили вистояти. Мамо,захисти!


Мати - Україна :

-Ой, леле! Доню моя люба! Підведись з колін, серденько моє. Не втрачай надії - люд простий тебе врятує. Не забуває він тебе – Богу молиться за тебе рідною мовою, теж допомоги просить, матері співають колискові спасителям твоїм , нею, ріднесенькою; вночі читають люди «Кобзаря», пошепки, ховаючись, прославляють мову свою. Терпи, доню, терпи, Господь терпів і нам велів. Не вірю я в те ,що моя країна згубить , забуде тебе. Як же можна буде жити серед цих степів, ланів і розмовляти мовою чужинською? Вірю я – не бути цьому, не бути.

Витри сльози, ластівочко моя! Все тобі віддам, нічого не пожалію – візьми сили від хвиль великого Дунаю, вдихни на повні груди повітря лісів Карпатських, втамуй спрагу цілющою водою з джерел прозорих, нехай відродять в тобі життя лани золотії. Пам’ятай мої слова материнські – ще будеш ти буяти цвітом на землях українських, прославлятимуть тебе великі сини й доньки України, мови світу поступатимуться тобі, співаночки твої лунатимуть по зелених ярах.

( зітхає) Посилає Господь народу моєму багато випробувань, тому що знає – сильний він, дужий, стерпить, витримає все, настане і твій час. Молись, доню і я буду молитися.



Вірш « Слово» ( Іван Гнатюк)

Уста отверзлися – і слово,

Лихим безбатченкам на зло,

Глаголом істини раптово,

Як зерно в грунті ожило.
І хоч те слово ще не всюди

Пробилось ростом крізь броню,

Хоч злі манкрути й словоблуди

Його бояться, як вогню;


І хоч ще нині лжепророки

Його зрікаються в житті,

Та крига скресла, і потоки

Життя – змітають їх з путі.


Були валуєви на нього,

І циркуяри їх були,

Але вони його, живого,

Звести в могилу не змогли.


Хотіли вирвати язик,

Хотіли ноги поламати,

Топтали під шалений крик,

Вязнили ,кидали за грати ,

Зробить калікою з калік

А мова не корилася царю

Ані царю,ані його сатрапам

]

1 Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа ,бринить,

Бринить,співає рідна мова,

Чарує,тішить і п’янить.

Як довго ждали ми…….Уклін чолом народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку страшну негоду,

Коли він сам стоять не міг.

ІІ вед.-У творах давнього українського письменства українську мову називали «руською», « малоросійською» або «козацьким язиком» і тільки з середини ХІХ ст.,коли у художній літературі,як і в свідомості українського народу,головним чином завдяки Т.Шевченку,поступово утверджується етнічне й політичне поняття «Україна», «Український народ»,нашу мову визнають як українську.

І вед. - Цей великий син України звів величезну будівлю української мови ,своїм талантом розкрив невичерпні багатства народної мови,осягнув її,і як ніхто,розкрив чудову,чарівну музику українського слова.
ІІ вед .- Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХУІІІ ст. з виходом у 1798 році першого видання «Енеїди» Івана Котляревського,який вважається зачинателем нової української мови.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник ним засвічений,не згас,

А розгорівсь,щоб всіх нас огрівати.
І вед. - Саме Котляревському вдалося добитися визнання української мови як літературної,утвердити її у правах громадянства.

.
2 О мова рідна,солов’ їна,калинова!

Ти мова козаків,гетьманів,кріпаків.

Ти наша,наша рідна мова.

Ти з нами вже віки-віків.

Ти бачила усі поразки,перемоги,

Ти бачила роки неволі,роки гніту,

Як українці ворогам кланялися в ноги,

Як в муках й голоді раділи літу….

Ти пережила біди,лихоліття,

Ти не зважаєш ні на що-живеш!!!

Живеш вже довго,не одне століття.

Я вірю: ти і це переживеш!

Ти будеш довго, довго іще жити,

І будуть ще усі тебе любити!!!
ІІ вед. Українська мова має свою особливу музикальність. Ця незбагненна душа нашої мови, як золотоносна ріка, виблискує хвилями народної пісні, переливається в душу нації, творить почуттєву нерозривність українського серця й української землі. Геніальні композитори Моцарт і Бетховен, Глінка й Чайковський, Барток і Стравінський користалися українськими мелодіями у своїй творчості, а це значить, що вони чули вібрацію найвищих небес нашої мови.
Звучить пісня « Веселкова пісня» ( вірші О.Кононенко, музика О.Жилінського)

І вед.-У жодній країні дерево народної поезії не видало таких великих плодів, ніде дух народу не виявися в піснях так живо і правдиво, як серед українців. Народ дає мові силу і красу. Він саме у піснях творить зразки неперевершеної поезії, а його генії й таланти високо підносять авторитет рідного слова, вплітають у вінок своєї і світової культури найпишніші троянди

Легенда про цілющу силу української пісні
Жила в містечку Чигирині дівчина-красуня. Струнка, чорноброва, з тугою косою за плечима, знала безліч старовинних пісень і співала їх так, що навіть людина, яка й мови української не знала,- танула серцем, ронила щиру сльозу, бо вчувала в тих мелодіях, звичайнісіньких буденних словах – красу душі народної. Звали ту дівчину Оленою, і мала вона от-от повінчатися зі своїм нареченим. Палко й вірно вони кохали одне одного. Та заступили світ чорні хмари орди татарської… Топтали й ганьбили землю нашу злі вороженьки. Провела Олена свого любого на війноньку, провела та й стала чекати…

Та замість миленького, діждалась вісточки від його товаришів. Бідкалися вони, що мовляв, лежить її суджений у далеких південних степах, смертельно поранений і марить її ім’ям… Кличе Олену, просить привезти води з джерела, що на Замковій горі, благає долю, аби Оленчин голос почути, народною піснею з уст її душу втолити… Хутко зібралася дівчина і подалася до щастя свого.

Відшукала, до спопелілих вуст припала, джерельною водою напувала і тихо заспівала улюблену Тихонову пісню, яку він найбільше поривався слухати у весняні вечори під вербами біля Тасмина:

І побачила Олена, як з тим її співом, її тихим сердечним голосом все ясніше розплющувалися карі очі коханого, а на його блідому, вкрай змарнілому обличчі – тепло світилася усмішка.

Бачили козаки , як дівочий спів з того світу товариша їхнього витягав, дивувалися,яку велику силу мало справжнє кохання та пісня народна.
ІІ вед. - Ніжні й душевні,сповнені глибокого жалю,сердечності й людяності,пісні про кохання відомі своєї красою. Саме завдяки пісням Україна вийшла на одне з перших місць серед тисячоголосся народів.

ТАНОК З ХУСТКАМИ

І вед.- Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводяться визнання української мови. І , зрештою, всі ці епітети слушні.

ІІ вед.- Надзвичайна мова наша є ще й таємницею. В ній усі тони й відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших! Дивуєшся дорогоцінності мови нашої, в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла.

І вед.-Сила українського слова безмежна,зверніть увагу на багатющі можливості нашої мови!«Багато бачив бандурист бід батьків,братів босих,багато брехні безчестя, без культур’я. Боротися!Безстрашно,безперервно боротися. Благати благословення Божого.

учень

Хто сказав, що наша мова груба ?

Груба лиш тому, кому не люба.

Де іще від матінки-матусі

Ти почуєш «спатоньки-спатусі»?

Ну яка на світі знає мова

Зменшувальні форми дієслова ?

Хоч у нас і кажуть, що невістка,

Буцімто, чужа у хаті кістка,

Та недавно у одній господі

Чув таке я, що повірить годі.

Каже до невістоньки свекруня:

«Ти вже хочеш їстоньки, Віруню?»

Хто ж сказав, що наша мова груба ?

Груба лиш тому, кому нелюба.

Ну, скоріше, — незбагненна мова,

Лагідно-чарівно-загадкова.

Де ще в світі є така країна,

Як терпляча Україна - ненька.

Щоб і тих, хто їй завдав руїни

Звали незлобливо — воріженьки?

ІІ вед.- Так, українською мовою можна передати будь-які події, слів вистачить, щоб описати сміх і смуток, найтонші й найскладніші почуття та думки. Все у ній є , тільки треба наполегливо вивчати, безмежно любити її і пишатися нею.

Кожну літеру ціни,

Бо немає їй ціни.

Ось відома в давнину

Дудочка-сопілка:

Виймеш літеру одну —

І вже буде спілка.

Сварка йде така, що ну! —

Перепалка (бійка):

Зміниш літеру одну —

Мирна перепілка.

Зміниш літеру одну

У словечку бійка —

І вже — леле — на сосну

Мчить звірятко білка.

Більше прикладів не дам,

Помізкуй — придумай сам.

ІІ вед.-Людству весь час треба дбати про те,щоб їхнє мовне багатство збільшувалось,щоб мова ставала влучною,дотепною,приваблювала своєю виразністю,багатющим українським гумором.

І вед. - Вроджена здатність українців іскрометно жартувати, з гумором ставитися до всіх неприємностей відома в усьому світі. Оптимістичне світосприймання, вміння філігранно володіти всіма засобами сміху в побуті, на іронію відповідати іронією, на щедро приперчений жарт – дотепною фразою передавалися з покоління в покоління і вже стали провідною рисою української ментальності, тобто збірного характеру всієї нації.

Ось такі близнята

На уроці мови


Вчитель пита Вову:
— А скажи тепер мені
Як же буде в множині
Іменник «людина»?
Й говорить дитина:
—А це слово буде
У множині «люди».
— Бачу, знаєш мову —
Хвалить вчитель Вову. —
Мудрий ти хлопчина,
А як же буде в множині
Іменник «дитина»?
І на це питання Вова без вагання:
- Як таке не знати?
Це ж буде «близнята».

Кухлик


Дід приїхав із села,
Ходить по столиці.
Має гроші – не мина
Жодної крамниці.
Попросив він: - Покажіть
Кухлик той, що з краю.
Продавщиця: - Што? Чєво?
Я не панімаю.
- Кухлик, люба, покажіть,
Той, що збоку смужка.
- Да какой же кулік здєсь,
Єслі ето кружка!
Дід у руки кухлик взяв
І насупив брови:
- В Україні живете
Й не знаєте мови…
Продавщиця теж була
Гостра та бідова.
- У мєня єсть свій язик,
Ні к чєму мне мова.
І сказав їй мудрий дід:
- Цим пишатися не слід,
Бо така сама біда
В моєї корови:
Має, бідна, язика
– І не знає мови!
Син поїхав з дому та й прожив у місті
Більше як півроку, днів, напевне, з двісті,
Він в село вертається, з матір'ю вітається:
— Здрастє, мама родная! Как здєсь поживається? —
Мати гладить сина по рудому чубчику.
— Як це ти балакаєш, любий мій голубчику?
Наче й не по-нашому, зовсім не сільському,
Більш на те скидається, що по-городському,. —
А синок відказує: — Ти, маманя, тьомная.
В нашом положеніє разниця огромная.
Я живу у городє, ти всьо времня в полі.
Как тут-здєсь розтумкаєш, что-чево і што лі?

Діалог між матір’ю – Україною та донькою – мовою

Донька - мова:

-Ой, матусенько, голубко моя! Недарма в народі говорять: « Найсильніші слова – материнські». Почув Господь молитви твої, побачив страждання мої – відродилася я , дихнула на повні груди. Сильний народ український, стійкий. Скільки ж він витерпів, через що тільки пройшов! Та впали кайдани з рук , з душ народних. Вільна країна твоя, незалежна! Скільки багатств зберегла вона незлічених і одне з них – мова українська. Прославляють тебе діти по всій землі, всюди чутно вільну мову українську.

Служила я народу твоєму вірно в усі віки, не покину, не скорюся й надалі. Спасибі тобі, ненечко моя! Твоя віра в люд свій, твої слова допомогли мені в тяжкі хвилини, відродили в мені сили життєдайні. Люблю тебе, рідненька понад усе!

Мати – Україна:

-Доню моя люба, яка ж я щаслива за тебе! Пам’ятай – віра найсильніше почуття людське, яке Бог нам дарував, головне не втрачати її ніколи.

Довго народ мій йшов тернистою дорогою до своєї незалежності, багато крові й болю лишилося на тих шляхах. Та бачиш – настала правдоньки година. Легко тепер моїй душі материнській, не намилуюся своїм гордим, вільним українським народом. Не одна країна не витерпіла стільки поневірянь, як наша Україна. Тобі, доню, було найважче, та все скінчилося. Слава Господу Богу! Слава українському народу! Слава незалежній Україні!
І вед- І вед- 24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла Історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України..

На карті світу постала нова самостійна держава — Україна. Державною мовою в Україні є українська мова.


ІІ вед. Що може бути кращим, ніж народитися у вільній державі і ще зовсім маленьким відчувати себе повноцінним громадянином своєї Батьківщини. Свою відданість Україні, свою любов та патріотизм дитячого серця учні молодшої ланки вдало відтворили у своїх роботах, які представлені у рамках шкільного проекту « Моя країна – Україна»
ПРЕЗЕНТАЦІЯ МАЛЮНКІВ (малюки)

Виходять учні молодшої ланки

1 учень

У цей світ ми увійшли ще малюками,

У світ багатий, загадковий і казковий.

Стежину колисковими піснями

Матуся нам стелила у світ мови.
2 учень

Знає кожен з нас чудово –

Не прожити нам без мови.

Рідна ж мова пелюсткова,

Мудра, світла,світанкова.
3 учень

І дзвенить щодня і в свята,

Бо вона така багата

І така джерельно чиста

Наша мова промениста.
4 учень

В ній в віках батьки і діти,

Як без мови в світи жити?

Понад світом хай лунає,

Хай ніхто не забуває,

Рідну мову українську,

Мудру, щедру, материнську.
5 учень

Обіцяєм : рідну мову –

І співучу, й барвінкову

Будем завжди шанувати,

Що почули – пам’ятати.

Ти – як зірка світанкова,

Українська наша Мова!
6 учень

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,


У барвінки зодягайся, моє щире слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб зростали ми на світі мудрі і веселі.

7 учень

Раз казала мені мати:


«Можеш мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну

. ПІСНЯ «Моя молода Україна»



ІІ вед.-Як ми бачимо з цього сюжету ,світ визнав нашу українську мову й сприймає її на належному рівні.

І вед.-А зараз ми пропонуємо вам дізнатися,що думають наші учні про рідну мову.

ВІДЕО УЧНІВ СЕРЕДНЬОЇ ТА СТАРШОЇ ЛАНКИ(слайди)

ІІ вед. – Коли зникає народна мова – народу нема більше!.. Відберіть у народу все – і він усе може повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її ; нову батьківщину навіть може створити народ, але мови ніколи: вмерла мова в устах народу – вмер і народ.

Звернення до мови
Мово рідна! Ти ж - як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця – краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам'ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого; в тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі і печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе – перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку. Люблю тебе і в гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на ворогів, і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою. Люблю і твою ніжність, ласкавість, лагідність, коли ти одним-однісіньким словом зігріваєш, мов сонце, і підносиш під хмари та між зорі, і повертаєш до діяння, до життя, наснаго моя і мудрий вічний вчителю мій.

Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. І я, вірний і вічний юнга твій… Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Тож такою і будь вічно, мово рідна!



Вірш «Українка»

учень

Я - УКРАЇНКА


Я - українка!
Горджуся й радію,
Що рідною мовою
Я володію,
Шевченковим словом
Умію писати
Слова мелодійні
І вірші складати.
Я - українка!
Живу в Україні,
На вільній, єдиній
Моїй Батьківщині,
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я - українка!
О. Василенко
(виходять всі учасники заходу на сцену)

ПІСНЯ ………….(показ слайдів про Україну)-ФІНАЛ

КІНЕЦЬ

Відкритий захід:

«Ллється піснею мова материнська»

Підготували і провели вчителі

української мови та літератури

Костянтинівської СРШ

«Прометей» з пвп

Біленька І.В.

Біленька С.О.

Чайка А.В.