Загальна характеристика роботи - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Загальна характеристика роботи - страница №1/1





ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується посиленням процесів глобалізації економічної діяльності всіх суб’єктів і факторів суспільного виробництва країн світової спільноти. Інтенсифікація традиційних та інноваційних форм економічного співпраці поруч з багатьма перевагами несе в собі зростання ризиків. Значною мірою це проявляється у міжнародних зв’язках між Україною та Китаєм. Ефективність економічного співробітництва між цими країнами чимало залежить від раціонального розподілу ресурсів. Ця проблема сьогодні набуває актуального значення.

Зазначені держави мають значний потенціал співпраці, про що свідчать динамічне зростання темпів розвитку торговельних відносин, збільшення обсягу вкладання прямих інвестицій з боку Китаю, активізація науково-технічного співробітництва між Китаєм і Україною, підписання ряду нормативно-правових документів, що є основою подальшого розвитку взаємних економічних відносин між двома країнами. Зважаючи на це, важливого значення набуває пошук пріоритетних напрямів взаємодії між цими державами.

Після адміністративно-командного етапу розвитку, КНР і Україна використовують аналогічні механізми ринкового господарювання. Вони мають значний потенціал співпраці, про що свідчить динамічне зростання темпів розвитку торговельних відносин. Протягом останніх 30-ти років проведення реформ і політики відкритості, практика розвитку міжнародних економічних відносин принесли Китаю не лише величезний капітал, передові технології та сучасний менеджмент у різних сферах, а й великий досвід у розвитку міжнародного співробітництва в цілому. Сьогодні уряд Китаю звертає значну увагу на ефективність міжнародного співробітництва, посилює макроекономічні аспекти регулювання міжнародних економічних відносин у різних сферах з метою забезпечення безперервного та довгострокового розвитку національної економіки.

В умовах глобалізації конкурентними перевагами України є різноманітні природні ресурси, високоякісний людський капітал за відносно низької ціни робочої сили, значний науково-технологічний потенціал. Але в умовах досить високого ступеня зовнішньоекономічної відкритості проявляються елементи незбалансованості, нееквівалентного обміну в міжнародних торговельних відносинах України. Така реалізація національного потенціалу уповільнює економічний розвиток України, знижує її міжнародну конкурентоспроможність.

Сучасний стан розвитку китайсько-українських відносин дає змогу розглядати обидві країни як важливих стратегічних партнерів. Особливого значення в цьому аспекті набуває вступ України до СОТ. Тому розвиток економічного співробітництва між двома державами потребує пошуку нових форм, методів, важелів, інструментів, напрямів його оптимального здійснення. Це зумовлює актуальність дисертаційної роботи.

Дослідженню проблем розвитку міжнародних економічних відносин та економічного співробітництва в різних сферах присвячені праці таких українських науковців, як Є. Азарян, В. Андрійчук, О. Білорус, В. Будкін, І. Бураковський, В. Вергун, О. Власюк, А. Гальчинський, М. Дудченко, Г. Климко, О. Каніщенко, А. Кредісов, Д. Лук'яненко, Ю. Макогон, В. Рокоча, В. Новицький, Ю. Пахомов, А. Поручник, І. Пузанов, А. Румянцев, О. Рогач, Є. Савельєв, В. Сіденко, С. Соколенко, А. Старостіна, А. Філіпенко, Т. Циганкова, О. Шнирков та ін.

Серед китайських вчених ці питання висвітлюються у працях Чжу Інь Чуань, Чжан Вень Му, У Дай Кан, Хуан Жень Вей, Цвей Да Ху.

Разом з тим у науковій літературі ще не приділяється належної уваги комплексному дослідженню основних напрямів розвитку та диверсифікації економічного співробітництва між КНР і Україною. Недостатньо вивченими залишаються, зокрема, питання щодо подальшого розширення взаємних відносин у високотехнологічних галузях господарства, пошуку сучасних інструментів їхнього регулювання, формування пріоритетів на сучасному етапі розвитку світової економіки. Саме це актуалізує необхідність здійснення ґрунтовного аналізу зазначених проблем.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі міжнародної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах науково-дослідної теми «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та суперечності» (номер державної реєстрації 06БФ040-01), що розробляється на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка згідно з тематичним планом фундаментальних наукових досліджень університету, узгодженим з Міністерством освіти і науки України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в розробленні теоретичних і методологічних засад і практичних рекомендацій щодо оцінки ефективності та пріоритетів міжнародного економічного співробітництва між Україною та КНР для посилення їхніх конкурентних позицій у світовій економіці. Поставлена мета потребує виконання таких завдань:

  • дослідити теоретичні засади здійснення міжнародного економічного співробітництва на основі узагальнення сучасних концептуальних підходів;

  • розкрити економічну природу двосторонніх економічних відносин, як фактор посилення міжнародної конкурентоспроможності країн-учасниць;

  • проаналізувати генезис процесу співпраці між Україною та КНР;

  • розробити алгоритм визначення пріоритетних сфер економічного співробітництва між двома країнами;

  • провести порівняльний аналіз факторів ринкового середовища України та КНР для визначення їх сильних та слабких сторін у формуванні конкурентних позицій на світовому ринку;

  • розробити методологію оцінки ефективності міжнародного співробітництва між зазначеними країнами;

  • визначити основні стратегії розвитку пріоритетних напрямів економічної співпраці між двома країнами.

Об'єктом дослідження виступає система економічних відносин між країнами, що виникають у процесі економічного співробітництва.

Предметом дослідження є теоретичні й методологічні засади та практичні рекомендації щодо визначення пріоритетних напрямів взаємного економічної співпраці між Китаєм і Україною.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є положення теорії міжнародних економічних відносин, що уможливлюють розкрити теоретичні основи реалізації міжнародного економічного співробітництва, здійснити аналіз сучасних пріоритетів розвитку світогосподарських зв’язків (розділ І). У дисертації використано також методи наукового аналізу: системний (під час дослідження системи пріоритетів розширення економічного співробітництва між Україною та КНР), діалектичний (під час обґрунтування перспективних сфер розвитку господарської взаємодії між двома країнами), історико-логічний (під час аналізу генезису процесу господарської співпраці між Україною та КНР); методи аналізу та синтезу (для розкриття особливостей економічних зв’язків між зазначеними державами) (розділ ІІ); економіко-математичні методи та методи програмного моделювання (для розробки та обґрунтування шляхів підвищення ефективності двостороннього економічного співробітництва) (розділ ІІІ).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці положень комплексного підходу до встановлення пріоритетів розвитку міжнародного економічного співробітництва, визначенні напрямів їхнього впливу на підвищення конкурентоспроможності країн світу, обґрунтуванні критеріїв та шляхів зростання ефективності господарської взаємодії України та КНР.

Найбільш суттєвими результатами, що характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження та особистий внесок автора, є такі:



уперше:

  • розроблено алгоритм визначення пріоритетних сфер взаємного економічного співробітництва між країнами-партнерами. Він реалізується такими етапами: 1) порівняльний аналіз співробітництва, сильних і слабких сторін країн-партнерів; 2) визначення сутнісних факторів ринкового середовища та їхнього значення для стабілізації міжнародної конкурентоспроможності країн-учасниць господарської співпраці; 3) оцінка фінансово-господарських результатів двостороннього економічного співробітництва; 4) обґрунтування масштабів, кількісних і якісних параметрів пріоритетних галузей і видів виробництва для зацікавлених країн; 5) визначення загального синергетичного ефекту економічної взаємодії двох країн; 6) проведення ранжирування розвитку пріоритетів економічного співробітництва країн-партнерів за критерієм їх ефективності;

  • запропоновано систему показників розрахунку ефективності двостороннього економічного співробітництва. Вона містить, по-перше, групу показників ефективності господарської співпраці країн-партнерів виокремлених за регіональною ознакою (макро-, мезо-, мікрорівень); по-друге, групу показників інституціонального напряму, що зорієнтовані на оцінку ефективності конкретних форм і сфер міжнародного економічного співробітництва. По-третє, групу показників, що визначають міжнародну конкурентоспроможність країни;

  • обґрунтовано пріоритетні напрями економічного співробітництва України з КНР в умовах глобалізації. До них зачислено, по-перше, розвиток зовнішньоторговельних зв’язків, насамперед, у металургії, хімічній, електронній, машинобудівній промисловості. По-друге, розширення спільної підприємницької діяльності. По-третє, розвиток співробітництва у фінансовій сфері. По-четверте, інтенсифікація співпраці в галузі туристичних послуг. По-п’яте, поглиблення співробітництва між науковими та освітніми установами, в тому числі у сфері підготовки кадрів;

удосконалено:

  • концептуальні підходи щодо визначення економічної природи системи двосторонніх економічних відносин, як фактора посилення міжнародної конкурентоспроможності країн-учасниць. Така система включає в себе сукупний ресурсний потенціал, ступінь використання взаємного досвіду взаємодіючими країнами в різних сферах інтернаціонального співробітництва, рівень лібералізації національних економік у двосторонніх відносинах;

  • систему стратегічних орієнтирів розвитку пріоритетних напрямів економічного співробітництва України та КНР в умовах глобалізації. Серед них виділено: а) формування оптимального механізму регулювання взаємних господарських зв’язків; б) доцільність виваженої корекції взаємних довготривалих договорів, угод, програм про міждержавне економічне та науково-технічне співробітництво; в) прогнозування розвитку взаємовигідної співпраці в галузях, продукція яких відповідає вимогами міжнародної конкурентоспроможності;

набули подальшого розвитку:

  • методичні положення щодо визначення економічної ефективності функціонування двостороннього співробітництва. Доведено доцільність визначення економічної ефективності конкретних зовнішньоекономічних операцій, які мають становити основу для розрахунку сумарного ефекту співробітництва двох країн в межах певного проміжку часу, умови торгівлі, ефективність експорту та імпорту, вплив іноземних інвестицій на економічне зростання, ефект міжнародної міграції робочої сили.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані під час розроблення та вдосконалення механізму розвитку двосторонньої співпраці між країнами, обґрунтуванні основних напрямів розвитку міжнародного економічного співробітництва між ними, в економіко-аналітичній та прогностичній роботі Міністерств економіки КНР і України, у роботі китайських та українських підприємств під час планування та організації діяльності в напрямі розвитку взаємних економічних відносин. Рекомендації та пропозиції стосовно шляхів підвищення ефективності економічного співробітництва між Україною та КНР використані у практичній роботі економічного відділу Посольства КНР в Україні (довідка № 279 від 22.04.2008), Представництвом «ZTE Corporation» в Україні (довідка № 075 від 21.03.2008), туристичною компанією «ЧИЛ АУТ ТРЕВЕЛЗ» (довідка № 21 від 15.04.2008).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені в дисертаційній роботі та виносяться на захист, автор отримав особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на 5 науково-практичних конференціях, зокрема: «Пекін-Київ: перспектива економічного співробітництва між Україною та КНР» (м. Київ, 21 березня 2005 р.); «Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі» (м. Київ, грудень 2006 року); міжнародна науково-практична конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна» (м. Київ, 3 березня 2006р.); науково-практична конференція «Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці» (м. Київ, 14 грудня 2006 року); науково-практичний семінар “Проблеми менеджементу українських підприємств” (м. Київ, 3 листопада 2007р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 1,6 д.а., у тому числі 7 – у провідних фахових виданнях, 2 – матеріали конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертаційне дослідження має 178 сторінок, 27 таблиць, 11 рисунків і 3 додатки. Список використаних джерел містить 215 позицій на 16 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, проаналізовано ступінь її розробки у працях українських і китайських вчених, зв'язок роботи з науковими програмами й темами, викладено мету й завдання дослідження, сформульовано об'єкт, предмет, визначено методи дослідження, наукову новизну одержаних результатів і їхнє практичне значення.



У першому розділі «Теоретичні основи аналізу процесу міжнародного економічного співробітництва» розглядаються сутність і форми економічної співпраці між країнами світу, досліджуються напрями посилення конкурентоспроможності держав світової спільноти в процесі розвитку механізму міжнародного економічного співробітництва, аналізуються методи оцінки ефективності основних шляхів розвитку світогосподарських зв’язків.

Розглядаються основні підходи до визначення категорій «міжнародні економічні відносини», «світове господарство», «економічне співробітництво» і на їх основі наводиться авторське визначення поняття міжнародне економічне співробітництво та здійснюється аналіз основних напрямів його розвитку, а саме: торговельні відносини, спільне підприємництво, інвестування, валютно-фінансові та кредитні відносини. На підставі вищезазначеного досліджуються механізм і специфічні особливості організації таких форм взаємодії, як експорт, спільна підприємницька діяльність, пряме інвестування, що є пріоритетними для здійснення економічної співпраці між КНР та Україною. Доведено, що досліджені форми міжнародного співробітництва існують не відокремлено, а є взаємозв’язаними видами господарської діяльності і мають органічно доповнювати одна одну (рис.1).



Спільне підприємництво


Інвестиційні

форми


Контрактні форми

Пряме


інвестування


Спільне

підприємство

Ліцензу-


вання

Підрядне

виробництво



Управління за

контрактом

Експорт

Форми міжнародного співробітництва



Рис.1. Взаємозв’язок форм міжнародного економічного співробітництва

Складено автором.


Автор робить висновок про те, що двостороннє співробітництво є формою інтерактивної взаємодії країн, інтенсивність якої визначається правильністю вибору конкретних форм міжнародної співпраці. Пасивні форми міжнародної експансії, починаючи від простого експорту, не сприяють посиленню взаємодії, тоді як інтенсивні форми, зокрема кооперація, спільне підприємництво та прямі інвестиції, створюють умови більш глибокої співпраці.

У роботі відзначається, що одним із важливих чинників формування конкурентоспроможності національної економіки виступає міжнародне співробітництво на двосторонній та багатосторонній основі. Національна конкурентоспроможність розглядається в контексті теорій міжнародної торгівлі та системного підходу до факторів, що її визначають. На прикладі Китаю проаналізовано роль держави у формуванні конкурентних переваг.

Досліджується сукупність підходів до визначення поняття конкурентоспроможності, враховуючи його характер і різноманітність проявів у різних сферах господарювання, та методів її оцінки. Зазначається, що Україна поступається Китаю практично за всіма критеріями, крім рівня вищої освіти, і перебуває на рівні значно нижчому, ніж визнано міжнародними нормами (табл. 1).

Таблиця 1.


Рейтингові оцінки складових глобального індексу конкурентоспроможності (GCI) Китаю та України за 2006 р. (місце серед 125 країн)




Країна

Загальний рейтинг

Складові глобального індексу конкурентоспроможності (GCI)

Державні інституції

Макроекономіка

Ефективність ринку

Інфраструктура

Технологічна готовність

Інновації

Ділова активність


Здоров’я та початкова освіта


Вища освіта



Китай

54

80

6

56

60

75

46

65

55

77

Україна

78

104

69

80

69

90

73

76

94

48

Складено автором за матеріалами IMD Lаusanne. World competitiveness yearbook. - 2006
Для підвищення конкурентоспроможності Україні потрібно більшу увагу зосередити перш за все на показниках, які є особливо низькими, а саме: розвивати та підвищувати ефективність діяльності державних інституцій, проводити технічне переоснащення та модернізацію виробництва. У цьому зв’язку доцільно використовувати досвід країн, які мають високі, динамічно зростаючі показники конкурентоспроможності. До них слід зачислити досвід ефективної державної політики японського уряду, який було зорієнтовано на «планово-раціональний» її аспект (макрорівень) та системної американської політики розвитку конкурентоспроможності, яка містить 4 основні етапи: стратегія маркетингу, стратегія бренду, кадрова стратегія, інноваційна стратегія, що є доцільними для реалізації на мікрорівні.

Обґрунтовано, що підвищення конкурентоспроможності економіки окремої країни варто здійснювати різними шляхами, а саме: завдяки розвитку інновацій, оптимізації виробничої структури, структури трудових ресурсів тощо. Розвиток міжнародного економічного співробітництва, у свою чергу, стимулює функціонування національних ринків і є постійним джерелом збереження конкурентних переваг та значного потенціалу ресурсів.

Ефективність одного і того ж співробітництва може бути не лише різною на кожному рівні, але й інтереси суб’єктів цих рівнів у процесі співпраці можуть не збігатися і навіть вступати у конфлікт. Тому в роботі застосовано комплексний підхід до оцінки загальної ефективності співробітництва на всіх рівнях. Зауважено, що показник ефективності не завжди підлягає кількісній оцінці. Ефективність міжнародної співпраці розглянута в дисертації як сукупність кількісних та якісних індикаторів, орієнтованих на успішність взаємодії двох країн, що відображає його характер та особливості.

Автор запропонував здійснення оцінки ефективності міжнародної економічної співпраці на різних рівнях (табл. 2).

Таблиця 2.

Оцінка ефективності міжнародного економічного співробітництва країн на різних рівнях



Рівень

Критерії оцінки ефективності

Мікрорівень



1. Підвищення рентабельності

2. Приріст обсягів продажів

3. Розширення ринкової частки

4. Посилення міжнародної конкурентної позиції товару

5. Встановлення стратегічних партнерських відносин

Мезорівень



6. продовження життєвого циклу галузей

7. оптимізація структури галузей

8. продовження галузевого (виробничого) ланцюгу

Макрорівень



9. економічне зростання

10. забезпечення економічної безпеки

11. вирішення глобальних проблем

12. підвищення ефективності використання ресурсів та освоєння нових ресурсів

13. реалізація інтересів країн

14. оптимізація галузевої макроструктури економіки (сільське господарство, промисловість і сфера послуг)

Складено автором
В роботі розраховувано загальну оцінку ефективності співпраці в конкретній сфері між двома країнами за рахунок кількісних показників як добуток оцінки кожної ефективності та індексу її значимості:

Е(к) =∑Еі х Іі, (і =1, 2, 3.....14)

де Е — загальна ефективність співробітництва у сфері к;

і — критерій ефективності

к — конкретна сфера співробітництва

Еі — ефективність співробітництва за критерієм і у сфері к;

І і — індекс значимості критерію і у сфері к.

Що стосується якісних показників, вони також повинні мати кількісні абсолютні та відносні виміри, зокрема для оцінки зростання обсягів, масштабів, інтенсивності відповідних процесів, порівняння із базовими роками. Зазначено, що ефективність міжнародної економічної співпраці є складним індикатором, який недоцільно вимірювати лише в кількісному вигляді. Оптимальним є виважене поєднання кількісних і якісних показників з метою визначення реальних умов розвитку ефективного міжнародного економічного співробітництва, яка уможливить підвищити темпи зростання національних економік на основі розвитку пріоритетних напрямів двосторонньої співпраці.

У другому розділі «Становлення системи пріоритетних напрямів економічного співробітництва між КНР і Україною» досліджується генезис процесу господарської співпраці між КНР і Україною, аналізується методика розробки алгоритму розвитку пріоритетів міжнародного економічного співробітництва, обґрунтовуються перспективні сфери розвитку господарської взаємодії КНР і України. Автор розкриває етапи розвитку торговельно-економічних відносин між зазначеними країнами.

Проведений аналіз статистичних даних свідчить про те, що Китай є для України одним з найбільших імпортерів, у той же час частка українського експорту до Китаю за останні 3 роки суттєво зменшилася. З’ясування причин виникнення такої ситуації є неодмінною умовою подальшого ефективного розвитку економічної взаємодії між двома країнами. Сьогодні економічне співробітництво між Китаєм та Україною інтенсивно розвивається, що підтверджується, зокрема, стрімким зростанням обсягу експорту та імпорту.

Крім того, поглиблюється науково-технічна співпраця, створюються спільні підприємства, розширюється економічна взаємодія у багатьох напрямах. Збільшився також асортимент взаємодоповняльних товарів і послуг. Так, поряд із зростанням до України експорту традиційних китайських товарів, таких як товари народного споживання, вироби легкої та текстильної промисловості, останнім часом збільшується частка наукомістких товарів, зокрема, телекомунікаційного обладнання, побутової техніки та автомобілів. Експорт з України до Китаю складається переважно з хімічних продуктів, металу, деревини, молочних продуктів тощо.

Однак потрібно зазначити, що поміж двома країнами, які мають величезний потенціал, масштаби і форми економічного співробітництва перебувають ще на початковій стадії, що свідчить про неефективність двосторонньої економічної співпраці. Причини цього слід вбачати у нестабільності торговельних відносин, високому рівні зустрічної торгівлі, відсутності брендування та встановленні стратегічного партнерства; низькому рівні масштабних прямих інвестицій, більшість з яких мають короткострокові орієнтири; браку стратегії розвитку двосторонніх економічних відносин на макрорівні.

Дослідження макроекономічної ситуації та стану зовнішньої торгівлі Китаю та України довело, що вони мають виразну взаємодоповнюваність в економіці і значний потенціал для співпраці. Насамперед, Китай є величезним ринком з високим купівельним потенціалом для українських виробників. Україна як держава, що активно розвиває свій виробничий потенціал, у багатьох галузях потребує докорінної модернізації засобів виробництва та управління. Тому можна очікувати, що китайські товари, технології та кадри зможуть мати попит на українському ринку.

Важливою проблемою є те, що окремі китайські підприємства здійснюють бізнес поза межами законодавства України, оскільки всі вони орієнтовані на короткострокове інвестування; адаптацію своєї продукції з урахуванням вимог місцевих споживачів, створення власної торговельної марки на українському ринку, що сприятиме підвищенню конкурентоспроможності китайської продукції.

Ефективний розвиток двостороннього співробітництва потребує вибору пріоритетних сфер співпраці, що є можливим за рахунок використання запропонованого автором алгоритму, який полягає у застосуванні порівняльного аналізу середовища країн-учасниць співробітництва шляхом ранжування ряду факторів за рівнем їхнього впливу на конкурентоспроможність національної економіки (рис. 2).


Етап 1. Проведення порівняльного аналізу двох країн-учасниць співробітництва з метою визначення сильних та слабких сторін економіки з погляду формування конкурентоспроможності







Етап 2. Визначення пріоритетних факторів ринкового середовища та їх значимості у формуванні і посиленні міжнародної конкурентоспроможності двох країн-учасниць співробітництва на основі вивчення сильних та слабких сторін їхньої економіки








Етап 3. Оцінка впливу результатів (ефективності) двосторонньої співпраці в окремих сферах на підвищення конкурентоспроможності обох країн залежно від значимості факторів формування та посилення конкурентоспроможності



Етап 4. Попередній вибір галузей пріоритетного значення









Етап 5. Визначення ефективності окремих сфер співпраці шляхом підсумування ефективності на різних рівнях







Етап 6. Ранжування сфер взаємодії з погляду пріоритетності між країнами за рівнем ефективності співробітництва

Рис. 2. Етапи визначення пріоритетних сфер двостороннього економічного співробітництва країн.

Складено автором

Цей поетапний механізм дає змогу виділити пріоритетні сфери розвитку двосторонньої співпраці між Китаєм та Україною. До них зачислено: металургію, машинобудування, переробка сільськогосподарської продукції, туризм.

Автор дослідив політико-правові, економічні, демографічні, науково-технічні фактори ринкового середовища КНР і України. Це уможливлює зробити висновок про те, що обидві країни переживають бурхливий етап економічного розвитку. Темпи зростання китайсько-української торгівлі з 2000 року демонструють щорічні позитивні зрушення у бік ефективного розвитку експортно-імпортних відносин. Якщо обсяг товарообороту в 2000 р. становив 590 млн. дол. США, то в 2006 р. – уже 3,4 млрд. дол. Підвищення купівельної спроможності населення розширює ємність обох ринків і може слугувати основою для довгострокового співробітництва між ними. Високі темпи економічного зростання сприяють швидким змінам та збільшенню практично в усіх сферах виробництва при масштабних інвестиціях і застосуванні нових технологій. За обсягом виробництва готової промислової продукції Китай вийшов зараз на перші позиції в світі. Питома вага сільського господарства у ВВП за останні 30 років знизилася із 70% до 40,7% у 2006 р., а питома вага промисловості у ВВП досягла 46,2%. У структурі українського ВВП переважає матеріальне виробництво: у 2006 р. питома вага сільського господарства становила — 8,3%, добувної та переробної промисловості — 42,5%, будівництва –– 5,4%, торгівлі –– 10,3%, транспорту та зв’язку — 9,1%, інших видів послуг — 24,2%. Відзначено, що високий рівень інфляції України та політична нестабільність породжують невпевненість іноземних інвесторів і не стимулюють їх до розширення своїх капіталовкладень в Україну.

У третьому розділі «Шляхи підвищення ефективності економічного співробітництва між КНР та Україною» пропонується оцінка економічної ефективності функціонування господарських звязків між КНР і Україною, розробляється стратегія розвитку пріоритетних напрямів економічного співробітництва між двома країнами в сучасних умовах розвитку світового ринку.

Автор доводить, що для підвищення загальної ефективності співпраці двох країн, насамперед, необхідно виділити та обґрунтувати пріоритетні сфери співробітництва і максимально сприяти їх розвитку, зокрема, завдяки реалізації чітко окреслених державних стратегій. У роботі розроблено етапи підвищення ефективності міжнародного співробітництва (рис. 3).


Етап 1. Визначення пріоритетних сфер співробітництва


Етап 2. Порівняльний аналіз та оцінка конкретної галузі в країнах-партнерах






Аналіз галузевого розвитку



Аналіз наявної системи державного регулювання

Аналіз ринкової ситуації









Етап 3. Розробка стратегії розвитку пріоритетних сфер співпраці








Етап 4. Оцінка та контроль стратегії розвитку пріоритетних сфер співробітництва



Рис. 3. Етапи створення та реалізації стратегії двосторонньої економічної співпраці

Складено автором

Перший етап зазначеної стратегії передбачає визначення на основі розподілу сфер співробітництва за їх пріоритетністю для КНР і України відповідно до рівня ефективності пріоритетних напрямів співпраці між двома країнами. На другому етапі слід здійснити порівняння трьох аспектів: а) галузевого розвитку; б) ринкової ситуації; в) системи державного регулювання обох країн. Вибір стратегії розвитку значною мірою залежить від ефективності діяльності суб’єктів підприємництва в перспективних сферах взаємодії, урядової політики їх розвитку, ступеня державного сприяння забезпеченню довгострокової співпраці. Заключний етап формування стратегії повинен містити такі етапи: оцінка наявної стратегії; фаза безпосереднього формування стратегії; завершення формування стратегії з урахуванням прийнятого рівня ризику, вибір стратегічних альтернатив.

Механізм формування зазначених стратегій передбачає здійснення порівняльної характеристики розвитку обраних галузей в Україні та КНР, аналіз особливостей їх функціонування в кожній країні, вибір пріоритетних напрямів двосторонньої співпраці (табл. 3).

Таблиця 3.

Порівняльна характеристика металургійної галузі України та КНР




Критерії оцінки

Україна

КНР

Стан галузі:
Розвиток допоміжних галузей
Забезпеченість

та характер

інвестицій

Соціальні фактори


Виробничі фактори

Відносно розвинута галузь машинобудування, але її потреби в металі є значно меншими за обсяг вітчизняної металургійної продукції

Стрімкий розвиток машинобудування, що

стимулюється виробництвом сталі



Недостатній розмір інвестицій у модернізацію галузі


Значні розміри інвестицій у перероблення сировини, поступовий перехід до інвестування у видобуток руди

Галузь забезпечує понад 40% надходжень іноземної валюти до країни, в ній працює понад 500 тис. осіб

В галузі зайнято понад 1 млн. осіб

Високий ступінь забезпеченості власною сировиною

Низький ступінь забезпеченості власною сировиною

Ринкова

ситуація та конкуренція на

світовому ринку


Україна є визнаним у світі виробником металургійної продукції (входить до десятки лідерів)



Китай становить сильну конкуренцію всім

експортерам світу




Державне регулювання та державна підтримка

Стимулювання інвестиційних вкладень у розвиток галузі та орієнтація на експортне виробництво



Політика стимулювання вивезення капіталу з цієї галузі за кордон та анексування

виробництва



Складено автором за матеріалами World Economic Forum. The Global Competitiveness Report.-2006; http://www.customs.gov.cn.

Для розробки стратегії розвитку економічного співробітництва між двома країнами автор вважає за доцільне обрати чотири галузі: металургію, машинобудування, сільське господарство та туристичні послуги. Такий вибір зумовлений їх пріоритетністю для національних економік обох держав та існуванням багатьох форм розширення взаємної співпраці в названих сферах.

Провідним напрямом подальшого розвитку металургійного комплексу має стати модернізація та реконструкція металургійного устаткування, удосконалення та зміна виробничих відносин в умовах ринку, що можливо завдяки розвитку співробітництва з КНР, зокрема, внаслідок залучення прямих інвестицій із КНР.

Для КНР у найближчій перспективі експортування верстатів в Україну сприятиме зменшенню від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі. А цінова політика китайських верстатовиробників задовольнятиме українського споживача. У напрямі розвитку стосунків у галузі верстатобудування між Україною та Китаєм перевагу доцільно віддати спільному виробництву двох країн.

Китай як традиційна сільськогосподарська країна, яка пройшла модернізацію, має певні технологічні переваги у цьому напрямі. Співпраця з Україною на першому етапі повинна орієнтуватися на прямий експорт обладнання у готовому вигляді, на другому етапі –– на експорт комплектуючих та збирання готової техніки в Україні, на третьому етапі доцільно створити спільне виробництво в Україні для реалізації обладнання не тільки для українського, але й для європейського ринку.

У напрямі розвитку торгівлі послугами між Україною та КНР слушно, насамперед, розвивати туристичну сферу. На сьогодні, коли в Європі набуває популярності східна тематика, КНР може зацікавити українських туристів самобутньою культурою, давньою традицією та своєрідною природою. Однак чимало туристів здійснюють бізнес-тури до КНР, щоб подивиться на «світову фабрику».

Разом із розширенням торговельно-економічних відносин, китайські інвестиції в українську туристичну інфраструктуру зростатимуть швидкими темпами, оскільки сучасний рівень розвитку інфраструктури у туристичній сфері не задовольняє зростаючого попиту. З погляду інвесторів КНР, вкладення в цю сферу, а саме: готельний бізнес, розвиток транспортної мережі, побудова туристичних об’єктів, доріг, аеропортів, є надзвичайно перспективними на фоні надлишкових капіталовкладень у нерухомість у Китаї.

У цілому, з метою підвищення загальної ефективності співпраці двох країн, перш за все, необхідно максимально сприяти розвитку зазначених сфер співробітництва, зокрема, завдяки реалізації чітко розробленої державної стратегії. Цьому буде значно сприяти поетапне впровадження механізму підвищення ефективності міжнародного співробітництва, що містить чотири рівні розвитку співпраці в окремій галузі, зважаючи на особливості її функціонування та можливі перспективи розширення відносин.



ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі дослідження проблем формування пріоритетних напрямів економічного співробітництва між КНР і Україною дало змогу авторові сформулювати такі висновки і пропозиції:



  1. Міжнародне економічне співробітництво як система взаємовідносин держав світу ґрунтується на обопільній економічній вигоді, здійснюється у пріоритетних сферах розвитку країн і має на меті оптимізацію та удосконалення зовнішніх відносин між основними стратегічними партнерами на світовому ринку. Найглибше двостороння взаємодія країн реалізується через торговельну діяльність.

  2. Інтенсифікація процесів інтернаціоналізації та глобалізації світової економіки сприяють збільшенню відкритості національних економік, загальної лібералізації зовнішньоекономічних зв’язків і залученню національних господарств до глобальної економічної системи. Разом з тим, нестабільний розвиток світової економіки веде до того, що співпраця не є завжди взаємовигідною та ефективною для обох країн-учасниць співробітництва.

  3. Оптимальний розвиток двосторонньої співпраці вимагає визначення найбільш адекватної його форми за найбільш важливими для партнерів напрямами економічного розвитку. У цьому разі, форма економічного співробітництва стає стимулюючим фактором ефективної міжнародної взаємодії, а також економічного та соціального розвитку країн-партнерів співробітництва.

  4. Багаторівнева система показників оцінки ефективності міжнародної економічної співпраці: на макро-, мезо- та мікрорівні дозволяє визначати якісні та кількісні параметри ефективності міжнародного економічного співробітництва. Основними з них є умови торгівлі, ефективність експорту та імпорту, вплив іноземних інвестицій на економічне зростання.

  5. Економічна структура України та КНР взаємодоповнюється у багатьох аспектах: ресурси, капітал, технологія та досвід менеджменту, що є фундаментом подальшого розвитку економічної співпраці. На сьогодні двостороннє економічне співробітництво між Україною та КНР є недостатньо ефективним і характеризується значною кількістю операцій зустрічної торгівлі, відсутністю брендування та встановлення стратегічного партнерства, високим рівнем тінізації діяльності СП, низьким рівнем масштабних прямих інвестицій.

  6. Алгоритм визначення пріоритетних сфер економічної співпраці між країнами-партнерами дозволяє обґрунтувати перспективні сфери економічного співробітництва між Україною та КНР: в галузі торгівлі – продукція металургії, хімічної промисловості, механіко-електронна продукція, виробництво текстилю та взуття, пластмасові та чавунні вироби; для прямого інвестування – туризм, перероблення сільськогосподарської продукції, машинобудування, металургія.

  7. До пріоритетних факторів ринкового середовища у формуванні та посиленні міжнародної конкурентоспроможності для України та КНР відносяться рівень впровадження інновацій, вдосконалення виробничої структури, забезпечення природними ресурсами та енергією, рівень залежності від зовнішньоекономічної діяльності, рівень життя населення, забезпечення капіталом.

  8. Однією з пріоритетних галузей для розвитку двосторонньої співпраці є текстильна. Зіставлення розвитку текстильної промисловості у КНР і в Україні засвідчило, що співпраця між КНР і Україною у цій сфері має значні перспективи у таких формах, як торгівля сировиною, торгівля напівфабрикатами, торгівля готовою продукцією, торгівля виробничим обладнанням, створення спільних підприємств, прямі інвестиції.

  9. Для розробки стратегії розвитку економічного співробітництва між двома країнами, доцільно обрати три галузі: металургію, машинобудування та туристичні послуги. Такий вибір зумовлений їх пріоритетністю для національних економік обох держав та існуванням багатьох форм розширення взаємної співпраці в зазначених сферах.

  10. Провідним напрямом подальшого розвитку металургійного комплексу повинні стати модернізація та реконструкція металургійного устаткування, удосконалення та зміна виробничих відносин в умовах ринку, що можливо за рахунок розвитку співробітництва з КНР, зокрема, за рахунок залучення прямих інвестицій із КНР. На шляху розвитку стосунків у галузі верстатобудування між Україною та Китаєм перевагу слід надати спільному виробництву двох країн. Одним із перспективних напрямів розвитку взаємних економічних відносин розглядається також туризм. Поряд з процесом посилення торгово-економічної та культурної взаємодії, Україна як ринок збуту та об’єкт інвестицій буде приваблювати дедалі більше й більше китайських бізнес-туристів. Саме тому в торгівлі послугами між Україною та КНР доцільно, насамперед, розвивати туристичну сферу.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У наукових фахових виданнях:

  1. Яо Фен. Дослідження ринку китайської кухні в Україні / Яо Фен // Маркетинг в Україні. – 2005. – №4 (32). – С.20-24.

  2. Яо Фен. Перспектива та проблеми формування ефективних економічних відносин між Україною та Китаєм / Яо Фен // Маркетинг в Україні. – 2005. – №6(34). – С. 61- 65.

  3. Яо Фен. Текстиль: можливості співпраці України та Китаю / Яо Фен // Маркетинг в Україні. – 2006. – №3 (37). – С. 27-29.

  4. Яо Фен. Перспективи співробітництва між Україною та КНР у сфері верстатобудування / Яо Фен // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2006. – №85. – С. 52-55.

  5. Яо Фен. Дослідження туристичної галузі в Україні / Яо Фен // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006. – №10 (65). – С. 104-109.

  6. Яо Фен. Сучасні тенденції розвитку зовнішніх економічних відносин України та КНР / Яо Фен // Актуальні проблеми міжнародних відносин –2007. – випуск 67. – Частина 1. – C. 287-295.

  7. Яо Фен. Міжнародне економічне співробітництво, як фактор посилення конкурентоспроможності країни / Яо Фен // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – №12(79). – С. 119-126.

В інших виданнях:

8. Яо Фен. Тенденції розвитку економічного співробітництва між Україною та Китаєм / Яо Фен // Шевченківська весна. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених, присвяченої 15-й річниці незалежності України. Випуск 2. Частина 2. Актуальні проблеми економічного розвитку в глобальному середовищі. – 2006. – №10(65). – С. 227-229.

9. Яо Фен. Перспективи розвитку торгово-економічних відносин України та Китайської народної республіки / Яо Фен // Матеріали науково-практичної конференції «Сучасні проблеми глобальних процесів у світовій економіці» 14 грудня 2006 року, Київ. – С. 43-47.
АНОТАЦІЯ

Яо Фен. Формування пріоритетних напрямів економічного співробітництва між КНР і Україною. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.02 – світове господарство і міжнародні економічні відносини. – Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

У дисертації проаналізовано теоретико-методологічні аспекти розвитку процесу міжнародного економічного співробітництва, його сутність та основні форми, розкрито напрями посилення конкурентоспроможності держав світової спільноти як фактора розвитку двосторонньої співпраці. Проведено комплексний аналіз методів оцінки ефективності основних напрямів розвитку світогосподарських зв’язків.

Визначено етапи розвитку господарських відносин між КНР і Україною. Розроблено алгоритм визначення пріоритетів міжнародного економічного співробітництва та обґрунтовано перспективні сфери розвитку господарської взаємодії між двома країнами.

У роботі здійснено оцінку економічної ефективності функціонування господарських зв’язків між КНР та Україною, розроблено та обґрунтовано стратегію розвитку пріоритетних напрямів економічного співробітництва між КНР і Україною.

Ключові слова: міжнародне економічне співробітництво, господарська взаємодія, двостороння співпраця, конкурентоспроможність, ефективність взаємних відносин, пріоритетні напрями взаємної співпраці.
АННОТАЦИЯ

Яо Фен. Формирование приоритетных направлений экономического сотрудничества между КНР и Украиной. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.02 – мировое хозяйство и международные экономические отношения. – Институт международных отношений Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

В диссертации проанализированы теоретико-методологические аспекты развития процесса международного экономического сотрудничества, определена его сущность и основные формы, раскрыто направления усиления конкурентоспособности стран мирового сообщества как фактора развития двухстороннего сотрудничества. Проведен комплексный анализ методов оценки эффективности основных направлений развития мирохозяйственных связей.

Проанализировано различные подходы к определению сущности понятий международные экономические отношения и экономическое сотрудничество и на основе этого предложено авторское определение понятия международное экономическое сотрудничество. Исследована природа конкурентоспособности и определена ее роль и значение в развитии двухстороннего взаимодействия. Предложены пути повышения конкурентоспособности Украины и КНР как одного из приоритетных факторов развития международных связей между этими государствами. Разработана система показателей эффективности, которая включает в себя количественные и качественные факторы. Отмечено, что качественные показатели имеют количественные абсолютные и относительные измерения, в частности для оценки увеличения объемов, масштабов, интенсивности соответствующих процессов, сравнений с базисными годами. Оптимальным рассматривается объединение рассмотренных факторов с целью определения реальных условий развития эффективного международного экономического сотрудничества, которое позволит повысить темпы возрастания национальных экономик на основе развития приоритетных сфер взаимодействия.

Определены этапы развития хозяйственных отношений между Украиной и КНР, проанализированы особенности развития национальных рынков обеих стран. Разработано алгоритм определения приоритетов международного экономического сотрудничества и обосновано перспективные сферы развития хозяйственного взаимодействия между исследуемыми странами. К последним отнесены металлургическая промышленность, станкостроение, сельскохозяйственная отрасль и туристический бизнес.

Осуществлена оценка экономической эффективности функционирования хозяйственных связей между КНР и Украиной. Разработано поэтапный механизм повышения эффективности международного экономического сотрудничества, который содержит четыре уровня развития взаимодействия в каждой отдельной отрасли, принимая во внимание особенности ее функционирования и возможные перспективы развития оптимальных взаимоотношений между двумя странами.

Определено, что с целью повышения общей эффективности сотрудничества двух стран необходимо способствовать развитию перспективных сфер двухстороннего сотрудничества, в частности благодаря реализации четко разработанных государственных стратегий.

Обоснована стратегия развития приоритетных направлений экономического сотрудничества между КНР и Украиной. Проанализированы особенности и перспективы дальнейшего расширения взаимодействия в выбранных сферах.



Ключевые слова: международное экономическое сотрудничество, хозяйственное взаимодействие, двухстороннее сотрудничество, конкурентоспособность, эффективность взаимных отношений, приоритетные направления взаимного сотрудничества.
ANNOTATION

Уao Feng. – The formation of priority ways of economic relations between China and Ukraine. -Manuscript

The thesis for the candidate of economic sciences academic degree. Specialty 08.00.02. – World economy and international economic relations. – The Institute of international relations of Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2008.

The theoretical-methodological aspects of development of the process of international economic cooperation, its essence and main forms are analysed, the ways of development of competitiveness of different countries as the factor of their international cooperation are researched in this work. The complex analysis of the methods of estimation of effectiveness of the main ways of international cooperation development.

The stages of development of economic relations between China and Ukraine are researched. The mechanism of determining of priorities of international economic cooperation is worked out and perspective spheres of development of economic cooperation between both countries are well-founded.



The estimation of economic effectiveness of management relations between China and Ukraine is implemented, the strategy of development of priority ways of economic cooperation between China and Ukraine is well-founded in the work.

Key words: international economic cooperation, economic interaction, competitiveness, the effectiveness of mutual relations, priority ways of mutual cooperation.




izumzum.ru