З метою забезпечення вирішення стратегічних завдань наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності внз на ну як важливого фа - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Концепція діяльності та розвитку криворізької загальноосвітньої школи... 1 109.52kb.
Робота над єдиною науково-методичною проблемою училища – один із... 1 101.62kb.
Туристські спортивні походи (СП) мають на меті вирішення широкого... 1 300kb.
Україна чернігівська районна рада запорізької області 1 145.05kb.
До постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2010 р. 1 25.75kb.
Інформація про наукову діяльність Національного університету «Острозька... 6 2824.6kb.
Суспільство знань: неупереджений погляд на проблеми вищої освіти 1 82.02kb.
Загальна характеристика роботи 1 355.7kb.
Наказ №35 Щодо змін у складі Науково- технічної ради Кіровоградської... 1 78.48kb.
Загальна характеристика роботи 2 377.96kb.
Ювілеї, подія №2 (68) березень-квітень 2005 1 242.24kb.
Лекція №2 Трудові правовідносини, їх склад та особливості. Поняття... 1 92.44kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

З метою забезпечення вирішення стратегічних завдань наукової, науково-технічної та - страница №1/1



М.Ю. Ільченко

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕЗИДІЇ РАДИ ПРОРЕКТОРІВ З НАУКОВОЇ РОБОТИ ТА ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАУКИ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ


Шановний пане міністре!

Шановні колеги!
Як відомо, Рада проректорів із наукової роботи вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та директорів наукових установ Міністерства освіти і науки України створена у 2005 р. з метою забезпечення вирішення стратегічних завдань наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності ВНЗ на НУ як важливого фактору інноваційного розвитку держави.

Основними завданнями та напрямами діяльності Ради є:



  • підвищення ефективності організації та проведення наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності ВНЗ та НУ як невід’ємної складової навчального процесу;

  • удосконалення управління науковою, науково-технічною та інноваційною діяльністю ВНЗ та НУ;

  • поглиблення співробітництва та інтеграції з установами НАН України, АПН України та іншими академіями наук;

  • забезпечення ефективної роботи щодо впровадження результатів наукових досліджень і розробок, сприяння у вирішенні проблем кадрового забезпечення економіки фахівцями високої кваліфікації;

  • координація наукових досліджень ВНЗ та НУ з пріоритетних напрямів науки і техніки;

  • сприяння активному входженню України в міжнародний науково-освітній простір;

  • аналіз, узагальнення та підготовка пропозицій Міністерству освіти і науки України щодо вирішення поточних і стратегічних завдань освіти, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності ВНЗ та НУ як важливого фактору інноваційного розвитку держави.



Основні результати діяльності Президії ради проректорів

Дозвольте насамперед коротко поінформувати Вас, про ключові результати діяльності Ради не в плані кількості проведених засідань і нарад, а в плані тих питань, по яких були прийняті певні організаційні рішення:



а) 3 жовтня 2005 р. Президентом України видано розпорядження, яким було утворено робочу групу з розроблення Концепції розвитку наукової сфери. До складу робочої групи було включено Голову Ради проректорів з наукової роботи вищих навчальних закладів ІІІ–ІV рівнів акредитації та директорів наукових установ при МОН України, за безпосередньої участі якого та членів Президії Ради було підготовлено у складі зазначеної Концепції два документи:

– проект Указу Президента України "Про підвищення ролі науково-дослідної діяльності в університетах України";

– до Концепції дослідницьких університетів в Україні.

Ці документи були опубліковані у газеті "Світ", у їх обговоренні прийняли участь науковці із майже 70 вищих навчальних закладів України, в тому числі Рада ректорів Харківського вузівського центру, яка представляє 25 ВНЗ, Асоціація ВНЗ Івано-Франківської області, що об’єднує 14 ВНЗ, Рада ректорів Одеського регіону, яка представляє 11 ВНЗ. Їх пропозиції були враховані членами Президії Ради при підготовці конкретних пропозицій Міністерству стосовно вдосконалення організації науки у ВНЗ та НУ МОН України.



б) Членами Президії Ради були опрацьовані змісти двох ключових нормативних документів, які є основоутворюючими в організації науки у системі МОН України і після їх погодження з Мінюстом України затверджені керівництвом нашого міністерства. Мова йде про:

– "Положення про організацію наукової, науково-технічної діяльності у вищих навчальних закладах ІІІ–ІV рівнів акредитації";

– "Положення про проведення конкурсного відбору Міністерством освіти і науки України наукових проектів, які виконуються підвідомчими вищими навчальними закладами ІІІ–ІV рівнів акредитації та науковими установами Міністерства за рахунок коштів загального фонду державного бюджету".

в) Членами Президії Ради з урахуванням рекомендацій зазначеної вище Робочої групи з розроблення концепції розвитку наукової сфери України, було опрацьовано документ для розгляду прем’єр-міністром України на тему "Про схвалення Концепції Державної програми інтеграції науки і вищої освіти на 2008–2012 роки". У процесі її розгляду в уряді з’явилася цільова державна програма "Наука в університетах". Її формування, доопрацювання згідно рішень Колегії нашого міністерства відбувалося за активної участі членів Президії Ради проректорів з наукової роботи.

г) А ось документ Кабінету Міністрів України, який не з’явився у його первинній редакції завдяки діям Ради проректорів. Мова йде про проект Постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до Порядку сплати зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності", який було внесено Департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України. У разі його прийняття в запропонованій редакції сплата зборів за охоронні документи на об’єкти права інтелектуальної власності закладами МОН України мала зрости у 10 (!) разів. Лист за № 4 від 14.08.07 р. Ради проректорів з наукової роботи із зазначеного питання був врахований Міністром освіти і науки України С.М. Ніколаєнком, внаслідок чого наука в університетах не зазнала суттєвих фінансових втрат.

д) Члени Президії Ради проректорів прийняли активну участь в доопрацюванні проектів Законів України "Про вищу освіту" та "Про підготовку та державну атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації". Серед питань з цього приводу, зокрема, запропоновано:

– гармонізувати обидва законопроекти, в тому числі в частині термінології;

– опрацювати вимоги до змістовної підготовки докторів філософії в частині посиленої фундаментальної та загальнонаукової підготовки, виховання етики в науці, вдосконалення процедури захистів з врахуванням закордонного досвіду тощо;

– передбачити можливість наукового керівництва роботи аспірантів двома вченими в разі підготовки дисертації на стику різних дисциплін та ін.



е) Опрацьовано зміст проекту Закону України "Про науковий парк "Київська політехніка", який прийнято Верховною Радою України 26 грудня 2006 р., а також проект загальносистемного Закону України "Про наукові парки", який зараз проходить процедуру прийняття у Верховній Раді України.

ж) У грудні 2008 р. спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти нами було проведено Круглий стіл на тему "Наукова та інноваційна діяльність у вищих навчальних закладах України: проблеми та перспективи". На виконання рішень цього Круглого столу на 17 червня ц.р. заплановано проведення парламентських слухань на тему "Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів".

Це лише ключові результати роботи Президії, яка забезпечувала їх отримання на засадах системної повсякденної діяльності.


Проблеми науки в університетах України


Реалізація стратегічного курсу України на інтеграцію у Європейське співтовариство та гуманітарний розвиток держави тісно пов’язані зі структурними перетвореннями в економіці та зростанням високотехнологічних виробництв шляхом використання сучасних інформаційних технологій, освіти та науки. На жаль за роки незалежності Україна не взяла на озброєння пріоритетний науково-технологічний розвиток, що негативно позначилося на науці і її потенціалі. Учені стали незатребуваними економікою країни і тому втратили орієнтири і довгострокові цілі. Питомі витрати на наукові дослідження в розрахунку на одного науковця в тисячах доларів США складають: США – 100, Франція – 89, Японія – 73, Південна Корея – 47, Росія – 4, Україна – 1,4. Загальне фінансування досліджень і розробок в університетах України у поточному році впало до рівня, нижче від якого наука вже не виконує функції економічного зростання. За іншим важливим показником – кількістю працівників наукової сфери на 1000 зайнятих в економіці – Україна опустилася нижче критичного значення 5, що відокремлює науково розвинені держави від інших. До речі у Німеччині цей показник становить 12,5, в Іспанії – 8,4, у Польщі – 5,3, в Україні – 4,8.

Зазначимо, що нинішнім Урядом країни здійснюються кроки з метою повернення Україні ролі потужного генератора нових знань, виробника конкурентоспроможних видів техніки та високих технологій і виходу з інноваційною продукцією на внутрішній і зовнішній ринки.

Відзначаючи провідну роль і досягнення вчених і науковців Національної і галузевих державних академій наук, діяльність яких отримує суттєву фінансову підтримку, звернемо увагу на значний потенціал науки нашої держави, який зосереджено в університетах, де виконуються наукові дослідження, розробки і займаються викладацькою діяльністю в університетах близько 60% кандидатів і докторів наук України.

Наука в вищих навчальних закладах, як вагомий сегмент науки України, сьогодні забезпечує:



  • майже 80 % підготовку з числа всіх докторантів і аспірантів держави;

  • публікацію близько 60 % монографій, підручників і навчальних посібників, які видаються в Україні;

  • 50 % наукових статей, що публікуються в фахових наукових журналах.

Унікальною є роль університетської науки як базису освіти. Вчені провідних університетів держави вирішують такі три основні завдання:

– підготовка висококваліфікованих кадрів, в т. ч. наукових;

– виконання фундаментальних досліджень і прикладних розробок;

– інноваційна діяльність.

Завдяки високому науково-технічному потенціалу окремі вищі навчальні заклади готові виконувати супровід науково-технічного розвитку України і трансферу технологій з конкретних напрямів науки і техніки. Так, наприклад, учені Національного технічного університету України „КПІ” готові відповідати на рівні держави, зокрема, за застосування науково-технологічного передбачення для прийняття рішень стосовно інноваційного розвитку держави та реалізацію державної програми з інформатизації освіти і науки України.

Науковці НТУ „Харківський політехнічний інститут” готові відповідати на рівні держави, зокрема, за впровадження ферментних технологій модифікування жирів, які дозволять суттєво зменшити енерговитрати і відходи при переробці жирів і вивільнити Україну від імпорту кондитерських жирів. Також тільки Інститут іоносфери НТУ „ХПІ” може відповідати в Україні за дослідження іоносферних ефектів, обумовлених запусками ракет-носіїв і космічних апаратів, в інтересах створення систем спостереження за навколоземним космічним простором.

Продовжуючи перелік подібних прикладів, можна вказати на готовність Донецьких політехніків до супроводу процесів позапічної обробки і безперервного розливання сталі, вчених Вінницької політехніки − стосовно впровадження досягнень оптоелектроніки, одеських фахівців − в сфері нетрадиційної енергетики, вчених Приазовського державного технічного університету − у вирішенні проблеми оптимізації балансу металургійних підприємств, тощо.

Але, на жаль, подібні досягнення має лише незначна частка університетів із більш як 330 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівня акредитації. Внаслідок низького рівня фінансування наукової діяльності вищих навчальних закладів України, створеної (в тому числі за останні роки) надмірної державної зарегульованості та штучних обмежень в організації виконання досліджень (типу обов’язкових тендерних процедур і держказначейського обслуговування), а також незатребуваність науки привели до її занепаду в більшості університетів. За останні роки в 3–5 разів зменшилась кількість штатних працівників науки в університетах, відбулася переорієнтація значної кількості викладачів із участі на правах сумісництва в науковій діяльності до додаткової, виключно на тих же правах сумісництва, викладацької діяльності. Як наслідок нестворення умов для розвитку університетської науки шляхом залучення до науки молоді, реальною може стати втрата наступності в передачі молоді кращого досвіду і традицій університетської науки. Сукупність цих обставин входить в протиріччя зі стратегічним напрямом розвитку нашої держави на інтеграцію до світового освітнього та наукового простору, приєднання до Болонського процесу, одним із головних принципів якого є високий рівень науки в університетах та єдність освітньої і наукової діяльності.



Зазначені проблеми, на жаль, є традиційними за останні роки і вони були проаналізовані згаданою вище Робочою групою з розроблення концепції розвитку наукової сфери України, яка була утворена розпорядженням Президента України. Деякі із напрацьованих пропозицій цієї групи знайшли своє втілення у державній цільовій програмі "Наука в університетах" і в програмі нового уряду "Український прорив". Зокрема цією програмою передбачається перетворення провідних університетів на сучасні наукові центри, у тому числі шляхом утворення нових компактних наукових підрозділів та інститутів з широким залученням студентів до проведення наукових досліджень.

Враховуючи, що рівень наукової діяльності суттєво відрізняється в окремих університетах, вважається доцільною державна підтримка насамперед провідних університетів. Наукова спільнота ВНЗ позитивно оцінює кроки керівництва нашого міністерства стосовно створення у складі провідних університетів навчально-наукових центрів. Таке наукове утворення має розвиватися за рахунок продажу наукових розробок, товарів або послуг, створених на основі своїх розробок.

Наявність у складі університету наукових утворень, що залучають працівників з числа штатних науковців, є неодмінною умовою його затребуваного науково-технічного розвитку і є важливим етапом у реалізації вищої форми інтеграції науки і освіти.

Але для реальної конкурентноздатності університетської науки необхідно вирішити ще низку проблем. Необхідне ще одне внесення змін до Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" у частині звільнення державних наукових установ та вищих навчальних закладів від необхідності проведення тендеру при закупівлі книг, журналів, товарів і матеріалів, наукового обладнання і послуг за рахунок коштів, зароблених університетами та науковими установами.

Доцільне аналогічне ініціювання змін до Митного Кодексу України в частині звільнення університетів та наукових установ від митної оплати літератури та наукового обладнання і матеріалів, які передаються університетам та науковим установам на спонсорській основі або закуповуються університетами та науковими установами для виконання наукових досліджень. До речі, тут доцільно згадати порядок , який існував ще у царській Росії, і за яким університети були звільненні від подібних митних поборів.

Так, наприклад, стосовно Харківського університету Імператорська Грамота передбачала: „Все, что Университетъ для употребленія своего по учебнымъ и художественнымъ предметамъ выписываетъ изъ чужих краевъ, какъ то: инструменты, книги, машини всякаго рода и всякія художественныя вещи, дозволяется привозить безпрепятственно и безпошлинно какъ моремъ такъ и сухимъ путемъ; а во избежаніе каковаго либо вреда, пограничная таможня не вскрываеть ящиковъ, Университету адресованныхъ..."

Окремий блок питань стосується удосконалення форм співпраці учених Національної академії наук і університетів. Доцільно розширити практику створення спільних кафедр, лабораторій, центрів, відділень магістратури та установ подвійного підпорядкування з НАН України. Нагальною проблемою розвитку науки в Україні на сучасному етапі є залучення до наукової діяльності молоді. Тому має бути розроблено і реалізовано механізм державної підтримки стажування аспірантів і молодих вчених в провідних університетах і наукових центрах світу та програма надання їм безвідсоткових кредитів для житлового будівництва. Наукову спільноту університетів сьогодні турбують і очікувані зменшення у 2009 р. планів прийому до аспірантури і докторантури.

Для сприяння університетам в розширенні обсягів науково-дослідної роботи вважаємо за доцільне:

– встановити посадові оклади та інші умови оплати праці працівників наукових підрозділів ВНЗ на рівні посадових окладів та інших умов оплати відповідних категорій працівників бюджетних науково-дослідних установ і організацій НАН України;

– внести зміни до законодавства України щодо коштів спеціального фонду держбюджету, які надходять від надання послуг згідно з функціональними повноваженнями, надавши ВНЗ право планування і розпорядження ними без погодження з головним розпорядником;

– в рамках державної цільової програми "Наука в університетах" передбачити включення до державних бюджетів університетів окремими рядками коштів на оснащення науково-навчальної бази університетів і науково-дослідних установ сучасними приладами, матеріалами, придбання наукових видань, у тому числі закордонних, розвиток їх інформаційно-телекомунікаційного середовища. Утворення семи центрів сьогодні – це лише початок роботи по реалізації програми "Наука в університетах".


Активізація інноваційної діяльності в університетах


Зазначимо, що в умовах економічної та фінансової кризи орієнтир на власний розвиток, що ґрунтується на інноваціях, це чи не єдина надія на вихід із складної ситуації з мінімальними втратами. Адже нові інтелектуально наповнені робочі місця, що могли б з’явитися у технопарках, наукових парках та інших інноваційних структурах, і конкурентоспроможна інноваційна продукція, затребувана на як на внутрішньому так і зовнішньому ринках, це ключові результати, які може давати лише упровадження інновацій.

Масову інноваційну діяльність, за нашим переконанням, доцільно здійснювати на базі технічних і технологічних університетів, зокрема, в рамках інноваційних середовищ, які отримали назву наукових парків, а також в рамках низки регіональних центрів інноваційного розвитку. Рішення щодо інноваційного статусу виконуваних проектів хоча і без особливо визначених державою пільг має прийматися самими науковим парком та іншими інноваційними структурами. Наш досвід свідчить, що саме університети є постійно оновлюваним науковим і освітянським живильним середовищем, і в них насамперед шляхом залучення молоді власне і з’являються інноваційні рішення, а також забезпечується кадровий супровід їх упровадження.

Зазначеним умовам відповідає діяльність наукового парку "Київська політехніка", який працює як загальнодержавний пілотний проект в рамках Закону України науковий парк "Київська політехніка", прийнятого Верховною Радою України 26 грудня 2006 р. Цей закон вперше в Україні визначив основні засади створення інноваційного середовища на базі університету із залученням до співпраці всіх учасників інноваційного процесу.

Організації роботи наукового парку "Київська політехніка" сприяло Розпорядження КМ України від 18 липня 2007 р. № 546-р "Про затвердження плану заходів з виконання Закону України "Про науковий парк "Київська політехніка", яке, зокрема, схвалило засади розвитку інфраструктури наукового парку в регіонах України та засади залучення високотехнологічних підприємств держави до реалізації проектів наукового парку на партнерських засадах.

Розпорядженням КМ України від 19 вересня 2007 р. № 746-р було схвалено інноваційну програму наукового парку "Київська політехніка" на 2007–2011 роки. Зокрема, визначено п’ять пріоритетів розвитку наукового парку:


  • енергетика сталого розвитку;

  • розвиток інноваційних складових інформаційного суспільства;

  • комплексний аналіз і стратегічне планування розвитку систем життєзабезпечення великих міст та регіонів України;

  • біотехнічні системи і технології;

  • системи спеціального та подвійного призначення.

Сьогодні вже напрацьовані деякі результати роботи наукового парку "Київська політехніка" в плані організації інноваційної діяльності. В рамках наукового парку здійснюється:

– поєднання інтересів всіх учасників інноваційного процесу, які представляють освіту, науку, виробництво, бізнес;

– організація інноваційної діяльності шляхом вирішення проблем галузевого масштабу;

– організація інноваційної діяльності шляхом вирішення проблем регіонального масштабу;

– залучення до інноваційної діяльності університетської молоді, якій притаманний креативний підхід до створення нових приладів, технологій, обладнання тобто взагалі нових технічних рішень.

Прикладом енергоефективної інноваційної технології наукового парку є розробка когенераційної технології «Водолій», впровадження якої приводить до зменшення витрат природного газу до 28 % та викладів вуглекислого газу до 10 %.

Одним із прикладів інноваційних проектів наукового парку, який має ще й важливу соціальну складову є такий. Разом з концерном "Укрпожсервіс" фахівцями наукового парку розроблено, а Херсонським державним підприємством "Судмаш" освоєно випуск аварійно-рятувальної техніки, а саме 30-метрових пожежних аварійно-рятувальних колінчатих підіймачів і, як кінцевий результат, аварійно-рятувальних та пожежних автомобілів.

Треба підкреслити ще одну особливість нашого наукового парку: можливість високоефективної організації заходів щодо захисту прав інтелектуальної власності та її подальшої капіталізації. На сьогодні патентні відділи на багатьох промислових підприємствах не існують. Тому Науковий парк може надавати і їм відповідні послуги. Що стосується власних інновацій, то зазначимо, що за 2008 р. науковим парком разом з університетом подано 254 заяв на патенти на винаходи та корисні моделі, отримано 262 патенти.

Саме завдяки активізації інноваційної діяльності НТУУ "КПІ" забезпечив щорічне зростання обсягів договірної тематики, обсяг якої у 2008 р. склав 33,3 млн грн із 159 млн, що його забезпечують ВНЗ та НУ МОН України.

До вирішення загальнодержавної проблеми енергозбереження можуть долучитися не тільки Київська політехніка, а також інші технічні чи технологічні університети, які мають низку цікавих розробок і пропозицій щодо вирішення проблеми енергозбереження в Україні. Президія Ради проректорів з наукової роботи університетів і наукових установ МОН України, вважає за доцільне підготовку проекту міжуніверситетської науково-технічної програми з енергозбереження. Учені наших університетів напрацювали значні результати з фундаментальних та прикладних досліджень, які спроможні забезпечити перехід української енергетики на якісно новий рівень. В пропонуємій науково-технічній програмі є низка комплексних проектів загальнодержавного рівня. В таблиці наведені приклади таких проектів і університетів, які їх здатні виконати.



з/п


Назва проекту

Назва вищого

навчального закладу



Мета та спосіб

виконання проекту



1.


Розробка гармонізованої до вимог ЄС стратегії та програми енергозбере­ження України на коро­тко-, середнє- та довго­стро­кову перспективу

Національний технічний університет України „Київський політехніч­ний інститут”; регіона­льні центри підготовки енергоменеджерів в містах Дніпропетровськ, Запоріжжя, Київ, Львів, Одеса, Севастополь, Харків, технічні університети

Проблеми шляхом вирі­шення трьох завдань:

енергозабезпечення, енергодоступності та енергоприйнятності



2.

Розробка та впрова­дження газопаротурбін­них установок „Водолій”

Національний технічний університет України „Київський політехніч­ний інститут; ДП „Зоря-Машпроект”

1) спільне виробництво електричної та теплової енергії – витрати палива зменшуються в 1,6 рази;

2) привод газоперекачу­вальних агрегатів ком­пресорних станцій магі­стральних газопроводів: витрати газу зменшу­ються на 28 %, ККД збільшується із 31 % до 42,5 %.



3.

Розробка та впрова­дження технологій спа­лювання вугілля (в т.ч. низькокалорійного) на теплових електростан­ціях

Національний універси­тет „Львівська політех­ніка”, НТУУ „КПІ”, До­нецький національний технічний університет

Розроблені технології:

1) помелу та створення водовугільного палива (ВВП);

2) кріомагнітного очи­щення;

3) паливна техніка для згоряння ВВП (пальники, котла)



4.

Розробка стратегічних напрямів модернізації та розвитку чорної металу­ргії України

Донецький національ­ний технічний універси­тет, Національна мета­лур­гійна академія, НТУУ „КПІ”

Заощадження матеріа­льних та енергетичних ресурсів

5.

Розробка та впрова­дження енергозберігаю­чих технологій в гірничій галузі

Національний гірничий університет (м. Дніпро­петровськ); ДНТУ

Газифікація вугілля, ене­ргозберігаючі технології

У вказаних напрямах в університетах працюють визнані наукові школи, є апробовані науково-технічні результати, є захищені об’єкти інтелектуальної власності, є тісний зв’язок з промисловими та енергетичними компаніями та підприємствами. Окрім наведених в таблиці є ще більше 100 енергозаощаджуючих проектів, що розробляються науковцями вищих навчальних закладів і можуть увійти у міжуніверситетську науково-технічну програму.

Вельмишановний пане міністре! Шановні колеги!

На засіданні Президії ради проректорів з наукової роботи і директорів наукових установ МОН України у квітні цього року нами визначені такі першочергові завдання Ради проректорів:


  1. Удосконалити показники рейтингу науково-дослідної роботи ВНЗ та розробити Методику їх підрахування. Створити робочу групу щодо оцінки інтегрованих результатів роботи.

  2. Обговорити та доопрацювати Положення про конкурсний відбір держбюджетних робіт стосовно строків їх виконання (строки виконання фундаментальних – 4 роки, прикладних робіт – 3 роки).

  3. Підвищити вимоги до рецензування, змісту рецензії на підручники, яким надається гриф МОН України.

  4. Звернутись до ВНЗ України з листом про приділення уваги до вдосконалення змістів їх сайтів для підвищення рейтингу університетів України в мережі Інтернет згідно з вимогами Webometrics.

  5. Розробити заходи щодо збільшення штатних науковців ВНЗ, і направити їх до МОН України.

  6. З’ясувати ситуацію і знайти рішення щодо виникаючих труднощів з контролюючими інстанціями стосовно надання актів експертизи (нагадаємо, що листом МОН України № 1/9-22 від 16.01.09 р. щодо правил публікації матеріалів наукового характеру, відмінені акти експертизи, які б, підтверджували можливість друку) та узгодити ці питання з МОН України.

  7. Обговорити на засіданні Ради питання про завищені вимоги стосовно присвоєння вчених звань.

  8. На порталі "НаукаІнформ" розробити і розмістити сторінку сайту Ради проректорів).

  9. Розробити Концепцію щодо перспектив наукової діяльності в університетах і показати її на сторінці сайту Ради проректорів.

  10. Обговорити питання переходу до навчання аспірантів за програмою PhD.

  11. Розглянути на Президії підсумки атестації ВНЗ з наукової діяльності.

  12. Обговорити питання щодо перегляду та вдосконалення механізму поставлення на облік нематеріальних активів (патенти, програмні продукти тощо).

Як бачимо проблемних питань в організації науки в університетах ще чимало. Я думаю, що присутні на нашому засіданні проректори з наукової роботи одностайно підтримують висловлені у виступі нашого міністра І.О. Вакарчука пропозиції щодо очікуваних управлінських рішень міністерства в частині розроблення нового механізму фінансування наукової діяльності шляхом запровадження базового фонду, пропозицій стосовно модернізації навчального та наукового обладнання і забезпечення доступу науковців до сучасних джерел наукової інформації.

Дозвольте висловити впевненість у тому, що Рада проректорів з наукової роботи буде працювати як надійний партнер нашого Міністерства у справі розвитку науки у вищих навчальних закладах держави.



Дякую за увагу.




izumzum.ru