Владислав Попов Богдан Хмельницький - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Реферат з історії України на тему "богдан хмельницький та оцінка... 2 221.09kb.
Реферат на тему: Богдан Хмельницький та характер його визвільної... 1 192.69kb.
Татаркевич, Владислав. Искусство: история понятия // Татаркевич,... 1 153.91kb.
Завдання І (шкільного) етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади... 1 12.95kb.
Хмельницький 1 184kb.
График проведения муниципального этапа всероссийской олимпиады школьников... 1 43.87kb.
Методичні рекомендації Хмельницький, 2009 р 2 424.71kb.
Объединение русских и украинских народов, Богдан Хмельницкий 1 197.84kb.
Воронцова Татьяна Васильевна Калачев Владислав Юрьевич 1 33.07kb.
Програма з навчальної дисципліни статистика для підготовки фахівців... 1 110.11kb.
Попов евгений Анатольевич 1 13.84kb.
Розглянувши подані заяви громадян про присвоєння поштової адреси... 1 12.1kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Владислав Попов Богдан Хмельницький - страница №1/1

Владислав Попов

Богдан Хмельницький
Щоб здобути європейське визнання,

Хмельницькому забракло хіба що більш

цивілізованого народу та, можливо, не

такого важкого для вимови прізвища.
П.Меріме «Богдан Хмельницький»

Вступ

Гей, музи, до мене , до мене летіть

Натхнення й свободу скоріше несіть.

Хай грають музики і линуть пісні

Немов зустрічають тепло навесні.

Бо хочу сьогодні я розпочати

Історію гетьмана розповідати.

Про вільний народ, що піднявся до бою

Піднявся за щастя,свободу і волю.

Про дух, що незламний у нашій людині

Боровся і бореться він аж донині.

Про подвиги ратні, кохання і горе

Величні степи,що безкраї,як море,

Усе б розповів та чи вистачить сили,

Мабуть вже пихатість мене засліпила,

Тож слів не кидатиму більше за вітром

Вперед, бо вже бачу я сонячне світло.

I
«На відміну від тих юнаків, які готували

себе до козакування, Богдан вивчився

чогось більшого, ніж їздити верхи, фехтувати

і стріляти з мушкета…В бою під Церорою,

де загинув його батько, дістав поранення.

Турки взяли його в полон та незабаром

обміняли…Мав неабиякий хист поводитись

велично і шляхетно, не втрачаючи, однак,

прихильності своїх співвітчизників…»
П.Меріме «Богдан Хмельницький»

І справді бачу сонце світить

У полі дикім та сухим

І мало хто прямує звідси

Та добирається живим.

Дніпро ж великий гонить хвилі

До чорноморських берегів,

Де зустрічається він знову

З окрасою усіх морів.

Тому й так дивно виглядає

Посеред величі й краси

Сміливий воїн,одинокий

На невеличкому коні,

Куди прямує цей сміливець

Де його дім і де сім’я,

Мабуть хвилюється родина,

Матуся рідна та дружина.

А воїн, тихо і спокійно

Вдивляється у далечінь.

Він щось помітив, на обличчя

Лягла страху помітна тінь.

Нервово шаблю витягає,

Рушницю на приціл бере:

- Гей, хто такий і що тут робиш,

Відповідай, як звуть тебе?


  • Зиновій, я , Богдан Хмельницький,

Вкраїни любої я син.

  • Приємно дуже. Українець?

Зови мене ну просто, Тин.

Так, молодці розговорились

Та на ночівлю зупинились.

Вогонь яскраво запалав

Серця козацькі зігрівав.

І пісня ллється степом тихим,

І засинає небом вкритим

Старий вояка у сідлі

Що ріс із батьком на війні.

Тоді Богдан їм розповів,

Свої пригоди молодецькі,

Як втратив батька і в полон

Потрапив в землі він турецькі.

Два роки рідної землі

Він обрій бачив уві сні.

І ось він вдома, в Україні,

Побачив Кодака руїни:

«Та то брат Сулима піднявся,

Проти панів та їх жидярства».

Сидів Богдан в вогонь дивився,

Мов з неба зараз він спустився,

Усе в що вірив він колись

Все зникло,зникло все кудись!

О, вільну Посполиту Річ

Руйнує Запорізька Січ!

Та й поділом, хай гинуть ляхи

Коли б побачив ти, як цвяхи,

Людей вбивали в деревнях

За те,що мріють у піснях!

А пан товстіший ніж свиня

Купує нового коня,

Годує, лащиться до нього,

Дає йому вина старого.

Як сам же сяде за обід

Закотить свято на весь світ,

Збирає шляхти повну хату,

А з селянина нову плату.

Та й того мало, пан жида

Намісником в селі лиша.

Той добре справу свою знає,

Одразу церкву закриває,

Коли ж захочеш охрестить,

Дитину рідну освятить,

Біжи скоріше до єврея

Хай відчиняє ворота.

Оплату візьме невелику,

Заїде може раз у пику,

Вклонитись в ноги змусить тричі

Когось одного він покличе,

Ключа дістане так повільно

І все дивитиметься пильно.

Коли те бачив наш Богдан,

Казав одразу: «Я є пан»,

Уваги сильно не звертав,

Як весь народ в ярмі страждав.

З панами дружби не цурався

В політиці все більше грався.

Був сотником, став старшиною

Мав добрий дах над головою.

Життя вдавалось всяк час краще,

Попереду було ж найважче…

II
« Очоливши зграю розбишак, Чаплинський

заволодів маєтком у Соботові, спалив млин,

пограбував збіжжя. У той час Хмельницького

там не було, а його молодшого сина, десятирічного

хлопчика, котрий погрожував розбишакам

помстою батька, так сильно побили, що

на другий день він помер. Що ж до пані

Хмельницької, то вона стала найчарівнішим

трофеєм переможця…
П.Меріме «Богдан Хмельницький»

Палають хати, плачуть діти

Дівчата покидавши квіти

Чимдуж тікають хто куди,

Та де сховатись від біди.

Сини хапаються за вили,

І чинять опір що є сили.

Та добре справу свою знають

Жовніри польські, наступають,

Не знають їх серця жалю,

І матір рідну за платню

Вони віддали би мабуть,

Та покупця все не знайдуть.

Такі часи, таке життя,

Кричить заплакане дитя,

Воно мале, у світі сили

Таке беззахисне і миле.

На жах життя той споглядає

Та оченятами питає:

Мій любий Боже, що ж таке,

Навіщо ж ти послав мене

У світ цей сповнений жалю,

Врятуй нас Боже я молю…

Та тихе небо споглядало,

Як у Суботові палало…

А він надутий мов павич,

В’їжджає на коні і клич

До переможених звертає:

«Люблю я шабля як співає

Та досить кровопролиття,

За вас болить душа моя,

Доволі горя, сліз, смертей

Побережіть своїх дітей,

Чаплинський, кожен добре знає,

Своїх селян не ображає,

Бо відтепер ви всі мої,

І хто помер, і хто живі,

Суботів з цього часу мій…»

«Ти що таке верзеш, бабій»,-

То Хмельниченко виступає,

Хоч всього десять рочків має :

« Тікайте ляхи хто куди,

Бо скоро прийдуть козаки,

Про злочин цей як батько взнає,

Тебе на шмаття порубає.

Тікайте ляхи хто куди,

Бо скоро прийдуть козаки,

Не будеш ти бенкетувати,

А підеш в землю спочивати.»

Завмер Чаплинський на хвилину,

А потім висікти дитину,

Своїй прислузі наказав,

Та за процесом наглядав.

Такі часи, таке життя

Немає в серці каяття,

І буде пан бенкетувати,

А Хмельниченко помирати.

Такі часи, таке життя

Немає в серці каяття.

А є у ньому лише страх

Козацьку силу знає лях,

Хоча жовнірів повні хати,

Та страх жене його тікати,

Скочив Чаплинський на коня,

Богдана жінку до сідла,

Та з військом чим чикнув додому

Бенкетувати по старому.

А що Богдану, мертве тіло

Дитини любої, що вміла

За честь боротися родини,

Своєї не зігнувши спини,

І хутір спалений дотла

І гнів, і лють і смерть одна.

Такі часи, таке життя



Не буде в серці каяття.


izumzum.ru