Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2403/1852/12 - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2270/4272/12 1 66.43kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2а/2218/490/12 1 49.4kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2270/8293/11 1 87.93kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2а/2470/3185/11 1 113kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2а/0270/5525/11... 1 119.45kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №212/11446/2012 1 82.98kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2а/0270/1888/12 1 89.21kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2а-4518/11/0217 1 37.25kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №4/258 1 65.21kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2270/14869/11... 1 60.47kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №802/67/13-а 1 118.31kb.
Посадова інструкція секретаря судового засідання міського суду 1 38.59kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №2403/1852/12 - страница №1/1

F
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2403/1852/12

Головуючий у 1-й інстанції: Цуренко В.А.

Суддя-доповідач: Біла Л.М.



У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білої Л.М.

суддів: Полотнянка Ю.П. Сушка О.О.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю:

представника відповідача - ОСОБИ_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області на постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБИ_2 до Управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання незаконною відмови щодо перерахунку щомісячного грошового утримання та про зобов'язання здійснювати виплати відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , -



В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Глибоцькому районі Чернівецької області про визнання незаконною відмови щодо перерахунку щомісячного довічного утримання та про зобов’язання здійснювати виплати відповідно до Закону України “Про судоустрій та статус суддів”.

Глибоцький районний суд Чернівецької області постановою від 24 вересня 2012 року позовні вимоги задовольнив, а саме визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБІ_2., відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”; зобов’язав відповідача здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБІ_2, відповідно до ст.ст. 129, 138 Закону України “Про судоустрій та статус суддів”, виходячи із заробітної плати працюючого судді місцевого (районного) загального суду та провести відповідні виплати на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації в Чернівецькій області від 15 серпня 2012 року за № 01.03-1228, з 10 березня 2012 року по день припинення права на таку виплату.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову. Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала у повному обсязі, просила вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач до суду не з'явився, однак надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь позивача в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції –без змін, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2, згідно Постанови Верховної Ради України на підставі п.9 ч.5 ст.126 Конституції України (254к/96-ВР) була звільнена з посади судді Глибоцького районного суду Чернівецької області у зв’язку з поданням заяви про відставку.

Після виходу у відставку позивачу у відповідності до вимог ст. 43 Закону України "Про статус суддів" призначено довічне грошове утримання.

20 серпня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області із заявою про перерахунок з 01 січня 2012 року довічного утримання судді у відставці в зв'язку з набранням чинності ст.138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Листом №5446/03 від 23 серпня 2012 року управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області відмовило позивачу у перерахунку раніше призначеного довічного грошового утримання з підстав непередбачуваності такого перерахунку ст. 138 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Вказана відмова послугувала підставою звернення позивача до суду із зазначеними позовними вимогами.

Задовольняючи даний адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог позивача.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про безпідставність апеляційної скарги та законність рішення суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року.

Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема, у ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 1 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно з ч. 3 ст. 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання, збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

У разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання здійснюється з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок (ч.4 ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відповідно до ст. 129 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Таким чином, розмір довічного грошового утримання безпосередньо пов'язаний із розміром заробітної плати суддів відповідних судів.

Як зазначив Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011, щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді, встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення.

Як встановлено судом, щомісячне довічне грошове утримання виплачувалось позивачеві у відповідності до норм Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, яким не передбачено перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці.

Між тим, враховуючи пріоритетність законів на підзаконними актами, колегія суддів вважає, що зазначена норма не підлягає застосуванню, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" прямо передбачено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

Крім того, зазначений порядок не може бути застосований у спірних правовідносинах як такий, що прийнятий раніше, ніж Закон України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки відповідно до ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, а статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру довічного грошового утримання позивача як судді (голови суду) у відставці застосуванню підлягають положення ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не наведена вище постанова правління Пенсійного фонду України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що вказаною постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 200/14891, не заборонено проведення перерахунку довічного грошового утримання суддям у відставці.

У свою чергу, норми статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" безпосередньо пов`язують виплату довічного грошового утримання судді у відставці з грошовим утриманням судді, який працює на посаді, яку займав позивач до виходу у відставку, що зумовлює проведення перерахунку довічного грошового, утримання судді у відставці при зміні розміру суддівської винагороди працюючого судді.

Щодо тверджень відповідача про те, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" проведення перерахунку довічного грошового утримання судді передбачено виключно для суддів Конституційного Суду України, колегією суддів не беруться до уваги, з огляду на таке.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Як встановлено положеннями ч.4 ст. 17 вказаного Закону, єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема: єдиними засадами організації та діяльності судів; єдиним статусом суддів; єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Статтею 51 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Судді в Україні мають єдиний статус незалежно від місця суду в системі судів загальної юрисдикції чи адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Згідно ч.5 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за суддею, звільненим за його заявою, про відставку, зберігається звання судді га гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судді, що працюють або працювали у системі судів загальної юрисдикції, не повинні ставитись у менш вигідне становище в питаннях пенсійного забезпечення, а саме нарахування та виплати довічного грошового утримання судді у відставці, порівняно із суддями Конституційного Суду України.

У відповідності до ст. 6.4. Європейської хартії про статус суддів суддя, що досяг встановленого законом віку для виходу у відставку з суддівської посади, яку займав протягом певного часу, повинен отримувати пенсію по виходу у відставку, рівень якої повинен бути як можна ближче до рівня останньої заробітної плати в якості судді.

Ст. 5 КАС України передбачає здійснення судочинства відповідно як до Законів України, так і міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ст.17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується, зокрема, вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Згідно п.6 рішення Ради Суддів України №18 від 23 березня 20212 року за результатами розгляду звернень суддів у відставці щодо їх права на перерахунок довічного грошового утримання, вважати наявним у них такого права відповідно до частини 3 статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому слід запровадити порядок на рівні Державної судової адміністрації України та Пенсійного фонду України, за яким під грошовим утриманням судді, який працює на відповідній посаді, слід вважати єдиний рівень по державі для суддів відповідної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі, встановленому ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБИ_2 згідно зі ст.138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". За таких обставин, позовні вимоги ОСОБИ_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -



У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Глибоцькому районі Чернівецької області, - залишити без задоволення, а постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 24 вересня 2012 року, - без змін.



Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі на протязі п'яти днів.

Головуючий /підпис/ Біла Л.М.

Судді /підпис/ Полотнянко Ю.П.

/підпис/ Сушко О.О.


izumzum.ru