Vii всеукраїнскі читання з гуманної педагогіки 17-18 листопада 2012р. Лабораторія природничих наук. Керівники: Безвершук Валентина Н - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації... 2 445.34kb.
Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти... 3 609.54kb.
Про проведення Всеукраїнського конкурсу студентських наукових робіт... 1 42.09kb.
Педагогіка як наука, система діяльності, мистецтво. Об’єкт і предмет... 1 20.33kb.
Міністерство охорони здоров’я україни центральний методичний кабінет... 2 629.93kb.
Розпорядженням сільського голови с. Літки №81 від «23» листопада... 1 90.31kb.
Наказ №202 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 березня... 1 92.24kb.
Інститут педагогіки І психології професійної освіти апн україни 1 110.58kb.
Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти... 1 324.45kb.
Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова 2 408.3kb.
Конкурс "колосок-2011" Нехай не згасне світ науки! (Пантелеймон Куліш) 1 138.73kb.
Переломним моментом у розвитку продуктивних сил світу стає промисловий... 1 67.47kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Vii всеукраїнскі читання з гуманної педагогіки 17-18 листопада 2012р. Лабораторія - страница №1/1

VII ВСЕУКРАЇНСКІ ЧИТАННЯ З ГУМАННОЇ ПЕДАГОГІКИ 17-18 листопада 2012р. Лабораторія природничих наук.
Керівники:

Безвершук Валентина Никандрівна, вчитель-методист, вчитель фізики ЗОШ І-ІІІ ступенів (смт. Турбів Вінницької обл.), Відмінник освіти України, голова Вінницького обласного Центру ВАГП, Лицар Гуманної Педагогіки;

Таранченко Лариса Іванівна, вчитель-методист, вчитель фізики НВК № 11 ім.Артема, Відмінник освіти України, співробітник Артемівського Центру Гуманної Педагогіки, (м. Артемівськ Донецької області);

Філіппова Анжеліка Дмитрівна, директор ЗОШ I-II ст. № 22 (м. Торез, Донецька обл.), вчитель біології та хімії, голова Торезької міської лабораторії гуманної педагогіки.

Учасники:

В роботі лабораторії взяли участь 23 вчителі з Києва та Київської області, Донецької, Чернівецької, Вінницької областей, Дніпропетровська, Кіровограда, Бердичева, Дніпродзержинська, Кременчуга.



Лейтмотив:

«Нам потрібно буде розширювати свою свідомість і вчитися мислити і діяти згідно поняття духовності». (Маніфест гуманної педагогіки).

Учасники лабораторії ознайомилися з основними положеннями Маніфесту гуманної педагогіки та підняли низку проблем: «необхідність самовдосконалення вчителя» та «добро і зло в освітньому просторі».

Робота лабораторії організована у вигляді обговорення нагальних проблем.



Проблема 1. Найбільш фундаментальна проблема гуманної педагогікисамовдосконалення.

Питання для обговорення:

1. Як і в чому вдосконалюватися?

2. Як розширювати свою свідомість?


  1. Як вести дітей по шляху самовдосконалення?


Письмові відповіді учасників лабораторії на ці запитання.

Наталя Михайлівна Носкіна, м. Кременчуг Полтавської області: «По-перше, почати з себе. По-друге, не забувати, що учень є й нашим учителем.

І шлях самовдосконалення необхідно проходити разом – учневі і вчителю. По-третє, співробітництво з батьками учнів є обов`язковою умовою розвитку духовності дітей».



Олександр Карасьов, м. Київ.

1. Кожен день виконувати краще свою роботу.

2. Зустрічаючись з протилежними поглядами, шукати єдності й того, що об`єднує.

3. Самому стати прикладом для іншого.

4. Навчитися думати серцем.

«Духовність – це те, що з іншого виміру. Це світло, любов, радість, шляхетність, самопожертва та інші якості, яким ще може й не бути назви.

І як це передати дітям? Безсумнівно, самому потрібно стати прикладом, зразком і провідником для всього найвищого, наповнитися світлом і нести в собі світло. Учителю слід виховувати в собі культуру. Ми всі недостатньо культурні».

Ірина Євгеніївна Шверненко, м. Кіровоград.

1. Зацікавлювати дітей вивченням цього багатовимірного світу.

2. Визначити («намріяти») своє місце в цьому світі.

3.Щодня допомагати дитині усвідомлювати значення цього дня на шляху свого самовдосконалення.

4.Ставити все нові й щоразу все більш складні завдання для дитини, тим самим підштовхуючи її до усвідомлення своєї місії в житті.

Валентина Шарапа, с. Гора Київської обл. Бориспільського району: «Самовдосконалення можливе після того, як людина пізнає себе. Цей шлях так і проходить: від самопізнання до самовдосконалення».

Оксана Сергіївна Фесенко (Дніпропетровський педагогічний коледж Дніпропетровського національного університету ім. О. Гончара) в своїх роздумах про пошук вищих цінностей, пошук шляхів сходження відзначила такі важливі складові, як жертовність і самовіддачу, без яких немислиме служіння дітям та майбутньому: «Самовдосконалення здійснюється шляхом розвитку та пізнання духовних цінностей, вивчення духовних надбань видатних класиків педагогіки та науки, шляхом вирощування в собі Любові та саможертовності, потреби віддавати знання, світло, серце».

Вікторія Федорівна Бак ( учитель біології, м. Артемівськ Донецької області): «До дітей потрібно підходити з точки зору усвідомлення своєї єдності з ними, звертатися до них з позиції їх та своєї божественої сутності. А для цього вчителю потрібно бути вимогливим до свого внутрішнього світу, наповнювати його піднесеними і прекрасними образами. І обов`язково вірити:

- у Вищий світ;

- у свою іскру Божу;

- у дитину;

- у силу гуманної педагогіки.
Проблема 2. «Духовність і гуманність є фундаментальними поняттями, вониопора особистості на її важливому шляху самовдосконалення і сходження, направляюча сила її життя та діяльності на спільне благо»

(З Маніфесту гуманної педагогіки)



Питання для обговорення:

1. Що таке духовність?



  1. Який зв`язок між духовністю і гуманністю?


Лариса Миколаївна Тимошкевич (керівник математичного гуртка ліцею № 208 м. Києва, магістр математики факультету КНУ ім.Т.Г.Шевченка) відмітила, що «гуманізм» та «духовність» для неї дуже близькі поняття у їх глибинній суті. Розуміючи домінуюче значення Духовного начала в людині, Лариса Миколаївна вбачає завдання педагогів, перш за все, в тому, щоб контролювати своє тваринне начало (інстинкти, бажання) та розвивати духовне начало, щоб саме воно проявлялося в думках, словах, діях. Це і є вдосконалення душі. Контролюючи свої думки, вдосконалюючи свої якості, свої знання, творчо ставлячись до життя, будемо розвиватися інтелектуально, душевно й духовно. Відповідно і в дітях потрібно розуміти, до якого начала звертаємося.

Раїса Веренич, м. Одеса: «Духовність – це сукупність внутрішніх поглядів і відчуттів, того, що можна назвати «принципами». Гуманність – це спрямованість свого впливу на благо людини, кожної зокрема, а не взагалі».

Валентина Миколаївна Поводиренко, м. Ніжин Чернігівської області:

Духовність і гуманність – це взаємодоповнюючі одне одного поняття. Їх наслідком у людині буде прояв жертовності, здатність на вищу форму самовідданості.


Проблема 3. «Зла немає як такого, є лише відсутність добра». О.І.Реріх

Питання для обговорення:

  1. Як розуміти поняття «добро», «зло»?

  2. Що таке «добро» і «зло» в освіті?

3. Як впливає зло на здоров`я людини?

«Добро і зло не завжди розрізнювані. Усе на світі відносне. Чи можемо ми своїм досвідом чинити вплив на дітей?» (Тетяна Анатоліївна Мірошниченко, фінансовий ліцей, м. Київ)

«Добро в освіті – це шлях гуманної педагогіки. Дітям потрібна педагогіка Світла, Любові, Добра. Зло в освіті – це наша система освіти, авторитарна педагогіка, наше небажання самовдосконалюватися, страх що-небудь змінити в собі. Подолавши цей страх, ми зможемо почати самовдосконалюватися. Потрібно докласти чималих зусиль, щоб стати прикладом для інших» (Оксана Олександрівна Павлова, м. Київ ).

«Зло – це відсутність добра, точно так само, як холод – це відсутність тепла, а пітьма – відсутність світла. Фізика может вивчати світло, а не пітьму, - вважає Піскун Олександра Василівна, доцент кафедри теорії та історії педагогіки НПУ імені М.П.Драгоманова. Вона розповіла про себе:

У 1994 році закінчила цей ВУЗ за спеціальністю «Фізика та астрономія». Шість років працювала учителем фізики та математики. З 2000 року не працюю в школі, але маю приватних учнів по фізиці та математиці.

Віра в Бога, а значить, постійна робота над власним внутрішнім самовдосконаленням незвичайно сильно допомагає в роботі з дітьми. Буває, батьки хочуть, щоб їх дитина добре знала математику, а сама вона – ні. Тоді запитую її, чого хоче вона сама, і показую, що для того, щоб досягти бажаного, потрібно знати математику.

Намагаюся показати, що ці знания будуть не лише засобом досягнення особистих цілей, але й засобом розкриття своїх здібностей.

Такі складні ситуації трапляються постійно. Гуманна педагогіка потрібна як повітря.

Серед напрямків діяльності вчителя можна назвати два:

- створення умов, у яких неможливим буде розвиток негативних схильностей;

- створення умов для розвитку позитивного в дитині.

Правда, учителю доводиться і перевиховувати дитину (тобто «виполювати» і «викорінювати»).

Щиро вдячна організаторам за самовіддану працю. Мало зустрічала вчителів природничих наук, яких би хвилювали проблеми виховання дітей».

Філіппова Анжеліка Дмитрівна (директор ООШ I-II ст. № 22, старший учитель, учитель біології та хімії, керівник Торезького Міського Центру гуманної педагогіки, керівник Координаційної ради ВАГП, м. Торез Донецької обл.).

«Питання про добро і зло є одним із найважливіших питань у світі, до якого рано чи пізно звертається людина і по якому завжди існував великий розхил суджень. Хтось переконаний, що поняття добра і зла суть прописні істини, які не заслуговують на обговорення. Інші вважають їх абстракціями, оскільки те, що для однієї людини є добром, для іншої буде злом, і навпаки.

Проблема добра і зла, висвітлення якої ми знаходимо в працяхх О.І. Реріх, пов`язана, в першу чергу, з космічною еволюцією як такою. Вся суть нашого існувания полягає в одному цьому слові - еволюція, і найважливішим космічним законом, у якому виражено Волю Космосу, є закон еволюції. Будь-яке явище, будь-яку дію О.І. Реріх розцінює з точки зору того, сприяє воно еволюції чи протидіє їй і бореться з нею, укіплює усвідомлення єдності світу чи руйнує його, наближає нас до Джерела Буття чи віддаляє від нього. Еволюція полягає в одухотворенні матерії й підвищенні її енергетики, що досягається з допомогою такої сили, як дух. Найважливішими опорами еволюції є Знання, Краса і Любов. В основі антиеволюційних процесів лежить порушений енергообмін, що призводить до відмирання тих структур, які не отримують живлення і не використовуються. Еволюція передбачає постійний розвиток, вдосконалення, набуття знань, творення, тоді як явища антиеволюційного порядку пов`язані з застоєм, розпадом, невіглаством, руйнуванням. Зло не є творчим началом і не може нічого створювати, а лише деформує та руйнує вже створене, паразитує на ньому. Це явище тимчасове і швидкоминуче, обмежене полем свого прояву. (Т.О.Книжник. «Проблема добра і зла у філософській спадщині О.І.Реріх». Журнал «Культура и время» № 2, 2012г.)

В освітньому процесі молодь уперто відводиться від високих світоглядних поглядів, від пошуку змісту життя і свого призначення, від поняття служіння ідеалам, від духовних запитів, від почуття совісті, обов`язку, відповідальності. Навчальні процеси та їх формальні наслідки ставляться вище виховних. Із освітнього простору витісняються завдання духовно-морального становлення молодих людей. Перетворюються в порожній звук поняття благородства та великодушності, добра й краси, спільного блага та духовної досконалості, любові й вірності, Батьківщини та загальнолюдських цінностей. Через засоби масової інформації, через інтернет, через стандартизацію змісту освіти, через псевдоістинні педагогічні вказівки молоде покоління готується для егоїстичного життя, а не для захисту і розвитку самого життя, вдосконалення свого духовно-морального світу та утвердження спільного блага. (Маніфест гуманної педагогіки)

Парадоксально, але вічними супутниками освіти є: неправда, страх, сумнів, егоїзм.

«Неправда - це маска, часом дуже приваблива, з допомогою якої проявляється зло, дещо неіснуюче, котре видається за існуюче. Синонімом слова неправда (брехня) є нещирість (рос. неискренность) - відсутність іскри, відсутність вогню, що підкреслює її штучну приро­ду, а також старовинне слово кривда - викривлення.

Страх - це вірус-зламник, який швидко атакує та пожирає ресурси організму. Його мета - змусити людину діяти на захист самості чи «господаря», котрий обіцяє «захист». Страх паралізує волю і порушує рівновагу, пожирає вогненну енергію. Крім того, коли людина чогось боїться, з нею стається саме те, чого вона остерігається, хоча для цього, здавалося б, немає ніяких причин. А між тим причини є — спрацьовує магніт думки.

Сумнів маскується під багато речей - під вимогливість до себе та стриманість в судженнях, під готовність відмовитися від раніше прийнятих уявлень на користь нових і більш досконалих. Але найчастіше — під роботу думки, для якої необхідні навички аналізу й порівняння + знання, тоді як сумнів - це якраз неможливість зробити вибір в силу відсутності перечисленого, пробуксовка, «зависання», а робота йде саме на саморуйнування, оскільки сумнів пожирає психічну енергію, затуманює внутрішнє прозріння, глушить голос чуттєзнання. Здорове критичне мислення в процесі переробки інформації прекрасно обходиться без сумнівів. Ясність, точність, визначеність, прийняття обдуманих і зважених рішень про те, як чинити і в що вірити, — всі ці його властивості антагоністичні сумніву.

Самість, або хибне «я» — головна перешкода до вдосконалення і духовного просування. Це є перехоплення керування нижчою природою, маскуванням під особистість, під індивідуальність, тим більше що в нашому світі між цими поняттями різниці не бачать, а «найбільш поширеним культом є культ служіння собі». ( Т.О.Книжник «Проблема добра і зла в філософській спадщині О.І.Реріх». Журнал «Культура и время» № 2, 2012г.)

Пришёл однажды к старцу ученик,

Вопрос о жизни задал напрямик:

«Ты знаешь всё. Ответь мне, почему

Наш мир так равнодушен ко всему?

А злость людская, зависть, подлость, лесть

Всегда в ответ лишь получают месть?..»

Мудрец подумал... На вопрос юнца

Ответил притчей, правды не тая:

«Давным-давно страною правил шах.

Богат был, грозен, всем внушал он страх ...

И для себя однажды приказал

Дворец построить - сказку, идеал,

Чтоб в нём диковин было бы не счесть

Потешить захотел свой род и честь...

Дворец готов. В нём комната одна

Своим секретом всех свела с ума -

В сверхточности и ясности зеркал

Пустой, огромный отражался зал...

И кто туда однажды попадал,

Что зеркала вокруг не понимал...

Вот как-то раз в тот зал пробрался пёс...

В испуге замер, «к месту он прирос» -

Со всех сторон - со стен и потолка -

Собачья свора сжалась для броска...

Оскалил зубы пёс, и зеркала

Ему в ответ послали море зла...

Залаял он, и эхом сто собак

Зашлись от лая - в зале был чужак...

С ожесточением воздух пёс кусал...

О зеркалах, конечно же, не знал...

Но каждое движение за ним

«Псы» точно повторяли, как один...

От страха сердце замерло в груди...

Под утро лишь несчастного нашли...

Он в окружении «мёртвых псов» лежал

Их отражала чистота зеркал...

…Мир безразличен и для всех един...

Ни добр, ни зол он к мёртвым и живым...

А то, что всё же задевает нас -

Лишь отражение наших чувств сейчас!

И, как ни грустно это понимать,

Мир - зеркало... На что же нам пенять?

Марно говорити про моральність до тих пір, поки причина й наслідок не постануть у свідомості людини неперервною ниткою, поки вона не зрозуміє, хто вона і для чого живе на Землі.

Для тих, в кому мало любові до дітей, в кому авторитаризм і владолюбство стали рисами характеру, - труднощі самопереродження, звичайно, будуть ускладнюватися. Додамо до сказаного і ту обставину, що багато учителів та вихователів, побоюючись свого начальства, уникають проявляти надлишкову активність.

Потрібно перемогти страх в собі, потрібно звершити подвиг – стати героєм духу. Таке вольове рішення не залежить від будь-яких зовнішніх обставин, а залежить лише від нас самих. Особистість народжується в боротьбі з самим собою. Боротьба ця буде нелегкою, але достойною. Щоб стати творцями гуманного освітнього світу, щоб наше суб`ктивне освітнє поле було радісним для наших вихованців та учнів, нам потрібно буде:

- приняти в нашу свідомість вимір духовності та мислити на його основі;

- облагороджувати свій характер, витончувати своє ставлення до дітей та оточуючих;

- вирощувати в собі творяще терпіння;

- вдосконалювати мистецтво любити дітей, любити ближнього, радіти усьому піднесеному та прекрасному;

- керуватися в рішенні педагогічних завдань мудрістю;

- тягтися до читання праць класиків педагогіки.



(Маніфест гуманної педагогіки)

Лише в такій боротьбі можна подолати, перемогти в собі все, що зв`язує нас з авторитарним мисленням і практикою. В цьому процесі сходження нас буде заохочувати все зростаюча взаємна любов та довір`я до нас наших вихованців і учнів, духовна спільність з кожним із них, що все розширюється.


izumzum.ru