Відділ освіти Шполянської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет Топильнянський навчально-виховний комплекс - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Відділ освіти катеринопільської районної державної адміністрації. 1 188.89kb.
Розпорядження голови районної державної адміністрації № районна цільова... 1 80.51kb.
Міністерство освіти і науки України Відділ освіти Лохвицької районної... 1 228.49kb.
Відділ освіти мелітопольської районної держаної адміністрації запорізької... 4 1020.69kb.
Відділ освіти Фастівської районної державної адміністрації Районний... 3 490.26kb.
Положення про архівний відділ Овідіопольської районної державної... 1 62.18kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Відділ освіти Білоцерківської районної державної адміністрації Методичний... 1 145.44kb.
Відділ освіти миронівської районної державної адміністрації 13 1750.58kb.
Розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації... 1 60.01kb.
Навчально-виховний комплекс 1 78.65kb.
Повідомлення учасникам про результати процедури закупівлі Замовник. 1 19.2kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Відділ освіти Шполянської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет - страница №1/3









Відділ освіти

Шполянської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет

Топильнянський навчально-виховний комплекс

«Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня школа

І-ІІІ ступенів» Шполянської районної ради

Черкаської області
Толчініна Ольга Іванівна


НЕСТАНДАРТНЕ ВИКЛАДАННЯ ОРГАНІЧНОЇ

ХІМІЇ В СІЛЬСЬКІЙ ШКОЛІ

Матеріали розглянуто і схвалено на засіданні педагогічної ради школи, протокол №1 від 11 січня 2012 року



Толчініна Ольга Іванівна, учитель хімії, учитель

вищої кваліфікаційної категорії, «Старший учитель»,

Топильнянський навчально-виховний комплекс

«Дошкільний навчальний заклад – загальноосвітня

школа І –ІІІ ст.» Шполянської районної ради

Черкаської області, Нестандартне викладання

органічної хімії в сільській школі. – 2012. – 40 с.

Рецензенти:

Кравець В.П., завідувач райметодкабінету

Сабадаш Г.М., методист райметодкабінету

У методично-практичному посібнику представлено методику викладання органічної хімії у другому півріччі навчального року в «малонаповнюваній» школі, авторське календарне планування, розробки уроків, методику та сценарій проведення позакласного заходу сільської школи.

Посібник буде корисним для практичного використання вчителями хімії сільських «малонаповнюваних», «малокомплектних» шкіл та може бути взятим за основу для проведення експерименту на рівні школи та району.

Зміст

Вступ .......................................................................................................................6




  1. Організація навчально-виховного процесу в

сучасному загальноосвітньому навчальному закладі ........................... 7


    1. Форми і методи навчання ………………… …………………………. 7

1.2. Вимоги до сучасного уроку ………………………………………….. 11



  1. Форми навчальної діяльності учнів в умовах ………………………12

диференційованого навчання.


    1. Фронтальна форма організації навчальної діяльності. ………………..13




    1. Групова робота. ………………………………………………………….13




    1. Індивідуальна форма роботи …………………………………………. 14



  1. Методичні принципи організації та проведення уроків

органічної хімії в сільській «малонаповнюваній»

(однокомплектній) школі…………………………………………….15

3.1 Календарне планування …………………………………………………17


    1. Методичні розробки спарених уроків з органічної

хімії у 9 та 11 класі (рівень стандарту)

«малонаповнюваної» школи ………………………………………. 20


4. Позакласні заходи з хімії в сільській школі……………………………. 33

4.1. Конкурс-вікторина «Неосяжний світ хімії» ………………………….34


5. Список використаної літератури………………………………………… 38

« …Учитель повинен свідомо йти в ногу із сучасністю,

перейматися й надихатися силами,що пробудилися в ній»
А. Дистервег

Вступ
Хімія – одна із найлогічніших наук, що є не тільки основою науково-технічного прогресу, але й сприяє зростанню загальної культури людини. В суспільстві, яке не розуміє або недооцінює сучасного значення хімії для всіх сфер життя людини, розвивається хемофобія. Тому при викладанні хімії в сучасній школі необхідно:

  • посилити практичну спрямованість змісту хімічної освіти, акцентуючи увагу на вивченні явищ, процесів, об’єктів, речовин, з якими стикаються учні у повсякденному житті;

  • використовувати методики навчання, спрямовані на розвиток критичного мислення учнів;

  • приділяти увагу формуванню загальнонавчальних та інтелектуальних умінь;

  • формувати уміння працювати з різними джерелами інформації;

  • удосконалювати систему контролю навчальних досягнень шляхом використання завдань для перевірки різних видів діяльності учнів;

  • ввести в практику використання видів контролю, що передбачають створення учнями схем, графіків, таблиць, діаграм;

  • збільшити частку завдань на застосування знань для пояснення явищ повсякденного життя;

  • посилити увагу до виявлення в учнів помилкових уявлень про хімічні речовини і процеси, установлення причин їх виникнення, ширше впроваджувати корекційну методику навчання;

  • формувати життєву позицію учнів, їх ціннісну орієнтацію засобами хімії, як навчального предмета, шляхом розуміння користі та шкоди продуктів хімічного виробництва та промислових хімічних процесів, реальної, а не гіпертрофованої екологічної картини сучасного світу, доцільності застосування хімічних продуктів, можливості змінити життя на краще завдяки хімічним знанням.

На цей час практично кожний учитель хімії застосовує в своїй діяльності нетрадиційні форми навчання школярів. На мій погляд ,це пов’язане зі становленням нового стилю мислення вчителів, що орієнтуються на посилення самостійної творчо-пошукової діяльності школярів. Для розкриття суб’єктного досвіду школярів варто створювати на уроці атмосферу зацікавленості кожного учня в роботі всього класу, стимулювати учнів до висловлювань, моделювати різні життєві ситуації, створювати педагогічні ситуації спілкування, обміну думками, які дозволяють дитині проявити ініціативу та самостійність; передбачити самостійну роботу учнів з підручником, різноманітним довідковим матеріалом.


  1. Організація навчально-виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі

Основною формою організації навчально-виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі є класно урочна система, одиницею якої виступає урок.

Урок як форма організації навчального процесу у школі виник давно, але з того часу він постійно змінюється, набуває нового змісту. Сучасний урок, це перш за все, урок, на якому створено умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів за визначеними метою та завданнями.

Урок – це динамічна варіативна форма організації навчальних занять на основі взаємодії учителя та учнів, при якій зберігаються часові рамки, постійний склад учнів і певна дидактична організація, яка включає зміст форми, методи та засоби навчання, які систематично застосовуються при вирішенні завдань навчання, виховання та розвитку учнів у процесі навчання.

Чинники впливу на розвиток уроку як форми організації навчального процесу:

Вибір форм навчання залежить від мети уроку, змісту навчального матеріалу, технологій та методів навчання, які допоможуть досягти кращих результатів.



Форма навчання – це цілеспрямована організація спілкування в процесі взаємодії учителя і учнів, що характеризується розподілом навчально-організаційних функцій, добором і послідовністю ланок навчальної роботи, режимом – часовим і просторовим.



Мета уроку – основа ефективної діяльності вчителя та учнів. Що визначає характер їхньої взаємодії. Вона реалізується у спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу.

Мета уроку не виникає стихійно, а узгоджується із цільовими установками, визначеними до курсу бо розділу, стандартами освіти, ураховує особливості учнівського колективу та відображає можливості вчителя.



Цілереалізація - це процес, під час якого ціль із внутрішньої мети переходить у наслідок – результат діяльності.

Способи визначення цілей навчання (за М.Кларіним):

  • через зміст предмету (вивчити певне явище, тощо);

  • через діяльність учителя ( ознайомити учнів із..., продемонструвати прийоми тощо)?

  • через внутрішні процеси інтелектуального, емоційного особистісного й інших видів розвитку учнів (формувати вміння, навички, розвивати мислення... тощо);

  • через діяльність учнів (дослідити певне явище, розв’язати задачі, тощо)

Уроки, що є складним педагогічним явищем , як і всі складні явища можуть поділені на різні типи за ознаками. Існують різні підходи до класифікації уроків:

  • на основі логіки засвоєння знань;

  • за способом проведення (урок-лекція, урок-бесіда, урок – практичне заняття тощо);

  • за характером пізнавальної діяльності ( урок первиннго закріплення знань, урок утворення нових понять тощо)

  • за ступенем самостійності учнів ( урок самостійної роботи, урок роботи педагога з групою)


В.А.Оніщук на основі логіки засвоєння знань виділяє:

  1. урок засвоєння нового матеріалу;

  2. урок засвоєння навичок і вмінь;

  3. урок використання знань вмінь і навичок;

  4. урок узагальнення та систематизації;

  5. урок контролю, корекції знань, умінь, навичок;

  6. комбінований урок.

І.Ситар виділяє також :

  1. урок-консультацію, урок-корекцію знань.

Окремою групою є нестандартні уроки, структура яких не може бути підведена під алгоритм класичного уроку, а тому їх важко класифікувати.


Кожний нетрадиційний урок має свою композицію та свій сценарій. Побудова нетрадиційного уроку – справа непроста, це під силу учителю, який досконало володіє традиційними дидактичними методами та прийомами навчання, відзначається творчим підходом до організації навчальної діяльності.

Методи навчання – це способи діяльності, які використовуються вчителями і учнями в їхній сумісній і взаємопов’язаній роботі, спрямованій на досягнення цілей навчання.

Прийом – деталь методу,його окремі операції, практичні, розумові дії, моменти в процесі засвоєння знань і вмінь. Він не має своєї самостійної навчальної задачі.

Методи організації та здійснення навчально-пізнавальної діяльності класифікають:



  1. за джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації

словесні: розповідь,бесіда,пояснення,конференція,дискусія;

наочні: ілюстрації,демонстрації;

практичні: досліди,вправи,навчально - виробнича праця.

2. за логікою передачі та сприйняття навчальної інформації:

Індуктивні, дедуктивні.



3. за ступенем самостійності мислення учнів:

Репродуктивні, продуктивні: проблемні,проблемно-ошукові,евристичні.



4. за характером управління навчальною роботою:

навчальна робота під керівництвом учителя;

самостійна робота учнів: робота з книгою,виконання письмових завдань,лабораторна робота,художньо - творча робота, робота в навчально-виробничий майстернях тощо.

5. за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, методи проблемного викладу навчального матеріалу, евристичні(частково-пошукові), дослідницькі, активні, інтерактивні.

Система методів, прийомів – це така сукупність, яка має внутрішні зв’язки між компонентами, що зумовлені результативністю конкретних методів, прийомів. Разом вони створюють систему управління різними методами (прийомами) пізнання учнями навчального матеріалу , починаючи з набутих готових знань до самостійного розв’язування пізнавальних задач.

Педагогічна технологія (за Т.Б.Ліхачевим) – сукупність психолого-педагогічних установок. Які визначають спеціальних набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів.

Педагогічна технологія (за В.М. Монарховим) – продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів та вчителів.

Педагогічна технологія (ЮНЕСКО) – це системний метод створення, застосування та визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їхньої взаємодії, що ставить своєю задачею оптимізації форм освіти.

Види начальної діяльності учнів на уроці:

1. індивідуальна робота – передбачає самостійне виконання учнем завдання відповідно до рівня його навчальних можливостей (виключаючи взаємодію з іншими школярами) за безпосередньою або опосередкованою допомогою вчителя.

2. фронтальна робота - передбачає одночасне виконання всіма учнями одного і того самого завдання під керівництвом педагога (фронтальна бесіда, фронтальне опитування, фронтальний експеримент тощо)

3. парна робота – полягає в тому, що учень переказує іншому отриману нову інформацію , що сприяє швидкому та якісному її засвоєнню через спілкування між тими, хто навчається.

4. колективна робота – передбачає спілкування, взаємодію учнів , коли учнями усвідомлюється спільна мета, відповідальність за виконання завдань, здійснюється розподіл функцій, обов’язків. У колективі переважає атмосфера співробітництва, існує взаємоконтроль і відповідальність кожного перед класом.

Під засобами навчання розуміють джерела інформації, за допомогою яких учитель учить, а учні вчаться. Розрізняють такі засоби навчання:

1. вербальні (слово вчителя, друкований текст, дидактичні матеріали, тощо);

2. наочні (таблиці, діаграми, графіки, реальні об’єкти, моделі тощо)

3. спеціальні (пристрої, прилади, пристосування, верстати тощо);

4. технічні (мультимедійні дошки , персональні комп’ютери, тощо)



Вимоги до сучасного уроку:

1. самостійність вчителя - вимога до вчителя самостійно розробляти поурочні плани (проекти) своїх уроків, бо ніякі готові розробки уроків не враховують можливостей конкретного вчителя і навчальні можливості дітей конкретних класів , конкретних типів і видів навчальних закладів;

2. знання системи принципів дидактики, їх ієрархії, взаємозв’язків і відношень, обов’язкова опора на них при проектуванні, організації, і здійсненні навчальної діяльності на уроці: при визначенні мети, виборі змісту, методів, форм, засобів навчання, врахування можливостей і особливостей дітей та ін.;

3. точне (в закономірностях і принципах) і одночасно творче виконання програмово-методичних вимог до уроку;

4. знання вчителем типології уроків і тільки обгрунтованний вибір типу уроку, що найкращим чином відповідає особливостям того чи іншого класу, теми, розділу;



5. використання ігрових форм тільки в тому випадку, коли це слугує кращому виконанню навчальної мети уроку, не переважає над суттю навчального матеріалу, не відводить в сторону від мети, не стає самоціллю, не зменшує значення суті того, що повинні вивчити діти;

6. безумовний облік навчання, навченості, навчальних і виховних можливостей школярів різного віку, класів, груп, врахування особливостей, інтересів, нахилів та запитів школярів;

7. прагнення до пошуку і по можливості формулювання крім теми ще і „імені” уроку у вигляді яскравого афоризму, крилатої фрази, приказки, тобто емоційно виражаючих в стислому вигляді суть головної ідеї уроку;






8. точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку;

грамотне визначення типу уроку, його місця в розділі, курсі. бачення особливостей кожного уроку;



9. урахування навчальних можливостей учнів різного віку , класів, рівня сформованості класного колективу, врахування схильностей, потреб і запитів учнів; цілеспрямованість у ліквідації пробілів у знаннях.


  1. Форми навчальної діяльності учнів в умова диференційованого навчання

Диференційоване навчання передбачає врахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання на основі їх поділу на характерніт ипологічні групи за різними ознаками (рівнем навчальних можливостей, успішністю, пізнавальним інтересом, темпом навчання тощо). Диференціація враховує також специфіку регіону, соціальні й культурні особливості, властиві навчальному закладу та його регіональному оточенню. Основою сучасного диференційованого навчання у сільській школі є не зниження вимог до навчання учнів, а забезпечення максимально сприятливих умов для реалізації навчальних можливостей кожного школяра: в основній школі — за рахунок внутрішньої диференціації та створення класів з поглибленим вивченням окремих предметів, у старшій — шляхом профільного навчання

Проблема форм навчання завжди цікавила як науковців, педагогів, так і практиків-учителів. Незважаючи на те, що форма навчання — більш стала конструкція, ніж методи і засоби, постійно робилися іробляться спроби змінити її на краще. Складовою категорії «форма навчання» є категорія «форма навчальної діяльності учнів». Це поняття визначають як спосіб організації навчальної діяльності, що зумовлює характер стосунків, взаємодії між учнями в процесі її здійснення. Така взаємодія може дати колективний (кооперативний) або індивідуальний характер. Відповідно розрізняють види діяльності учнів .Систему форм навчальної діяльності школярів становлять фронтальна, групова, парна та індивідуальна. Колективна форма навчальної діяльності передбачає наявність спільної мети, об’єднання зусиль учнів. Вищий ступінь такого об’єднання — розподіл функцій і обов’язків між учасниками, співробітництво, засноване на взаємодопомозі у процесі діяльності, а також відповідальність кожного виконавця за результати праці перед колективом. Ще один різновид колективної форми навчально-пізнавальної діяльності школярів — це робота в парах змінного складу.

Фронтальна форма організації навчальної діяльності передбачає навчання вчителем групи учнів або класу. При фронтальному навчанні клас працює над одним завданням під керівництвом учителя та в єдиному темпі.

Удосконалення фронтальної форми навчання відбувається в різні способи, в тому числі із застосуванням проблемних запитань та завдань, створенням проблемних ситуацій на уроці. Водночас недостатньо враховуються індивідуальні особливості учнів,темп їхньої навчально-пізнавальної діяльності,рівень попередньої підготовленості, активності.Отже, фронтальна робота розрахована головним чином на середнього учня, вона не забезпечує необхідного рівня навчального спілкування учнів між собою .



Групова робота є складною формою організації пізнавальної діяльності на уроці. Вона передбачає застосування спільних зусиль учнів групи для виконання завдань — спільне планування, обговорення і вибір способів вирішення, взаємодопомогу та співробітництво, взаємоконтроль і взаємооцінювання. Групова навчальна діяльність — це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних за даною навчальною метою при опосередкованомукерівництві вчителя. Стосунки між учителем та учнями набувають характеру співпраці. Педагог безпосередньо включається в роботу груп тільки в тому азі, якщо учні самі звертаються за допомогою до вчителя. Групова навчальна діяльність, на відміну відфронтальної та індивідуальної, дає змогу реалізувати природне прагнення дітей до спілкування, взаємодопомоги і співпраці.

Робота в мінігрупах дає багато можливостей для індивідуалізації, зокрема тоді,коли вони об’єднують учнів за певною ознакою і для кожної групи визначаються спеціальні завдання. Розрізняють такі групові форми навчання: ланкові, бригадні, кооперативногрупові, диференційовано-групові. Ланкові форми передбачають діяльність груп відносно сталого складу під керівництвом лідера. У бригадній формі працюють групи тимчасового складу для виконання певних завдань,переважно для організації експериментальної роботи учнів, проведення практичних занять на уроках хімії .Це форма навчання, що передбачає безпосередню співпрацю двох учнів для виконання спільних завдань, взаємооцінювання, взаємоконтроль, взаємодопомогу при опосередкованому керівництві вчителя. Склад пар, які можуть змінюватися, визначає вчитель, ураховуючи симпатії чи працездатність дітей. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім викласти свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватися, критично мислити, переконувати й вести дискусію. Проте взаємодія двох учнів, які сидять за однією партою, не завжди позитивно впливає на процес навчання; доцільно об’єднувати учнів, що мають різні навчальні можливості .



Індивідуальна форма роботи — одна з найдавніших форм в історії педагогіки. Така організація роботи на уроці відповідає здібностям і можливостям учнів, дає змогу регулювати їхній темп навчання відповідно до потенційних можливостей. Розрізняють такі форми роботи: власне індивідуальну, індивідуалізовану та індивідуалізовано-групову.

Індивідуальна форма роботи застосовується на всіх етапах процесу навчання і передбачає самостійне виконання учнями однакових завдань у єдиному темпі. Індивідуалізована форма характеризується такою організацією роботи, за якої кожен учень виконує специфічне завдання з урахуванням його навчальних можливостей. Індивідуалізовано-групова форма є формою навчальної роботи, завдяки якій є змога не допустити відставання в навчанні слабких і створити кращі умови для розвитку обдарованих школярів. Індивідуальна форма роботи на уроці дає змогу враховувати темп роботи кожного учня, його підготовленість, створює можливості для диференціації завдань, контролю й оцінювання результатів, забезпечуючи відносну самостійність, але потребує значних затрат часу й зусиль учителя. Індивідуальна форма роботи передбачає наявність спільної мети діяльності; кожен її учасник працює незалежно від інших та відповідно до власних навчальних можливостей у притаманному йому темпі. Результати його роботи не позначаються на результатах роботи інших.

Оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної форм роботи на занятті дає можливість досягти значного прогресу в навчальних досягненнях учнів, підвищити інтерес до уроку.
Методичні принципи організації та проведення уроків органічної хімії в сільській «малонаповнюваній» школі

У зв’язку із ускладненням демографічної обстановки в сільській місцевості потрібно особливу увагу звернути саме на малокомплектні школи, на організацію навчально-виховного процесу в них, варто вважати малокомплектною не лише ту школу, в якій відсутній якийсь комплект класів, але й таку, в якій функціонують усі класи, але наповнюваність їх становить 4 – 7 – 12 учнів . Тому термін „малокомплектна” можна замінити на „малонаповнювану”. Розглянемо зміст терміну «малокомплектна школа» більш детально. До цих освітніх закладів прийнято відносити всі типи шкіл, що характеризуються наступними ознаками: мала наповнюваність, відсутність паралелей і, у деяких випадках, для певних вікових груп відсутній клас. Звідси, малокомплектна школа - це загальноосвітній заклад, укомплектований такими класами, число учнів у яких менше державного нормативу. Відповідно до Закону України «Про загальну середню освіту», Інформаційного збірника № 8 2002 року «еталоном наповнюваності є клас, що складається з 25 учнів у школах сільської місцевості. Малокомплектні (однокомплектні) школи зустрічаються як у місті (приватні школи, школи індивідуального навчання тощо.), так і в сільській місцевості, при цьому саме сільські школи становлять в Україні більш 95 % малокомплектних шкіл . Аналіз літератури про малокомплектні школи показав, що в ній, в основному, досліджуються загально-педагогічні аспекти процесу навчання в освітньому закладі цього типу. Педагогічна література про малокомплектні школи переважно присвячена визначенню загальних особливостей процесу навчання в малокомплектній школі і виявленню проблем і протиріч у її функціонуванні. У меншому ступені в ній розглядаються на теоретичному рівні дидактичні проблеми відбору змісту, форм і методів предметного навчання в даному типі шкіл.

У сучасних текстах, присвячених освіті, використається термін «нечисленна» школа, у рамки якого включається і «малокомплектна». Вважаю, що в сучасних умовах подібне злиття варіативності з розмаїтістю типів освітніх закладів недоречно. Не можна не відзначити той факт, що, з одного боку, малокомплектна школа по числу учнів нечисленна, а з іншого боку - нечисленна школа може і не мати об'єднані в комплект класи. «Малокомплектність» має на увазі об'єднання по вертикалі учнів двох, трьох, чотирьох класів в один клас-комплект. Це одна з основних обставин, що визначає специфіку побудови змісту і форм організації навчально-виховного процесу в малокомплектній школі.

Що стосується проблем навчання хімії в малокомплектній школі, то сучасний погляд на якість хімічної освіти в малокомплектних школах визначає, що вона залежить не тільки від відомої проблеми перманентного вдосконалення змісту освіти, комплексу методів, методичних прийомів, принципів освіти, але й від найліпшого співвідношення та ефективності використання необхідних форм навчальної роботи. Практика викладання природничих дисциплін в малокомплектній школі постійно вимагала та вимагає нині копіткої корекції наукової інформації.

У малокомплектних школах організація навчально-виховного процесу має деякі особливості. В умовах сільської малокомплектної школи домінуючим стає принцип диференційованого та індивідуального підходу до навчання і виховання. В умовах малокомплектності перевагу варто надати рівневій, тобто внутрішній диференціації. Звичайно, учні, навчаючись за однаковими програмами і підручниками, одержують різний рівень знань. При наявності 5 учнів у класі не можна проводити поділ на групи та, відповідно, не можливо застосовувати групову роботу під час проведення уроків.

Сучасна програма з хімії , наприклад, для технологічного профілю передбачає вивчення органічної хімії в ІІ півріччі у 9 класі 2 години на тиждень, та 11 класі 1 година на тиждень (рівень стандарту).

Рівень стандарту, передбачає опанування обов’язковим мінімумом змісту навчальних предметів, який визначається державним загальноосвітнім стандартом для навчальних предметів, що не є профільними чи базовими.

Рівень стандарту

Змістовий рівень

Оглядове, без деталізації, вивчення хімічних теорій, законів, правил.

Розв’язування типових задач побутово-прикладної спрямованості. Розгляд екологічних проблем сучасного життя, історії хімії, біографій видатних хіміків. Вивчення природи хімічних речовин за принципом їх використання та впливу на організми живих істот Застосування хімічних знань людьми різних професій



Технологічний рівень

Використання інтерактивних та інформаційних технологій, технології критичного мислення, розвивального навчання

Способи опрацювання інформації

Асоціативні: сенкан, вебінг, парадоксальна розповідь, авторські тексти. Проектна методика, пошукові та дослідні роботи. Складання віршів, казок, оповідань, нарисів, колажів, кросвордів. Емоційно забарвлені види діяльності

Форми роботи

Переважно групова та індивідуальна форми роботи. Виконання групових творчих проектів

Методи, засоби, прийоми

Інтегративний підхід (інтеграція з предметами переважно гуманітарного циклу). Виконання емоційно-забарвлених завдань: змагання, театралізовані уроки, дискусії і т ін. Описово-наочні форми роботи. Проведення електронних презентацій. Інтеграція з медіаосвітою

Контрольно-коригувальний

Тести або різнорівневі завдання, побудовані за принципом «виконання простого є частиною складного». Мінімум матеріалу для домашнього завдання. Окремі уроки-консультації або спеціально відведений час на уроках для учнів, що виконують творчі роботи. Метод портфоліо. Рейтинг за результатами моніторингу

При вивченні хімії у ІІ півріччі навчального року теми, які пропонуються для вивчення органічної хімії в 9 та 11 класах, співпадають або мають однаковий зміст. Тому я пропоную проводити такі уроки одночасно для обох класів і застосовувати методи і прийоми навчання звичайного класу. Такий підхід до проблеми навчання в малокомплектній школі надасть можливість випускникам повторити, закріпити програмовий матеріал з хімії, що буде суттєвою допомогою у підготовці учнів до ЗНО, а дев’ятикласники розширять знання про органічні сполуки та їх роль в природі.

Наприклад, урок з програми 9 класу на тему «Вуглеводи. Хімічні властивості вуглеводів. Якісна реакція на глюкозу, крохмаль» проводиться за розкладом 9 класу як урок коригування і засвоєння нових знань. А теми з програми 9 класу «Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль» та 11 класу « Вуглеводи як компонент їжі, їхня роль в організмі» об’єднується в одну «Вуглеводи. Біологічна роль, поширення в природі та застосування» і проводиться за розкладом 11 класу.

Надаю орієнтовні теми, які можливо проводити за пропонованою методикою (однаковими кольорами визначено теми, які можливо об’єднувати)


Календарне планування Хімія 9 клас





Дата

Тема 3 Найважливіші органічні сполуки.

31




Спільні й відмінні ознаки органічних і неорганічних сполук. Особливості будови атома Карбону в основному і збудженому станах. Утворення ковалентних зв’язків між атомами Карбону. Структурні формули органічних речовин.







Метан. Молекулярна, електронна і структурна формули метану, поширення у природі.






Хімічні властивості метану. Хімічні властивості етилену: відношення до розчинів кислот, лугів, калій перманганату; реакції повного окиснення, заміщення.

34




Гомологи метану. Молекулярні та структурні формули, назви. Моделі молекул. Значення моделювання в хімії. Фізичні властивості гомологів метану.







Хімічні властивості насичених вуглеводнів: відношення до розчинів кислот, лугів, калій перманганату; реакції повного окиснення, замiщення. Застосування.






Етилен. Молекулярні, електронні та структурні формули, фiзичні властивості. Хімічні властивості етилену: відношення до розчинів кислот, лугів, калій перманганату; реакції повного окиснення, приєднання водню і галогенів. Застосування.






Ацетилен. Молекулярні, електронні та структурні формули, фiзичні властивості. Хімічні властивості ацетилену: відношення до розчинів кислот, лугів, калій перманганату; реакції повного окиснення, приєднання водню і галогенів. Застосування.






Відношення об’ємів газів у хімічних реакціях.






Поняття про полімери на прикладі поліетилену. Застосування поліетилену.






Узагальнююче повторення






Контрольна робота.






Метанол, етанол, їхні молекулярні, електронні та структурні формули, фізичні властивості. Функціональна гідроксильна група.






Хімічні властивості: повне окиснення, взаємодія з натрієм. Застосування метанолу, етанолу.






Отруйність спиртів, їх згубна дія на організм людини.






Гліцерин, молекулярна, електронна та структурна формули, фізичні властивості. Хімічні властивості: повне окиснення, взаємодія з натрієм. Застосування.






Оцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональна карбоксильна група. Поняття про вищі (насичені й ненасичені) карбонові кислоти.






Хімічні властивості: електролiтична дисоціація, взаємодія з індикаторами, металами, лугами, солями, спиртами. Застосування оцтової кислоти.






Практична робота 4. Властивості оцтової кислоти.






Жири. Склад жирів, їх утворення. Жири у природі. Біологічна роль жирів.






Хімічні властивості жирів. Гідроліз жирів, омилення.






Узагальнююче повторення






Контрольна робота.






Вуглеводи: глюкоза, сахароза, крохмаль, целюлоза.
Молекулярні формули, поширення в природі.






Полiмерна будова крохмалю й целюлози. Реакції їх гідролізу.






Сахароза. Молекулярна формула, поширення в природі, застосування, біологічна роль. Загальна схема виробництва цукру.






Вуглеводи. Хімічні властивості вуглеводів. Якісна реакція на глюкозу, крохмаль»






Застосування вуглеводів, їхня біологічна роль.






Амінооцтова кислота, її молекулярна та структурна формули, фізичні властивості. Функціональні амiно- та карбоксильна групи.






Амфотерні властивості амінооцтової кислоти, утворення пептидів. Біологічна роль амінокислот.






Білки: склад і будова. Біологічна роль білків.






Гідроліз, денатурація, кольорові реакції білків.






Нуклеїнові кислоти: склад і будова (у загальному вигляді). Біологічна роль нуклеїнових кислот.






Природні й синтетичні органічні сполуки. Значення продуктів органічної хімії.






Практична робота 5. Розв’язування експериментальних задач.






Узагальнююче повторення






Контрольна робота.







Тема 4. Узагальнення знань з хімії (захист проектів)






Місце хімії серед наук про природу.






Роль хімічних знань у пізнанні природи.






Значення хімічних процесів у природі.






Роль хімії в житті суспільства.


Календарне планування 11 клас (рівень стандарту)




Дата

Тема уроку





Теорія як вища форма наукових знань. Теорія хімічної будови органічних сполук О. М. Бутлерова.





Явище ізомерії. Структурна ізомерія, номенклатура насичених вуглеводнів.





Багатоманітність органічних сполук, їх класифікація.





Органічні речовини в живій природі. Рівні структурної організації органічних речовин.





Рівні структурної організації органічних речовин.





Природні джерела органічних речовин. Природний і супутній нафтовий гази, їх склад, використання.





Нафта. Склад, властивості нафти.





Продукти перегонки нафти, їх застосування. Детонаційна стійкість бензину.





Кам’яне вугілля, продукти його переробки





Основні види палива та їх значення в енергетиці країни





Охорона навколишнього середовища від забруднень при переробці вуглеводневої сировини та використанні продуктів її переробки.





Синтез органічних сполук різних класів на основі вуглеводневої сировини





Контрольна робота.





Органічні речовини як основа сучасних матеріалів. Пластмаси.





Синтетичні каучуки, гума





Штучні і синтетичні волокна





Органічні речовини і здоров’я людини. Харчові добавки, Е числа





Жири як компонент їжі, їхня роль в організмі





Білки, вітаміни як компоненти їжі, їхня роль в організмі





Вуглеводи як компонент їжі, їхня роль в організмі





Поняття про синтетичні лікарські засоби





Шкідливий вплив алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння на організм людини





Органічні сполуки в побуті. Поняття про побутові хімікати. Загальні правила поводження з побутовими хімікатами.





Мило, його склад, мийна дія.





Синтетичні мийні засоби. Захист навколишнього середовища від забруднення синтетичними мийними засобами.






Органічні розчинники, їх застосування.





Практична робота. Видалення забруднень із поверхні тканини.





Попередження забруднення середовища при використанні органічних речовин у побуті.





Контрольна робота.





Підсумковий урок.






Узагальнення знань з хімії (захист проектів)






Місце хімії серед наук про природу.






Роль хімічних знань у пізнанні природи.






Значення хімічних процесів у природі.






Роль хімії в житті суспільства.



Методичні розробки спарених уроків у 9 та 11 класі (рівень стандарту) з органічної хімії «малонаповнюваної» школи .
Методична розробка уроку

9 та 11 клас «мало наповнюваної» школи
следующая страница >>