Тези до теми: «Вітчизняна Війна та Велика Вітчизняна Війна в контексті історія України» - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Тези до теми: «Вітчизняна Війна та Велика Вітчизняна Війна в контексті історія України» - страница №1/1

Тези до теми: «Вітчизняна Війна та Велика Вітчизняна Війна в контексті історія України»
Під час дослідницької роботи я порівнював події:
1) Війни Росії з Наполеоном 1812 року, що відбулися 150 років тому;

2) Війни з фашистською Німеччиною на території Радянського Союзу 1941-1045 р.р. — Великої Вітчизняної війни.


Я завжди цікавився історією України. Також мене приваблюють періоди найвідоміших війн. Мені цікаво було порівняти події Вітчизняної Війни та Великої Вітчизняної Війни, їх вплив на історію України та на її населення.
Вітчизняна війна 1812 року — одна з кількох воєн, проведених Францією в період Консульства (1799–1804) і імперії Наполеона (1804–1814, 1815).

Закінчилася майже повним знищенням наполеонівської армії і перенесенням військових дій на територію Польщі та Німеччини в 1813 році


Велика Вітчизняна війна — термін, яким радянська історіографія та низка істориків країн колишнього СРСР окреслюють радянсько-німецький збройний конфлікт 1941–1945 років у рамках Другої світової війни.
Отже в періоди обох воєн, Україна опинилась між двох вогнів.
I. Україна у загарбницьких планах Наполеона та Гітлера
Наполеон надавав Україні виключне значення як осередку антиросійського національного руху, стратегічний плацдарм, джерело постачання продуктами харчування. Він дивився на українські землі як на “розмінну монету”, якою повинен був розплачуватися зі своїми союзниками по завоюванню Російської імперії. Французький імператор казав: “Якщо я захоплю Київ, я візьму Росію за ноги”.
Генеральний план «Ост» — секретний план уряду Третього Рейху з проведення освоєння земель Східної Європи, і її німецькій колонізації після перемоги над СРСР.

План «Ост» був розроблений з метою реалізації гітлерівської ідеї життєвого простору. Варіант плану був розроблений в 1941 році Головним управлінням імперської безпеки і представлений 28 травня 1942 року співробітником Управління штабу імперського комісара з питань консолідації німецького народу. Україна мала стати продовольчою опорою Третього Рейху у Східній Європі (75% земель с/г призначення за розрахунками плану). А в період окупації з України в германію ешелонами відправлялась худоба, продовольчі запаси, зерно, транспортні засоби та станки, і навіть родючий чорнозем.


II. Ставлення українського населення до загарбників
Коли армія Наполеона підійшла до кордонів України, українська інтелігенція поділилася на два табори: автономісти висловлювали неприховану радість і надії, що з приходом французької армії буде впроваджено кодекс Наполеона і Україна стане автономною, а може й незалежною. Друга, переважна частина української шляхти поставилася до приходу Наполеона негативно, не вірила, що Наполеон визволить Україну з-під російського деспотизму.
Під час війни з фашистською Німеччиною, переважна частина українського населення, що брала участь у війні, була в складі партизан. Радянські партизанські загони – своєрідний «спецназ» – спеціальні підрозділи силових органів СРСР, які виконували конкретні завдання ставки. Це диверсійно-терористичні загони, які боролись методами партизанської війни проти військ Німеччини та її союзників на окупованих Вермахтом територіях СРСР у 1941—1944 роках, а також проти місцевого населення та сил національного визволення.
Організація українських націоналістів сподівалася використати неминучий конфликту між Німеччиною та СРСР для встановлення незалежної української держави. Але теж розділилась на ОУН(Бандерівці), що боролися з більшовиками та гітлерівцями, ставили собі за мету встановлення Української Соборної Самостійної Держави, збереження та розвиток її та Української Нації; та ОУН(Мельниківці) – боролись проти радянської влади, але приступили на бік фашистської Німеччини.
Також в загарбницькій армії служили українці, що входили до легіонів «Нахтігаль» та «Роланд» — перші з іноземних легіонів Вермахту. Батальйони, створені у Німеччині до початку радянсько-німецької війни. У легіонах були переважно українці. Обидва легіони

були єдиними легіонами зі східних європейців, які брали участь у нападі на Радянський Союз із самого початку війни.

Підрозділ “Власовці” – солдати Російської визвольної армії – антирадянське військове з'єднання під командуванням генарала Власова, яке воювало під час Другої світової війни на боці Німеччини проти СРСР. На початку 1945 р. РВА нараховувала близько 200 тис. осіб.
III. Українці в загарбницьких та визвольних арміях.
Після Вітчизняної та Великої Вітчизняної Воєн, війська переможців залишили деякий «спадок». Сьогодні майже в кожному місті ми можемо побачити заклади швидкого харчування із назвою «Бістро». Найбільш популярна в етимологічна версія пов'язує слово bistro з рос. быстро; вважається, що під час окупації російські офіцери (або козаки) вимагали від французьких офіціантів, щоб ті їх обслуговували по швидше, і так і виникла назва для закладу, де страви готуються та подаються незабаром після заказу. А так як у французькій мові немає літери Ы, то французи почали вимовляти російське слово быстро, як бістро.

В Берліні і сьогодні залишились згадки про Велику Вітчизняну Війну.

Військовий меморіал у Трептов-парку - найбільший з подібних пам'ятників за межами колишнього Радянського Союзу,споруджений одразу після закічення Великої Вітчизняної Війни. Центром композиції є бронзова фігура радянського солдата, що стоїть на уламках свастики. В одній руці солдат тримає опущений меч, а інший підтримує врятовану їм німецьку дівчинку. Але найвідоміший спадок, що залишився в Берліні – Берлінська стіна, або «захисна стіна проти фашизму» — зведена 13 серпня 1961 за наказом державного керівництва СРСР комплекс ізолюючих споруджень.
Війна на Україні

В ході Великої Вітчизняної війни, вся територія України була окупована німецько-фашистськими військами. Через її територію проходило чотири фронти: Воронезький, Степовий, Південно-західний та Південний фронти. 20 жовтня 1943 року вони були перейменовані в Перший, Другий, Третій та Четвертий Українські фронти відповідно.

Військові угрупування цих фронтів брали участь у боях на Україні та за її кордонами, зокрема в битвах в окупованих європейських країнах та в битвах за Німеччину.
12 червня 1812 року французька армія таємно переправилася через р. Неман. Частина Великої Армії, під командування австрійського генерала Шварценберга, ведучи бої із 3-ю російською армією, захопила Західну частину Волинської губернії, зокрема Володимирський, Ковельський, Любомльський і частину Луцького повітів. Після цього завданням цих військ було прикривати армію Наполеона з півдня. На Волині вторгнення наполеонівських військ більша частина заможної шляхти зустріла з надією на можливе відродження як самостійної держави Речі Посполитої і повернення під її руку всіх утрачених земель. Частина шляхтичів із дворовими людьми відповідаючи на заклик волинського шляхтича Чайковського, рушила таємними стежками на допомогу наполеонівським військам.
Українське козацьке ополчення

15 червня 1812 року надійшов попередній наказ про формування в Київській та Подільській губерніях чотирьох кінних козачих полків. Селяни і козаки Поділля поставляли рекрутів і ополченців, забезпечували російську армію продовольством. Пообіцявши українським козакам повернути самоврядування, російський уряд закликав їх виступити проти Наполеона. Українські полки відзначились у контрнаступі під Москвою, в битвах у Білорусії, Польщі, Литві. Вісім українських полків брали участь в битві народів під Лейпцигом, а шість полків увійшли до Парижа 1814 р. Всього українці сформували 22 козачих полків.


Українська Повстанська Армія

Українська повстанська армія (УПА) — озброєне крило Організації українських націоналістів. Діяла з весни 1943 року на територіях, які входили до складу Генерал-губернаторства. УПА діяла до 1953 року. З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич. Боротьба Української повстанської армії — складова Українського визвольного руху 1920–1950 років.


IV. Наслідки Вітчизняної війни та Великої Вітчизняної війни для України та українського населення.
Трагедія козацького ополчення

Після перемоги над французами уряд російської імперії не виконав своїх обіцянок і повернув козаків у підневільний стан. Царизм жорстоко придушував прямий непослух. Кріпосне право збереглося. Посилився наступ на особисту свободу простих людей.

Козаків з лівобережжя повернули до попереднього сільського стану.
Трагічна доля УПА

Для знищення УПА більшовики спершу застосували масові фронтальні бої й сутички. Трагічною датою історії УПА стала смерть головного командира Р. Шухевича-Чупринки, який загинув у бою 5 березня 1950. Ця втрата, виснаження і радянський терор призвели до її остаточного послаблення й ліквідації. Проте обмежені дії УПА і підпілля тривали щонайменше до 1953, а за радянськими джерелами до 1956.


Трагедія Бабиного Яру

Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами мирного населення і радянських військовополонених; євреїв та циган — за етнічною ознакою, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів, заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячі євреїв.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації.
Наполеон та євреї

Наполеон, на відміну від Гітлера, дуже добре ставився до євреїв. Бонапарт створив прокламацію про створення самостійної єврейської держави в Палестині. Та їй не судилося здійснитися.


Масштаби втрат і руйнувань на Україні в періоди двох воєн

За роки Великої Вітчизняної Війни Україна втратила 8 млн. осіб (5,5 млн. цивільного населення; 2,5 млн. загинуло в боях) - це 20% її населення. Окупанти зруйнували 714 міст, понад 28 тис. сіл, понад 16 тис. підприємств, майже 33 тис. колгоспів, радгоспів, 18тис. лікувальних установ. У 1945 р. в Україні залишилося 19% довоєнної кількості промислових підприємств, 10 млн осіб залишилися без житла. Прямі збитки господарства України становили 285 млрд. крб. Ця сума вп'ятеро перевищувала асигнування УРСР на будівництво державних підприємств протягом усіх трьох довоєнних п'ятирічок. Загальна сума втрат, яких зазнало населення й господарство України, становила майже 1,2 трлн крб. У руїнах лежали «Запоріжсталь», «Азовсталь», Маріупольський металургійний завод, Макіївський завод ім. С. М. Кірова, машинобудівні підприємства Києва і Харкова, Дніпрогес, шахти Донецького вугільного басейну. У важких умовах жила більшість населення України. He вистачало продуктів харчування, одягу, взуття. Мільйони людей тулилися в землянках, бараках, гуртожитках і переповнених комунальних квартирах.


Висновок:
Підчас обох воєн, Україна була лише стратегічним плацдармом. Обидві сторони використовували її збройні сили в своїх цілях. По закінченню Вітчизняної Війни, Україна втратила надію на повернення самоврядування. Після Великої Вітчизняної Війни територія України була спустошена, а її міста – знищені.
Спільне:

Наполеон та Гітлер бачили Україну як центр продовольчих запасів, і територію де можна отримати воєнну підтримку від Українського народу, який протистояв гнобленню Росії.

На підтримку Наполеона пристали “автономісти”, яких було менше ніж “консерваторів”. На сторону Фашистської Німеччини пристала ОУН. Які теж розраховували на тещо під впливом могутніх держав Україна здобуде самостійність.

На території України Російська Імперія та Радянський союз возводили захисні укріплення та зміцнювали міста.


Відмінне:

За планом Ост, Україна цікавила Гітлера як життєвий простір для “арійської раси”

Наполеон в свою чергу наступав на Росію не по території України, його армія “вклинилась” в Російську Імперію.

Армія Олександра I була поділена на три частини: перша захищала шлях на Санкт-Петербург, друга – на Москву, а третя – на Київ. Але Наполеон спрямував всю міць Великої армії на Москву. Гітлер розділив німецькі війська на три основні частини: група армій Північ наступала на Ленінград, група армій Центр – на Москву, група армій Південь – на Київ.

Після війни 1812 року царський уряд не виконав обіцянок, не було відновлено козацтво, навіть було посилено гноблення українського народу.

По закінченню Великої Вітчизняної Війни працівники спецслужби НКВД жорстоко розправились зі зрадниками Батьківщини, серед яких було багато невинних.

Література:
1) Документальний цикл фільмів «Великая Война».

Документальний фільм «1941»


2) Монографії: «Книга пам’яті України».

«Україна в планах Наполеона Бонапарта» – Олег Захарчук.


3) Інтернет джерела:

http://mestectvo.com/istoriya-ukraini/zbirkist/211-napukr.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Франко-російська_війна_1812
http://mestectvo.com/istoriya-ukraini/zbirkist/211-napukr.html
http://ukrmap.su/ru-uh9/363.html
http://litopys.org.ua/ukrxxr/a13.htm
http://svatovo.ws/stati_uk/war_Ukraine.html
http://uk.wikipedia.org/wiki/Оборона_Одеси_(1941)
http://texty.org.ua/pg/news/movchun/read/40522/Ukrajinski_povstanci_vs_chervoni_partyzany_Porivnalnyj_analiz


izumzum.ru