Статтю присвячено аналізу проблем та перспектив інтеграції України до системи світового господарства в умовах глобалізації світового - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Програма фахового випробування з історії для вступників на освітньо-квліфікаційний... 5 1010.99kb.
Туриз як галузь світового господарства 1 345.89kb.
Розвиток технічної та економічної думки на протязі XXI сторіччя призвів... 3 381.97kb.
Тема «Світовий океан» в курсі 7- го класу К. С. Лазаревич вивченню... 1 78.86kb.
Науковий керівник Світлишина І. А 1 113.76kb.
Фандрайзинг 1 372.89kb.
Практичне заняття №1 Тенденції та перспективи розвитку й удосконалення... 1 48.56kb.
Національний технічний університет України «кпі» (Україна) 1 84.32kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту України Східноєвропейський... 1 21.55kb.
В статті проаналізовано роль і місце освіти в соціальній та економічних... 1 155.56kb.
Міжнародна економічна інтеграція, міжнародні економічні відносини 1 43.14kb.
Положення стаття Законодавство України про освіту базується на Конституції... 1 157.57kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Статтю присвячено аналізу проблем та перспектив інтеграції України до системи світового - страница №1/1

УДК: 911.3 Олександр Носирєв
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ ДО СИСТЕМИ

СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
Статтю присвячено аналізу проблем та перспектив інтеграції України до системи світового господарства в умовах глобалізації світового простору. Розглянуто рівні, форми та типи процесу міжнародної інтеграції, політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні передумови інтеграції України до світового та європейського простору. Увагу приділено не лише європейському вектору інтеграції, а й участі України у співпраці з азіатсько-тихоокеанським та чорноморським регіонами Запропоновано можливі напрямки активації механізму інтеграції національної економіки до світового простору та підвищення ефективності зовнішньоекономічної співпраці держави.

Ключові слова: інтеграція, глобалізація, євроінтеграція, економічний простір, фактори інтеграції, економічне співробітництво

Александр Носырев. ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ ИНТЕГРАЦИИ УКРАИНЫ В СИСТЕМУ МИРОВОГО ХОЗЯЙСТВА. Статья посвящена анализу проблем и перспектив интеграции Украины в систему мирового хозяйства в условиях глобализации мирового пространства. Рассмотрены уровни, формы, типы процесса международной интеграции; политико-правовые, экономические и инфраструктурные предпосылки интеграции Украины в мировое и европейское пространство. Внимание уделено не только европейскому вектору интеграции, но и участию Украины в вопросах сотрудничества с азиатско-тихоокеанским и черноморским регионами. Предложены возможные направления активации механизма интеграции национальной экономики в мировое пространство и повышения эффективности внешнеэкономического сотрудничества государства.

Ключевые слова: интеграция, глобализация, евроинтеграция, экономическое пространство, факторы интеграции, экономическое сотрудничество.

Alexander Nosirev. CHALLENGES AND PROSPECTS FOR INTEGRATION OF UKRAINE INTO THE WORLD ECONOMY. This article analyzes the problems and prospects of Ukraine's integration into the world economy in a globalized world space. Considered levels, shapes, types of international integration, the political-legal, economic and infrastructural conditions of Ukraine's integration into the world and European space. Attention is given not only the European vector integration and participation of Ukraine in matters of cooperation with the Asia-Pacific and Black Sea regions. Possible directions of activation mechanism for the integration of national economies into the global community and increase the efficiency of foreign economic cooperation of the state.

Keywords: integration, globalization, European integration, economic space, the factors of integration and economic cooperation.
Актуальність дослідження. У широкому розумінні міжнародну економічну інтеграцію визначають і як відносини, і як процес. Інтеграцію в першому розумінні можна тлумачити як відсутність будь-якої форми дискримінації іноземних партнерів у кожній з національних економік. У такому плані міжнародна економічна інтеграція розглядається як найвищий етап розвитку міжнародних економічних відносин (МЕВ) [1]. Як процес інтеграція виявляється в нівелюванні відмінностей між економічними субєктами - представниками різних держав. В цілому, послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує найбільш повне, найраціональніше використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку. Водночас, вирішуються важливі питання соціальної політики за рахунок обєктивно зумовленого зниження цін на основні товари й послуги та створення нових робочих місць і завдяки концентрації країн-учасниць на пріорітетних програмах соціально-економічного розвитку [1,3].

Постановка проблеми. Безпосередня й активна участь України в сучасних інтеграційних процесах обєктивно зумовлена перевагами міжнародного поділу праці, а також потребою подолати штучну відокремленість нашої держави від світового господарства, яку спричинили односторонній її розвиток в межах високоспеціалізованого СРСР, деформовані зовнішньоекономічна політика й механізми зовнішньоекономічної діяльності, нерозвинені товарно-грошові відносини та національні ринки товарів, послуг, праці та капіталу. Дослідженнями цих процесів займалися вчені СНД (В. В. Вольський, Б. А. Гітер, А. П. Голіков, Н.С. Мироненко, П.А. Можаєв, П.Ю. Фомічов, А.Є. Юрченко) і далекого зарубіжжя (Байрош, Бойєр, Гібб та ін.) Вони надали методологічну оцінку процесам глобалізації, інтеграції та регіоналізації, при цьому акцентуючи увану на тому, що глобалізація та інтеграція є невідємними складовими процесу інтернаціоналізації господарського життя [2,3].

Цілі та завдання статті. Основною метою статті є аналіз основних суспільно-економічних аспектів інтеграції України до світового економічного простору в епоху глобалізації, дослідження основних факторів інтеграції держави та розробка рекомендацій щодо активації механізму прискорення європейського вектору інтеграції України до системи світового господарства.

Викладення основного змісту дослідження. На рівні національних економік інтеграція розвивається на основі формування економічних обєднань країн з тим чи іншим ступенем узгодження їх національних політик. Тут йдеться про явище економічного регіоналізму. Як теоретично обгрунтовані та практично апробовані, розглядають такі форми міжнародної регіональної економічної інтеграції: зона преференційної торгівлі, зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок, економічний та політичний союзи [4].

Зона преференційної торгівлі - зона з пільговим торгівельним режимом, коли дві або декілька країн зменшують взаємні тарифи з імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів в торгівлі з іншими країнами. Найбільш показовим історичним прикладом такої інтеграції є преференційна система Британського співтовариства, що обєднувало 48 держав.

У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунення внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейська асоціація вільної торгівлі, зона вільної торгівлі "США - Канада", Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА).



Митний союз – це угода двох або декількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встановлення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі, в Європейському союзі.

В економічному союзі вільний рух факторів та результатів виробництва доповнюється гармонізацією внутрішньої та зовнішньої політики. В країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс, Сполученя Штати Америки, Радянський Союз. На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується політична інтеграція.

При утворенні зон преференційної та вільної торгівлі, митних союзів міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну, тобто розвивається торговельна інтеграція. Глибші форми міждержавної інтеграція створюють умови для виробничої інтеграції. Рівні, форми та темпи міжнародної екнономічної інтеграції тісно взаємоповязані.


Рівні




Форми




Типи














Рис. 1. Рівні, форми і типи міжнародної економічної інтеграції
Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами:

- економічним розвитком країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів;

- закономірностями науково-технічного прогресу;

- тенденціями демографічного розвитку;

- наявністю та необхідністю розвязання глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання світового океану та космосу, економічного зростання та зростання народонаселення, економічної безпеки, роззброєння);

- різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж;

- ринковою "уніфікацією" економічного розвитку.

Зауважимо також, що в зрілих інтеграційних угрупованнях виробляються й реалізуються потужні та дійові механізми, інструменти забезпечення колективної економічної безпеки. Проте, незважаючи на очевидні економічні переваги, процеси міжнародної економічної інтеграції відбуваються на тлі складного переплетіння соціально-економічних та політичних проблем. Основні чинники, що зумовлюють виникнення й існування згаданих проблем, такі:

- націоналізм, традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн, ідеологічні розходження;

- політико-правові, економічні та соціально-культурні відмінності країн-учасниць; зростання затрат при реалізації регулятивних функцій на наднаціональному рівні; суперечності, повязані із розширенням інтеграційних угруповань і т.ін.

Ефективність міжнародної економічної інтеграції досягається за рахунок таких чинників:

- усунення дискримінації та барєрів між країнами-учасницями інтеграційних угруповань у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва;

- стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері;

- динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва;

- забезпечення достатнього рівня конкуренції.

У розвитку світової економіки останніх десятиліть домінують процеси міжнародної економічної інтеграції. Вони визначають напрями та пріоритети сучасного етапу інтернаціоналізації господарського життя, формуючи середовище глобальної конкуренції, впливаючи на стратегічні інтереси всіх країн та регіонів світу. На мікрорівні внаслідок горизонтальної та вертикальної взаємодії формуються інтегральні ринки факторів і результатів виробництва, виникають, розвиваються домінуючі у сучасній економіці транснаціональні корпорації [5].

На макрорівні інтеграція розвивається на основі створення економічних обєднань країн. Інтеграційні імпульси виходять, насамперед, із міжнародних угруповань загальноконтинентального значення. У Європі - це Європейський союз (ЄС), у колі якого формуються інтеграційні інтереси не тільки західноєвропейських, а й східноєвропейських країн. На американському континенті - це Північноамериканська угода про вільну торгівлю із домінуючою роллю Сполучених Штатів Америки. В Азії інтеграційна політика концентрується навколо створення інтеграційного угруповання величезного як за кількістю країн-учасниць, та і за сукупним потенціалом. Контури континентальної інтеграції можна також виявити, аналізуючи сучасні економічні взаємовідносини країн Латинської Америки і Африки. Для такого типу угруповань характерні чітко орієнтовані на глобальну конкуренцію механізми регулювання і координації при певних відмінностях організаційного оформлення. Водночас розвиваються традиційні і створюються нові регіональні та субрегіональні угруповання країн, які безпосередньо не впливають на глобальну конкуренцію. Вони мають інші, локальні, цілі і використовують відповідні інтеграційні механізми. Поряд з могутніми угрупованнями країн ефективно функціонують середні та малі інтеграційні угруповання, хоча їхній розвиток багато в чому і зумовлюють зовнішні фактори інтеграції [6].

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме:

- динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому, зумовлений як дією обєктивних факторів, так і "ланцюговою" реакцією країн на розвиток окремих інтеграційних угруповань;

- нерівномірність розвитку й реалізації форм міжнародної економічної інтеграції, спричинена проявами очевидних відмінностей економічного розвитку країн і регіонів світу;

- розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів, які мають глибоки корені в історичних, політичних, економічних і соціальних закономірностях світового розвитку.

Дослідники визначають, що у сучасному світі інтеграція і дезінтеграція розвиваються асинхронно, як два різноспрямовані процеси. При цьому дезінтеграційні явища і процеси можуть мати не тільки локальний характер (провінція Квебек у Канаді, Корсика у Франції), але й глобальний (розпад Радянського Союзу, Ради економічної взаємодопомоги). Інтеграція та дезінтеграція являють собою обєктивні взаємоповязані процеси. Більш того, дезінтеграція формує передумови інтеграції на нових кількісних та якісних засадах. У окремих випадках можуть складатися умови для реінтеграції. Але, не зважаючи на деякі дезінтеграційні процеси у сучасній системі національних економік, їй більш притаманна загальна глобальна інтеграція. Таким чином, на сучасному етапі розвитку світ перетворився в глобальну економічну систему, в якій практично не залишилося можливостей для здійснення стихійних ринкових відносин між державами. Виник глобально функціонуючий світовий виробнично-господарський механізм, складовими якого стали окремі національні економіки. Отже, аналізуючі сучасні тенденції світового розвитку, інтернаціоналізацію національних економік, перетворення світового економічного механізму в єдину глобальну систему, для України виникає гостра необхідність процесу активної інтеграції до сучасної системи господарських звязків для успішного подальшого економічного, соціального та політичного розвитку [5,6].

Для ефективної й організаційно оформленої інтеграції України в сучасні світогосподарські звязки необхідні певні політико-правові, соціально-культурні, економічні та інфраструктурні передумови.

Основні політико-правові передумови інтеграції України: політичне визначення України, забезпечення теріторіальної цілісності та створення адекватної системи національної безпеки, безумовне виконання міжнародних зобовязань, особливо в сфері прав людини, запровадження прийнятної форми громадянства, перегляд існуючої практики політичних звязків з державами колишнього СРСР, пряма участь в у регіональних і глобальних політичних процесах, формування відповідного законодавтства і вироблення ефективних механізмів та інструментаріїв його виконання.



Економічні передумови інтеграції формуються завдяки таким чинникам: економічному та інституційному забезпеченню суверенітету, оцінці економічного потенціалу і напрямів структурної перебудови, розробленню та реалізації обгрунтованої програми переходу до ринкових відносин з пріоритетом роздержавлення і приватизації, соціального захисту населення, оцінці експортного потенціалу, виробленню експортно-імпортної стратегії та адекватного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності, запровадженню національної грошової одиниці з включенням її до системи міжнародних розрахунків, розвязанню проблеми зовнішньої заборгованості та розподілу активів колишнього СРСР шляхом відповідних переговорних процесів.

До основних соціально-культурних передумов інтеграції належать відродження і виховання почуття власної гідності, створення умов соціально-культурної життєздатності народів України, формування сучасної, орієнтованої на світові пріоритети системи народної освіти, розвиток контактів з українцями, що проживають за межами України.

Формування інфраструктурних передумов насамперед повязане з розвитком транспортних комунікацій, необхідних для нормальної життєдіяльності суверенної держави (національні авіакомпанії, флот, транспортні корпорації), розвиток сучасних інформаційно-комунікаційних систем з включенням їх до міжнародних систем.

На процеси включення України до сучасної системи світогосподарських звязків впливають конкретні зовнішньо- та внутрішньо-економічні фактори, що формуються в системі передумов, особливостей і шляхів інтеграції України [5].



Рис. 2. Формування факторів інтеграції держави


Серед внутрішньоекономічних факторів принциповим є перехід України до ринокової економіки, для чого потрібні розроблення і реалізація довгострокової програми. Така програма має враховувати сучасний соціально-економічний стан та особливості України і бути адаптованою до еволюціонізуючого зовнішнього ринкового середовища і спиратися на досвід переходу до ринкових відносин інших постсоціалістичних країн.

З точки зору ринкової організації, в ключових галузях національної економіки, Україна перебуває на стадії монополістичного розвитку, при цьому монополізм формується не природним шляхом еволюції ринкових структур вільної конкуренції, а створюється штучно на основі державної монополії. Відсутність зовнішньої конкуренції може призвести лише до "жорсткої монополії", що поглибить структурні деформації та призведе до негативних соціально-економічних наслідків, характерних для такого типу організації ринкової економіки.

Дія зовнішньоекономічних факторів інтеграції обумовлена, з одного боку, станом розвитку форм зовнішньоекономічної діяльності, а з другого - середовищними умовами розвитку. Зовнішньоторгівельна діяльність України в останні роки зберегла негативні тенденції в екпорті-імпорті товарів і послуг, а саме переважно сировинна спрямованість експорту, нераціональність товарної структури імпорту, деформована географічна структура експорту та імпорту аж до монопольної залежності від окремих країн, вкрай нерівномірне розміщення експортного потенціалу країни. На зовнішню торгівлю впливали й такі несприятливі фактори, як неконкурентоспроможність більшості підприємств, товарів у якісно нових умовах зовнішньої торгівлі, велика зовнішня заборгованість, недієва система митного контролю, нерегульованість торгівельно-економічних відносин з країнами ближнього зарубіжжя, нерозвиненість інфраструктури зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі інформаційної, кадрова незабезпеченність на всіх рівнях здійснення і регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Отже, незважаючи на зміни в господарській практиці України, загалом вона не має необхідних економічних і соціальних передумов для включення в принципово нову для неї систему економічних відносин. Для включення в світовий процес інтеграції та регіоналізації Україні належить створити нову економічну систему, подолавши кризу економіки, відкритися зовнішньому світові, налагодити і зробити активними взаємовигідні економічні звязки з іншими країнами [6].

На сьогодні ефективна інтеграція України до світового економічного простору є нагальним завданням розбудови державності та економіки, але для того, щоб цей процес дійсно приніс очікувані результати, необхідно усвідомити деякі особливості інтеграції України.

По-перше, Україна ще не визначилась повною мірою з основними напрямами і механізмом структурної перебудови економіки критерії якої повинні вироблятися з врахуванням особливостей розвитку світової системи господарювання а також реальних можливостей і напрямів інтегрування до неї України. По-друге, дуже гостро стоять питання як безпеки у сфері зовнішньоекономічних відносин, так і взагалі економічної безпеки, які необхідно вирішувати з позицій активного конкурентного протистояння на світовому ринку. По-третє, існують певні суперечності регіонального характеру, усунення яких можливе тільки на довгострокових договірних засадах шляхом активного включення до інтеграційних процесів з визначенням глобальних національних пріоритетів та їх збалансуванням з іншими, що існують у світовому економічному просторі. По-четверте, спроби активного спілкування та діалогу з міжнародними фінансовими інститутами - як гарантами входження України до світового ринку і оновлення економіки - поки що спричиняють неадекватну реакцію широких кіл української громадськості, оскільки досі не визначено чітко орієнтири нашої держави ні в розвитку її внутрішньої економіки, ні в пошуках її майбутнього місця в світовому господарстві.

Особливості України як потенційної учасниці міжнародних економічних угруповань наступні: відсутність досвіду державності, нерозробленість політико-правових регуляторів та інструментів, нерозвиненість ринкових відносин, інерція погіршення економічного стану, запас соціальної витримки населення, який виснажується, розміщення в регіоні, що характеризується інтеграцією високого рівня, конкурентність щодо аналогічних інтересів країн східної Європи та негативний досвід в рамках СРСР.

Україна, як суверенна держава, поки що винятково несуттєво впливає на інтеграційні процеси, що відбуваються в світовій економіці, залишаючись протягом довгого часу осторонь головних світогосподарських процесів. Наприкінці ХХ ст., коли було відкинуто багаточисельні ідеологічні догми, Україна лише почала брати активну участь в сучаних процесах інтеграції та глобалізації. Перебуваючи в центрі Європи, поряд з державами, що активно перебудовують свої економіки, Україна помітно відстала та не встигає за процесами, що відбуваються в сусідніх державах. Приймаючи до уваги ресурси та географічне положення України, а також конкретні умови, котрі створює світова економіка кожній державі, Україна повинна знайти свій шлях прискорення структурних перетворень з метою посилення своєї ролі в світовій економіці. Україна робить лише перші кроки на світовій арені. В цих умовах належить вирішити велику кількість принципово важливих проблем, переходячи до економіки відкритого типу за короткий проміжок часу. Помилки на цьому шляху можуть призвести до того, що зовнішня конкуренція стане не сприятливим, а руйнучим фактором української економіки [6]. Вся логіка розвитку України та перспективи на найбижчі десятиріччя підказують необхіднсть балансувння відносин з Заходом, де вона граничить з ЄС, та на Сході з Росією та іншими країнами СНД. Як показує практика глобалізації, все більших обертів набрає процес регіоналізації світового економічного простору. Для України налагодження ефективних та достойних її потенціалу зв’язків з Європейським Союзом є однією з приорітетних задач. Значною проблемою є перспективи економічних відносин з країнами СНД, та, особливо, Росією. Існуючий раніше єдиний народогосподарський комплекс, в якому Україна була переферією, сьогодні сприймається критично. СНД був першим інтеграційним об’єднанням, до якого вона потрапила практично з легалізацією своєї незалежності.

Європейський вибір України не має на увазі її однозначного тяготіння до Європи, передбачає створення системи взаємовідносин України в просторі Росія – Європа - Північна Америка – Чорноморря. Саме ця система в глобальному контексті визначає набір стратегій та перспектив шляхів розвитку України в ХХІ ст.

Унікальність положення України дозволяє їй також виконувати роль однієї з найбільш важливих ланок на осі «Захід-Схід». На полюсах цього стратегічного вектору розміщуються два основних світових торгівельних блока. Про важливість східного напряму зовнішньоекономічної діяльності України говорить те, що в державах Азіатсько-Тихоокеанського регіона (АРТ) зараз проживає майже половина людства. Крім економічної значимості, АРТ грає одну з найсуттєвіших ролей в глобальній економіці, оскільки тут перетинаються інтереси США, Китаю, Японії, Росії, Індії. Швидке перетворення АРТ в зону високої інтеграційної активності, економічного та політичного динамізму забезпечує йому лідерство, котре вже багато експертів називають «тихоокеанською ерою». Вже сам цей факт обумовлює необхідність розширення присутності України в цьому регіоні. Більш активна орієнтація України на захід в теперішній час пов’язана з можливостями отримання інвестицій, передачею технологій, досвіду управління, не виключаючи тих широких можливостей, які відкриваються перед Україною на сході. Саме східні країни здатні поглинути майже всю номенклатуру українського машинобудівного експорту, а також могли б загрузити роботою її науково-технічний потенціал. В України є величезні можливості участі в реалізації крупних енергетичних та інших промислових проектів. Її інтеграція в систему економічних відносин з державами АТР потребує вирішення багатьох економічних та політичних проблем, витрат часу на адаптацію українського законодавства до вимог та специфіки регіона. Таким чином, з метою входження України до світового простору, Україна повинна застосовувати в практиці принципи вільної торговлі та сповідувати в зв’язку з цим відкритість економіки.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Отже, не зважаючи на низку проблем, Україна всеж досягла окремих результатів в процесі інтеграції до світової системи господарських зв’язків:

- Україні вдалося зберегти свій суверенітет від спокус втягнення в реінтеграційні процеси в СНД;

- Україна врегулювала певним чином на політичному та правовому рівнях свої стосунки з ЄС так і у східному напрямку з Росією;

- Україні вдалося стати членом Ради Європи, формалізувати взаємини з ЄС та увійти до низки перспективних регіональних інтеграційних утворень, таких як Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ), Черноморське економічне співробітництво (ЧЕС). Україну розглядають як важливого партнера в новій системі багатосторонніх відносин країн Центральної та Східної Європи.


Список використаних джерел:

  1. Можаев П.А. Пространственные структуры мирового хозяйства / П.А. Можаев // Пресс-Соло, 1999 – 280 с.

  2. Юрченко А.Е. Взаимосвязь процессов регионализации и интеграции. – Вестник МСУ.Харьков. – 2006. т.ІХ. №1 – с.12-14.

  3. Мироненко Н.С. Пространственные структуры мирового хозяйства / Н.С. Мироненко, П.Ю. Фомичев, Б.А. Гитер // Пресс-Соло, 1999. – 324 с.

  4. Социально-экономическая география зарубежного мира / Под ред. В.В. Вольского. – М.: Крон-пресс, 1998. – 592 с.

  5. Адміністративна реформа в Україні: шлях до Європейської інтеграції: Зб. наук. пр. – К., 2008. – 315 с.

  6. Стеченко Д.М. Управління регіональним розвитком: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 2007. – 225 с.

  7. Трансформаційні процеси економіки України в регіональному вимірі / За ред. проф. Школи І. М. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. – 360 с.