Спорту, й футболу зокрема, завжди є актуальною, особливо для молоді. Бути сильним, витривалим, спритним хочеться кожному юнакові чи - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Розпорядження голови райдержадміністрації 15. 05. 2012 №267-р-12... 1 86.91kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни 01135, м. 1 47.94kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський... 1 285.58kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни 01135, м. 1 122.51kb.
Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту... 1 20.09kb.
На виконання листів Департаменту освіти і науки, молоді та спорту... 1 40.69kb.
Відповідно до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту... 4 568.63kb.
Департамент освіти І науки, молоді та спорту чернівецької обласної... 5 782.97kb.
Додаток до наказу Міністерства освіти І науки, молоді та спорту України... 1 65.66kb.
Проблема підвищення конкурентоспроможності підприємств дорожньої... 1 108.63kb.
Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України 1 81.06kb.
Зарічненський районний відділ культури та туризму заріненська центральна... 1 194.15kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Спорту, й футболу зокрема, завжди є актуальною, особливо для молоді. Бути сильним - страница №1/1

Міністерство освіти і науки України

Запорізьке обласне відділення

Малої Академії Наук

України


Запоріжжя

2011



Гордість мого села: історія футбольної команди

с.Благовіщенки

Роботу виконала

Шастун Тетяна

Олександрівна

учениця 11 класу

Благовіщенської

загальноосвітньої

школи І-ІІІ ступенів

71050

с. Благовіщенка



Куйбишевський район

Запорізька область


Вчитель: Семікіна О.А.

З м і с т

Вступ


1. Історія створення футбольної команди «Дружба»……………………………....6

1.1. Біля витоків місцевого футболу……………………………………………….7

1.2. Становлення команди та перші перемоги…………………………………..10

1.3. «Дружба» у 70 – 90-х роках ХХ ст. …………………………………………12

2.Благовіщенському футболу – 50! ...........................................................................14

3.Спогади ветеранів футбольного руху……………………………………………16

4.Команда «Дружба» на сучасному етапі : здобутки і проблеми………………...23

Висновки


Список використаних джерел

Додатки


ВСТУП

Тема спорту, й футболу зокрема, завжди є актуальною, особливо для молоді. Бути сильним, витривалим, спритним хочеться кожному юнакові чи дівчині. І не дивно, що на спортивних майданчиках з’являється чимраз більше нових спортсменів, стають відомими нові імена переможців з різних видів спорту.

Змінюються історичні часи, покоління, але незмінним залишається бажання юнаків досягти висот Шевченка, Пеле, Марадони. Футбол, як найпопулярніший у всьому світі вид спорту, має найбільшу армію шанувальників, тому все що з ним пов’язано, було і є актуальним, тим паче, напередодні «Євро – 2012», фінал котрого пройде в Україні. Тож не дивно, що темою моєї роботи обрала саме футбол.

Серед багаточисленних видів спорту, які культивуються у системі фізичного виховання України, футбол займає одне з провідних місць. Важко назвати інший вид спорту, який міг би змагатися з ним у популярності.

Доступність цієї гри, простота інвентаря й обладнання, величезна емоційність ігрових ситуацій, необхідність проявлення волі і мужності при подоланні дій суперників роблять футбол як вид спорту цінним засобом фізичного виховання. Футбол дозволяє без великих матеріальних затрат досягти високого ступеня фізичної підготовленості та розвивати швидкість, силу, витривалість, спритність і багато інших рухових якостей, виховувати сміливість, дисциплінованість.

На сучасному етапі розвитку футболу в Україні гостро постала проблема виховання національних кадрів, не вистачає висококваліфікованих фахівців в галузі спорту, тренерів, викладачів. Найбільш гаряче питання в сучасному футболі .є питання легіонерів. Адже надалі могло би бути таке, що за одну з українських команд могли б грати будь хто, тільки не українці.

З історичних джерел видно, що футбол на Україні почав розвиватися ще в XIX ст., але особливого розвитку він набув у післявоєнні роки. Український футбол тоді був на висоті. Про його високий рівень свідчить те, що на протязі багатьох років і міжнародних змаганнях основу національних збірних команд складали українці. Такі як Ю. Войнов, В. Мунтян, В. Пузач, І. Біланов, В. Колотов, О. Блохін, Л. Буряк та багато інших.

Актуальне питання виховання власних футбольних кадрів стоїть зараз на першому місці. Популярність футболу серед широких мас населення поступово починає спадати. Раніше стадіони не вміщали всіх бажаючих, а зараз вони майже пустують. Вболівальники бажають бачити швидкісний, технічний футбол - футбол нової спортивної доби, вболівати за українських футболістів та український футбол. Футбол прийшов в Україну у 1880—1890-х роках через службовців англійських підприємств в Одесі, чужинців, що працювали на заводах (Донбас, Київ) та через посередництво гімнастично-спортивних товариств (наприклад, «Сокіл»). За їх прикладом футбол поширився серед студентства, шкільної молоді, робітництва; у 1900-х роках виникли перші футбольні клуби (Київ: 1904 — «Південь», 1906 — «Політехніка»; Миколаїв: 1906 — «Техніка»; Львів: 1903 — «Слава», 1906 — «УСК», 1911 — «Україна» та ін.; Перемишль: 1907 — «Сянова Чайка»; Харків: 1908; Юзівка, Краматорське й ін.). До першої світової війни футбол поширився майже на всі міста України.

Футбо́л (від англ. football, association football)— один із різновидів футболу, олімпійський вид спорту, командна спортивна гра, в якій беруть участь дві команди по одинадцять гравців в кожній.

Футбол є одним з найпопулярніших видів спорту у світі. У футбол грають м'ячем на прямокутному трав'яному полі з воротами на двох протилежних сторонах поля.

Метою гри є забити якомога більше голів; тобто, завести м'яч у ворота супротивника якомога більше разів. Головною особливістю футболу є те, що гравці (за винятком воротарів) не можуть в межах ігрового поля торкатися м'яча руками. Переможцем гри є команда, що забила за час матчу (два тайми по 45 хвилин) більше голів, ніж супротивник.

Основними завданнями даного дослідження є:



  1. дослідити історію зародження й розвитку футбольного руху в рідному селі;

  2. порівняти становище та досягнення футбольної команди с. Благовіщенки у 60 – 80-х роках ХХ ст. й на початку ХХІ ст.;

  3. проаналізувати, як змінилося ставлення до футболу на протязі кількох поколінь односельців.

Мета дослідження: визначити причини активного розвитку місцевого футбольного руху в ІІ пол. ХХ ст. й причини його згасання на початку ХХІ ст.

Об’єктом дослідження є розвиток футболу у рідному селі протягом конкретного історичного часу.

Предметом дослідження є ставлення до футболу кількох поколінь жителів Благовіщенки.

Беручи до уваги специфіку даної теми, було використано такі методи роботи: інтерв’ю, порівняльно-історичний, описовий, пошуковий.

Результати даного дослідження рекомендуються як додатковий матеріал на уроках історії рідного краю, як основа для написання роботи для Малої Академії Наук та для популяризації футболу серед учнівської молоді напередодні «Євро – 2012».

Історія створення футбольної команди «Дружба»

Уже більш ніж піввіку живе у Благовіщенці наймасовіший вид спорту – футбол. Створено Клуб любителів футболу у травні 1960 року. Перший склад команди: Болдасенко І. Х. (капітан, він же й воротар), Гнатуша А. П., Сінько М. І., Кіянський А. А., Халецький М. П., Данильченко В. М., Крюк І М., Дворський А. А., Халява В. Л., Саєнко І. М.

Метою клубу визначено пропаганду серед молоді села Благовіщенки й за його межами здорового способу життя, популяризація футболу, залучення підростаючого покоління до практичних занять спортом.

Незмінний керівник клубу – Войтов Олександр Петрович, майстер спорту, тренер футбольної команди, викладач фізвиховання, великий ентузіаст спортивного руху в Куйбишевському районі(Додаток 1.1). Завдяки його відданості спорту навколо нього згуртувалися шанувальники футболу, які і є членами клубу: Гаврилястий В. П., Саєнко В.М., Дудка С. В., Таран С. В., Деркач О. О., Черес І. Г., Проценко Є. І., Халява О. В., Кондратенко С. В., Черіпко М. Н., Черес В. І., Степанюченко А. Д., Бордюг С. М., Глушко А. В., Мєлкозьоров С. А., Степанюченко В. А., Халява І. В., Гілявський В. В., Назимок Р. В., Ушаков Р. В. та інші.

Члени Клубу щомісячно збираються на теоретичні заняття, де обговорюють проблеми футбольної команди та шляхи їх вирішення, знаходять спонсорів, вирішують питання участі футбольних команд (дорослої та юнацької) у районних чемпіонатах, організовують місцеві міні-турніри з футболу. На заняттях обговорюють найцікавіші футбольні матчі України та світу, діляться своїми враженнями.

Кожної середи та суботи члени Клубу під керівництвом О. П. Войтова

збираються на тренування, що проходять у спортзалі місцевої загальноосвітньої школи (взимку) або ж на сільському стадіоні (у теплу пору року).

Щороку футбольний клуб організовує Свято футболу, на котре обов’язково запрошуються команди з усього району. Під час святкування обов’язково (і це вже традиція Клубу) вшановують хвилиною мовчання футболістів, котрі вже відійшли у вічність, покладають квіти на їхні могили(Додаток 1.2.), на їх честь організовують футбольні матчі ветеранів – турніри пам’яті. Нині налічується вже 15 померлих футболістів-ветеранів: Халецький Микола Петрович, Халява Володимир Лукич, Саєнко Іван Миколайович, Монастирний Анатолій Олексійович, Стародуб Анатолій Іванович, Гнатуша Леонід Степанович, Романко Сергій Кирилович, Яловець Іван Гаврилович та ін.

Благовіщенських футболістів та їхніх гостей із сусідніх сіл завжди вітають піснями, художніми номерами місцеві культпрацівники, школярі.

Фінансову підтримку Клубу любителів футболу надає трохи сільгосппідприємство «Агро-Дружба», приватні підприємці Саєнко В.М., Ревенко А., Проценко С. І., Бордюг С. М., Гаврилястий В. П., Черіпко М. Г.

Дуже багато часу, сил та й коштів віддає справі футболу колишній спортсмен, член футбольної команди 70-80-х років, краєзнавець-ентузіаст Саєнко Володимир Миколайович (Додаток 1.3). Саме з його ініціативи нині відроджується футбольний рух у селі, регулярно проводяться матчі, турніри та футбольні свята. Він піклується й про матеріальне забезпечення команд, і про їх фаховий рівень, не забуває і про заохочення, подарунки, нагороди. Ця людина стала тим стрижнем-магнітом, довкола якого нині тримається й крутиться все спортивне й громадсько-культурне життя села.

Історія футболу в Благовіщенці почалась, як пригадує Бондаренко Анатолій Олексійович (ветеран Клубу любителів футболу), із будівництва у 1957 році

стадіону. На той час в школах увели змагання з футболу, а стадіону не було. Тоді ж під керівництвом вчителя фізкультури Ковалевського Федора Лукича створена була шкільна футбольна команда. Місцева МТС прислала скрепер і бульдозер, вирівняли пустир за приміщенням колишньої спаленої фашистами школи. Там зі східної сторони росли старі клени, кущі – все це було вирване, а пустир сплановано і встановлено ворота. (Додаток 1.4) Спочатку стадіоном користувались лише учні, футбольних матчів за участі дорослих не було. Один з ветеранів футбольного руху Коломоєць Віталій Миколайович пригадує: «Створена 1957 року шкільна футбольна команда свій перший матч зіграла в райцентрі на шкільній спартакіаді (Додаток 1.5). В команді грали старшокласники: Крюк Іван, Бондаренко Анатолій, Орловський Борис, Войтов Олександр, Бичик Микола, Мигаль Іван, Косяк Федір, Сидоренко Анатолій, Остапець Микола, Крамаренко Микола та я, Коломоєць Віталій. Воротарем був Олександр Кобзєв. Цей матч наша команда програла. Рахунок матчу не запам'ятався, пам’ятаю лише гол у власні ворота, який влетів після «зрізаного» удару Олександра Войтова. То не дивно було, адже бутси, у яких виступала наша команда, були 44-45 розмірів, а Войтов носив 39-й, тож перед грою мусив взути завеликі бутси поверх туфель. Олександр у відповідальний момент матчу відбивав м’яч від воріт, а він вийшов «зрізаним» у власні ворота. Федір Лукич, не знаючи справжньої причини невдачі, у розпалі закричав: «Войтов, чужі ворота – там!» Федір Косяк, ще один гравець першої юнацької команди, був здорованем: займався гирьовим спортом, міг би, мабуть, одним ударом і вола завалити, а от по м’ячу попасти було проблемою, доводилось наполегливо тренуватися.

Правила футбольної гри спочатку запам’ятали не всі, тому Анатолій Сидоренко часто бігав питав у тренера – Федора Лукича. Всі били по м’ячу за принципом «хто вище б’є, той краще грає». На початку 60-х років м’яч ганяли

школярі кожен на своїй вулиці. Особливо багато хлопців збиралося на вулиці Куйбишева – тоді там був колгоспний тік і на току влітку ганяли м’яча. Там збиралися як старшокласники, так і молодь, що вже закінчила школу. Це в основному були Бондаренко Анатолій, Крюк Іван, Таран Андрій, Голояд Василь, Недобуга Анатолій, Бичик Микола, Саєнко Іван, Білоконь Василь, Орловський Борис. Молодших хлопців брали в команду для кількості або постояти на воротах. Тоді всі хотіли поганяти м’яча, а на воротах стояти бажаючих було мало. Сильна футбольна команда була також на вулиці Пушкіна. Там кращими гравцями були Халецький Микола, Яловець Іван, з молодших – Макаренко Віктор, Халява Анатолій, Ордюнов Валентин, Тристан Анатолій, Пастернак Олександр. Із цих хлопців і була пізніше сформована футбольна команда колгоспу «Дружба».

Також була своя команда на Бочанці, де збиралися Шастун Олексій, Ковалевський Дмитро, брати Отрішки (Анатолій і Микола), Ковалевський Іван. На Журавці затятими футболістами були брати Лазники (Микола та Василь), Халява Станіслав, Романько Микола, Халява Володимир».

У травні 1960 року до сільського Будинку культури завітав Сергій Вартанов – голова районного футбольного комітету й на зборах сільської молоді повідомив, що у неділю у Благовіщенці відбудеться товариський матч з командою села Олексіївки. Ватага хлопців, вийшовши з Будинку культури, розгубилася: що робити? Адже ні команди, ні форми, ні справжнього стадіону тоді ще в селі не було. Але молодь виявилася активною, вирішили діяти. Вибрали делегацію із старших товаришів і послали до голови місцевого колгоспу «Дружба». Головою на той час був чудова людина, фронтовик, комуніст, досвідчений керівник Коломоєць Василь Миколайович. Вислухавши делегатів, він викликав головного бухгалтера, свого водія, дав колгоспну

чекову книжку і надіслав до Запоріжжя по футбольну форму, і ще дав вказівку завідуючому лісоскладом виділити лісу на футбольні ворота. Василь Миколайович став з того часу палким вболівальником своєї команди і незмінним її спонсором на довгі роки.

Під футбольне поле вибрали площадку в центрі села, трохи вище клубу-церкви, там на той час був парк, що його насадили прихожани після будівництва в 1841 – 1861 роках церкви. Розмітивши поле, стали гуртом корчувати дерева, сільський столяр Яловець Іван Гаврилович витесав нові ворота. Із Запоріжжя привезли футбольну фурму. Як пригадують ветерани, футболки були сірого кольору, труси чорні, а гетри – темно-сині. Бутси взагалі були схожі на башмаки. Привезли й перші професійні м’ячі – «шнуровочні», у них виявилася одна вада: після декількох ударів по такому м’ячу він набував еліпсоподібної форми і його важко було ловити на ногу. Сітку на ворота привезли лише одну, другу пошили самі з кількох волейбольних сіток. Номери на футболках написали простою фарбою, а Дворський Анатолій Архипович (один із членів команди) попрохав місцеву швачку і вона нашила на труси червоні стрічки. Перед першою грою у всіх був піднесений настрій. Благовіщенці, як господарі поля, поступилися гостям воротами з фабричною сіткою, собі залишили саморобну. Та не зважаючи на це матч завершився з рахунком 7:0 на користь господарів поля. У першому товариському матчі голи забили нападники Халецький М., Гнатуша А. і Халява В. Особливо цікаво грав Халецький Микола Петрович, - він біг із широко розкинутими руками (щоб ніхто не обігнав), м’ яч тримав попереду себе й будь-яким способом намагався «втиснути» його у ворота противника.

Ініціатором створення футбольної команди села Благовіщенки вважається Болдасенко Іван Харлампійович (Додаток 1.6). У 1960 році він, завідуючий місцевим Будинком культури, та ветлікар колгоспу «Дружба» Дворський Анатолій Архипович удвох організували першу на селі футбольну команду дорослих – переважно працівників місцевого колгоспу «Дружба». Іван Болдасенко був капітаном першого складу тої команди, він же був і воротарем. Нападниками були Халецький М., Гнатуша А., Халява В., півзахисниками – Голояд В., Сінько М., Пальчик П., Крюк І., Саєнко І., в захисті грали Дворський А., Міняйленко М., Бондаренко А.(Додатки 1.7;1.8)

Два роки поспіль (1960 – 1962) футбольна команда «Дружба» ставала чемпіонами району, володарями районних кубків, а у 1963 році були фіналістами (Додаток 1.9). Найсильнішим суперником тоді була команда колгоспу ім. Леніна ( нинішній СВК «Таврія»).

Гравців благовіщенської команди у 60-х роках часто брали до збірної району (особливо Дворського А. А. й Халяву В. Л). За словами ветеранів, це були дуже талановиті гравці: від удару Дворського м’яч летів з краю поля в край, або ж «під самісіньке небо». Були ці спортсмени дуже витривалі. У Халяви В. навіть прізвисько було – Дебелий. Вболівальники майже всім тодішнім гравцям подавали нові «імена», і часто вони нагадували імена гравців дуже популярної в ті роки команди київського «Динамо».

Восени 1960 року команда завоювала кубок району, обігравши суперника 3:1. У цьому ж році Василя Голояда, Анатолія Недобугу та Тарана Андрія забрали в армію. Команду поповнили Пальчик Павло, Халява Володимир, котрі повернулися з армії. Навесні 1961 року команда підтвердила успіх, завоювавши Кубок району вдруге. Фінальний матч проходив у Розівці (Додаток 1.10). Зіграли тоді основним складом. Навесні для команди колгосп придбав футбольну форму синього кольору і спортивні костюми. На матчі був присутній і голова колгоспу Коломоєць В. М. у фіналі тоді зустрілись із командою колгоспу ім. Леніна з Куйбишевого, котра по праву вважалась однією з найсильніших. Це, по суті, була команда, що грала на першість області. Матч благовіщенці виграли з рахунком 1:0, сезон пройшов майже без поразок. Рахунки завжди були розгромні, найбільше м’ячів забивали команді «40 років Жовтня» (7:0 ; 6:0), колгоспу ім. Куйбишева (6:0 ; 7:0), Білоцерківці (7:0), колгоспу «Україна» (4:1 ; 3:1), колгоспу ім. Крупської (3:0 ; 4:1).

Складними суперниками у той час були гравці радгоспу «Олексіївський» (Більманка) – рахунки 2:1 ; 1:0. Непросто було також з командою Райпромкомбінату, якій вдома завжди програвали, а на виїзді вигравали.

Благовіщенська команда проводила тренування на стадіоні майже щодня, крім суботи й понеділка (Додаток 1.11). Бажаючих грати було стільки, що на тренуваннях проводили кілька матчів двома складами. Школярі змагалися між собою за місце на воротах, поспішали подати м’ ячі під час тренувань. Згодом більшість із цих школярів, дійшовши повноліття, займали місце в основному складі команди.

У 1962 році «Дружба» раптом програла у півфіналі вдома сильній молодій команді щебеневого заводу з рахунком 3:1, але першість району все ж виграли.

У 1963 році, 13 травня, у фіналі на Кубок району «Дружба» знов виграла. У воротах вже стояв Яловець Іван, в команді грав Ісаченко Леонід, Макаренко Віктор, Халява Анатолій, Білоконь Василь, Дворський Анатолій, Кіянський Анатолій, Лазник Микола, Саєнко Іван.

У 1964 році благовіщенська команда навесні вийшла у фінал кубка району. Грали з командою розівської сільгосптехніки. Вперше вийшли на серйозні змагання кілька молодих гравців – випускників школи: Шастун Леонід, Макаренко Віктор, Халява Анатолій, Лазник Микола та інші. Перший гол в

середині першого тайму забив Халява Анатолій. У другому таймі розівці так збільшили темп, що у благовіщен просто не вистачило сил, адже грали пів команди одинадцятикласників. «Дружба» тоді програла 1:3. У розівців дуже активно грав Лев Гольштейн – він мав техніку не нижче І-го розряду.

У 1965 році пішов з команди один з найсильніших гравців - Дворський Анатолій, Макаренка Віктора й Халяву Анатолія забрали до армії, то ж на першість району грати було практично нікому: «Дружба» завершила змагання десь у середині турнірної таблиці.

Того року Кубок району почали розігрувати восени, а на приз газети «Прапор комунізму» - весною, до 9-го травня, в бліцтурнірах. Там «Дружба» програла, проте до осені команда трохи стабілізувалась і, обігравши вдома команду щебзаводу з рахунком 3:0, вийшла у фінал. Перемога була несподіваною: вдома грали із запізненням, в робочий день команду ледве вдалося зібрати, тож ніхто й не сподівався на перемогу. Погода в день матчу теж не сприяла: було холодно, насів такий туман, що гравці не бачили половини поля противника. Фінал прийшовся на 7 листопада, грали з командою колгоспу «Україна». Гра пройшла без вболівальників, був сильний вітер, дуже холодно.

У 1969 році вирішено було провести суботник. 29 квітня молодь зібралась на стадіоні і привела його до ладу. Старі дерев’яні ворота замінили на нові металеві, вперше встановлено було лавки для глядачів (роботи проводили колгоспні водії, працівники майстерні).

У 1969 – 1970 роках докорінно змінився склад команди. Зі старої «гвардії» залишилися одиниці. Воротарем був Черіпко Іван, продовжували грати брати Халяви – Віктор і Анатолій, Саєнко Іван та Саєнко Володимир. У команду прийшли молоді перспективні гравці: Монастирний Володимир, Монастирний Микола. Хорошу гру показували Гнатуша Леонід, Сінько Віктор, Недвига Віктор.

Грав і тренував футбольну команду Войтов Олександр Петрович. У ці роки команда регулярно вигравала першість району і кубки району.

У кінці 70-х років прийшли молоді футболісти: Черес Ілля, Науменко Віктор, Таран Іван, Пальчик Вячеслав, Пальчик Володимир. Футбол підтримував великий ентузіаст і вболівальник команди Коломоєць Василь Миколайович.

Це період найбільшої популярності футболу серед благовіщен: на гру ходили сім ями, класами й цілими вулицями, після матчів влаштовували гуляння.

У 1978 році «Дружба» виграла першість району і кубок району. За неї виступали як ветерани футболу (Єрьоменко Віктор, Саєнко Володимир, Монастирний Микола), так і молодь (Черес Ілля, Саєнко Микола, Ярошенко Петро).

На початку 80-х років команда знову оновилась майже наполовину. Прийшли молоді перспективні футболісти: Черіпко Микола, Бичик Віталій, Старіков Володимир, Дудка Сергій, Конько Віктор, Огородніков Сергій та ін.

У середині 80-х років в селі було дві футбольні команди, котрі виступали на першість району – це колгоспна «Дружба» та команда місцевої птахофабрики. Остання за два роки стала чемпіоном району, показавши прекрасну гру. 1988 року за неї виступали Таран Іван (капітан), Терехов Сергій, Ярошенко Петро, Халява Едуард, Пальчик Станіслав та ін. у цей період була зіграна товариська зустріч із запорізьким «Металургом» (у 1989 та 1991 роках).

У 1992 році команда «Дружба» зайняла І місце і завоювала кубок району, у 1993-му – ІІ місце. За неї грали Черес Ілля, Кондратенко Сергій, Снитко Анатолій, Терехов Сергій, Гнатуша Олег, Гаврилястий Володимир, Халява Олександр та ін. Протягом 90-х років команда шість разів завойовувала першість району і кубок району, колектив був стабільним.

У 1995 році команда знов поповнилась молоддю: Тарасенко Руслан, Проценко Євгеній, Степанян Степан, Черіпко Сергій, Яловець Віктор та ін. 1998 року виграли кубок районної газети «Рідний край».


Благовіщенському футболу - 50!
Піввіку живе у Благовіщенці наймасовіший вид спорту - футбол. За цей час встигло вирости не одне покоління не тільки цінителів футболу, але й активних, талановитих гравців.

Культармійці готувалися до свята старанно, бо на їхні плечі лягла організація заходу. Під відкритим небом змонтували яскраву сцену, саме біля алеї молодих сосен, які посадили ветерани футболу. Вони сподіваються, що ростимуть дерева і разом із ними буде міцніти юніорська збірна «Дружби». Перед офіційною частиною заходу гості із цікавістю розглядали стенди із фотографіями і вирізками з районної газети про історію зародження футболу, світлинами місцевих футболістів та любителів цього виду спорту.

І ось найочікуваніша мить. Лунає футбольний гімн. Ведуча, Людмила Павлівна Костенко, надала слово секретарю виконкому сільської ради - Ірині Федорівні Недобузі. Вона розповіла про місцевий колгосп «Дружба», який виступав першим меценатом у той час, коли у селі зароджувався футбол. Доповідачка сказала також про організацію клубу любителів футболу. В.О.Зайковський подякував Володимиру Петровичу Гаврилястому, Сергію Миколайовичу Бордюгу, Миколі Григоровичу Черіпку, а майстру спорту СРСР О.П.Войтову подарували DVD-плеєр та мікрофон. Він побажав спортсменам всіляких гараздів, а головне – оптимізму.

Футболісти-юніори розіграли показовий матч на міні-полі, під час якого перемогла дружба. Перед односельцями виступив колишній футболіст, ініціатор свята –

Володимир Миколайович Саєнко. Він також сказав теплі слова на адресу всіх

цінителів футболу і подарував двом спортсменам, яким підійшов розмір, бутси.

Несподівано на сцені з’явився дивакуватий дід у валянках і тілогрійці, який заважав ведучій продовжувати вести концерт. Роль дивака зіграв директор Благовіщенського будинку культури - Володимир Іванович Конько.

Сільський голова, Микола Васильович Ольшанський, вручив грамоти за активний розвиток спорту та активну участь у спортивному житті села ветеранам футболу(Додаток 2.1). Головний спонсор, голова ТОВ «Агро Дружба»Олександр Васильович Саєнко, подякував футболістам та аматорам цього виду спорту, сказав багато теплих слів на адресу односельців. Ведуча висловила також вдячність за постійну підтримку спорту голові правління ВАТ «Куйбишевська птахофабрика» Олександру Семеновичу Макарову.

У перервах між виступами лунали пісні у виконанні Катерини Кондратенко (автори - місцеві жителі О.О.Брезицький, О.В.Кондратенко), Олександра Костенка, Дмитра Бичика, Каріни Сідорової, Світлани та Тетяни Прохорової, Яни Бойко, Оксани Конько, гостей із Білоцерківки і Трудового. Після завершальної пісні розпочався матч між місцевою командою «Дружба» та «Локомотив» (Трудове). Гра була надзвичайно цікавою, адже спостерігаючи за нею, неможливо було передбачити результати матчу. Перемогу здобула «Дружба».

Хлопцям в урочистій обстановці вручили символічну цифру 50, яка була своєрідним символом заходу. Право відкрити свято, підняти Державний Прапор надали капітану команди юніорів - Сергію Мелкозьорову та першому капітану команди «Дружба» - Дворському Анатолію Архиповичу. Потім був виступ Дворського А.А. Футболіст-ветеран пригадав роки своєї юності, коли в Благовіщенці зароджувався футбол(Додаток 2.2). На сцену запросили всіх членів першого складу команди - це футболісти шістдесятих років. На знак поваги і пошани дівчина в українському вбранні піднесла Анатолію Архиповичу духмяний коровай із надписом «Футболу-50!»(Додаток 2.3).

Далі по-черзі запрошували нові склади команд на чолі з їхніми капітанами.

Також було проведено грандіозну конкурсну програму.

З ранку до вечора благовіщенці святкували п’ятдесятиріччя футболу.

Спогади ветеранів футбольного руху

Спогади ветерана Клубу любителів футболу

Бондаренко Анатолія Олексійовича

Як зараз пам’ятаю, травень 1960 р., серед неділі до сільського клубу ( а був він на той час в приміщені колишньої церкви ) приїхав Вартанов Сергій – голова районного футбольного комітету. Зібралася сільська молодь. Вартанов сказав, що в неділю до нас приїдуть футболісти з села Олексіївка, сказав і поїхав у своїх справах.

Вийшли ми (ватага хлопців) із клубу, завернули до церковного парку, що знаходився поруч, що робити? – а ні команди, а ні форми, тай стадіону не було. А щось таке загорілось в серцях. Перша думка – діяти !!!

Вибрали делегацію із більш старших товаришів поміж нас і послали до голови місцевого колгоспу «Дружба». Головою колгоспу на той час був чудова людина, фронтовик, комуніст, керівник від бога Коломоєць Василь Миколайович. Вислухав він наших «делегатів», викликав головного бухгалтера, вже не пам’ятаю комусь іще дав колгоспну чекову книжку і надіслав їх до міста Запоріжжя по футбольну форму, і ще дав вказівку зав лісоскладом про виділення нам лісу на футбольні ворота. Василь Миколайович став, кажучи сучасною мовою, фанатом клубу і довгий час був його спонсором, в усякому разі – коштів на футбол не шкодував.

Вибрали ми площадку в центрі села, трохи вище клубу-церкви, а там дерева, кущі, одне слово – то був парк, який насадили наші предки, коли в 1841-1861 рр. будували церкву. Так от, вибрали площадку, розмітили поле, і давай дерева корчувати і ворота ставити, а тут і фотограф знайшовся і зафіксував історичний момент – як Дворський А.А., Халява В.Л. і я тесали ліс для воріт. Головним спеціалістом із будівництва воріт був місцевий столяр – Яловець Іван Гаврилович.

Приїхали із Запоріжжя наші «посли» і привезли два мішка футбольної форми, привезли прямо до клубу. Стали ми її розбирати та на себе приміряти. Футболки були сірого кольору, труси – чорні, а гетри – темно-сині. Бутси – як башмаки. Привезли нам і м’ячі, м’ячі «шнуровочні» (після декількох ударів по такому м’ячу, він робився еліпсоподібним і його важко було ловити на ногу).

І так, форма є! Фарбою написали номера, Дворський Анатолій Архипович (він працював в колгоспі ветлікарем) попрохав місцеву швачку і вона нашила на труси червоні стрічки. Це було щось! Бомба!

Настала неділя. Перша гра. Переодягалися ми в клубі. Олексіївці приїхали теж у формі. А необхідно відмітити,що сітку на ворота привезли нам із Запоріжжя одну, другу ми пошили із волейбольних сіток. Ми, як господарі поля, уступили гостям ворота із справжньою сіткою. Та матч закінчився із рахунком 7:0 на нашу користь. Голи забивали нападники – Халецький М., Гнатуша А. і Халява В. Особливо цікаво грав Халецький Микола Петрович, - він біг із широко розкинутими руками (щоб його ніхто не обігнав), м’яч тримав попереду себе, і будь-яким способом «втискував» його у ворота противника.

Капітаном команди був Болдасенко Іван, він же і воротар. Нападниками, я вже сказав хто був, півзахисниками в цьому матчі були Голояд В.П., СінькоМ.І., Пальчик П.К., Крюк І., Саєнко І.М., в захисті грали : Дворський А.А., Міняйленко М., і я ,Бондаренко А.О.

Два роки поспіль наша футбольна команда «Дружба» стає чемпіонами району, володарями районних кубків, а на третій рік були його фіналістами. На п’яти нам наступали футболісти колгоспу імені Леніна, теперішня «Таврія».

Наших гравців часто брали до збірної району, особливо часто запрошували Дворського А.А. і Халяву В.Л. Це були неймовірні футболісти. Від удару Дворського, м’яч летів з краю поля в край або аж під самісіньке небо. Були ці спортсмени дуже витривалі. У Халяви В. навіть прізвисько було – «Дебелий», до речі, наші вболівальники майже всім нам давали «нові імена», і часто вони нагадували імена гравців дуже популярної в ті роки команди київського «Динамо».

Ми, всі гравці того першого складу «дружбян», хто ще мешкає на землі, (а взагалі 15 наших товаришів вже немає серед живих) продовжуємо вболівати за нашу команду, радіємо що молодь продовжує нашу справу.



Спогади ветерана футбольної команди «Дружба»

Дворського Анатолія Архиповича

«Я, Дворський Анатолій Архипович, приїхав до села у квітні 1960 року за направленням, як ветлікар, з Чернігівщини (Прилуцький район). Закінчив Василівський зооветтехнікум, потім вступив до Київської академії. На той час завклубом у Благовіщенці був Болдасенко І.Х. Я разом із ним організував утворення команди. ( Ще зі школи я грав у футбол. У 7-10 класах був капітаном команди.) Три роки підряд наша команда займала в районі перші місця. Багато молодих хлопців з колгоспу пішли грати до команди. Пригадую, як ми будували стадіон: ворота робили із дерева, розчистили майданчик, а Коломоєць який теж колись грав у футбол, допоміг нам у цьому.

До 1965 року команда нашого колгоспу займала 1-е місце в районі. На матчі нам виділяли 2-3 машини , і ми їздили по селам (Більманка , Гусарка, Смирнове, Комиш-Зоря (там була команда залізничників «Локомотив»).

Кубки вигравали, колгосп давав гроші (по 3 рублі), як призи. Колгосп купив у Запоріжжі форму, шкіряні м’ячі.

Я був капітаном команди, разом із Халявою Володимиром Лукичем їздив на першість України. Їздили в Феодосію (у складі Куйбишевської команди). У Феодосії грали з командами-представниками Кримської, Миколаївської і Херсонської областей. Два матчі ми виграли, один програли і один зіграли в нічию. Я побував у кожному районі Запорізької області з командою. Коли ж навчався в технікумі, то грав за збірну Василівки. Пригадую одну кумедну історію, яка трапилась зі мною під час гри у Василівці. Один із гравців почав боляче бити по ногах. Я спочатку

його попередив, але він не послухав мене. Тоді я у момент гри підставив під удар

бутсу із шипами. Горе-гравець отримав серйозну травму, після якої довгий час ходив на милицях. За це мене хотіли побити, але потім все вирішилось мирним шляхом, бо моє «покарання» визнали справедливим.

Грав я до 1965 року, доки не одружився. Потім не було часу, бо почав хату будувати, далі народилися діти і «пішло-поїхало». Тренером не був, лише іноді їздив у Куйбишеве подивитися на гру. Вболівальників було дуже багато, всі ходили на футбол як у церкву, а особливо багато дітей. У футбол грали кожної неділі (окрім періоду жнив). Гуляли ціле літо, аж до свята Жовтневої революції, до перших морозів. У мене був сильний удар! Я міг добити м’яча від воріт до воріт. Часто отримував і травми, але переломів не було. Я проніс футбол у своєму серці через півстоліття. І вважаю, що це не мало.»



Спогади ветерана футболу

Гаврилястого Володимира Петровича
«Я, Гаврилястий В.П., 1955 року народження, живу в Благовіщенці вже 55 років. Футбольний стаж добігає 50 років. Свою футбольну «кар’єру» розпочав, як майже всі мої друзі дитинства, з футбольних полів біля млинів на вигонах, де збиралася вся малеча, чекаючи корів з череди. Бігали так, що корова через раз приходила додому без пастуха, бо за футболом часто не бачили не тільки корову, а навіть саму череду. В школі любов до спорту в наш час прищеплювали майже всім. Ковалевський Ф.Л., вчитель фізвиховання, сам спортсмен-фронтовик, любив спорт і сам нас до нього привчив. Наша школа весь час була в трійці шкіл району у загальному заліку спортивних дисциплін, а футбол завжди був в повазі, адже футбольна команда колгоспу «Дружба» з 60-х по 70-ті займала лідируючі позиції в першості району.

Для мене прикладом і «зіркою» тих часів був спочатку Дворський А.А., а потім

Макаренко В.М., Халява В.К., Шастун Л.С.

За футбольну команду «Дружба» вперше вийшов на поле в 1970 році. Мені було 15 років, я закінчив 8 класів. Прикладом старання, дисципліни і самовіддачі на полі для мене були Отрішко Станіслав і Карпенко Віктор. Запам’ятався 1971 рік. Тільки-но розпочався чемпіонат, команда провела 2 тури (2 перемоги). Різниця забитих і пропущених м’ячів була 25:1. Я цей матч дуже добре запам’ятав, бо ми на двох ( з кумом Саєнко Володимиром Миколаєвичем) забили 14 голів з 25. Нажаль, побачив і першу прикрість - травма (перелом ключиці) в Халяви Анатолія Костянтиновича. Це було в Ланцевому, колгоспі імені Дзержинського. Запам’ятався і 1977 рік. Я вже закінчив інститут, працював в колгоспі «Дружба» і на осінь мав йти до армії. На чемпіонаті району була така ситуація: «Дружба» і «Щебзавод» до останнього туру лідирували, маючи рівну кількість очок, але по різниці забитих і пропущених - ми другі. І ось в останньому турі, в Гусарці, ми виграємо з рахунком 23:0. Звичайно ж , по різниці м’ячів випереджаємо суперника і стаємо чемпіонами. Був протест з боку команди-суперника , хоча уже аж через обласну федерацію довели, що ніякої «підстави» не було і ясно, що «Дружба» перша. Про це дізнався вже в місті, будучи на службі в армії.

Забув ще за 1975 рік . Свій день народження (двадцятиріччя) - ювілей, зустрічав з гіпсом на нозі (перелом гомілки стопи після звичайного матчу).

Десь в 90-х в районі з’явилася команда «Зірка» з колгоспу «Іскра». Голова колгоспу Вишневський В. привозив з міста Бердянськ команду «майстрів» і всі наші «друзі» пророкували нам фіаско, але ми стали першими в чемпіонаті, перемігши бердянців.

Великим святом для любителів футболу села був приїзд ветеранів Запорізького «Металурга». Шарінов, Ключик, Томах і інші наші гості - це майстри футболу, яких свого часу знала вся Україна.

Були роки, коли команда колгоспу «Дружба» вигравала всі турніри футбольного сезону, а чемпіонами незмінно були роками. Друге або третє місце вважалося провалом. Головним в успіху вважаю те, що майже всю осінь і зиму команда тренувалася в шкільному спортзалі. На тренування ходило до 30 чоловік. Молодь і ветерани працювали до сьомого поту, а звідси й результат.

Вміли й відсвяткувати чергову перемогу футбольної команди. Шашлик в ті часи готували з баранини, а на футбольний «вогник» заходили чималенько і любителів футболу, і вболівальників, і просто односельців. Були вітання, пісні, музика, танці до ночі.

Оце такий мій короткий спогад про 40 років існування футбольної історії команди «Дружба».

Цього року ветерани «Дружби» зайняли почесне 3-тє місце по міні-футболу в районному турнірі і далі готуються до нових перемог. Бажаю всім любителям футболу, рідній команді «Дружба» нових перемог, гарної футбольної погоди, а всім нам здоров’я і всіляких гараздів у житті.»

Спогади ветерана футболу

Шеретька Анатолія Васильовича
«Спортивне життя у нашому селі, коли мені не зраджує пам ять, почало зароджуватися після приїзду в Благовіщенку спортивного організатора Івана Болдасенка. Сам він був боксером і прекрасним воротарем колгоспної футбольної команди. Спочатку він створив секцію боксу при місцевому Будинку культури. Болдасенку вдалося захопити боксом сільську молодь – хлопці залюбки приходили на тренування навіть о шостій ранку, перед шкільними заняттями.

Футбол в ті часи був у селі дуже популярним, всі ми із захопленням дивилися на наших кумирів: центрального захисника Дворського Анатолія, нападаючого Халяву Володимира та інших. Всім одразу сподобався Іван Саєнко – хлопець тільки-но прийшов з армії, але мав уже 1-й розряд з бігу на середні й довгі дистанції. Мало кому вдавалося «закрити» його у грі. Добрий, щирий, веселий Іван був душею команди.

Коли прийшла наша черга замінити ветеранів, моїм партнером був захисник Віктор Макаренко – справжній «стопер» у захисті, прихильник силового атлетичного футболу. Мені особисто на воротах з таким захисником було завжди комфортно, адже обіграти його було дуже складно.

Володимир Білик – лівша, надзвичайно витривалий і працездатний - був незамінним крайнім гравцем. Я свого часу замінив на воротах Валентина Ордюнова. Хлопець мав добрі фізичні дані, прекрасну статуру, але був недостатньо рухливим і невдало грав на виходах із воріт.

Пам ятаю також Віктора й Анатолія Степанюченків – брати були вельми шанованими за прекрасну гру. Мій однокласник Шастун Леонід славився особливим вмінням віддавати гольовий пас і добрим баченням поля – це талант, який дається від Бога.

Про себе скажу, що після закінчення Сімферопольського педагогічного університету (спеціальність фізична культура) я все життя пов язаний зі спортом. Був директором дитячої спортивної школи, очолював міську Раду ДСО «Спартак», після переходу на роботу у «Азовсталь» грав за команду комбінату, згодом став головою спортивного клубу «Азовсталі», заступником директора комбінату з соціальних питань. Нині проживаю у м. Маріуполі, керую фан-клубом «Шахтар-Азовсталь», з командою донецького «Шахтаря» об їздив більш ніж 25 країн світу і з футболом (тільки тепер уже з ветеранським) не пориваю досі.»



Команда «Дружба» на сучасному етапі : здобутки і проблеми

Футбольна команда «Дружба» від часу свого заснування вважається однією з кращих в районі. Для благовіщенців так було завжди. Але в цьому футбольному сезоні команда довела всьому Куйбишевському району, що вона дійсно найкраща.

Результати футбольного сезону 2011 року говорять самі про себе :


  • ІІІ-е місце у змаганнях на першість Куйбишевського району серед юнаків з міні-футболу;

  • ІІ-е місце у футбольних змаганнях на приз районної газети «Рідний край», присвячених 68-й річниці визволення району від фашистських загарбників (юнацька команда)(Додаток 4.1);

  • І-е місце в турнірі з міні-футболу (серед юнаків до 1994 року народження), присвяченому Дню Збройних Сил України;

  • ІІ-е місце в змаганнях на першість Куйбишевського району з міні-футболу серед дорослих;

  • І-е місце у розіграші Кубку відкриття сезону 2011 року серед дорослих;

  • І-е місце в турнірі з футболу на Кубок голови райдержадміністрації серед дорослих;

  • Перемога у районному турнірі з футболу серед ветеранів, присвяченому 20-й річниці Дня Незалежності України;

  • І-е місце у футбольних змаганнях на приз районної газети імені Олександра Кліценка, присвячених 68-й річниці визволення району від фашистських загарбників ( серед дорослих)(Додаток 4.2);

  • ІІ-е місце у першості Куйбишевського району з футболу сезону 2011 року серед дорослих.

10 грудня на честь шанування футбольної команди «Дружба» відбувся святковий вечір. Сільський Будинок культури гостинно запросив гравців команди, вболівальників, гостей.

На сцені поставили святково прикрашений стіл, на якому виставлені всі кубки (а їх аж дев’ять), котрі команда завоювала в цьому сезоні (Додаток 4.3).

Дійство розпочалося звуками футбольного маршу , на сцену вийшли ведучі – Конько В.І. та Костенко Л.П. Вони вітали всіх присутніх коротко розповіли історію кожного кубка.

Потім слово надали незмінному тренеру команди – Войтову О.П. Не один десяток років присвятив він футбольній команді, і тому для односельців він - взірець відданості спорту, приклад для молодого покоління. Під бурні оплески Олександр Петрович вийшов на сцену. У своєму виступі він розповів про команду, про її досягнення та перемоги. Наголосив на тому, що треба йти вперед, до нових перемог і досягнень. Привітав футболістів з переможним сезоном.

Слово для привітань мали сільський голова Недобуга І.Ф., директор «Агро Дружба» Саєнко О.В., уболівальник команди Масляк М.П., а також місцевий ентузіаст, спортсмен і краєзнавець Саєнко В.М.

Між виступами звучали вітальні пісні у виконанні Костенка О.О., Бичика Д.Л., Брезицького О.О. та юного вокаліста Проценка Кирила. Запальний танок у виконанні уболівальниці, сестри нинішнього капітана команди, Мєлкозьорової Альони прикрасив вечір.

Наприкінці дійства на сцену знову вийшов тренер команди Войтов О.П. Він вручив грамоти районної федерації футболу гравцям команди «Дружба» (дорослим) за зайняте ІІ-е загальнокомандне місце в районі. «Молодці хлопці! Так тримати!»-

завершив свій виступ Войтов О.П.

Свято завершилось, але футбольне життя продовжується. Благовіщенців чекає новий футбольний сезон 2012 року, який, можливо, принесе футбольній команді «Дружба» нові звершення і нові перемоги.

Висновки
В ході дослідження було встановлено, що футбольний рух в селі Благовіщенка зародився в ІІ половині 50-х років ХХ століття. Перший стадіон збудували в 1957 році. У цьому ж році було створено шкільну футбольну команду, тренером якої став вчитель фізкультури Ковалевський Федір Лукич. До складу юніорської команди входили спочатку лише учні старших класів місцевої школи.

Гра настільки захопила сільську молодь, що до неї долучилися практично всі. На кожній вулиці встановлювалися саморобні ворота, створювалися власні команди і грали щодня.

У 1960 році в Благовіщенці з'явилася перша команда дорослих гравців – переважно працівників місцевого колгоспу «Дружба». Згодом назва сільгосппідприємства закріпилася і за назвою команди. Ініціатором її створення був завідуючий місцевим Будинком культури Болдасенко Іван Харлампійович та ветлікар колгоспу «Дружба» Дворський Анатолій Архипович. Болдасенко І.Х був також капітаном і воротарем першого складу команди.

Найбільше спортивних досягнень «Дружби» припало на 60-ті роки ХХ ст. Два роки поспіль (1960-1962) футбольна команда Благовіщенки ставала чемпіоном району, володарем районних кубків, а у 1963 році були фіналістами.

Восени 1960 року команда завоювала свій перший кубок району,обігравши суперника 3:1. Навесні 1961 року команда підтвердила успіх, завоювавши кубок району вдруге (1:0). Протягом 60-х років благовіщенці майже не знали поразок. Рахунки часто були розгромні. Найбільше м’ячів забивали команді «40 років Жовтня» (7:0 ; 6:0), колгоспу ім. Куйбишева (6:0 ; 7:0), Білоцерківці (7:0), колгоспу «Україна» (4:1 ; 3:1), колгоспу ім. Крупської (3:0 ; 4:1).

Гравців благовіщенської команди в 60-х роках часто брали до збірної району, а Дворського А.А. і Халяву В.Л. кілька разів посилали навіть посилали на першість області та України.

Найсильнішими суперниками «Дружби» була «Таврія» (колгосп ім.Леніна) та команда «Олексіївська» (Більманка).

Загалом із 1957 по 2011 роки у складі благовіщенської «Дружби» грало 60 футболістів. Серед них були старожили, котрі грали в основному складі команди багато років поспіль:



  • Гаврилястий Володимир Петрович (1969 – 1999 рр.);

  • Степанюченко Віктор Дмитрович ( 1965 – 1992 рр.);

  • Бордюг Сергій Миколайович (з 1986 року і досі).

Є у Благовіщенці родини, де по кілька чоловік пов язали своє життя з футболом:

  • У сім ї Саєнків – троє братів Володимир, Іван та Микола;

  • У сім ї Степанюченок – брати Анатолій і Віктор;

  • У родині Монастирних – брати Василь та Микола грали за «Дружбу» 15 років поспіль.

Часто молодше покоління наслідує приклад своїх батьків чи старших родичів,- так з являються цілі футбольні династії: наприклад, Черіпко Микола Арсентійович та три його сини (Андрій, Олександр і Сергій); Таран Іван Олександрович із синами Вадимом та Віталієм; Мєлкозьоров Андрій Володимирович і два сини (Сергій та Ігор).

Захоплення футболом – справа усіх благовіщен, де б вони не проживали. Кожна вулиця села дала команді кількох талановитих футболістів:



  • Журавкв – 11чол.;

  • Бочанка – 4;

  • Буркунка – 3;

  • Центральна ( Шевченка) – 24;

  • Щорса – 12;

  • Лермонтова – 11;

  • Куйбишева – 14.

З часу заснування у складі команди «Дружба» були гравці і з сусідніх сіл: троє – із Новокам янки, двоє з Куйбишевого, п ятеро з Ланцевого, по одному з Білоцерківки та Комиш-Зорі.

Останнім часом благовіщенська команда відроджує колишню славу: лише протягом 2011 року здобула перемоги в десяти матчах. Відзначилися як дорослий склад, так і юніори, й навіть ветерани привезли кілька призів з виїзних матчів.

Активно допомагають спонсори , багато хто з них – самі в минулому футболісти. Має команда «Дружба» й справжніх фанів-вболівальників: Голояд Сергій, Нехайчук Василь, Халява Вячеслав, Миленко Анатолій, Лютий Василь та ін. – вони завжди підтримують свою команду, де б і за якої погоди не проходив матч.


Список використаних джерел
1.Дмитрук А.Л.: Країна знань: Популярність футболу ,2007.№ 40.-48с.

2.Губарєв В.К., Ковальова С.В. Універсальна енциклопедія:Гра у футбол,2008.-640с.

3.Губарев В.К. Всесвітня історія: Довідник школяра і абітурієнта: Історія футболу.-Донецьк, 2006.-544с.

4.Романюк І.М., Дроздюк С.І. Історія України: підручн. Для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл.(рівень стандарту, академічний рівень):Футбол в Україні.-К.: Грамота, 2010.-320с.

5. Віхров К. Л.Футбол у школі.-К.: «Комбі-ЛТД»,2004.- 212с.

6. Єрмолова В. М., Іванова Л.І. Фізична культура.-К.: Вид. дім «Слово»,2009. -28с.

7. Вильковский Э. С. Развитие двигательной функции у детей.-К.: Здоровье,1983.- 208с.

8. Шитикова Г. Ф. Если хочешь быть здоровым.- Л.: Лениздат, 1978.- 152с.

9. Волков Л. В. Методика воспитания физических качеств учащихся.- К.: Рад. шк., 1980.- 120с.

10. Боген М. М. О психолого-педагогических особенностях формирования двигательных навыков//Обучение двигательным действиям.- М.: Физкультура и спорт, 1985.- 58с.




Додатки


Додаток 1.1.

Войтов О.П.(з грамотою) - тренер футбольної команди «Дружба».2010р.

Додаток 1.2.

Вшанування па’мяті померлих футболістів.2007р.

Додаток 1.3

Саєнко В.М.( стоїть крайній справа) - ветеран футбольного руху,спонсор команди

Додаток 1.4.

Встановлення перших футбольних воріт.1957 р.

Додаток 1.5.

Шкільна футбольна команда на районній спартакіаді.1957 р.

Додаток 1.6. Болдасенко І.Х.(крайній зліва) – засновник футбольної команди с. Благовіщенка.1960 р.


Додаток 1.7.

Перший склад футбольної команди «Дружба».1960 р.


Додаток 1.8.

Система розташування гравців на полі під час гри 1:4:3:3



Додаток 1.9.

Команда «Дружба» - володар районних кубків 1960-1962 рр.


Додаток 1.10.

Команда «Дружба» на виїзному матчі у с. Розівка

Додаток 1.11.

Наполегливі тренування – запорука успіху команди

Додаток 2.1.

Сільський голова Ольшанський М.В. вручає грамоту спонсору футбольної команди

Ревенку А.А.




Додаток 2.2.

Дворський А.А. – ветеран футбольного руху села Благовіщенки

Додаток 2.3.

Духмяний коровай – першому капітану команди


Додаток 4.1.



Додаток 4.2.



Додаток 4.3.



Трофеї футбольної команди «Дружба»