Шипунов Геннадій Володимирович робоча програма - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1страница 2
Похожие работы
Шипунов Геннадій Володимирович робоча програма - страница №1/2

Затверджено наказом МОН України

від “___” ___________ 20 __ р. №___


Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра теорії та історії політичної науки


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор (заступник директора)

з навчальної роботи
___________________________

“______”_______________20___ р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ




Сучасні форми держави

для спеціальності «політологія» (6.0301041)

філософського факультету

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу

Львів – 2010


Сучасні форми держави. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів спеціальності «політологія» філософського факультету. - _______: ________, 20___.- __ с.

Розробники: кандидат політичних наук, асистент кафедри теорії та історії політичної науки Шипунов Геннадій Володимирович.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії політичної науки


Протокол № ___ від. “____”________________20__ р.
Завідувач кафедрою теорії та історії політичної науки – доктор філософських наук, професор
_______________________ (__________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

“_____”___________________ 20___ р
Схвалено методичною комісією за напрямом підготовки (спеціальністю)_______________________________________________________________

(шифр, назва)

Протокол № ___ від. “____”________________20___ р.
“_____”________________20__ р. Голова _______________( _____________________)

(підпис) (прізвище та ініціали)

__________, 20__

 __________, 20__



  1. Опис навчальної дисципліни

(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни

Сучасні форми держави”)





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання




Кількість кредитів – 1

Галузь знань

0301 – соціально-політичні науки

(шифр, назва)

Нормативна


Модулів – 1

Напрям

6.0301041 – політологія

(шифр, назва)

Рік підготовки:

Змістових модулів – 1

Спеціальність (професійне спрямування)

політологія

4







Семестр

Загальна кількість годин – 52

2




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 2

самостійної роботи студента - 4


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалавр

13 год.




Практичні, семінарські

13 год.




Лабораторні






Самостійна робота

26 год.



ІНДЗ:

Вид контролю: залік



Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання – 1:2.



  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета: розглянути та дослідити основні моделі організації державної влади, а також способи її взаємодії з громадянським суспільством, що виявляється у різних формах державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму.

Завдання: розкрити суть категорій «форма держави», «форма державного правління», «форма державно-територіального устрою», «політичний режим» та на цій основі визначити та проаналізувати особливості їхнього співвідношення; дослідити основні етапи становлення транзитологічної парадигми як специфічної пояснювальної схеми змін форми держави та політичного режиму, розкрити її основні концептуальні положення; визначити суть та основні ознаки демократичного та авторитарного режиму та на цій основі дослідити один із феноменів трансформації поставторитарних держав – гібридний політичний режим; апробувати набуті теоретичні знання на прикладі дослідження політичного режиму України, а також її найближчих сусідів – Росії, Білорусі, Польщі та Молдови.

За результатами вивчення курсу студент повинен



знати: суть та специфіку співвідношення категорій «форма держави», «форма державного правління», «форма державно-територіального устрою» та «політичний режим»; концептуальні положення транзитологічної парадигми та особливості її застосування у контексті дослідження трансформації політичних режимів пострадянських держав; основні ознаки демократичного, авторитарного та гібридного політичного режиму; особливості функціонування політичного режиму України, Росії, Білорусі, Польщі та Молдови.

вміти: розрізняти основні форми державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму; застосовувати концептуальні положення транзитологічної парадигми для дослідження політико-державних перетворень у пострадянських країнах, зокрема в Україні, Росії, Білорусі, Польщі та Молдові; на основі набутих теоретичних знань визначати форму державного правління, державно-територіального устрою та тип політичного режиму у досліджуваних державах.

Міжпредметні зв’язки:
Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Нормативна навчальна дисципліна “Сучасні форми держави” є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” та пов’язана з такими дисциплінами як “Теорія систем”, “Сучасні теорії модернізації”, “Технологія політичного процесу”, “Політична опозиція”, “Соціальна держава”.


  1. Програма навчальної дисципліни


Тема 1. Теоретико-методологічні аспекти визначення категорій «форма держави», «форма державного правління», «форма державно-територіального устрою» та «політичний режим».

Розкривається суть категорій «форма держави», «форма державного правління», «форма державно-територіального устрою», «політичний режим». Досліджується особливості співвідношення між цими категоріями. Так, зокрема, у сучасній політичній науці розрізняють два головні підходи щодо визначення поняття «політичний режим»: перший – інституціональний, представники якого схильні ототожнювати політичний режим з такими поняттями, як «форма правління» або «державний устрій», зосереджуючись на аналізі формально-юридичних засад організації та функціонування інститутів державної влади. Другий – соціологічний, представники якого приділяють першочергову увагу осмисленню тих зв’язків між суспільством та державою, які склались реально і необов’язково відповідно до визначених конституцією та іншими правовими актами норм політичної поведінки. Об’єктом аналізу тут є не тільки органи держави або інші формальні політичні інститути, а й ті, часом не наділені офіційним статусом, угруповання, які реально впливають на реалізацію влади.

На підставі порівняльного аналізу зазначених підходів виявлено, що саме спрямованість наукових пошуків у рамках соціологічного підходу робить його адекватнішим з погляду осмислення феномену політичного режиму, а також надає йому значну перевагу порівняно з інституціональним підходом у контексті дослідження недемократичних форм політичних режимів, суть яких неможливо відобразити, аналізуючи тільки формально-юридичні засади їхнього функціонування.

Окрім цього, наголошується на некоректності ототожнення політичного режиму з формою правління, оскільки категорія «форма правління», охоплюючи собою лише такий аспект функціонування політичної системи, як спосіб організації влади, зумовлений принципами взаємовідносин вищих державних органів, відображає лише один із компонентів політичного режиму. До того ж форма правління поряд із формою державного устрою є елементом форми держави, а поняття «політичний» є значно ширшим, ніж поняття «державний».


Тема 2. Поняття «переходу» («транзиту») як центральна категорія транзитологічної парадигми.

На підставі аналізу процесу становлення транзитологічного підходу доведено, що його центральною категорією є поняття «переходу (транзиту)», яке визначено як процес, що охоплює період між початком змін і подальшим розпадом одного типу консолідованого режиму й утворенням на його місці іншого типу консолідованого режиму.

Протягом перших трьох етапів становлення та утвердження транзитологічної парадигми (у 70-80-ті роки ХХ ст.) була сформована так звана класична модель переходу, яка розглядає цей процес як послідовність трьох етапів: 1) лібералізація авторитарного режиму; 2) встановлення демократичного правління; 3) консолідація демократичного режиму. Її головна особливість – заданість результату переходу: як єдино можливий кінцевий пункт суспільно-політичних трансформацій розглядається становлення демократичного режиму. Тобто, перехід у рамках цієї моделі є лише «переходом до демократії».

Досвід посткомуністичних трансформацій пострадянських країн, у більшості з яких були сформовані різні форми недемократичних режимів, у тім числі гібридні, засвідчив теоретичну неадекватність застосування зазначеної схеми для дослідження та пояснення суспільно-політичних перетворень у цих країнах. Саме тому для теоретично послідовного та емпірично адекватного відображення суті та динаміки змін типів політичних режимів пострадянських країн треба використовувати розроблену російським дослідником В.Гельманом модель «переходу з відкритим фіналом», у рамках якої транзит представлений як процес зміни одного типу консолідованого режиму в інший, що відбувається за такою схемою: 1)послаблення попереднього режиму; 2)розпад попереднього режиму; 3)невизначеність; 4)вихід з невизначеності=становлення нового режиму; 5)консолідація нового режиму.


Тема 3. Демократичні та авторитарні політичні режими: основні підходи до концептуалізації та індикатори визначення.

Феномен демократії потребує як нормативної (чим вона повинна бути в ідеалі), так і процедурної (чим вона є фактично) дефініції. Ця остання виконує функцію операціоналізації нормативних визначень демократії, конвертуючи її визначення на кшталт «влада народу, яке здійснюється народом заради народу» у чіткий каталог індикаторів (критеріїв) демократичного урядування. Звернення до цього каталогу дає змогу фіксувати в контексті порівняльних досліджень відмінності між різними типами демократичних режимів, визначаючи ступінь їхньої відповідності демократичному ідеалу (нормативній дефініції демократії), та ідентифікувати належність того чи іншого режиму до розряду демократичних.

Зведення каталогу демократичних процедур тільки до проведення періодичних і конкуренційних виборів (так звана мінімалістська традиція розуміння демократії) не в стані відобразити суть сучасної демократії, яка виходить далеко за межі виборчих процедур. Тому, опираючись на концепцію «поліархії» Р.Даля та підхід щодо визначення сутнісних ознак демократичного режиму Т.Карл та Ф.Шміттера, розроблено розширений (11 позицій) каталог індикаторів демократичного урядування.

Аналогічно абсолютно недостатнім є представлення авторитаризму лише як режиму, в рамках якого вибори або взагалі не відбуваються, або якщо і відбуваються, то з обов’язковою перемогою кандидатів від влади. Враховуючи необхідність точнішого відображення суті цього типу режиму, звертаючись до підходів щодо визначення характерних ознак авторитаризму, зокрема таких дослідників, як Дж.Сарторі, А.Перлмуттер, Дж.Меллой, Х.Лінц, Г.О’Доннелл, С.Хантінгтон, А.Степан, запропоновано розширений (13 позицій) каталог індикаторів авторитарного режиму.



Тема 4. Еклектика демократії та авторитаризму – гібридні політичні режими: основні індикатори визначення.

Розкрито суть головних підходів щодо концептуалізації гібридних політичних режимів. Зокрема, виділено три підходи. У рамках першого гібридні режими розглядають як «неповні» або «дефектні» демократії з визначенням тих їхніх ознак, які не дають підстави ідентифікувати їх як ліберальні демократії (зокрема, Ф.Шміттер, Г.О’Доннелл, Ф.Закаріа, Л.Даймонд, Р.Саква, А.Браун, Є.Коростелєва, В.Меркель, А.Круассан, Г.Гілл). У контексті другого підходу ці режими представлені як лібералізований або демократизований авторитаризм з зазначенням тих їх особливих ознак, які нехарактерні для класичного авторитарного режиму (Ф.Роедер, М.Оттауей, Л.Вей, С.Левіцкі). Представники третього підходу (наприклад, Т.Карозерс, Х.Балзер) взагалі відмовляються від використання категорій «авторитаризм» або «демократія» в контексті дослідження гібридних форм політичних режимів, враховуючи в своїй класифікації характерніші ознаки цих режимів, які відрізняють їх як від демократії, так і від авторитаризму, що зумовлює появу таких визначень, як режим «керованого плюралізму», режим «безплідного плюралізму», режим «домінуючої влади».

На підставі аналізу та синтезу зазначених підходів запропоновано визначення гібридного типу політичних режимів, їхню класифікацію, а також бачення системи індикаторів цього типу режимів (10 позицій).
Тема 5. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Росії.

Здійснено комплексний аналіз практики організації та функціонування державної влади в РФ, а також методів і засобів взаємодії вздовж лінії «держава-суспільство-громадянин».

Для визначення типу сучасного політичного режиму Росії розроблено методику підрахунку індикаторів гібридного режиму, результати якого (підрахунку) подано у вигляді двох шкал: перша шкала («негібридний-гібридний режим») призначена для ідентифікації належності певного політичного режиму до гібридного типу. Друга («демократія-авторитаризм») – для визначення, про який саме тип гібридного режиму йдеться у кожному конкретному випадку: гібридний режим з превалюванням демократичних елементів (режим демократичної ситуації), гібридний режим з превалюванням авторитарних елементів (режим авторитарної ситуації), гібридний режим (у вузькому значенні) з тенденцією розвитку у бік демократії (напівдемократичний режим) чи гібридний режим (у вузькому значенні) з тенденцією розвитку у бік авторитаризму (напівавторитарний режим). На основі застосування цієї методики здійснено класифікацію форми державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму Російської Федерації.
Тема 6. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Білорусі.

Проаналізовано способи формування та обсяг повноважень центральних інститутів державної влади Білорусі, розкрито характер реальної взаємодії між гілками влади на горизонтальному та вертикальному (у розрізі «центр-регіони») рівні. Визначено особливості перебігу виборчих процесів в країні, стан електоральної конкуренції, досліджено можливості для ведення опозиційної діяльності в рамках режиму, а також для доступу громадян до альтернативних джерел інформації. Проаналізовано ситуацію з взаємодією держави з незалежними громадськими організаціями, розкрито характер участі правоохоронних, судових і контрольно-ревізійних органів у політичному житті країни, визначено домінуючий тип політичної культури суспільства. За наслідками проведеного аналізу, а також за допомогою розробленої методики підрахунку індикаторів гібридного режиму здійснено класифікацію форми державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму Білорусі.


Тема 7. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Польщі.

Здійснено комплексний аналіз практики організації та функціонування державної влади у Республіці Польща, розкрито характер взаємодії між гілками влади на горизонтальному та вертикальному рівнях, а також визначено особливості взаємодії між державою (владою) та громадянським суспільством. За наслідками проведеного аналізу здійснено класифікацію форми державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму Польщі.


Тема 8. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Молдови.

Досліджено практику організації та функціонування державної влади у Республіці Молдова, розкрито характер взаємодії між гілками влади на горизонтальному та вертикальному рівнях, а також визначено особливості взаємодії між державою (владою) та громадянським суспільством. За наслідками проведеного аналізу здійснено класифікацію форми державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму Молдови.


Тема 9. Особливості функціонування політичного режиму сучасної України.

Проаналізовано способи формування та обсяг повноважень центральних інститутів державної влади України, розкрито характер реальної взаємодії між гілками влади на горизонтальному та вертикальному (у розрізі «центр-регіони») рівні. Визначено особливості перебігу виборчих процесів в країні, стан електоральної конкуренції, досліджено можливості для ведення опозиційної діяльності в рамках режиму, а також для доступу громадян до альтернативних джерел інформації. Проаналізовано ситуацію з взаємодією держави з незалежними громадськими організаціями, розкрито характер участі правоохоронних, судових і контрольно-ревізійних органів у політичному житті країни, визначено домінуючий тип політичної культури суспільства. За наслідками проведеного аналізу, а також за допомогою розробленої методики підрахунку індикаторів гібридного режиму здійснено класифікацію форми державного правління, державно-територіального устрою та політичного режиму України.



4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

Усього

у тому числі

Усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср

л

п

лаб

інд

ср

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Модуль 1

Змістовий модуль 1. Сучасні форми держави: політологічний контекст

Тема1. Теоретико-методологічні аспекти визначення категорій «форма держави», «форма державного правління», «форма державно-територіального устрою» та «політичний режим».



2

2







6




















Тема 2. Поняття «переходу» («транзиту») як центральна категорія транзитологічної парадигми.



2

2







6




















Тема 3 Демократичні та авторитарні політичні режими: основні підходи до концептуалізації та індикатори визначення.



2

2







6




















Тема 4. Еклектика демократії та авторитаризму – гібридні політичні режими: основні індикатори визначення.



1

2







6




















Тема 5. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Росії.



2

2







8




















Тема 6. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Білорусі.




2

2







6



















Тема 7. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Польщі.




2

1







6



















Тема 8. Особливості функціонування політичного режиму сучасної Молдови.
















4



















Тема 9. Особливості функціонування політичного режиму сучасної України.
















4



















Разом – зм. модуль 1




13

13







52



















Усього годин




13


13







52




















5. Теми семінарських занять


з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Особливості визначення та співвідношення категорій «форма держави», «форма державно-територіального устрою», «форма державного правління» та «політичний режим».

2

2

Концептуальні засади транзитологічної парадигми як специфічної пояснювальної схеми політико-державних трансформацій.

2

3

Теоретичні аспекти дослідження демократичного та авторитарного політичного режиму.

2

4

Гібридні політичні режими як феномен трансформації поставторитарних держав: критерії визначення.

2

5

Особливості становлення та утвердження політичного режиму сучасної Росії.

2

6

Особливості становлення та утвердження політичного режиму сучасної Білорусі.

2

7

Особливості становлення та утвердження політичного режиму сучасної Польщі.

1




Разом

13


8. Самостійна робота

з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Особливості визначення та співвідношення категорій «форма держави», «форма державно-територіального устрою», «форма державного правління» та «політичний режим».

6

2

Концептуальні засади транзитологічної парадигми як специфічної пояснювальної схеми політико-державних трансформацій.

6

3

Теоретичні аспекти дослідження демократичного та авторитарного політичного режиму.

6

4

Гібридні політичні режими як феномен трансформації поставторитарних держав: критерії визначення.

6

5

Особливості становлення та утвердження політичного режиму сучасної Росії.

8

6

Особливості становлення та утвердження політичного режиму сучасної Білорусі.

6

7

Особливості становлення та утвердження політичного режиму сучасної Польщі.

6

8

Особливості функціонування політичного режиму сучасної Молдови.

4

9

Особливості функціонування політичного режиму сучасної України.

4




Разом

52
следующая страница >>


izumzum.ru