Робоча програма навчальної дисципліни - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Програма І робоча програма навчальної дисципліни 1 15.89kb.
Програма навчальної дисципліни та робоча програма навчальної дисципліни... 1 13.62kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 1 147.8kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 4 503.92kb.
Робоча програма навчальної дисципліни історія української літератури... 1 216.37kb.
Робоча програма навчальної дисципліни історія зарубіжних політичних... 3 627.17kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 020301 Філософія любові напряму... 1 267.08kb.
Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 1 167.34kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 1 270.92kb.
Шипунов Геннадій Володимирович робоча програма 2 327.3kb.
Робоча програма навчальної дисципліни 1 319.88kb.
Аналіз впливу регуляторного акта проекту наказу Державної податкової... 1 53.1kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Робоча програма навчальної дисципліни - страница №1/4




Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України

Львівський національний університет

імені Івана Франка



Кафедра філософії

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС

ЛЬВІВ 2011

Львівський національний університет імені Івана Франка

Кафедра філософії


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчальної роботи
___________________________

“______”_______________2011 р.



РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ



ГНОСЕОЛОГІЯ, ЕПІСТЕМОЛОГІЯ І ПРАКСЕОЛОГІЯ

Галузь знань 0203-гуманітарні науки

напряму підготовки 6.020301- філософія

Філософський факультет

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу


Гносеологія, епістемологія і праксіологія. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 020301 - філософія. - 2011. - 35 с.

Розробник: доцент, канд. філос. наук Добропас І.О.


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри філософії


Протокол № 14 від “24” червня 2011 р.
Завідувач кафедрою філософії
___________________ ( Карась А.Ф. )

(підпис) (прізвище та ініціали)

“25”червня 2011 р.
Схвалено Вченою радою філософського факультету за напрямом 0301 – філософія

Протокол № 137/7 від “30” червня 2011 р.


“01” липня 2011 р. Голова _______________ ( Мельник В.П. )

(підпис) (прізвище та ініціали)


Ó Ірина Добропас, 2011

Ó Львівський національний

університет ім. І. Франка, 2011



  1. Опис навчальної дисципліни

(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Гносеологія, епістемологія і праксіологія”)





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів, – 3

Галузь знань

0203-гуманітарні науки



Нормативна


Модулів – 2

Напрям

6.020301 – філософія



Рік підготовки:

Змістових модулів – 2




3-й




Курсова робота

Семестр

Загальна кількість годин -108

5-й




Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 3

самостійної роботи студента – 3


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

бакалаври




36 год.




Практичні, семінарські




18 год.

Лабораторні

год.

год.

Самостійна робота

54 год.




ІНДЗ:

Вид контролю: іспит


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання –3:3


  1. Мета та завдання навчальної дисципліни


Метою вивчення курсу “Гносеологія. Епістемологія” є осмислення основних закономірностей розвитку пізнавального процесу, механізмів та чинників,що зумовлюють процес вироблення знання.

Завдання вивчення курсу “Гносеологія. Епістемологія” полягає у розгляді та аналізі основних етапів становлення теорії пізнання в історичних та культурних контекстах, в дослідженні поліструктурності та поліфункціональності знання. Особлива увага у курсі надається дослідженню механізмів продукування та функціонування наукового знання.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен:



знати: - основні етапи розвитку гносеології,

  • основні гносеологічні парадигми та їх представників;

  • основну проблематику сучасної гносеології та епістемології;

  • орієнтуватися в шляхах вирішення цих проблем..

вміти: - розрізняти особливості гносеологічних концепцій,

  • аналізувати основні підходи до вирішення фундаментальних

гносеологічних проблем

  • критично аналізувати першоджерела

  • висловлювати власну позицію з приводу розглянутих в курсі проблем.\



  1. Програма навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ I




ТЕМА 1. ПРЕДМЕТ ТА ОСНОВНА ПРОБЛЕМАТИКА ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ

Гносеологія як філософська дисципліна. Діяльність та пізнання як основні форми відношення людини до світу. Співвідношення понять знання та пізнання. Інформація та знання. Проблема походження знання.

Дискусія “онтологізму” та “гносеологізму”: обмеженність цих позицій. Взаємозв’язок онтології та гносеології : взаємне обґрунтування та взаємна проблематизація. Онтологічні передумови гносеології: існування об’єкта, суб’єкта пізнання та пізнавального відношення.

Гносеологія та епістемологія. Специфіка епістемологічного пізнання. Відмінність теорії пізнання та логіки і методології науки.

Поняття су’єкта, об’єкта пізнання та суб’єкт-об’єктних пізнавальних відносин. Гносеологічний та онтологічний аспекти протиставлення су’єкта та об’єкта пізнання. Декартова модель пізнання як суб’ект-об’єктного відношення: фіксація їх розриву. (Об’єкт має зовнішній щодо суб’єкту характер, акт пізнання не впливає на об’єкт). Класичний ідеал пізнання: суб’єкт як знаряддя та містилище для об’єктивного знання. Ідеал об’єктивного знання як основа для панування над об’єктом та його використання. Розрізнення суб’єкта як емпіричного індивіда та як частини розумного цілого для обгрунтування надіндивідуального характеру знання. Поняття трансцендентального суб’єкту. Наївний реалізм (суб’єкт відрізяється і незалежний від об’єкта). Феноменологізм (суб’єкт, що пізнає схоплює не лише об’єкт, але й власні уявлення).

Онтологічне подолання гносеологічної протилежності суб’єкта та об’єкта. Тотожність мислення та буття як умова можливості пізнання. Пізнання ак справжня приналежність істиному буттю (Платон, релігійно-містичні вчення). Пізнання як розкриття власної сутності (Гегель). Ідея діалектичної єдності суб’єкта та об’єкта (Гегель, марксизм) .

Критика суб’єкт-об’єктного відношення в філософії діалогу. Феміністична критика науки як суб’єкт-об’єктного відношення та деконструкція її функції знарядя домінування та підкорення. Фундаментальне пізнавальне відношення суб’ект-об’єкт та проблема інтерсуб’єктивності.

Поняття суб’єкту пізнання та свідомості: подібність та відмінність. Гносеологічний суб’єкт як індивідувльна та надіндивідуальна свідомість. Характеристика свідомості: темпоральність, інтенціональність, ідеальний характер. Свідомість та самосвідомість. Проблема самосвідомості в европейській філософії. Свідомість як “світло”. Ідея “гносеологічної робінзонади” як ствердження автономії індивідуального суб’єкта, наділенного Богом здатністю до достовірного пізнання істини. Авторитети та традиції як носії помилок. Трансцендентальний суб’ект та індивідуальна свідомість. Поппероовська критика розуміння знання як індивідуального психічного стану. Основна ідея Поппера “епістемологія без суб’екта пізнання”.

Основна проблематика гносеології та епістемології. Проблема походження та обгрунтування знань. Проблема пізнаваності світу та меж знання. Проблема істинності знання та його обґрунтування.

Основні гносеологічні програми та стратегії. Наївний реалізм (Берклі), тотожність мислення та буття (Парменід, Гегель), феноменологізм. Гносеологічний оптимізм та гносеологічний песимізм. Агностицизм. Скептицизм. Догматизм. Релятивізм. Основні аргументи скептицизму. Співвідношення понять агностицизму, скептицизму, релятивізму. Чи є скептицизм ірраціональним. Знання як виправдане вірування

Гносеологія та тип культури: Схід та Захід.

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ КОНТЕКСТІ

ТЕМА 2. ГНОСЕОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ В ДОБУ АНТИЧНОСТІ ТА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Метафізична теорія пізнання
Специфіка постановки гносеологічних проблем в добу античності. Проблема співвідношення загального та одиничного та гносеологічна проблематика. Об’єктивістський характер теорії знання. Епістема і докса. Апорії Зенона та їх значення для окреслення проблематики теорії пізнання. Сенсуалізм Протагора, Демокріта, Епікура, Лукреція Карра. Раціоналізм Сократа, Платона, Аристотеля. Раціональне та ірраціональне в пізнанні: теорія анамнезу. Аристотелівська теорія досвіду. Теоретико-пізнавальні особливості античної софістики та скептицизму. Релятивізм та діалектика.

Метафізична цінність знання в середньовічній культурі. Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії. Концепція чистої віри (Тертулліан), двоїстої істини (Авввероес, Т. Аквінський), гармонії віри та розуму (Климент Олександрійський, Августин). Середньовічна діалектика та містика (Абеляр та Бернард Клервосський). Гносеологія кафетатична та апофетична ( Максим Сповідник, ісіхазм).

Теорія загального: лінія Платона та Аристотеля (номіналізм, реалізм). Номіналізм та розвиток протонаукового пізнання.

Проблема співвідношення знання та віри в сучасній гносеології. Енцикліка папи Іоана Павла П “Знаня та віра”. Знання, віра, сумнів.



ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (2)

ТЕМА 3. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В ДОБУ НОВОГО ЧАСУ

РАЦІОНАЛІЗМ

(теоретико-пізнавальний психологізм)

Передумови формування гносеології Нового часу в добу Відродження та Реформації. Гносеологический оптимизм та автономність розуму. Історичні засади “наукового світогляду” та передумови виникнення філософського суб’єктивізму.

Теорія «вченого незнання» Н. Кузанського: чотири ступени пізнання: чуттеве сприйняття, розсудок, розум, інтуїція. Математичний раціоналізм та містика, діалектика в философии Кузанского. Телезіо про досвід та відчуття як джерело пізнання природи. Сумнів як передумова пізнання в гносеології Дж.Бруно. Скептицизм Монтеня. “Філософувати-означає сумніватися”

Розвиток емпіричного методології та математизація знання в діяльності природодослідників (Галілей, Копернік, Мікельанджело)

Психологізм у теорії пізнання. Співвідношення понять суб’єктивізму, натуралізму, психологізму на тлі співвідношення метафізики та теорії пізнання Нового часу. Поняття методу пізнання. Змішання обґрунтування та походження знання. Ідея достовірного першоелементу знання. Епістемологічний фундаменталізм психологізму. Психологізм та принцип онто-гносеологічної відповідності.

Проблеми, з якими стиається раціоналізм при поясненні пізнання: необхідність пояснення передуставленої гармонії, неспроможність пояснити роль досвіда у пізнані, недостатність істин разума для побудови науки, непояснена роль «неясних, нечітких» ідей в розвитку науки.

Радикальний раціоналізм Р.Декарта. Картезіанський дуалізм і джерело достовірності знань. Дедукція як метод пізнання та обґрунтування. Дискусія про спосіб існування вродженних ідей. Суперечності психологістського раціоналізму.

Монадологія та теорія пізнання Ляйбніца. “У розумі не має нічого, чого не було б у відчуттях, окрім самого розуму”.

Панлогізм та субстанціоналізм Спінози. «Немає вроджених ідей, є лише вродженні здібності» Чотири способи набуття знань. Вчення про інтуїцію. Проблема істини. “Істина є мірилом самої себе і брехні”

Кардіоцентризм Паскаля. Поняття серця в пізнанні. Поняття людини як мислячої очеретини.



ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (3)

ТЕМА 4. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В ДОБУ НОВОГО ЧАСУ

ЕМПІРИЗМ

Ф. Бекон як теоретик та фундатор наукового типу мислення. Ф. Бекон про основні причини помилок у пізнанні: вчення про ідоли. “Новий Органон” як нова логіка пізнання дійсності. Сенсуалізм та емпіризм в теорії пізнання Бекона. Вчення про емпіричний метод. Місце індукції в пізнанні.. “Істина – дочка часу, а не авторитету”.

Сенсуалізм Лока та заперечення вроджених ідей. Табула раса. Три джерела пізнання. Локове поняття досвіду (зовнішній та внутрішній). Індукція як метод пізнання та обґрунтування. Поняття ідеї в емпіризмі (прості та складні).

Гобс про місце сенсуалізму та раціоналізму в пізнанні. Сенсуалізм та акциденції. Мовний характер пізнання. Від відчуттів до пізнання завдяки міткам, знакам, іменам, силогізмам. “Істина –дочка розуму”.

Номіналізм Берклі: спосіб існування ідей. Дискусія щодо соліпсизму.

Г’ юм про два вида понять: чуттеві та рефлексійні. Досвідне походження знань. Основні принципи організації чуттевих вражень розумом. Засвоєння ідей через інтуіцію та демонстрацію. Г’м про причиність явищ. Post hoc, ergo propter hoc. Скептицизм Г’юма щодо поняття причини та природної закономірності.

Проблеми, з якими стикаеться психологістський емпіризм: суб’єктивність перцептивного досвіду, проблема первиних та вториних якостей, пошуки “чистого” перцептивного досвіду вільного від інтерпретацій, проблема “інших свідомостей”, труднощі при поясненні наукових законів, принципів математики.

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (4)

ТЕМА 5. ТЕОРЕТИКО-ПІЗНАВАЛЬНИЙ ТРАНСЦЕНДЕНТАЛІЗМ (КАНТ, ГЕГЕЛЬ)
Прагнення Канта створити наукову теорію пізнання. “Коперніканський переворот”, здійснений Кантом в теорії пізнання. Трансценденталізм: розрізнення походження знань та їх обґрунтування. Кантівська критика розуму як обґрунтування розуму, як подолання протилежності між раціоналізмом та емпіризмом. Апріорне знання. Необхідність та всезагальність як критерії апріорності. Поняття синтетичних суджень апріорі. Простір та час - апріорні форми споглядання, умова існування математики. Інтерсуб’єктивний досвід як умова існування чистого природознавства (природа як об’єкт можливого досвіду). Відмінність суджень сприйняття та суджень досвіду. Апріорні категорії розсудку. Зв’язок розсудку та чуттевості в пізнанні. Активна роль розсудку, його вплив на організцію чутевого досвіду. Феномен та ноумен. Річ в собі та річ для нас. Розсудок та розум. Антиномії Канта та межа пізнання. Агностицизм Канта

Незмінність апріорних форм чуттевості та розсудку у Канта та подолання цього припущення в неокантіанстві. Історично визначені культурні форми як апріорі пізнання.

Гегелевське подолання антиномізму Канта. Едність діалектики, логіки та теорії пізнання як основний принцип філософії Гегеля. Поняття досвіду у Гегеля і спекулятивний принцип онто-гносеологічної відповідності. Циклічна епістемологія Гегеля.

Сенсуалізм, та натуралізм Л.Фойербаха. Відчуття як критерій істини. “Я мислю завдяки відчуттям”, пізнаю “лише те, що існує поза моєї голови”.




ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (5)

ТЕМА 6. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В МОДЕРНІЙ ФІЛОСОФІЇ
Криза раціоцентризму. Наука як теоретичний чинник кризи філософії у Х1Х-поч. ХХ століття. Спроби вирішити гносеологічні проблеми методами конкретних наук: досягнення та невдачі.

Еволюционізм, біологізм Ніцше та Шпенглера, Фройда, марксизм, інтуітивізм, прагматизм – способи подолання розбіжності між емпіричною реконструкцією походження знань і їх обґрунтуванням.

Критика есенціалізму раціоналізму Гайдеггером, Гуссерлем та Сартром.

Усунення суб’єкту пізнання з теорії пізнання. Засади логічного позитивізму.


ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ПІЗНАННЯ В ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКОМУ КОНТЕКСТІ (6)
ТЕМА 7. ПРОБЛЕМИ ПІЗНАННЯ В ПОСТМОДЕРНІЙ ФІЛОСОФІЇ
«Стан постмодерну» (Ліотар) та основні засади постмодерної епістемології. Деконструкція логоцентризму класичної гносеології. Критика есенціалізму. Плюралізм та еклектизм як основні принципи постмодерного аналізу знання. Відмова від метанаративів. Постмодерна раціональність: основні риси.

Поняття дискурсу. Дискурс та владні політики. Знання та влада. М.Фуко: від «археології знання» до «волі до істини».

Феміністична критика епістемології. Засади нової феміністичної епістемології.

следующая страница >>


izumzum.ru