Портрет області - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Урок по теме «Отряд двукрылые. Портрет мухи» 1 60.19kb.
Конспект урока музыки в 4 классе на тему: «портрет в музыке и живописи» 1 41.98kb.
Транскордонне співробітництво вінницької області: можливості розвитку... 1 53.88kb.
35. подложная надпись на портрете якобы ивана грозного, датируемом... 4 900.88kb.
Вінницький апеляційний адміністративний суд справа №4/258 1 65.21kb.
Закріплення вивченого про числівник, його роль у мовленні Мета 1 53.51kb.
Розпорядження голови обласної державної адміністрації 31. 05. 1 97.38kb.
Реферат на тему: «Иван : исторический портрет» 1 201.04kb.
Наказ Держуправління онпс у Волинській області 1 67.26kb.
Миколаївська обласна рада професійних спілок 1 30.19kb.
Україна судововишнянська міська рада мостиського району львівської... 1 45.25kb.
Рівнево-типологічні особливості сугестивно-педагогічних ціннісних... 1 160.38kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Портрет області - страница №1/1



Г
олубівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Новомосковської районної ради

Дніпропетровської області

51230 вул. Леніна, буд. 17, с. Голубівка

Новомосковський район, Дніпропетровська область

тел. (05693)53193

Е-mail: sndgolubovka@ukr.net

«Дніпропетровщина – регіон лідер у сфері екології»



Виконали: учні 9-Б класу

Класний керівник: Гладкова О.О.
2012

ДНІПРОПЕТРОВЩИНА

Портрет області


Географічне місцезнаходження

Дніпропетровська область знаходиться у південно-східній частині України, в басейні середньої і нижньої течії Дніпра. На сході вона межує з Донецькою, на півдні - із Запорізькою і Херсонською, на заході - з Миколаївською та Кіровоградською, на півночі - з Полтавською та Харківською областями України.

Територія області - 31,9 тис. км, що складає 5,3% території країни.

Природа

  Область розташована у степовій зоні республіки. Ландшафт тут переважно рівнинний. На заході області простяглось значно почленоване Придніпровське узвишшя (висота до 209 м). У південно-східну частину її входять відроги Приазовського узвишшя (до 211 м). Центральна частина зайнята Придніпровською низиною, яка на півдні переходить в Причорноморську. З північного заходу на південний схід область перетинає ріка Дніпро, до басейну якої належать її притоки - Оріль, Самара із Вовчою, Мокра Сура, Базавлук, Інгулець із Саксаганню та інші.

В області близько 1,5 тисячі водойм та ставків площею понад 26 тисяч гектарів. На півдні територія області омивається водами рукотворного Каховського моря.

3,5% території області займають ліси, головним чином по долинах річок Дніпра, Орелі, Самари і Вовчої. Найбільш значні лісові масиви - Самарський бір, що тягнеться уздовж берега Самари, та Дібровський ліс, розташований на південному сході Покровського району.



Клімат

Дніпропетровщина розташована в зоні помірних широт. Клімат області помірно-континентальний. В цілому він характеризується відносно прохолодною зимою і спекотним літом. Середня річна температура в межах +7 +9 градусов С. Найбільш холодний місяць - січень (-4 -6 градусов С), найтепліший - липень (+21 +230 С). Річна кількість опадів збільшується від 400-430 мм на півдні до 450-490 мм на півночі. Кількість сонячних днів складає в середньому 240 на рік.



Природні ресурси краю

За різноманітністю і значимістю природних ресурсів Дніпропетровська область є однією з найбагатших в Україні.

Майже на всій території області переважають родючі чорноземні грунти. Розгалуджена система водопостачання дозволяє вести інтенсивне сільське господарство.

Славиться Дніпропетровщина своїми надрами. В її підземних коморах значні запаси залізної і марганцевої руд, кам`яного та бурого вугілля, є нафта, природний газ, рідкісні та кольорові метали. Потужною товщею вздовж річки Інгульця більше як на 100 км залягають залізні руди Криворізького басейну. Значні родовища руд - Оріхово-Павлоградська та Чортомлицька магнітні аномалії, Жовтянське родовище. Є поклади титану, рутило-ільменітових руд, цирконію, нікелю, кобальту.

В родовищах Західного Донбасу залягають промислові поклади кам`яного вугілля, буре вугілля виявлено у П`ятихатському, Верхньодніпровському, Криворізькому і Синельниківському районах, нафта та природний газ - у Царичанському і Новомосковському районах. В Широківському районі знайдено боксити. Є в області різноманітні корисні копалини для потреб будівництва - каоліни, вогнетривкі, глини, вапняки, величезні поклади граніту - Бородаївське, Нікопольське, Кудашівське родовища. Останніми роками на території області виявлено промислові запаси золота.



Досягнення Дніпропетровщини в екологічній сфері у 2011 році

У 2011 році на Дніпро­пет­ровщині бу­ло успішно ре­алізо­вано ряд еко­логічних ініціатив.

Бурхливий процес світового економічного розвитку породив безвідповідальне ставлення людей до природи. Він привів до вольових рішень, які виявилися і можуть у найближчій перспективі виявитися згубними для екосистем, які формувалися тисячі й мільйони років. Екологічна система нашої планети стоїть перед загрозою деградації. Це парниковий ефект, дефіцит кисню і озонові діри, кислотні дощі, згубні концентрації радіоактивних ізотопів, різних хімічних забруднень ґрунту, води і харчових продуктів.

За твердженням британського журналу The Economist, тверді відходи, - це екологічна проблема, що викликає найбільшу заклопотаність жителів розвинених країн. Тому утилізація відходів віддавна є важливою проблемою розвинених країн. У зв’язку з цим на Дніпропетровщині у рам­ках об­ласної прог­ра­ми по­вод­ження з твер­ди­ми побутовими відхо­дами по­будо­вано нові поліго­ни.



Дніпропетровщина будує нові полігони для сміття!


Трохи більше, ніж за рік на Дніпропетровщині з'являться три нових полігони бля твердих побутових відходів. Ці об'єкти будуть збудовані в П'ятихатках, Жовтих Водах та у Юріївці.

При цьому, в останніх двох населених пунктах полігони будуть введені в експлуатацію вже до кінця поточного року, вони вже будуються коштом обласного екологічного фонду, а в Жовтих Водах -  і за рахунок радіаційного фонду.

Крім того, незабаром має з'явитися і полігон, який обслуговуватиме Дніпропетровськ та Дніпропетровський район, а також Дніпродзержинськ.

Вже розпочато підготовчі роботи з розробки проекту цього об'єкту. Розташовуватиметься він, як передбачається, між Дніпропетровськом та Дніпродзержинськом, а фінансуватимуть його будівництво всім світом: і коштом міських бюджетів обох населених пунктів, і обласним коштом. На саме ж будівництво піде приблизно рік.

Для підви­щен­ня енер­го­ефек­тивності та покра­щен­ня еко­логічно­го ста­ну на підприємствах об­ласті відбу­лося масш­таб­не запровадження енер­гозберіга­ючих технологій. Та­кож ре­алізо­вано ряд про­ектів що­до припинен­ня заб­рудне­них скидів у річку Дніпро. Про­дов­жуєть­ся вивіз неп­ри­дат­них хімічних за­собів за­хис­ту рос­лин за те­риторію об­ласті. В рам­ках ре­алізації пілот­но­го проек­ту зі ство­рен­ня ав­то­мати­зова­ної сис­те­ми комп­лек­сно­го еко­логічно­го моніто­рин­гу довкілля міст Дніпро­пет­ровськ, Дніпродзержинськ та Кри­вий Ріг в м Дніпро­пет­ровськ вве­дено в екс­плу­атацію пост контро­лю і спос­те­режен­ня за заб­руднен­ням ат­мосфер­но­го повітря. Бу­дуєть­ся Півден­ний обхід міста Дніпро­пет­ровськ - найбіль­ший інфраструктурний про­ект Дніпро­пет­ровщи­ни за ро­ки не­залеж­ності Ук­раїни, який дозволить змен­ши­ти еко­логічне на­ван­та­жен­ня на місто. Презен­то­вано найбільш масштабний за всю історію Ук­раїни за об­ся­гами фінансуван­ня та зап­ла­нова­ними природоохо­рон­ни­ми за­хода­ми до­кумент - Дов­гост­ро­кову регіональ­ну прог­ра­му з вирішення еко­логічних проб­лем Крив­ба­су.

2012 ста­вить нові зав­дання та цілі. У рам­ках Комп­лек­сної стра­тегії роз­витку Дніпро­пет­ровщи­ни стоїть важ­ли­ве зав­дання - змен­ши­ти до 2015 ро­ку шкідливі ви­киди в нав­ко­лишнє се­редо­вище на 30%. Та­кож пла­нуєть­ся про­дов­ження будівницт­ва об'їзної дороги нав­ко­ло Дніпро­пет­ровсь­ка, зок­ре­ма, ре­алізація її дру­гої чер­ги. Потрібно продовжи­ти, роз­по­чате в 2011 році, ство­рен­ня ав­то­мати­зова­ної сис­те­ми комп­лек­сно­го еко­логічно­го моніто­рин­гу міст Дніпро­пет­ровськ, Дніпрод­зержинськ та Кри­вий Ріг. Та­кож не­обхідно бу­де про­дов­жу­вати діяльність що­до ство­рен­ня, роз­витку та роз­ши­рен­ня заповідних об'єктів та те­риторій.

Успішне втілен­ня усіх наміче­них планів та вирішен­ня еко­логічних проб­лем Дніпро­пет­ровщи­ни мож­ли­во ли­ше об'єдна­ними зу­сил­ля­ми усіх гілок та рівнів ви­конав­чої та за­коно­дав­чої вла­ди, ор­ганів місце­вого са­мов­ря­дуван­ня, про­мис­ло­вих підприємств, науковців, гро­мадсь­кості та кож­но­го меш­канця Дніпро­пет­ровсь­кої об­ласті.

Визначено напрями роботи екологічної громадськості Дніпропетровщини на 2012 рік


Наприкінці 2011 року в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області відбулось засідання громадської ради організацій природоохоронного спрямування при Держуправлінні за участю представників Державного управління. На засіданні розглянуто результати діяльності громадської ради, хід виконання рішень ради, визначено основні напрями діяльності громадської ради на 2012 рік. Серед основних питань можна відмітити: вирішення проблемних питань у сфері поводження з твердими побутовими відходами; розгляд проблем техногенного навантаження міста Дніпропетровська у зв’язку з розміщенням підприємств з акумуляторного виробництва; щодо проблеми регулювання чисельності безпритульних тварин у містах Дніпропетровської області; щодо європейського досвіду залучення промислових підприємств до поліпшення стану довкілля в рамках політики корпоративної соціальної відповідальності та інші.

Також у 2012 році планується участь громадської ради та Державного управління в природоохоронних акціях: "Чиста Україна – Чиста Земля", "День довкілля", "Першоцвіт Дніпропетровщини", "Свято зустрічі птахів", "Дах для птаха", "Зимовий букет замість ялинки" та ін.


На Дніпропетровщині відкрили новий пост контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря


У рамках розбудови локальної системи моніторингу довкілля в Дніпропетровській області у м Дніпропетровськ введено в експлуатацію пост контролю і спостереження за забрудненням атмосферного повітря (автоматизованої системи екологічного моніторингу).

Автоматизований пост моніторингу забруднення атмосферного повітря призначений для автоматизації контролю забруднення атмосфери, а також для передачі й зберігання інформації про забруднення приземного шару атмосферного повітря. Пост – це спеціальна система спостережень, збору інформації з газоаналітичних приладів контролю й передачі даних. Спостереження ведуться систематично по пріоритетних шкідливих речовинах, характерним для міста Дніпропетровськ (двоокис азоту, окис вуглецю, двоокис сірки) з періодичністю контролю – 1 хвилина.

До складу автоматизованого поста контролю забруднення атмосферного повітря входять: блок газоаналізаторів для контролю концентрацій домішок в атмосферному повітрі, блок керування на основі промислового комунікаційного контролера, мережеве устаткування й програмне забезпечення.

Встановлення постів контролю допоможе розв’язати проблему щодо поліпшення екологічного стану на території області, забезпечить запобігання та спостереження щодо негативного впливу господарської та іншої діяльності суб'єктів екологічного моніторингу.


У Дніпропетровській області введено в експлуатацію очисну установку стоків на Нікопольському заводі феросплавів


На Дніпропетровщині введено в експлуатацію об’єкт «Установка очищення зливових стоків» ВАТ «Нікопольський завод феросплавів».  Цей захід входить до «Програми покращення екологічного стану Дніпропетровської області за рахунок зменшення забруднення довкілля основними підприємствами-забруднювачами на 2007-2015 роки». Всього на реалізацію проекту Нікопольським підприємством профінансовано та освоєно 4 млн. 408 тис. грн.

Екологічний ефект природоохоронного заходу передбачає повне припинення скиду суміші виробничих, зливових та дренажних вод з промислового майданчика заводу та зниження споживання свіжої технічної води, внаслідок чого зменшиться забір води з Каховського водосховища на 10%. Для контролю за якісним та кількісним складом зворотних вод на підприємстві встановлено автоматизовану систему спостереження.



Екологічні проблеми області

На Дніпропетровщині високий рівень урбанізації та індустріалізації, внаслідок чого виник цілий комплекс екологічних проблем. Найбільш складною екологічною ситуацією характеризуються великі промислові агломерати і райони інтенсивного видобутку та переробки корисних копалин - Дніпропетровсько-Дніпродзержинська агломерація, Нікопольський марганцеворудний басейн, Західний Донбас, Кривбас.

В області діє ціла низка установ та організацій екологічного профілю, які на основі наукових розробок створюють програми захисту довкілля, шукають шляхи оптимізації та раціонального природокористування.

На території області є природоохоронні об`єкти - Дніпровсько-Орільський заповідник, ландшафтні, гідрологічні, лісові, орнітологічні заказники, створено значні рекреаційні зони.

Добре відомо, що сучасний стан відносин Людини і Природи на планеті Земля залишається дуже далеким від бажаного. Наслідком цього є велика кількість проблем планетарного рівня, серед яких зміни клімату, засмічення територій, погіршення якості прісної води, зменшення кількості представників флори і фауни. Але деякі з перелічених проблем можна зменшити створенням та поширенням розмірів та якості утримання природно-заповідних територій.

 

І. Природна спадщина Дніпропетровщини

      Змінюваний людиною протягом тисячоліть, а найбільше за останні 200 років, ще й сьогодні приваблює і втішає погляд подорожнього Придніпровський край мальовничістю, різноманіттям і гармонійною стриманістю пейзажів. Однак справжніми перлинами, а іноді –  діамантами спалахують по степах Дніпропетровщини найдорожчі його частини, найчарівніші куточки – осередки, де збереглася дика, первісна природа. Така, якою бачили її запорожці, праслов’яни, а може навіть скіфи та оріони. На території Дніпропетровщини налічується декілька десятків ділянок, де збереглися осередки живої природи.  

                 

         

Альманах «Свята справа» розповідає  про величезні багатства дикої природи   Дніпропетровщини, маловідомих і невідомих для багатьох її жителів проблемах, про людей, які самовіддано зберігають природу.

ІІ.Природні заповідники та пам’ятки природи Дніпропетровщини

  В регіоні існує 139 об’єктів природно-заповідного фонду (1,7% від площі Дніпропетровської області). незважаючи на низку гострих проблем сучасної заповідної справи в Україні, простежується позитивна динаміка розвитку природно-заповідного фонду області. Особливо помітні зміни сталися за останні кілька років, хоча основу для цього природоохоронці готували всі попередні десятиріччя. За період 2008 – 2010 років площа природно-заповідного фонду області збільшилася більш ніж наполовину. За цей час створено 22 нових об’єкти, у тому числі й два перших у регіоні регіональних ландшафтних парки, перший в області дендропарк, а решта – ландшафтні заказники загальнодержавного та місцевого значення і одна ботанічна пам’ятка природи.



   

 

 

 

III. Ботанічний сад Дніпропетровського національного університету

     Ботанічний сад ДНУ в центрі великого промислового міста – це справжній оазис флори серед антропогенного міського середовища. один з основних напрямків роботи Ботанічного саду – відновлення та збереження колекції рідкісних та зникаючих видів світової та місцевої флори, яка нараховує на сьогодні більш 90 видів.

   

   

 

 



IV. Червона книги Дніпропетровської області. Рослинний світ

 

"Кожна частка Землі священна,



кожне сяйво соснової шпильки,

 кожний піщаний берег, кожний туман у лісі,



кожна лука і дзинкотлива комаха є священними"

/Вождь північноамериканських індіанців Сієтл/

 

  Для кожного з нас краса природи пов'язана перш за все з пейзажами рідного краю. Рослинний світ України вражає багатством і різноманіттям. Рослинність лісів, степів, луків, боліт дуже багата і налічує понад 25 тисяч видів рослин. Дніпропетровська область знаходиться в Степовій зоні України, природний рослинний покрив тут зберігся у вигляді фрагментів на загальному фоні розораних площ і представляє собою вузькі смуги по річкових долинах, балках, на площах відчужень, вздовж залізничних колій, а також на природоохоронних територіях у межах природозаповідного фонду. Дніпропетровщина - унікальний край. Багато віків ми користувалися її багатствами, примножуючи славу Придніпров'я. Збереження біорізноманіття - одна з основних "цілей тисячоліття" для України і для нашого регіону. Тому люди, які проживають на нашій землі, повинні мати інформацію, оцінити те природне багатство, яким наділена Дніпропетровщина.



 

      

Книга присвячена памяті першого катеринославського ботаніка і еколога Івана Яковича Акінфієва.
     Червона книга видана у 2010 році за підтримки Дніпропетровської обласної державної адміністрації та за сприяння Дніпропетровської обласної організації ВЕЛ.
     Таку книгу вже давно чекали користувачі бібліотек міста та області: студенти, старшокласники, вчителі-біологи, всі небайдужі до рідної природи.

    А.П.Травлєєв, член-кореспондент НАН України, професор кафедри геоботаніки, грунтознавства та екології у передмові зазначив, що видання Червоної книги Дніпропетровщини є підсумком багаторічних кропітких досліджень. Це унікальне видання зіграє вирішальну роль у збереженні флори степового Придніпров'я, територія якого зосереджена на перехресті флористичних областей - Середземномор'я, Полісся і тайги, Кавказу і Середньої Азії.



Природоохоронні обєкти Дніпропетровщини

Солоний лиман

У багатому на природні скарби Присамар’ї, в самому серці території, що заслуговує найвищого заповідного статусу – біосферного заповідника, широко розкинулося срібне плесо Солоного Лиману – одного з найдивовижніших природних об’єктів Степового Придніпров’я. Цей лиман – найбільше солоне озеро природного походження в Україні, якщо, звісно, не враховувати численні чорноморсько-азовські приморські лимани. Та якщо для приморського регіону такі водойми – не вдивовижу, то для внутрішньої, віддаленої від моря на 300 км частини України – такий лиман – дійсно неабияка екзотика! Загалом у наших степах чимало порозкидано лиманів, особливо – по річкових долинах Орелі, Самари, Вовчої, Сіверського Донця, Конки та ін. Однак всі вони мають тільки ледве підсолену, майже прісну водну, тому й заростають рясно водно-болотяною рослинністю, мають складну, мозаїчну форму берегової лінії з мілководдями, протоками та острівцями... Зовсім інше спостерігаємо на Солоному Лимані – вельми солона, як для внутрішньої водойми, вода, майже позбавлена вищої трав’янистої рослинності, а саме озеро – майже правильної округлої форми з одноманітними за рельєфом чіткими берегами.

Утворився Солоний Лиман у велетенській, але неглибокій чаші на третій терасі Самарської долини, де до земної поверхні підступають підгрунтові води. Залита водою мілководна ділянка площею 3,5 км2 в посушливе й гаряче степове літо перетворюється на велетенський природний випарник: прогріта сонцем вода звітрюється в атмосферу, а важкі солі залишаються у водоймі і поступово накопичуються: так формується насичений соляний розчин – ропа лиману, яка є, в свою чергу, дуже своєрідним екологічним субстратом: мертва на перший погляд вода, позбавлена вищої водної рослинності, риб, інших видимих оком водних мешканців, насправді кипить життям іншим – незримим: міріади численних і різноманітних мікроскопічних бактерій, водоростей, дрібних рачків знаходять в теплих і багатих хімічними елементами водах ідеальні умови для масового розмноження. Їх життєдіяльність підсилює в багато разів процеси накопичення у донних мулистих відкладах лиману різних макро- та мікроелементів. Так, завдяки сонцю і мікроорганізмам, Лиман є своєрідною “збагачувальною фабрикою”, кінцевим “продуктом” якої є потужний шар специфічного органічного мулу, в якому сконцентровані у значній кількості ледве не всі відомі в природі хімічні елементи. Такий мул є біохімічно і фізіологічно активним, і саме цим пояснюються його унікальні цілющі властивості, здавна відомі людям.



Солоний лиман – озеро в Новомосковському районі.

 Грязі Солоного лиману почали спрямовано використовувати для лікувальних цілей ще з кінця 1930-х років, а згодом на його берегах збудували єдину в Степовому Придніпров’ї бальнеологічну лікарню-санаторій. Однак, захоплення грязелікуванням в останні десятиріччя набуло неабияких масштабів: і будівництво нових корпусів, і надмірний забір мулів з лиману, і зростання кількості рекреантів негативно позначаються на здоров’ї самого озера. Тепер Лиман, виліковуючи тисячі людей, сам потребує лікування, а найкращим режимом для нього був би режим спокою і невтручання. Адже, крім того, що змінюється досить вразливий і своєрідний біогеохімічний режим водойми, потерпають і його корінні мешканці – тисячі видів різних водних та прибережних істот, серед яких занесені до Червоної книги України рослини й тварини, хоча особлива гордість озера – це популяції унікальних ендемічних видів організмів, які мають обмежене поширення і вузько пристосовані до своєрідних засолених умов існування. Серед них такі раритети, як сосюрея солончакова та подорожник Шварценберга.

 

Теплі мілководдя, насичені мікроскопічним життям, є ідеальним місцем для харчування водоплавних птахів, найперше – численної групи куликів, як у гніздовий, так і в осінньо-весняний міграційний період. А великий острів посередині лиману – традиційне місце для пташиних колоній. В останні десятиріччя його повністю опанували сріблясті мартини, а все розмаїття куликів та крячків перемістилося тепер до маленьких острівців та кіс по краях лиману. Галасливе птаство приваблює сюди й хижих птахів, серед яких нерідко можна побачити й володаря повітряних просторів Присамар’я – орла-могильника.



 

З 1980 року Солоний Лиман є ландшафтним заказником загальнодержавного значення, в якому охороняються не лише саме озеро з усіма його організмами, але й берегові екосистеми (у складі охоронної зони заказника) з багатим лучним різнотрав’ям, в якому домінують угруповання костриці східної. Ближче до лісу можна зустріти навіть червонокнижні орхідеї-зозулинці. Лиман відіграє важливу роль у регулюванні водного балансу Самарської долини, і певна річ, має стати одним з ключових природних об’єктів заповідної зони біосферного заповідника “Самарський бір”.



Дніпровсько-Орільський природний заповідник

Дніпровсько-Орільський природний заповідник створено постановою Ради Міністрів УРСР від 15 вересня 1990 року № 262 на базі загальнозоологічного та орнітологічного заказників "Таромський уступ" та "Обухівські плавні".

Заповідник створено з метою збереження унікального ландшафту долини середнього Дніпра і ріки Оріль з комплексом характерної флори і фауни. Він є природоохоронною науково-дослідною установою загальнодержавного значення. В установі працюють 71 чоловік, з них у науковому підрозділі - 5, у службі охорони - 15 осіб.

Заповідник репрезентує ландшафт і біорізноманіття долини Дніпра та заплави його притоки - р. Орілі, а також їх акваторій. Загальна площа заповідника становить 3766,2 га. Суходільна границя заповідника проходить паралельно береговій лінії р. Дніпро (Дніпровське, або Запорізьке водосховище), в околицях с. Миколаївка Петриківського району. Від оз. Велика Хатка вона круто повертає на північ і співпадає з контурами лісового масиву (штучні лісові насадження). Крайня північна точка території утворює вершину трикутника, від якої границя продовжується на схід, переходить на лівий берег р. Оріль (нове русло) і проходить вздовж нього до місця впадіння в р. Дніпро. Водна границя заповідника проходить по акваторії водосховища від гирла Орілі до Таромського уступу включно з островами Кам'янистим (квартал 45), Крячиним (квартал 44) і частково Корчуватим (квартал 61). Далі границя заповідника йде вздовж берегової лінії Дніпровського водосховища до Миколаївського уступу. Вздовж границі заповідника по акваторії Дніпровського водосховища встановлена 50-ти метрова охоронна зона, а всього площа його охоронної зони становить 3125 га.

Ця унікальна територія природно-заповідного фонду України знаходиться в центрі сучасного індустріального регіону, серед промислового ландшафту, садово-городніх кооперативів тощо. Будівництво Дніпрогесу, освоєння природних ландшафтів, перетворення Дніпра в каскад водосховищ призвели до значної деградації природних екосистем цього регіону.

За фізико-географічним районуванням територія заповідника відноситься до Лівобережно-Дніпровсько-Приазовського північно-степового краю Північно-степової підзони Cтепової зони.



Рослинність, згідно з геоботанічним районуванням, належить до Павлоградського (Дніпровсько-Донецького) округу Приазовсько-Чорноморської степової підпровінції Причорноморської (Понтичної) степової провінції Європейсько-Азіатської степової області.

Заповідник розташовується в основному на двох терасах Дніпра: на добре розвинутій заплавній терасі шириною до 2 км, яка тягнеться смугою вздовж Дніпра на 16 км, і другій терасі, яка займає центральну та північну частини території заповідника.

Рельєф заповідника, крім заплави, в центральній і північній частинах бугристо-гривисто-рівнинний і переходить у піщаний степ. Піщані відклади терас під впливом вітрових процесів, особливо на підвищеннях, прийняли вигляд кучугур. Найвищі абсолютні відмітки поверхні в центральній частині заповідника на кучугурах досягають 65-70 м, переважаючими є відмітки 52-54 м. Зниження відміток спостерігається в заплавах до рівня води в річках, тобто до 51,0-51,5 м., рівень берегової смуги становить 51,4 м.

Найбільш інтенсивні зміни рельєфу на території сучасного заповідника відбувалися після побудови греблі Дніпрогесу у 1932 р. У 1933-1934 рр. рівень води тут було піднято на 1,5 - 2,0 м., що відповідає середньому рівню 49,7 м над рівнем моря. Під час війни 1941 - 1945 років гребля була зруйнована, що повернуло рівень води до попереднього стану.

Після відновлення греблі у 1950 році відновився і рівень води, а після пуску другого блоку Дніпрогесу у 1960-х роках та будівництва Дніпродзержинскої ГЕС рівень води був піднятий до 51,4 м н.р.м. Таким чином, після будівництва каскаду Дніпровських водосховищ загальний підйом рівня Дніпра в районі заповідника, в порівнянні з природним, склав 3,0 - 3,5 м, що призвело до затоплення частини заплави, зміни конфігурації берегів і площі водойм.



Клімат тут сухий і жаркий. Середня температура січня становить -5,5°С, а липня +21,5°С, річна кількість опадів - 430 мм.

На території заповідника відмічено 34 різновиди ґрунтів, серед яких переважають дернові, заплавно-лучні, лучно-болотні та болотні ґрунти.

На сьогодні заповідник - це своєрідний острів майже незміненої дикої природи, що знаходиться в оточенні агроіндустріального ландшафту, "затиснутий" поміж двома промисловими гігантами - містами Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом. Заплавна частина включає фрагментарні ділянки середньозаплавних лісів (в деревостані тополі чорна та біла, верба біла, дуб, в'яз, вільха), вологих та сухих лук, систему заплавних озер з великою кількістю проток, заболочених ділянок, островів. Аренна частина характеризується наявністю ділянок піщаного степу, чагарникових асоціацій із шелюги та чорноклену, штучних соснових та білоакацієвих насаджень. Інтразональність природно-територіального комплексу заповідника надає йому унікальності, відіграє важливу роль в збереженні біорізноманіття флори і фауни всього регіону.

У рослинному покриві заповідника переважають ліси, біля 89% яких відносяться до типу довготривало заплавних. З них найпоширенішими є дубові ліси татарськокленові з переважанням яглиці або конвалії за участю зірочника лісового, розхідника шорсткого, маруни щиткової, гравілату міського, грястиці збірної, медунки темної, фіалки дивної тощо. Крім дубових, незначні площі займають ліси з верби білої, тополі білої, осокора або вільхи.

До Зеленої книги України занесено рослинні угруповання однієї лісової групи асоціацій (група асоціацій звичайнодубових лісів татарськокленових), однієї степової формації (формація ковили дніпровської) та п'яти водних формацій (формації сальвінії плаваючої, водяного горіха плаваючого, куширу донського, латаття білого, глечиків жовтих).

Флора заповідника представлена 731 видом судинних рослин, 34 видами мохоподібних, 25 видами лишайників. З них до Червоної книги України занесено 11 видів, а саме: зозулинець болотний, зозулинець шоломоносний, коручка болотна, тюльпан дібровний, рястка Буше, шафран сітчастий, сон чорніючий, ковила дніпровська, водяний горіх плаваючий, сальвінія плаваюча, пальчатокорінник травневий, до Європейського червоного списку - 3 види: жовтозілля дніпровське, козельці українські та кушир донський.

В межах заповідника охороняються також 64 види рослин, віднесені до рідкісних видів Дніпропетровської області.



На фоні значно збіднення тваринного світу в регіоні територія заповідника значно вирізняється за кількістю видів тварин, що мешкають тут. Загальна кількість видів природної фауни, зареєстрованих у заповіднику, становить більше 2000. Серед безхребетних найбільшим різноманіттям відрізняються комахи, їх під час інвентаризації фауни було відмічено близько 1500 видів, у заповіднику мешкають також 24 види молюсків, 92 види ракоподібних, 3 види губок, 3 види кишковопорожнинних.

Із "червонокнижних" комах на території заповідника зустрічаються совка розкішна, бражник дубовий, ведмедиця велика, дозорець-імператор, жужелиця угорська, жук-олень, ксилокопа звичайна, пістрянка весела, подалірій, сколія степова. цератофій багаторогий і ін, загалом 18 видів.

Із хребетних на сьогодні в межах заповідника виявлено 41 вид риб, 8 - земноводних, 8- плазунів, 174 - птахів, 38 видів ссавців.

Значна площа акваторій заповідника (близько 30% від його загальної площі) обумовила багатство рибного населення цих водойм. З 54 видів риб, які відмічаються в Дніпровському водосховищі, в водоймах заповідника за час його існування зареєстровано 41 вид риб, які відносяться до 13 родин. Створення заповідника позитивно вплинуло на процес збереження та відтворення іхтіофауни регіону. Найбільшим видовим складом та чисельністю риб відрізняються водойми Таромського уступу та руслової частини р. Дніпро. Значну роль водойми заповідника відіграють у відтворенні та нагулі молоді риб всієї верхньої ділянки Дніпровського водосховища, оскільки інші заплавні системи верхів'я водосховища зазнали значної антропогенної трансформації. Найбільш поширені в водоймах заповідника щука, плітка, бобирець, краснопірка, верхівка, лин, верховодка, плоскирка, лящ, гірчак, карась сріблястий, щипавка, судак, окунь, бичок-цуцик. Тут мешкають такі види, як ялець, бобирець, підуст, синець, чехоня, миньок та колючка триголкова, що входять до Червоного списку Дніпропетровської області, зустрічається стерлядь - вид, занесений до Червоної книги України.

Для земноводних природні умови заповідника є оптимальними. Тут мешкають тритон гребінчастий, жерлянка червоночерева, часничниця звичайна, ропуха зелена, квакша звичайна, жаба гостроморда і ін. Із плазунів зустрічаються черепаха болотяна, ящірка прудка, вуж звичайний і водяний, а із рідкісних видів - мідянка і гадюка степова.

Найбільшим видовим різноманіттям хребетних відрізняється орнітофауна. За період існування заповідника за матеріалами інвентаризації на його території відмічено перебування 171 виду птахів із 45 родин, 16 рядів. За характером перебування на території заповідника вони поділяються на пролітних - 16 видів, зимуючих - 14, гніздуючих з невстановленим статусом перебування - 151 вид.

Територія заповідника є місцем концентрації птахів на гніздуванні та в період сезонних міграцій. Частка навколоводних та водно-болотних птахів із загального числа видів становить 35% , хижих птахів - 9%, інших - 56%. Найбільш повно тут представлені горобцеподібні - їх у заповіднику зареєстровано 75 видів.

На сьогодні в заповіднику відмічено 10 видів птахів, які занесені до Червоної книги України, 2 види - з Європейського Червоного списку, 29 видів - рідкісні та зникаючі птахи, котрі підлягають охороні в межах Дніпропетровської області. В заплавній частині заповідника знаходиться найбільша в регіоні колонія сірої чаплі. Із червонокнижних" птахів тут охороняються орлан-білохвіст, скопа, змієїд, гоголь, чернь білоока, коловодник ставковий, кулик-сорока, журавель сірий. Дніпровсько-Орільська заплава віднесена до водно-болотних угідь міжнародного значення.

На сьогодні у межах заповідника виявлено 38 видів ссавців (5 видів комахоїдних, 6 - кажанів, 9 - хижих, 1 - зайцеподібних, 13 - гризунів та 4 - копитних), серед яких 6 видів занесено до Червоної книги України: велетенська вечірниця, мала вечірниця, борсук, горностай, видра річкова, мишівка степова. Тут охороняються також 22 види тварин, що підлягають особливій охороні і занесені до 2 додатку Бернської конвенції.

Із аборигенних видів у заповіднику мешкають їжак білочеревий, вовк, лисиця, заєць-русак, річковий бобер, кабан дикий, козуля та лось європейський, із інтродукованих видів - єнотовидний собака, ондатра, вивірка звичайна та плямистий олень.

Загалом на території заповідник мешкають 12 видів, занесених до Європейського червоного списку, 39 видів, занесених до Червоної книги України, 139 видів тварин, що підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією, та біля 40 регіонально рідкісних видів.

В умовах інтенсивно техногенного і рекреаційного пресу на екосистеми, існування заповідника є умовою збереження біорізноманіття флори і фауни всього регіону.


1


Структура клетки животного



2





Структура клетки растения




2


Строение хлоропластов. Хорошо видны содержащие хлорофилл граны, собранные из стопки тилакоидных мембран. Справа – электронная фотография.



1


Митохондрии.