Починаючи з кінця XX ст в Україні під впливом міжнародної практики формується нова система освіти для дітей з обмеженими можливостям - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Унаслідок прогресуючого погіршення демографічних показників під впливом... 1 164.72kb.
Про затвердження плану заходів щодо створення безперешкодного життєвого... 1 29.52kb.
Ерделі Чи Манайло, чи Бокшай 1 124.24kb.
Програма навчальної дисципліни Змістовий модуль Підготовка педагогічних... 1 67.25kb.
Прилуцька районна державна адміністрація 1 60.41kb.
Серійні самогубства матерів в Полтавській області – плоди ювенальної... 1 44.35kb.
Положення про прийомну сім'ю 1 131.01kb.
Кабінет міністрів україни постанова від 5 липня 2004 р. N 848 Київ... 3 305.96kb.
Зміна фракційного складу бензину а-95 під впливом життєдіяльності... 1 21.12kb.
Український міфологічний мотив моралі в романі П 1 59.65kb.
Інститут Політичної Освіти Представництво Фонду Ганнса Зайделя в... 1 90.98kb.
Психологічний аспект розвитку людського капіталу у віртуальному освітньому... 1 34.84kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Починаючи з кінця XX ст в Україні під впливом міжнародної практики формується нова - страница №1/1


Починаючи з кінця XX ст. в Україні під впливом міжнародної практики формується нова система освіти для дітей з обмеженими можливостями. Кожна людина, незалежно від стану здоров'я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має право на освіту, якість якої не різниться від якості освіти здорових людей.

Цей принцип, відображений у низці міжнародних документів, покладено в основу організації інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами, котре впроваджують з метою реалізації їхнього права вибирати навчальний заклад та форми навчання за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов. Аналіз стану сучасного суспільства спонукає до роздумів про роль у цьому суспільстві дітей, які мають особливості психофізичного розвитку, тобто тих, хто випадає із нашого стереотипного уявлення про так звану нормальність. Відомий письменник Луї Маршалл, розмірковуючи про норму та патологію, схиляється до трактування певної умовності норми, оскільки ті люди, які не виявляють зовнішніх ознак відхилень, досить часто мають грубі внутрішні порушення, невидимі оку.

Ні для кого не секрет, що наразі наше суспільство не те що ігнорує людей з особливими потребами, проте їхніми проблемами особливо не переймається.

Конвенція ООН про права дитини як документ міжнародного рівня автоматично висуває вимоги до кожної держави щодо приведення національного законодавства у відповідність із цією «всесвітньою конституцією прав дитини». Наша держава на цьому шляху робить свої прогресивні кроки. Останнім часом набуває інтенсивного розвитку державна підтримка дітей з особливостями психофізичного розвитку, сприяння втіленню прогресивних ідей у практику.

Певні категорії дітей в Україні позбавлені рівного доступу до якісної освіти. У 2004 р. в Україні було зареєстровано 135 773 дитини з особливими потребами віком до 1б-ти років, що становить 1,8 % від загальної кількості дітей в Україні. За даними Міністерства освіти і науки України, у 2005/06 н. р. освіту в спеціально організованих умовах здобувають 54,1 тис. дітей, які потребують корекції фізичного або інтелектуального розвитку в 396-ти спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах. За даними Міністерства праці та соціальної політики України, у системі соціального захисту діють (на кінець 2006 р.) 56 будинків-інтернатів для дітей з різними психофізичними проблемами, де перебуває 7716 дітей.

Однією з форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.

Англійське дієслово іпсlиsіоп означає — утримувати, включати, мати місце в своєму складі. Тому цей термін відображає нові погляди не лише на освіту, а й на місце людини в суспільстві. За кордоном, де існує 50-річний досвід соціальної інтеграції нетипових дітей, поняття іпсlиsіоп приходить на зміну поняттю «інтеграція». Адже механічне поєднання (інтеграція) в одному класі дітей з особливими потребами і звичайним розвитком не означає повноцінної участі перших у житті класу. Мета ж інклюзивної школи — дати всім учням можливість найбільш повноцінного соціального життя, активної участі в колективі, тим самим забезпечуючи найповнішу взаємодію й турботу одне про одного як членів співтовариства.

В Україні модель інклюзивної освіти почала набувати значення переважно з ініціативи громадських організацій. Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання



існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами.

Інклюзивна освіта — це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносячи необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, аби забезпечити рівні можливості.

Нині маштабною, але недостатньо вирішеною в соціальній педагогіці є проблема навчання дітей з особливими потребами, адже більшість із них не отримує належної освіти. Перебуваючи вдома або в інтернаті, діти не отримують необхідних знань, умінь, навичок, що сприятимуть саморозвитку, самовдосконаленню, самореалізації в подальшому дорослому житті. Крім того, вони виявляються непідготовленими до життя в незахищеному середовищі, яке не пристосоване до їхніх особливих потреб, мають низький рівень соціалізації та соціальної адаптації, не вміють спілкуватися з незнайомими людьми.

Створення та розвиток умов для отримання якісної освіти в загальноосвітньому закладі для дітей з особливими навчальними потребами — одне з основних завдань Всеукраїнського фонду «Крок за кроком», який було засновано 1999 р. Міжнародним фондом «Відродження» (м. Київ) і Міжнародним центром розвитку дитини (Вашингтон, США).

Інклюзивна школа — це заклад освіти, відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Це заклад, що:

  • забезпечує безбар'єрне фізичне середовище, адаптує навчальні програми та плани, методи та форми навчання, гарантуючи тим самим успішне навчання всіх дітей, зокрема й дітей з особливими освітніми потребами;

  • залучає батьків до співпраці; » співпрацює з фахівцями для надання спеціальних послуг відповідно до різних освітніх потреб дітей;

  • створює позитивну атмосферу в шкільному середовищі та в громаді загалом. Освіта дітей з особливими потребами в умовах загальноосвітнього навчального закладу грунтується на принципах виваженої педагогіки, дієвість яких неодноразово підтверджено й від використання яких вигравали всі діти. Вона передбачає, що відмінності мак людьми є природним явищем і навчання слід відповідним чином адаптувати до потреб дітей, а не «підганяти» під сталі, наперед визначені погляди щодо організації та характеру освітнього процесу.

  • Педагогіка, спрямована на задоволення потреб дітей, корисна всьому суспільству. Досвід переконує, що така педагогіка може забезпечити підвищення середнього рівня успішності.

  • Педагогіка, зорієнтована на потреби дітей, може допомогти уникнути безцільних витрат ресурсів і краху надій, до чого надто часто призводить низький рівень навчання та шаблонність концептуальних підходів до освіти.

Більше того, школи стають тренувальним майданчиком для суспільства, зорієнтованого на задоволення потреб своїх громадян, у якому панує повага до відмінностей і гідності всіх людей.

Залучення й участь мають важливе значення для людської гідності, а також для утвердження та реалізації прав людини. Досвід багатьох країн переконує, що навчання дітей та молоді з особливими освітніми потребами найкраще здійснюється в межах інклюзивних шкіл, які приймають усіх дітей певного району чи громади. Саме в таких умовах діти з особливими освітніми потребами можуть досягти найвищих результатів в освіті та соціальній адаптації.

Незважаючи на те, що інклюзивні школи забезпечують сприятливі умови для досягнення рівних можливостей і максимальної участі, для їхньої ефективної діяльності необхідні спільні зусилля не лише вчителів та персоналу школи, а й учнів-однолітків, батьків, членів родин.

Запорукою успішної реалізації інклюзивного підходу є ефективна співпраця вчителів, відповідних фахівців, батьків та учнів. Усі спеціалісти з проблем розвитку дітей є важливими помічниками та партнерами вчителів.

У школі має бути створена своєрідна мережа підтримки. Усі працівники та адміністрація школи, усі, хто працює з дитиною з особливими освітніми потребами, мають допомагати одне одному, обмінюватися знаннями, намагатися максимально використовувати місцеві ресурси для досягнення головної мети — реалізації дитиною її потенціальних можливостей та підготовки її до незалежного життя в суспільстві. Навчальне середовище, в якому перебувають учні з особливостями психофізичного розвитку, має бути адаптованим до їхніх потреб (безбар 'єрна/архітектурна адаптація). Адаптаціями називають зміни в середовищі та організації роботи, завдяки яким дитина з особливими освітніми потребами може брати активну та повноцінну участь у заняттях та інших видах діяльності. Сучасна освітня філософія, зорієнтована на особистість дитини, грунтується на тому положенні, що батьки є її першими і головними вчителями. Дедалі більше педагогів з повагою ставляться до навчального процесу, який відбувається вдома, і будують свою роботу з урахуванням інтересів дітей та їхніх родин. Оскільки до загальноосвітніх закладів почали залучати дітей з особливими освітніми потребами, постійна співпраця з їхніми сім'ями набуває ще більшого значення. У процесі навчання таких учнів дуже важливо враховувати інтереси, пріоритети й турботи сімей. Батьки дітей з порушеннями психофізичного розвитку мають працювати в тісному контакті з учителями та іншими фахівцями під час розробки.

Переваги інклюзивної освіти

Для дітей з особливими освітити потребами:

  • завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей;

- однолітки відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами;

  • оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально;

  • навчання здійснюється з орієнтацією на сильні риси, здібності та інтереси дітей;

  • діти мають можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими однолітками та участі в громадському житті.

Для інших дітей:

  • діти вчаться природно сприймати людські відмінності і толерантно ставитися до них;

  • діти вчаться налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них;

  • діти вчаться співробітництва;

  • діти вчаться поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Дня педагогів та фахівців:

  • учителі Інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів;

  • учителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвитку дітей з урахуванням їхньої індивідуальності;

  • фахівці (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей цілісніше, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

До важливих чинників реалізації інклюзивного підходу слід віднести: створення умов для навчання та розвитку, залучення фахівців, співпрацю з батьками, формування позитивної атмосфери в дитячому колективі та громаді загалом. Розгляньмо ці аспекти детальніше. У класах, де навчаються учні з різними рівнями розвитку та здібностей, педагоги мають підтримувати один одного в застосуванні найефективніших стратегій навчання. Якщо в школі створено доброзичливу, невимушену атмосферу, якщо тут визнають унікальність кожного (і педагога, й учнів) та підтримують їх, це значно підвищує ефективність навчання.

Школа, клас мають стати рідними для учнів та їхніх родин. Батьки почуватимуться спокійніше, якщо теж будуть залучені до навчально-виховного процесу. Постійна соціальна взаємодія в різноманітних умовах, за різних обставин, в різних ситуаціях зближує учнів, виробляє емпатію, взаємну прихильність, усвідомлення індивідуальності кожного, відчуття захищеності.

Педагоги мають усвідомити, що навчання всіх учнів за однією методикою малоефективне та й, власне, недоцільне. Важливо пам'ятати, що кожна дитина в класі унікальна, кожному учневі притаманна особиста швидкість опанування нового матеріалу, навичок і вмінь, у кожного є свої особливості фізичного, мовленнєвого, соціального та інтелектуального розвитку. Кожен із дітей має свій стиль навчання, свої сильні та слабкі сторони, а учні з вадами психофізичного розвитку — специфічні освітні потреби. Щоб задовольнити всі потреби учнів, необхідно добре знати особливості їхнього розвитку, розуміти, що вони можуть робити самостійно, а в чому їм потрібна допомога. Аби забезпечити успішне навчання всіх дітей, необхідно застосовувати широкий спектр педагогічних підходів і використовувати певні адаптації.

Напрацьований досвід виявив, що діти з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах/групах, стали прихильніше ставитися до оточення, зросли їхній інтерес до навчальної діяльності та спілкування, мотивація до самоконтролю, стали частіше виявлятися почуття гордості за себе та продукт своєї діяльності. Найпозитивніше вплинуло таке залучення на соціально-емоційну сферу дітей з особливими освітніми потребами, розвиток їхньої творчості та фізичний розвиток.

Матеріал статті скопійовано з інтернет ресурсів для самоосвітньої роботи.




izumzum.ru