Особливості виконання рішень про стягнення на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна Порядок виконання рішень суду на - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Шостого скликання 1 10kb.
Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність... 1 325.11kb.
Контрольна робота з теми: Виконавче провадження 1 244.49kb.
Рішення від 15 листопада 2011 року №234/36 м. Тернопіль Про звернення... 1 38.79kb.
Міністерство внутрішніх справ україни 1 386.18kb.
Національний банк І Верховна Рада врахували пропозиції набу при ухваленні... 1 17.17kb.
Довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та... 1 11.87kb.
Поіменне голосування про проект Постанови про діяльність Національного... 1 236.83kb.
Положення про порядок рецензування звітів про оцінку майна та майнових... 1 80.56kb.
З а к о н у к р а ї н и про туризм Цей Закон 10 1283.86kb.
Звіт про виконання плану заходів щодо виконання Державної цільової... 1 64.74kb.
Змістовна програма курсу "Диференціальні рівняння" (математика) 4 560.81kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Особливості виконання рішень про стягнення на користь держави, в тому числі щодо - страница №1/1

Особливості виконання рішень про стягнення на

користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна


Порядок виконання рішень суду на користь держави, в тому числі щодо конфіскації майна регулюється Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція) та іншими нормативно-правовими актами.

Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Пунктом 3 вказаної статті передбачено, що за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Стягнення коштів на користь держави здійснюється в загальному порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Під час виконання таких рішень державний виконавець повинен дотримуватись вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо неупередженості, своєчасності і в повноти вчинення виконавчих дій.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.



У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копія постанови про відкриття виконавчого провадження (в тому числі за рішення про конфіскацію майна) не пізніше наступного робочого дня надсилається стягувачу та боржникові, відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно пункту 3.7.1 Інструкції постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.

Крім постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження й копії інших постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження.

З метою недопущення невідповідного застосування державними виконавцями норм чинного законодавства при вирішення питання про повернення виконавчого документа під час виконання рішень на користь держави зазначаємо, що підстави для повернення виконавчих документів даної категорії передбачені ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається та скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Тому, скасування заходів примусового характеру при поверненні виконавчого документу стягувачу з підстав передбачених ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не допускається, в тому числі і при виконанні рішень на користь держави.

Варто звернути увагу, що у разі завершення виконавчого провадження з виконання рішення немайнового характеру, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 5, 8, 9, 11 – 13 частини першої статті 49 Закону, якщо виконавчий збір та витрати, пов’язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не стягнуто, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа) зазначає про виділення вказаних постанов в окреме провадження та не пізніше наступного робочого дня після завершення такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановами, про що виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Щодо виконання рішень про конфіскацію майна зазначаємо, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Під час пред’явлення виконавчого документу або його дублікату до виконання разом з ним подаються:

1) у разі виконання рішення про конфіскацію майна засудженого за вироком суду - копія опису майна і копія вироку. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опис майна не проводився;

2) у разі виконання рішення про конфіскацію майна за постановою суду - копія протоколу вилучення майна, що підлягає конфіскації, або довідка про відсутність такого майна.

При відкритті виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна строк для самостійного виконання рішення боржнику не надається.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень даної категорії виконавчий збір не стягується.

Тому, пункт 2 постановляючої частини постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення про конфіскацію майна не повинен містити попередження про стягнення виконавчого збору з боржника у випадку невиконання ним рішення в наданий строк для самостійного виконання.

Варто зазначити, що при проведенні виконавчих дій по виконанню рішень суду про конфіскацію майна державним виконавцями досить часто порушується порядок накладення арешту на майно боржника.

Так, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження державними виконавцями, під час виконання рішення про конфіскацію конкретного визначеного майна, всупереч виконавчому документу, накладається арешт на все майно боржника

Тому, при винесенні вказаної постанови необхідно враховувати, яке саме майно підлягає конфіскації та накладати арешт лише на нього.

Також, звертаємо увагу, що в ході проведення виконавчих дій по виконавчим документам про конфіскацію всього майна боржника державним виконавцем необхідно дотримуватись вимог ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» щодо повноти проведення виконавчих дій, тобто вживати всіх заходів примусового виконання рішення (перевіряти наявність зареєстрованого за боржником майна, шляхом направлення запитів до всіх органів, що здійснюють реєстрацію майна).

Майно, що підлягає конфіскації за рішенням суду, підлягає опису, про що державним виконавцем складається відповідний акт опису й арешту, після чого проводиться його оцінка.



З метою недопущення випадків заниження вартості майна, що підлягає конфіскації, доцільно для його оцінки залучати суб’єкта оціночної діяльності, відповідно до ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно Інструкції майно, що підлягає конфіскації та реалізації, вилучається державним виконавцем у боржника.

У разі якщо майно вилучено іншим уповноваженим органом, воно вилучається державним виконавцем у цього органу в тому випадку, якщо таке майно може бути реалізовано згідно з вимогами Закону.

Вилучена іншим уповноваженим органом готівка за дорученням державного виконавця перераховується цим органом до державного бюджету на вказані державним виконавцем рахунки. У дорученні зазначаються: найменування органу ДВС, реквізити судового рішення про конфіскацію цієї готівки, прізвище, ім’я та по батькові державного виконавця, строк виконання доручення, обов’язок цього органу щодо надання державному виконавцю підтвердження про перерахування коштів. Повідомлення про перерахування коштів є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Варто звернути увагу, що відповідно до п. 12.16 Інструкції кошти, що надійшли на депозитний рахунок від реалізації конфіскованого майна, перераховуються до державного бюджету протягом трьох робочих днів з дня надходження цих коштів.

Порядок розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному Законом, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлено Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 985.

Вищевказаним порядком передбачено, що майно, якість якого не відповідає вимогам стандартів, небезпечне в санітарно-епідемічному відношенні або яке не пройшло відповідного випробування, карантинної обробки чи непридатне для реалізації, продукти харчування та іграшки для дітей віком до 7 років у разі відсутності супровідної документації за висновком відповідної експертизи підлягають переробці або знищенню (утилізації) з урахуванням ступеня зносу та фактичного стану.



Знищення (утилізація) майна проводиться у присутності членів комісії, яка утворюється з представників органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу.

За фактом знищення (утилізації) неякісної та небезпечної


продукції складається акт за встановленою формою, який підписуються особами, що брали участь у знищенні (утилізації).