Органи самоорганізації населення на селі як інструмент розвитку соціальних ініціатив губені Ю. Е - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Закон україни про державний захист працівників суду І правоохоронних... 1 181.55kb.
Тези за темою: «Популяризація у регіонах здорового способу життя... 1 57.39kb.
До рішення Черкаської міської ради від № 1 128.58kb.
Звернення податківців до громадян 1 69.46kb.
Україна Степанська селищна рада Орган самоорганізації населення смт. 1 126.79kb.
Міністерство соціальної політики України Чернігівська обласна державна... 1 131.43kb.
Юрій Павленко: Захист прав дитини – один із пріоритетів соціальних... 1 14.77kb.
3. Статистика інвестицій 1 24.33kb.
Коростень Громадські ініціативи у розвитку благоустрою міста Передумови 1 62.62kb.
Ретроспективний аналіз розвитку бібліотечної справи в луганській... 1 138.87kb.
Тристоронні органи на національному рівні1 1 157.86kb.
Вчитель повинен намагалася бачити дитину не такою, якою вона є,... 1 47.83kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Органи самоорганізації населення на селі як інструмент розвитку соціальних ініціатив - страница №1/1



УДК: 346.232

ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ НА СЕЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНИХ ІНІЦІАТИВ

Губені Ю. Е., доктор економічних наук, професор,

академік УАЕН, Львівський НАУ


Вступ. Суспільна увага до проблеми розвитку сільських територій суттєво активізувалась останнім часом. При цьому все більшої ваги набуває соціальна складова сільського розвитку, в якій виділяють особливий різновид підприємництва – т. з. соціальне підприємництво. Це знайшло своє відображення в тематиці наукових досліджень, публічних заходів та публікацій. Треба сподіватись, що наукова дискусія та результати досліджень знайдуть адекватне відображення в державній політиці розвитку сільських територій (ПРСТ). Адже очевидно, що сучасний розвиток сільської місцевості, сільських поселень та села не можливо вирішити за рахунок лише збільшення фінансування на ці цілі, або ж в рамках сучасних інституцій та організаційних схем.

Стаття ґрунтується на теоретичних дослідженнях та практичних організаційних заходах, виконаних автором спільно з колективом Інституту аналізу державної та регіональної політики (ІАДРП, м. Луцьк), під час здійснення низки проектів, націлених на створення та активізацію діяльності органів самоорганізації на селі у Волинській та Рівненській області.



Постановка проблеми. Очевидно, що соціальне підприємництво, як і будь яка місцева ініціатива має певну інституційну складову. Як свідчить практика місцевого самоврядування, інтерес до розвитку та організаційного оформлення місцевих ініціатив останнім часом зростає. Поряд з об'єднаннями жильців багатоквартирних будинків, агенціями місцевого розвитку та іншими об'єднаннями громадян значно зріс інтерес до органів самоорганізації населення. Органи самоорганізації населення – мало досліджена інституція представницької гілки влади, яка поєднує у собі функції органу місцевого самоврядування та громадської ініціативи (Рис. 1). Ці органи в Україні отримали належне, хоча й дещо суперечливе правове обґрунтування, зокрема у спеціальному Законі "Про органи самоорганізації населення".1 Широкий зарубіжний, та дещо обмеженіший вітчизняний досвід, підкріплені належним теоретичним обґрунтуванням, дозволяють зробити припущення, що органи самоорганізації населення можуть бути успішним інструментом місцевого розвитку, соціального підприємництва зокрема.

Очевидно, що створення та діяльність органів самоорганізації населення на селі має низку особливостей, врахування яких створює передумови для ефективної діяльності. Практика створення і діяльності органів самоорганізації на селі є незначною що свідчить про наявність певних перешкод або бар’єрів. З іншого боку здійснення місцевих ініціатив вимагає певної інституційної підтримки, яку інколи не можуть забезпечити органи місцевого самоврядування.


Нормативні Місцеві

обмеження ініціативи

 ПРОБЛЕМА НЕФОРМАЛЬНОГО ЛІДЕРА


Рис. 1 – Дуалістичний статусу органів самоорганізації населення (власна розробка)

Органи самоорганізації населення не вичерпують усієї інституційної палітри забезпечення місцевого розвитку з допомогою ініціативи громад. Значну роль можуть відігравати Агенції місцевого розвитку, благодійні фонди та фонди розвитку, сільські комунальні підприємства чи інші організаційні неурядові утворення. Бажаним побічним продуктом їх діяльності є не лише активізація місцевих ініціатив, але й зростання вартості соціального капіталу на селі.



Аналіз досліджень і публікацій. Діяльність органів самоорганізації населення тривалий час були мало дослідженою у вітчизняній економічній літературі. Їх вплив на соціальне підприємництво вимагає глибшого обґрунтування. Попередні публікації в ЗМІ мали здебільшого публіцистичний або тренінгів характер, тому переважно призначались для практичного використання. Відомим є низка видань, підготовлених ІАДРП, серед них “Сільські комітети: порядок створення та основні засади діяльності. Нормативні та навч. методичні матеріали на допомогу місц. самоврядування …” 2 та "Правові та економічні основи управління сільськими органами самоорганізації населення…"3.

Нормативні матеріали щодо створення органів самоорганізації подано в збірниках, підготовлених за редакцією В. Кравченка4, однак вони, на жаль, не враховують специфіки їх функціонування на селі та не містять емпіричної бази. Певний практичний інтерес може становити видання Інституту громадянського суспільства "Місцеве самоврядування в Україні. Загальні збори громадян. Місцеві ініціативи. Громадські слухання…"5



Матеріали дослідження. Використання органів самоорганізації населення для інституційного забезпечення розвитку села та соціальних ініціатив відповідає т. з. "баварській" концепції розвитку сільських територій, яку ще називають концепцією розвитку "з низу"6 (Рис. 2). В основі такого підходу лежить здійснення місцевих ініціатив, їх підтримка та партнерське втілення за умов співфінансування і дії громади. Однією з організаційних форм діяльності громади можуть бути органи самоорганізації населення.

КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

Розвиток «знизу»:

("баварський підхід")

Розвиток «зверху»:

("австрійський підхід")

  • місцеві ініціативи;

  • дія громад;

  • спів фінансування;

  • партнерство;

  • акцент на місцеві умови.




  • спеціальні програми;

  • інституційна підтримка;

  • координація;

  • системний підхід;

  • участь органів влади;

  • місцеві ініціативи.

Рис. 2 – Базові концепції розвитку сільських територій (власна розробка)

Найбільш прийнятною формою органів самоорганізації населення на селі є сільські комітети. Такі комітети є суб'єктом системи місцевого самоврядування та однією із форм участі членів територіальної громади у вирішенні окремих питань місцевого значення. Треба відзначити, що сільські комітети de jure входять в систему органів самоорганізації населення поряд з селищними, будинковими, вуличними, квартальними комітетами, комітетами мікрорайонів, районів у містах.

Сільські комітети створюються за дозволом відповідних сільських рад, однак в їх організаційній основі перебуває ініціатива громадян. Так в Законі України "Про місцеве самоврядування" (ст. 14) зазначено, що "сільські … ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати … органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.7

Основні завдання сільських комітетів випливають із завдань місцевого самоврядування. Однак саме з допомогою цих комітетів функції місцевої влади немов би наближаються до людей та їх потреб завдяки:



  • створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України;

  • задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

  • участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Однак на шляху створення та діяльності сільських комітетів є декілька перешкод об’єктивного та суб’єктивного характеру:

  • закон Про органи самоорганізації населення готувався з врахуванням умов міста, тому не враховує певні процедурні обмеження;

  • багато організаційних процедур, які важко здійснити у селі де немає органу місцевої влади, відповідного приміщення, уповноважених осіб тощо;

  • бюрократичні фільтри (протоколи, кворум, повторні збори, процедури);

  • не відповідність традиціям села, не усвідомлення селянами статусу органу самоорганізації населення;;

  • проблема лідера та оплати;

  • можливе протистояння або конфлікти з сільською радою, депутатами, виконавчими органами.

Після вивчення та узагальнення вітчизняного законодавства та досвіду функціонування подібних інституцій в минулому, ми прийшли до висновку, що прийнятними формами органів самоорганізації населення на селі можуть бути (Рис. 3)

СІЛЬСЬКИЙ СТАРОСТА

одноособовий сільський комітет






СІЛЬСЬКИЙ КОМІТЕТ

без статусу юридичної особи






СІЛЬСЬКИЙ КОМІТЕТ

з статусом юридичної особи


Рис. 3 – Форми органів самоорганізації на селі (власна розробка)

Сільський староста є фактично одноосібним органом самоорганізації населення, доцільність якого є незаперечною у малих селах та хуторах. При цьому ми виходили з того, що термін "сільський староста" відповідає традиції сільських поселень Західної України і може використовуватись для означення особи, яка є керівником сільського комітету. Сільські комітети із статусом юридичної особи вимагають складніших реєстраційних процедур, однак вони дозволяють мати розрахункові рахунки та інші компетенції юридичної особи. Сільський комітет без такого статусу проходить лише просту процедуру легалізації.

Назва етапу

Процедури

Результат

  1. Ініціювання;




Збори або конференція;

Ініціативна група;

Звернення за дозволом.



  1. Регламентація діяльності;




Формування документів сільського комітету;

Збори або конференція;

Вибори керівного органу.


Положення про сільський комітет;

Склад керівного органу;

Дозвіл на реєстрацію або легалізацію.


  1. Легалізація або реєстрація

Реєстраційна процедура

Склад ОСН;

Свідоцтво про реєстрацію або легалізацію.



Рис. 4 – Основні етапи створення сільських комітетів (власна розробка)
Процедура створення сільських комітетів чітко виписана в діючому законодавстві, і вона складається з трьох етапів. Однак вже на першому етапі ми рекомендуємо відійти від практики скликання загальних зборів, а використовувати процедуру конференції. Досвід показує, що дуже складно зібрати на установчі збори 50% усіх дорослих жителів села.

Найскладнішим завданням та найслабшим в організаційному плані є вибір лідера сільського комітету. Як відомо, лідер – особа яка здатна впливати на поведінку інших людей без використання примусу, однак змушена жертвувати для потреб громади частину вільного часу, фізичної енергії, зусиль, знань, вмінь. Неформальний лідер повинен мати високий моральний авторитет та вміння виходити з конфліктних ситуацій, поточних проблем та несподіванок. З іншого боку, неформальний лідер, який висловлює бажання очолити сільський комітет, керується раціональними стимулами, зокрема певною мотивацією: добробут, благополуччя; гроші та матеріальні вигоди; суспільне визнання; самовизначення; влада. Не важко передбачити, що така мотивація може привести до конфлікту суспільних та особистих інтересів, інтересів сільського комітету та сільської ради. Значною є загроза боротьби за владу та лідерство в громаді, або включення неформального лідера у формальну владу (включення до виконавчого комітету, вибори депутатом, надання привабливої роботи тощо).

Саме з врахуванням тих та інших особливостей, після проведення всебічного SWOT-аналізу, колектив Інституту аналізу державної та регіональної політики здійснив комплексну багаторічну програму "Створення та функціонування сільських комітетів", яка включала декілька базових: "Створення та діяльність сільських комітетів", "Сила громади – в об’єднанні лідерів", "Народний університет сільських лідерів" та допоміжних проектів: "Консультаційний аграрний центр с. Губин Локачинського району", "Відпочинковий осередок в с. В. Окорськ Локачинського району", "Розвиток місцевої ініціативи с. Брище Луцького району" тощо.

Лише в рамках проекту "Створення та діяльність сільських комітетів" було започатковано понад 17 сільських комітетів, однак суспільні наслідки були ширшими (Рис. 5)



Зміст

Характеристика

Мета проекту

Вирішення проблем територіальних громад, покращення їх життя шляхом застосування демократичних принципів управління територіальними громадами, створення законних умов для демократичного волевиявлення інтересів громадян

Завдання проекту

Утворення органів самоорганізації населення, створення умов для впливу громадян на рішення органів місцевого самоврядування, реалізації прав громадян, закріплених Законом України “Про органи самоорганізації населення”

Цільова група


Лідери та актив сільських громад, голови, депутати місцевих рад, органи місцевого самоуправління, депутати Верховної Ради – пропозицій змін та доповнень до Законів України.

Усього участь у проекті взяло близько 40 учасників. Результати проекту торкаються діяльності безпосередньо 5000, а посередньо - близько 200 тисяч осіб, мешканців територіальних громад, задіяних в проекті.



Короткотривалі результати виконання проекту:


    • вирішення існуючих проблем у місцевих громадах;

    • демократизація управління громадами;

    • здійснення впливу громадою на рішення ради;

    • прозорість у прийнятті рішень органами місцевого самоврядування;

    • створення органів самоорганізації населення;

    • внесення пропозицій по дієвості Закону України “Про органи самоорганізації населення”.

Довготривалі результати реалізації проекту:


    • створення системи органів самоорганізації населення

    • інформація про переваги демократичності в управлінні місцевими радами поширюється на інші громади, де консультанти проекту сприятимуть у поширенні даного досвіду;

Кількісні показники:


Кількість прийнятих актів місцевого самоврядування – 4

Кількість проведених зборів громадян – 25

Кількість створених органів самоорганізації населення – 17

Створення громадських організацій – 1

Кількість правових консультацій для населення громад – 31

Кількість звернень громадян до органів влади – 30

Кількість учасників громадських слухань – 1700

Кількість публікацій в ЗМІ – 60


Рис. 5 – Основний зміст проекту "Створення та діяльність сільських комітетів"

(власна розробка)
Алгоритм дії в рамках проекту (Рис. 6) побудовано на певній логічній схемі, яка передбачає певні дії у наступних проектах. В основу покладено вирішення місцевих проблем силами громад, організаційно оформлених у сільські комітети. Важливу роль відіграли сільські лідери, які не лише пройшли спеціальну підготовку, але отримали організаційну та консультаційну підтримку, і що особливо цінне на початковому етапі – фінансування ініційованих ними проектів. Практично сільські лідери пройшли подвійне навчання, спочатку – під час попереднього відбору і тренінгів, пізніше, на значно серйознішій та системній основі – в Народному університеті сільських лідерів. Навчання в цьому університеті було організовано за сесійним принципом із чітким практичним спрямуванням. Кожен керівник органів місцевої самоорганізації під час навчання моделював вирішення однієї з проблем місцевої громади (водопостачання, дозвілля, закупівля продукції, дорожнє будівництво тощо). Таким чином відбувалась розробка майбутнього проекту, для якого відшуковувалось зовнішнє фінансування. Однак є чимало прикладів, коли важливі та ресурсномісткі проблеми громади вирішували й за рахунок самофінансування.

ДІЯЛЬНІСТЬ



РЕЗУЛЬТАТ

Вивчення проблем територіальних громад



Відбір громад та опис основних проблем

Пошук неформальних лідерів

Неформальні лідери

Навчання і тренінги неформальних лідерів

Первинні знання та вміння роботи з громадою

Розробка процедур та документів

Зразки документів, навички роботи з документами

Роз'яснювальна робота в громаді

Усвідомлення потреби дій

Створення органів самоорганізації населення

Орган самоорганізації та його лідер

Інформаційна підтримка

Поширення інформації

Навчання лідерів – Народний університети сільських лідерів

Фахова підготовка лідерів

Сприяння у здійсненні ініціатив

Підготовка проектів та їх фінансування;

Співпраця з органами місцевої влади;



Організаційна підтримка та консультації

Консультації та сприяння

Формування Асоціації голів сільських комітетів

Створення координаційного органу

Рис. 6 – Алгоритм дії щодо створення та підтримки діяльності сільських комітетів, (власна розробка)

З врахуванням складності завдань, до проведення заходів залучались: представники усіх груп населення, в тому числі вразливі та соціально незахищені. Для досягнення мети були здійснені наступні дії:


  • проведено дослідження та організовано здійснення заходів, спрямованих на визначення та вирішення проблем окремих територіальних громад, що дало змогу скласти план заходів по їх усуненню або вирішенню;

  • в рамках проектів було здійснено координацію і поліпшення співпраці між різними територіальними громадами (обговорення спільних проблем і напрямків їх вирішення);

  • навчання неформальних лідерів основам стратегічного управління, аналізу політики, здійснення регуляторної політики, засадам діяльності органів самоорганізації населення;

  • створення системи врахування пропозицій кожного члена громади та дотримання прозорої процедури голосування при прийнятті рішень.

Під час здійснення проектів, спрямованих на створення і активізацію сільських комітетів ми встановили, що існує реальна потреба опрацювання стратегії та концептуальних засад розвитку місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення, громадських організації та інших громадянських ініціатив у сільській місцевості. Низка законодавчих актів, які стосуються сільського самоврядування, місцевого самоврядування на селі не враховують специфіки сільського укладу життя, традиції та досвід європейських країн, тому вимагають суттєвого доопрацювання або навіть перегляду.

Стан і рівень дотримання у практиці державного управління та будівництва норм і правил Законів України “Про місцеве самоврядування” та "Про органи самоорганізації населення" викликає занепокоєння, адже розвиток місцевих ініціатив з багатьох міркувань потребує усілякої підтримки.

Сільські громади, організовані в місцеві органи самоврядування та новостворювані органи самоорганізації населення вирішують складу і важливу частину державної політики в багатьох сферах суспільного життя. Однак рівень уваги та цих органів, фінансування та наданої компетенції не відповідає складності та важливості поставлених завдань.

Значну увагу слід надавати налагодження конструктивного діалогу між усіма учасниками життя громади з метою вирішення нагальних проблемних питань та пошуку ефективних механізмів місцевого розвитку. Тому проводились консультації щодо процедур і прав територіальних громад на внесення місцевих ініціатив та інформування щодо позитивного досвіду участі громади в процесі прийняття рішень спрямованих на поліпшення життя громади. Як результат значного поштовху до посилення діалогу між населенням, громадським сектором і державними установами та посилення їх співпраці надало оприлюднення та аналіз результатів, отриманих за наслідками проведення фокус-груп на тему “Проблеми територіальних громад та шляхи їх вирішення”. З іншого боку згуртування лідерів громад над вирішенням пріоритетних проблем сприяло налагодженню тісної співпраці між окремими територіальними громадами та органами самоорганізації населення, обміну досвідом, ідеями в розробці та впровадженні спільних заходів по ліквідації існуючих спільних проблем територіальних громад.

Нами встановлено, що делегування повноважень сільським громадам, місцевому самоврядуванню та органам самоорганізації населення повинно супроводжуватись адекватним наданням повноважень, фінансування та самоконтролю. Не важко побачити, що існуюча практика тотального фіскального і фінансового контролю, а тепер ще й процедура суспільних закупівель (тендерів) спрямовані не лише на забезпечення ефективної діяльності місцевого самоврядування (формальна мета), але й на збереження певного рівня їх підконтрольності, неповноцінності і відсутності самодостатності (реальні наслідки).

Практика підтвердила теоретичні припущення про те, що ефективним інструментом вирішення багатьох проблем у селах, де немає органів місцевого самоврядування – сільських рад, можуть бути органи самоорганізації населення – сільські комітети. Однак, існуючий Закон України “Про органи самоорганізації населення” не враховує специфіки і реальних умов села, тому не містить сприятливих норм щодо створення і діяльності таких комітетів. Існує потреба розробки нового Закону “Про органи самоорганізації населення на селі”, який би закріпив інституцію сільських старост та інших форм самоорганізації сільського населення.



Висновки. Органи самоорганізації населення за організаційною та правовою сутністю відповідають сучасним європейським баченням розвитку села, зокрема т. з. концепції "розвитку сільських громад знизу".8 Органи самоорганізації населення можуть бути інструментом місцевого розвитку, зокрема соціального підприємництва. Вони є інституцією, яка особливо сприятиме соціально-економічному розвитку в селах, де немає органів місцевого самоврядування, або де такі органи не достатньо наближені до реальних потреб громади. Однак важливими складовими розвитку сільських громад залишаються місцеві ініціативи та неформальні лідери, поєднання їх у вирішенні місцевих проблем дозволяє ефективно забезпечувати результативність.

По при це існує реальна небезпека зміни мотивації неформальних лідерів та відкритого або прихованого протистояння з існуючими владними інституціями або їх представниками. Тому важливою є співпраця та координація діяльності органів місцевого самоврядування та органів самоорганізації населення.

Доволі затяжною проблемою створення і функціонування органів самоорганізації населення на селі є недосконала нормативна база, яка почасти не враховує специфіки села та його традицій.

Практика показує, що в силу різних обставин та дії несприятливих чинників сільські комітети потребують організаційної та інформаційної підтримка, а що ще більш важливо – співфінансування та економічного стимулювання здійснення місцевих ініціатив.



Очевидно, що формування і розвиток органів самоорганізації населення є однією із складових інституційного розвитку. Це питання вимагає подальшого теоретичного обґрунтування, вивчення та узагальнень. На часі пристосування системи вищої освіти до потреб місцевого розвитку.

Список використаної літератури:

  1. Горник С.М., Комов В.В., Кравченко В.В. та ін. Органи самоорганізації населення: Навч.-метод. матеріали / За ред. В.В.Кравченка, М.В.Підмогильного — К., 2003, 120 с

  2. Губені Ю. Е. Розвиток сільських територій: європейський досвід для української практики // Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій / Мат. VII річних зборів Всеукр. конгресу економ.- аграрників, К.: ННЦ "ІАЕ", 2005, с. 394-402

  3. Губені Ю. Е. Правові та економічні основи управління сільськими органами самоорганізації населення // Губені Ю., Савчук О., Іванків О., Гайворонська І. /за ред. Савчука О. А., Губені Ю. Е. – Луцьк: СПД Гадяк Ж.В., 2012,– 146с.

  4. Губені Ю. Е.Вплив європейської теорії і практики на формування політики розвитку сільських територій України // Деякі аспекти в наукових підходах до євроатлантичної інтеграції України: Матер. регіон. наук.-теор. конфер. "Український шлях в НАТО і ЄС" Л.: ЛІЕТ, 2006, с. 43

  5. Кравченко В.В., Кравченко Н.В., Лісовик В.С. та ін Органи самоорганізації населення: створення, легалізація, організація діяльності: Нормат. акти, навч.-метод. матеріали /За ред. В.В.Кравченка — К.: Атіка, 2004. — 175 с

  6. Сільські комітети: порядок створення та основні засади діяльності. Нормативні та навч. методичні матеріали на допомогу місц. самоврядування … – Луцьк: ІАДРП, 2004 // За ред. Губені Ю., Савчука О.

Губені Юрій Едвардович

ОРГАНИ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ НА СЕЛІ ЯК ІНСТРУМЕНТ МІСЦЕВОГО РОЗВИТКУ
Анотація. Розглянуто сучасні підходи до питання місцевого розвитку, розвитку сільських територій. Обґрунтовано особливу роль місцевих ініціатив та неформальних лідерів. Досліджено природу та організаційні засади органів самоорганізації населення. Описано зміст та окремі кроки щодо активізації органів самоорганізації населення у Волинській області. Сформовано пропозиції щодо вдосконалення нормативної бази та організаційних засад діяльності органів самоорганізації населення на селі.

Ключові слова: розвиток сільських територій, місцеві ініціативи, органи самоорганізації населення
Yuriy E. Hubeni

ORGANS OF POPULATION SELF-ORGANIZATION IN RURAL AREA AS INSTRUMENT OF LOCAL DEVELOPMENT

Annotation. Modern approaches to the problem of local development and development of rural territories are considered. A special role of local initiatives and non–formal leaders is substantiated. The nature and organizational principles of organs of population self-organization are investigated. The contents and some steps which make the organs of population self-organization more active in Volyn' region are described. The suggestions concerning improvement of normative base and organizational principles of the activity of organs of population self-organization in the village are made.

Key words: development of rural territories, local initiatives, organs of population self-organization

1 Про органи самоорганізації населення – Закон України № 2625- III від 11. 07. 01р. //Відомості Верховної Ради, 2001, N 48, ст. 254

2 Сільські комітети: порядок створення та основні засади діяльності. Нормативні та навч. методичні матеріали на допомогу місц. самоврядування … – Луцьк: ІАДРП, 2004 // За ред. Губені Ю., Савчука О.

3 Губені Ю. Е. Правові та економічні основи управління сільськими органами самоорганізації населення // Губені Ю., Савчук О., Іванків О., Гайворонська І. /за ред. Савчука О. А., Губені Ю. Е. – Луцьк: СПД Гадяк Ж.В., 2012,– 146с.

4 Горник С.М., Комов В.В., Кравченко В.В. та ін. Органи самоорганізації населення: Навч.-метод. матеріали /; За ред. В.В.Кравченка, М.В.Підмогильного — К., 2003. — 120 с та Кравченко В.В., Кравченко Н.В., Лісовик В.С. та ін Органи самоорганізації населення: створення, легалізація, організація діяльності: Нормат. акти, навч.-метод. матеріали /За ред. В.В.Кравченка — К.: Атіка, 2004. — 175 с

5 Місцеве самоврядування в Україні. Загальні збори громадян. Місцеві ініціативи. Громадські слухання: Зб. типових місц. нормах, актів / А.Ткачук, В.Кампо, В.Прошко, Ю. Ганущак, М. Гумен-тик- К.: Ін-т громадян, сусп-ва, 2001. - 44 с

6 Губені Ю. Е. Розвиток сільських територій: європейський досвід для української практики // Соціально-економічні проблеми розвитку українського села і сільських територій / мат. VII річних зборів Всеукр. конгресу економ.- аграрників, К.: ННЦ "ІАЕ", 2005, с. 394-402

7 Про місцеве самоврядування: Закон України, № 280/97-вр від 21. 05. 97р. // Відомості Верховної Ради , 1997, N 24, ст.170

8 Губені Ю. Е.Вплив європейської теорії і практики на формування політики розвитку сільських територій України // Деякі аспекти в наукових підходах до євроатлантичної інтеграції України: Матер. регіон. наук.-теор. конфер. "Український шлях в НАТО і ЄС" Л.: ЛІЕТ, 2006, с. 43