Навчально-методичний посібник. К.: Міністерство праці та соціальної політики України, 2009. 97 с - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Міністерство освіти і науки України Міністерство праці та соціальної... 5 786.27kb.
Міністерство соціальної політики України 1 179.03kb.
Міністерство праці та соціальної політики україни комітет по нагляду... 1 306.44kb.
Міністерство соціальної політики україни 1 122.5kb.
Навчально-методичний комплекс курсу 9 755.07kb.
Схвалено на засіданні науково-методичної ради Київського обласного... 3 405.91kb.
Міністерство соціальної політики України Державна установа Науково-дослідний... 4 720.61kb.
Згідно статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»... 1 293.87kb.
Навчально-методичний посібник для практичних психологів та соціальних... 6 1223.63kb.
Міністерство соціальної політики України Чернігівська обласна державна... 1 131.43kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ... 1 187.57kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Навчально-методичний посібник. К.: Міністерство праці та соціальної політики України - страница №4/5


В’ЯЗАННЯ ГАЧКОМ













Підготовка до роботи:













– підбір ниток, гачка за номером













В’язання основних видів петель:













– в’язання ланцюжка з повітряних петель













– з’єднання ланцюжка в кільце













– обв’язування ланцюжка













– обв’язування виробу













– в’язання стовпчика без накиду













– в’язання стовпчика з накидом













– розрізнення умовних позначень













– в’язання по кругу













В’язання виробу:













– в’язання ажурної квіточки













– в’язання серветки














В’ЯЗАННЯ СПИЦЯМИ













Підготовка до роботи:













– підбір ниток, спиць за номером













– положення пальців, фіксація нитки













– набір петель













В’язання основних видів петель:













– в’язання лицьових петель













– в’язання виворітних петель













– накид













– в’язання резинки













– в’язання панчішної в’язки













– в’язання хусткової в’язки













В’язання виробів:













– в’язання шарфа













– в’язання шапки














В’ЯЗАННЯ МАКРАМЕ













Підготовка до роботи:













– фіксація основи













– нанизування робочих ниток













В’язання основних вузлів:













– в’язання горизонтальної бриди репсовими вузлами













– в’язання діагональної бриди репсовими вузлами













– в’язання плоских вузлів













– в’язання квадратних вузлів













– в’язання „шишки” з квадратних вузлів













– в’язання візерунка за зразком













В’язання виробу:













– в’язання настінного панно













– в’язання сови














РОСЛИННИЦТВО













Поводження з садово-городнім інвентарем:













– робота мотикою













Виконання роботи з ґрунтом:













– видалення бур'янів













– внесення мінеральних і органічних добрив (компост)













– виготовлення ґрунтових сумішей для кімнатних рослин і розсади













Виконання робіт з насінням:













– пізнавання насіння













– пророщування насіння













– сортування на схожість













Виконання робіт по посадці рослині:













– розмітка на грядці під посадки













– посів насіння













– пікірування













– висадження розсади













Виконання робіт по догляду за рослинами:













– підгодівля













– пересадки рослин, обрізання бадилля















Додаток 5

Примірна програма зі швейної справи

Програма передбачає навчання і виховання розумово відсталих дітей за програмою швейної справи, головною метою якої є розвиток їх пізнавальних можливостей і корекція поведінки, прищеплення трудових і соціально значущих навичок і уміннь.

Основна мета курсу „Швейна справа” – сформувати у дітей навички роботи на швейному обладнанні, включаючи роботу з праскою.

Кінцевим результатом курсу є виконання дітьми-інвалідами простих видів робіт: пошиття серветки, мішечка, наволочки, фартуха простої конструкції, прихватки кухонної, рукавичок робочих.

Усі типи виробів виготовляються по готовому крою. При навчанні розумово відсталих дітей при розмітці варто враховувати загальне правило виконання цієї операції і навчити дітей розмічати деталі виробів від їхньої середини і від країв. Необхідно також познайомити дітей із двома прийомами визначення середини виробу: прийомів додавання і прийомів виміру.

У процесі навчання діти знайомляться з виконанням різних видів стібків ( прямий обметувальний стібок, косий обметувальний стібок, петельний).

Особливої уваги і ретельної методичної підготовки вчителя з трудового навчання вимагає тема:” Техніка безпеки при роботі з ножицями, шпильками, праскою, на швейній машині”, тому що дітям складно опанувати прийомами техніки безпеки. Тому етап оволодіння прийомами техніки безпеки необхідно повторювати і закріплювати щодня, переходячи від однієї теми до іншої. Крім цього, важливо навчити дітей застосовувати правила техніки безпеки в повсякденному житті.

І цикл навчання

Робота з нитками


  • створення передумов для найелементарниіших умінь роботи з нитками;

  • навчання дітей уважно стежити за розмотуванням трикотажного зриву вчителем, розбиранням і намотуванням нитки на котушку;

  • залучення до виконання даних дій (в залежності від індивідуальних здібностей).

ІІ цикл навчання

Робота з нитками

  • формування знань про властивості ниток на підставі знань, отриманих на І році

навчання, а також власних спостережень і досвіду;

  • продовження навчання дітей у розмотуванні трикотажного зриву, розбиранні ниток і намотуванні на катушку, а також у розриванні ниток;

  • сортування ниток по кольору і товщині виконується в залежності від індивідуальних особливостей.


ІІІ цикл навчання

Підготовчий період до розділу „Швейна справа”

  • закріплення знань про властивості ниток: розривання ниток, розкручування, розмотування і намотування;

  • обробка навичок захоплення голки з умінням указувати носик голки і вушко голки;

  • тренування й обробка навички на картці – тренажері: введення і виведення голки з тканини;

  • освоєння різних видів стібків:

а) прямий зметувальний стібок;

б) косий обметувальний стібок;

в) стібок „козлик”;

- продовження формувати поняття про властивості ниток, вміння виконувати вправи розривання, розрізування, намотування ниток;

- виконання вправ по плетиву кіски, перехід до більш складних форм трудової діяльності, формування уміння роботи з голкою;

- ознайомлення з інструментами: голка, наперсток;

- виконання вправ по просмикуванню нитки в голку і зав’язування вузлика (по можливості);

- навчання акуратному і дбайливому ставленню до інструментів і матеріалів, обережному користуванню ними.


ІV цикл навчання

Робота з нитками

  • закріплення знань про властивості ниток, уміння їх сортувати, виконувати вправи в розриванні і розрізуванні ниток;

  • навчання виготовленню іграшок „Гном”, „Аплікація з нарізаних ниток” (у залежності від індивідуальних можливостей дітей); відпрацювання точності рухів при в’язанні петельних вузлів, ознайомлення з прийомом утилізації відходів ниток і паперу;

  • залучення (по можливості) дітей до пришивання ґудзиків.

Вступне заняття

Бесіда про професію швачки й інших професій, за якими проводиться трудове навчання в Центрі. Ознайомлення з правилами роботи й поводження в майстерні, санітарно – гігієнічними вимогами, устаткуванням робочих місць і правилами посадки учнів за робочими місцями, обов’язками чергових по майстерні.


Робота з тканиною

Вироби:


  • серветки для сніданку з лляної тканини з китицями (розмір 20х 20 см);

  • рушник, обметений відкидним швом з закритим зрізом хрестоподібними стібками.

Технічні зведення

Ознайомлення з найпростішими відомостями про призначення тканини, назвами тканин для виробів, лицевою та виворітною стороною тканини, частковою і поперечною ниткою в тканині. Організація робочого місця при ручному шитті; ознайомлення з нитками для шиття і вишивання; вчити працювати відкидним швом із закритим зрізом, спосіб його виконання при ручному шитті. Початкові відомості по техніці безпеки при роботі праскою, включення і вимикання праски.



Уміння і прийоми роботи

Виконання виробів по готовому крою (рушник) і заданим розмірам (серветка). Орієнтування в завданні за зразками виробів (аналіз зразка і план роботи дає інструктор), виконання завдання. Висмикування ниток із тканин по заданих розмірах, утворення китиць, обкидання підігнутих країв рушника зметочними стібками, розмітка місць проколу для виконання хрестоподібних стібків.



Вправи

Виконання китиць, відкидного шва із закритим зрізом, хрестоподібного шва на зразках, на картках тренажерах.



Ремонт одягу

Об’єкти роботи

Пришивання відірваних ґудзиків на білизні й одягу; пришивання вішалки з тасьми ( розмір 10х2 см).



Технічні зведення

Ознайомлення з видами ґудзиків, нитками для пришивання ґудзиків і вішалки; способами пришивання в залежності від виду ґудзика.



Прийоми роботи Визначення місця відірваного ґудзика; пришивання ґудзиків з наскрізними отворами; утворення ніжки; пришивання ґудзиків на ніжках; закріплення нитки декількома стібками на одному місці; пришивання вішалки до виробу.

Робота з тканиною

Вироби: подушечка для голок.



Технічні зведення

Призначення виробу; назва тканин, з яких будуть виготовлятися вироби;

Ручний зточний шов; частота стібків у ручному зточному шві на 1 см тканини; обметувальні стібки (петельний); застосування петельних стібків; оздоблювальні стібки (хрестоподібний); величини хрестоподібного стібка.

Уміння і прийоми роботи

Орієнтування в завданні по зразках виробів; виконання виробів по готовому крої; сточування обрізних країв ручним зточним швом; обробка зрізів зточного шва петельними стібками; набивання подушечки; закріплення отвору, де набивалася подушечка; обробка зрізу.



Керування

Виконання точного шва на зразках, виконання петельного шва


Ремонт одягу

Об’єкти роботи

Ремонт білизни й одягу по шву, що розпоровся, і розірваному місці.


Технічні зведення

Підготовка білизни й одягу до ремонту; шви, застосовуванні для ремонту білизни й і одягу, по шву, що розпоровся розірваному місці.


Прийоми роботи

Підбор ниток відповідно до тканини по кольору, товщині, якості; складання тканини по розриву чи шву, що розпоровся; сточування шва, що розпоровся, ручним сточним швом; з’єднання країв розриву частими косими (обметувальними) стібками; прасування.



Знайомство з ручною швейною машинкою

Технічні зведення.

Ручні швейні машини, їх застосування; частини швейної машини: ручка, махове колесо, лапка, котушковий стрижень; гвинт – роз’єднувач; вільний і робочий хід; шпулька і ковпачок;

Правила безпечної роботи на машині; організація робочого місця при роботі на машині.
Прийоми роботи

Правильна посадка; положення швейної ручної машини й оброблюваних деталей на столі під час роботи на ній; переключення машини на вільний і робочий хід; заправлення верхньої і нижньої ниток; рядок на машині по прямих лініях.


Вправи

Пуск і зупинка машини; рядок по папері по прямих лініях без нитки; заправлення нижньої і верхньої ниток; рядок по папері по прямих лініях з ниткою, рядок по папері, по тканині по закруглених лініях з ниткою, сточування смужок тканини.


Робота з тканиною

Вироби:

хустка для голови квадратної форми; носова хустка, оброблена швом підігнутим швом із закритим зрізом.


Технічні умови:

Назви тканин, використані для шиття даних виробів; ручні і машинні роботи при шитті виробів. Машинні шви: підігнутий і сточний шов; конструкція і застосування цих швів; порівняння машинної і ручної роботи. Уміння і прийоми роботи; виготовлення виробів за зразком і готовим кроєм. Змотування і підгинання підігнутого шва. Підготовка машини до шиття; закріплення рядка вручну; прасування виробів.



Виріб:

фартух квадратної форми одно детальний, із зав’язками з тасьми.


Ремонт одягу

Об’єкти роботи:

- Накладення латок на білизну й одяг.

Технічні умови:

Форми латок. Ручний спосіб пришивання латки. Прийоми роботи. Підбор тканини для латки з гладкокрашеної тканини, тканини з малюнком (відповідно до тканини виробу по якості, кольору, малюнку). Підготовка виробу до лагодження. Визначення місця накладання латки. Розкрій латки зі збільшенням на шов. Пришивання підігнутих країв виробу і латки вручну косими стібками. Прасування.


Робота з тканиною

Вироби:

- наволочка на подушку.

Технічні зведення:

Найпростіші зведення про волокно. Види волокна. Регулятор довжини стібка, його значення і дія. Машинна закріпка. Шви, застосовані для пошиття наволочок. Уміння і прийоми роботи.

Визначення розміру наволочок по подушці. Підготовка тканини до розкрою. Обробка напівзамету на наволочці. Прострочування виворітним швом. Виконання машинної закріпки.
Підготовчий період до програми :”Швейна справа”

Ручна праця

Включно ознайомлення з інструментами (голка, ножиці, шило). Техніка безпеки. Робота з папером, природнім матеріалом. Робота з тканиною, нитками. Вологотеплова обробка. Робота на швейній машині.


Обов’язкові програмні роботи дітей по швейній справі:

Графічні вправи:

Поняття „крапка”.

Поняття „багато крапок”.

Поняття лінія (зверху-униз).Багато ліній.

Поняття лінія (ліворуч – праворуч).Лінія. Багато ліній.

Поняття лінія (праворуч – ліворуч). Одна лінія. Багато ліній.


Штрихування.

Ускладнення з елементами конструювання.

1. Геометричні фігури:

Коло

Овал


Трикутник

Квадрат


Прямокутник

Предметна діяльність: Збери човник. Збери будинок. Збери сонечко. Збери квітку. Збери сніговита. Збери ялинку.


Рослинний і тваринний світ:

2. Ускладнення : ламані лінії:

Гриб

Виноград


Метелик

Божа корівка

Зайчик

Жаба – квакушка


Варіативне доповнення до підготовчого циклу зі швейної справи

Робота з папером. Властивості паперу, його призначення. Вправи на розрив та згинання паперу. Конструювання з паперу (прості види конструкцій).

Знайомство з шаблонами та їх видами. Практичні вправи з шаблонами. Ножицями. Техніка безпеки при цих видах робіт.

Формування навичок роботи зі стиплером.

Практична діяльність:

Виготовлення окремих видів одягу: спідниця, блузка, шорти, штани, рубашка.

Виконання предметних виробів, іграшок. Візерунки:по формі трикутника, по формі квадрата, по формі кола.

Сюжетні панно: „Рідна хата”, „Сонечко”, „Дзвіночки”, „Вітряк”.

Робота з тканиною та іншими матеріалами (хутро,пластмаса та ін.)

Властивості тканини: зминання, сотання.

Тканини: гладко крашена, кольорова, з візерунком

Вправи з тканиною:

Виконання китиць(серветка)

Тематична аплікація:

Засобом приклеювання

Засобом використовування праски

Техніка безпеки при цих видах робіт

Формування навичок роботи з голкою, шилом

Техніка безпеки

Формування правильного захвату шила, голки

Практичні вправи

Виготовлення окремих видів швів.


Частина 5

Медичний супровід в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Основним завданням медичного супроводу в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів є створення системи профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення санітарно-гігієнічного та проти епідеміологічного режиму, надання при необхідності, першої медичної допомоги.

Вагомою складовою медичного супроводу в умовах Центру є фізична реабілітація - система заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на етапах реабілітації (абілітації), що забезпечують функціональне відновлення дитини-інваліда, виявляють і розвивають резервні та компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення тощо.

У цій частині методичного посібника значне місце відводиться основним методам, принципам та формам організації заходів фізичної реабілітації, медичного супроводу в умовах Центру – авторським комплексним інтегральним моделям медико-соціальної реабілітації

Система надання заходів медичного супроводу організована відділенням медичного супроводу Центру (додатки 1 - 3).


1. Загальні положення
1.1. Медичний супровід – система заходів профілактичного характеру, спрямованих на забезпечення та відновлення реабілітаційного потенціалу дітей-інвалідів з метою повернення їх до активної життєвої позиції та інтеграції в суспільство адекватно їх здібностям та фізичним можливостям.
1.2. Медичний супровід передбачає:

1.2.1. проведення медичного огляду та тестування дитини - інваліда на основі об'єктивного обстеження, оцінки його загального стану та функціональних можливостей, готовності до зміни режиму навантажень;

1.2.2. визначення фізичної, соматофізіологічної, сенсорної та психічної спроможності дитини - інваліда за даними результатів обстеження лікарями Центру;

1.2.3. розробку рекомендацій відповідно до розподілу фізичних та психологічних навантажень, створення стереотипів поведінки, що відповідають фізичним, соматичним та психічним можливостям дитини - інваліда та сприяють утворенню позитивного адекватного ставлення до навколишнього середовища;

1.2.4. визначення адекватності та послідовності заходів профілактичного характеру;

1.2.5. здійснення постійного нагляду та контролю за фізичним, соматичним та психічним станом дітей – інвалідів;

1.2.6. організацію та контроль виконання в Центрі санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та профілактичних заходів, здійснення санітарно-просвітницької роботи.



1.3. Показаннями для проведення заходів медичного супроводу в Центрі є:

- захворювання опорно-рухового апарату:

- вроджена патологія розвитку кінцівок та суглобів;

- стан після ампутації кінцівок; стан після травм хребта і спинного мозку (не менш ніж через 6 місяців після травми);

- дитячий церебральний параліч;

- наслідки пологової травми з порушенням інтелекту, розумова відсталість вродженого характеру;

- наслідки перенесених нейроінфекцій без виражених порушень функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках;

- нейрон-дегенеративні захворювання нервової системи: мієлодисплазії, захворювання екстрапірамідної нервової системи;

- залишкові явища перенесених черепно-мозкових травм без виражених порушень функції рухів у верхніх та нижніх кінцівках, без симптомів психоорганічного синдрому та астенічного синдрому;

- помірно виражені периферичні паралічі і парези кінцівок внаслідок первинної та вторинної міопатії;

- захворювання серцево-судинної, дихальної, ендокринної, сечостатевої систем та органів травлення поза фазою загострення;

- хвороби шлунково-кишкового тракту із високим ступенем залежності від прийому їжі та інтенсивності розумового навантаження;

- захворювання ЛОР-органів та органу зору поза фазою загострення;

- захворювання ендокринної системи без виражених метаболічних порушень.



1.4. Кінезотерапія - система заходів медичного супроводу, спрямована на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації/абілітації, що забезпечують функціональне відновлення дитини-інваліда, виявлення і розвиток резервних і компенсаторних можливостей організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.
1.5. Фізична реабілітація – система заходів, спрямованих на вироблення і застосування комплексів фізичних вправ на різних етапах лікування і реабілітації/абілітації, що забезпечують функціональне відновлення дитини - інваліда, виявляють і розвивають резервні і компенсаторні можливості організму шляхом вироблення нових рухів, компенсаторних навичок, користування технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.


  1. Заходи медичного супроводу дітей-інвалідів

Заходи медичного супроводу в умовах Центру здійснюються згідно з індивідуальною програмою реабілітації (далі –ІПР). На підставі Реабілітаційна комісія (далі-РК) Центру вносять до Індивідуального сімейного плану реабілітації та розвитку дитини-інваліда відповідну інформацію про його медичний супровід.

Заходи з медичного супроводу дітей-інвалідів поділяються на три етапи:

Перший етап – вступний (підготовчий).

Другий етап – безпосередньо фізична реабілітація та медичний супровід (основний).

Третій етап – визначення результатів медичного супроводу (заключний).


Перший етап: ПІДГОТОВЧИЙ
Термін медичних тестувань та обстежень, індивідуальних заходів адаптації до нових умов тощо складає в умовах Центру 5 (п’ять) робочих днів, протягом яких проводяться долікарський огляд, об’єктивні обстеження та тестування дітей - інвалідів лікарями Центру (педіатр, ортопед – травматолог, невропатолог, психотерапевт) для оцінки їх загального стану та функціональних можливостей. За даними результатів обстеження лікарями різного фаху визначається фізична, сомато-фізіологічна, сенсорна та психічна спроможність дитини - інваліда, складаються висновки та надаються рекомендації відносно подальшої можливої (або неможливої) соціальної реабілітації в Центрі. Одночасно в індивідуальному порядку проводиться адаптація дитини - інваліда до проживання, харчування в нових умовах тощо. Створюються стереотипи поведінки, які відповідають фізичним, соматичним та розумовим можливостям дитини - інваліда та сприяють утворенню адекватного позитивного ставлення до навколишнього середовища.

При цьому враховуються індивідуальні можливості і особливості дитини-інваліда щодо ефективного використання технічних засобів реабілітації (тростини, милиці, візки, протези, ортези, малі архітектурні форми в житлових кімнатах, приміщеннях загального користування), що призводить до мінімізації сторонньої залежності та відновлення або збільшення мобільності.

Заходи першого етапу виступають складовою частиною роботи ПК, яка приймає рішення про зарахування (або незарахування) інваліда на соціальну реабілітацію і надає рекомендації РК Центру.

Другий етап: ОСНОВНИЙ
Починається після зарахування дитини - інваліда до Центру та передбачає проведення реабілітаційних заходів, оцінку ефективності корекції фізичного та соматичного стану, що проводиться за рекомендаціями і під контролем РК (додаток 4).

На основі результатів обстеження лікарями Центру (педіатр, ортопед – травматолог, невропатолог, психотерапевт) розробляються індивідуальні форми та методи фізичної реабілітації дитини - інваліда. Формування груп здійснюється з урахуванням ступеня функціональних порушень та фізичних можливостей дітей. Форми та методи реабілітаційних заходів визначаються залежно від вираженості функціональних обмежень при інвалідизуючому захворюванні та при необхідності змінюються в процесі реабілітації.

Відділення медичного супроводу визначає черговість і послідовність заходів лікувально- профілактичного характеру. Режим та етапність реабілітаційного процесу узгоджується з графіком інших реабілітаційних заходів.

Провідним методом медичного супроводу є відповідна терапія, що спрямована на усунення або зменшення проявів патологічних процесів, на відтворення різних видів побутової та соціальної діяльності.

З урахуванням особливостей інвалідизуючого захворювання дитині - інваліду призначається фізіотерапевтичне лікування, лікувальна фізкультура (ЛФК), масаж, гідрокінезотерапія, бальнеотерапія, аромотерапія тощо.
2.1. Авторські комплексні інтегральні моделі реабілітації

Метод В.І.Козявкінасистема інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації заснована на біомеханічній корекції хребта і великих суглобів з використанням рефлексотерапії, мобілізуючої гімнастики, спеціальної системи масажу, ритмічної гімнастики, апітерапії, механотерапії та інших лікувальних блоків. Система структурно і функціонально поділяється на дві підсистеми: інтенсивної корекції та стабілізації і потенціювання.

Метод К.О.Семенової – система динамічної пропріоцептивної корекції, яка заснована на формуванні (відновленні) або нав’язуванні нового моторного стереотипу шляхом впливу на функціональну систему антигравітації з використанням лікувального костюма космонавтів.

Метод К. і Б. Бобат – нейророзвиваюча терапія, яка спрямована на пригнічення активності патологічних тонічних рефлексів, постуральних реакцій та рухових стереотипів із подальшим відновленням статики і моторних навичок (повзання, стояння, хода) незалежно від віку хворого.

Метод В. Войта – система лікування за методикою рефлекс – локомоцій (вроджені реакції рефлекторного повзання і рефлекторного перевертання), що передбачає можливість у дітей раннього віку, переважно з групи ризику, «перетворити» патологічні реакції у фізіологічний руховий стереотип і, тим самим, запобігти формуванню органічного ураження ЦНС.

Методи функціонального біоуправління, які засновані на принципі біологічного зворотного зв’язку.

У Центрі можуть впроваджуватися інші методики за погодженням їх застосування в реабілітаційних установах



2.2. Фізіотерапія

Основними принципами проведення фізіотерапії є:

- послідовність (методи фізіотерапії слід призначати з урахуванням результатів курсів проведеної медичної реабілітації за місцем проживання);

- можливість патогенетичного та симптоматичного впливу (призначення методів фізіотерапії повинно бути обґрунтованим з точку зору сучасних поглядів на етіологію та патогенез основного інвалідизуючого захворювання, супутніх захворювань, стану адаптаційних та саногенетичних механізмів);

- адекватність впливу (вибір фізичного фактора та методики процедури повинні відповідати рівню адаптаційних можливостей інваліда);

- оптимальне дозування (необхідно проводити вплив оптимальними параметрами фізичних факторів);

- специфічність впливу (вибір та диференційоване застосування фізичних факторів проводиться з урахуванням особливостей механізму їх дії);

- динамічність застосування (протягом професійної реабілітації необхідно змінювати параметри фізіотерапевтичного рецепту процедур в залежності від реакції інваліда);

- комбіноване оптимальне застосування лікувальних фізичних чинників;

- вибір оптимальних ділянок впливу з урахуванням системно – антисистемних взаємовідносин більшості функцій;

- індивідуальний підхід.


2.2.1. В Центрі за використання відповідної апаратури застосовуються методи фізіотерапевтичного впливу, а саме: електролікування, світлолікування, ультразвукове лікування, інгаляції та ароматерапія тощо.

- Електролікування — метод фізіотерапії, який застосовується з лікувальною і профілактичною метою з використанням електричної енергії, електричного полю.

Основними методами електролікування є гальванізація та лікувальний електрофорез. Під впливом гальванізації посилюється крово- та лімфообіг, стимулюються трофічні процеси, підвищуються секреторні функції залоз зовнішньої та внутрішньої секреції. Лікувальний електрофорез застосовується значно частіше і являє собою поєднання впливу постійного струму із надходженням до організму дитини - інваліда лікувальних речовин.



Крім того, у Центрі застосовуються методи електролікування, засновані на використанні імпульсних струмів, а саме:

- електросон — метод фізіотерапії, в основі якого є вплив імпульсним струмом малої інтенсивності з метою нормалізації функціонального стану центральної нервової системи (ЦНС). У результаті слабкого ритмічного монотонного впливу на рецепторний апарат голови дитини - інваліда, тісно пов'язаний з головним мозком і його кровообігом, покращується порушений функціональний стан ЦНС та її регулюючий вплив на інші системи організму;

- короткоімпульсна електроаналгезія – метод фізіотерапії, який полягає в збудженні окремих ділянок тіла короткими (0,15 - 0,5 мс) імпульсами прямокутної форми частотою 150 - 2000 Гц і силою 2-3 мА, коли збуджуються тільки чутливі нерви, рухові нерви і не відбувається впливу на м'язові волокна. Ритмічна імпульсація створює функціональну блокаду чутливих нервових шляхів, що призводить до припинення або зменшення больового синдрому. Цей метод фізіотерапії застосовується переважно при вертеброгенних ураженнях нервової системи;

- діадинамотерапія — метод фізіотерапії, при якому застосовується лікування постійним струмом із напівсинусоїдальною формою імпульсів, які проходять із частотою 50 в 1 (однотактний) або 100 в 1 (двотактний). Ці струми викликають порушення функції екстерорецепторів, що супроводжується відчуттям печіння і поколювання під електродами, а також появою гіперемії внаслідок розширення поверхневих судин і прискорення кровообігу по них. Збільшення сили струму викликає ритмічне порушення функції нервів і м'язових волокон, що призводить до активації периферичного кровообігу, обміну речовин. При збільшенні сили струму може відбутися тетанічне скорочення м'язів. Цей метод фізіотерапії застосовується при вертеброгенних ураженнях нервової системи;

- інтерференцтерапія — метод фізіотерапії, який полягає в лікувальному застосуванні інтерференційних струмів, які утворюються усередині тканин організму в результаті інтерференції (додавання) двох вихідних струмів середньої частоти. Інтерференційні струми використовують при підгострому перебігу захворювань периферичної нервової системи;

- ампліпульстерапія — метод фізіотерапії, в основі якого лежить лікування синусоїдальними струмами середньої частоти, модульованими за амплітудою низькою частотою в межах 10 – 150 Гц. Струми середніх частот забезпечують добре проходження через шкірні покрови, не викликаючи роздратування і неприємних відчуттів під електродами. Амплітудні пульсації низької частоти дають змогу позитивно впливати на нервово-м'язові структури. Синусоїдно-модульовані струми активують кровообіг і обмінні процеси не тільки в поверхневих, але й у глибоко розташованих органах і тканинах. Метод успішно використовується для реабілітації\абілітації дітей - інвалідів з ушкодженнями і захворюваннями опорно-рухового апарату, нервової системи і захворюваннями внутрішніх органів;

- електростимуляція — метод фізіотерапії, при якому застосовуються електричні струми для посилення діяльності органів і систем (електростимуляція серця, електростимуляція рухових нервів і м'язів). Електростимуляція використовується для підтримки життєдіяльності м'язів, попередження їх атрофії на період відновлення ушкодженого нерва, для попередження атрофії м'язів в період тривалої гіпокінезії, для збільшення сили м'язів і для штучної корекції рухів, переважно в кінцівках;

- д'Арсонвалізаціяметод фізіотерапії, при якому проводиться лікування електричними й електромагнітними коливаннями високої частоти, високої напруги і малої сили. В основі фізіологічної діяльності струмів д'Арсонваля лежать рефлекторні явища. Впливаючи на рецептори шкіри, струми викликають відповідні сегментарні і загальні рефлекторні реакції, роблять одночасно і місцевий вплив на тканини;

- магнітотерапія — метод фізіотерапії, в основі якого лежить вплив на тканини постійним або перемінним низькочастотним магнітним полем. Дія постійного магнітного поля на організм дитини - інваліда створює седативний, болезаспокійливий і протизапальний ефект. У результаті магнітотерапії знижується емоційна напруженість, нормалізується сон, поліпшується кровообіг, трофіка тканин, зменшується транссудація і набряк тканин, виникає гіпотензивний ефект;

- індуктотермія — метод фізіотерапії, в основі якого лежить лікувальне застосування високочастотних електромагнітних коливань 13,6 МГц (довжина хвилі 22,13 м). Дія високочастотного магнітного поля на організм дитини - інваліда створює болезаспокійливий і протизапальний ефект. У результаті індуктотерапії знижується інтенсивність больового синдрому при вертеброгенних ураженнях нервової системи;

- ультразвукова терапія — метод фізіотерапії, при якому застосовуються з лікувальною метою механічні коливання високої частоти. Під їх впливом у м'яких тканинах відбувається розширення судин, підсилюється кровообіг, позитивно збуджуються нервові структури та виявляється болезаспокійлива дія;

- світлолікування – методи фізіотерапії із застосуванням різних варіантів світла, тобто електромагнітних хвиль різної довжини. Механізм дії характеризується впливом на капілярний, артеріальний та венозний кровообіг, трофіку тканин та супроводжується протизапальною дією. Застосовується при лікуванні гострих респіраторних захворювань, міалгіях, нейроміозитах та інших вертеброгенних захворюваннях, а також при лікуванні псоріазу, екземи, нейродерміту в структурі дерматологічних захворювань;
<< предыдущая страница   следующая страница >>