Навчально-методичний посібник. К.: Міністерство праці та соціальної політики України, 2009. 97 с - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Міністерство освіти і науки України Міністерство праці та соціальної... 5 786.27kb.
Міністерство соціальної політики України 1 179.03kb.
Міністерство праці та соціальної політики україни комітет по нагляду... 1 306.44kb.
Міністерство соціальної політики україни 1 122.5kb.
Навчально-методичний комплекс курсу 9 755.07kb.
Схвалено на засіданні науково-методичної ради Київського обласного... 3 405.91kb.
Міністерство соціальної політики України Державна установа Науково-дослідний... 4 720.61kb.
Згідно статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»... 1 293.87kb.
Навчально-методичний посібник для практичних психологів та соціальних... 6 1223.63kb.
Міністерство соціальної політики України Чернігівська обласна державна... 1 131.43kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ... 1 187.57kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Навчально-методичний посібник. К.: Міністерство праці та соціальної політики України - страница №2/5

Головне значення гри полягає в тому, що завдяки особливим ігровим прийомам дитина моделює взаємодію з навколишнім світом та людські стосунки. Це надає засвоєним раніше предметним діям певного сенсу. Отже, в ході гри дитина засвоює мотиви людської діяльності. На основі цього формується прагнення до суспільно важливої діяльності, що стає основним моментом готовності до шкільного навчання та включення до трудової діяльності.


Дидактична гра є особливими видом ігрової діяльності. Вона спеціально створена дорослими з навчальною метою. Структуру дидактичної гри утворюють основні (дидактична та ігрова задача, ігрові дії, правила, дидактичний матеріал, результат) та додаткові компоненти (сюжет і роль). Обов’язковою умовою є дотримання правил, які спрямовують гру в заданому напрямку, визначають послідовність ігрових дій, регулюють взаємодію учасників, дозволяють педагогу керувати грою.

Вимоги до підбору ігор:

1. Психолого-педагогічний задум гри повинен бути узгоджений з віковими, типологічними та індивідуальними особливостями дітей, направлений на подолання вад дітей-інвалідів.

2. Слід оцінити відповідність загального задуму гри нормуючим її правилам і безпосередньому змісту.

3. З позицій безпеки і доцільності проаналізувати обстановку і обладнання, необхідні для проведення гри, її тривалість, ступінь участі дорослого.

4. Потрібна продуманість способів введення дітей у ситуацію гри і виходу з неї.

5. Треба проаналізувати хід гри в цілому та її етапи, ступінь педагогічного впливу на ігровий стан і поведінку дітей, співвідношення в ході гри їх інтелектуального і фізичного навантаження і способи його регулювання.

6. Повинні бути продумані способи оцінки результатів гри і визначення переможця (переможців).

Перед включенням гри в корекційну або розвивальну програму необхідно провести її експертизу – встановити її психолого-педагогічний ресурс, знайти адекватні способи та прийоми включення в роботу з дітьми, визначити можливості її модифікації. Процедура експертизи включає такі етапи:

1. Доігровий

Оцінюється педагогічний задум гри, її розвиваючі, навчальні та виховні можливості, просторово-часова організація.

Гру необхідно розкласти на складові частини (елементи), зрозуміти відношення між ними, що дозволяє, по-перше, з’ясувати її задачі, зміст, умови і правила проведення, а по-друге, встановити певні методичні орієнтири, тактику проведення, оптимальну тривалість. Слід також розглянути можливі негативні варіанти розгортання гри і продумати відповідні способи їх попередження та усунення.

2. Ігровий

3. Післяігровий

Передбачає узагальнюючий аналіз гри, у ході якого слід:

- встановити ступінь відповідності запланованого та реального результату гри, при необхідності визначити причини невідповідності;

- провести поетапний аналіз ходу гри з виділенням найбільш складних або надмірно легких для дітей завдань, правил;

- дати докладний аналіз ігрового стану та поведінки дітей, їх активності і зацікавленості ходом і результатами гри;

- визначити адекватність обраної педагогом лінії ігрової поведінки;

- зробити висновок щодо перспектив використання гри (доцільність, необхідність модифікації).

Для дітей дошкільного віку з відхиленнями в розвитку пропонується наступна схема вивчення можливостей ігрової діяльності:

1. Особливості загальної та дрібної моторики (чи заважають вони грі).

2. Наявність інтересу до іграшок і дій з ними, вибірковість цього інтересу.

3. Стійкість інтересу.

4. Адекватність використання іграшок.

5. Характер ігрових дій:

- маніпуляції (не є власне ігровими діями, це дії, у ході яких пізнаються властивості предметів), можуть бути специфічними – спрямованими на дослідження предмета (рухає машинку вперед-назад, крутить її колеса) чи неспецифічними (кидання, постукування);

- процесуальні (не спрямовані на кінцевий результат, дитині цікавий процес);

- сюжетні (дії, пов’язані логікою сюжету).

6. Чи користується дитина зображувальними діями з уявними предметами.

7. Чи використовує предмети-замісники, чи розуміє їх роль.

8. Як дитина супроводжує гру мовленням, якими видами мовлення користується: фіксуючим, регулюючим, плануючим.

9. Тривалість гри.

10. Особливості емоційно-вольової сфери: активна чи пасивна дитина, збудлива чи млява, грає із задоволенням чи тільки підкоряючись пропозиції.

11. З ким вступає в контакт у процесі гри: з дорослими, дітьми.
У ході гри позиція педагога може бути різною:

1. Поза ігровим полем:

а) організує гру, не беручи на себе певної ролі або повноважень;

б) керує грою через інших дорослих або дітей, які виконують командні ролі.


2. Всередині ігрового поля:

а) виступає в якості судді, посередника, консультанта;

б) виконує роль командного характеру;

в) є рядовим гравцем.

Для успішного управління грою педагог повинен сполучати такі якості:

- спокійність і достатня жвавість темпераменту;

- доброзичливість і розумна суворість;

- м’якість і наполегливість;

- впевненість у собі;

- неупередженість і тактовність при підведенні підсумків.


3.5. Казкотерапія - це система передачі життєвого досвіду, розвитку соціальної чутливості, інтуїції і творчих здібностей.

Казкотерапія використовує казкову форму для інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, вдосконалення взаємодії з навколишнім світом.

Привабливість казки як засобу педагогічного впливу для дитини обумовлена її властивостями:

- відсутність прямих повчань, напучувань; події казкової історії логічні, природно витікають одна з одної, що дозволяє дитині засвоювати причинно-наслідкові зв’язки і спиратись на них;

- через образи казкок дитина знайомиться з досвідом багатьох поколінь. У казкових сюжетах зустрічаються ситуації і проблеми, які переживає кожна людина (відділення від батьків, життєвий вибір, взаємодопомога, кохання, боротьба добра і зла). Перемога добра забезпечує дитині відчуття психологічної захищеності. Дитина засвоює, що випробування сприяють внутрішньому росту людини;

- відсутність фіксації імені головного героя та місця подій; головний герой – це збірний образ, з яким дитина може ідентифікувати себе;

- цікавий сюжет, наповнений загадками, чарами, неочікуваними перетвореннями героїв забезпечує активне сприйняття і засвоєння інформації.
Корекційні функції казки:

- психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій;

- символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів;

- усвідомлення і прийняття змісту власної активності.

Види роботи з казкою:

1. Використання казки як метафори.

Казкові образи і сюжети асоціюються з життєвим досвідом дитини. Ці асоціації можна обговорити.

2. Малювання за мотивами казки.

Вільні асоціації проявляються в малюнках, які аналізують та обговорюють.

3. Обговорення поведінки і мотивів вчинків персонажів є приводом для розмови про моральні цінності, систему оцінювання себе та оточуючих.

4. Програвання епізодів казки.

5. Використання казки як притчі-повчання.

Підказка варіанту вирішення ситуації на прикладі казкового сюжету.

6. Творча робота за мотивами казки (дописування, переписування, робота з казкою).



Третій етап: ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Педагогічна діагностика дитини-інваліда проводиться в два етапи. Перший етап – до початку отримання дитиною-інвалідом реабілітаційного впливу. Обстеження дитини-інваліда здійснюється з метою визначення педагогічних показників (за поданою нижче карткою).

На основі першого етапу педагогічної діагностики складається корекційна програма на дитину-інваліда відповідно до обстеження.

На другому етапі проводиться повторна педагогічна діагностика для визначення рівня досягнутих цілей, які передбачені корекційною програмою (за поданою нижче карткою).

Результати педагогічної реабілітації після кожного обстеження вносяться у картку педагогічного обстеження дитини – інваліда.




1. КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА ВІКОМ 3-7 РОКІВ
1. Загальний запас знань та уявлень про навколишній світ:
- запас знань про себе ____________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- елементарні уявлення про родинні зв’язки _________________________________________

_______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________
- елементарні уявлення про природні явища _________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- елементарні уявлення про величину, колір, форму, просторові відношення, функціональне призначення речей _________________________________________________

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- інтереси - улюблені ігри, заняття _________________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


2. Рівень розвитку мовлення _________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


3. Орієнтування дитини в часі, просторі ________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


4. Рівень розвитку перцептивних дій __________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



5. Рівень розвитку типових видів діяльності – конструювання та малювання ________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


6. Сформованість мисленнєвих дій та операцій _________________________________________
7. Рівень розвитку ігрової діяльності __________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


8. Емоційна сфера __________________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


9. Особливості взаємодії з дорослими та однолітками ____________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



2. КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА ВІКОМ 7-14 РОКІВ
1. Ступінь готовності дитини до навчальної діяльності:
- фізичний стан ____________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- об’єм знань та уявлень про навколишній світ __________________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- оволодіння навичками письма та рахування ___________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

- сформованість пізнавальної активності _______________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- рівень розвитку психічних функцій __________________________________________________
- сформованість навичок спілкування з однолітками та дорослими _________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- ступінь емоційно-вольової зрілості _____________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
- навички вольової регуляції _________________________________________________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________



3. КАРТА ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДИТИНИ-ІНВАЛІДА

ВІКОМ 14-18 РОКІВ

1. Ступінь сформованості вищих психічних процесів ____________________________________

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________


2. Рівень становлення самосвідомості, системи цінностей та інтересів ______________________

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


3. Запас знань та уявлень про навколишній світ _________________________________________
4. Навчальна діяльність:
- фізичний стан ____________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- навички читання та письма _________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- улюблена діяльність _______________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- сформованість навичок спілкування з однолітками та дорослими _________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________


- навички вольової регуляції ________________________________________________________

Частина 4

Організація професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів
Професійна орієнтація є важливим напрямком роботи з дітьми – інвалідами, що передбачає оволодіння ними певних професійних навичок, виходячи з власних функціональних можливостей та інтересів.

Статтею 1 Закону України „Про реабілітацію інвалідів в Україні” професійна орієнтація визначена як науково обґрунтована система форм, методів, засобів впливу на особу для сприяння її професійному самовизначенню на основі врахування стану здоров’я, освітнього і професійно-кваліфікаційного рівнів, інтересів, здібностей, індивідуальних, психофізіологічних особливостей та потреб галузей економіки.

З метою вчасного визначення та реалізації наявного потенціалу дитини з інвалідністю, в умовах центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів, обов’язковими заходами по роботі з дітьми є заходи з професійної орієнтації.

Внаслідок залучення дитини в загальний процес профорієнтаційної роботи, їй вдається свідомо та обґрунтовано прийняти рішення щодо вибору професії, місця роботи, навчання, пізнати свої слабкі і сильні сторони, можливості.

Важливим фактором в організації цієї роботи є передбачення майбутніх цінностей, вивчення ринку праці.

Завдяки створеним в умовах центрів соціальної реабілітації дітей-інвалідів трудових майстерень, діти мають можливість засвоїти ази майбутньої професії.

У цій частині методичного посібника детально описано заходи з професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації, які передбачають усі етапи підготовки дітей-інвалідів до ефективної інтеграції їх в суспільне виробництво та соціально-побутове життя: професійна інформація, професійна консультація, професійний відбір, професійна діагностика, професійний підбір, професійне самовизначення, вдосконалення професійної майстерності. Також визначені цілі та основні методи професійної орієнтації, надані дидактичні матеріали, зокрема Карта самооцінки схильностей, Диференційно-діагностичний опитувальник, Індивідуальна програма з трудового навчання, Примірна програма зі швейної справи.
І. Загальні положення

Професійна орієнтація — комплекс психолого-педагогічних та методичних заходів, що спрямовані на ознайомлення дитини з її здібностями й можливостями для того, щоб запропонувати їй вибрати одну з найбільш підходящих для неї професій з врахуванням потреб виробництва.
Професійна інформація передбачає повне та всебічне знайомство дітей зі світом професій, з правилами вибору професії, з соціально-економічними, психологічними і медико-фізіологічними аспектами вибору професії.
Професійна діагностика – система психологічного вивчення дитини з метою виявлення її професійно значущих властивостей і якостей.
Професійна консультаціянадання допомоги дитині-інваліду у професійному визначенні з метою прийняття усвідомленого рішення про вибір професійної діяльності з урахуванням її індивідуальних особливостей та можливостей.
Професійний підбірнадання рекомендацій дитині-інваліду про можливі направлення її професійної діяльності, що найбільш відповідають індивідуальним особливостям, на основі результатів професійної, психофізичної та медичної діагностики, визначення професійної здатності дитини до конкретної професії.

Професійна, виробнича та соціальна адаптаціясистема заходів, що сприяє професійному становленню дитини-інваліда, формуванню в неї відповідних соціальних та професійних якостей, установлень та потреб до активної творчої праці, досягненню вищого рівня професіоналізму.
Професійне самовизначення - процес, що охоплює весь період професійної діяльності особистості: від виникнення професійних намірів до виходу з трудової діяльності. Піком цього процесу, переломним моментом у житті є акт вибору професії. За часом він звичайно збігається із закінченням школи і тісно пов'язаний з попередніми етапами професійного самовизначення.


  1. Заходи з професійної орієнтації дітей-інвалідів в умовах центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів

Заходи з професійної орієнтації здійснюються в умовах Центру соціальної реабілітації дітей-інвалідів (далі Центр) відповідно до Типового положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів (наказ Мінпраці від 13.02.2007 №48) і складаються з :



  • розробки рекомендацій та їх реалізації щодо можливостей дитини-інваліда вільного вибору професій, спеціальностей, форми зайнятості та шляхів реалізації особистості в умовах ринкових відносин, прогнозування, планування кар’єри в обраних дитиною –інвалідом сферах діяльності;

  • реалізації наявного потенціалу дитини-інваліда та ефективної її інтеграції в суспільне виробництво та соціальне життя.

На підставі Індивідуального сімейного плану реабілітації, складеного Реабілітаційною комісією Центру, визначаються строки, тривалість, послідовність та комплексність заходів з професійної орієнтації дитини-інваліда.

Професійна орієнтація в умовах Центру здійснюється на основі практичних знань, умінь, форм і методів у поєднанні з соціальними, психологічними та педагогічними заходами.

На підставі соціальної діагностики дитини-інваліда, робота з професійної орієнтації здійснюється фахівцями Центру у співпраці психолога, вчителя з трудового навчання, соціального працівника, вчителя-реабілітолога з належним медичним супроводом.

Заходи з професійної орієнтації можуть проводитися для дитини-інваліда протягом всього процесу реабілітації. Для досягнення успішних результатів у даному напрямку обов’язкова участь батьків. Проте критичний вік, на якому необхідно зосередити увагу фахівців Центру, це вік від 14 до 18 років. Саме в цей період життя в дитини формується інтерес до певної професії (спеціальності), зайнятості, умов і організації праці, заробітної платні, відношення до роботи та ін.

Основні принципи професійної орієнтації полягають у ранній та безперервній трудотерапії в майстернях різного профілю, метою якої є надання дитині – інваліду навичок простих видів праці.


1. Заходи з професійної орієнтації дітей – інвалідів


Вдосконалення професійної майстерності

Професійна адаптація

Професійний відбір

1.1. Проведення професійної орієнтації передбачає низку заходів:

- з’ясування рівня загальної та професійної освіти дитини - інваліда віком від 14 до 18 років;

- виявлення кола потенційно доступних дитині професій;

- діагностику індивідуальних професійних можливостей;

- ступінь розвитку пізнавальних функцій;

- актуальний запас знань, уявлень;

- ступінь розвитку конструктивно – практичної діяльності, навичок, умінь;

- психологічна діагностика здібностей;

- виявлення професійних інтересів, переваг, планів як самої дитини – інваліда, так і дорослих

членів сім’ї по відношенню до неї;

- розширення загальної уяви про світ професій та докладна інформація про об’єктивно доступні дитині професії;

- у разі необхідності корекції професійних намірів дитини та дорослих членів її сім’ї по відношенню до неї, допомога у виборі відповідної професії;

- організація професійного навчання за обраною професією.
1.2. Цілі професійної орієнтації:

- забезпечення соціальних гарантій у сфері вільного вибору професії, форми зайнятості та шляхів самореалізації дитини – інваліда в умовах ринкових відносин;

- досягнення збалансованості між професійними інтересами дитини – інваліда, її психофізичними особливостями та можливостями ринку праці;

- прогнозування професійного успіху в будь-якій сфері трудової діяльності;

- сприяння розвитку професіоналізму особистості як важливої умови її задоволення працею, реалізації індивідуального потенціалу.
1.3. Основні методи професійної орієнтації:

- інформування (індивідуальне, групове, масове, безпосереднє (лекція, бесіда), опосередковане (засоби масової інформації);

- професійне консультування;

- професійний відбір;

- анкетування;

- тестування;

- різні педагогічні методи.
2. Професійна діагностика

2.1. Професійна діагностика проводиться групою спеціалістів Центру з поєднанням педагогічних та психологічних заходів та медичного супроводу. Розвиток психічних та фізичних здібностей дітей-інвалідів сприяють кращому засвоєнню тих чи інших знань, умінь, навичок (Додаток 3).

2.2. Фахівцями Центру складаються відомості щодо професійної орієнтації дитини – інваліда:

- чи проходила дитина-інвалід профорієнтацію;

- де вона її проходила;

- як здійснювався вибір професії;

- професія, за якою рекомендовано навчання.


  1. Професійна інформація

Фахівцями Центру здійснюється робота з професійної інформації, яка дає змогу дитині-інваліду ознайомитися з різними професіями, з вимогами, які ці професії висувають до людини, а також, де ними можна оволодіти. Це можуть бути бесіди, лекції, перегляд телепрограм профорієнтаційного спрямування, проведення кінолекторіїв про професії, зустрічі з керівниками підприємств, директорами центрів професійної реабілітації інвалідів.

Оцінюючи реальність професійного потенціалу, важливо звернути увагу на два аспекти: по-перше, на поширеність обраної професії й імовірність вступу до навчального закладу, який надає професійну освіту. І друге - потрібно мати кілька альтернативних варіантів. Дітям-інвалідам та їх батькам необхідно пояснити, що життя динамічне і мінливе. На шляху реалізації поставленої задачі, мети можуть виникнути несподівані перешкоди: невдача на вступних іспитах, несподіване зниження попиту на обрану професію, відсутність матеріальних можливостей, переїзд на інше місце проживання й багато іншого. Слід пам'ятати, що ту саму мету можна досягти різними способами і ці способи потрібно мати на увазі. Важливо допомогти дитині познайомити її не тільки з різними типами навчальних закладів, що готують фахівців даного профілю, але й зі зв'язками між професіями: оператор ПК - технік-програміст - інженер-програміст; помічник менеджера - менеджер - керівник.
4. Професійна консультація
4.1. Професійна консультація – складова частина професійної орієнтації, яка проводиться з урахуванням фізичних та психологічних особливостей дитини – інваліда, її здібностей та схильностей, загальної та професійної підготовки, а також відомостей про попит професій на ринку праці, можливостей працевлаштування та навчання за тими чи іншими професіями та спеціальностями.
4.2. Форми професійної консультації:

- професійна інформація – повідомлення про попит професій на ринку праці та можливості професійного навчання; умови прийому у професійні навчальні заклади; особливості окремих професій (зміст та умови праці, вимоги, які висуваються до робітника, сфери застосування професії, можливості подальшого підвищення кваліфікації і т.п.);

- бесіда - практичні поради вчителів, батьків, які добре знають дитину – інваліда, особливо коли їй складно зробити самостійний вибір або вона робить його у протиріччя з особистими якостями, станом здоров’я та економічною ситуацією;

- визначення професійної придатності на основі психологічного вивчення особистості. Ця форма професійної консультації найбільш відповідальна і повинна проводитися тільки спеціалістами Центру.

4.3. Професійна консультація засновується на наступних принципах:

1) добровільної участі дитини в консультації;

2) її активності у прийнятті рішення;

3) конфіденційності діагностичної інформації;

4) існування декількох варіантів вибору.
4.4. Професійна консультація проводиться в декілька етапів та включає:

- попередню бесіду;

- психологічну діагностику здібностей та схильностей: анкетування дитини, вивчення її інтересів до різних сфер діяльності (опитувальник ”Карта інтересів”), вивчення інтересів та нахилів дитини – інваліда на основі класифікації професій (Диференційно – діагностичний опитувальник); вивчення комунікативних і організаторських нахилів, пізнавальних та соматичних здібностей; вивчення рис характеру дитини – інваліда (Додатки 1,2).

- вироблення плану життєвого шляху та визначення професійного вибору.




  1. Професійний відбір

Процес вірогідної оцінки професійної здатності дитини – інваліда, вивчення можливостей оволодіння нею обраною спеціальністю. У професійному відборі визначають чотири складові:

- медичний;

- фізіологічний;

- педагогічний;

- психологічний.

Поняття „професійний відбір” та „психологічний відбір” часто ототожнюються, тому що суттю останнього є діагностика та прогнозування здібностей.

Основні етапи психологічного професійного відбору:

- отримання та первинна обробка необхідної вихідної інформації;

- формулювання прогнозів на основі здібності до даного виду професійної діяльності та оцінка запропонованого рівня придатності дитини – інваліда;

- верифікація прогнозів.

Система психологічного професійного відбору включає комплекс спеціальних діагностичних методик, технічних засобів та стандартизованих процедур. Також використовуються прийоми узагальнення, інтерпретації отриманої діагностичної інформації та складання прогнозів успішної діяльності.




  1. Професійне самовизначення

Важливим чинником цього процесу є своєчасність професійного самовизначення, яке передбачає три етапи. Як відомо, найбільше правильному вибору професії сприяє практична діяльність. Тільки спробувавши свої сили на практиці, можна говорити, наскільки подобається робота, чи сприяє вона самореалізації. Професійне самовизначення передбачає три етапи.


6.1. Перший етап

Розвиток інтересу дитини до навколишніх об’єктів і формування наочно - маніпулятивних умінь.

Тактильне, кінестетичне сприйняття різної фактури поверхні предметів відбувається з використанням іграшок, спеціально виготовлених з різного матеріалу сенсорних дошок з гладкою, шорсткою, м’якою, колючою й іншою поверхнею.

У ході спільних дій педагога і дитини - інваліда розвивається інтерес до різних за властивостями матеріалів: фарби, клейстеру, глини, води, крупи та інших. Фахівці Центру мають надавати дітям можливість збагачувати свій сенсорний досвід в процесі різних дій з матеріалами і викликати у дітей реакції здивування, задоволення, усмішку.

Увагу дітей-інвалідів до наочного оточення привертають прилади із звуковими і світловими ефектами: гирлянди, магнітофон, іграшки із звуковими ефектами, адаптовані електронні вимикачі та інш. Ці предмети і матеріали викликають бажання у дітей „торкатись”, „взяти”, ”пересипати”, провести інші активні дії, які, у свою чергу, допомагають розвитку зорово – моторної координації, функціональним можливостям кистей і пальців рук. Малювання фарбами, розмазання клейстеру, спроби розім’яти м’яку глину сприяють зниженню підвищеного тонусу м’язів рук, розвивають зорово-рухову координацію.

На заняттях з дітьми використовуються доступні наочні ігри, засоби художньої творчості, побутові предмети. Зокрема, формуються дії захоплення і утримання в руках таких предметів, як ложка, виделка, чашка. Використання на заняттях даних предметів сприяє розвитку інтересу до наочної діяльності, координації рухів, емоційної чуйності дітей.




    1. Другий етап

На другому етапі передбачається проведення занять художньої творчості: малювання, ліплення, аплікація, а також початок роботи за наступними напрямами допрофесійної підготовки: рослинництво, шиття, в’язання, лозоплетіння та ін. На даному етапі формуються навички виконання окремих трудових дій, операцій. У зв’язку з нестійкістю уваги дітей, їх швидкою стомлюваністю кожна операція вимагає багаторазового повторення в ході виконання різних вправ. Враховуючи таку потребу, програма по кожному предмету передбачає не тільки набір формованих дій, але і їх операційний склад.





    1. Третій етап

Третій етап спрямований на формування таких якостей у дітей-інвалідів, які б дозволяли їм реалізовувати свої знання.

Тривалість проходження етапів і зміст допрофесійної підготовки кожної дитини залежить від її індивідуальних особливостей розвитку та визначається індивідуальним планом реабілітації.
7. Професійна адаптація – пристосування, звикання дітей-інвалідів до свідомо вибраної професії

7.1. Рослинництво передбачає засвоєння таких доступних навичок для дітей і підлітків, як поливання рослин, розпушення грунту, підготовка насіння до посадки, виготовлення ґрунтових сумішей для кімнатних рослин і розсади.


7.2. Навчання шиттю передбачає засвоєння доступних операцій роботи з тканиною та шкірою з використанням ножниць, голок, шпильок, лінійки, шаблонів, електричної швейної машинки, оволодіння операціями шиття на електричній швейній машинці, націлене на виготовлення простих виробів з тканини: серветок, сумок, мішечків, формування навичок роботи з праскою.
7.3. Ліплення передбачає виготовлення творчих робіт з різних пластичних матеріалів. Уміння і навички, сформовані в ході засвоєння різної наочно-практичної діяльності є основою навчання ліпленню. На заняттях з ліплення діти вчаться ліпити знайомі прості предмети, об’єкти навколишньої дійсності, передаючи їх форму, колір, просторові відносини. У процесі роботи діти – інваліди знайомляться з різними пластичними матеріалами, їх властивостями.

Основними завданнями при навчанні ліпленню є:

- формування умінь користуватися такими інструментами і пристосуваннями як: клейова тканина, зрізи дерев’яні або пластмасові, ніж, качалка, фактурна тканина, форми, штампи, форми для витискування, підкладкова дошка (фанерка, пластикова підставка), шматочок тканини для витирання рук, посудина з водою;

- опанування прийомами роботи з різними пластичними матеріалами;

- навчання основних правил роботи з пластичними матеріалами й інструментами (готувати робоче місце, ліпити на дощечці, не витирати руки одягом, мити руки після ліплення, прибирати робоче місце та інш.)
7.4. Аплікація – один з видів прикладного мистецтва, який використовується для художнього оздоблення різних предметів за допомогою прикріплення до основного фону вирізаних декоративних або тематичних форм. За своїм змістом аплікація ділиться на наочну (складається з окремих зображень), декоративну (орнаменти, узори), сюжетну (відображає сукупність дій, подій).

Навчання аплікації засноване на уміннях і навичках, сформованих у ході наочно-практичної діяльності і націлене на засвоєння дітьми прийомів виготовлення аплікаційних робіт. Аплікація дозволяє дитині побачити контур предмета, який потім стане основою графічного образу. Для розвитку в дитини образотворчих навичок (уміння відображати предмет тієї чи іншої форми) виконуються такі заходи:

- виховання в дітей інтересу до виконання аплікаційних робіт;

- знайомство з різними матеріалами й інструментами;

- формування умінь виконувати наочну, декоративну, сюжетну аплікації;

- розвиток творчого ставлення до роботи з аплікаційними матеріалами;

- формування умінь готувати і прибирати робоче місце.


7.5. Малювання націлене на засвоєння дітьми доступних прийомів образотворчої діяльності. Базовими для навчання малюванню є сформовані предметно-практичні дії.
Зміст навчання спрямований на:

- знайомство з матеріалами і інструментами, за допомогою яких діти вчаться отримувати прості зображення;

- засвоєння прийомів наочного малювання;

- навчання виконанню сюжетних і декоративних малюнків.

Важливим завданням є навчання дітей готувати і прибирати робоче місце. Програма має передбачити два етапи навчання: підготовчий і образотворчий. Процес малювання цікавий і захоплюючий для дітей. Мазаннями, штрихами дитина вчиться передавати явища навколишнього середовища, знайомі предмети, створює нові образи і шукає засоби для їх втілення.

Разом з формуванням навичок образотворчої діяльності в дітей виховується емоційне відношення до світу, розвивається сприйняття, уява, зорово – рухова координація, перцептивно-моторні уміння.


8. Вдосконалення професійної майстерності
8.1. Для забезпечення можливості профорієнтаційної роботи, реалізації наявного потенціалу та знаходження шляхів раціонального працевлаштування дітей та молоді з інвалідністю, що сприятиме поступовій ефективній їх інтеграції в суспільне виробництво і соціальне життя, у Центрі створюютьсяі трудові майстерні.

Наприклад:

- швейні;

- майстерня з лозоплетіння;

- майстерня з виготовлення декоративних свічок;

- столярна майстерня;

- слюсарна майстерня;

- майстерня художньої кераміки;

- фотомайстерня;

- майстерня гарденотерапії та ін.

Заняття в майстерні проводить учитель з трудового навчання. Група дітей складається з 8 осіб.
8.2. Заняття у швейній майстерні передбачають виготовлення м’якої іграшки, виробів з бісеру з елементами аплікації, вишивки та макраме і сприяють розвитку дрібної моторики, розвивають навички роботи з тканиною, клеєм та бісером. Такі заняття виховують у дітей охайність, уяву та любов до прекрасного (Додаток 5).

Діти – інваліди оволодівають трудовими навичками в різні строки, тому в умовах Центру використовується індивідуальний підхід до кожної дитини.

8.3. На заняттях у майстерні художньої кераміки діти оволодівають навичками ліплення з глини, наносять рельєф за допомогою стеків, розвивають пам'ять, мислення, увагу, м’язи рук.

8.4. Майстерні з лозоплетіння, соломкоплетіння, виготовлення декоративних свічок, столярних та слюсарних виробів, фотомайстерня повинні бути обладнані необхідними інструментами, формами, обладнанням. У них діти та молодь з інвалідністю вчаться виготовляти фотографії, рамки для фото, картин, оздоблювати їх лозою.


3. Визначення результатів професійної орієнтації.
За результатами проведення профорієнтаційної роботи в Центрі здійснюється оцінка щодо потенціалу дитини-інваліда для подальшого професійного навчання та працевлаштування

(Додаток 4).

Придбанні навички дитини можна представити схематично у вигляді співвідношення трьох складових: „Хочу”, „Можу”, „Треба”.

„Хочу” - це особисті цілі і цінності, професійні інтереси і схильності. Схильність відрізняє інтерес від необхідності дії. Інтерес до музики, наприклад, може проявлятися в збиранні інформації про виконавців і музичні течії, прослуховуванні записів. Інша справа - створення мистецького твору, для цього потрібні схильності. В ідеалі інтерес і схильності погоджені і доповнюють один одного.

„Можу” - це можливості (фізіологічні, психічні). Тут постає питання про професійну придатність, що характеризує дві речі: успішність оволодіння професією і задоволеність людини своєю працею. Треба пам'ятати, що профпридатність - не вроджена якість, вона формується в процесі обміну досвідом та діяльності.

„Треба” - це потреби ринку праці, шляхи і засоби досягнення мети. Добре, коли обрана людиною професія перебуває в перехресній площині, тобто задовольняє всі три критерії.

У процесі вибору роботи важлива відповідність особистих прагнень і об'єктивних характеристик роботи. Якщо очікування людини не збігаються з об'єктивними характеристиками роботи, то в трудовій діяльності її чекають збої і невдачі. Виділяють такі об'єктивні характеристики роботи:

1) розмаїтість - наскільки робота вимагає різних типів активності і їхніх варіацій, наскільки дозволяє людині використовувати ті чи інші навички, уміння і здібності;

2) цілісність задач – на якій стадії робота має являти собою серію завершених завдань, у який період вона виконується і з якими конкретними результатами;

3) значення роботи - вплив її результатів на життя інших людей;

4) автономія - ступінь волі дій і самостійності у виборі засобів, порядку і правил виконання роботи;

5) зворотний зв'язок - можливість отримувати точну інформацію про результати діяльності.

6) на певному етапі (17-18 років) до процесу професійної орієнтації необхідно долучити спеціалістів центрів професійної реабілітації інвалідів, професійно-технічних училищ, технікумів та ін.

Додаток 1

Карта самооцінки  схильностей

Я хотів (ла) би 

1 а. Доглядати за тваринами

2 а. Допомагати хворим людям, лікувати. 

3 а. Стежити за якістю виготовлення

книжкових ілюстрацій, плакатів.

4 а. Обробляти матеріали (дерево, тканини, метал, пластмасу)

5 а. Обговорювати науково-популярні

книжки, статті.

6 а. Вирощувати молодняк (тварин). 

7 а. Копіювати малюнки, зображення

або настроювати музичні інструменти.

8 а. Розшукувати та пояснювати людям необхідні відомості ( у довідковому бюро, на екскурсії).

9 а. Ремонтувати речі, вироби, одяг, техніку.

10 а. Лікувати тварин. 

11 а. Виводити нові сорти рослин. 

12 а. Розв’язувати суперечки між людьми, переконувати, заохочувати їх, пояснювати їм незрозуміле.

13 а. Спостерігати, вивчати роботу

гуртків художньої самодіяльності.

14 а. Обслуговувати, налагоджувати медичні прилади.

15 а. Складати точні описи, звіти про спостереження. 

16 а. Робити лабораторні аналізи. 

17 а. Фарбувати або розмальовувати стіни приміщень, поверхні машин, виробів, пристроїв.

18 а. Організовувати культпоходи, екскурсії до театру, музею.

19 а. Виготовляти за кресленнями деталі, вироби, машини, одяг.

20 а. Боротися з хворобами рослин, шкідниками.

      


1 б. Обслуговувати машини, прилади (спостерігати, регулювати).

2 б. Складати таблиці, схеми, програми обчислювальних машин.

3 б. Стежити за станом і розвитком рослин.

4 б. Доправляти товари до споживача. 

5 б. Обговорювати художні твори, п’єси, концерти.

6 б. Тренувати товаришів (молодших) у виконанні будь-яких дій: трудових, навчальних, спортивних.

7 б. Керувати будь-яким вантажним засобом .

8 б. Оформляти виставки, вітрини за допомогою художніх засобів або брати участь у підготовці  п’єс.

9 б. Шукати і виправляти помилки в текстах, таблицях.

10 б. Виконувати розрахунки, обчислення. 

11 б. Проектувати, конструювати нові види промислових виробів.

12 б. Розбиратися у схемах, кресленнях, перевіряти, уточнювати. 

13 б. Спостерігати, вивчати життя мікробів.

14 б. Надавати людям медичну допомогу у разі їх травмування.

15 б. Описувати та художньо зображувати вати події, що спостерігалися або виникли в уяві.

16 б. Приймати, оглядати хворих, проводити з ними бесіди.

17 б. Здійснювати монтаж споруд. 

18 б. Грати на сцені, брати участь у концертах.

19 б. Креслити, копіювати мапи, креслення.

20 б. Працювати на комп’ютері.



 

Додаток 2

Диференційно – діагностичний опитувальник

Людина-

Природа

Людина-

Техніка

Людина-

Людина

Людина-

Знакова

система

Людина –

Художній

   образ



1 а

1 б

2 а

2 б

3 а

3 б

4 а

4 б

5 а

5 б

6 а

7 б

6 б

9 б

7 а

10 а

9 а

8 а

10 б

8 б

11 а

11 б

12 б

12 б

13 а

13 б

14 а

14 б

15 а

15 б

16 а

17 б

16 б

19 б

17 а

20 а

19 а

18 а

20 б

18 б

+

 

 

 

 

-

 

 

 

 

 Інтерпретація результатів. Заповнивши таблицю, підрахуйте суму плюсів та мінусів у кожному стовпчику і запишіть у відповідний рядок („+”, „-”). Найбільша сума балів (7-8) в одному стовпчику є свідченням ступеня вираженості  нахилів дитини – інваліда до одного з п’яти типів професій. << предыдущая страница   следующая страница >>