Навчально-методичний комплекс - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Навчально-методичний комплекс курсу 9 755.07kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Навчально-методичний комплекс 1 266.59kb.
Навчально-виховний комплекс 1 78.65kb.
Відділ освіти Шполянської районної державної адміністрації Районний... 3 549.25kb.
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності... 2 1054.78kb.
Методичні вказівки до практичних занять. 3 Методичні вказівки для... 3 542.57kb.
Навчально-методичний посібник для практичних психологів та соціальних... 6 1223.63kb.
Навчально-методичний посібник. К.: Міністерство праці та соціальної... 5 1881.1kb.
Схвалено на засіданні науково-методичної ради Київського обласного... 3 405.91kb.
Третій щорічний навчально-методичний семінар з історії Голокосту... 1 94.34kb.
Фінансовий обман у п'єсі І. Карпенка-Карого " Сто тисяч" 1 101.2kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Навчально-методичний комплекс - страница №3/3

Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних робіт або інших видів контролю. Максимальна кількість балів, яка встановлюється для цих видів контролю, а також відповідність оцінок FX та F у шкалі ECTS, у балах та національній шкалі визначається Вченими радами факультетів або кафедрою філософії.


Тематичний план модульного контролю з дисципліни „Філософія”


П/П

МК

Семестр

Тиждень

Тема

1

І

9

Історія філософської проблематики Заходу і Сходу

2

І

17

Філософське розуміння світу: теоретичні та прикладні виміри



Критерій оцінювання знань студентів та ефективності засвоєння ними курсу ґрунтується на таких формах участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

  • виступ з основного питання

  • усна наукова доповідь

  • доповнення, запитання до виступаючого, рецензія на виступ

  • участь у дискусіях

  • аналіз джерельної і монографічної літератури

  • письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи)

  • реферат, есе (письмові роботи, оформлені відповідно до вимог)


1. Виступ / усна презентація конкретного питання з програми курсу за темою семінарського заняття на основі використання основної та додаткової літератури, посібника, курсу лекцій, читанки до курсу, а також ресурсів Інтернету. Виступ/презентація повинна розпочинатися з чіткого формулювання тез та їх доведення чи спростування. У виступі/презентації мають бути наведені різні погляди (погляди різних вчених), запропоновано їх порівняння, а також висловлена й обґрунтована власна позиція. Виступ студента оцінюється викладачем на основі врахування: текстуальної і наукової коректності запропонованих тверджень, логічної послідовності і несуперечності викладу думки, посиланнями на підручникові та літературні джерела, самостійності викладу думки, запропонованого (чи відсутнього) висновку до власних тез.

2. Опонування / рецензія на виступ / презентацію. Критерієм оцінки такої форми участі у занятті є вміння студента критично оцінювати виступ свого одногрупника і коректно висловлювати власні погляди, грунтуючи їх на конкретних джерелах, літературі; висунення власної тези, позиції та її доведення; аналітичний коментар виступу / презентації.

3. Запитання до виступу / презентації студента. Активність під час заняття у формі влучно і коректно поставлених запитань до виступаючого та вміння відповісти на власне запитання самостійно, або ж обґрунтування його.

4. Участь у дискусіях. Студент зобов'язаний брати активну участь у дискусіях, що засвідчуватиме його готовність до семінару. Неучасть студента у дискусіях чи у формі запитань до виступаючих, або доповнень до них, прирівнюється до його відсутності на занятті і свідчитиме про непідготовленість, тобто виставляється оцінка «нуль».

5. Есе. Підготовка есе з одного з питань програми (на вибір студента), що є самостійною індивідуально-дослідним завданням. Тематика есе, формальні й наукові вимоги для його написання додаються.

6. Модульна контрольна перевірка знань у формі тестування або контрольної роботи проводиться за темами першого і другого модулів робочої програми програми курсу.

Кожна тема курсу, що винесена на лекційні і семінарські заняття має бути відпрацьована студентом у тій чи іншій формі, наведеній вище.

Результати поточного контролю заносяться до журналу обліку роботи академічної групи. Позитивна оцінка поточної успішності студента за відсутності пропущених і невідпрацьованих семінарських занять, позитивні оцінки за модульні роботи є підставою допуску до підсумкової форми контролю – іспиту.

Бали за аудиторну роботу не відпрацьовуються у разі пропусків без поважної причини. Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме відповідний поточний контроль – 0 балів.



Іспит проводиться у вигляді усної відповіді за екзаменаційними білетами, складеними у відповідності до програми курсу. Одне з трьох запитань екзаменаційного білету повинне бути написаним студентом під час відведеного часу для підготування до відповіді.

Під час семестрового контролю враховуються результати здачі усіх видів навчальної роботи згідно із структурою кредитів.



МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ


  1. Захара І. Лекції з історії філософії. – Львів, 1997.

  2. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Актуальні проблеми сучасності / Філософія: підручник для вищих навчальних закладів. – ч.1, 2. – К., 2002.

  3. Гордер Ю. Світ Софії. Роман про історію філософії. – Львів, 1997.

  4. Горський В.С. Історія української філософії: навч. Посібник. – К., 1996.

  5. Гусєв В. ”Історія західноєвропейської філософії XV-XVII ст.”. Курс лекцій. – К., 1994.

  6. В.Касьян Філософія. Відповіді на питання екзаменаційних білетів. Навч. посібник - К., 2006.

  7. Карась А. Філософія: предмет та історія: Текст лекцій. – Львів, 1994.

  8. Кримський С. Запити філософських смислів. – К., 2002.

  9. Кондзьолка В.В. Платон: філософія добра // Платон. Діалоги. – К., 1995. – С. 5-20.

  10. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен-Львів, 1995.

  11. Пашук А. Філософський світогляд Івана Франка. – Львів, 2007.

  12. Петрушенко В.П. Основи філософських знань: курс лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. – Львів, 2003.

  13. Петрушенко В. Л. Тлумачний словник основних філософських термінів. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2009.

  14. Подольська Є.А.. Кредитно-модульний курс з філософії. – К.,2006.

  15. Предмет і проблематика філософії: Навчальний посібник. За заг. ред. М.Скринника і З.Скринник.-– Львів, 2001.

  16. Рассел Б. Історія Західної філософії. – К.,1995.

  17. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. Панорама новітньої науки. - http://litopys.org.ua/jruss/russ.htm

  18. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. Хрестоматія: Навч. посібник. – К., 1996.

  19. Татаркевич В. Історія філософії. – т. 1, 2, 3. Антична і середньовічна філософія. – 2006.

  20. Філософія: фрагменти творів видатних зарубіжних та українських філософів. – Кам’янець-Подільський, 2002.

  21. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. – К., 1992.

  22. Читанка з історії філософії. – кн.6. – Київ, 1993.


ЗАПИТАННЯ ДЛЯ МОДУЛЬНИХ ФОРМ КОНТРОЛЮ


  1. Представники Мілетської школи Талес, Анаксимен, Анаксимандр вбачали «основу основ» світу у різних явищах – воді, повітрі чи апейроні. Чому така розбіжність у представників однієї школи? У чому значення філософій давньогрецьких передсократиків (натурфілософів) для подальшого розвитку філософської та наукової думки?

  2. Давньогрецький філософ Геракліт вважав: «Світ не створений ні з богів, ні з людей, а був, є і буде вічним вогнем, який то спалахує, то згасає». Що означає «вогонь» у розумінні Геракліта: просте фізичне явище, чи жива розумна сила? Відповідь можна розширити.

  3. «Будь-які речі, які доступні нашому пізнанню, володіють числами, й ніщо не може бути ані зрозумілим, ані пізнаним без обрахунку». Які спостереження привели пітагорейців до такого переконання? Чому у їх розумінні числа були формою Всесвіту?

  4. Чому Сократ віддавав перевагу діалогу над письмовою фіксацією думок?

  5. Чи є можливою, згідно Аристотеля, ситуація, у якій якісь річ постає з матерії випадково? Відповідь аргументуйте, використовуючи погляди філософа.

  6. «Єдине, що (я) знаю, це те, що нічого не знаю…». Чому цей афоризм Сократа містить в собі іронію?

  7. Платон мовив: «Мислити (про) те, що правдиве, відчувати те, що прекрасне, та кохати те, що добре – у цьому цілі розумного життя». Поясність, як цей філософ розумів зв’язки поміж правдою, красою та добром. На чому полягав його ідеал калокагатії (з гр. kalos – гарний, agathos – добрий)?

  8. «Платон мені товариш, але істина дорожча (amicus Plato, sed magis amica veritas)», - казав Аристотель. У чому принципова відмінність філософських поглядів Платона та Аристотеля?

  9. Пригадайте «метафору печери» Платона. В чому полягає різниця між людськими припущеннями й правдивим знанням?

  10. Аристотель користувався повагою і середньовічних філософів, і ренесансних гуманістів. Як Ви вважаєте, чим можна пояснити таку авторитетність його філософії?

  11. Яку роль у людському та спільнотному житті, згідно Аристотеля, відіграє «катарсис» (katharsis – очищення)? З якої сфери людської діяльності філософ запозичив цей термін?

  12. Які риси приписує Платон людській душі? У чому, за Платоном, полягає ув’язнення людської душі у тілі?

  13. «Горе мені, я навіть не знаю, чого не знаю!». У цьому вислові св. Августин відкликується, звичайно, до відомого виразу Сократа – «Я знаю, що я нічого не знаю». Як належить розуміти цю фразу у випадку першого і другого філософів?

  14. «Вірую, аби пізнати; пізнаю, аби вірити (Credo ut intelligam; intelligo ut credam). Яким чином висловлений у цьому вислові принцип вплинув на подальший розвиток середньовічної філософії? У відповіді використайте з цією метою погляди св. Томи Аквінського про віру та розум.

  15. У Середньовіччі найбільш знаною працею св. Августина була «Про Град Божий», сьогодні, без сумніву, найчастіше читається його «Сповідь». Спробуйте пояснити причину змін у симпатіях читачів: чому людина Середньовіччя охочіше зазирала до «Граду Божого», а сучасна людина – до «Сповіді»?

  16. Св. Августин твердив, що «зло є лише браком добра». Напишіть арґументи «за» і «проти» цієї тези. Чи це переконання пояснює усі ситуації, коли маємо справу зі злом?

  17. У чому полягала проблема для св. Августина, коли він пробував пояснити явище часу?

  18. Який погляд на пізнання розумом мав св.Августин? Чи збігається він з поглядами давніх античних філософів? На чому полягає принципова відмінність поміж ними (св. Августином та античними філософами)?

  19. Яку роль, згідно св. Томи Аквінського, виконує розум у процесі пізнання?

  20. У чому різниця, на думку св. Томи Аквінського, між філософією та теологією?

  21. Св. Августина та св. Тому Аквінського вважають мислителями, які у найповнішому значенні сформували філософію епохи Середньовіччя. Спробуйте окреслити, у чому погляди цих постатей були між собою найбільш подібними, а в чому – найбільш відрізнялися?

Дайте визначення ключовим поняттям християнської філософії: «екзегеза», «геоцентризм», «провіденціалізм».


КОНТРОЛЬНІ ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ З КУРСУ “ФІЛОСОФІЯ”

1. Основні підходи до означення «філософії». Її предмет, призначення та проблематика.

2. Структура та функції філософського знання.

3. Філософія в системі теоретичного знання. Характерні риси філософського мислення.

4. Співвідношення філософії, науки, мистецтва, релігії.


  1. Взаємозв’язок світогляду, філософії і культури.

6. Антична філософія: загальна характеристика (періодизація, школи, представники, еволюція проблематики та світове значення).

7. Трактування «аrche» в античній натурфілософії: спільне та відмінне.

8. Космоцентризм досократичної філософії: головні проблематики та їх вирішення.

9. Грецька філософія природи: Мілетська школа (Талес, Анаксимандр, Анаксимен).

10. Грецька філософія природи: Ефеська (Геракліт) та Елейська (Парменід) школи.

11. Філософські погляди Пітагора та пітагорейців.

12. Феномен Сократа: філософські погляди та методи.

13. Філософська система Платона: метафізичні, антропологічні, етичні та політичні концепції.

14. Філософська система Арістотеля: метафізичні, антропологічні, етичні та політичні концепції.

15. Елліністична філософія: етична проблематика у філософії стоїків, епікурейців, скептиків та кініків.

16. Християнська філософія: предумови постання, головні етапи розвитку та провідні концепції.

17. Філософські погляди патриста Аврелія Августина.

18. Схоластична філософія Томи Аквінського.

19. Співвідношення віри та розуму у середньовічній філософії.

20. Філософська думка Відродження: аналіз світоглядних засад.

21. Філософія гуманізму доби Відродження у поглядах М.Коперніка, Дж.Бруно, Г.Галілея, М.Лютера, Т.Кампанелли, Т.Мора, Н.Маккіавеллі, Е.Роттердамського та ін.

22. Філософія Нового часу: загальна характеристика провідних концепцій та методів пізнання.

23. Філософські погляди емпіриста Ф.Бекона.

24. Проблема методу в філософії раціоналіста Р.Декарта.

25. Розуміння “субстанції” у філософії (на прикладі поглядів Б.Спінози та ренесансних гуманістів).

26. Емпіризм у британських філософів Нового часу (Ф.Бекон, Дж.Лок, Д.Г’юм, Т.Гоббс).

27. Раціоналізм як напрям континентальної філософії XVII ст. (Р.Декарт, Б.Спіноза, Б.Паскаль).

28. Французький матеріалізм XVIII ст.: філософські погляди Ж.Ламетрі, К.Гельвеція, П.Гольбаха, Д.Дідро.

29. Класична німецька філософія: провідні проблематики, представники та значення.

30. Природа та ступені людського пізнання у розумінні І.Канта. Чуття, розум, розсудок.

31. Етичні погляди І.Канта. «Категоричний імператив».

32. Місце і роль «розуму» у філософії Гегеля.

33. Специфіка діалектичного методу за Гегелем.

34. «Некласичні» напрямки сучасної західної філософії: передумови постання, основні ідеї, провідні напрями та представники.

35. Характерні особливості «філософії життя» на прикладі поглядів А.Шопергауера та А. Бергсона.

36. Світоглядно-філософські тези Ф. Ніцше: аналіз та інтерпретація.

37. Концепція людини в екзистенціалістів (Ж.-П.Сартр, А.Камю та ін.)

38. Філософські й культурно-соціальні смисли психоаналізу: на прикладі концепцій З. Фройда, К.-Г.Юнга, А.Адлера.

39. Трактування «істинного пізнання» у позитивістських й неопозитивістських напрямках філософії (О.Конт, Дж.С.Мілль, К.Поппер, Л.фон Вітгенштайн, Б.Рассел).

40. Роль наук та функцій філософії у працях представників Віденського гуртка та Львівсько-Варшавської школи логіки.

41. Українська філософія як складова національної та світової культур. Світоглядні витоки, періодизація, проблематики.

42. Філософські джерела та ідеї часів Київської Русі та доби Відродження.

43. Філософська діяльність Григорія Сковороди.

44. Філософія національної ідеї в українській літературі та громадсько-політичних рухах XIX-XX ст.

45. Соціально-філософські погляди Івана Франка.

46. Основні положення давньоіндійської філософії (ведичне знання, буддизм).

47. Філософська культура конфуціанства та даосизму.



  1. Проблема світу, людини та пізнання у філософській думці Стародавнього Сходу: загальний огляд та порівняння вчень.

  2. Національне і загальнолюдське у світогляді.

  3. Метафізика — загальна теорія дійсності. Основні терміни онтології.

  4. Основні різновиди онтологій.

  5. Зміна поглядів на духовну основу світу в ході розвитку філософії.

  6. Зміна поглядів на матеріальну основу світу в ході розвитку філософії.

  7. Плюралізм буття в новітній філософії.

  8. Структура буття і її категоріальне вираження.

  9. Просторово-часові характеристики буття.

  10. Філософське поняття руху. Рух і розвиток.

  11. Пізнавальна, емоційна і мотиваційно-вольова сфери свідомості.

  12. Філософія і наука про природу людини.

  13. Людина як об'єкт філософського аналізу.

  14. Самоцінність людського буття. Сенс життя.

  15. Суспільство як об'єкт філософського аналізу. Соціоцентризм і індивідоцентризм.

  16. Природні, духовні, соціальні і духовні основи суспільства.

  17. Нація як суб'єкт історичного розвитку.

  18. Стадійні і цивілізаційні моделі історії.

  19. Європа як філософське поняття. Україна і Європа.

  20. Проблема предмету пізнання: реалізм і пізнавальний ідеалізм.

  21. Проблема джерел пізнання: раціоналізм і сенсуалізм.

  22. Форми чуттєвого і раціонального пізнання.

  23. Роль інтуїції в пізнанні.

  24. Поняття знання і його види.

  25. Проблема істини у філософії. Поняття істини і фальші.

  26. Класична і некласична теорії істини. Критерії істини.

  27. Гносеологія і епістемологія. Наука як спеціалізована форма пізнання.

  28. Прикмети наукової раціональності.

  29. Рівні наукового пізнання та критерії їх розрізнення.

  30. Форми наукового пізнання.

  31. Поняття наукового методу. Методи емпіричного і теоретичного пізнання.

  32. Аксіологія як ділянка філософського знання. Поняття цінності.

  33. Основні теорії цінності.

  34. Істина, добро, краса як цінності.

  35. Теорія “спорідненої праці” як самоствердження особи у філософії Г. Сковороди.

  36. Єдність аксіологічних і гносеологічних функцій істини.

  37. Проблема смерті і безсмертя як центральна проблема релігійної віри.

  38. Культура як здійснення цінностей.

  39. Культура і нація. Проблема малоросійства в культурі: Є. Маланюк.

  40. Культура і цивілізація. І. Мірчук про критерії розрізнення культури і цивілізації.

  41. Вчення про ноосферу В. Вернадського.

  42. Коеволюція в контексті взаємодії суспільства, природи і людини.

  43. Принципи прагматизму як філософської течії.



КЛЮЧОВІ СЛОВА

(необхідно вміти пояснити їх значення):
філософія, мудрість, філософування, філософський висновок, історія філософії, світогляд, філософський світогляд, метафізика, епістемологія, аксіологія, матеріалізм, емпіризм, раціоналізм, ідеалізм; архе, гілозоїзм, апейрон, метемпсихоз, логос, ідея, агностицизм, буття, форма, матерія, субстанція, істота (сутність), потенція, ентелехія, логіка, дедукція, індукція, першопричина, ейдемонія, «золота середина», «політична тварина», катарсис, калокагатія; теоцетризм, гностицизм, креаціонізм, екзегеза, провіденціалізм, бритва Оккама, містицизм; пантеїзм; картезіанський дуалізм, інтуїція, механіцизм, метод, розум, раціоналізм, методичний скептицизм, монада, сумнів, ірраціоналізм; a priori, a posteriori, догматика, ноумен, феномен, абсолют, діалектика, дух; волюнтаризм, творча еволюція, надлюдина, «воля сили», аполонійське начало, діонісійське начало; «позитивна» істина, фізикалізм, номіналізм, утилітаристська етика, принцип фальсифікації, принцип демаркації; кордоцентризм; ноосфера, культура; філософська істина; софійність; монізм; дуалізм; плюралізм; коеволюція. << предыдущая страница