Навчально-методичний комплекс курсу - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Методичні вказівки до практичних занять. 3 Методичні вказівки для... 3 542.57kb.
Навчально-методичний комплекс 1 266.59kb.
Навчально-методичний комплекс 3 672.62kb.
Навчально-виховний комплекс 1 78.65kb.
Відділ освіти Шполянської районної державної адміністрації Районний... 3 549.25kb.
Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності... 2 1054.78kb.
Навчально-методичний посібник для практичних психологів та соціальних... 6 1223.63kb.
Навчально-методичний посібник. К.: Міністерство праці та соціальної... 5 1881.1kb.
Схвалено на засіданні науково-методичної ради Київського обласного... 3 405.91kb.
Третій щорічний навчально-методичний семінар з історії Голокосту... 1 94.34kb.
Розділ чотирнадцятий 1 231.61kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Навчально-методичний комплекс курсу - страница №8/9

2. Чому свобода, не дивлячись на свою привабливість, виявляється тим випробуванням, якого людина іноді поспішає уникнути?

3. Які основні принципи антропологічної філософії Фейєрбаха?

4. Чому найчастіше говорять про роль видатних особистостей в історії й не звертають увагу на роль в ній кожної особистості?

5. Що таке прогрес в історії?

Список літератури.

1. Глобальные проблемы и человеческие ценности. - М., 1990.

2. Изменение человека // Вопросы философии. – 1997. №2.

3. Карпинская Р.С. Человек и его жизнедеятельность. – М., 1988.

4. Кисельов Г.С. Кризис нашего времени как проблема человека // Вопросы философии. – 1999. №1.

5. Коган Л.Н. Человек и его судьба. – М., 1988.

6. Коган Л.Н. Цель и смысл жизни человека. – М., 1984.

7. Кон И.С. Открытие «Я». – М., 1978.

8. Личность в ХХ столетии. – М., 1979.

9. Плеханов Г.В. К вопросу о роли личности в истории // Избран. Философ. Произвед. В 5-ти т. – М., 1956. Т.2.

10. Резвицкий И.И. Личность. Индивидуальность. Общество. – М., 1984.

11. Швырёв В.С. О деятельностном подходе к истолкованию феномена человека (попытка современной оценки) // Вопросы философии. – 2001. №2.

12. Кон И.С. Человеческие сексуальности на рубеже ХХІ века // Вопросы философии. – 2001. №8.

Тема 4. Глобальні кризи та проблеми сучасної цивілізації. Доля людства.

План:

1. Взаємозв’язок та ієрархія глобальних проблем.

2. Екологічний аспект взаємодії суспільства і природи.

3. Глобалізм та антиглобалізм.

4. Сучасна цивілізація в контексті взаємодії людини і техніки.

5. Науково-технічна революція та альтернативи майбутнього.

6. Людство перед обличчям глобальних проблем.

7. Майбутнє людства і реальний історичний процес.

Теми для творчих робіт:

1. Криза ціннісних орієнтирів суспільства користувачів в концепціях капіталізму та соціалізму.

2. Постіндустріальне суспільство, його ідеали, тенденції, розвиток.

3. Проблеми коеволюції історичної та політичної свідомості в сучасній Україні.

Питання для самоконтролю.

1. Як впливає природа на розвиток суспільства і суспільства на природу?

2. Які перспективи подальшого цивілізаційного розвитку?

3. Як пов'язаний екологічний імператив із моральним?

4. Що таке ноосфера?

5. Що таке коеволюція?

6. Що ви можете сказати про вплив техногенної цивілізації на життя людей? Позитивні та негативні моменти?

7. Що ви можете сказати про філософію космізму?

Список літератури.

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учебник. – М., 2005.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. – М., 1999.

3. Глобальные проблемы и человеческие ценности. – М., 1990.

4. Давидович В.Е. В зеркале философии. – Ростов н/Д, 1997.

5. Кохановский В.П. Философия. Учебное пособие. – М., 2004.

6. Лоренц К. Восемь смертных грехов цивилизованного человечества // Вопросы философии. – 1992. №8.

7. Моисеев Н.Н. Судьба цивилизации. Путь разума. – М., 2000.

8. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. – М., 1999.

9. Павленко А.Н. Экологический кризис как псевдопроблема // Вопросы философии. – 2002. №2.

10. Панарин А.С. Глобальное политическое прогнозирование. – М., 2000.

11. Радугин А.А. Философия : курс лекций. – М., 2000.

12. Тоффлер Э. Третья волна. – М., 1999.

13. Туроу Л. Будущее капитализма. – Новосибирск, 1999.

14. Уткин А.И. Американская стратегия для ХХІ века. – М., 2000.

15. Философия глобальных проблем. – М., 1998.

16. Философия. Справочник студента / Г.Г. Кириленко, Е.В. Шевцов. – М., 1999.

17. Хрестоматия по философии: Учебное пособие / Сост. А.А. Радугин. – М.: Центр, 1999.

18. Чумаков А.Н. Философия глобальных проблем. – М., 1994.


9. МЕТОДИ НАВЧАННЯ:

Основними формами роботи студентів в аудиторних умовах є: лекції, семінари, консультації (групові й індивідуальні), контрольні роботи, підготовка і написання творчих робіт або есе, іспит.

А) Основна форма навчального процесу – лекція. Лекція повинна розкривати перед студентами найбільш важливі й суттєві проблеми, давати методичні вказівки і поради для підготовки до семінарських занять. Для того, щоб лекція не сприймалася абстрактно, студентам необхідно навчитися активно і уважно слухати лекцію, вести змістовні конспекти, в яких повинна бути вказана тема лекції, основні питання і рекомендована література, записані найбільш важливі визначення, цікаві приклади тощо. Якісний конспект з філософії надає велику допомогу в самостійній роботі студентів, їх підготовці до семінарів, співбесід, іспитів, заліків. Засвоєння конспекту полегшує розуміння нового матеріалу і скорочує час на вивчення основної та додаткової літератури.

Результатом засвоєння теоретичного курсу «Філософія» є лекційний контроль, який передбачає написання контрольної роботи.

Б) Найбільш активною формою самостійної роботи є семінар. На семінарі студент не лише закріплює, але й розвиває та поглиблює свої знання, вчиться творчо мислити, отримує практичні навички філософського мислення. Творчо підготовлені семінари з постановкою дискусійних питань спонукають студентів до самостійного аналізу явищ дійсності і сприяють розвитку світоглядної, громадянської зрілості особистості.

Якісна підготовка до кожного семінарського заняття передбачає виконання студентами таких вимог:



Вивчення плану семінарського заняття: а) плану основних питань заняття; б) плану підготовки та відповіді на кожне головне питання заняття; в) списку основної та додаткової літератури. Вивчення конспекту лекції з даної теми. Вивчення відповідних розділів рекомендованих підручників, навчально-методичної та науково-дослідної літератури, першоджерел з філософії.

На семінарі кожен студент повинен активно слідкувати за логікою виступів, бути готовим доповнювати виступи своїх колег.

Результатом засвоєння практичного курсу «Філософія» є написання низки контрольних робіт, серед який підсумковими є модульні контрольні роботи.

В) Однією з важливих форм контролю за самосійною роботою є співбесіда. Співбесіда проводиться протягом всього семестру і в період підготовки до екзаменаційної сесії (за графіком, затвердженим кафедрою). За формою організації вона може бути груповою та індивідуальною.

Групові співбесіди проводяться, як правило, напередодні семінарських занять, контрольних робіт, іспиту. Метою співбесіди є з’ясування найбільш складних чи слабко засвоєних питань курсу. Тут можуть читатися оглядові лекції, лекції по засвоєнню першоджерел і методичні поради по їх вивченню тощо.

Індивідуальні співбесіди проводяться, коли закріплюється вивчений матеріал, уточнюються знання студентів з окремих тем.



Завершальним етапом перевірки самостійної роботи студентів є написання творчих робіт, есе. Основними етапами підготовки до написання есе є: а) ретельно опрацювати питання, які виносяться на самостійне опрацювання; б) вибрати напрямок дослідження для написання творчої роботи; в) встановити відповідність обраної теми конкретній темі курсу для поглибленого вивчення рекомендованого списку обов’язкової та рекомендованої літератури; г) отримати індивідуальну консультацію з написання есе у викладача, який проводить семінарські заняття в групі; д) здати роботу в строки, встановлені викладачем.

Г) Завершальною формою самостійної роботи студентів екзамен. Під час самостійної підготовки до екзамену студент повинен:

- уважно ознайомитися з програмою курсу і рекомендаціями викладачів;

- вивчити конспект лекцій і матеріал, що подається в учбовій літературі;

- перевірити наявність першоджерел, повторити їх зміст, а у випадку пропуску – доповнити конспект;

- виявити складні питання та уточнити їх на консультаціях;



Завершальним етапом екзамену є виставлення оцінки (див. «Шкала оцінювання засвоєння навчального матеріалу»). Студенти, які складають екзамен, мають відмінний за якістю рівень знань. Ці відмінності повинні бути відображеними в кількісних характеристиках за допомогою єдиних критеріїв оцінювання.

Вивчення літератури – є одним із найважливіших етапів роботи студентів. Починаючи роботу з літературою, необхідно, перш за все, встановити коло літературних джерел, що стосуються теми. Саме на цьому етапі й проявляються уміння та навички студентів шукати, знаходити, відбирати, систематизувати у величезному нагромадженні сучасної наукової інформації необхідні джерела та ідеї, що містяться в них. Основна задача студента полягає в тому, щоб знайти об’єктивно існуючу й реально доступну інформацію наукового характеру. Це – показник його освіченості та сумлінності.

При підготовці до написання творчих робіт чи есе слід використовувати наступну наукову літературу: монографії, наукові статті журналів, статті у збірниках наукових праць, матеріали «круглив столів» з питань науки тощо.

Для пошуку спеціальної наукової літератури слід застосовувати: предметні та систематичні каталоги бібліотек, бібліографічні вказівки, вказівки опублікованих в журналах статей і матеріалів. Слід мати на увазі, що інформація про деякі сфери філософського знання міститься в спеціальній «Бібліографії» (систематизованому переліку усієї виданої літератури за сферами науки чи за темами, розділами, питаннями, проблемами) за певний період часу. Інформацію можна отримати в бібліографів в учбових та наукових бібліотеках.

Типові помилки студентів – написання творчої роботи, есе та презентація ї викладачеві у вигляді суцільного авторського тексту, без звернення до наукових джерел, до думок вчених-гуманітаріїв, без цитування, без посилань та вказівок на науковий та філософський матеріал.

Самостійна робота студентів з філософії – це кропітка науково-дослідницька праця, яка полягає в пошуках, відборі, систематизації, вивченні й узагальнені значної кількості різноманітних першоджерел. Студент не лише повідомляє, але й аналізує літературу.

10. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ:

Оцінювання активності і знань студентів під час семінарських занять, поточне написання контрольних робіт за кожний модуль, виконання підсумкових завдань до основного модуля, знання основних термінів.

Екзаменаційна оцінка повинна спиратися на ряд критеріїв:


  • Оцінки «відмінно» заслуговує студент, який виявив всебічні систематичні й глибокі знання учбово-програмного матеріалу, вміння вільно виконувати завдання, передбачені програмою, який засвоїв основну та додаткову літературу. Як правило оцінка «відмінно» виставляється студентам, які засвоїли взаємозв’язок основних понять дисципліни з їх значенням для своєї майбутньої професії, які проявили творчі здібності в розуміння, викладі та використанні учбово-програмного матеріалу;

  • Оцінки «добре» заслуговує студент, який виявив повне знання учбово-програмного матеріалу, успішно виконав передбачені в програмі завдання, засвоїв основну літературу. Як правило оцінка «добре» виставляється студентам, які показали системний характер знань з дисципліни і здатні до їх самостійного поновлення та поповнення;

  • Оцінки «задовільно» заслуговує студент, який виявив знання основного учбово-методичного матеріалу в об’ємі, необхідному для подальшого навчання та майбутньої роботи, який здатний виконати поставлені завдання, що передбачені програмою. Як правило, оцінка «задовільно» виставляється студентам, які припустилися помилки у відповідях на іспиті та при виконанні завдань на семінарах чи іспиті;

  • Оцінки «незадовільно» заслуговує студент, який виявив прогалини в знаннях основного учбово-методичного матеріалу, припустився принципових помилок у виконанні передбачених програмою завдань. Як правило оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який не здатний продовжувати навчання чи займатися професійною діяльністю по закінченні вузу без додаткових знань з відповідної дисципліни.

11. ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ.
Оцінювання навчальної діяльності проводиться відповідно до видів роботи:
1. Лекційна робота, з підсумковим контролем засвоєння лекційного матеріалу.

2. Проведення семінарських занять згідно тематики курсу.

3. Виконання самостійних завдань трьох рівнів: збору та опрацювання науково-дослідної інформації, підготовка аналітичної довідки, написання реферативної роботи.

МЕТОДИ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Усі види навчальної діяльності студентів із засвоєння модулів оцінюються за чотирибальною шкалою.

Критерії оцінювання знань

При оцінці знань студентів враховується:



  • застосування системного підходу: вміння бачити місце питання, що розглядається, як в структурі теми, так і в структурі курсу в цілому;

  • правильність та повнота розкриття питання, вміння чітко, логічно, систематизовано викласти матеріал;

  • рівень осмислення навчального матеріалу, повнота розкриття змісту понять, характеру закономірних зв’язків та залежностей між явищами, які вони відображають, точність застосування наукових термінів;

  • рівень виявлення аналітичних вмінь, вмінь обґрунтувати основні положення викладеного матеріалу, демонструючи навички наукового узагальнення проблеми та вміння зробити достатньо мотивовані висновки;

  • вільне володіння матеріалом – мається на увазі як вміння зробити його повний або концентрований виклад так і вміння використовувати матеріал у новій навчальній ситуації, знання основних концепцій проблеми, яка розглядається, вміння мотивовано викласти власну точку зору;

  • вміння бачити прикладний аспект (практичне застосування) знань, що висвітлюються;

  • використання додаткової літератури;

  • культура мовлення.

Оцінка „Відмінно” (5) ставиться, якщо у відповіді:

    • зазначено і простежується розуміння місця питання, що розглядається, як в структурі теми, так і в структурі курсу в цілому;

    • правильно і повно розкрито зміст матеріалу в обсязі програми, відповідь має чіткий, логічний та послідовний характер;

    • повністю розкрито зміст понять, точно використано наукові терміни;

    • відповідь насичена глибокими та розгорнутими судженнями;

    • зроблено аргументовані висновки;

    • студент демонструє творче застосування знань при переформатуванні запитання;

    • у відповіді майже не трапляються мовленнєві помилки.

Оцінка „Добре” (4) ставиться, якщо у відповіді:

  • зазначено і простежується розуміння місця питання, що розглядається, як в структурі теми, так і в структурі курсу в цілому;

  • майже повно розкрито основний зміст матеріалу, відповідь структурована, проте наявні окремі помилки у послідовності викладу;

  • надано правильне визначення понять і чітко використано наукові терміни;

  • недостатньо виваженою та аргументованою є доказова база, недостатньо мотивовані висновки;

  • студент вільно оперує знаннями, може застосовувати їх у новій навчальній ситуації;

  • у відповіді трапляються окремі мовленнєві помилки.

Оцінка „Задовільно” (3) ставиться, якщо у відповіді:

  • зміст навчального матеріалу викладено неповно, фрагментарно, відповідь має недостатньо стійкий (студент відповідав невпевнено) та послідовний характер;

  • допущено певні помилки й неточності у використанні наукової термінології та визначенні понять;

  • відповідь має формальний та переважно репродуктивний характер, висновки не аргументовані та не охоплюють всього змісту викладеного матеріалу;

  • у новій навчальній ситуації студент використовує лише окремі знання вивченого матеріалу;

  • у відповіді наявні фактичні та мовленнєві помилки.

Оцінка „Незадовільно” (2) ставиться, якщо у відповіді:

  • студент неспроможний відтворити зміст навчального матеріалу у певній послідовності, у відповіді окремі фрагменти знань перемежовуються з розрізненими фактами та загальними фразами;

  • допущено грубі помилки при визначенні понять та використанні термінології;

  • викладений матеріал не узагальнено, висновки не сформульовано;

  • у відповіді наявні грубі фактичні та мовленнєві помилки.

Після опрацювання навчального матеріалу кожного модуля здійснюється модульний контроль. За відсутністю студента на контрольному заході з неповажної причини у відомість проставляється 2 бали (матеріал не опановано).

Підсумковий контроль (залік) – це комплексне оцінювання якості засвоєння навчального матеріалу дисципліни без участі студента на підставі результатів усіх модульних контролів за середньозваженим балом.

Визначення середньозваженого бала обраховується за формулою:

(Б І х Т І)+ (Б ІІ х Т ІІ)+ (Б ІІІ х Т ІІІ)

СБ = ------------------------------------------------

Т І + Т ІІ + Т ІІІ

де:


Б І - бал за 1-й модуль за чотирибальною шкалою;

Б ІІ - бал за 2-й модуль за чотирибальною шкалою – являє собою середньоарифметичний бал трьох оцінок, що їх отримав студент на семінарських заняттях та оцінки за «термінологічний» диктант;

Б ІІІ - бал за 3-й модуль за чотирибальною шкалою;

Т І - час на засвоєння 1-го модуля (аудиторні години та години самостійної роботи) ;

Т ІІ - час на засвоєння 2-го модуля (аудиторні години та години самостійної роботи) ;

Т ІІІ - час на засвоєння 3-го модуля (години самостійної роботи) .

де:


Б І - бал за 1-й модуль за чотирибальною шкалою;

Б ІІ - бал за 2-й модуль за чотирибальною шкалою – являє собою середньоарифметичний бал трьох оцінок, що їх отримав студент на семінарських заняттях та оцінки за «термінологічний» диктант;

Т І - час на засвоєння 1-го модуля (аудиторні години та години самостійної роботи) – 30 г;

Т ІІ - час на засвоєння 2-го модуля (аудиторні години та години самостійної роботи) ;

При незадовільній оцінці з будь-якого модулю автоматично проставляється (незалежно від інших оцінок) підсумкова оцінка «незадовільно» або «не зараховано», що вважається академічною заборгованістю.

Середньозважений бал за поданою таблицею відповідності трансформується в оцінки національної шкали та шкали ECTS:




Середньозважений бал за національною шкалою

Оцінка ECTS

Оцінка за національною шкалою

4,75…5,0

A

Відмінно(зараховано)

4,25…4,74

B

Добре (зараховано)

3,75…4,24

C

Добре (зараховано)

3,25…3,74

D

Задовільно (зараховано)

3,0…3,24

E

Задовільно (зараховано)

2,5…2,99

FX

Незадовільно (не зараховано)

2,0…2,49

F

Незадовільно (не зараховано)


12.МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ:

Лекційний курс – тексти, конспекти лекцій (в електронному варіанті).

Семінарські заняття - методичні рекомендації до семінарських занять, тестові завдання.

Самостійна робота студентів - методичні рекомендації, теми творчих робіт.

<< предыдущая страница   следующая страница >>