Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів 9 1827.62kb.
Програма навчальної дисципліни для студентів вищих медичних закладів... 2 622.72kb.
Описано методику і технологію створення електронних засобів навчання 3 704.48kb.
Перелік провідних вищих навчальних закладів та наукових установ за... 1 154.95kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни 01135, м. 1 47.94kb.
Національна медична академія післядипломної освіти 2 921.36kb.
Наказ №1260 Про призначення академічної стипендії Президента України... 9 813.16kb.
М. П. Данилевський, А.І. Колосов, А. В 1 21.29kb.
Про затвердження робочих навчальних планів на 2011-2012 навчальний... 1 96.03kb.
Списочний склад дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування... 15 1188.97kb.
Робоча програма невідкладні стани у клініці внутрішньої медицини 6 1361.26kb.
Слідчий св шевченківського ругу мвс україни у м. Києві лейтенант... 1 23.27kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів - страница №1/9

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ

Львівський банківський інститут

Н. В. Дорофєєва 3. М. Комаринська



З ІСТОРІЇ ГРОШЕЙ

УКРАЇНИ

Рекомендовано Міністерством освіти України

як навчальний посібник

для студентів економічних спеціальностей

вищих навчальних закладів

Київ –2000–Львів


ПЕРЕДМОВА


Історія грошей як галузь історичної науки привертає увагу істориків, археологів, економістів і навіть мовознавців. Вивчення історії грошей дає можливість дослідити державні процеси, економіку, торгівлю певного періоду історії.

Гроші розповідають про внутрішнє становище держави, його економічну силу чи слабкість. Повідомляють важливі дані про політичне життя, ідеологію, конкретну історію, дозволяючи уточнити або навіть з'ясувати імена і дати правління тих чи інших володарів.

Особливе значення має вивчення історії грошей для поглиблення знань з економічної історії різних історичних епох і періодів.

Підготовку другого видання навчального посібника з історії грошей спонукало, перш за все, те, що ця проблематика зацікавила не лише студентів, фахівців, а й пересічних громадян. І це знайшло своє відображення у розширенні текстового матеріалу, а також збагаченні його тематичними ілюстраціями.

Важливе місце у посібнику відведено історії грошей України, яка розглядається в контексті загального історичного процесу та подій, що його супроводжували.

Достатньо уваги відведено історії появи грошей і грошового обігу, історії виникнення та функціонування грошових систем, проведенню грошових реформ, їх результатам (з найдавніших часів до сьогодення).

Навчальний посібник складається з дев'яти тем, матеріал яких подається з дотриманням тематико-хронологічного принципу. Важливою ознакою у вивченні історії грошей є розгляд її в контексті історичних подій суспільно-політичного та економічного життя.

Поглибленню знань з історії грошей допомагає словник «Ключові терміни і поняття», який є індивідуальним для кожної теми, виходячи з хронологічних рамок, подій та країн, про які йдеться у конкретній темі.

Перевірці й закріпленню знань сприяють вміщені наприкінці кожної теми «Контрольні питання».

Детальніше ознайомитись з тією чи іншою проблемою, поглибити знання допоможе рекомендована література до кожної окремої теми.

У світовій історії важко знайти державу, яка не прагнула б до зміцнення своєї грошової системи, підвищення ролі грошей у суспільних відносинах. Україна — не виняток. Вона теж має давні традиції грошового виробництва й обігу, адже за свою багатовікову історію неодноразово виготовляла власні гроші.

Вступ до курсу «Історія грошей»

1. Історичні аспекти виникнення грошей


Гроші — одне з найдавніших явищ у житті суспільства, які привертають до себе особливу увагу вчених.

Слово «гріш» походить від латинського «гроссус» — великий. Уперше монету з такою назвою відкарбували в XII ст. у Генуї, Флоренції, Венеції. Пізніше назва перейшла до великих срібних монет Франції, Угорщини, Польщі. До сьогодні в Австрії розмінна монета називається «гріш». У Росії 1654 року з'явився мідний гріш, що відповідав двом копійкам.

Суть грошей змінюється адекватно до змін характеру суспільних відносин, в яких вони функціонують. Суспільний характер походження і розвитку грошей чітко проявився в складному процесі відбору товарів на роль грошей на різних етапах суспільного виробництва.

Як гроші — що тільки не використовувала людина! Діапазон таких речей справді великий: від коров'ячих черепів на острові Барнео до брусків солі в Африці, від металевих списів у Конго до людських черепів на Соломонових островах.

Усе це можна поділити на гроші, які мають користь і споживчу вартість, і гроші, які самі по собі непотрібні.

Спочатку в ролі грошей виступали найбільш ходові товари (худоба, хутра, тютюн, риба, сіль, мушлі тощо) і форма грошей тоді збігалась з формою (споживчою вартістю, або здатністю задовольняти певну потребу людини) цих товарів.

Виникнення грошей обумовлено труднощами безпосередньо в обміні продуктами праці. На початковій стадії розвитку, коли виробники отримували надлишки своїх продуктів чи товарів і хотіли їх обміняти, зробити це було доволі складно: бажання двох суб'єктів здійснити обмін споживчими вартостями товарів не збігались. Для прикладу, власник овечих шкір хотів виміняти їх на зерно, але власнику зерна була потрібна сокира. Добре, коли бажання двох суб'єктів збігались.

Незабаром за предметами першої необхідності на роль грошей стали претендувати предмети розкоші, передусім прикраси. Це можна пояснити тим, що попит на предмети розкоші був об'ємнішим і динамічнішим, аніж на предмети першої необхідності. За своїми фізичними даними вони були менш громіздкі, довго зберігались.

Суспільний розподіл праці (відокремлення ремесла від землеробства) розширило межі товарного виробництва й обміну, що, в свою чергу, прискорило розвиток ринку.

Ринок поставив перед грошовим товаром нові вимоги: бути однорідним, здатним довгий час зберігати свою вартість.

Є кілька найбільш повних визначень грошей:


  • це особливий товар, який виконує роль всезагального еквівалента вартості;

  • це те, що використовується як гроші;

  • це специфічний товар, який виконує роль всезагального вартісного еквівалента і має свою специфічну вартість.

У міру розвитку ринку розширення і поглиблення грошових відносин ускладнювались вимоги ринку до грошей. Відповідно й гроші змінювали свою форму.

Виділяють такі типи грошей: повноцінні та неповноцінні. До повноцінних грошей відносять монети (золоті, срібні, білонні). До категорії неповноцінних грошей належать:

• бюджетні (паперові гроші):


  • готівкові гроші (скарбничі білети, банкноти);

  • депозитні гроші;

кредитні гроші:

  • банкноти;

  • векселі;

  • чеки;

  • електронні гроші (кредитні картки, дебетові картки, картки для банкоматів).

Уже в давнину люди запитували себе: чому металеві гроші називають монетами, де і коли вони з'явились уперше?

Вважається, що перші монети з'явились у Китаї та країнах Близького Сходу у VIII — VI ст. до н. е. Це були переважно монети, виготовлені з міді.



Монета — слово латинського походження, яке набуло поширення в античній Греції і Римі. Монета — один з епітетів римської богині Юнони, Що дослівно означає «порадниця», «попередниця».

Одна з легенд античності розповідає про важку боротьбу римлян з епірським царем Пірром. Легенда повідомляє, що богиня на ім'я Юнона-Монета, чий храм стояв на Каггітолійському пагорбі, надала римлянам грошові засоби для ведення війни і забезпечила її переможне завершення. 275 року до н. е. цар Пірр зазнав поразки від римського війська. На знак вдячності

богині в її храм було перенесено
монетний двір, а його вироби стали




називати монетами...

За іншою версією, розташування монетного двору мало другорядне значення. На монетах, які випускали в Римі та його провінціях, найчастіше зображувалась Юнона.



Монета із зображенням

Юнони-Монети

та інструментами монетника, Рим


А слово «монета» — зменшувальне від монни, оскільки зображення Юнони на монеті було надзвичайно маленьким.

Монета — це злиток металу, вагу і пробу якого засвідчила печаткою держава. Монета як форма повноцінних грошей, обслуговувала економічні відносини людей упродовж майже трьох тисячоліть. За той час змінювалась форма монети: відомі квадратні монети, монети неправильної форми, овальні, але найбільшого поширення набули круглі монети.

Функції грошей та властивості металевих грошей представлені у таблиці:



У давнину монети виконували ще одну важливу функцію. Вони були чи не єдиними засобами масової інформації. Мовою символів і знаків, зрозумілою для' сучасників, вони розповідали про могутність правителів, називали їхні імена і демонстрували їх зображення, показували кордони володінь, визначали місце цих правителів у системі феодальної ієрархії, розкривали політичну програму.


Епоху товарних (металевих) грошей змінила епоха паперових грошей.

Як знаки вартості повноцінних товарних грошей, паперові гроші використовувались у функції засобу обігу понад 1 тис. років тому. Згідно з даними досліджень, паперові гроші вперше з'явились у тому ж таки Китаї ще у VIII ст. н. е.

Епоха паперових грошей — епоха грошей, що розвивається на кредитних засадах, а також банківських грошей, що функціонують на безготівкових засадах, грошей, що поступово трансформуються в електронні символи і знаки.

Перехід до паперового грошового обігу зазнав довгого історичного процесу і охоплює такі етапи:

I — стирання монет, у результаті чого повноцінна монета


перетворюється у знак вартості.

II — свідоме псування металевих монет державною владою, тобто


зниження металевого вмісту монет.

III — випуск скарбницею паперових грошей з примусовим курсом


для отримання емісійного доходу.

визначальними передумовами становлення грошових відносин були поглиблення суспільного розподілу праці, багаторівнева спеціалізація виробництва та суспільної діяльності людини.

Гроші повинні мати загальне визначення, бути засобом збереження вартості й на цій основі використовуватись як посередник обміну товарів і послуг. Це вихідні ознаки грошей, але без них гроші, як економічний інструмент ринкової економіки, існувати не можуть.

Економічна думка в Європі часів Відродження почала розвиватись саме завдяки аналізу ролі грошей у суспільстві.

Так, гроші тоді розглядались водночас і як предмет багатства, і як атрибут влади. Зведення грошей до статусу атрибута державної влади створює парадокси, головним з яких є те, що історія грошей — це історія боротьби приватних осіб саме проти влади держави у цій сфері.

Порівнюючи обидва підходи до грошей, можна сказати, що гроші — не предмет торгівлі і не атрибут державної влади. Швидше, вони є умовою існування ринку і проявом соціальної згуртованості, яка дає змогу державі функціонувати.

2. Нумізматика та її розвиток (з часів античності до сьогодення)


Уже з початку V ст. до н. е. відоме слово «номос», що означає «монета» (закон, традиція), а дещо пізніше це слово почали вживати як «номізма». Саме від цих термінів та деяких їх похідних і виникла назва науки про монети — нумізматика.

Допоміжна історична дисципліна, наука про монети — нумізматика (лат. питіsта — монета) вивчає історію монет як засобів грошового обігу, історію техніки монетної справи.

Сам термін «нумізматика», як назва науки, предметом вивчення якої є монети, виник в епоху середньовіччя. Основними пам'ятками нумізматики є скарби монет і окремі монети.

Нумізматика дає важливий допоміжний матеріал для вирішення певних проблем історії, політекономії, архітектури, мистецтва, мовознавства.

Монета — незмінний свідок місцевих і міжнародних економічних зв'язків. За монетними легендами та зображеннями можна дізнатись про час правління тих чи інших володарів.

Багато монет із засобу обігу були перетворені на предмети прикрас і стали художніми виробами (намиста з монет, жіночі головні убори, прикрашені монетами).

Грошовий обіг — один із проявів товарно-грошових відносин у суспільстві, показник товарного обігу, а отже, і товарного виробництва.

Найбільш повне уявлення про грошовий обіг і торгівлю дають скарби. Вони також дають змогу відновити налагоджені в минулому міжнародні економічні зв'язки як між державами, так і між окремими містами.

Для повного розуміння історії грошей варто ознайомитись з особливостями грошового обігу минулого:


  • гроші переходили від одного власника до іншого шляхом грабунків, захоплення воєнної здобичі, отримання контрибуцій, викупу полонених, а не згідно з актом купівлі-продажу;

  • перехід монети з грошового обігу в скарби, і — навпаки;

  • часте осідання монет у скарби (скарб — свого роду ощадний банк, який надійно зберігав від грабунків, пожеж та інших втрат певну суму грошей);

  • певне місце займали конфіскаційні акції (наприклад, вилучення французьким королем Філіпом IV Красивим великих заощаджень ордену тамплієрів у XIII ст.).

Після виявлення скарбу чи окремих монет відбувається їх наукове опрацювання.

Спочатку опрацьовується атрибуція монет (встановлення місця і часу їх виготовлення), що дозволяє визначити початок карбування, а це означає — й початок місцевого грошового обігу.

Важливим етапом є встановлення складу грошового обігу. Аналіз монет дає змогу визначити участь місцевого карбування у загальному процесі їх виготовлення.

Нумізматична метрологія — спостереження за вагою монет зі систематизованих колекцій та окремих знахідок — дозволяє фіксувати проведення грошових реформ, які недостатньо повно і чітко висвітлені у писемних джерелах.

Основними умовами для вивчення історії грошей є:



Монети дуже рано стали предметом історичного наукового інтересу, колекціонування і вивчення.

Зацікавлення створенням нумізматичних колекцій, збором монет уперше виявилось ще в добу античності. Великі збірки монет мали правителі Римської імперії Гай Юлій Цезар (100 — 44 рр. до н. е.), Нерон (37 — 68 рр.).

Розвиток нумізматики як науки почався в епоху Відродження (друга половина XIII — XVI ст.). Відомими колекціонерами того часу були поет Франческо Петрарка (1304 — 1374), імператор Австрії Максиміліан І Габсбург (1459 - 1519).

Джерелом для формування монетних колекцій були знахідки античних скарбів або окремих монет, які знаходили в похованнях або були свого часу просто загублені. Мета колекціонування — володіти найбільш рідкісними

і красивими монетами. Перші колекціонери були далекі до наукових методів вивчення своїх скарбів.

На XVI ст. припадає створення перших нумізматичних колекцій у Львові.

Загалом, зацікавлення нумізматикою в Україні почалось ще у XVIII ст., пов'язане воно було із знахідками монетних скарбів й утворенням нумізматичних колекцій у маєтках поміщиків, церквах і монастирях (Києво-Печерська лавра, Василіанський монастир в Умані).

Перехідним етапом від колекціонування до наукових методів опрацювання монет, до їх наукового вивчення вважається кінець XVІІІ ст.

Основоположниками наукового вивчення монет є хранитель мюнц-кабінету у Відні Иоган Иосиф-Іларій Еккель (1737 — 1798). Він перший запровадив метод систематизації монет, що має значення і тепер. В основу цієї систематизації Еккель поклав географічно-територіальний принцип.

З початку XIX ст. колекціонування монет зростає (колекції поміщиків Кочубея, Трощинського), набуває систематичного і наукового характеру.' З цим і пов'язане створення перших мюнц-кабінетів при Кременецькому ліцеї, Харківському та Київському університетах. Останній було створено 1834 року, й одразу ж туди з Кременця і Вільно, а саме з Духовної і Медичної академій, до Києва було передано невеликі монетні збірки. Офіційне затвердження статусу мюнц-кабінету Київського університету припадає на 1838-й. Туди надходили знахідки з усього південно-західного краю (Київська, Волинська, Подільська губернії).

За період 1835 — 1845 рр. до мюнц-кабінету надійшло близько 2 тис. знахідок.

Мюнц-кабінет університету став першим у Києві загальнодоступним музеєм, оскільки, починаючи з 1848 року, його експозицію щочетверга було відкрито для огляду.

Свої збірки мали також Уманське базиліанське училище (386 екземплярів), Луцька гімназія (239 екземплярів), які 1834-го і 1839-го, відповідно, надійшли до Києва.

У другій половині XIX ст. мюнц-кабінети були створені при Одеському і Чернівецькому університетах. Активну участь у їх створенні та діяльності взяли В. Іконников, В. Антонович.

В Одесі першими організаторами нумізматичних досліджень, власниками нумізматичних колекцій, авторами праць про античні монети в Україні були І. Бларамберг та І. Стемпковський, а з 1839 року нумізматичні дослідження велись під егідою Одеського товариства історії та старожитностей.

1859 року було ухвалено урядове розпорядження про відправлення всіх знайдених на території України скарбів у Санкт-Петербург на розгляд

Імператорської Археографічної комісії. Надходження монетних знахідок до Київського мюнц-кабінету зменшилось, хоча повністю не припинилось, як цього бажало російське самодержавство.

Проте окремі топографічні зведення знайдених монетних скарбів та окремих монет на території України зробили В. Антонович, М. Біляшів-ський, В. Данилевич, В. Шугаєвський.

У 1872 — 1906 роках мюнц-кабінет Київського університету очолив В. Антонович — відомий учений, історик, археолог. Це була «золота доба» відомої монетної збірки. За той час колекція збільшилась майже вдвічі і на 1906 рік налічувала близько 60 тис. монет і медалей.

1898 року під час ремонту підлоги Успенського собору Києво-Печерської лаври було знайдено сховок, який містив велику кількість монет загальною вагою майже 18 пудів. На думку дослідників, це була монастирська казна, що накопичувалась упродовж XVI—XVII ст., або частина військової каси гетьмана І. Мазепи.

Хоча у Києві були всі умови для збереження і наукового опрацювання лаврського скарбу, тодішня влада 1899 року майже примусово забрала його до Ермітажу. Це — 6198 золотих монет і медалей, 9890 срібних монет!

На початку XX ст. у Києві існували ще дві музейні збірки монет, які належали церковно-архітектурному музею та Київському художньо-промисловому і науковому музею.

З початком XX ст. нумізматичні дослідження в Україні поширились щодо вивчення грошового обігу в козацько-гетьманській державі XVII — XVIII ст. У цій галузі досліджень плідно працювали вчені М. Єршов, М. Петровський, М. Слабченко, І. Крип'якевич.

Відомий учений В. Шугаєвський у 1927 — 1933 рр. очолював секцію нумізматики, яка діяла у Києво-Печерській лаврі.

У Львові на досить високий рівень було поставлено колекціонування і наукове опрацювання монетних знахідок. Так, до 1939 року у Львові нараховувалось понад 20 великих нумізматичних збірок. Найбільшою серед них була збірка польських князів Любомирських. У Львові вона перебувала до 1945-го, згодом, разом зі своїми власниками збірка переїхала до Вроцлава (Польща). Свої колекції монет мали Наукове товариство імені Т. Г. Шевченка, Народний дім.

Учень И. И'-І. Еккеля — Готфрід Уліх викладав у Львівському університеті перший в Україні курс нумізматики.

1949 року колекцію монет, медалей, орденів колишньої Духовної академії (близько 10 тис. екземплярів), яка перебувала у віданні Києво-Печерського заповідника, було передано Центральному історичному музею (ЦІМ).

1969 року на території Лаври відкрито філію ЦІМу — Музей історії коштовностей УРСР, в якому відділ нумізматики нараховує понад 70 тис. екземплярів.

1995 року цей відділ з усіма фондами переведено до будинку Національного музею історії України.



Національний музей історії України володіє єдиною у світі золотою серією медалей із портретними зображеннями королів Польщі.

Головними осередками нумізматичних досліджень на сьогодні в Україні є нумізматичні відділи історичних музеїв згаданого вже Києва, а також Одеси і Львова, де нумізматична колекція містить понад 70 тис. екземплярів.

Гроші, а саме — монети, є одним з важливих джерел у вивченні економічної історії, зокрема, товарно-грошового обігу в різні історичні періоди.

Найповніші уявлення про грошовий обіг на окремій території дають скарби.

Монетні скарби деякою мірою відображають соціально-економічні процеси і, в свою чергу, є наслідком цих процесів.

Разом з писемними джерелами вони дають наочну картину міждержавних, торговельних, політичних, культурних зв'язків; допомагають майже повністю і точно відновити грошову систему, яка була поширена на даній території, з'ясувати співвідношення між номіналами, систему грошової лічби.

Знання історичного становлення та еволюційного розвитку грошей — ключ до пізнання глибинних теоретичних проблем, що повною мірою розкривають їх суть і сучасне застосування.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Гроші кредитні — неповноцінні знаки вартості, які виникають і функціонують в обігу на основі кредитних відносин. Основною формою кредитних грошей є банкноти.

Гроші неповноцінні — розрізняються за характером випуску і закономірностями обігу. За цими ознаками всі форми неповноцінних грошей поділяються на два види: бюджетні та кредитні.

Гроші паперові — це нерозмінні на металеві гроші знаки вартості, які випускаються державою для покриття своїх затрат і визнаються обов'язковими до прийому за всіма видами платежів. Бувають готівкові, депозитні, електронні гроші. Грошова система — встановлена державою форма організації грошового обігу та емісії національних грошових знаків. Держава визначає назву грошової одиниці, масштаб цін, види грошових знаків в обігу і порядок їх емісії, характер забезпечення грошей, форми безготівкового платіжного обігу, курс національної валюти щодо іноземних валют. Основними елементами грошової системи є:


  • найменування грошової одиниці;

  • масштаб цін;

  • валютний курс;

  • види грошових знаків, які мають законну платіжну силу;

• регламентація безготівкового
обороту;

• державний апарат, який здійснює


регулювання грошового обігу.

Основним органом регулювання грошового обігу є банківська система.



Гурт — обріз монети, її ребро (англ. — еdge, фр. —

trапсhе, нім. — kante).

Гуртовий напис — зазначення на ребрі монети її ваги і проби. На російських монетах з'явились у 1714 році.

Донатива (від лат. dono — дарую) — назва золотих і срібних монет, карбованих вартістю від 0,5 до 10 дукатів. Карбування проводили заможні польські торговельники міст (Гданськ, Торунь) з нагоди відвідання їх королем. Донативи відомі з останньої чверті XVII ст. (1685 р.).

Емісія (лат. етissіо — випуск) — випуск в обіг грошей як у готівковій, так і безготівковій формах. Призводить до збільшення грошової маси в обігу. Емісія виправдана тільки за умови зростання обсягів виробництва. Емісію грошей проводять емісійні банки.

Купюра (фр. соириrе, сиреr — відрізати) — найменування номінальної вартості паперових грошей, банкнот, цінних паперів (акцій, облігацій).

Лігатура — домішок металів (наприклад міді) до золота чи срібла для надання сплавові більшої твердості (або здешевлення). Лігатуру застосовували при карбуванні монет, виготовленні ювелірних виробів тощо.

Монетна справа — операції з карбування і випуску монет в обіг.

Монетна стопа — кількість монетних одиниць, карбованих з визначеної ваги чистого грошового металу (з гривні, марки). Збільшення кількості монетних одиниць з певної ваги чистого грошового металу призводить до зменшення ваги цього ж металу в монетній одиниці, а тим самим — до зменшення монетної стопи.

Монетний двір — підприємство для карбування монет, виготовлення орденів, медалей та інших державних металевих відзнак.

Скарб — певна сума зібраних разом металевих монет,

які заховані в землі, дуплах дерев, під фундаментами будинків тощо. Скарби були засобом збереження грошей у виняткових обставинах (під час воєн, стихійних лих).



Функції грошей — • міра вартості;

• засіб обігу;

• засіб нагромадження або утворення
скарбів;


  • засіб платежу;

  • світові гроші.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

  1. Введенський А., Дядиченко В., Стрельський В. Допоміжні історичні дисципліни. — К., 1963.

  2. Воронов Ю. Страницьі истории денег. — Новосибирск, 1986.

  3. Гальчинський А. Теорія грошей. — К., 1996.

  4. Гарбуз Б. Нумізматична колекція Національного музею історії України //Вісник НБУ. — 1995. - № 3. — С. 84 - 90.

  5. Гловінський Е. Гроші // Енциклопедія українознавства. Т. 2.— Львів, 1992. - С. 447 - 450.

  6. Голуб Г., Семенюк Л., Смовженко Т. Гроші. Кредит. Банки. — Львів, 1997.

  7. Из истории денег // Украина-бизнес. — 1995. — № 6. — С. 3.

  8. Козлов Г. Теория денег и денежного обращения. — М., 1946.

  9. Котляр Н. Кладоискательство и нумизматика. — К, 1974.




  1. Кучеренко Э., Мошнягин Д. Нумизматика в школе. — М., 1968.

  2. Потин В. Нумизматика и история денежного обращения. // Деньги и кредит. — 1988. — № 3. — С. 67 — 69.

  3. Потин В. О названиях монет // Деньги и кредит. — 1988.— № 8. - С. 77 - 80.

  4. Пруссова Л. Экономика в вопросах и ответах. — К., 1998.

  5. Федоров-Давьідов Г. Монетьі — свидетели прошлого. — М., 1985.

  6. Фенглер, Гироу, Унгер. Словарь нумизмата. — М., 1993.

  7. Щелоков А. Свидетели истории. — М., 1987.

  8. Янин В. Изучение вспомогательных исторических дисциплин
    // Очерки истории науки в СССР. Т. 2. — М., 1960.

следующая страница >>


izumzum.ru