Моє бачення бібліотеки 30-х років ХХІ ст. Скільки себе пам’ятаю, то я завжди мріяла бути бібліотекарем. Ні, я не знала, як називаєть - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Найрозумніший шестикласник Інтелектуальна гра для учнів 6 класу Читець 1 147.24kb.
Урок: лінгвістичний ринг «мовні ерудити» 1 60.05kb.
Ну, ну… вже й цілуватися лізе! 1 170.62kb.
Професія вчителя 1 103.93kb.
Період 10-12 років час переходу від мислення, заснованого на оперуванні... 1 30.32kb.
Дослідження було реалізовано Українською бібліотечною асоціацією... 1 13.39kb.
І пам’ятних дат Сумщини на 2014 рік 6 1694.81kb.
Розпорядження від 17 березня 2011 р. N 199-р Київ Про заходи з увічнення... 1 78.04kb.
Бібліотека моє придніпров’я календар пам’ятних дат області на 2007 рік 9 2687kb.
Народна мудрість про матір Прислів’я про схожість батьків і дітей 1 29.41kb.
Вимоги до оформлення матеріалів До друку приймаються статті, які... 1 63.06kb.
Вивчай можливості кожного майбутнього вихованця 1 213.94kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Моє бачення бібліотеки 30-х років ХХІ ст. Скільки себе пам’ятаю, то я завжди мріяла - страница №1/1

МОЄ БАЧЕННЯ БІБЛІОТЕКИ 30-Х РОКІВ ХХІ СТ.
Скільки себе пам’ятаю, то я завжди мріяла бути бібліотекарем. Ні, я не знала, як називається ця професія. Та й слово «професія» було мені невідомо. Просто я красиво розкладала книги батьків в шафу, на кожній ставила цифру (чомусь лише від 1 до 10 – далі я рахувати не вміла). Газети, які щоденно приходили в наш дім, я складала в рівні стопки, після того як рідні їх прочитають. Батьки полюбляли давати книги для читання сусідам. В мене наверталися сльози – бо від цього порушувався рівний стрій книг на полиці, і вони вже не стояли як солдатики на плацу.

Зараз я відчуваю себе найголовнішою серед книг марганецької міської бібліотеки. Відчуваю себе найпотрібнішою для читачів. Мене люблять і поважають колеги по роботі. Адже я вже 9 років всю себе віддаю бібліотеці. Я не існую, я – живу. Живу повноцінним життям в світі інформації, Інтернету, нових книг, улюблених читачів й не менш цікавих унікальних складних запитів.

Я присвячую своїй бібліотеці все життя. Роблю так, щоб моя бібліотека залишалася в місті найкращою й найпотрібнішою.

Читач 30-х років ХХІ століття буде приходити до бібліотеки в будь-який час доби. Він, глибоко втомлений від комп’ютера та віртуального спілкування, буде йти до бібліотеки для зустрічі зі мною – вихованою, делікатною, тактовною, начитаною, педагогом, лікарем і психологом в одній особі. А в моєму арсеналі багате зібрання дорогих, багато ілюстрованих художніх та галузевих книг, виданих Україною, слов’янськими країнами, Америкою, Канадою … Література на мові оригіналу, перекладена книга… Тут я – книжна королева, бібліотекознавець, душезнавець, бібліограф. Читач тут може випити чашечку чаю, кави, нагодувати рибок, погладити мою улюблену кішку Мусю, нагодувати песика Пушка, посидіти біля фонтану і згадати японського поета Мацуо Басьо, прийти на зустріч з місцевими авторам, відвідати клуб домашніх майстрів або колекціонерів–нумізматів, любителів розпису по склу або садівників-любителів… За його заявкою я складу список рекомендованих для читання нових книг або по своїй ініціативі проведу для нього захоплюючий огляд книги, яку закінчила читати сьогодні вранці.

Я й тільки я оформлю виставку-магніт, від якої читач не зможе відірватися і обов’язково візьме собі книгу, щоб прочитати. Тільки я проведу такий масовий захід («без папірця», від усієї душі, по-домашньому), що читач не захоче після нього швидко тікати у справах.

Тільки мій бібліотечний фонд і тільки в моїй бібліотеці буде правильно і акуратно розставлений на полицях. І тільки я зможу прокласти книжці дорогу до серця читача, дати їй повноцінне яскраве життя. Жодна не буде стояти сиротливо на полиці. А ще я буду всім бажаючим давати уроки іноземних мов, східних танців, розповідати молодим мамам про те, як піклуватися про дитину, вести сімейний бюджет, бути уважною і ніжною до чоловіка ...



Так, зовсім забула. Я повинна ще й добре виглядати, бути доглянутою, готовою приміряти будь-який костюм літературної героїні. Наприклад, Шахерезади з «Тисячі і однієї ночі» - одного з найулюбленіших моїх творів. Ось, помилуйтеся – так я зустріну читача 30-х років ХХІ століття, коли буду робити огляд цієї книги.

Ви ще вагаєтесь – прийти чи ні до моєї бібліотеки?