Міністерство освіти і науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г 1 90.73kb.
Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки: 020303 Філологія... 14 3644.71kb.
Міністерство освіти, науки молоді та спорту України Харківський національний... 1 182.82kb.
Міністерство освіти І науки україни 1 51.83kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський... 1 285.58kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни львівський... 8 2342.98kb.
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет... 1 62.03kb.
Міністерство науки та освіти україни харківський національний університет... 6 661.67kb.
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г 1 598.82kb.
Міністерство освіти І науки україни дніпропетровський національний... 1 101.17kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський... 6 1902.03kb.
Кандидат історичних наук, професор, завкафед­рою методики навчання... 30 5558.39kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Міністерство освіти і науки України Полтавський національний педагогічний університет - страница №17/18


Література

1.Дело о принятии мер к улучшению военно-спортивной подготовки учащихся учебных заведений призывного возраста (28.01.1916-23.02.1017) // ЦДАВО. – Ф. № 707. – Оп. № 259. – Сп. № 78. – Ч.І. – 183 арк.

2.Духнович А. Народная педагогія в пользу училищ и учителей сельськіх / Александр Духнович. – Львов, 1857. – Часть первая. – Педагогія общая.– С. 64.

3.Подвижные игры на свежем воздухе / Образование. – 1892. – №3. – С. 83-84.

4.Радецкий И.М. Почему необходимы детям подвижные игры / И.М.Радецкий // Образование. – 1892. – №4. – С. 363-371.

5.Сиднев А. Наши школьные пасынки и страдальцы / А.Сиднев / Образование. – 1893. – №10. – С. 209-212.

6.Страшун И. Пироговское общество, съезды / И.Страшун // Большая медицинская энциклопедия : в 35 т. / [Под ред А.Н. Бакулева] : 2-ое издание. – Т. 24. – М. : Большая Российская энциклопедия, 1962. – С. 436.

7.Ушинський К.Д. Пояснювальна записка до проектів програм навчального курсу у виховному товаристві благородних дівиць в Олександрійському училищі // Костянтин Дмитрович Ушинський // Твори в шести томах. – Т. 1. – К. : Рад. шк., 1954. – С. 195 – 212.

8.Эрисман Ф.Ф. Санитарная обстановка учебных заведений. Две публичные лекции / Ф.Ф.Эрисман // Вестник воспитания. – 1895.– №5. – С. 1-68.

Володимир Сосницький

Оксана Ковалів
Виховання у дітей норм і навичок здорового способу життя
Здоров’я дітей залежить не тільки від медицини і його охорони, а також від впливу складного комплексу природних і соціально-економічних умов життя. Сьогодні в Україні надзвичайно загострились протиріччя між людиною і суспільством. Важкий стан економіки, зниження матеріального достатку, безробіття викликає розпач, стан загальної депресії, що в першу чергу позначається на показниках здоров’я.

І з такими проблемами людина стикається ще з дитинства. Матеріальний стан сім’ї, її психологічний клімат, особливості внутрішньо сімейних відносин, склад сім’ї, харчування впливає на стан здоров’я дітей. Тому так важливо протиставити цим критеріям фізичну активність дітей, мотивацію до збереження здоров’я, навчити здоров’ю.

Саме навчити берегти здоров’я здорових важливіше, економічно вигідніше, ніж лікувати хворих. На це і спрямована наука валеологія – наука про здоров’я здорових. Норм і навиків здорового способу життя ніде не вчать.

Єдиним джерелом знань у цій ділянці є приклад батьків і санітарно-фізична освіта. Першими і найкращими педагогами стають батьки. Важливим моментом у розробці стратегій виховання дітей батьками має бути знанняними особистісних якостей дитини: фізичне і психічне здоров’я, стійкість нервової системи, реакція на різні види подразнень, витривалість, інтереси і можливості.

В нових економічних умовах важливо поєднувати елементи наукової педагогіки та родинно-національної етнопедагогіки, яка найкращим чином забезпечує можливість використання народних традицій, звичаїв і обрядів у підготовці батьків до здійснення ними виховної функції, підвищення педагогічної культури в сім’ї. Сучасна сім’я має стати головною ланкою у вихованні дитини, забезпеченні домашніх умов, матеріальних та педагогічних, для її фізичного, морального і духовного розвитку.

Фізичне виховання – дуже важливе і відповідальне завдання. Фізичне виховання дитини починається з перших днів її життя і спрямоване на застосування фізичних вправ та масажу, чітке дотримання режиму дня, раціональне харчування, правильне використання природних факторів: сонця, повітря та води. Воно сприяє зміцненню здоров’я, загартуванню, кращому фізичному і нервово-психічному розвиткові, забезпечує всебічний розвиток дітей.

Обмеження рухової активності малюків (гіподинамія) приводить до значного відставання у психічному їх розвиткові. Звичка та потреба до щоденних занять фізичними вправами формується у дитячі роки і зберігається протягом усього життя дитини. Правильний режим дня, раціональне харчування, сприятливі гігієнічні умови оточуючого середовища, систематичні загартовуючи процедури – оце той комплекс, що складає основу правильного фізичного виховання, що сприяє росту і розвитку дитячого організму. Якщо фізичне виховання дитини проводиться за режимом, то відповідає її віку, якщо вона спить, їсть, грається, гуляє у точно визначені години – вона росте здоровою, життєрадісною, із стійкою волею і звичаями. Фізичні вправи і прогулянки сприяють травленню, зміцнюють здоров’я, загартовують організм, збільшують стійкість його до шкідливих чинників оточуючого середовища, підвищують опірність організму до різних інфекцій і, в першу чергу, до захворювань верхніх дихальних шляхів. Загартовуючи дитину, слід керуватися такими методичними вказівками, як систематичність і регулярність у проведенні загартовуючи заходів, поступовість при підсилюванні застосовуваного подразника, дозування процедур. Загартовувати дітей потрібно дуже обережно, обов’язково враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості організму.

Правильне і своєчасне проведення процесів дає можливість легко закріпити в дітей позитивне ставлення до них, розвинути певні вміння і культурно-гігієнічні навички. Але так само легко можна виробити і закріпити в дітей негативне ставлення до цих процесів.

Особливо важливо навчити дітей регулярно виконувати ранкову гімнастику. Це пожвавлює кровообіг, особливо в м’язовій тканині, активізує роботу серця, функцію дихання, що, в свою чергу, сприяє насиченню крові киснем, кращому виведенню продуктів обміну з організму. Її можна проводити у формі гри, що має імітаційно-ігровий характер. Повітряні ванни доцільно поєднуватись з гімнастичними заняттями, рухливими іграми. Щоденне виконання ранкової гімнастики дисциплінує дитину, виховує в неї волю. Діти, що звикли до щоденної ранкової гімнастики, стають урівноваженими, мають хороший апетит і сон. Тривалість гімнастики для дітей раннього віку – 4-5 хв.

Вона повинна проводитися за певною схемою. Спочатку даються вправи для рук з одночасним випрямленням всього тіла, потягування, потім – вправи для тулуба, для ніг і всього тіла. Після вправ – спокійна ходьба, після чого – обтирання водою, вмивання.

Вплив загальнорозвиваючих вправ на дитину багатогранний: вони сприяють дооформленню, зміцненню організму, готують її до оволодіння складними рухами, розвивають силу, гнучкість, спритність, вміння поєднувати рухи різних частин тіла, формують правильну поставу.

Порушення постави, які з’явилися в дитячому віці, можуть в майбутньому привести до стійких реформацій кісткової системи. Цьому сприяє тривале вимушене сидіння на одному місці, особливо якщо стіл і стілець не відповідають зросту і пропорціям тіла дитини. Тому потрібно регулярно проводити прогулянки на свіжому повітрі, рухливі ігри, фізичні вправи. На формування постави впливає і форма стопи. У теплу погоду дітям лід бігати босоніж – це прекрасний спосіб загартування, надійний засіб запобігання плоскостопості.

Важливим фактором, який обумовлює активність дітей є зацікавленість їх у вправах, які їм пропонують. Підбір цікавих та доступних для дітей фізичних вправ, застосування імітаційних та ігрових завдань сприяє розвитку інтересу у дитини до вправ, що вивчаються.

Малюки із задоволенням стрибають, як “зайчики”; йдуть по колоді як по“місточку через річку” та ін.

Фізичні вправи за своєю природою органічно пов’язані з почуттям радості, бадьорості та інших позитивних емоцій. При правильному та емоційному проведенні занять вплив цього фактору посилюється і може стати одним з важливих моментів у пробудженні і розвитку інтересу у дітей до фізичних вправ.

У значній мірі активність дітей підвищується у рухливих іграх та при застосуванні змагального методу на етапі удосконалення основних рухів. Для забезпечення дальшого підвищення функціональних можливостей організму дитини, удосконалення її рухових якостей необхідно змінювати фізичне навантаження, збільшувати його обсяг та інтенсивність.

Зацікавленість значно підвищує ефективність навчання. Вона служить мотивом, який збуджує дитину до рухових дій, викликає бажання виконати вправу правильно, досягти певного результату.

Враховуючи це, потрібно широко використовувати різні засоби видозміни вправ, давати завдання ігрового характеру. Схвалення педагога – позитивне підкріплення рухової дії. Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру.

Взимку – катання на санчатах, лижах, ковзанах. Влітку – плавання, катання на велосипеді, ігри. Стимулюючи рухову діяльність дітей та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей.

Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, в перспективі допомогти їм вибрати спортивну спеціальність. Дитячий садок, школа повинні забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім’ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Необхідна постійна роз’яснююча робота з батьками із таких питань: формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних умов в сім’ї, форми занять фізичною культурою з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.).

Більшість батьків недооцінюють роль фізичної тренованості, не займаються фізичною культурою з дітьми, посилаючись на зайнятість і відсутність умов, забуваючи, що саме в цей період закладається фундамент здоров’я, нормального фізичного розвитку та виховуються основні риси особистості людини. Тільки в тісному зв’язку з моральним, розумовим, естетичним та трудовим вихованням фізичне виховання буде сприяти формуванню всебічно розвиненої дитини.
Література

1. Вільчковський Е.С. Теорія і методика фізичного виховання дітейдошкільного віку. – Львів: ВНТЛ, 1998. – 335 с.

2. Петрик О.І. Основи здорового способу життя. Статті. –Львів: Світ, 1993. – С.5-7, 8-9, 55-56.

3. Поташнюк Р.З. Соціально-екологічна сутність здоров’я. –Луцьк, 1995. – С.57.

4. Методичні рекомендації до програми виховання дітейдошкільного віку. – К.: Малятко, 1993. – 255 с.

5. Шиян Б.М. Методика фізичного виховання школярів. – Львів:Світ, 1993. – 184 с.

Валерія Дранко

Олег Шостак


Cучасне оздоровлення у фізичному вихованні
Оздоровча фізична культура є частиною загальної фізичної культури. Її основна мета — зміцнення здоров'я, підтримка високої працездатності, відновлення порушених функцій (оздоровлення і часткове лікування). Значення оздоровчої фізичної культури величезне. Нині багатьма громадськими і державними органзаціями проводиться робота у напрямі створення умов широким верствам населення для регулярних занять фізичною культурою з метою оздоровлення повноцінного проведення дозвілля.

Це такі види діяльності:

-Спортивні ігри (волейбол,футбол,баскетбол,теніс,бадмінтон);

-Види спорту, що мають загальний початок і певні правила(масові види спорту);

-Активний відпочинок на свіжому повітрі, який характеризується доланням перешкод і спортивними змаганнями(літні оздоровчі табори,туристичні походи);

-Вправи естетичного характеру, які приносять користь не тільки учасникам, а й глядачам(показові виступи”Веселі старти”);

До сучасних фізкультурно-оздоровчих програм, які розробляються у ВНЗ, треба висувати такі умови:

-Різноманітність форм занять, засобів, методик викладання,що відповідають потребам та інтересам студентської молоді. Внесення елемента новини у заняття (заняття з виїздом на природу, з музичним супроводом нетрадиційні методики);

-поступова індивідуальна діяльність у межах можливостей людини (індивідуальний підхід до кожного, хто займається в оздоровчій групі. Врахування віку, стану здоров'я студентів);

-освітня основа. Кожна людина має усвідомлювати користь цих занять, мати теоретичні знання (інформація про новітні тенденції, досягнення і методики оздоровчих тренувань);

-можливість перевіряти рівень підготовленості або проводити спостереження за станом здоров'я (своєрідні тести, контрольні нормативи, а також показові виступи);

-можливість оцінювати фізіологічний стан і реакцію на навантаження (вимірювання частоти серцево-судинних скорочень);

-відповідні заохочення і громадська підтримка (зацікавленість більшості студентів, масово-оздоровча робота в гуртожитках, організація культурно-масових заходів, змагань);

-наявність кваліфікованих спеціалістів. Високі вимоги до підбору кадрів, наявність диплома про освіту.

У наш час з'являється все більше різноманітних напрямів у оздоровчій фізичній культурі, нових технологій, головна мета яких-зміцнення здорового дозвілля, відтворення трудового потенціалу України.

Значного поширення серед студентської молоді набули заняття з фітнесу, каланетики, стрейнбінгу, аеробіки, акватренінгу у поєднанні з нетрадиційними методиками східних єдиноборств, йоги та ушу, а також бодибілдінг, бойовий гопак та ін..

Хотілося б детальніше спинитися на організації нетрадиційних занять. Спеціалістами галузі фізичного виховання розроблено практичний курс,який ґрунтується на складному феномені індійської фізичної культури хатха-йога. Мета занять — оволодіти такою складною системою удосконалення, як хатха-йога сан, і активізувати перебіг в організмі процесів динамічної адаптації, активізувати резерви адаптації, зміцнити імунітет. Це допоможе сучасній людині адаптуватися до сучасних екологічних умов, що є досить актуальним у наш час, особливо в зонах з радіаційним забрудненням.

Для того щоб засвоїти будь-який комплекс, що входить до програми, необхідно чітко запам'ятовувати і відтворювати у пам'яті положення, вміти розрізняти ці положення, відчувати розтягнення м'язів, напруження і відповідне розслаблення м'язів і сухожилків, переходи із положення в положення.

Виконання нескладних комплексів сприяє розвитку опорно-рухового апарату, особливо гнучкості, і в той же час допомагає оволодіти нескладними видами координації. Програма хатха-йоги — це послідовний розвиток умінь і навичок відтворювати різні рухи і положення. Впровадження цієї системи вправ дає змогу диференціювати навантаження залежно від їх можливостей і рівня розвитку дітей, поступово підводити їх рухові здобутки і, зрештою, фізіологічні процеси до належного рівня. Умовою успішного оволодіння методикою хатха-йоги є систематичне виконання домашніх завдань. Всі комплекси мають виконуватись по три, шість, дванадцять разів. Однією з особливостей методики індійської хатха-йоги є виконання вправ з музичним супроводом. Виховний вплив зростає і поглиблюється, якщо правильно повторювати і виконувати рухи.

Цю програму можна впроваджувати у дошкільних закладах, школі, ВНЗ. Якщо програма була б успішно реалізована у дошкільному закладі, то у школі та ВНЗ процес фізичного виховання був би набагато ефективнішим і раціональнішим. Досліди і спостереження показали, що взаємозв'язок музики і фізичного виховання сприяє більш ефективному розвитку основних рухів і оздоровленню організму. Музика організовує дітей, у ритмі вони краще виконують вправи, і мета оздоровлення досягається ефективніше і швидше.

У зміст програми включено кращі зразки класичної і сучасної музики. В основному, музичний супровід несе у собі програмний зміст, стимулює розвиток музичного мислення. Практика показує, що для кращого запам'ятовування композиції необхідно повторення одного й того самого комплексу багато разів, навіть до автоматичного запам'ятовування.

Спокійна музика створює від повідний внутрішній настрій. Дуже важливо слухати таку музику неврівноваженим людям. У спеціальних медичних групах, які займаються реабілітацією, необхідно закінчувати заняття прослуховуванням спокійної музики.

Методична структура занять за програмою, яка ґрунтується на фізичній культурі хатха-йоги:

-показ комплексу, прослуховування музики, вивчення, запам'ятовування послідовності комплексу;

-почергове вирішення ряду рухових завдань, перевірка домашнього завдання;

-аналіз занять і висновки;

-орієнтовна оцінка реалізації цілей;

-показові виступи.

Алгоритми вимог

-перегляд,ознайомлення,прослуховування;

-гра,повторення,імітація;

-повторення по елементах,ланцюгах,повністю;

-повторення із супроводом;

-повторення із супроводом 2-5 разів;

-повторення без супроводу,без підтримки;

-повторення без зорового контролю;

-повторення у повільному темпі;

-повторення у швидкому темпі;

-вивчення напам'ять;

-показові виступи (одиночні,в парі,групові).

Кожний комплекс включає в себе послідовність із 12 елементів. Швидкість виконання комплексу коригується викладачем. Крім того використовується перехід від простого до складного та систематичне повторення пройденого матеріалу. При повторенні необхідно контролювати дихання. Можна вносити зміни, пов'язані з амплітудою гнучкості, темпом виконання.

Загальні методичні вказівки щодо показових виступів:

-важливо підібрати музику святкову, що покращує настрій;

-виступ має бути художнім, оскільки це фіксується у пам'яті як досягнення мети;

-показові виступи розвивають у виконавців відчуття колективної та індивідуальної відповідальності, взаємодопомоги сприяють вихованню бажання самовдосконалюватися, закріплюють віру в успіх.

Заняття вирішують ряд позитивних оздоровчо-профілактичних завдань:

-позитивно впливають на нервово-психічну діяльність. Діти стають більш врівноваженими, спокійними, веселими і бадьорими. Підвищується загальний тонус;

-нормалізують кровообіг і обмін речовин, збільшують об'єм дихання;

-закріплюють рухові навички (покращується координація; збільшується ступінь свободи, гнучкість тіла; закріплюються навички орієнтації у просторі).

-ті, хто займаються, стають більш дисциплінованими, організованими, витриманими.


Література

1. Молода спортивна наука України //Зб. наукових статей у галузі фізичної культури та спорту. — Львів. — 2001. —

2. Хилтман Р. Йога для здоров'я. — М., 1991.

3. Лахманчун Г.Е. Эта замечателная йога или взгляд в себя. — М., 1992.

Владислав Савченко

Сергій Мицик


Шляхи вдосконалення харчування як основного чинника здоров’я населення

Наука про харчування повинна пропагуватися не лише ученими-фахівцями, а і впроваджуватися на практиці лікарями гігієністами і дієтологами. Вона має бути в кожному будинку, в кожній сім'ї, їй повинні слідувати усі, кому дороге здоров'я своє і своїх близьких. Знання про закони харчування, про основні процеси, що протікають в організмі людини, необхідно набути якомога раніше - культура харчування формується ще в дитинстві.

Харчування є одним з головних чинників, що визначає здоров'я населення. Згідно з оцінками експертів ВООЗ здоров'я населення на 70% залежить від способу життя, основним чинником якого є харчування.

Упродовж декількох років спостерігається стійка зміна в структурі харчування населення України. Наукові дослідження і дані статистики свідчать про різке пониження вживання біологічно цінних продуктів : м'яса і м'ясопродуктів на 37%, молока і молочних продуктів на 34,8%, яєць на 37,5%, риби на 81%, овочів і фруктів на 49% з одночасним стабільно високим рівнем вживання хлібопродуктів, тваринного жиру, зернобобових продуктів, картоплі. У населення України також спостерігається так званий "прихований голод" в результаті дефіциту в раціоні харчування вітамінів, особливо антиоксидантного ряду (А, Е, С), макро- і мікроелементів (йоду, заліза, кальцію, фтору, селену). Дефіцит вітамінів, макро- і мікроелементів, тваринного білку став масовим, постійно діючим, негативним чинником.

Раціональне харчування забезпечує нормальний ріст і розвиток дітей, сприяє профілактиці захворювань, тривалості життя, підвищенню працездатності, створює умови адаптації організму до зміни довкілля. У основі раціонального харчування лежить збалансованість за хімічним складом і адекватність фізіологічному стану організму. При цьому до поняття збалансованого раціону потрібно відносити склад білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів, які забезпечували надходження в організм перерахованих складових в кількості, необхідній для забезпечення пластичних і енергетичних процесів життєдіяльності.

Особливого значення набуває організація адекватного харчування для дітей і молодих людей з урахуванням їх фізіологічних характеристик, у тому числі і імунно - реактивної системи. У зв'язку з цим необхідно на всіх напрямках учбово-виховного процесу виховувати культуру харчування. Для нормального фізичного і розумового розвитку дітей необхідно, щоб їх харчування було повноцінним у кількісному і якісному відношенні. Харчові речовини мають бути збалансовані відповідно до віку дитини. Вступ цих речовин з їжею повинен задовольняти потребу організму дітей в пластичних і енергетичних матеріалах. До цих особливостей відносяться: перевага процесів асиміляції над процесами дисиміляції, посилення загальних енергетичних витрат організму, що пов'язане із ростом і м'язовою активністю. На сьогодні ведеться розробка удосконалення харчових раціонів з урахуванням біологічних проблем. Рекомендується в набір продуктів, які забезпечують збалансованість раціонів за хімічним складом, включати харчові речовини, які сприяють виведенню радіонуклідів з організму, а також нормалізують обмінні процеси і функції організму. У раціон харчування пропонують джерело антиокислювачів, які необхідні для запобігання пошкодження ліпідів клітинних мембран: вітаміну Е (рослинне і вершкове масла, крупи), С (фрукти й овочі), групи В (крупи, картоплю, м'ясо тварин), каротину (морква, гарбуз, абрикос, горобина чорноплідна).

Харчова цінність білка залежить від амінокислотного складу. В даний час відомо більше 80 природних амінокислот. Незамінними амінокислотами для дорослої людини є лейцин, ізолейцин, лізин, триптофан, валін, треонін, метіонін, фенілаланін). Для організму, який росте потрібна амінокислота - гістидин, необхідна для утворення гемоглобіну. Вітчизняними вченими доведено, що для кращого засвоєння білка їжі та синтезу білків тканин незамінні амінокислоти повинні перебувати в певних співвідношеннях. Продукти тваринного походження які багаті незамінними амінокислотами (метіоніном, цистином) - сир, молоко і молочні продукти.

Найбільшою біологічною активністю володіють поліненасичені жирні кислоти – лінолева і арахідонова. В даний час комплекс розглядають як фактор F, біологічне значення якого прирівнюється до вітамінів. Поліненасичені жирні кислоти беруть участь у жировому обміні і нормалізують холестериновий обмін шляхом перекладу холестеоіна в розчинні форми і виведення його з організму, входять до складу фосфатидів, ліпопротеїдів, які є високоактивними біологічними комплексами, служать необхідним елементом для утворення клітинних мембран, мієлінових оболонок, сполучної тканини. Рослинні масла, багаті поліненасиченими жирними кислотами, сприяють посиленню захисних якостей організму.

Харчові речовини, які виводять з організму радіонукліди - кальцій (молоко і молочні продукти, яйця, крупи), магній (морська капуста, крупи), фосфор (молоко і молочні продукти, яйця, крупи, риба), залізо (крупи - гречана, вівсяна , м'ясо яловичини, яблука, абрикоси, буряк), лактоза молока, продукти багаті на вітаміни групи В, продукти, які мають селен (пшеничний хліб, риба, сир).

Особливу увагу треба приділити включенню в раціон харчових продуктів, які мають баластні речовини - клітковину, пектин, які зменшують всмоктування і сприяють виведенню радіонуклідів з організму. Клітковина плодів і овочів є полісахаридом, який при гідролізі розщеплюється до глюкози. Однак в організмі людини клітковина майже не перетравлюється, так в травних соках не міститься целюлази – ферменту, що розщеплює клітковину. Тим не менш, клітковина необхідна організму, так як вона стимулює перистальтику кишечнику, сприяє виведенню холестерину з організму, адсорбуючи його і перешкоджаючи зворотному всмоктуванню, і нормалізує кишкову мікрофлору. Клітковина міститься в злаках, овочах, плодах і фруктах. Пектинові речовини відіграють певну роль у харчуванні людини; вони регулюють діяльність кишечника, пригнічують гнильні процеси, стимулюють перетравлювання їжі, послаблюють активність дизентерійних та інших шкідливих мікроорганізмів. Містяться пектинові речовини в овочах і фруктах, злакових культурах. Найбільш багаті ними апельсини, вишня, яблука.


Таким чином, характер харчування впливає на розвиток і функції окремих органів і систем організму, а в першу чергу на центральну нервову систему. З віком кількість прийомів їжі зменшується. Необхідно, щоб кількість прийнятої їжі, її калорійність, і співвідношення основних харчових речовин відповідали особливостям людини. Правильний режим харчування створює сприятливі умови для розвитку організму, зміцнення нервової системи і підвищення працездатності.
Література:

1. Дудченко Л.Г., Кривенко В.В. Плодові та ягідні рослини - цілителі. - Київ: Наук. думка, 1992.

2. Канівська Л.Я. Харчування школяра. - М.: Медицина, 1989.

3. Куші М. Вплив харчування на здоров'я // Цілюще харчування. - СПб: Наука, 1993.

Леся Соловей
Соціально – педагогічні аспекти профілактики шкідливих звичок в аспекті формування здорового способу життя
Важливим завданням реформування освіти в Україні є забезпечення умов формування особистості, яка дотримується здорового способу життя, оскільки здоров’я людини – основа її повноцінного розвитку та здатності до розв’язання соціальних та економічних проблем державотворення. У Національній доктрині розвитку освіти України ХХІ ст.. визначено, що приоритетним завданням системи освіти є навчання людини відповідного ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточення як до найвищих суспільних та індивідуальних цінностей.

На сьогодні під впливом багато аспектних факторів соціально – економічного плану, здоров’я населення України, зокрема дітей і підлітків, значно погіршилося і знаходиться у критичному стані. Здоров’я дітей – один з найчутливіших показників, що відображають стан довкілля і соціально – економічного розвитку країни. Інтенсивність дії факторів ризику зростає у підлітковому віці, зокрема це стосується інформаційного перевантаження, зниження фізичного і підвищення нервово – психологічного навантаження, гіпокінезія та гіподинамія, які зумовлені великою кількістю уроків у школі, домашніх завдань, тривалим перебуванням перед телевізором, потягу частини підлітків до шкідливих звичок.

Найбільш повно взаємозв'язок між способом життя і здоров'ям виражається в понятті "здоровий спосіб життя". Здоровий спосіб життя об'єднує все, що сприяє виконанню людиною професійних, громадських і побутових функцій в оптимальних для здоров'я умовах і виражає зорієнтованість діяльності особистості у напрямку формування, збереження і зміцнення свого здоров'я [3].

Здоров'я школяра, як і кожного громадянина України, залежить від багатьох чинників: спадковості, стану навколишнього середовища, - рівня медичного забезпечення, способу життя. На здоров'я учнів насамперед впливають: перевантаження навчальним матеріалом на уроках, великі за обсягами і складністю домашні завдання, конструкція шкільних меблів, якість харчування, а подекуди навіть і кількість їжі, низький рівень рухової активності тощо. Та визначальним чинником є ставлення дитини до свого здоров'я. Формування свідомого ставлення до нього – умова оздоровлення суспільства і розпочати його необхідно зі школи, адже це – єдина структура, через яку проходить усе населення країни, а навчання й виховання – єдиний процес, у якому задіяні всі діти.



Принципи ефективної профілактики шкідливих звичок:

  1. Позитивність – полягає у створення таких психологічних установок, які допомагають моральному розвитку, усвідомленню цінностей, розвитку комунікативності.

  2. Універсальність – використання комплексних заходів, уникання вузького спрямування заходів профілактики.

  3. Випереджувальний вплив – створення стійких психологічних установок щодо попереднього формування власних уявлень про спосіб життя.

Мета предмета «Основи здоров’я» має дві складові: профілактична – зменшення вразливості дітей в умовах сучасного суспільства (профілактика порушень здоровя, вживання психоактивних речовин); розвивальну – підвищення особистісного і творчого потенціалу учнів та їх рагнення до самореалізації і життєвого успіху [1].

Конкретним результатом навчання та виховання учнів має бути розвиток життєвих (психосоціальних) навичок та компетентностей учнів, зокрема, уміння прийняття рішень розв’язання проблем, спілкування, самооцінки та почуття гідності, протистояння негативному психологічному впливові, навичок асертивної поведінки. Асертивність – це вміння відстоювати свої права, переконувати, вести переговори. Навичками протидії соціальному тиску є: навички критичного мислення, переговорів, конструктивного вирішення конфліктів.

Успішна реалізація програми інтегрованого предмета «Основи здоров’я» можлива лише на засадах активної співпраці, партнерства всіх учасників навчально – виховного процесу, що передбачає й уможливлює: особистісно – орієнтоване навчання; використання інтерактивних методів навчання; відпрацювання практичних дій після кожної теми.

З метою реалізації завдання формування навичок у дітей здорового способу життя та профілактики шкідливих звичок, у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів рекомендуємо впроваджувати такі форми організації превентивного виховання:

- уроки основ здоров’я , охорони та безпеки життєдіяльності;

- гурткові, клубні та факультативні заняття;

- анкетування, тестування;

- облік учнів, схильних до правопорушень, куріння, вживання алкогольних та наркотичних речовин;

- тематичні лекції, колективні та індивідуальні бесіди;

- дні, тижні здоров'я та профілактики шкідливих звичок;

- колективні творчі справи;

- родинні свята та свята здоров'я;

- години спілкування на свіжому повітрі;

- психологічні тренінги;

- диспути, дискусії, круглі столи;

- презентація матеріалів періодичної преси;

- перегляд та обговорення кінофільмів;

- створення індивідуальних та групових проектів;

- співпраця з батьками (з проблеми формування культури здоров'я учнів), підвищення їх педагогічної культури шляхом організації лекцій, круглих столів, бесід, консультацій, розробки пам'яток тощо.

Отже, завданням кожного навчального закладу освіти має бути забезпечення здорового способу життя всьому шкільному колективу завдяки створенню такого навколишнього середовища, яке сприяло б зміцненню здоров'я. Школа має відігравати провідну роль у створенні умов для здобуття дітьми та підлітками знань, формування ставлень та вироблення навичок, які потрібні для захисту їхнього здоров'я. Освіта, що базується на формуванні позитивних навичок та здатності уникати та запобігати ризику для здоров'я, допомагає молоді сформувати саногенний стиль поведінки.


Література

1. Воронцова Т.П. Основи здоровя. Посібник для вчителя / Т. П. Воронцова, В. С. Пономаренко. – К.: Алатон, 2005. – 264 с.

2. Зимівель Н.І. Сучасні підходи у сфері охорони здоров'я та його популяризації./ Зимівель Н.І., Крушельницький В.В., Мірошниченко Т.І. — К.: Нау­ковий світ, 2003 - 95 с.

3. Мартыненко А.В. Формиро­вание здорового образа жизни молодежи./ Мартыненко А.В., Валентик Ю.В., Полесский В.А. - М.: Медицина, 1998.

4. Петрик О.I. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя./ Петрик О.I. - Львів: Світ, 1993. - 120 с.

Наталія Стецюк

Олеся Ханнанова
Формування екологічної культури студентів – майбутніх учителів фізичного виховання
Вступ. У поступі України до світового співтовариства перед освітою постають завдання стратегічного значення, вирішення яких повинно наблизити систему національної освіти до вимог XXI століття. Метою освіти на сьогодні є виховання нового покоління всебічно розвинутої молоді, здатної до творчості, інновацій, до активної ролі у суспільстві, соціально адаптованої до життя в умовах швидких змін, компетентної та мобільної на ринку праці. Саме в такому середовищі повинні виховуватися майбутні працівники педагогічної професії.

Результати дослідження та їх обговорення. Кожна людина, крім загальної, обов’язково повинна мати екологічну культуру, яка формується засобами екологічної освіти. Екологічна культура має давню історію, вона є атрибутивною, тобто органічною складовою люд­ського життя з часів його виникнення. Водночас вона – феномен XXI ст., коли людство дедалі більше усвідомлює необхідність перелаштування свого життя так, щоб воно стало безпечним, здоровим, радісним, щоб екологічна культура кож­ного зокрема і всіх разом стала імперативом буття.

Однією із особливостей психологічного механізму формування екологічної свідомості є залежність її ефективності від саморозвитку, самоактивності, самосвідомості людини. Зовнішні впливи на поведінку особистості без внутрішньої готовності до їх сприйняття можуть сприяти лише формальному підкоренню моральним нормам та вимогам. Ефективність педагогічних впливів істотно залежить від ціннісних орієнтацій особистості, її ідеалів та переконань. Важливо враховувати підвищений раціоналізм, зниження рівня розвитку емоційної сфери молодих людей як психологічну особливість сучасної молоді. Особистість тоді буде екологічно свідомою, коли досягне відповідного рівня самосвідомості. Тому найважливіше та найскладніше завдання сучасних педагогів – сприяти всебічному розвитку молоді, як інформаційному, так і духовному.

У сфері екологічного виховання з цією метою необхідно змінити домінуючі стереотипи. По-перше, це відмова від антропоцентризму, який призводить до формування споживацького ставлення до природи. По-друге, це всебічний розвиток особистості в соціумі, зростання її можливостей, в основі чого лежить розвиток її духовності.

Для вирішення даної проблеми в Україні прийнята і реалізується Концепція безперервної екологічної освіти: батьківська, дошкільна, шкільна, вузівська, позавузівська. Екологічна освіта може забезпечуватися формальними і неформальними методами. Вихідним положенням вищої екологічної освіти є продовження базової середньої освіти на наступному, більш високому рівні з метою формування у студентів високої екологічної культури, глибоких екологічних знань та біосферного світогляду, підготовка бакалаврів, спеціалістів і магістрантів у всіх сферах екологічної практичної, управлінської, освітньої та наукової діяльності.

У Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка вища формальна екологічна освіта найбільшою мірою реалізується на природничому факультеті [3]. Основна її мета – формування екологічної свідомості студентів – молодих громадян України, майбутніх працівників соціальної освітньої сфери – на основі знання базових екологічних понять, процесів, явищ та ін., що буде виявлятись через їх екологічну грамотність та культуру [1]. В основному це здійснюється через систему природничих дисциплін, зокрема екологічного спрямування («Загальна екологія та неоекологія», «Екологія людини», «Біосферологія» та ін.) та навчальних екологічних практик. На інших факультетах, серед яких і факультет фізичного виховання, основоположні екологічні проблеми розглядаються при вивченні студентами перших курсів дисципліни «Основи екології». Її мета полягає в оволодінні студентами теоретичних і практичних аспектів сучасної екології; пізнання законів розвитку й функціонування біосфери як цілісної екосистеми під впливом природних і, головне, антропогенних факторів, а також визначення шляхів ефективного співіснування техносфери й біосфери; ознайомлення з основними екологічними проблемами пов’язаних із діяльністю людини; вивчення сучасного екологічного стану атмосфери, гідросфери, літосфери для знаходження оптимальних шляхів і заходів покращення їх властивостей. У рамках вивчення дисципліни окремим питанням розглядається природно-заповідний фонд України в контексті альтернативи забрудненню навколишнього природного середовища та нераціонального його використання.

Системне опанування дисципліни «Основи екології» дозволяє правильно орієнтуватися молодій людині серед сучасних екологічних проблем та займати мотивовану громадську позицію. Серед інших дисциплін навчального плану підготовки бакалаврів спеціальності «Фізичне виховання» завдання формальної екологічної освіти деякою мірою дозволяють вирішувати й такі курси як «Гігієна», «Безпека життєдіяльності», «Вікова фізіологія і валеологія», «Організація краєзнавчо-туристичної діяльності».

Із метою підвищення ефективності підготовки студентів педагогічного університету – майбутніх учителів – екологічно поінформованих і екологічно свідомих із широким екологічним світоглядом, розроблена довгострокова Програма неформальних заходів щодо реалізації положень Концепції екологічної освіти і виховання. Вона спрямована на виконання законів України «Про освіту», «Про охорону навколишнього природного середовища України», «Про природно-заповідний фонд України». Основна її мета – координація заходів еколого-просвітницької діяльності в університеті, інтеграція діяльності освітніх, наукових та природоохоронних установ, що спрямоване на підвищення ефективності підготовки майбутнього педагога [4].

Для студентів спеціальності «Фізичне виховання» згідно заходів Програми пропонуємо такі: організація оглядових екскурсій на природно-заповідні території м. Полтави, Полтавської області, України для студентів у межах навчальної практики з фізвиховання та туризму; участь студентів у проведенні традиційного щорічного екологічного фестивалю, екологічних форумів студентської та учнівської молоді; залучення їх до роботи дружин із охорони природи, екологічного патрулювання, членство в товаристві охорони природи та ін.; участь студентів у конференціях, семінарах, нарадах екологічного та еколого-просвітницького спрямування, природоохоронних акціях, екологічних конкурсах місцевих, регіональних, всеукраїнських, міжнародних; проведення конкурсів екологічних проектів (поетичних, наукових); організація фотовиставок екологічного спрямування; відвідання відділу природи Полтавського краєзнавчого музею та музеїв природничого факультету університету: «Музей геології», «Музей еволюційної зоології», «Тераріуму з екзотичними тваринами» та ботанічного саду педуніверситету (парку – пам’ятки садово-паркового мистецтва на території агробіостанції педуніверситету); проведення моніторингу серед студентів старших курсів щодо виявлення рівня екологічної свідомості та культури шляхом анкетування; проведення еколого-валеологічних лекторіїв на факультеті та ін.

Вчитель фізичного виховання у школі повинен забезпечувати виконання навчальних завдань на фоні обов’язкового збереження життя учнів і набуття ними навичок здорового способу життя. Крім того, він повинен бути підготовлений до проведення заходів у межах позашкільної та позаурочної роботи: виходів учнів у природу («День здоров’я», «День довкілля», «День туризму» та ін.), організації екологічних акцій (насадження дерев, упорядкування пришкільної території та ін.), підготовки та проведення спортивних змагань для учнів різних груп здоров’я, проходження із учнями екотуристичних маршрутів [2], організації змагань зі спортивного орієнтування та ін.

Слід також виходити з положення, що однією із базових цінностей у суспільстві сталого розвитку має стати здоров’я і здоровий спосіб життя. Важливо сформувати у людини поняття цінності власного здоров’я та усвідомлення залежності його стану від умов навколишнього середовища. У цьому відношенні базовим є логічно-наслідковий ланцюг понять: здоровою людина може бути тільки у здоровому навколишньому середовищі – здоров’я людини залежить безпосередньо від його стану.



Висновки. Фахова підготовка учителів фізичної культури повинна базуватися на еколого-валеологічних підходах до процесу навчання та виховання. Тільки екологічно грамотна і культурна людина зможе донести необхідні знання, сформувати життєво необхідні навички, сприяти визначенню здоров’ястверджувальних пріоритетів у вихованців.
Література:

1. Виховання екологічно грамотної особистості засобами екологічного просвітництва / Н.О. Смоляр, О.Р.Ханнанова. Виховання особистісних якостей майбутніх фахівців у системі студентського самоврядування: М-ли Всеукр. студ. наук.-практ. конф. – Полтава, 2009. – С.174-176.

2. Екотуристична подорож як одна із форм відпочинку та пізнання сучасної людини / М.О. Лупай. Навколишнє середовище та здоров’я людини: М-ли III Всеукр. наук.-практ. сем. – Полтава: ПНПУ, 2009. – С. 302-307.

3. Напрямки еколого-валеологічної просвітницької діяльності у вузі (з досвіду Полтавського національного педагогічного університету) / Н.О. Стецюк. Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі. XVII Каришинські читання: М-ли міжн. наук.-практ. конф. – Полтава, 2010. – С. 288-289.

4. Реалізація завдань екологічної освіти і виховання як сучасна природоохоронна стратегія: регіональний контекст / Н.О. Смоляр, О.Р. Ханнанова. Методика викладання природничих дисциплін у вищій школі. XV Каришинські читання: М-ли міжн. наук.-практ. конф. – Полтава, 2009. – С. 145-148.

Катерина Максименко

Марія Гончаренко
Вплив здоров’язберігаючої освітньої технології на функціональні можливості організму молодших школярів
У даній статті розглядаються особливості впливу ноосферних та здоров’язберігаючих технологій навчання на функціональну активність організму школярів. У ході досліджень було проведено порівняльний аналіз впливу здоров’язберігаючої освіти на функціональні можливості організму молодших школярів за допомогою методу дослідження електрокінетичної рухливості ядер клітин буккального епітелію, методу дослідження рН слини.

Ключові слова: буккальний епітелій, кристалізація, слина, рН, ферменти.

В данной статье рассматриваются особенности влияния ноосферных и здоровьесберегающих технологий обучения на функциональную активность организма школьников. В ходе исследований был проведен сравнительный анализ влияния здоровьесберегающей образования на функциональные возможности организма младших школьников с помощью метода исследования електрокинетични подвижности ядер клеток буккального эпителия, метода исследования рН слюны.



Ключевые слова: буккального эпителий, кристаллизация, слюна, рН, ферменты

This article features the influence of the noosphere and School health education on the functional activity of the Organism. During the research was a comparative analysis of population health impact of education on the functionality of the body of junior schoolchildren by means of the electrokinetic mobility of nuclear research electronegative buccal epithelium cells, methods of pH of saliva.



Keywords: buccal epithelium, crystallization, saliva, pH, enzymes
Актуальність даної статті полягає у тому, що останнім часом спостерігається швидкий зріст захворюваності дітей у школах. Загальноосвітній процес призводить до погіршення стану здоров`я дітей.Це пов`язано, перш за все, з тим, що на даному етапі розвитку системи освіти, у школах використовується не достатньо оздоровчих технології для того, щоб зберегти та покращити здоров`я дітей. Закінчуючи школу. майже всі діти мають якісь захворювання, що були здобуті ними під час навчання. Раніше у школах мало приділялося уваги здоров`ю, вся система освіти базувалася на викладанні учбового матеріалу, без урахування стану здоров`я дітей. Багато захворювань діти отримують внаслідок того, що у школах велике навантаження, розумове та психічне, яке може виражатися у зниженні адаптаційних можливостей та психосоматичних захворюваннях. Для того щоб уникнути цих негативних наслідків у сучасному процесі освіти потрібно використовувати новітні технології, спрямовані на зміцнення здоров`я дітей.

На даному етапі розвитку людства питання здоров`я займає важливе місце. Дослідження адаптаційних можливостей школярів є актуальною проблемою для працівників медицини та валеологів.

Мета роботи: дослідження функціональних можливостей організму дітей у школах з використанням здоров`язберігаючих технологій в тому числі ноосферної освіти.

Об`єкт дослідження: ротовий секрет та буккальний епітелій учнів шкіл, які застосовують здоров`язберігаючі технології, та ноосферних шкіл.

Предмет дослідження: електрокінетична рухливість ядер клітин буккального епітелію та такі показники слини, як рН, кристалізація, лужна фосфатаза.

Завдання:

1. Ознайомитись з літературою, щодо значення здорв`язберігаючих освітніх технологій та необхідності їх застосування у сучасних школах.

2. Дослідити та порівняти стан здоров`я школярів молодшого та середнього віку шкіл села та міста, у яких застосовуються здоров`язберігаючі технології за допомогою неінвазивних методів дослідження.

Методи дослідження:

1. Дослідження електрокінетичної рухливості ядер клітин буккального епітелію методом внутрішньоклітинного мікроелектрофорезу (ЕКР КБЕ).

Фізіологічний вік і рівень адаптаційних можливостей на клітинному рівні оцінюється за станом електрокінетичних властивостей клітин буккального епітелію з використанням тест-системи оцінки фізіологічного стану організму [2]. Визначення електрокінетичної рухливості ядер буккального епітелію (ЕКР КБЕ) – це нетравматичний метод оцінки фізіологічного стану організму та біологічного віку людини. Заснований на використанні інтегральної характеристики клітинного ядра клітин людини – їх електрокінетичного потенціалу. Являє собою безконтактний метод дослідження клітинних ядер буккального епітелію шляхом внутріклітинного мікроелектрофорезу. Запропонований тест є інтегральним відображенням структурних модифікацій плазматичних мембран, які в цілому реалізуються патофізіологічним станом організму. Встановлено, що він корелює з важкістю патологічних проявлень і тому носить прогностичний характер і вказує на можливу спрямованість розвитку захворювання, а також на ефективність терапії, що проводиться [3].

3. Дослідження кислотності слини.

Шкала рН тягнеться від 0 до 14 кислою. Значення рН слини не мають бути нижче за значення рН фосфатної буферної системи — 6,8. Найбільш точне значення рН слини реєструється відразу ж після сну. Вважається, що рН слини після їди дає оцінку мінеральних запасів (рН повинен збільшуватися після їди). Ідеальний рН слини — 6,8 при пробудженні, 7,0 перед їдою і 8,5 після сніданку.

Якщо у слині відмітка рівня рН залишається між 6,4 – 6,8 на протязі всього дня це також свідчить про здоров’я організму людини.

Раціонально також знати рівень рН слини. Результати тестування показують активність ферментів травного тракту, особливо печінки й шлунка. Цей показник характеризує про роботу як усього організму в цілому так і окремих його систем. Деякі люди можуть мати підвищену кислотність, як сечі, так і слини – у такому випадку ми маємо справу з "подвійною кислотністю" [1].

5. Статистична обробка результатів аналізу з використанням критерію t Стьюдента.

Було проведено аналіз електрокінетичної рухливості ядер клітин буккального епітелію у учнів молодших класів різних шкіл зі здоров’язберігаючими технологіями.


Рис. 1. Порівняння електрокінетичних властивостей клітин буккального епітелію у дітей молодшого шкільного віку, що навчаються в школах з різними новітніми технологіями (вікова норма ЕКР КБЕ становить 25,8 – 31%; * – достовірні зміни показника)

Слід відзначити колеж імені В. О. Сухомлинського м. Києва, де досліджуваний показник достовірно відрізняється від показників інших шкіл, та вдвічі перевищує вікову норму. Це свідчить про наявність процесу акселерації дітей школи м.Києва. У колежі імені В. О. Сухомлинського м. Києва приділяється достатньо уваги здоров`ю дітей, оскільки ця школа має особисті програми по збереженню здоров`я дітей, робота керівництва спрямована на досягнення оптимальних умов для продуктивного навчання дітей без нанесення шкоди здоров`ю.

При порівняльному аналізі показників ЕКР КБЕ учнів молодших класів різних шкіл, у яких застосовують здоров`язберігаючі технології в освіті, було виявлено наступні результати (табл. 5, рис. 1):

Таблиця 5. Порівняння показників ЕКР КБЕ учнів молодших класів шкіл мережі збереження здоров`я



Школа

ЕКР КБЕ

Достовірність

І - ІІ

І - ІІІ

І - ІV

ІІ - ІІІ

ІІ - ІV

ІІІ - ІV

м. Київ, (І)

58,8 ± 5,39

0,02

0,01

0,01










м. Харків,

Гімн. № 46, (ІІ)



37,6 ± 4,17

0,7

0,63




Харківський р-н,

Гусина поляна, (ІІІ)



40,0 ± 4,62




0,96

м. Харків,

Гімн. № 141,(ІV)



40,3 ± 3,69









<< предыдущая страница   следующая страница >>