Міністерство освіти і науки України Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г 1 90.73kb.
Галузь знань: 0203 Гуманітарні науки Напрям підготовки: 020303 Філологія... 14 3644.71kb.
Міністерство освіти, науки молоді та спорту України Харківський національний... 1 182.82kb.
Міністерство освіти І науки україни 1 51.83kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни харківський... 1 285.58kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни львівський... 8 2342.98kb.
Міністерство освіти і науки України Львівський національний університет... 1 62.03kb.
Міністерство науки та освіти україни харківський національний університет... 6 661.67kb.
Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г 1 598.82kb.
Міністерство освіти І науки україни дніпропетровський національний... 1 101.17kb.
Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни бердянський... 6 1902.03kb.
Кандидат історичних наук, професор, завкафед­рою методики навчання... 30 5558.39kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Міністерство освіти і науки України Полтавський національний педагогічний університет - страница №1/18



Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний педагогічний

університет імені В.Г. Короленка

Студентське наукове товариство факультету фізичного виховання

Кафедра біологічних основ фізичного виховання

Міжнародна студентська науково-практична конференція



Роль фізичної культури та спорту

в становленні та зміцненні генофонду України

Полтава 2010

УДК: 796:39 (=161.2)

БББ 75+74.580.055

У збірник включено тези доповідей студентів, магістрантів та аспірантів. Розглянуто актуальні проблеми фізичного виховання, розвитку організму спортсмена, його морфо-функціональних та та техніко-тактичних характеристик, окремі питання реабілітації та інвалідного спорту, питання гігієнічних, соціальних та валеологічних факторів розвитку організму.



Редакційна колегія:
Головний редактор:

Лагно Віктор Іванович – доктор фізико-математичних наук, професор, проректор з наукової роботи Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка
Члени редакційної колегії:

Нагорна Тамара Віталіївна – кандидат історичних наук, доцент, декан факультету фізичного виховання Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Харченко Олександр Вікторович – кандидат медичних наук, доцент, завідувач кафедри біологічних основ фізичного виховання Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Хоменко Павло Віталійович – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри біологічних основ фізичного виховання Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Квак Ольга Вікторівна – кандидат біологічних наук, доцент кафедри біологічних основ фізичного виховання Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка

Шерстюк Олег Олексійович – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри анатомії людини ВДНЗ України Українська медична стоматологічна академія, м. Полтава

Твєрська Світлана Семенівна – доцент, кандидат медичних наук, доцент кафедри МБД КДПІ, м. Коломна Московської області. Російська Федерація.

Мажидов Шезод Фарходович – магістрісторії, викладач кафедрисуспільних наук Самаркандського державного медичного інститутуіменіІ.П. Павлова. Республіка Узбекистан.

Панько Сергій Володимирович – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри основ медичних знань і охорони здоров’я дітей Брестського державного університету імені О.С. Пушкіна, Республіка Білорусія.

Плишієв Мойсей - студент стоматологічного факультету ВДНЗ Українська медична стоматологічна академія, Ізраіль



Мамаджанова Саяра Толкунджановна – студенткамедичного факультету ВДНЗ Українська медична стоматологічна академія, Туркменістан

Відповідальність за зміст та достовірність опублікованих матеріалів несуть автори публікацій



Зміст

Розділ І

Медико-біологічне та педагогічне обґрунтування фізичної культури, масових оздоровчих заходів та професійних видів фізичної культури

Оксана Бальон, Ярослав Кофман, Василь Рогуля

Анатомия и физиология мышц

9

Аліна Бурдим, Оксана Корносенко

Теоретичні основи побудови педагогічної взаємодії на засадах толерантності

12

Руслана Дахно, Володимир Філенко

Урок і проблеми забезпечення фізичного розвитку дітей, охорони і зміцнення здоров’я

17

Ірина Беззубенко, Володимир Філенко

Принципи спортивного тренування в атлетизмі та їх історичний розвиток

21

Юрій Калініченко, Марина Воєнчук

Формування системи тренувальних завдань для комплексного розвитку фізичних якостей у молодших школярів

24

Аліна Бурдим, Ліна Голуб

Поєднання академічних занять і громадської туристичної підготовки студентів ВНЗ фізкультурного профілю

28

Тетяна Ломака, Ольга Зленко

Вивчення стану розвитку туристично-краєзнавчої діяльності у вищих навчальних закладах

32

Катерина Липко, Людмила Кириленко

Виховання у молодших школярів емоційно-позитивного ставлення до занять фізичною культурою і спортом

37

Дмитро Немченко, Сергій Кіприч

Формування перспективної програми тренувальних завдань по розвитку фізичних якостей у молодших школярів

41

Ігор Сальник, Іраклій Мдівнішвілі

Формування системи тренувальних завдань для всебічного розвитку фізичних якостей у молодших школярів

46

Дмитро Немченко, Олександр Свєртнєв

Особливості міжособистісних відносин у колективі дитячої футбольної команди

51

Александр Лиходид, Александр Харченко

Биохимический контроль в спорте

55

Сергей Панько, Александр Севастьянов, Светлана Слепчук

Особенности преподавания курса «Радиационная безопасность » студентам педагогических специальностей

59

Євген Зимогляд

Теоретичні аспекти біомеханічного контролю рухової діяльності людини

62

Оксана Корносенко

Аналіз програмного забезпечення курсу «Теорія і методика викладання рухливих ігор і забав»

64

Олексій Сколота, Павло Хоменко

Медико-біологічні аспекти тренування у силових видах спорту

67

Павло Хоменко

Міжпредметні зв’язки в системі медико-біологічної підготовки майбутніх фахівців фізичної культури

70

Віталій Шульга, Оксана Ковалів

Ефективні засоби стимуляції позитивного ставлення людей з особливими потребами до фізичної діяльності

73

Валерія Дранко , Євгенія Шаповал

Взаємозв’язок екологічної освіти й виховання у житті людини

76

Марина Чуть, Олександр Кривошапка , Ольга Квак

Динаміка показників рівня фізичної підготовленості учнів та характер їх змін

79

Семененко Сергій, Олександр Свєртнєв

Контроль інтенсивності фізичних навантажень за показниками частоти серцевих скорочень у процесі підготовки арбітрів у футболі

84

Розділ ІІ

Реабілітація та інвалідний спорт: реалії, проблеми та перспективи

Хуссейн Ардалан, Саяра Мамаджанова, Ирина Солдатова,

Александр Солдатов



Современные методы лечебной физической культуры в реабилитации травматологических больных

88

Руслана Дахно, ВолодимирФіленко

Історія та організація розвитку параолімпійського

руху в Україні

93

Інна Шапаренко, Анна Поплавська

Механізм впливу фізичних вправ на організм школярів із захворюваннями органів дихання

97

Анжела Доценко, Володимир Філенко

Значення Міжнародного дня інвалідів для спорту

99

Леся Олійник, Олена Остапова

Проблеми і перспективи інвалідного спорту на Україні

103

Корнієнко Вікторія

Проблема реабілітації у фізичній культурі та спортивній діяльності

107

Анжела Доценко, Володимир Філенко

Табір активної реабілітації для інвалідів на візках – шлях до

самостійного життя

110

Юлія Ломан, Сергій Ломан

Особливості використання рухливих ігор на заняттях з баскетболу в навчальних закладах для дітей з розладом мовлення

114

Вікторія Корнієнко, Володимир Філенко

Застосування санітарно-курортного лікування як основа реабілітації спортсменів – інвалідів

117

Юлія Ломан, Сергій Ломан

Оптимізація розвитку координаційних здібностей дітей з порушенням слуху, які займаються баскетболом

121

Юлія Похил, Олена Погребняк

Соціальна адаптація інвалідів в Україні

125

Лідія Черкас, Володимир Філенко

Напрями вдосконалення фізичної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями

130

Вікторія Берчук, Світлана Підлужна

Роль спорту в реабілітації хворих на дитячий церебральний параліч

133

Олена Погребняк, Ольга Мусієнко

Тенденції розвитку інвалідного спорту в Україні

137

Вікторія Берчук, Світлана Підлужна

Проведення адаптативного фізичного виховання при різних формах ДЦП та його ефективність

140

Анна Назаренко, Олена Свириденко

Особливості організації рухової діяльності дітей з фізичними вадами

143

Альбіна Турченко, Олена Погребняк

Соціальне становище інвалідів в незалежній українській державі

145

Георгий Кулик, Олег Шерстюк, Наталия Свинцицкая

Комплекс реабилитационных мероприятий, которые применяются при врождённых прогрессирующих дисплазиях тазобедренных суставов у детей на первом году жизни

148

Юлия Обора, Александр Кречетов

Развитие инвалидного спорта на Украине и деятельность организаций инвалидов

153

Акмурад Сарыев, Михаил Гвоздев, Наталия Свинцицкая

Реабилитационные мероприятия, направленные на исправления нарушения осанки у детей и подростков

158

Андрій Горященко, Юлія Зайцева

Заняття з волейболу як засіб реабілітації для людей з порушенням функцій – опорно-рухового апарату

163

Ирина Сидоренко, Элина Бондал

Плавание в системе реабилитации и адаптации лиц с нарушениями слухового анализатора

165

Наталія Василига, Оксана Ковалів

Валеологічна спрямованість підготовки фахівців у галузі фізичної реабілітації

171

Олеся Троян , Валентина Філіпп

Фізична культура і спорт як засіб реабілітації інвалідів

173

Альбіна Турченко, Олена Погребняк

Впровадження програми фізичної реабілітації для осіб хворих на гемофілію

177

Махмуди Али Мохаммед, Моисей Плиштиев, Александр Солдатов,

Ирина Солдатова



Роль лечебной физической культуры в реабилитации после травм у детей

180

Human Naeimi, Sherstyuk O.A, Svinstistkaya N.L.

STRUCTURAL CHANGES BONE FABRIC IN DEPENDENCE ON INTERNAL AND EXTERNAL FACTORS IN ONTOGENESIS

185

Розділ ІІІ

Валеологічні аспекти здорового способу життя

Ірина Ємець, Петро Губка

Вплив здорового способу життя на довголіття

189

Роман Папуця, Світлана Підлужна

Йога – шлях до фізичного та духовного розвитку та самовдосконалення особистості

194

Ірина Литвиненко, Валентина Філіпп

Валеологічні аспекти формування здоров’я у сучасному освітянському процесі

198

Ірина Денисовець, Тамара Денисовець

Проблеми підготовки майбутніх педагогів до виховання у дітей здорового способу життя

202

Валерия Половик, Пётр Губка

Факторы определяющие здоровый образ жизни

205

Інна Шапаренко

Особливості застосування фізичних вправ для лікування та профілактики ожиріння у дитячому віці

208

Станіслав Жуков, Інна Шапаренко

Застосування інноваційних оздоровчих технологій для профілактики та зміцнення здоров’я молодших школярів

212

Катерина Плескач, Олена Остапова

Валеологічна культура вчителя як чинник формування психічного здоров'я вихованців

215

Валентина Ландик, Олена Погребняк

Оздоровчий вплив фізичної культури на студентську молодь

219

Людмила Литвин, Володимир Філенко

Формування здорового способу життя в учнів основної школи

222

Ірина Беззубенко, Володимир Філенко

Зміцнення здоров’я людини – необхідна умова прогресивного розвитку суспільства

226

Лариса Семеновська

Валеологічні аспекти організації трудової діяльності школярів

229

Александр Харченко

Современные физкультурно-оздоровительные технологии

233

Шезод Мажидов

Некоторые проблемы екологии и её связи с образовательным процессом в Узбекистане

236

Светлана Тверская

Динамика научных представлений о здоровье человека

238

Віталій Амелін

Медико – біологічні аспекти здорового способу життя школярів

242

Олена Дарюга, Леся Пошна

Теоретико-методологічні аспекти формування ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя

244

Юрій Кулаченко

Голодування як засіб оздоровлення людини

248

Тетяна Нестеренко, Володимир Філенко

Поняття здорового способу життя та вплив фізичної культури на його формування

250

Тетяна Нестеренко

Оптимальний руховий режим та режим праці і відпочинку – запорука здорового способу життя

254

Віталій Дядюра, Олена Свириденко

Здоровий спосіб життя як здоров'язберігаючий засіб сучасної молоді

259

Валентин Ніщименко, Тамара Денисовець

Здоровий спосіб життя в контексті ноосферного мислення

262

Олександр Лиходід

Ціннісні аспекти індивідуального здоров’я людини

266

Ігор Малярчук, Тамара Денисовець

Фізична культура і спорт як фактор зміцнення здоров'я молоді

269

Олександр Коба, Володимир Філенко

Допінг як фактор впливу на здоров’я

272

Валентина Миндрул, Валентина Філіпп

Основні складові здорового способу життя

275

Юрій Мороз, Віктор Донець

Значення оздоровлення в сучасній педагогічній думці

278

Катерина Демченко, Валентина Філіпп

Валеологічна культура вчителя як чинник формуванняздоров'я вихованців

280

Ганна Чорна, Олена Борисова

Дослідження мотивації школярів до здорового способу життя

284

Олександр Донець, Віктор Донець

Фізична культура як фактор формування здорового способу життя особистості

290

Таміла Кропивка, Сергій Новік

Фізична культура як шлях до здорового способу життя, самовираження та самовдосконалення людини

294

Оксана Даниско

Організаційно-методичні аспекти валеологізації навчально-виховного процесу в освітніх закладах другої половини ХІХ – початку ХХ століть

298

Володимир Сосницький, Оксана Ковалів

Виховання у дітей норм і навичок здорового способу життя

303

Валерія Дранко, Олег Шостак

Cучасне оздоровлення у фізичному вихованні

307

Владислав Савченко, Сергій Мицик

Шляхи вдосконалення харчування як основного чинника здоров’я населення

310

Леся Соловей

Соціально – педагогічні аспекти профілактики шкідливих звичок в аспекті формування здорового способу життя

313

Наталія Стецюк, Олеся Ханнанова

Формування екологічної культури студентів – майбутніх учителів фізичного виховання

315

Катерина Максименко, Марія Гончаренко

Вплив здоров’язберігаючої освітньої технології на функціональні можливості організму молодших школярів

319

Юлія Старосельська

Додаткова можливість твого професійного та особистісного зростання

324

Авторська довідка

328



Розділ І
Медико-біологічне та педагогічне обґрунтування

фізичної культури, масових оздоровчих заходів та професійних видів фізичної культури

Оксана Бальон

Ярослав Кофман

Василь Рогуля



Анатомия и физиология мышц
Очень часто в клинике встречаются воспалительные заболевания мышц (миозиты, абсцессы, флегмоны); нарушение в работе мышц вследствие патологии ЦНС (ДЦП, полиомиелит); для врачей спортивной медицины важно знание физиологии мышц, процессов увеличения массы и силы мышечных сокращений.
Мышцы имеют 3 типа:

  • Скелетные поперечнополосатые – движение тела или его конечностей – произвольные.

  • Сердечная мышца – сокращение сердечной мышцы, поперечно полосатые – непроизвольные.

  • Гладкая мышца – внутренние движения, гладкомышечная & непроизвольные.

  • Мускулы выполняют 5 главных функций :

1. Произведение движения – внешнего и внутреннего;

2. Поддержание осанки;

3. Стабилизация суставов;

4. Производство тепла;

5. Депо крови.
ФУНКЦИОНАЛЬНЫЕ ХАРАКТЕРИСТИКИ МЫШЦ


  • 1. Стимуляция

Может реагировать на химические медиаторы.

  • 2. Сокращаемость

Сокращается при возбуждении.

  • 3. Растяжимость

Способности мышц растягиваться.

  • 4. Упругость

Способность мышц к возврату в размеры покоя после сокращения.

Анатомия скелетной поперечнополосатой мышцы



  • Состоит из собственно соединительной ткани, кровеносных сосудов и нервов.

  • В строение мышцы мы находим 3 вида соединительной ткани :

    • Эпимизий – плотная соединительная ткань, которая обволакивает большое количество пучков т.е мышцу.

    • Перемизий – фиброзная соединительная ткань, которая обволакивает каждый пучок.

    • Эндомизий – прозрачная оболочка вокруг одного мышечного волокна.

  • Скелетная мышца- обязательно должна хорошо снабжаться кровью :

    • Одна артерия обычно входит в мышцу рядом с серединой.

    • Одна или две вены выходят из мышцы.

  • Скелетная мышца - обязательно должна иметь контакт с нервом.

    • Один нерв входит в мышцу рядом с серединой и потом формирует нервно-мышечные соединения

Анатомия скелетной поперечнополосатой мышцы

  • Для производства движения мышца должна быть, как правило прикреплена к кости.

  • Менее мобильное соединение называется начало.

  • Место к которому присоединяется мышца на части скелета называется место прикрепление.

  • Прямое прикрепление.

    • Эпимизий срастается с надкостницей.

  • Непрямое прикрепление.

    • Эпимизий срастается с сухожилием, а сухожилие срастается с надкостницей или с другим мышечным окончанием.

Микроскопическая анатомия скелетной микрофибриллы

  • Миофибрилла очень широкая (10-100 mm) и очень длинная (5-30cm).

  • Миофибриллы имеют большое количество ядер.

  • Плазматическая мембрана называется сарколеммой.

  • Цитоплазма в мышечной клетке называется саркоплазма.

  • На внешней поверхности сарколеммы находятся структуры под названием T-трубочки, которые очень важны для процесса выделения и хранения ионов кальция.

  • В саркомере находятся миофибриллы.

  • Миофибриллы состоят из белка актина и миозина.

  • Сокращающиеся отделение миофибриллы называется саркомер.

САКРОМЕРЫ И МИОФИБРИЛЛЫ



  • Скелетная мышца имеет светлые и темные участки.

  • Светлые : изотропные участки, в которых проходит темная линия под названием Z – линия.

  • Темные: A – диск. В центре темного A – диска можно наблюдать более светлый участок – H – зону или полоску Гензена.

    • Посередине H–зоны расположена темная линия M.

    • H – зоны могут быть видны только в состоянии полного расслабления саркомера.

  • Саркомер – это район между двумя Z – линиями.

    • Саркомер является мельчайшей рабочей единицей миофибриллы.

СТРУКТУРА МИОФИЛАМЕНТА



  • Толстые микрофиламенты построены из белка миозина.

  • Тонкие микрофиламенты построены из белка актина.

  • Тонкие микрофиламенты содержат тропомиозин и тропонин.

Вид структур микрофиломента

Саркоплазматическая сеть



  • 2. специальные системы трубочек ответственны за регуляцию сокращений :

  • 1. саркоплазматическая сеть – сеть обволакивающая миофибриллы.

    • На A-диске саркоплазматическая сеть утолщается и становится похожа на цистерны, в которых будут хранится ионы кальция .

  • 2. T-трубочки – трубочки, построенные сарколеммой с целью достичь все миофибриллы без исключения.

  • Триада – пересечение T-трубочек с цистерной саркоплазматической сети.

Соотношение мембран

Сокращение скелетной мышцы миофибриллы



  • Последовательность сокращения скелетной мышцы:

    1. Нервы стимулируют мышцу.

    2. Мышца стимулируется → ионы кальция освобождаются из цистерн.

    3. Увеличение концентрации ионов кальция вызывает изменения в тонком микрофиламенте- актине, и даёт возможность прикрепляться к миозину.

    4. АТФиспользуется для присоединения.

    5. Когда стимуляция заканчивается, концентрация ионов кальция в клетке возвращается в норму, и сокращение заканчивается расслаблением.

Модель скольжения микрофилламентов мышечного сокращения
ГЛАДКАЯ МЫШЦА

  • Стенки всех полых органов (кроме сердца) состоят из гладких мышц.

  • Сокращения этих мышц похожи на сокращения поперечнополосатых мышц, но с несколькими отличиями:

- клетки гладкой мышцы не такие длинные и

широкие, как клетки мышцы поперечнополосатой.

- не имеет поперечных линий.


  • Гладкая мышца формирует листки:

  • Продольные – короткие и широкие листки

  • Круговые – длинные и узкие

Когда они сокращаются вместе, они могут производить направленное движение, называемое волной перистальтики.
Литература

1. D.A. Winter, Biomechanics and Motor Control of Human Movement, 2nd ed. John Wiley & Sons, NY, 1990.

2. M. Nordin & V.H. Frankel, Basic Biomechanics of the Musculoskeletal System, 2ne ed., Lea & Febiger, London, 1989.

3. Y.C. Fung, Biomechanics: Mechanical Properties of Living Tissues, 2nd ed., Speinger-Verlag, NY, 1993.

4. Гистология .Под ред Ю.Н.Афанасьева.-М.:Медицина

Аліна Бурдим

Оксана Корносенко
Теоретичні основи побудови педагогічної взаємодії на

засадах толерантності
Становлення і розвиток життєво активної, гуманістично спрямованої людини, яка в своїй життєдіяльності керується культурно-національними і загальнолюдськими цінностями, характеризується великою кількістю соціологічних, педагогічних та психологічних чинників. Особливе місце серед них належить системі педагогічної взаємодії суб'єктів виховного впливу (сім'ї, педагогічних працівників навчально-виховного закладу, засобів масової інформації тощо) з особистістю, її внутрішнім світом (ментальністю), соціальними настановами, ціннісними орієнтаціями, матеріальними і духовними потребами [1; 3].

Взаємодія в широкому розумінні слова – філософська категорія, що охоплює процеси впливу суб'єктів один на одного, їхню взаємну зумовленість і взаємозміну, взаємний зв'язок соціальних явищ як на рівні суспільства в цілому, так і на рівні функціонування його окремих груп та індивідів. Категорія взаємодії охоплює всі види соціальних процесів і людської діяльності: працю, пізнання, спілкування, виховання, навчання тощо. Вона дає змогу уникнути спрощених варіантів трактування процесів становлення, функціонування і розвитку найрізноманітніших систем. Це стосується, зокрема, педагогічного процесу, в системі якого відбувається прогресуючий взаємовплив партнерів взаємодії, залучення людини до національно-культурних та загальнолюдських цінностей, формування знань, умнь і навичок, засвоєння людського досвіду, виробництво глибинного особистісного потенціалу, відтворення соціального і духовного життя суспільства.

Найважливішою характеристикою педагогічної взаємодії є істотна роль у ній цілеспрямованих впливів, тобто послідовна реалізація цілей виховання, навчання, стимулювання активності та індивідуального розвитку тих, на кого спрямовано вплив, постійне коригування цих процесів у рамках вирішення навчально-виховних завдань як проміжних цілей, підпорядкованих кінцевій меті [2].

Кінцевою метою виховання, навчання, педагогічного стимулювання суб'єктної активності є переведення їх у самовиховання, самонавчання, в самостійну активну реалізацію індивідом його життєвих програм. Досягнення цього на практиці вимагає розв'язання наступних педагогічних завдань:

1) обмін, привласнення і самостійне продукування особистісних настанов, цінностей; формування ціннісно-смислової свідомості;

2) передача і засвоєння знань, творчий пошук і продукування нової інформації; демонстрація і формування умінь і навичок;

3) актуалізація образів-вражень, знань-переживань, вольових зусиль для саморозвитку, самоформування та самовиховання.

Педагогічна взаємодія не обмежується взаємозв'язком тільки вихователя з вихованцем, вчителя з учнем. Вона передбачає дії багатьох інших суб'єктів, у якому реалізується плюралізм почуттів, думок, вчинків, здійснюється комунікація різноманітних культур. Соціально-психологічна ситуація виступає як джерело мотивів взаємодії партнерів, вона регламентує норми, в яких відбувається педагогічна взаємодія. Водночас, та сама соціально-психологічна ситуація може вимагати від партнерів по спілкуванню різних типів педагогічної взаємодії, які визначають ставлення один до одного: як до суб'єкта, або як до об'єкта, чи як до мети, або як до засобу. Інструментальне ставлення до партнера як до засобу досягнення своїх власних цілей так само, як і ставлення до себе як до засобу задоволення потреб партнера, робить зв'язок між партнерами функціональним, рольовим, тимчасовим. Лише визнання термінальної (тобто кінцевої, а не проміжної) цінності себе та іншого в соціально-психологічній ситуації надає педагогічній взаємодії ту позарольову і позачасову характеристику, що має стати нормою.

У психолого-педагогічній літературі виділяють п'ять стратегій взаємодії [3]

1. Конкуренція, або суперництво – прагнення стати центром ситуації. При такій стратегії, погляди, потреби інших учасників взаємодії не сприймаються як значущі. Той, хто діє, наполягає на своїх думках, рішеннях, поведінці як єдино правильних, ігноруючи решту позицій. Зрозуміло, так діяти легше, оскільки знімається проблема залежності від партнера; якщо він не сприймає нав'язаного ходу взаємодії (невдач), завжди можна звинуватити його («сам винен, що не послухав, не зрозумів, не підтримав мене»). Проте, знижуючи напруженість ситуації обмеженням дій партнера, можна водночас посилити загрозу виникнення конфлікту в майбутньому.

2. Дотримуючись стратегії уникнення, людина відсуває появу конфліктної ситуації якомога далі, сподіваючись, що все розв'яжеться само собою, або керується принципом «де незгода, там часто шкода».

3. Стратегія пристосування передбачає взаємне або однобічне пристосування партнерів. Людина прагне взаємодіяти з іншою людиною, не відстоюючи своїх інтересів, погоджується робити те, що вона хоче.

4. Головною ознакою стратегії співробітництва є прагнення разом із партнером підійти до ефективного розв'язання конфліктної ситуації. Ця стратегія зумовлює підхід до конфлікту з урахуванням інтересів, потреб обох сторін, пошук взаємовигідних результатів і шляхів досягнення їх, і є найефективнішою для взаєморозуміння, встановлення добрих стосунків. Однак для втілення вона потребує більше часу і зусиль, ніж інші стратегії. Обидві сторони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати одна одну, виробити альтернативні варіанти дій у розв'язанні проблеми.

5. Стратегія компромісу передбачає схильність не загострювати стосунки в конфлікті. Людина, яка реалізує цю стратегію, певною мірою поступається своїми інтересами, щоб задовольнити їх частково, інша людина робить так само, тобто обидві сторони частково задовольняють власні потреби та бажання свого партнера, нібито обмінюючись вчинками в пошуках компромісного рішення, якого й досягають з найменшими втратами для кожного.

Використання тієї чи тієї стратегії зумовлюється реальними передумовами взаємодії. Жодна з них не може розглядатися як однозначно корисна чи шкідлива. Тому потрібно уважніше розглянути обмеження й можливості використання окремих стратегій у педагогічній діяльності.

Розглядаючи різні стратегії взаємодії, важливо усвідомити, що між ставленням педагога та стратегією взаємодії немає безпосереднього зв'язку. Прихильник активно-позитивного стилю спілкування може використовувати будь-яку стратегію розв'язання конфлікту (зокрема й конкуренцію), але він ніколи не порушить головних принципів педагогічного спілкування: збереження контакту в педагогічному діалозі, нейтралізації бар'єрів, демонстрування довіри й доброзичливості, відкритості та доступності, готовності змінити взаємодію на краще тощо. Вчитель з негативним ставленням до учнів може твердити, що він впроваджує педагогіку співробітництва, а фактична реалізація цієї стратегії буде лише даниною моді.

Щоб гармонізувати взаємодію, педагогу важливо використовувати широку палітру прийомів, які безпосередньо пов’язані з дотриманням основних принципів: оптимізм, повага до дитини і вимогливість до неї, розуміння душевного стану, розкриття мотивів зовнішніх обставин вчинків дитини.

Досягнути значних змін у свідомості дитини можливо при застосуванні різноманітних принципів педагогічної взаємодії, як правило, декількох відразу. Подаємо характеристику їх за Є.Ш. Натанзоном [4]:



  1. Переконування – основний і найбільш поширений прийом виховання. Переконування – це пояснення і доведення необхідності певної поведінки, вчинку.

  2. Заохочення – дуже поширений прийом педагогічної взаємодії. Поведінка людини формується під впливом суспільства, яке оцінює певні вчинки і форми поведінки як позитивні, тобто такі, що заслуговують на заохочення. Заохочення сприяє закріпленню позитивних форм поведінки у людини, що здійснила гарний вчинок. Ці вчинки заохочуються і слугують еталоном поведінки для оточуючих.

  3. Моральна підтримка і підвищення впевненості у власні сили. Невпевненість у власних силах знижує працездатність людини, негативно позначається на навчанні. Моральна підтримка покликана допомагати перемогти невпевненість, сором’язливість.

  4. Організація ситуації успіху. Успіх завжди окриляє людину, активізує її інтерес. У той час, як труднощі, невдачі засмучують, розчаровують людину, викликають байдужість до будь – якої справи.

  5. Довіра – характерний підхід, пов'язаний з оптимізмом і гуманізмом. Суть цього прийому виражається в дорученні дитині виконання певного відповідального завдання. Довіра радує дитину, розвиває почуття відповідальності, організованості, ініціативності, активності, мобілізує всі сили на виконання доручення.

  6. Залучення до цікавої діяльності. Знаючи прихильності, вікові особливості дитини необхідно залучити її до цікавої діяльності, завдяки якій розвиватимуться природні здібності та задатки. Справа, яка відповідає інтересам і прихильностям дитини, виконується зі справжнім захопленням і підйомом, виховує почуття відповідальності за роботу. Результат праці викликає самоповагу будь – якої людини, успіх підіймає авторитет.

Поряд із стимулювальними прийомами позитивний ефект мають і гальмівні.

  1. Наказ використовується у тих випадках, коли є необхідність негайно виправити поведінку дитини. Наказом дорослий підкорює своїй волі волю дитини. Зловживати наказом не ефективно і шкідливо.

  2. Натяк. У певних випадках не доцільно зауваження безпосередньо дитині, варто створити такі обставини, коли учень сам відчує свою провину. Такі обставини дозволяють учневі поглянути на себе критично і самому оцінити свій вчинок. Така самооцінка викликає почуття провини, сорому, бажання виправитися.

  3. Іронія – доброзичливе висміювання негативного вчинку, без покарання дитини, яка завинила. Відчуваючи комічність свого становища дитина відмовляється від своїх слів, або вчинків. Важлива умова застосування іронії – повага до особистості дитини.

  4. Засудження відноситься до прийомів спрямованих на подолання, викорінення певних негативних форм поведінки, пов’язаних з помилковими поглядами, негативними рисами характеру, поганими звичками. Виражається засудження у висловлюваннях, які розкривають порушення певних моральних норм. [4].

  5. Покарання характеризується накладенням певної заборони з метою викликати у дитини роздуми про невірність свого вчинку і наміри більше його не повторювати. Покарання сприяє вихованню витриманості у дитини, подолання небажаних форм поведінки. Крім того, покарання спонукає до виконання певних обов’язків. Покарання повинне бути справедливим, тоді його вплив сприятливий. Визначаючи покарання необхідно враховувати мотив і серйозність негативного вчинку дитини, чутливість дитини, а також її відношення до вчинку. [4].

Доцільніше використання означених прийомів створює умови для особистісного зростання учня і вчителя. Спілкування вчителя в педагогічному процесі повинно підвищити активність самої дитини і допомогти їй набути позитивного досвіду організації діяльності і стосунків. Цьому сприяє дотримання принципів толерантності.

Толерантність не є універсальною моральною цінністю, оскільки являє собою певний компроміс між тими принципами, на яких вибудовується сфера людини, її взаємини з оточуючими, зі світом у цілому. Відомо, що в основі будь-якого компромісу як різновиду операціонально-інструментальної або прагматичної згоди – взаємні вчинки, тимчасовість та обмеженість сфери застосування.

Проголошуючи ідеї толерантності, людина має насамперед висувати відповідні вимоги до самої себе. Іншими словами, бути толерантним означає стримувати власні прояви стосовно чогось або когось чужого чи відмінного завдяки проявам вольового акту. У цьому випадку толерантність перестає бути результатом байдужості, імітацією терпимості.

Таким чином, взаємодія, в широкому розумінні, охоплює всі види соціальних процесів і людської діяльності. Важливим принципом педагогічної взаємодії виступає толерантність, що виявляється у прагненні індивіда досягти взаєморозуміння й узгодження різних звичаїв, традицій, інтересів, думок без застосування примусовості, методами роз'яснення, освіти та виховання.


Література

1. Гиренко С.П. Особливості педагогічних конфліктів між педагогами і старшокласниками та їх попередження. - Х.Основа, 1998. - 16с.

2. Золотухин В.М. Две концепции толерантности. - Кемерово, Знание, 1999, - 138 с.

3. Корнетов Г.Б. Педагогика авторитета // Школьные технологии. – 2005. - №6. – С.40-50.

4. Натанзон Э. Ш. Приемы педагогического воздействия на учащихся: Пособие для студентов педагогических институтов и учителей. – Кишенев, 1965 - 346с.

Руслана Дахно

Володимир Філенко

следующая страница >>