Методичні рекомендації для виявлення творчо обдарованих дітей, вимоги до проведення тестування. Для практичних психологів, педагогів - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Наказ №19 Про організаційне забезпечення проведення районного етапу... 1 92.03kb.
Щодо розподілу робочого часу у практичних психологів та соціальних... 1 26.09kb.
Навчально-методичний посібник для практичних психологів та соціальних... 6 1223.63kb.
Матеріали семінару практичних психологів та соціальних педагогів 1 392.02kb.
Методичні рекомендації для проведення уроків з використанням цієї... 4 940.42kb.
Методичні рекомендації Хмельницький, 2009 р 2 424.71kb.
Зображувальна діяльність як засіб естетичного розвитку дітей 1 127.32kb.
Методичні рекомендації до проведення виробничої практики студентів... 1 289.58kb.
Надсилаємо для практичного використання в роботі методичні рекомендації... 1 225.67kb.
Контролін г методичні рекомендації щодо самостійної роботи та контрольні... 1 418.97kb.
Творчий пошук завжди зобов’язує людину відмовитися від загальних... 1 43.39kb.
Як не розгубитися в морi пропозицiй 1 197.27kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Методичні рекомендації для виявлення творчо обдарованих дітей, вимоги до проведення - страница №1/3



Дніпропетровське обласне управління освіти та науки

Відділ освіти Томаківської райдержадміністрації

Вищетарасівська загальноосвітня школа I-III ступенів

Автор –упорядник :

Шарий Вікторія Андріївна — практичний психолог вищої категорії

Вищетарасівської загальноосвітньої школи I-III ступенів.



Психодіагностика креативної особистості (практичний посібник) -2012 р.-27 с.

Більшість наукових концепцій пов’язують передумови розвитку обдарованості з творчими можливостями та здібностями людини , що визначаються як креативні. Упровадження в практику ефективних засобів і технологій виявлення творчо обдарованих дітей необхідне для створення умов гармонійного розвитку та реалізації їх здібностей , використання творчого потенціалу учнів.

Посібник містить методики діагностики креативності , методичні рекомендації для виявлення творчо обдарованих дітей , вимоги до проведення тестування.

Для практичних психологів , педагогів та батьків.



Зміст
Передмова………………………………………………………… 4
Методичні рекомендації та вимоги до тестування ………….. 9
Методики діагностики креативності :
Опитувальник креативності Рензуллі ……………………………….. 10

Короткий тест творчого мислення П. Торранса……………………. 13

Діагностика невербальної креативності П. Торранса ( адаптована

Вороніним А.Н., 1994р.)….20

Опитувальник особистісної схильності до творчості за Г. Девісом . 23

Діагностика творчих здібностей ( Є.Є.Тунік)……………………. 25

Діагностика вербальної активності С. Мєдніка ( А.Н. Воронін)…... 29

Методика «Кола» ……………………………… 36

Методика СОНА ( спонтанний опис нерегламентованої активності) 40

Методика ВЕРБАЛЬНА та НЕВЕРБАЛЬНА ФАНТАЗІЯ………… 41



Методика вивчення творчої уяви ( Тест “ ТРИ СЛОВА” )……. . 43

Опитувальник креативності Джонсона ………………………….. 45

Методика «креативного поля» Д. Б. Богоявленської ……………….. 46


Література…………………………………………………………….. 51

ПЕРЕДМОВА
По глибині розуму слід судити лише за винахідливістю
та кількістю думок, які дві людини витягують з однієї і тієї ж речі.
Клод Адріан Гельвецій

Сучасний американський психолог Дж. Рензуллі вважає , що інтелектуально-творча обдарованість визначається трьома основними компонентами :

пізнавальною мотивацією ;

достатньо високим рівнем інтелектуального розвитку ;

здібністю до творчості ( креативністю ).

Ознаками творчого розвитку вважають :

- раннє мовлення ;

- ранній інтелектуальний розвиток ;

- захоплення якою-небудь діяльністю ;

- допитливість ;

- підвищена дослідницька діяльність.

Найбільш загальною характеристикою та структурним компонентом творчого потенціалу дитини є її пізнавальна потреба. Саме вона складає психологічну основу домінантності пізнавальної мотивації.

Домінуюча пізнавальна мотивація у творчо обдарованої дитини виявляється , як правило , у формі дослідницької пошукової активності , високої сензитивності до визначення проблеми та в низьких порогах сензитивності до новизни стимулу, відкритті нового у звичайному.

Більшість наукових концепцій обдарованості пов’язують передумови її розвитку з творчими можливостями людини , що визначаються як креативні .

Креативність може виявлятися в мисленні , спілкуванні , окремих видах діяльності. Вона може характеризувати особистість в цілому та ( або ) окремі її здібності.

Творчі можливості учня прямо й безпосередньо не пов’язані з його здібністю до навчання . Творчість може стимулюватися не стільки різноманітністю наявного знання , скільки здатністю дитини сприймати нові ідеї , що надає їй можливість долати сталі стереотипи.

Важливе місце в психодіагностиці творчих можливостей дитини займають роботи американського психолога Дж. Гілфорда , який виділив два типи мислення : конвергентне ( послідовне , логічне , односпрямоване ) та дивергентне ( альтернативне , таке, що суперечить логіці ).

Більшість психодіагностичних тестів креативності орієнтовано на виявлення здібностей до дивергентного мислення . Серед творців теорій і тестів креативності для дітей найбільш відомим в сучасній психології є Поль Торранс, який визначав креативність як природний процес , що породжується сильною потребою людини в знятті напруження , яке виникає в ситуації невизначеності або неоднозначності.



Інтелект і креативність
Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - передача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна людина - це не стільки особа, яка багато знає, скільки особа, яка вміє наявні знання застосовувати в складних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя є найбільш цінним вмінням людини. Про таких людей кажуть, що вони можуть творчо мислити. Тільки гармонійне поєднання характеристик інтелекту та креативності (творчих здібностей) зумовлює становлення самодостатньої особистості.

Психологи виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту та креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішення життєвих проблем.




 

Високий інтелект

Низький інтелект

Висока креативність


Віра в свої можливості. Хороший самоконтроль.

Хороша соціальна інтеграція.

Висока здатність до концентрації уваги.

Високий інтерес до всього нового.



Постійний конфлікт між власними уявленнями про світ і шкільними вимогами.

Недостатня віра в себе.

Недостатня самоповаги.

Страх оцінки з боку оточуючих.


Низька креативність


Прагнення досягнення успіху в навчанні.

Невдачі сприймаються як катастрофа.

Ризик у висловлюванні власної думки.

Знижена товариськість.

Неадекватна самооцінка.


Успішна (у всякому випадку за зовнішніми ознаками) адаптація та задоволення життям.

Недостатній інтелект компенсується товариськістю та деякою пасивністю.



 

 

 

 


Діти з високим рівнем інтелекту та креативності :


Вони впевнені у своїх здібностях, мають адекватний рівень самооцінки; їм притаманні внутрішня свобода та високий самоконтроль. У певній ситуації ведуть себе по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового й незвичайного, характеризуються великою ініціативністю, але, разом з тим успішно пристосовуються до соціального оточення, зберігаючи внутрішню незалежність думок і дій.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності:

Їх вирізняє прагнення до навчальних успіхів, які виражаються у вигляді відмінної самооцінки. Вони надзвичайно важко сприймають невдачу, замість надії на успіх у них, швидше, переважає страх перед невдачею. Ці діти не люблять ризикувати, не люблять висловлювати публічно свої думки. Вони стримані, замкнуті і дистанціюються від своїх однокласників. У них дуже мало близьких друзів. Вони не люблять залишатися наодинці й страждають без зовнішньої адекватної оцінки своїм вчинкам, результатам навчання чи діяльності.



Діти з низьким рівнем інтелекту та високим рівнем креативності:

Ці діти часто потрапляють у ряд "вигнанців". Вони важко пристосовуються до шкільних вимог, часто мають захоплення за межами школи (хобі, гуртки та ін.), де отримують можливість виявити свої творчі нахили. Вони найбільш тривожні, страждають від зневіри у себе. Вчителі часто характеризують їх як тупих, неуважних, оскільки вони з небажанням виконують рутинні завдання і не можуть зосередитися.



Діти з низьким рівнем інтелекту та креативності :

Такі діти, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються "золотої середини" і задоволені своїм становищем. Вони мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні.

Таким чином під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, але й творчі здібності, а під час розвитку творчих здібностей не слід забувати про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена, незалежна і т.п. А при поєднанні креативності з невисоким інтелектом бачимо невротичну тривожну людину з дезадаптованістю до вимог соціального оточення і важкою долею.

Психологи стверджують, що джерелом розвитку творчого процесу є об’єктивні суперечності. Які ж риси повинна мати особистість, щоб їх перебороти ?

Як правило, суперечність існує об'єктивно. Щоб її виявити, потрібно мати деяку ступінь спостережливості, уваги, що певною мірою властива кожній людині. Отже, будь-яка людина здатна виявити існуючу суперечність .У чому ж тоді відмінність творчої особистості?

По-перше, людина виявляє суперечність найчастіше випадково або під певним керівництвом. Особистість з розвинутими творчими здібностями здійснює пошук суперечностей і визначає їх самостійно і цілеспрямовано.

По-друге, людина, виявивши суперечність, далеко не завжди прагне до її вирішення. Розвинута творча особистість бачить у ній джерело розвитку ї здатна вчасно визначити суперечність, найбільш актуальну і можливу для вирішення на даному етапі. Це пов'язано з необхідністю глибокого аналізу проблеми. Дія об’єктивного, всебічного аналізу важливо мати глибокі знання з даного питання. До того ж ці знання розвинута твор­ча особистість уміє застосовувати в різноманітних ситуаціях.

Не менш важлива риса - самостійність, що проявляється як постійна, стабільна риса особистості, яка має потребу систематично самостійно працювати і, в тому числі, у плані самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.

Всі ці риси творчої особистості можна синтезувати в особливу рису, що е одночасно і критерієм творчої особистості, - творчу самостійність як здатність не тільки використовува­ти знання, а й прагнути до їх постійного поновлення Розвивати цю творчу самостійність - це і є найважливіше завдання школи взагалі і початкової школи зокрема.

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини? Од­нозначної відповіді на це питання ще не дали. Існують різні підходи і рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт твердить, що навчання творчості стане мож­ливим, якщо будуть створені такі основні умови:

1. Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості у будь-яку хви­лину діяти з ними;

2. Умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;

3. Психологічні умови, зміст яких полягає у тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її твор­чих починань.

Дві останні умови - є чисто питання психологічного клімату, що залежить від учителя.

Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона по­лягає ще й у тому, щоб активно допомагати дитині у розвитку його творчих здібностей.

З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог Дж. Гален. Ось най­цікавіші з них:



1. Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2. Підтримайте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уни­кайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3. Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсу­рдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти одно знач­но. Для цього потрібно час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелек­туальній напрузі.

4. Давайте дитині можливість побути одному і дозволяйте, якщо вона того хоче, само­му займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати творчість. Ба­жання і цілі дітей належать їм самим, а допомога дорослих інколи може сприйматися як "порушення кордонів" особистості.

5. Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково заснова­ну на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, у свою чергу, будуть цінувати інші.

6. Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основ­ними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

7. Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб висловлювати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критику­вати перші спроби - якими б невдалими вони не були.

9. Допомагайте дитині стати "розумним авантюристом” і часом покладатися у пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10. Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути сус­пільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію одно­літків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щіль­ніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивно­го творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному на­прямку.

Культ самостійності й нестандартності думок, розвиток пізнавальних інтересів та здібностей служитимуть дітям все життя, полегшать їм здобуття знань, допомагатимуть реалізувати себе (відчути себе потрібним і значимим) і, головне, адаптуватися у людському суспільстві.


МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Опрацювання результатів тестувань :



  1. Психологічне тестування проводиться практичними психологами , педагогами та батьками .

  2. Опрацювання результатів тестування проводиться згідно з інструкцією.

  3. Тестування проводиться з добровільної згоди випробовуваного . Стимульний матеріал тестової методики і бланк для відповіді обов’язково видається кожному випробуваному.

  4. Якщо кількість випробуваних під час групового дослідження перевищує 15 осіб , то обов’язковою є присутність асистента ( психолога або педагога).

  5. Бланки для відповідей учасників тестування в навчальних закладах обов’язково кодуються : код включає номер учня в класному журналі та його ініціали( П.І.Б.).

  6. Не рекомендується проводити тестування учнів на 1-му, а також на 5,6,7 і 8-му уроках.


Вимоги до проведення тестування :


  • Практичний психолог , педагог або батьки перед проведенням тестування повинні ретельно продумати всі аспекти роботи.

  • Тестування не допускає ніяких змін та доповнень , не передбачених інструкцією до тесту , оскільки це може істотно змінити надійність та валідність здобутих результатів.

  • Необхідно уникати вживання термінів тест, іспит , перевірка під час пояснень та інструкцій . Рекомендується використовувати слова : вправа , ознайомлення , вивчення тощо.

  • Під час тестування неприпустимо створення тривожної та напруженої обстановки іспиту , оцінки , суперництва . Слід прагнути до створення спокійної й невимушеної атмосфери .

  • Якщо в процесі групового тестування помічено тенденцію випробовуваного до списування , змальовування , то результати його тестування анулюютьс


следующая страница >>