«Мандрівка в минуле стежками сьогодення» - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
«Мандрівка в минуле стежками сьогодення» - страница №1/1

Головне управління освіти і науки

Івано – Франківської обласної державної адміністрації

Івано – Франківський обласний державний центр

туризму і краєзнавства учнівської молоді

Калуська філія

Туристсько – краєзнавчий маршрут



« Мандрівка в минуле стежками сьогодення »

На Всеукраїнський конкурс

історико – географічної експедиції

« Історія міст і сіл України »

Калуш

2013


Роботу підготувала

Мельник Любов Іванівна

учениця 10 класу

Підмихайлівської ЗОШ I- III ступенів

Калуського району

Івано – Франківської області

член гуртка « Юні музеєзнавці » Калуської філії

моб. телефон – 0953820769

керівник роботи – Кубрак О. П.

керівник гуртка « Юні музеєзнавці » Калуської філії

моб. телефон - 0660957196

Зміст


  1. « Мандрівка в минуле стежками сьогодення ».

  2. Основна частина. Культові споруди села.

  1. Духовна святиня села.

  2. Школа – вічний храм знань.

  3. Могила Січових стрільців.

  4. Статуя « Символ Вірності ».

  5. « Під покровом Всевишнього ».

  6. Список використаної літератури.

  1. Висновок. « Село моєї мрії ».

П


  1. Вступ. « Мандрівка в минуле стежками сьогодення ».
ідмихайля… Моє рідне село,земля моїх батьків, на якій мені судилося народитись і жити, яке стало для мене малою Батьківщиною. З цим селом тісно пов’язане моє життя, життя моїх батьків, близьких та друзів. Я щиро переживаю за все,що діється в ньому,й часто замислююсь, що можу зробити для його процвітання.

Село моє, мов писанка : вранці прокидається, росою чистою вмивається, весь день напругою трудовою гримить, і та неповторна мить життя його в серцях мешканців озветься про предків наших, тих, які в Підмихайлі жили, добро творили, землю орали, кров’ю і потом її поливали, дітей ростили таких, що не забували дороги до рідного дому, рук батькових мозолистих і материнських ласкавих, й завжди були окрасою рідного села.

Багато малих і великих історичних подій заховано в державних архівах. Та є сторінки історії, є такі дати, що ніколи не припадають пилюкою забуття, бо перейняті вони великими незабутніми подіями нашого села.

Історія – це людська пам'ять. Як не можна уявити людину без імені, так не існує села без історії. Історія – це досвід поколінь. Вона вчить, що слід взяти з собою у майбутнє, а що правильніше залишити як спогад. Історія мого села сповнена трагічних сторінок. Це наше минуле, наша пам'ять, і нам є чим пишатися, оцінюючи вчинки попередніх поколінь. Це історія живих людей : наших дідусів і бабусь, наших батьків. Нарешті, це наша власна історія.

Пам'ять про історичне минуле, безперечно, потрібна для того, щоб на помилках ми навчались, а здобутками гордились. З давніх – давен у людей виникло прагнення проникнути в сутність географічних назв. Кожна з них немов запрошує прочитати її неповторну, приховану віками історію, кличе відгадати покриту нашаруваннями сторічну істину.

За народними переказами, історія села Підмихайля починається з кінця ХII століття. Якщо підходити з точки зору правдивостей історій, то село Підмихайля походило від первісного місця населеного пункту і його розташування, а саме – церква Святого Архистратига Михаїла під монастирською горою.

Білля підніжжя монастиря Святого Михаїла почало розбудовуватися село, яке отримало назву від цієї святині та місця розташування, адже будувалося воно під горою, на якій був монастир. Звідси і назва Підмихайля.

Ця захоплююча експедиційна подорож може зацікавити людей різного віку, і здійснити її можна у будь – яку пору року.

А тепер розпочнемо свою подорож від станції Калуш. Автобус Калуш – Підмихайля ( відстань маршруту - 11км ) відправляється о 10.10 год., 11.00 год., 12.00 год…

Перша зупинка – центр села. Вас зустрічає екскурсовод. Одразу ж привертають увагу срібні куполи величного храму. Повільною ходою крокуємо до нього, що б очистити свою душу і надихнути її на подальші благочестивії дії.



ІІ. Основна частина.

Культові споруди села.

  1. Духовна святиня села. ( фото 1. Храм села )

Рідна святине,

Ти мене колись хрестила, на земне життя благословила,

Ім’я подарувала і ще застерігала:

правді служити та слід добрий після себе залишити.

Історія кожного села нерозривно пов’язана із храмом.

Ступаємо на церковне подвір’я, де привертають нашу увагу і цікавість пам’ятник Спасителю ( фото 2 ) і хрест, споруджений на пам'ять про односельчан, які були вивезені австрійським урядом до концтабору м. Талергоф ( фото 3 ).

Багато віків минуло з того часу,коли будувалися церкви в селах. Нині вже ніхто не пам’ятає, де і в якому місці вперше були збудовані церкви, хто був їхнім будівничим та якими були початки їхнього існування. Більш ніж певно, що зараз цього не пам’ятає ніхто – надто багато джерел уже втрачено, а людська пам'ять не може надолужити згаяного. Однак історія, а отже, пізнання минулого не бажає спинятися перед перешкодами, прагне повернути втрачене.

Нова церква, яку мала намір збудувати громада с. Підмихайля, мала бути під опікою святого Михаїла. У будівництві нового храму підмихайлянам своїми жертвами допомагали громади сіл: Вістова, Хотінь, Добровляни, Новиця, Ріпянка, а також громада м. Калуша.

7 липня 1891 року, на Різдво святого Іоана Хрестителя, у с. Підмихайля освячували нову церкву. Святу Літургію, у якій взяли участь 12 священиків, очолив декан Львівської Консисторії о. Ілля Качур та декан Калуський о. Володимир Петрушевич.

Кольори та світло в християнському храмі також мали символічне значення. Темно – вишневий колір на розписах стін та ікон – символ земної скорботи, блакитний – небесної чистоти, колір неба.

16.10.1914 року австрійський уряд взяв під арешт пароха с. Підмихайля о. Михайла Скородинського і ще 7 жителів села. У 1978 р. оновлено стару церкву і дзвіницю, а в 1983р. – відреставровано і озолочено іконостас церкви.

На сьогодні церква святого Архистратига Михаїла належить громаді УАПЦ, настоятель Богдан Челядин, який за час свого парохування зробив чимало для церкви і громади в цілому.

Душа, повна спокою, смирення, очищення, покидає подвір’я храму і прямує до наступної зупинки.


  1. Школа – вічний храм знань ( фото 4 ).

Жовтіє листя на тополі

Летять у синяві хмарки,

Відкриті навстіж двері в школі,

ідуть до школи першачки

Роль освіти в житті селян дуже велика. У найдавніші часи освіта починалася від науки в дяка,в якого діти навчалися рахувати, молитися, а також читати церковні книги.

27 квітня 1788 року Львівська консисторія скерувала у парафії директивного листа, в якому рекомендувала парохам заохочувати селянський дітей до навчання.

У 1846 році була розпочато зведення в селі постійної школи. Парадоксально, але в українському журналі « Учитель », з посиланням на державну статистику зазначено, що в 1890 році в Галичині лише 13% дітей шкільного віку відвідували школу. Поза школою залишалося 390000 дітей. Як відомо, з плином часу гроші знецінюються, і 24 листопада 1865 року намісництво затвердило акт нової фундації школи у Підмихайлі, за яким платня вчителя збільшувалася до 178,56 золотих римських, бо вчителі не могли вижити з мізерної зарплатні.

Діюча школа була збудована1966 року. Зараз в ній навчається 260 учнів, які здобувають міцні знання, а їхні перемоги підтверджують статус « Величного храму знань ».

В приміщенні школи знаходиться каплиця, яка збудована у 2005 році ( фото5), а про детальну історію життя школи можна довідатись у краєзнавчому музеї.

Вийшовши із приміщення школи, подорожуємо до зупинки -



  1. Могила Січових стрільців ( фото 6 ).

« Хто не знає минулого – той не має майбутнього ».

Я вдячна, що маю можливість причаститися глибинними джерелами історичного коріння, проникнутися духом, який живив наших предків. Безумовно, у вернісажі історичних подій, які донедавна замовчувалися, формування Українських Січових стрільців посідають чи не найчільніше місце. І саме, возвеличуючи їхній безсмертний подвиг, жителі нашого села спорудили могилу на честь відважних патріотів.

Посвята Стрілецької могили – це не просто обряд, а неоціненний урок патріотизму, любові до свого народу.

Панахида біля могили відбулась 21 листопада 1991 року і стала насправді історичною подією не лише для села, а й для району. Це подія, яка допоможе зберегти в серцях « тую стрілецькую славу »…

Неподалік могили привертає увагу знак « Монастир », який вказує на подальший напрям. У підніжжі Лисячої гори знаходиться стародавній цвинтар. Серед могил увагу привертає статуя...


  1. Статуя « Символ Вірності »( фото7 ).

Згадкою цвинтаря є статуя « Символ Вірності ». Вона стосується далекої історії. В той далекий час у нашому селі проживали дідичі ( заможні пани ). Дідич Мікульський, мав гарну, вродливу дочку, яку видав заміж за сина священика Тхорніцького – Петра. Хлопець вчився у Львові, і там його вбили…

Дівчина не вірила в смерть чоловіка і ще довго чекала його повернення. Але переконавшись у цьому, замовила у Львові пам’ятник – статую у знак її вірності до чоловіка.

Напис на статуї : « Los zaivisny cnote, wlych ciendach podziemnych uhrywa, Rodzine Jego, I przyiaciot do westchnicnia wzywa Piotr Tchorznicke dnja 27 jlycznia 1829 Roku zycie sKaczyt ». / « Кожен завжди має право укривати у підземних укриттях його родини і приятелів, поклик до вічності. Спомин для Петра Тхорніцького, день 27 січня 1829 року народження, а дня смерті ніхто не знає ».

Розчулені побаченим і почутим, направляємося до монастиря, де дзвони сповіщають про службу, яка починається о 16.00 годин і триває годину.



  1. « Під покровом Всевишнього » .

На початку XV століття Михайлівський монастир стає ще більше відомим. Школи на той час не було. Монахи займалися релігійно – просвітницькою діяльністю. Мешканці села старанно працювали в монастирі. На його утриманні було 7-9 гектарів лісу, близько 20 гектарів поля. Монастир мав дохід, частину якого віддавав на розбудову села. На початку XVII століття у густому лісі на горі горіла церква, а у долині, недалеко плакали три річки. Михайлівський монастир був цілком знищений.

У XV столітті Підмихайля пережило напади татар, грабежі волоських псевдо повстанців, навали турків, здирництво польських орендаторів, шахрайство жидів на ярмарках, різні епідемії, а найбільше переслідувань і тиску зазнавала православна віра.

В історичних документах XV – XVII згадується така дата, що дала можливість селу народитись заново.

У 1421 році внизу під горою чудом потекла вода і утворилося джерельце, чудодійне, бо вода в ньому була цілюща. Наприкінці 1421 року була збудована верхня дерев’яна церква Святого Михаїла, до якої з підземної церкви св.. Іоанна Хрестителя перенесено ікону святого Архистратига Михаїла.

Середина 1422року. Внизу, недалеко від Михайлівського монастиря нараховувалось 7 будинків, котрі й були першими будинками мешканців с. Підмихайля. З цього часу й відома перша правдива письмова згадка про с. Підмихайля,за твердженням професора, доктора історичних наук Володимира Грабовського.( Грабовський І. Історія Калуша. З найдавніших часів до початку XX століття – Дрогобич: Видавнича фірма « Відродження», 1997.С. 76).

Знайдені під час любительських розкопок дзвін із викарбуваною датою 1379р., та хрест із датою 1407р. свідчить про те, що, можливо,монахи принесли їх із собою…

Настоятелем монастиря на Михайлівській горі в 1427 році був монах Іоанн, котрий прийняв монастир від ігумена Михаїла.

Протягом 1498-1509 років татарська орда завдала нищівної шкоди Калущині. До Михайлівського монастиря увірвалися татари 22 квітня, в неділю, на святого Фоми. Під час того нападу дуже був пошкоджений монастир. Нападники його понищили, позривали дорогоцінні речі. А коли « поглумились » над святинею, розклали у середині верхньої Михайлівської церкви вогнище. Одні монахи, дещо забравши із собою, втекли у глибінь лісу, а інші – заховалися з чудотворною іконою святого Михаїла в підземний перехід, котрий був прокладений від підземельної церкви до цвинтаря. Коли вороги відступили, монахи, вийшовши із підземелля, погасили пожежу.

У Львівському літописі під 1524 роком записано : « Був напад на Прикарпаття загону турків у кількості 16 тисяч; потерпіла Калущина і її святині». Тоді був другий напад на монастир, але він чудом був знову врятований.

Михайло Грушевський писав: « Трудно собі навіть уявити всю глибину нещастя, в яку потрапила Галицька земля… Майже щорічно набігали на галицьку землю степові хижаки, татари, забирали все, що могли нести їхні коні. А решту палили, нищили, вирізували. Перешкоди їм не було ніякої ».

На кінці XVI – на початку XVII ст.. напади татарської орди періодично продовжувалися. Львівський літописець зазначає, що в 1594 році « татари вийшли і Галич спалили, і не оминули тоді і села Підмихайля ». Саме тоді був знищений Михайлівський монастир.

Пройшли століття, промайнули роки…на місці знищеної споруди височіє під покровом Всевишнього Михайлівський монастир.

А тихий шепіт трав і хвилі теплого вітру розносять звуки церковних пісень. Зачаровані красою монастиря і зворушені до глибини серця повільною ходою прямує до каплички святого Дмитрія, всередині якої заходиться криниця (фото 8) Набравши цілющої води, сповнені незабутніх вражень, емоцій повертаємося до автобусної зупинки. Відправлення автобуса Підмихайля – Калуш о 17.50 годин.

ІІІ. Висновок. « Село моєї мрії ».

При написанні роботи я мала на меті відобразити не лише певні факти, події, що відбувалися, але і їх тлумачення. Тому тут знайдуть своє місце легенди, перекази, спогади, тобто історія не лише за свідченнями документів, а й така, якою її зберігає пам'ять мешканців. А пам'ять є завжди суб’єктивною і часто творчою, вона закарбовує те, що не може засвідчити жоден документ.

Село розвивалось. Одні покоління змінювались іншими, але про своє минуле і культові споруди не забули. З того часу народилось і відійшло у вічність не одне покоління,але в серцях людей живе пам'ять про славну історію, звідки бере початок село Підмихайля.

Незважаючи на посилений інтерес в глобальному масштабі, краєзнавчі дослідження не втрачають свого значення й набувають нового смислу.

Створюються відповідні умови комплексного дослідження і вивчення історії кожного населеного пункту Західної України. Такі дослідження є дуже важливими, бо дозволяють глибше вивчити історію своєї Батьківщини.

Досліджуючи основні аспекти історії, культури, фольклору села Підмихайля, я намагалася простежити рівень загальних тенденцій в політичному, соціально – економічному і культурному розвитку Прикарпаття, а також виділити характерні особливості,що притаманні лише розвитку саме цього населеного пункту.

Природно – географічне розташування, передгірський район і розташування в межиріччі трьох річок – це стало причиною створення своїх особливих традицій.

Історія села Підмихайля досить цікава тим, що в своїй основі пов’язана із закономірностями творення і діяльності Михайлівського монастиря, а також тим, що ця територія перебувала під владою поляків, австрійців, а пізніше і радянської влади, що внесла свої зміни в розвиток політики, економіки, культури.

Для кожного з нас найкращим є те село, де ми народилися, виросли, навчалися і вийшли у дорослий світ. Це є наша маленька Батьківщина, звідки починається наше родинне коріння. Для мене моє село є найкращим, бо бере свої витоки із джерел духовності.

Підсумовуючи матеріал по кожному розділу, варто ще раз наголосити, що село Підмихайля має дуже багату і дивовижну історію. Але є ще багато нерозгаданих фактів і невивчених подій, що можуть розкрити велику кількість цікавої інформації про нашу історію. Це дає можливість у майбутньому ще неодноразово повернутися до вивчення цього населеного пункту.

Зібрані мною достовірні матеріали були висвітлені на сторінках шкільного часопису « Духовні істини »( фото 9 ).

Цікаві факти з біографії села стали темою для обговорення на засіданні клубу старшокласників « Діалог » ( фото 10 ).



Ця тема зацікавила відвідувачів сільської бібліотеки, які взяли участь у поетичній годині « Моє село – історія жива ».

Використана література.

  1. Грабовецький В. Історія Калуша. З найдавніших часів до початку XX ст. –Дрогобич : « Відродження »,1977.

  2. Когут Микола. Підгірки : минуле і сучасне – Дрогобич : « Відродження », 2000р.

  3. Джерела до історії України – Руси. Описи королівщини в землях руських (Михайло Грушевський) – Львів,1895р.

  4. Климишин І. Повернення в граніті( у с. Підмихайля споруджено кам’яний хрест на честь пароха о. М. Скородинського ); Вісті Калущини – 2006р. 19- 25 листопада.

  5. Книга пам’яті України. Івано – Франківська область, 1998р.

  6. Дві долі одного села ( с. Підмихайля Калуського району ). – « зоря Прикарпаття », 15 квітня 1967р.

  7. Дрогомирецький П. Наші поселення та їх назви. Дзвони Підгір’я, 12вересня 1998р.

  8. Кубрак В. Окрилююча закономірність ( сучасне С. Підмихайля Калуського району ). Радянська освіта. – 1973. – 15 вересня.

  9. Ступарик Б. Шкільництво Галичини 1772 – 1939рр. – Івано – Франківськ, 1994р.

  10. Словник географічного королівства Польського. – Варшава, 1882р.

  11. Надія Руско « Підмихайля – село під святою горою Михайлівською », 2010р.


Додатковий матеріал



Фото 1. Храм села



Фото 2. Пам’ятник Спасителю



Фото 3. Талергофський хрест



Фото 4. Школа – вічний храм знань



Фото 5. Шкільна капличка



Фото 6. Могила Січових стрільців



Фото 7. Статуя « Символ Вірності »



Фото 8. Каплиця святого Дмитрія

під Михайлівською горою



Фото 9. Шкільні газети « Духовні істини »



Фото 10. Підбір матеріалів для засідання

клубу « Діалог »


izumzum.ru