Майкл Велз - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Майкл Велз - страница №7/7

Перемога над незначним
У мене зберігається папка з написом "Ну, і що з то­го?" Туди я кладу все, що здається незначним, невідповід­ним, легким, дріб'язковим і нематеріальним. Я хочу мати частку Його перемоги над усіма цими речами. Я хочу бути таким же вільним від незначного, як і Він. "Горе вам, книж­ники і фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і гану­су й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, ми­лосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Пово­дирі ви сліпі, що відціджуєте комара, а ковтаєте верблюда" (Мт. 23:23-24).

В одній катастрофі врятувався чоловік, а багато інших загинули. Він ходив серед тіл і шукав, де його валіза! Бага­то віруючих схожі на нього. Вони бродять у вмираючому світі і шукають незначні речі. Перемога над незначним та­ка необхідна для церкви сьогодні! Християнська сім'я трі­щить від тиску спрямованої проти батьків культури. Скрізь повно безбожних спокус і пропагується агресивний стиль. І все ж над цим рідко хто задумується! Замість цього посеред сімейної різні ми шукаємо свою валізу! В ній заховані наші бажання і визначення образливих слів, гнів до інших, які з нами не погоджуються, розчарування, які пригнічують нас, коли хтось нам не співчуває, бійки над тим, хто, що сказав і що зробив, звинувачення проти тих, які не помітили на­ших зусиль.

"Господи! Будь ласка, порятуй Твоїх людей не тільки від того, що лихе і погане, але також від того, що не заслуговує на їх увагу. Дай нам бачити лише те, що зробив Син, Щоб перемогти гріх, щоб перемогти незначне".
Перемога над ізольованістю
Пішовши за Христом, ви опинилися у меншості і багато людей будуть погоджуватися з вами і ще менше будуть підтримувати ваші зусилля. Але укріпляйтеся серцем! Ісус переміг також і страх самотності, який витікає з від чуття меншини. Ті, які зараховували себе до більшості бу­ли серед тих, які розпинали Ісуса Христа, і вони опинилися дуже далеко від Бога. Належність до більшості завжди від­даляє нас від Спаса. Лише зарахувавши себе до меншості, ви наблизитесь до Христа. Його життя формує наше життя (Кол. 3:4). Жити в Ньому означає стояти міцно у своїй від­мінності від більшості. Тиск інших людей не примусив Йо­го змінити свої не зовсім зручні для інших погляди.

Історія церкви має безліч прикладів життя духовних затворників, які відгородилися від світу, вірячи, що це на­дасть їм вільний доступ до Бога. В Ісусі, одначе, ми бачимо людину, яка мала досконале спілкування з Богом і все ж залишалася серед людей і найбільш значних їх проблем. Він кинув виклик тягарям світу навколо Себе. "Він повер­нув своє обличчя до Єрусалиму". Усвідомлення того, що Він був у меншості, ніколи не змусило Його відступати.

Сьогодні багато людей намагаються уникнути криз, які існують у їх культурах. Вони бояться залишатися у мен­шості. Вони підкреслюють значення відокремленості від світу, філософії виживання у пустелі і захистку у общинах віруючих. Вірно те, що у багатьох відношеннях віруючі звільняються від тягарів суспільства, але лише тому, що вони відмовляються брати їх на себе, забуваючи, що пере­бування у Ньому робить тягарі легкими.

Один професійний психолог сказав мені: "Ніколи не слід брати додому свої консультаційні проблеми". Я йому відповів: "Припинивши брати проблеми додому, я не змо­жу більше консультувати". Якби моя дочка сказала, що її сім'я розпадається, чи міг би я їй віддати лише годину мого часу, а потім сказати: "Все, у мене більше немає часу і більше не можу думати про твої проблеми". Звичайно ж, ні! Я поніс би цей тягар до Господа, поки проблема не була б розв'язана. Або брат чи сестра послали б до мене свою дочку, яка сказала б про подібну проблему у своїй сім'ї, я також би ніс той тягар з собою аж до миті, коли ця про­блема була б вирішена.

Христос, якому ми покірні, поніс тягар усього світу! Коли ми поділяємо Його життя, ми можемо нести пробле­ми тих людей, які знаходяться навколо нас і не зламатися під їх вагою. Нам не потрібно уникати світу з-за страху пе­ред проблемами інших людей або від того, що ми опини­лися у меншості. Він стояв міцно, ми поділяємо Його життя, отже, відтепер ми теж стоїмо міцно.

Я повинен запитати, чи ви погоджуєтесь бути у мен­шості не лише у світові, але в багатьох випадках навіть у християнській громаді. Якщо ви живете Його життям, Йо­го небесні, унікальні принципи будуть реалізовані у вас і ви станете іншими. Більшість сповідує великі досягнення, меншість доведе свою вірність у малому. Більшість пропонує негайну відповідь на всі проблеми, слідуючи за певною формулою. Але меншість вчить пізнавати мить за миттю свободу, яка надходить від нашого спілкування з Ісусом Христом. Більшість буде продовжувати підкреслювати те, що вони мають, а інші ще ні. Меншість бачить те, що інші не можуть побачити - повноту Христа у кожному віруючо­му - і працюють, щоб відкрити цей скарб усім. Більшість вказують на велич їх віри, що знаходить доказ у негайних результатах. Меншість говорить, що віра збільшується прямо пропорційно до того, скільки людина може че­кати, нічого не отримуючи. Більшість підкреслює значен­ня знань, повний зошит знань, звідси з'являється тяжке серце, яке несе тягарі, які може понести лише Христос. Мен­шість дарує серце, наповнене любов'ю. Більшість людей жорстока і стоять на Законі, який говорить про Божий суд і змушує їх змагатися між собою або втрачати надію. Мен­шість показує Божу милість і співчуття люблячого Бога, який підтримає нас, незважаючи на нашу поразку, коли ми просто звертаємося до Нього з серцем, переповненим каяттям. Більшість підкреслює, що потрібно знати Книгу, а меншість — її Автора. Більшість розповідає про те, які кроки щодня робити, щоб мати Бога, а меншість говорить про Божу діяльність, яка нас щодня зберігає у Ньому. Більшість дуже любить слово змінюватись, у той час, як меншість говорить, що по вірі ми повинні рости у всьому, що ми вже маємо від Бога.

Більшість - віруючі, які бачать через певні окуляри ли­ше те, що мають зробити для того, щоб заслужити святість. Меншість хоче, щоб усі побачили, що Христос зробив для них. У Ньому вони мають підтримку своєї роботи, яка здійснюється у Його святості (1 Петр. 2:9-12). Більшість не дозволяє новонаверненому у вірі мати радість, а негайно навантажує його обов'язками. Більшість ніколи не відділяє те, що належить душі (знання, здібності, талант і зовніш­ність), від того, що належить духові. Меншість знаходить силу у Духові і ніколи не покладається на плоть. Більшість вчить, що ми повинні генерувати віру і схоплювати правду. Меншість знає, що віру ми одержуємо від Бога. Більшість говорить: "Намагайся бути схожим на Христа!" Меншість стверджує, що ми одне ціле духом у Ньому. Більшість сто­їть упевнено перед Богом у своїй праці, знаючи, що вони заслужили те, щоб їх вислухали. Меншість стає на коліна перед Богом, знаючи, що Син заслужив право на зустріч. Більшість показує на найслабшого з людей, як доказ того, що нам потрібний Спас, але меншість помічає, як навіть найсильніші і найбільш обдаровані помиляються, і це дово­дить нашу потребу у Спасові. Більшість фаталістична і не бачить ніякої радості на землі, очікуючи все на небесах у майбутньому. Меншість знаходить справжнє життя вже сьогодні і переповнена сподіваннями. Більшість говорить: "Дій правильно!" Меншість підбадьорює нас у правильно­му виборі. Більшість зосереджує увагу на наших гріхах, але меншість показує нам відповідь на наші гріхи. Більшість говорить, що ми повинні погоджуватися з усіма доктрина­ми, але меншість говорить, що ми всі можемо об'єднатися на основі любові. Більшість іде за вченням, але меншість слідує за Вчителем. Більшість легко ображається, вірячи, що вони діють правильно відповідно до власного розумін­ня, але меншість живе відповідно до духовного абсолюту, яким нам повелівається завжди любити інших людей!

Якщо ви смиренні у Христі і живете Його життям, ви живете серед меншості. Чи ви задоволені цим? Немає кра­щого місця! Тут ви вистоїте серед багатьох випробувань, перешкод і проблем. Ніякі сімейні труднощі, непокора дітей, незадовільна робота не стануть для вас перешкода­ми дія щасливого життя. Ви повинні вистояти серед меншості, бо якщо ви перейдете до більшості, то виявите, що розсталися з Господом і бачите очами більшості, і вас при­тягне до ідолів минулого у спробах розв'язати проблеми вашого життя. Ісус, перебуваючи у меншості, стояв міцно, ми ж, смиренні у Його житлі, теж маємо бути твердими у вірі.


Перемога над ворогом
"Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блис­кавка. Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіо­нів, і на всю силу ворожу, - і ніщо вам не зашкодить..." (Лк. 10:18-19). Ми воюємо з переможеним ворогом. Цього не слід забувати. Ми боремося, вже маючи перемогу, а не для перемоги. Ми приймаємо життя, яке вже перемогло ворога! Хоча Сатана підступний, але він переможений.

Якось після довгого дня роботи з тими, кого осліпив ворог, мене особливо потягло до молитви, бо я чітко роз­різнив плетиво планів ворога проти християн, щоб вони впали у яму, не очікуючи пастки. У молитві я так зосере­дився на силі ворога та його оманливій здатності заплуту­вані і руйнувати людей, що лише бачив чорноту ям, ворога і його пастки! Наступного тижня сталися чудові речі: яма, у якій опинився віруючий, зробила його таким нещасним, що він повернувся до Бога з оновленим бажанням перебу­вати постійно, кожної миті, у спілкуванні з Сином. З бруду, що сатана накидав у ямі, з'явилася доріжка, яка повела ві­руючого у Божу присутність. Сатану ніколи не можна пе­реконати, щоб він будував сходи до Бога, але його пастка привела до того, що віруючий, вибираючись з неї, піднявся до Бога. Скільки разів я переконувався у тому, що Господь може зробити і найглибшу яму горою, де чекає духовний успіх. Ось чому нехай кожна перешкода, поразка, ворожі обставини та інший подібний досвід, так як описано у 1 Кор. 4 та 2 Кор. 4. будуть для вас доріжкою, яка виведе вас у саму Божу присутність. Ніколи не бійтесь ям. Щиро моліться і Христос виведе вас на шлях порятунку!


Життя таке просте
Ми хочемо жити у Христі і пізнати Його перемогу, зрозуміти не просто Його вчення, а Його спосіб життя. Але яким чином? Відповідь проста: перебуваючи у Ньо­му! У світі відбуваються заворушення, але у Ньому ми має­мо мир. "Але яким чином?" - знову запитаєте ви. Життя у Ньому не залежить від наших зусиль, і можливе лише зав­дяки Його дозволу жити у Ньому відтоді, коли ми наро­димося згори. Ми вибираємо Його життя і можемо сказа­ти: "Христос - моє життя". Це твердження доводить істину. Мені часто дорікали, що я навчаю занадто простому мето­ду віри, але це недолік лише зовнішнього сприйняття. Мі­льйони віруючих розуміють, як важко, інколи майже не­можливо, діяти відповідно до цієї простої віри.

Найглибше життя в Ісусі легко сприймається навіть найслабкішими людьми, під цю категорію ми усі підпадаємо, хоча не так багато визнають це. Людині потрібен Творець, щоб підтримати своє тендітне існування. Ті, які погоджуються з цією залежністю, охоче скажуть: "Це неминуче для мене. Я не можу справитись без Бога. Я все спробував, але зрозумів, що не можу інакше. Зараз я мушу лише сказати, що Ісус - моє життя!" Коли зроблена така заява, відбувається наступна річ. Боже життя стає присутнім у кожній нашій складній ситуації, у будь-якій не­сподіванці, у кожній нашій битві і у кожному нашому знайомстві. Чому? Він говорить, що Він - наше життя, що Він з нами, у нас, Він - Виноградина, а ми - Його галузки, це тому, що Він так говорить. Це - віра! І цього досить! Нам не потрібно доказів світу чи відчуттів, але достатньо вже того, Що Він так говорить! Саме в цьому полягає життя у Христі!<< предыдущая страница