Майкл Велз - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Майкл Велз - страница №2/7

Розділ 3. Божа лійка

"Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й ши­рока дорога що веде до погибелі, - і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, - і мало таких, що знаходять!" (Мат. 7:13-14).

Ісус вказував, що є два шляхи, якими можуть іти лю­ди: широкий шлях, який веде до погибелі і вузький, який спрямований до життя. Віруючі мають покинути широкий шлях і йти вузьким шляхом, проходячи через так звану "Божу лійку".

Коли ви хочете наповнити пляшку з вузькою ший­кою, заливаючи воду з великої посудини, ви ставите па пляшку лійку, щоб сконцентрувати потік води у вузький отвір саме так, як вам потрібно, не розливаючи воду.

Бог має лійку, у розумінні цього слова, що дозволяє Йому взяти вас (таку маленьку істоту) з величезних люд­ських має і помістити вас точно туди, куди Йому потрібно. Якби ви мали можливість дослідити цю лійку, то ви б виявити, що вона складається з різноманітних проблем: неприємних для нас людей, подій, обставин, дратуючих об­ставин у церкві, фінансового тиску, поразок, думок, невда­лих одружень, поганого здоров'я і ще безлічі складних сімейних ситуацій, які неможливо і назвати. Всі ці пробле­ми розраховані, щоб справити тиск на вас, віруючого, штовхаючи далі і далі по вузькому шляху, що веде до Бо­жої присутності, де проблеми перестануть тривожити, але молитва, радість і вдячність Богу стануть змістом вашого життя.

Відмова від лійки

Багато віруючих помиляються, коли повстають проти проблем, які тіснять їх у Божу присутність. Тут проявля­ються декілька підходів. Деякі з великими труднощами починають боротися, щоб уникнути Божої лійки. Вони ви­находять різноманітні методи і починають працювати до межі знесилення, сподіваючись позбутися проблеми, яка приводить до такого жалюгідного становища. Вони так і не усвідомили того, що Господь не втручається в пробле­му, коли ми намагаємося вирішити її своїми силами.

Оскільки Він і лише Він може вирішити проблему, віруючий з власної вини опиняється у жахливому стано­вищі, покладаючись на власні сили і не дозволяючи Богу розв'язати ситуацію. Віруючий тягне з собою невидимий міток засобів, які він винайшов для подолання надзвичай­них ситуацій: контроль, маніпуляції, релігію, гнів, втечу, депресію, образу, емоційні блоки і комплекси, прийняття вини на себе і перекладування вини на інших і так далі. Коли Господь дозволяє одному з таких засобів розв'язати проблему, тоді Він ставить Свою печатку згоди на викори­стання такого патетичного інструменту життя і, одночасно, підкріплює бажання віруючого бути самодостатнім. Важливо, що Бог не дозволяє спрацювати всьому тому мішку засобів для перемоги над проблемою.

Легко виявити тих, хто страждає від поразки, навіть застосувавши цілий набір трюків. Вони легко впадають у гнів, байдужість і депресія заполоняє їх душі, і дуже часто вони повертаються до старих гріхів у надії, що вони прине­суть хоч якусь полегкість. Якщо вони відчують навіть най­меншу тінь полегшення дискомфорту, вони негайно почи­нають застосовувати у повній мірі увесь свій набір старих засобів. Цих віруючих і справді необхідно вилікувати від ідолопоклонства, де ідолом виступає те, до чого вдається людина, окрім Бога, коли стикається з проблема­ми. Цих ідолів багато і вони можуть виступати у формі їжі, суперечок, байдужості, контролювання і навіть тяжкої праці. Невеличкі мішечки засобів, призначених для бороть­би з життєвими труднощами, насправді, є не чим іншим, як ідолами, ефективність котрих Бог ніколи не визнає.

Ми просто не маємо ресурсів всередині нас для того, щоб перемогти проблеми і жити у достатку. Один урок ми можемо взяти від фарисеїв, які вели найрелігійніше, дисципліноване і освічене життя. І все ж вони відкинули Са­мого Господа, коли зустріли Його віч-на-віч. Це прямий доказ того, що плоть не має засобів для розв'язання конфлікту.

Деякі люди настільки звикають до проблем, що вирі­шують: проблеми неминучі у житті. Вони можуть жалітися на свої труднощі, плакати і голосити над проблемами, але своїми діями і розмовами вони показують, що готові вести таке жалюгідне життя, бо іншого для себе не уявляють. Пам’ятайте, що метою Божої лійки є провести нас через вузь­ке місце у Його присутність. Немає винагороди в тім, щоб перебувати у жалюгідному стані усе своє життя! Ми по­винні дозволяти складним обставинам ввести нас у Божу присутність, де ми знайдемо полегшення.

Коли віруючий побачить руку Господню серед круго­верті проблем, ним оволодіває спокійна впевненість. Це вже не почуття згоди з жалюгідним життям, яке стає своє­рідним фільтром бачення світу і людей навколо. Як тільки віруючий вирішує, що його долею є жалюгідне житія, тоді кожна подія діє на підтвердження цієї теорії.

Я часто бачив дію саме такого фільтру в різних сім'ях. Ворог працює, щоб переконати одного з партнерів, що не мав надії на щастя у сім'ї. І як тільки такий підхід приймається, все, що говорить інший партнер, потрапляє у фільтр і, у спотвореному вигляді, підкріплює брехню про те, що поліпшення у сім'ї неможливе.

Лише уявіть собі фабрику, яка працює у вашій голові, ваші вуха, як двоє великих дверей, - одні для відправки, а інші для одержання товарів. Все, що виробляється на цій фабриці - це жалюгідні почуття. Якщо біля вхідних дверей скидають вантаж страждань, то після переробки у вашій голові, ці страждання виглядають рафінованими. І що в тім дивного? Але дуже цікаво, що відбудеться, коли до вхідних дверей скинути вантаж троянд? Після переробки у вашій голові вони також виходять стражданнями. Щось трагічне відбувається на вашій фабриці, що трансформує троянди у страждання, поцілунок у страждання і любов у страждан­ня.

Я часто дивуюсь батькам, як працює фабрика їх страж­дань, що проявляється у гніві з дуже незначних причин, на­приклад, залишений на газоні шланг для поливу або велосипед, кинутий посеред гаражу, напівзакінчена робота. В подружньому житті гнів може виникати від не на тім місці покладеного предмета, фінансового тиску, гострого слова, або невиконаного доручення. На робочому місці гнів вини­кає на адресу грубого партнера, від незадоволення робочи­ми обов'язками або навіть зайнятим місцем на парківці.

Багато людей у віці 30-40 років живуть хронічно незадоволеними. Деякі ставляться до цього, як до кризи серед­нього віку, коли людина починає боятися, що життя ру­хається уперед, а надії, мрії і бажання не здійснюються. Людина сердиться на самого себе за нездатність реалізува­ти мрії, але такий підхід дозволяє ворогу людей збудувати фабрику страждань у людській свідомості і спонукає тако­го чоловіка перекладати вину на дружину і дітей, що обтя­жили його роботою, яку він люто ненавидить. Логічний ланцюжок у таких випадках наступний: "Якщо дружина і діти є причиною мого жалюгідного стану, вони мають відійти у сторону або, принаймні, повинні розділити мої страждання. Коли фабрика страждань працює на повну потужність, людина не може сприймати з радісним і вдяч­ним серцем свою власну дружину, своїх дітей, власну роботу і обставини, в яких опиняється. Чоловік просто не здат­ний зрозуміти, що Господь подарував дружину, дітей і ро­боту, і що сердитися на них це те ж саме, що сердитися на Бога.

Ми повинні усвідомити, що наші уявлення про багате і змістовне життя рідко співпадають з точкою зору Бога про справжні цінності. Сприйняття з радістю і вдячністю того, що надходить з рук люблячого Бога, який точно знає, що нам потрібне, дозволяє нам мати мир у душі. Як тільки ми приймаємо негативне відношення, здається, що всі події лише підтверджують жалюгідність життя, і що в цім немає Бога, і нічого ніколи не зміниться. І справді, деякі з нас на­віть підсвідоме структурують обставини, щоб лише довес­ти свої фальшиві теорії, вірячи, що ми не маємо ніякої цін­ності і нікому не потрібні. Ми починаємо себе вести так, що інші будуть підсвідоме уникати спілкування з нами.

Є такі люди, яким дійсно подобаються проблеми і, з страху втратити їх, вони ніколи не звертаються до Христа. Деякі використовують ментальні та емоційні проблеми для приваблення уваги і сприйняття інших людей, щоб утрима­тися на головній сцені.

Якось я відвідав чоловіка, якого поклали у лікарню для душевнохворих людей і діагностували, як невиліков­ного. Його батьки розповіли мені, що постійно відвіду­ють лікарню, але син більше нікого і нічого не сприймає з того, що йому говориться. Провівши з молодим чоловіком декілька хвилин, я сказав йому, що не вірю в його хворобу і що він використовує всю цю ситуацію для того, щоб кон­тролювати сім'ю. Почувши це, він дуже розгнівався і почав несамовито сперечатися зі мною, запевняючи, що він дуже і дуже хворий. Мені теж стало дуже цікаво, як він міг спе­речатися зі мною тоді, коли вся його сім'я була переконана, що він не може вести навіть простої бесіди.

Віруючі дуже щирі у виявленні милосердя до прини­жених і саме так вони і мають діяти. На жаль, дуже часто вони приваблюють тих, які і не мають наміру боротися зі своїми проблемами і не наближаються до Бога, а лише хочуть поглинати якомога більше часу люблячих віруючих.

Підкорення лійці

Чому ми страждаємо? Чому Бог ще не звільнив нас? Чому Він зволікає змінити що неможливу людину чи си­туацію? Чи може так статися, що Він ще не завершив робо­ту в нас, що ті обставини і ситуація, в яких ми опинилися, ще не привели нас до Нього? Чи може так статися, що ми ще не залишили своїх ідолів у спробах звільнитися само­стійно? Чи може бути, що ми ще не підкорилися рухові до вузької лійки?

Погляньте на всі ці обставини наступним чином. Уявіть собі, що ви проходите 12-місячний курс під назвою "Перехід у Його присутність". Уявіть собі, що вже минуло 9 місяців і ви зараз жалієтесь на те, як вам тяжко. Господь міг би звільнити вас від цього тягаря, але перерваний курс буде означати згаяні 9 місяців. Окрім цього, потрібно буде колись закінчити курс... То яким буде ваше рішення? Не переривати? Потерпіти, поки курс не скінчиться?

Один брат розповів мені, як він ще малим хлопцем у Бразилії хотів цуцика з обрубаним хвостом. Одного дня його батько таки приніс йому омріяне собача, але біда була в тім, що цуцик мав довгого хвоста. Коли хлопчина по­скаржився, батькова реакція була швидкою. Він витяг з кишені складаний ножик, розкрив його і вручив хлопцеві зі словами: "Ось, ріж йому хвоста до паркану!" Хлопчина взяв ножа і цуцика, але йому спало на думку, що собаці, певно, буде боляче, коли відрізати всього хвоста, тому він цілком логічно вирішив пиляти хвоста маленькими шматками.

Багато людей схожі на того хлопчину. Вони не хо­чуть великого болю одразу, навіть з перспективою позбу­тися його зовсім. Вони віддають перевагу тривалому, але малому стражданню. Але кожна людина має витерпіти той біль, який Господь призначив для цієї людини, щоб при­вести її до себе, у Свою присутність. Якщо Бог нас справді любить, то Він нікого не звільнить аж до тих пір, поки Йо­го робота не буде у нас завершена.

Я часто страждав, коли ми переїздили на нове місце і починав шукати роботу. "Чому, Господь, коли Ти вже виз­начив для мене заняття, знову змушуєш мене шукати? Чи Ти не міг би просто направити мене до відповідного місця без усієї цієї тяганини?" Але ж ні! Він не вказував мені ро­боту аж до тих пір, поки я не відкидав геть усі мої зусилля і трюки (ідолів), за допомогою яких я намагався забезпечити себе безпечною робочою. Бог має спочатку поставити нас у ситуацію, яка змусить нас відмовитись від власних зусиль і лише тоді Він дасть нам відповідь, яка є Він Сам. Ісус - від­повідь, і від Нього надходить відповідь на будь-яке запи­тання. Маючи Його, нам потрібно дуже мало чогось іншого.

Чи ви пам'ятаєте, що розбійникам, які висіли на хрес­ті поруч з Ісусом, ламали ноги? Коли римляни розпинали кого-небудь, вони завжди пробивали гвіздками ноги і, як­що розп'ятий мав достатньо сили волі, щоб витерпіти сильний біль, він зависав на гвіздках, щоб уникнути задухи і так залишався живим довше. Людина, терплячи біль, мо­же залишатися живою довший час.

Чи не так діють багато людей? Опираючись лише на власну силу волі, добиваючись лише того, що вони вважа­ють своїми найкращими інтересами, вони можуть подов­жити біль життя. Христос з іншого боку, не був переповне­ний власним "я", але поклав Свою волю до ніг люблячого Батька. І, якщо Батько послав Його на хрест, Христос упо­корився Його волі, чекаючи виповнення і дякуючи Богу за звільнення, яке Він був певний того, неодмінно надійде. І Він воскрес з могили, перемігши смерть.

Ми теж маємо приходити до подібного місця у нашім житті, де наша воля скоряється перед волею Бога. Щоб прийти до цього, нам потрібна невеличка допомога, так само, як допомогли розбійникам потрапити на хрест. І ли­ше, коли солдати бачили душероздираюче видовище розп'ятого на хресті, який намагався продовжити своє жит­тя, тільки тоді вони ламали людині ноги, щоб звільнити його від страждань. Поки в людині є сили, вона нама­гається боротися за життя, і інколи необхідне стороннє втручання, яке приносить визволення від страждань.

Чи є потреба в тім, щоб вам зламали ноги вашого егоїстичного життя? Чи ви маєте таку волю, що не можете відмовитися від такого життя самотужки? Чи вам потрібна стороння допомога, щоб припинити ваші страждання? Дух Святий зробить саме не через обставини і відношення з Ним. Як тільки ви припините боротьбу і приймете ту смерть, яку ці речі допомагають викликати, справжнє жит­тя - життя Ісуса Христа - негайно розпочнеться у вас, тому що мета лійки полягає у наближенні до Нього.

То чому ж ви страждаєте? Тому що ви не один з ба­гатьох, "яких кликали", але один з "небагатьох обраних"! Ви страждаєте тому, що Бог у своїй лобові бачить вас, як дорогоцінного сина, якого Він бажає мати біля себе. Поду­майте про це! Ви з мільйонів людей були покликані, щоб пізнати Бога глибше. Для того, щоб це відбулося, вам слід покінчити з власним "я". Як тільки ви побачите Його сла­ву. Ви виїдаєте Йому належне у кожній події, яка допомог­ла вам ближче підійти до Бога. Віддайтеся рухові в лійці, який поступово, але невпинно наближає вас до Нього!

Божий збиральний конвеєр

Сьогодні існує два домінуючі способи виховання у хри­стиянстві. Один - це людський метод, який схожий на фор­мування. Цей процес відтворює об'єкти відповідно до зада­ної форми. Моделі можуть бути привабливими, але в них дуже мало відмінностей. Кожна наступна копія точнісінь­ко схожа на попередню. Виховання може пробувати відтворювати людей по шаблону з використанням різних ме­тодів, які показали свою цінність з точки зору вихователя. Це може бути запам'ятовування Біблії напам'ять, свідоцтва, відповідний одяг, використання правильної мови і де­монстрація прихованих талантів. Кінцевий результат ске­рований на відтворення вихователя. Школи євангелістів можуть намагатися випускати дублікати євангелістів, шко­ли динамічних місій випускатимуть динамічних місіонерів. Церкви закидані програмами, які обіцяють відтворити у житті учнів те, що автор чи вчитель намагається з щедрот своїх до них донести.

Є також Божа форма виховання. Божий метод ство­рення корисних людей полягає в індивідуальній указі на про­тязі певного часу. Уявіть собі два шматки глини у формі квадратів. Якщо один шматок глини побуває в руках 150 людей і їх попросити внести зміни, які тільки вони побажають, буде дуже цікаво спостерігати, як мінятиметься гли­на при переході з рук в руки. Деякі люди будуть її м'яти, повністю міняючи форму, інші внесуть ледь помітні відбит­ки пальцями, ще інші повернуть глині початкову форму. Коли шматок глини повернеться назад і його можна буде порівняти з іншим шматком глини, який не був у руках людей, то виникає запитання: чи може одна людина повто­рити у ньому всі ті зміни, які внесли люди у попередній шматок глини? Ніколи! Одна людина ніколи не зможе точно відтворити зусилля 150 людей, які внесли щось своє і оригінальне.

Справа відбувається подібним чином при Божому ме­тоді виховання. Нас ніколи не слід виховувати відповідно до зразка, щоб ми-швидко ставали як всі. Бог хоче, щоб ми всі були неповторно унікальними.

Уявіть собі будь-якого віруючого у вигляді глини у Бо­жих руках. Він проносить глину по майстерні, де багато робітників. Деякі з них озброєні молотками, інші творять проблеми, інші спокушують, а інші тримають в руках бин­ти. Ми, мабуть, будемо здивовані, що навіть демонам і хворобам дозволено бути в цій майстерні. Бог тримає в руках шматок глини і викликає до дії певних людей і події. Лише ті, яким дозволено, можуть зробити крок уперед і внести зміни в глині. Інколи учасники атакують агресивно і образ глини стає спотвореним. Але іншого разу прихова­на краса починає струменіти з цього звичайного шматка глини. Через постійні дії, які відбуваються над нами, ми починаємо відчувати щось корисне і дуже красиве - у нас проступає досконале відображення Самого Великого Гончара. Він творить нас для Своєї слави, щоб виразити Себе через нас. Він створює нас для якоїсь особливо хоро­шої мети. В кінці Його зусиль ви, як Його творіння, по вінця наповнені життям і не можете гнівно дивитися на якусь подію чи людину, які наносили вам шкоду. Замість цього ви, як Його прекрасне творіння, славите одного єдиного Бога, і не бажаєте творити інших по вашій подобі, зле допомагаєте іншим упокоритися Божій руці і перетво­ритися у корисну, красиву і неповторну особистість відпо­відно до Його волі.

Цікаво згадати, як одному з найвизначніших місіоне­рів усіх часів, не радили займатися місіонерською роботою тому, що він не мав достатньої підготовки. Але він поїхав дозволяючи Богу зробити з нього те, що Він бажав. Зараз існує школа місіонерів, яка намагається випускати схожих на нього місіонерів. Але, на жаль, ще ніхто з її випускників ще не досяг рівня того, в честь кого була заснована школа. Чому? Тому, що той місіонер дозволив Богові сформувати з себе, шматка сирої глини, корисного учня. Шедевр ніко­ли не може бути створений лише людськими руками.

Немає вищого покликання для віруючого, ніж дозво­лити Богові працювати у житті і підбадьорювати інших теж прийняти Бога. Ті, які розуміють потенціал шматка сирої глини, не повинні поспішати вкинути його у форму, яка відтворить те, що вони вважають важливим. Глину формує сам Бог і для цього потрібний час. Ті - справжні учні, які самі не формують, але готові вносити зміни в гли­ну, так як їх кличе до цього Бог і саме для цього Бог їм да­рує здібності. І коли надходить час, щоб у них самих були внесені зміни, то вони приймають їх з радістю, знаючи, що змінюються і розвиваються відповідно до Божої волі.

Не розглядайте цей процес, як лише боротьбу з про­блемами і стражданнями. Пам'ятайте про мету: Майстер створює з вас прекрасну особистість! Радійте з того, ким ви стаєте! Ви стаєте уособленнями Його краси і продуктив­ним учнем у Ньому.

"Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами, дивлячись на Ісуса, на Начальника і Виконавця віри, що замість радості, яка була перед Ним, перетерпів хреста, не звертавши уваги на сором, і сів по правиці престолу Божого"

(Євр. 12:1-2).


Частина 2. Перешкоди на вузькому шляху
Ми проходимо через Божу лійку вузьким шляхом, який веде у Божу присутність і до вирішення наших дилем, коли усвідомлюємо, що немає надії здолати проблеми самотуж­ки. Чим довше ми концентруємо на проблемі свої власні сили, тим більше задоволений наш ворог, який залишає нас у спокої. Однак, як тільки ми зрозуміємо, що звільнення може прийти лише від Бога і, що віруючий, котрий живе у Божій присутності, є "більше ніж переможець", тоді ворог починає ставити на вузькому шляху перешкоди, пробуючи повернути назад майбутнього переможця.

Виховуючи сотні віруючих у різних країнах і різних культурах, я відзначив, що є певна послідовність у виник­ненні перешкод, які ворог будує, щоб уповільнити просу­вання до джерела, з якого черпають віруючі, перебуваючи біля трону нашого Отця Небесного.

Давайте розглянемо деякі найхарактерніші перешкоди.

<< предыдущая страница   следующая страница >>