Майкл Велз - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Майкл Велз - страница №1/7

© 1993 Майкл Велз

Всі авторські права збережені

Переклад з англійської мови з другого видання 1994 р.

Редактор М.В. Козубовський, С. Томаш

У перекладі використана Біблія Українського Біблійного товариства 1991 р.

Київ – 1995



Зміст

Передмова Сема Джонса

Вступ
Частина І: Проблеми з наміром

1. Чи проблеми нормальне явище?

2. Віруючим потрібні проблеми

3. Божа лійка


Частина II: Перешкоди на вузькому шляху

4. Страхи

5. Неправильні визначення

6. Егоцентризм


Частина III: Життя у Його присутності

7. Радість від Його присутності

8. Молитва у Його присутності

9. Поділяючи Його перемогу



Передмова

Коли мій товариш, Майкл Велз, надіслав мені рукопис цієї книж­ки з проханням написати передмову, я саме закінчив читати його по­передню книгу "Блукаючий у пустелі".

Багато християн обмануті ідеєю, якщо вони просто не думати­муть про диявола, то він піде собі геть і зовсім їх не турбуватиме. Я сам довго вірив у цю теорію, аж поки не зрозумів, що диявол будь-що намагається упіймати християн. Книга "Проблеми, Божа присутність і молитва" здатна допомогти людям, які взяли цю фальшиву теорію на озброєння у своєму житті. Думки цієї книги дзвенять голосно і чітко. Коли ми свої гріхи визнаємо, то будь насторожі, християнине, диявол тебе переслідує, він хоче, щоб ти був переможеним і впав з трону святості Ісуса Христа, куди ти потрапив завдяки Божій милості... і ко­ли це трапляється, то не можна сховатися за теологію, але слід зрозуміти, що "Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої" (1 Ів.1:9). Майкл Велз проніс це послання через усі свої твори і особисті зустрічі

Майкл Велз - незвичайна людина. Він володіє унікальною здатністю християнського спілкування. Це - метод, який місіологи та теологи захищали у своїх книгах та аудиторіях, метод, яким місіонери за кордоном користувалися роками, але до якого ставлять­ся з упередженням. Це метод, який може радикально змінити сучасну місіонерську роботу і повернути нас до авторського стилю Ісуса Христа з Назарету. Цей метод називається дружбою.

Який чудовий і благословенний стиль для євангельської роботи і як Майкл Велз втілив його у своєму житті і християнській роботі за допомогою простої та справжньої дружби!

Майкл однаково доторкнувся своїм життям до вчених мужів, релігійної молоді, алкоголіків та агностиків. Своїм Божим даруванням він ставив потенційне добро в людині вище того, що відділяє її від Бо­га і від християнства Він вмів бачити цінність душі, якій потрібен Ісус спостерігав за ним, коли він, відкидаючи спокусу досягти чогось швидко і дешево заради апломбу великого проповідника продовжував служити людям, залишаючись другом, а не патроном. У нього ніколи не було найнятого менеджера, який би вигукував: “Ось, прийшов Майкл” перед тим, як він розпочне говорити.

Посилення культу успіху в наші часи обмануло багатьох християн. Чимало з них не усвідомлюють усіх тонкощів дій сатани проти нас. Це трапляється, мабуть, тому, що вони уявляють диявола, який працює у барах та брудних бічних вулицях, а не в охайних церквах і християнських організаціях. Як ми помиляємося! Якщо ми засто­суємо світські стандарти для виміру успіху Ісуса Христа у житті і його земній місії, то з подивом виявимо, що Він повністю провалився і йо­го зусилля були марними. Хто визнає успіхом у житті принизливе розп'яття Ісуса на римському хресті, коли друзі і родичі лише безпо­радно спостерігали за Його стражданнями? Але Господь саме там вже започаткував остаточну перемогу над диявольским планом, не­зважаючи на те, що світ лише глумився над Ним.

Звучать багато голосів з вимогами написати, чи краще подзво­нити або вийняти кредитну картку для того, щоб досягти швидкого успіху. Навіть деякі християнські проповідники використовують такий підхід, щоб досягти успіху чи уславити своє ім'я. Наочність - це ключове слово. Девіз "Досягти світу заради Христа!" виступає лише вибаченням для тих, хто діє Іменем Христа, але для кого наочність означає лише висіння на хресті.

Який щедрий грунт для диявола та його ангелів, - так, я сказав ангелів - щоб збити християн з праведного шляху. Книга "Проблеми, Божа присутність та молитва" аналізує цей парадокс і показує, що насправді означає досягти успіху і бути переможцем. Ця книга може допомогти читачам дослідити найглибші куточки наших сердець чесним, психологічно вмотивованим, поглядом, опираючись на авто­ритет Святого Письма

Працюючи в Євангельській Асоціації Біллі Грема, я мав щасливу нагоду зустрічатися з багатьма справжніми Божими слугами з усього світу Майкл Велз - один із них! Я зустрів його на початку вісімдесятих у Денвері під час зустрічі на Амстердамській Світовій Конференції, де говорив Біллі Грем. Незапланована зустріч з Майклом вразила мене проникненням в глибини Святого Письма, його розумінням людської природи і спроб диявола перемогти християн. Наша любов і повага один до одного зростали протягом багатьох років через взаємні контакти, зустрічі з друзями і партнерство в хри­стиянській роботі

Чи ви переможений християнин, який страждає від загроз воро­га і потребує допомоги? Чи ви ображені і сердиті через розлад сто­сунків з людьми? Чи ви хочете бути вільними від ворожих пут у житті, і пізнати радість справжнього християнського життя? Якщо ви ба­жаєте цього, я рекомендую вам прочитати книгу "Проблеми, Божа присутність І молитва".

Доктор Самуїл Джонс,

Євангельська Асоціація Біллі Грема

Вступ

Перед тим, як стати віруючим, я не занадто задуму­вався причинами хаотичного плину мого життя. Все здавалося нормальним, і люди навколо мене потерпали так само. Від християнських друзів, одначе, я чув бадьорі новини Вони пояснювали причину моїх проблем: "Ти не знаєш Бога ось чому схожий на плавця, який постійно нама­гається пливти проти безжалісної течії". І вирішення проблем вони пропонували так само просто: "Запроси Христа в своє серце, і ти матимеш багате життя, в якому не буде місця для турбот, страху і навіть бід". Ті, які свідчили мені про любов Ісуса Христа і силу Його порятунку, досить чіт­ко обіцяли звільнення від безплідного життя і боротьби, у яких я заплутався.

Це було багато років тому і, щоб бути до кінця чес­ним, визнаю, що і справді моє життя значно поліпшилося відтоді, коли я став християнином. Одначе, воно ніколи не було тихим і навіть зараз не звільнилося від турбот, завору­шень і поразок, а інколи самотності чи навіть трагедій. Ко­ротше кажучи, я все ще страждаю від проблем у житті. І я пізнав, що не самотній у цьому стані. Мені часто необхідно дати пораду людям, чиє сімейне життя перетворилося у ха­ос. Люди пов'язані гріхом, якого, здається, позбулися бага­то років тому. Інші страждають від сильного фінансового тиску чи розмірковують над розлученням, а дехто відчуває, що не може знайти Бога. Вони переконані, що життя є чим завгодно, але не тим, що їх запевняють.

Чому віруючи потрапляють у таку скруту? Яким чином можна все обернути на нашу користь? Як таке може статися з тими, хто прагне віддати все своє серце Богу,

Ісус – джерело нашого життя, чому тоді все це взагалі відбувається? Чи є якась користь з цих випробовувань? Чи можна якось пояснити злети і падіння, як на американських гірках, у нашому настрої? Чи не відчутна Божа рука за усім тим, що нас турбує і вибиває з колії? Якби ми тільки могли мати певність у тім, що Господь бере участь у всіх наших розчаруваннях, як частини Божого плану, і ми зовсім не випадково залежні від обставин світу — може тоді ми б підбадьорились, стикаючись з багатьма проблемами.

Обіцянка полягає в тому, що ми всі можемо покращи­ти серця, і Божа мета таки прихована у наших проблемах. Навертаючись до мудрості, простоти і подиву, які ми переживаємо, воюючи з проблемами, ми починаємо радіти від того, що Господь благословив нас труднощами. У кож­ній складній ситуації Господь передбачив кінцевий крок до святості. Лише зрозумівши все це, ми зможемо навчитися цінувати час, коли наші надії руйнуються, а незадоволення переповнює нас по вінця.




Частина 1. Проблеми з наміром.
Розділ 1. Чи проблеми нормальне явище?
Що можна назвати нормальним християнським жит­тям? Чи можна саме таким назвати життя, переповнене бо­ротьбою, проблемами і подіями, що атакують саме ту радість, яку ми знаходимо у Христі?

Чи нормально мати проблеми, породжені такими при­родними прагненнями, як їжа або секс? Чи маємо ми по­годжуватися з неконтрольованими думками або відсут­ністю дисципліни? Чи нормально, коли ми спалахуємо емоціями, згадуючи якісь образи у минулому, поразки, почуття невідповідності аж до тривог і страху бути поки­нутими Богом? Чи звичайна річ боротися з фінансовими проблемами, поганим здоров'ям або навіть надокучливим сусідом по кімнаті, друзями чи батьками? Ці питання тривожать нас з двох суттєвих причин. Передусім, ми бороли­ся з цими проблемами перед тим, як прийти до Христа і, хто б міг собі уявити, що боротьба триватиме і після того, як прийдемо до Нього? І, по-друге, багато авторів, лекто­рів і християн позначають, що такого роду досвід не може бути частиною християнського життя, але, здебільшого, свідчить про малу віру.

У той же час, коли ми намагаємося зрозуміти невід­повідність нашого життя, ми рідко можемо почути свідчен­ня віруючих, які б згадували будь-які негативні події у своєму житті після навернення. Життя цих віруючих здасться переможним, гідним похвали і демонструє зростаючу вла­ду! Ось чому багато з нас, після певного часу, приходять до висновку, що ми - дуже аномальні віруючі, слабкі духом і не сягаємо того, що мали б досягти. Нам бракує вміння, інтелекту і дисципліни для того, щоб жити переможним життям, яке звільнить нас від проблем. І тоді ми або відсту­паємо, або починаємо шукати засіб, який дозволив би до­сягти повністю переможного життя, яке вже було окреслене досвідом деяких наших братів.

Але ті, хто має проблеми, одначе, прийміть серцем те, що я виявив під час моєї духовної подорожі разом з Ісусом Христом і співпраці з моїми братами. Проблеми, на мою думку, є природнім елементом життя віруючого. Нормальне християнське життя сповнене боротьбою і поразками, воно не завжди ведеться на високому емоційному рівні. Навіть навпаки, це життя переповнене нещастями, але у цьому простежується певна мета!

Погляньте на те, що говорить апостол Павло в 1 Кор. 4:9-13: "Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали ди­вовищем світові, — і анголам, і людям. Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі у Христі; ми слабі, ви ж міцні: ви славні, а ми безчесні! Ми до цього часу і голодуємо, і пра­гнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємося, і трудимося, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благо­словляємо: як нас переслідують, ми терпимо; як лають, ми молимося; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!"

Цей абзац не дуже до вподоби для натовпу людей, які прагнуть процвітання, але Павло ще раз підкреслює цю думку. звертаючись до коринтян: "У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми: ми в важких обставинах, але не впа­даємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісуса, щоб з'явилося в нашому тілі й життя 1сусове" (2 Кор. 4:8-10).

Що ж тоді є нормальним християнським життям? Це життя буде часто сповнене турбот. Лише збагнувши, що сумні події, люди, здоров'я і різні обставини, що нас пригнічують, мають певний сенс у житті, ми можемо віддати свій тягар Богові. Проблеми — це нормальне явище!

Часто буває так, що почуття дискомфорту у житті виникає не стільки від справжніх проблем, скільки від по­стійного самоаналізу християн. Вони запитують себе, що роблять не так, адже ж Господь допускає біду у їхньому житті? Біблія сповнена тверджень, що ми будемо стражда­ти; сьогодні ж цей аспект середнього християнського життя часто недооцінюється, що не дозволяє багатьом перейти у свідомості від розчарування до розуміння необхідності проблем.

Дозвольте проілюструвати. Коли ми з дружиною че­кали нашу першу дитину, ми відвідували заняття з догляду за немовлятами, де нам розповіли, чого слід чекати під час пологів, які медичні терміни буде використовувати лікар і як моя дружина може боротися з болем за допомогою ди­хальних вправ. У ніч, коли народилося наше дитя, лікарня була переповнена пацієнтками. Лише тонка занавіска відо­кремлювала нас від молодої жінки поруч з нами. Коли роз­почалися пологи, моя дружина намагалася дихати так, як її навчили, і ми слухали уважно кожне слово сестри-акушерки і лікаря. Дружина може підтвердити, що підготовка не позбавила її болю, але дещо заспокоїла, підготувавши нас до того, що очікувати. Однак, молода жінка поруч з нами прокричала усі пологи, бо ніхто не приготував її. Те, що ми вважали за норму, на її думку, приносило біль і шкоду.

Кожний віруючий постійно народжується до глибшо­го і змістовнішого духовного життя. Ті, хто розуміє, яке місце займає біль у нашому житті, — спокійні. Вони знають, що внаслідок цього відбудеться щось дуже славне. Але ті, хто не усвідомлює необхідності проблем у житті для нашо­го удосконалення, часто плачуть і зойкають, дивуючись тому, що з ними відбувається звинувачуючи інших людей, які нібито підштовхнули їх до біди.

Багато говориться серед християн про потребу при­нести плоди Духа Святого. Християни дуже щиро бажають принести такі плоди, які показують їх належність Отцеві Небесному. Однак, існує один аспект принесення плоду, який часто не зважають. І це нерідко викликає почуття дискомфорту і навіть болю.

У мене в саду росте дерево. Погода у нашій місцевості торік була надзвичайно сприятливою для врожаю фруктів На дереві пов'язалося стільки плодів, що яблунька аж при­гнулася до землі. Гілки майже ламалися від ваги яблук і якби я їх не підпер знизу, то деревце було б серйозно по­шкоджене. Яблунька страждала для того, щоб принести плід для інших. Вона майже гинула, щоб дати життя ін­шим. Так само і з духовними плодами. Вони призначені не для нас, а для тих, які навколо нас. Так само, як і у випадку з яблунею, чим більше ми маємо плодів, тим більше Гос­подь може ставити нас у положення напруги.

Біль — це нормальний стан для віруючого, який має духовні плоди. Так само закономірно надходить пора зи­ми, яка наступає досить скоро після закінчення сезону плодоносіння. Взимку здається, що дерево зовсім не має життя. Його животворна сила схована від поглядів у найглибших частинах дерева — у коренях. Там вона перебуває місяцями для того, щоб зміцніти і проявитися наступної весни.

Небагатьом віруючим подобається зима відсутності почуттів, плоду, виразного виявлення життя, коли не всі помічають приховану роботу Бога у найглибших куточках людської особистості, в людському духові. Зима — це нор­мальне явище. Часи, коли усе єство болить, — норма. Ску­пість почуттів — норма. Нещастя — норма. Все це необхідне для того, щоб звільнити життя, яке віруючі сховали всере­дині себе, — життя Христа.

Коли ми живемо нормальним християнським життям і відчуваємо за проблемами руку Бога, яка навчає, направ­ляє і вивільняє у нас життя Христа, аж тоді ми пізнаємо найглибші секрети буття. Багато тієї мудрості ми б ніколи не пізнали з книжок, навіть читаючи про життя таких ве­ликих віруючих, як Павло, але через власний досвід усе стає нашим надбанням.

Я особисто ніколи не міг зрозуміти слова Павла "коли нас лають, ми благословляємо". Це були такі слова, які я запам'ятав і мій розум умістив їх, але істина так і не змогла пройти сорок сантиметрів-від голови до серця, аж поки одного дня не сталася біда. Я працював у іншій країні, коли моя дружина подзвонила про відмову одного товариша віддати гроші. Він відмовлявся віддати те, що було моїм. Я вирушив у подорож, сподіваючись що у мою відсутність дружина зможе заплатити за будинок, купляти продукти і здійснювати інші необхідні витрати. Мій това­риш обіцяв віддавати борг. Почувши тривожні новини, я одразу ж розгнівався. Як він міг? Як він насмілився? За ко­го він мене вважає?

Закінчивши розмову з дружиною, я зрозумів, що гнів і переживання за домом перешкодять мені вийти з кімнати для того, щоб проповідувати на зібранні віруючих. Я став навколішки і почав молитися, сповідуючи перед Богом всі мої турботи. Його мир повільно опустився на мене. У Його світлі я зміг побачити інше світло: хліб щоденний залежить не від людей, а лише від Нього. Господь годує мене. Яка благословенна думка! Мені не слід довірятися людям, бо вони такі ненадійні. Я маю довірятися Богу, який завжди вірний ! З цієї миті я звільнився від гонитви за багатством світу; Син істинно звільнив мене. Я пообіцяв Богові ви­бачити борг тому чоловікові після повернення додому. Я маю вибачити ті гроші, які мені заборгували, - ось яку сво­боду від людей я відчув у Богові.

Я підвівся, як сказав одного разу Хадсон Тейлор, "з серцем легким, як порожня кишеня". Тепер я був готовий ділитися з віруючими звісткою про мого Господа, Який нас усіх годує. Коли я зайшов до залу, брат підійшов до мене і вручив чек за служіння, який був у десять разів більший, ніж те, що я втратив. Який обмінний курс! Я став свідком одного з найосновніших законів Божого царства: "Бо те­перішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім ба­гатстві славу вічної ваги" (2 Кор. 4:17). Тобто я побачив ве­ликий прибуток у обмінному курсі Бога. Його царство має абсолютну цінність. Для Бога ми даємо мало, але одер­жуємо багато. Якщо так багато повертається після такого простого акту самозаперечення, то що ж відбудеться коли я вирішу взяти хрест і відкинути своє "я" у всіх стосунках з іншими людьми?

Коли я лежав у ліжку того вечора, моє серце переповнювалося вдячністю за те, що раніше було проблемою. Я попросив Господа благословити брата, який підвів мене, бо з його рук прийшло таке велике благословення. Без його дій я б ніколи не зрозумів, що лише Господа дарує все необхідне для життя, не засвоїв би урок, завдяки якому, відтоді я завжди маю мир у душі серед багатьох злигоднів. Коли слова благословення брата прозвучали в моїй молитві, я раптом зрозумів, що Христос здійснив у мені слова Павла, -"коли нас лають, ми благословляємо". Я відчув більш ніж хвилювання. Коли з'являється проблема, Господь хоче досягнути чогось чудового у мені, тому я можу благословля­ти тих, хто мене проклинає.

Якось після бесіди з жінкою, яка мала деякі сімейні труднощі, я дав їй завдання. Це була, на перший погляд, проста і звичайна річ. Наступної неділі та жінка мала цілу­вати чоловіка щоразу, коли він говорив щось лихе чи ко­люче про неї. Жінка задумливо пожартувала: "Може мені замість цього читати книгу?" Вона, звичайно, досить чітко уявляла собі труднощі, пов'язані з найменшим самозречен­ням. Через дві неділі жінка повернулася і почала переказу­вати, які в ній сталися зміни, і про те нове почуття свободи. яке вона відчула від служіння іншим, свободи від почут­тя приниження і хвилювань, пов'язаних з захистом "я" і са­мозвеличенням. І ми могли легко оцінити плоди, які жінка здобула в результаті перемоги над собою. Винагорода на­багато переважила ті принизливі почуття, які були викли­кані власне самою проблемою.

Нормальне християнське життя - це завжди та чи інша проблема. але завжди пам'ятайте, що кожна проблема ви­ходить з люблячої руки Батька і несе у собі якусь внутрішню витончену ціль. Від тих, які переживають ту чи іншу біду, ця мета, як правило, прихована, але досвід, який хри­стиянин набуває стражданнях, виявляється неоціненним Проблеми - не один з головних інструментів Бога, щоб поставити нас на межу наших можливостей і ресурсів і цим самим, привести нас до глибшого розуміння усього духов­ною багатства Бога.

Один з найефективніших способів приборкання дико­го коня - це загнати його у вузьке місце, осідлати і випустити на піщану арену. Дуже цікаво спостерігати, як кінь біжить коло за колом, борючись з глибоким піском, і поступово вкривається білим милом. Він, нарешті, втомлюється так, що не може ступити ні кроку і здається. Цієї миті кінь вже не належить собі, дозволивши вершнику керувати кож­ним його рухом.

Так само відбувається приборкання життя віруючих. Ми приходимо до Христа такими переповненими егоїстич­ними зусиллями, власними проявами волі і енергії! Ми не готові віддати повіддя нашого життя Духові Святому. Нас погрібне загнати у глибокий пісок на арені (турботи, об­ставини, робота з різними людьми). За таких умов кожна спроба звільнитися приносить лише глибше виснаження душі і тіла. І, зрештою, ми стаємо упокореними і кричимо: "Я більше не можу боротися власними силами, Батьку! Господи, допоможи мені!" І дозволяємо Духові Святому керувати кожним кроком нашого життя.

Саме в таку мить душа (розум, воля і емоції), тіло і світ відділяються від духу. Господь помістив Своє власне життя у людський дух, щоб він уміщав найцінніше у людському житті: любов, безпеку, терпимість, мир і спокій. Отже, Бог дозволяє усьому за межами духу зрадити нас і, тим самим відділяє дух від усього іншого, змушуючи шука­ти лише в Духові Святому задоволення наших найглибших потреб. Це - болісний процес страждання, але в результаті з'являється чоловік чи жінка, які не збочують за межі духу. Ці віруючі можуть жити вільно, не залежачи від матеріаль­ного світу, де люди задовольняють свої потреби за раху­нок інших. Вони переповнюються добром і здатні дарувати іншим від щедрості свого духу.

Цей процес приборкання був названий "темною ніччю душі"; ми йдемо у темряві без усвідомлення присутності Господа, а також без задоволення від усього, що існує за межами духу. На цьому шляху ми неминуче стикаємося з тим фактом, що устами проголосивши мир лише в Ісусі Христі, ми серцем вимагаємо того, що написане в 1 Ів.2:16: "Бо все що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, - це не від Отця, а від світу", щоб бу­ти задоволеними. Комфорт замість духовної зрілості і повноти у Богові стає метою життя. Ось чому ми сприймаємо позитивні явища життя і відкидаємо все негативне. Процес духовного упокорення, врешті-решт, змушує нас поглянути за межі комфортної зони і виявити, що все необхідне для нашого життя міститься у Богові, який сидить на троні Царства Небесного.

Не так давно мій товариш сказав, що одного разу він втратив декілька мільйонів доларів. Економіка занепала у його частині країни і він почав втрачати одну компанію за іншою. Він опинився без підтримки у цих складних обста­винах, бо його друзі теж боролися з економічною стихією. Він вирішив зустрітися зі своїм другом і запитати його, як він планує рятувати свої надбання. Той сказав, що винен банку декілька мільйонів доларів і має намір негайно пові­домити керівництву банку про своє банкрутство. Він сказав, що не буде боротися, і припиняє свій бізнес. Мій това­риш був досить шокований таким поворотом подій і ска­зав, чи не краще триматися, міркувати, битися і працювати заради порятунку своєї фінансової імперії. Але товариш по­яснив своє рішення таким чином: "Я винен банку мільйони доларів. Я можу працювати, намагаючись повернути гроші і взяти всю відповідальність на себе, або, навпаки, оголо­сити банкрутство. Але, якщо я оголошу банкрутство, вра­ховуючи те, скільки банк вклав у мій бізнес, щоб не дозволити мені вилетіти в трубу, банк підтримає мене. Вони не дозволять мені упасти в силу своєї відповідальності, парт­нерських зобов'язань, простого бажання допомогти та для порятунку інвестицій". За декілька років мій товариш, бо­рючись за збереження свого капіталу, втратив його, але інший бізнесмен, який оголосив про своє банкрутство, став мільярдером завдяки допомозі банку.

Я прогулювався у горах наступного дня, розміркову­ючи над почутим: все мало сенс, і банк, вклавши так багато у мільйонера, і справді, мав добру причину підтримати його у скрутних обставинах. Моєю наступною думкою було: "Але скільки Господь вклав у нас? Він послав Свого єдиного Сина, який вартий набагато більше німе ті міньйони до­ларів. Він вклав у нас так багато, що завжди підтримує нас щоб ми могли встати!"

Як тільки ми заявимо про своє особисте банкрутство, припиняючи боротися і складати плани власного порятун­ку, і звернемося до Нього, Він завершить ту роботу, яку Він у нас розпочав. Той факт, що Він вклав у нас Свого Сина, повинен змусити нас відкинути усякі сумніви. Чи Він допоможе моїй сім'ї? Чи допоможе Він у фінансовій скруті? Чи буде Христос зростати у моїй дуті? Чи буду я коли-небудь вільний від гріха і падання? Чи побачу Бога? Зви­чайно ж, Господь, допоможе нам вибратись з біди. Він занадто багато вклав у кожного з нас, щоб залишити без до­помоги. "Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, - як же не дав би Він нам із Ним і всього?" (Рим. 8:32).


Розділ 2. Віруючим потрібні проблеми

Проблеми з наміром

Давид так мудро відкрив істину: "В тісноті своїй кли­чу до Господа..." (Пс. 18:7). Проблеми наближають нас до Бога. Вони так розраховані, щоб ввести нас у саму Божу присутність. Опинившись перед Богом, обтяжений віруючий розуміє, що не існує у світі нічого, що не могла б зціли­ти Божа присутність. Саме в цім полягає Божа кінцева ме­та існування проблем.

Коли мандрівник сідає у літак, щоб перелетіти з відда­леною міста додому, він відчуває полегшення і радісне збудження, бо літак для нього засіб здійснення прагнення побачитися якомога скоріше з своїми рідними і близькими. Проблеми діють у житті віруючого схожим чином, коли він переноситься з їх допомогою у Божу присутність. Виявив­ши, що Божа присутність відновлює і освіжає духовне жит­тя, віруючий починає дякувати за кожну ситуацію, подію, людину і навіть нещастя, яке підштовхує його ближче до Бога. Деякі не погодяться з ідеєю, що Господь задіяний у наших проблемах, говорячи, що люди чи події приносять горе; вони навіть готові взяти вину за деякі проблеми на себе, і, таким чином, відкидають Божу участь у їх страж­даннях. Вони вирішують, що самі можуть виправити те, що обладналося. Цей обман змушує віруючих самотньо боро­тися в різноманітних ситуаціях, перебуваючи так далеко від всеперемагаючої сили, яку Господь відміряє щедро для тих, хто перебуває у Його присутності. Багато віруючих проводять усе життя, плануючи, як перебороти проблеми власними силами. Вони тяжко працюють, щоб покращити умови життя, хоча ніколи не можуть досягти повного успіху, все ж знімають частину тиску, чого достатньо щоб не прийти до Бога, де б вони могли знайти повноту життя.

Як тільки ми зрозуміємо, що проблеми заплановані для того, щоб ввести нас у Божу присутність, ми негайно діста­ємо відповіді на 90% запитань, які виникають на тему, чо­му горе має місце у житті християн. Коли я допомагаю ві­руючому, який відкрився у своєму гріхові чи вадах, що пе­ремагають його, такі як невдале одруження, конфлікти на роботі, розділ церкви або інші помилки, яких припустився цей чоловік, одне запитання негайно виникає у моєму моз­ку: "Отче, як ця проблема може привести Твоє дитя ближче до Тебе?" Який чудовий секрет відкриває нам Бог, показу­ючи нам одночасно початок проблеми і кінцевий її резуль­тат (Божа присутність). Яка благословенна ця людина! Йому не треба шукати Бога, бо Бог знайшов його і веде у Свою присутність.

Уявіть собі садівника, який восени пересаджує свої найцінніші саджанці у теплицю, де вони будуть захищені від холодної зими. Там вони, під його постійним наглядом, будуть плодоносити, захищені від смертельного оточення. Але що станеться, коли рослина покине теплицю з своєї власної волі? Певно, що зима і мороз швидко вб'ють цю рослину. Так само і з віруючими. Коли ми у Божій присут­ності, ми живемо у духовній теплиці, у світі, який знахо­диться під Божим захистом. Там безпечно, Господь дає нам духовний комфорт, захист і спілкування з братами-християнами, - все це дає можливість приносити плоди Ду­ха Святого. Але як тільки ми залишаємо Його присутність, ми негайно стикаємося з жорстокою реальністю світу, грі­хом, сатаною і проблемами нашої плоті.

Занадто часто ми намагаємося знайти відповідь на за­питання про горе, замість того, щоб просто повернутися у присутність люблячого Батька, де зникає сама по собі потреба шукати відповіді. Як християни, ми повинні знати причину існування болю і основну причину життя, яка по­лягає у спілкуванні з Богом.

Якого величного Бога ми маємо! Яка велика для нас честь, коли Творець усього всесвіту фокусує свою увагу на нас і веде, щоб благословити! Досить сумно, але Господь має створювати для нас проблеми, бо багато віруючих уникають Бога у своєму житті. Розумом своїм вони хочуть від Господу належне місце у своєму житті, але одночасно емоціями відтягують їх до інших людей або планів, які задо­вольнили б їх найглибші потреби, створюючи, таким чином, власний шлях до успіху і самореалізації, на якому немає місця Богові. Людина, здається, закохана у процес розмірковування над тим чи іншим планом і багато б про­вели за цим заняттям усе життя, якби не одна річ: пробле­ми. Так само як і біль, проблеми змушують людину припи­нити жити майбутнім, або, навпаки, поринати у минуле, і спонукають його розв'язати проблеми, які болять сьогод­ні. Проблеми примушують людину вибирати Бога зараз.

Уявіть, що ви перебуваєте в кімнаті на чотири стіни і четверо дверей. Троє з дверей замкнені, але через відчинені двері ви не бажаєте йти. Ви намагаєтесь відкрити зачинені двері доти, поки від гніву і розчарування, ви не усвідомите, що слід увійти у відкриті двері. Там ви виявляєте, на свій подив, омріяну свободу, хоча були зовсім певні, що вона чекає за іншими трьома дверима. Господь використовує проблеми для того, щоб зруйнувати наші плани - які ніколи не принесуть повноти святого життя - і спрямовує нас через двері, які ведуть у Його присутність, до справжнього жит­ія. Блудний син прикликав собі нещастя, але це принесло добрий результат - відновлення стосунків з батьком.

Господь - є любов. Він хоче, щоб ми перебували по­руч, щоб Він міг показати нам свою любов. Людина плоті, одначе, самовпевнена до невігластва. Проблеми змушують нас зрозуміти, що ми не є незалежні творіння і нам потрібен Творець, який доглядає нас. Людина не може самостій­но розв'язати свої власні негаразди, не кажучи вже про глобальні проблеми. Проблеми дозволяють нам пізнати те, що Господь потрібний нам. Якби не було проблем понад люд­ські сили, людина б ніколи не виходила за власні межі.

Не повинно бути ніяких сумнівів у тому, що проблеми і нещастя - це Божі засоби, щоб відвернути життя віруючого від самодостатності до абсолютної залежності від Бога на Небесах. "В тісноті своїй кличу до Господа" (2 Сам. 22:7). “І вернувся він у утиску своєму до Господа, Бога Ізраїлевого, і вони шукали Його, і Він дав їм знайти Себе” (2 Хр. 15:4). "...будемо кликати до Тебе з нашого утиску, - і Ти почуєш і спасеш" (2 Хр. 20:9). "Господи в горі шукали Тебе" (Іс. 26:16). "Я кликав з нещастя свого до Господа" (Йона 2:2). Знову і знову ми бачимо, як повторюється цикл нещасть в історії Ізраїльського народу. Книга Суддів дає унаочнення до цього циклу, бо, коли все йшло добре, люди швидко забували про Бога. У горі вони зверталися до Бога і Він дарував їм Свої милості, але через певний час люди зраджували Бога. Проблеми призначені не для того, щоб знищити нас, а лише для того, щоб привести нас ближче до Бога, щоб ми могли стати виповненими у Ньому.

Немає нічого на світі, що не міг би виправити Бог. Ні­чого! Коли ми чуємо Божі повеління, ми часто відчуваємо повноту почуттів і можемо навіть намагатися утекти від Нього, особливо, коли наші попередні спроби виконати повеління не привели до успіху. Ми можемо навіть почати уникати Бога, щоб не чути слів, які засуджують нас: "Ти не сягнув успіху". Саме тут ховається глибокий обман; ми не можемо покращити свою поведінку до того, як прийдемо у Його присутність, - це просто неможливо! І більше того, лише Божа присутність може поліпшити наше життя.

Не намагайтеся очиститись для того, щоб наблизи­тися до Бога, напроти, підходьте до Нього з сподіванням на очищення за Його допомогою. Коли ви знаходитесь по­близу Бога, повеління стають обіцянками. Замість того, щоб чути: "Не чиніть перелюбу" і в страху, що ви можете оступитися і бути за це осуджені, ви чуєте: "У моїй присут­ності, з моїм життям і силою, ви ніколи не вчините пере­любу". Ви бачите різницю? Його присутність дає впев­неність і надію.

Святе Письмо переповнене оповідями про чоловіків і жінок, які, наблизившись до Бога завдяки проблемам і не­щастям, знайшли все, що їм було необхідне для повноти духовного життя. Євреї ремствували на Бога у пустелі. Бог чув їх незадоволення і приготувався діяти від їх імені, але за умови, що вони спочатку наблизяться до Нього. "Наблизь­теся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування" (Вих. 16:9). "Під вечір ви будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, - і пізнаєте, що Я - Господь, Бог ваш!" (Вих. 16:12).

Дозвольте, щоб ваші проблеми змусили вас прикли­кати Бога, і Він подарує вам полегшення і вирішення проблем. "Бо хто інший такий великий народ, що мав би богів, таких йому близьких, як Господь, Бог наш, кожного разу як ми кличемо до Нього." (Повт. Зак. 4:7). Підходьте ближче до Бота, і животворна сила Його присутності буде такою солодкою у вашому житті, такою красивою і освіжаючою, що проблеми перестануть викликати страждання. Ви за­хочете дякувати Йому за нещастя, які раніше терзали вас, як жахливий звір, але зараз ви поглянете на них позитивно, бо вони кличуть у Божу присутність.



Проблеми роблять нас чутливими

Чи є вихід з проблем? Який саме? Чи зможемо ми по­долати шлях у наших немочах? Чи Бог прийме нас, коли ми прибудемо? Так! І шлях неймовірно простий. Відповіді знаходяться у Ньому, а не в нас. Ми маємо сфокусувати свої думки на Ньому, а не наших падіннях, розчаруван­нях, депресіях або хвилюваннях.

Так, Його відповідь проста, Він звертається навіть за­раз до тебе: "Верніться до Мене...і вернуся до вас, говорить Господь..." (Зах.1:3). Коли ви виявляєте, що ви оточені проблемами, просто скажіть: "Господи, я звертаюся до Те­бе". Це все, що вам слід зробити для того, щоб бути пев­ним у Його допомозі. Слово "звертатися" у Біблійному ро­зумінні - дуже просте невеличке слово, що означає "шукати або закликати". Хорошою ілюстрацією значення слова мо­же бути телефонний дзвінок. Якщо я телефоную вам, я звертаюся до вас, і, якщо ви відповіли мені, ви звертаєтесь до мене. Звернутися до Бога так само просто, як підняти телефонну трубку і звернутися до Нього. Скільки зусиль потрібно, щоб зняти трубку, набрати номер і почекати відповіді? Це, без сумніву, в межах можливого для людей.

Бог - не разовий рятівник, скоріше Він дарує все. Що нам необхідне на даний момент. Ми повинні кликати Його і звертатися повсякчас, залишаючись у постійному духовному зв'язку для того, щоб одержувати від Нього постійну допомогу.

Ми можемо досліджувати Святе Писання, яке попереджує про певні можливі ділянки поразки. Божий принцип для кожного з нас залишається незмінним – звертайтеся і тоді Він дасть нам необхідне. Погляньте на список і, мож­ливо, у колонці проблем ви знайдете те, що стосується вас. Я вірю, що ви зрозумієте наскільки залежить обіцяний розв'язок тієї чи іншої проблеми від нашої довіри до Господа. Коли ми покладаємося на якийсь наш власний план чи зусилля для вирішення проблеми, ми обманюємо себе, тому що це просто неможливо. Якби це було так, то Господь втратив би міцний зв'язок з нами і ми б незабаром пішли власним шляхом. Ми повинні бачити, що бажаним результатом кожної проблеми є наближення до Бога, і ко­ли це наближення досягається, цієї миті, на свій розсуд. Бог забирає проблему. Бог шукає близькості до всіх лю­дей, а не просто близькості до деяких обраних. Одначе, лише деякі люди підкоряються Божій волі, навіть прой­шовши через випробування бідою.
Біблія Проблема Результат
П. Закону 4:30-31 Горе Співчуття

П. Закону 30:4-6 Прокляття Звільнення

1 Сам. 6:4 Хвороба Здоров'я

1 Сам. 7:3 Пригнічення Звільнення

1 Цар. 9:48-50 Гріх Прощення

2 Хр. 6:24-38 Брак вірності Повна присвята

2 Хр. 30:6-9 Турботи Жалість до сім'ї

Йов 22:23 Неправедність Праведність

Пс. 6:3-4 Страх, сум Порятунок

Іс. 19:22 Бог не чує Бог відгукається

Іс. 44:22 Ідолопоклонство Очищення

Порушення заповіді Викуплення

Іс. 55:7 Злостивість Прощення

Єр. 3:12 Поразка Милість

Єр. 3:22 Відсутність віри Віра повернена

Єр. 15:19 Розрив відносин Відновлення

Єр. 24:7 Поділене серце Відновлення

Ос. 6:1 Образа Зцілення

Ос. 14:1 Падіння Зцілення від гріха

Мал. 4:6 Зруйнована сім'я Зцілена сім'я



Проблеми готують нас до служіння Богу

Книга Суддів оповідає надзвичайну історію. На Самсона по дорозі до Тімни зненацька напав рикаючий моло­дий лев. "І зійшов на нього Дух Господній, і він розірвав того левчука, як розривають ягня, а в руці у нього не було нічого" (14:6). Самсон був здивований нападом левчука, але ще більш вразився тим, що Дух Господній зійшов на нього. Через деякий час, повертаючись тим самим шляхом, він побачив "...рій бджіл у тілі того лева та мед" (вірш 8). Самсон наївся досхочу і, після того, як знайшов батька та матір, нагодував їх також. Самсон був вражений усією пригодою і надумав скласти загадку про все це: "З їдячого вийшло їстівне, а з сильного вийшло солодке" (вірш 14). Звір мав його знищити, але став наїдком для нього та його батьків.

Нам говориться у 1 Петр.5:8: "Будьте тверезі, пиль­нуйте! Ваш супротивник - диявол - ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого". Диявол, так само, як і Самсоновий левчук, здасться, приходить невідомо звідки у формі проблеми, спокуси чи гріха, обставин чи навіть людини лише з однією метою: пожерти вас. Однак, якщо ми міцно тримаємося Бога, навіть страждаючи від найсильнішої атаки. Дух Божий звільнить нас від навали. "А Бог усякої благодаті, то покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упев­нить, зміцнить, уґрунтує" (1 Петр. 5:10).

Перемігши, ми можемо не розуміти причин виник­нення проблеми на протязі тижнів, місяців, а може і за все життя на землі. Але навіть наніс незнання може далі сприяти нам, "щоб були ми правдомовні у любові, і в усьому зростали в Нього, а Він - Голова, Христос".

Під час візиту до Індії я запитав одного з моїх настав­ників про богословську проблему. Негайна відповідь була: "Перед тим, як відповісти, ми маємо з'ясувати чи буде з того якась користь, внаслідок кращого розуміння?" Подумавши, я відповів, що відповідь не матиме прямого впливу на моє життя та життя інших. Тоді брат сказав мені: "Ці речі не варті того, щоб їх пізнали". Я був вражений, як спокійно він себе почував, не шукаючи відповіді!

Є багато речей, які ми запитуємо і намагаємося збаг­нути, але вони не призначені для того, щоб їх знали. Відпо­відь, якщо ми її одержимо, принесе для нас дуже мало користі. Наприклад, ми могли б запитати, чому помирає ко­хана людина. Навіть, якщо Бог вирішив би дати нам пряму відповідь, це не зменшило б нашого горя, тому що лише Він може полегшити страждання. По мірі нашого змуж­ніння, ми будемо задовольнятися запитаннями без відпо­віді.

У Божій волі лежить точний вимір, за який час та проблема, яка мала б нас зруйнувати, в дійсності ж, додає сили і навіть стає джерелом енергії для інших. І тоді ми можемо сказати разом з Самсоном: "З їдячого вийшло їстівне, а з сильного вийшло солодке". Без тренування, яке відбувається в процесі боротьби з проблемами, неможливо Божим людям бути джерелом життя для інших. Ми маємо приймати виклик до боротьби, якщо ми бажаємо пропові­дувати іншим. "Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя й Бог потіхи всілякої, що в усякій скорботі Він нас потішає, щоб змогли потішати й ми тих, що в усякій скорботі знаходяться, тією потіхою, якою потішує Бог нас самих" (2 Кор. 1:3-4).

Прочитавши написане Павлом і дослідивши його жит­тя, ми можемо сказати з упевненістю, що велике вчення мо­же виходити з великого страждання і немочі. Сильне вчен­ня має розвиватися у голові, але повинно дозрівати у серці. Цей процес найчастіше відбувається через боротьбу з труд­нощами.

У горах ми зустрічаємо гриби-дощовики. Вони наповнені життям, але нове життя не може вивільнитися з доти, поки цей гриб повністю не висохне і його не роздав­лять копита оленя чи обламана з дерева гілка. Лише тоді наступний дощ може внести життя у спори гриба, які розсипалися по лісовій підстилці.

Так само і з нами. Досвід періодичної поразки звільняє силу життя, яка таїться всередині нас, щоб ми могли розпочати життя навколо нас заново. "Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилося Ісусове в нашому смертному тілі" (2 Кор. 4:11)

Тоді, коли писався Новий Заповіт, плавильники нагрі­вали золото для того, щоб видалити шлак. Після охолод­ження золото знову нагрівали для видалення нової порції шлаку. Процес продовжувався до тих пір, поки плавиль­ник міг побачити віддзеркалення свого обличчя у розплаві золота. Це було виміром чистоти золота. Золотоносної ру­ди не додавали під час кожної плавки, а золото з кожним нагріванням усе більше і більше проявлялося у своїй чи­стоті.

Саме так відбувається з кожним віруючим, який в пев­ний момент свого життя має стільки Христа у собі, скільки він бажає мати. Однак, життя для себе вповільнює прояв великого дару, який міститься у кожному з віруючих. Бог має видалити все те, що не від Нього з допомогою періо­дичного нагрівання - проблем. Коли процес очищення закінчується, у віруючому проявляється вже набагато біль­ше Христа. Такий процес повторюється знову і знову.

Віруючий, котрий відмовився від спроб вирішити са­мостійно власні проблеми, стає ближчим до Бога, який до­помагає у вирішенні проблем. Він стає дорогоцінним Бо­жим дитям. "Тіштеся з того, засмучені трохи тепер, якщо треба, всілякими випробуваннями, щоб досвідчення вашої віри було дорогоцінніше за золото, яке гине, хоч і огнем випробовується, на похвалу, і честь, і славу при з'явленні Ісуса Христа" (1 Петр. 1:6-7). Той віруючий, який пізнає обітницю Ісуса: "Поправді, поправді кажу вам: Хто вірує в Мене, той учинить діла, які чиню Я, і ще більші від них він учинить, бо Я йду до Отця (Ів.14:12). Бо у нім життя для себе змінилося життям заради Ісуса, і він має частку у житті Ісуса на землі. Всім віруючим повинно бути ясно і зро­зуміло, що процес духовного зростання включає в собі проблеми.

Нам даються проблеми, які проявляють у процесі бо­ротьби наші немочі, щоб ми могли побачити помилки. Ми егоцентричні навіть у праведності. Але, коли зрозуміємо наші недоліки, ми зможемо спілкуватися з грішниками, матимемо жалість до них і будемо оплакувати їхні гріхи. Мало ненавидіти гріх Божою ненавистю (так вчать багато), ми повинні полюбити грішників любов'ю Сина Божого. Проблеми приведуть нас до тієї любові та плідної християнської роботи.



Проблеми формують нашу віру

Багато віруючих скаржаться на брак віри, щоб здій­снити ту роботу, до якої кличе Господь. Вони хочуть мати більше віри для того, щоб бути продуктивнішими. Часто тяжкі обставини є засобом, за допомогою якого Бог будує віру.

Все, що ми одержуємо від Бога, маємо одержувати по вірі. Як би все це зовні не виглядало, ми повинні вірити в те, то буде нам дароване. Писання переповнене обітниця­ми Божій дитині, але часто, коли ми починаємо сприймати обітницю як щось особисте, трапляється проблема, яка віддаляє нас від реалізації обітниці у нашому житті. Відбу­вається досить просте: Бог будує нашу віру. Коли б кожна обітниця виконувалася негайно, чи зростали б ми у вірі?

Уявіть собі, що ви поклали цукерки біля дитячого ліж­ка і говорите: "Завтра віддам тобі!" Чи така обіцянка до­поможе дитині мати віру? Звичайно, ні, бо дитина вже бачить цукерки.

Бог дає обіцянку, але ми не можемо негайно бачити її здійснення бо "віра - то підстава сподіваного, доказ небаче­ного" (Євр.11:1). Тоді Він створює проблему, що ніби від­вертає Його обітницю, але якщо ми твердо стоїмо у своїй вірі, то тоді наша віра зростає. Таким чином, ми часто ба­чимо протилежне від обіцяного перед тим, як одержати по Його обітниці. Перемагаючи проблеми і будуючи віру, ми зростаємо, як Божі люди і, врешті-решт, це робить наше життя справді квітучим.

У Біблії ми зустрічаємо декілька прикладів того, як працює цей принцип у житті Божих людей. Роздуми над життям допомагають нам повніше зрозуміти Божу мету. Авраам страждав від багатьох нещасть, але твердо тримався Божих обітниць аж поки вони не здійснювалися у його житті. Він вірив, то Бог подарує йому землю, і віра в це стала насінням, з якого виросла велика віра у безмежного Бога. Саме про це промовляє Авраам, звертаючись до усіх віруючих: якщо ми довіримося Богу у малому, це стане початком великого і величного благословення. Але що тра­пилося після того, як виповнилася обітниця і він одержав землю? Він був змушений залишити її з-за неврожаю і го­лоду, він віддав своєму племіннику перший вибір землі і був змушений воювати. І ми читаємо, як він запитує: "Господа, Господи, - з чого я довідаюсь, що буду спад­коємець її?" (Буття 15:8).

Йосипу було обіцяно уві сні, що брати його і батьки поклоняться до нього, але скільки страждань, відчуження (включаючи повне презирство його братів, які уві сні шану­вали його) та приниження постало між обітницею та її ви­повненням. Увесь у тривозі і сумнівах, Мойсей повірив, що Господь посилає його, щоб звільнити народ Ізраїльський з Єгипту. Але перед тим, як Мойсей побачив здійснення сво­єї місії, проти Божих чудес почали боротися фараонові ча­рівники, а самі євреї повстали проти нього лише через те, що він зробив їх ненависними в очах фараона.

Після того, як Самуїл помазав Давида тому, що Бог обрав його царем, чи піднявся Давид і сів на троні? Ні! Пе­ред тим, як стати правителем свого народу, йому знову і знову загрожував смертю цар Саул. Коли він переховував­ся, його помешканнями (далекими від царських) були пече­ри, і він близько познайомився з поневіряннями і різнома­нітними перешкодами.

Дух Святий вирізнив Павла, щоб він здійснив Його роботу. Тоді Павла вигнали з міста, побили камінням май­же до смерті, він ледве вижив у корабельній катастрофі і потрапив до в'язниці.

Чому Бог допускає такі речі? Це досить просто: Бог любить сприяти, годувати і примножувати віру. Він дуже радіє і задоволений тими, які одержавши Божу обітницю і стикнувшись, з випробуваннями, стоять твердо за будь-яких найжорстокіших обставин, довіряючись Богу і мо­лячись Божим Словом.

У моєму власному житті я помітив, як Бої спонукає мене служити Йому по-особливому, і дає ясно знати, що це Його воля. Тоді я спостерігаю виникнення перешкод. Були часи, коли я відвертався і не одержував благословення, але все частіше і частіше я стою міцно, чекаючи з нетерпінням здійснення обітниці.

У нашому житії є багато можливостей, де ми можемо спостерігати за роботою цього принципу відповідно до ба­гатьох обітниць нашого Господа віруючим. Візьмемо, наприклад, наших дітей. "Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не вступиться з неї" (Пр. 22:6).

Без сумніву, коли ми виховуємо наших дітей, трапля­ються багато разів такі обставини, ніби Господь відступає від своєї обітниці. Одначе, коли ми стоїмо міцно у своїй вірі, знаючи, що спочатку приходить випробування, ми можемо стояти серед заворушення з почуттям найглибшого миру. Цю впевненість я бачу у Батька блудного сина (Лука 15:11-32). Він був певно ж сердитий на сина за його негідну поведінку, і все ж він перебував у спокійній пев­ності у Богові.

Ми можемо стикатися з такими суворими особисти­ми проблемами, то, здається, звільнення ніколи не наста­не. Погляньте, що мав витерпіти Петро після того, як до нього говорив, Господь: "Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небес­ний Отець. І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побу­дую Я церкву Свою, - і сили адові не переможуть її. І ключі тобі дам від Царства Небесного..." (Мат. 16:17-19). Можете собі уявити, як почував себе Петро після такої обітниці Си­па Божого? Але майже негайно почалися випробування. Той же самий Господь подивився на нього і сказав: "Від­ступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!" (Мат. 16:23). І потім: "Поправді кажу тобі. що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, - відре­чешся ти тричі від Мене..." (Мат.26:34). Петро намагався стояти так твердо, як тільки міг і тоді, і пізніше, і щоб там не було, Петро дістав сповнення обітниці його Господа.

Історія церкви переповнена історіями з життя святих, які пережили дуже тяжкі епізоди свого особистого життя, а також у своїх сім'ях, у церковній роботі, у стані здоров'я. Але вони все пережили своєю вірою, не довіряючись очам своїм, знаючи, що Господь виконає Свої обітниці і через страждання вони матимуть більшу цінність перед Господом.

Що Бог пообіцяв вам? Куди Він вас веде? Чи є у вашому серці прагнення проповідувати? Тоді набирайтеся мужності у вашім серці! Він здійснить все, до чого ви прагнете, якщо ви віддасте себе у Його руки з спокійною вірою і впевненістю. Не бійтеся, коли виникнуть проблеми. Тримайтеся міцно у випробуваннях і ви одержите від Бога нагороду не як зіпсоване дитя, а як людина віри!

Ми повинні зрозуміти, то труднощі є складовою ча­стиною формули росту у житті кожного віруючого. Перешкоди не означають, що Бог покинув людину, вони ні в якій мірі не натякають, що людина має менше значення чи менше благословення Господнє. Насправді ж, віруючий ру­хається уперед, щоб звершити те, до чого його кличе Гос­подь у більшій справі.

"Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість" (Як. 1:2-3). "Блаженна людина, що витерпить пробу, бо, бувши ви­пробувана, дістане вінця життя, якого Господь обіцяв тим, хто любить Його" (Як. 1:12).



следующая страница >>