Конкурс найкращий читач року - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Конкурсу «Музеєзнавець» 1 23.29kb.
Наказ №596 від 20 червня 2011 року Зареєстровано в Міністерстві юстиції... 1 75.54kb.
Конкурс для хлопчиків, присвячений Дню Захисника Вітчизни 1 43.51kb.
Звіт про проведення обласного туру конкурсу «Найкращий відгук на... 1 147.11kb.
Увага! XVIIІ всеукраїнський конкурс «Учитель року» Шановні педагоги! 1 23.69kb.
Наказ №121 Про підсумки огляду-конкурсу на кращу підготовку закладів... 1 25.85kb.
Сценарій міської літературної вітальні «Скромний класик» 1 89.12kb.
Конкурс малих грандів 1 64.45kb.
Конкурс для специалистов, претендующих на обучение по программе «А»... 1 24.35kb.
Конкурсы : Конкурс исследователей «Творческие работы» (итр) 1 90.73kb.
Профессиональный конкурс работников образования всероссийский интернет-конкурс... 1 108.43kb.
Державний комітет статистики україни головне управління статистики... 1 38.55kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Конкурс найкращий читач року - страница №1/1


Світлана Анатоліївна Левченко Радіонівська СЗШ

ШКІЛЬНИЙ КОНКУРС



НАЙКРАЩИЙ ЧИТАЧ РОКУ

( для учнів 5-9 класів )

Мета: розкрити значення мистецтва слова в духовному житті людини;

розвивати в школярів навики самостійної роботи в досягненні знань, відчуття краси і сили художнього слова, образно-логічне мислення, уяву, творчі здібності;

сприяти становленню літературно-художніх смаків;

виховувати пізнавальний інтерес та любов до літератури.



Обладнання: актова зала святково прибрана квітами, учнівськими ілюстраціями до прочитаних книг, звучить лірична мелодія.

На стінах розміщені плакати з крилатими висловами про книгу:



Книги - кораблі думки, які мандрують по хвилях часу і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж від поколінні до покоління.

Ф. Бекон

Книги — морська глибина,

Хто в них пірне аж до дна,

Той, хоч і труду мав досить,

Дивнії перли виносить.

І. Франко Книги — це переплетені люди.

А.Макаренко

О, книги, найкращі порадники, найвірніші друзі!

Г. Сковорода

Правила поводження з книгою:



  1. Бережи книжку - свою, бібліотечну чи позичену в товаришів.

  2. Мий руки перед читанням.

  3. Не пиши на сторінках книжки, не загинай куточку.

  4. Не слинь пальців, коли перегортаєш сторінки.

  5. Обгорни книжку в папір.

  6. Зберігай книжку в шафі чи на полиці.

  7. Розірвану книжку підклей.

Виходять ведучі ( юнак і дівчина )

1-й ведучий. Здрастуйте, дорогі друзі!

2-й ведучий. Доброго дня, шановні присутні в цьому залі! А це означає, що ми сподіваємося на те, що саме цей день стане для вас приємним, теплим, добрим і цікавим.

1-й ведучий. А розпочнемо ми зараз прямо з відгадування загадок. Спробуйте відгадати загадку Грицька Бойка:

Дуже я потрібна всім -

І дорослим і малим.

Всіх я розуму учу,

А сама завжди мовчу.

(Книга)

2-й ведучий. А ось таку загадку:

Снігові поля, чорні грачі,

Хочеш розумним бути - Бери та вчи.

(Книга)

1-й ведучий. Тож ви, мабуть, здогадалися, що сьогодні ми будемо говорити про книгу.

2-й ведучий. Хто з нас не любить книжки?

А давно-давно колись на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити.

«Сторінками» найперших книжок були камені, сокири, вояцькі щити, стіни печер. На цьому всьому писали. Бо ж не було ані паперу, ані пер чи олівців. Пізніше люди додумалися писати на глині, яку потім сушили й загартовували у вогні. Та глиняних сторінках-цеглинках багато напишеш? А які книжки були важкі та не зручні! Коли, скажімо, якийсь учений збирався в дорогу й брав із собою дві-три таких «книги», то на них треба було мати воза. Минув час, і люди навчилися робити зручніші й легші книжки - з тонкої козячої або телячої шкіри. Першу таку книжку зробили в стародавньому місті Пергамі - через це папір із шкіри й називали пергаментом. Але що то за дорогі книжки були! На одну книжку треба було цілу череду телят. Отже, люди шукали на книжки чогось іншого. І знайшли...

1-й ведучий. У далекій Африці, на берегах повноводих річок, простягайся нескінченні зарості болотяної рослини - папірусу. Той папірус люди використовували на будівництво хат. Якось один чоловік лагодив хату. Розрізав стеблину папірусу, витяг волокнисту серцевину, поклав на сонце. Через якийсь час він побачив, що волокна рослини перетворилися на сухі вузенькі стрічки - мов ті рушники. Ще більше здивувався чоловік, як побачив, що на тих стрічках добре зберігаються сліди від фарб... Отже, на папірусі можна писати! Відтоді з’явилися книжки, краще сказати сувої з папірусу. Писати на сухих стеблах папірусу було зручно, але через кілька років вони так пересихали, що ламались і розсипалися.

2-й ведучий. Справжній папір, схожий на той, що на ньому пишуть тепер, люди навчилися робити дві тисячі років тому. Відтоді й почали в усіх країнах писати на папері. Саме писати, бо книги були рукописні. А це було довго й дуже важко - одну книгу іноді переписували кілька років.

1-й ведучий. Минуло багато часу, поки з’явилися друковані книжки. Тепер книжка скрізь поряд з нами. Вона - наш друг і порадник. Отож, шануйте її, любіть, бережіть - в неї вкладено велику працю багатьох людей.

2-й ведучий. А тепер ми проведемо для наших глядачів літературну розминку, яка називається «Відгадай твір».

(Ведучий читає уривки з творів, а присутні школярі повинні назвати автора і назву твору)


  1. «Не дуже любив книгу Василько. І не дуже чемно з нею поводився.

... От одного вечора ліг він спати та й узяв книжку перед сном почитати. А Василько знав, що, як лежачи книжку читати, псується зір і псується книжка. Лежить Василько, читає і задрімав. А книжка - бух на підлогу. Аркуші в книжці й пожмакалися...»

(Остап Вишня «Любіть книгу!»)



  1. «Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають, ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть».

( Т.Шевченко «Садок вишневий коло хати»)


  1. «...Добре, що діти сплять, а то б ще навчилася брехати, як люди. І як цим людям язик на таку брехню повертається? Погані люди. Одні з голоду гинуть, а другі папірці у ящик ховають. Хіба ж папір важніший від життя? Але я їм!

І в маленькій мишачій голові зродилася велика ідея. Знищити, потрощити цей папір, що його кривдою людською чути, поганий папір...»

(Богдан Лепкий «Мишка»)



  1. «Жив у Києві в неволі

Ханський син, малий хлопчина...

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати...

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Щоб на певний шлях натрапить, - Шлях у край свій повороту?!»

(М.Вороний «Євшан-зілля»)


  1. «...Все змінюється, і після сліз повинен бути сміх, після суму - радощі, після бідності - багатство, після нещастя - щастя, після зими - весна, після рабства — воля»

(Іван Липа «Близнята»)

1-й ведучий. Добре. Молодці! Бачимо, що всі читають книжки. А як щодо конкурсу «Ерудит». Хто назве якнайбільше висловлювань про книжку з

народної творчості.

( 1 .У того багато друзів, у кого великий друг - книжка.


  1. Хто багато читає, багато й знає.

  2. Книжка - найкращий дар дружби.

  1. Вода потрібна квітам, книжка потрібна дітям.

  2. Велика річка починається з джерела, великі знання - з книжки.

  3. Схід сонця природу пробуджує, читання книжки голову просвітлює.)

2-й ведучий. Отже, прийшов час позмагатися нашим конкурсантам, які будуть презентувати нам улюблену книжку і демонструвати свою ерудицію, кмітливість і, звичайно, акторські здібності.

(Учні заздалегідь готували презентацію книжки та характеристику улюбленого героя. Вони повинні представитись, назвати автора і книжку, яку презентують присутнім (показати її всім в залі). Охарактеризувати героя книжки, але ні в якому разі не переказувати зміст. На виступ кожному дається 5-7хвилин.)

1-й ведучий. Та перед тим, як ми познайомимося із нашими конкурсантами, за давньою традицією, за звичаєм будь-якого змагання дозвольте вам представити склад нашого журі… (Знайомство зі складом журі)

До складу журі входять: представник адміністрації школи

вчитель української мови і літератури

вчитель зарубіжної літератури

шкільний бібліотекар

1-й ведучий. Запрошується перший конкурсант.

(Входить учень в костюмі барона Мюнхгаузена)

Виступаючий:

Добрий день, шановні присутні!



Я, учень 5 класу Радіонівської СЗШ, Родченко Олександр хочу вам презентувати книгу Р.Е.Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена». Всі ви бачили мультиплікаційний фільм про пригоди барона Мюнхгаузена, а от сьогодні ви познайомитеся з літературним бароном Мюнхгаузеном.

( гра одного актора)

Я, Карл Фрідріх Ієронім фон Мюнхгаузен справді жив у Німеччині у XVIII ст. Деякий час служив у Росії в імператорському війську, брав участь у війні з турками, по закінченні служби повернувся додому, оселився в родовому маєтку і почав жити як звичайний німецький землевласник: займався сільським господарством, точніше, вислуховував довгі звіти своїх управителів, нудьгував узимку, дивлячись на засніжені поля, влітку полював, зустрічався зі своїми сусідами під час ярмарків, бенкетів, вечірок... Але згодом став вигадувати всілякі неймовірні історії, збирати у своєму маєтку сусідів, розповідати їм небилиці, які викликали сміх, здивування, сумніви. Сумніваєтеся?

Одного разу я літав на Місяць, а ще жив серед триногих людей. Одного разу мене проковтнула велетенська риба... І оленя я зустрічав із вишнею на голові замість ріг. Ви не повірите, як гарно це виглядало: стрункий олень, а на голові у нього струнке дерево!

Я й на ядрі літав у ворожий стан, недовго розмірковуючи, перескочив на зустрічне ядро і полетів назад.

До того ж я неймовірний силач, бо коли потрапив до болота, а воно швидко засмоктує все, що туди потрапляє, то вхопивши себе за кіску, я витяг з болота й себе, й свого коня.

А скільки зі мною ще траплялося неймовірних пригод! Про мої пригоди знають юні читачі багатьох країн. Але якщо вам цікаво довідатись ще про коня на дзвіниці, про кораблі, поглинуті рибиною, й інші історії, то візьміть книжку Р.Е.Распе «Пригоди барона Мюнхгаузена» і прочитайте її. Ви отримаєте задоволення з гумором і усмішкою.

1-й ведучий. Запрошується наступний конкурсант.

(Наприклад: учень 6 класу, який презентуватиме етциклопедію. Він виступатиме у ролі професора з твору «Дванадцять місяців» С.Я.Маршака. Допомагатиме йому в даній інсценізації однокласниця, яка виконуватиме роль королеви.

Учні одягнені у відповідні костюми)

Інсценізація уривку з твору «Дванадцять місяців»

Королева. Терпіти не можу писанину. Всі пальці в чорнилах.

Професор. Ви дійсно праві, ваше величносте. Це досить неприємна справа. Однак прошу вас написати власною рукою ще чотири рядки.

Королева. Добре вже, диктуйте.

Професор, (диктує) Травка зеленеет,

Солнышко блестит,

Ласточка с весною

В сени к нам летит!



Королева. Я напишу тільки «Травка зеленеет» (пише): травка зе - не... Професор. Ах, ваше величносте, що ви написали!

Королева. А ви, звичайно, знову помітили якусь помилку.

Професор. Спочатку потрібно подумати , а потім писати, ваше величносте! Королева. Ще чого! Якби я вас слухала, то тільки б і робила, що думала, думала, думала, і під кінець, мабуть, зійшла б з розуму. Але, на щастя, я вас не слухаюсь.

Ну, що там у вас далі? Запитуйте швидше!



Професор. Ваше величносте, скільки буде сім у вісім?

Королева. Не пам’ятаю. Це мене ніколи не цікавило. А вас?

Професор. Звичайно, цікавило, ваше величносте!

Королева. Добре бути королевою, а не звичайною школяркою. Всі мене слухають, навіть мій учитель. Скажіть, а щоб ви зробили з іншою ученицею, коли б вона відмовилась відповідати скільки буде сім у вісім?

Професор. Не смію сказати, ваше величносте.

Королева. Нічого, я дозволяю.

Професор. Поставив би в куток.

Королева. А якщо вона і після цього не захотіла відповідати скільки буде сім у вісім?

Професор. Я б... Прошу вибачення у вашої величності, залишив би її без обіду.

Королева. Ви, виявляється, дуже жорстокий. Щоб я не сказала, все не так. Що б я не написала: не так. А я люблю, коли зі мною погоджуються!

Професор. Ваше величносте, клянусь життям, я більше не буду з вами сперечатися, якщо вам так потрібно!

Королева. Ну, добре. Тоді продовжуйте урок. Запитайте у мене що-небудь.

Професор. Скільки буде шість у шість, ваше величносте?



Королева. Одинадцять.

Професор. Правильно, ваше величносте. А скільки буде вісім у сім?

Королева. Три.

Професор. Правильно, ваше величносте. А скільки буде...

Королева. Скільки та скільки! Який ви цікавий? Краще самі розкажіть мені щось цікаве.

Професор. Розповісти щось цікаве? Добре!

Книга...


Для одних людей - це скарб неоціненний. Для інших - річ, як і тисячі речей повсякденного побуту, для третіх - данина моді, розкіш, додаток до хатнього інтер’єру. Є й такі, для яких книжка нічого не значить.

Мені 12 років. Скільки я себе пам’ятаю, весь час моє життя було пов’язане з книгою. Перші книги мені читала мама. Вона ввела мене в дивовижний світ казок і дитячої літератури.

Пам’ятаю і той день, коли вперше потрапив до бібліотеки, і те почуття, що охопило мене, коли я побачив незлічену кількість книг на полицях...

Потім - школа, де кожен день - з книгою, з літературою. У школі найяскравіші згадки в мене пов’язані з моєю першою вчителькою Валентиною Борисівною Фуголь. Це вона уміло і тонко прищеплювала любов до книжок, радила, як краще читати, і багато-багато розповідала...

Пізнаючи світ літератури, я пізнаю саме життя. Моя улюблена книжка - це енциклопедія...

2-й ведучий. Запрошується конкурсант 7 класу.

(Виступаючий у костюмі Домовика)

Виступаючий:

Дозвольте вам відрекомендуватись. Я - Нафаня, шкільний домовий Радіонівської СЗШ.

Пощастило мені, коли в 1994 р. будинки на Раді ділили - мені Радіонівська школа дісталась. Спочатку засмутився, ледве топитись не пішов: біготня, малишня, пакості всякі дитячі, безладдя. А вчителів як боявся - жах! А потім звик, освоївся. Перше-ліпше навчився дружити, потім читати, потім уже всякі фізики-хімії засвоїв. Так от, одного разу я потрапив до шкільної бібліотеки. Скільки там книг! Навіть про мене написано. Рекомендую вам прочитати гарно ілюстровану книгу «Легенди та міфи України» упорядника В.П.Товстого. У ній дотепність, витонченість і мовне багатство нашого народу. Широке коло фантастичних героїв постане перед вами: відьми й домовики, водяники й русалки, ворожбити і знахарі... Але, які б не були складні ситуації, завжди перемагає дотепний і щирий український народ з його багатою фантазією і мудрим гумором.


1-й ведучий. Тут до нас із Січі приїхав запорожець Обійдихата, слова просить.

(Входить учень у вбранні запорозького козацтва)

Запорожець. Мене наш батько отаман за призами послав, бо я – найсильніший, найсміливіший, найрозумніший… Я дійсно сильний. Одного разу їхав я по сіль. Глядь, біля однієї балки величезна каменюка, а на ній напис: «Переверни, тоді побачиш!». Я й так, я й сяк – нічого! Тоді я зїв шматок сала, запріг волів, потягнув разок, камінь і перевернувся. А там написано: «Ну як, важко було?»

Он судді які суворі сидять. Треба їх хитрістю взяти. (Дістає хліб, сіль, сало з цибулиною. Відносить суддям).

  • А чи знаєте ви, любі гості, якими швидкими і прудкими були молодці-козаки?

  • А чи знаєте ви, що козаки в Україні здавна полюбляли силою мірятись?

  • А які військові звання мали козаки?

  • Яких ви знаєте козацьких отаманів?

  • Що за зброя була у козаків?

Тож якщо вам цікаво дізнатися про нас, запорозьких козаків, читайте книги «Гетьмани України» укладача В.П.Товстого, М.В.Гоголя «Тарас Бульба», «Малий віз» Оксани Сенатович, А.Кащенка «Над Кодацьким порогом», І.Нечуя-Левицького «Запорожці»… Вивчайте історію нашого краю, України, бо хто не знає свого минулого, той немає майбутнього.
2-й ведучий. До нас на конкурс завітала сама Наталка Полтавка.

(Учениця грає роль Наталки Полтавки з твору І.Котляревського «Наталка Полтавка»)

Наталка Полтавка (співає):

Не багата я і проста, но чесного роду.

Не стиджуся прясти, шити і носити воду.

Чотири роки не маю від свого милого Петра жодної звісточки, але продовжую його кохати, чекати.

Петре! Петре! Де ти тепер?..

Я тебе любила і тепер люблю…

Вернися ж до мого серця!..

Якби він знав, що ми тепер такі бідні – о, з кінця світа прилинув би до нас на помощ.

Но що робить!.. Дала слово за первого вийти замуж – для покою матері треба все перенести. Скреплю серце своє, перестану журитись, осушу сльози свої і буду весела. Женихи, яким я отказала, в другий раз не прив’яжуться; возному так одрізала, що мусить одчепитися; більше, здається, нема на приміті. А там… Ох!.. Серце моє чогось щемить…

Хто хоче більше дізнатися, як склалася моя доля – читайте твір І.Котляревського «Наталка Полтавка»…

Учні можуть представляти далі й далі улюблених літературних героїв. Кожен може вибрати собі до вподоби будь-якого літературного персонажа.

Журі може потребувати від конкурсантів читацькі щоденники, переглянути їх записи.

Журі вправі задавати питання конкурсантам.

1-й ведучий. Скінчився час випробування,

Нам до душі ваш рівень знань

2-й ведучий. Ми врахували всі ваші старання,

Ви гідно пройшли всі випробування.

1-й ведучий. Не треба, друзі, хвилюватись

Настав вже час усіх вас привітати.

2-й ведучий. Увага! Увага!

Зараз ми дізнаємося, хто з наших претендентів виборов звання «Найкращий читач року».



Слово журі

Висловлюються всі члени журі.

Звучить музика

Світлана Анатоліївна Левченко Радіонівська СЗШ 1



  1. зайняте І місце і нагороджується Почесною грамотою та цінним подарунком.

  2. Журі хоче відмітити неперевершену акторську гру

  3. і нагородити цінним подарунком.

  4. За оригінальність сценічного костюма та цікавий виступ нагороджується цінним подарунком……………………………………………………………….

  5. 1-й ведучий. Тож шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.