Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису лихова софія яківна злочини проти громадянських, політич - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 1 334.95kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 4 862.76kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка литвинчук... 1 300.59kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка 1 78.41kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут... 1 237.29kb.
Міністерство освіти україни київський національний економічний університет... 1 239.06kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Кабінет міністрів україни національний аграрний університет на правах... 4 631.19kb.
Ільченко Інна Юріївна аспірант, двнз «Київський національний економічний... 1 32.35kb.
Програма розроблена на підставі Законів України "Про освіту" 1 97.86kb.
Тонюк М. О. к е. н., доцент кафедри економіки підприємств двнз «Київський... 1 82.79kb.
Рішення №705 " 31 " травня 2012 року 23 сесія міської ради 6 скликання... 1 86.21kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису лихова - страница №1/15



КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


На правах рукопису

ЛИХОВА СОФІЯ ЯКІВНА


УДК 343.41


ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДЯНСЬКИХ, ПОЛІТИЧНИХ ТА

СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

ЗА КРИМІНАЛЬНИМ КОДЕКСОМ УКРАЇНИ

(ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)


12.00.08 – кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Дисертація на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук


Науковий консультант

доктор юридичних наук, професор

Яценко Станіслав Сергійович

Київ – 2006

ЗМІСТ


ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......................................................................

ВСТУП ........................................................................................................................

РОЗДІЛ 1

НОРМИ ПРО ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ГРОМАДЯНСЬКИХ, ПОЛІТИЧНИХ ТА СОЦІАЛЬНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В СИСТЕМІ ОСОБЛИВОЇ ЧАСТИНИ КК УКРАЇНИ .................................................................

1.1. Конституційні правовідносини як об’єкт злочинів проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина ........................................................................................................

1.1.1. Концепція „об’єкт злочину – правовідносини” та її загальнотеоретичне обгрунтування ..........................................................

1.1.2. Особливості конституційно-правового регулювання суспільних відносин, та його значення для встановлення об’єкта злочину ............

1.1.3. Проблема класифікації конституційних прав і свобод людини і громадянина, та її вплив на структуру Особливої частини КК України ........................................................................................................

1.2. Актуальні проблеми систематизації кримінально-правових норм, що передбачають відповідальність за порушення правовідносин, зміст яких складають громадянські, політичні та соціальні права і свободи людини і громадянина ........................................................................................................

1.2.1. Проблеми визначення родових об’єктів злочинів проти правовідносин, зміст яких складають громадянські, політичні та соціальні права і свободи людини і громадянина ...................................

1.2.2. Проблеми визначення безпосереднього об’єкта порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161 КК України) ....................

1.2.3. Проблеми криміналізації перешкоджання законній професійній діяльності журналістів (ст. 171 КК України) ..........................................

1.2.4. Питання обгрунтованості вживання поняття „злочини, що посягають на право інтелектуальної власності” .....................................

1.2.5. Проблеми визначення безпосередніх об’єктів злочинів „Порушення права на отримання освіти” (ст. 183 КК України) та „Порушення права на безоплатну медичну допомогу” (ст. 184 КК України) .......................................................................................................

1.2.6. Проблеми криміналізації перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170 КК України) ..................................................................................

1.2.7. Злочини проти інтересів сім’ї, підопічних та неповнолітніх (ст. ст. 164-169 КК України) .....................................................................

Висновки до розділу 1 ...............................................................................................

РОЗДІЛ 2


ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ПРАВОВІДНОСИНИ, ЗМІСТ ЯКИХ СКЛАДАЮТЬ ГРОМАДЯНСЬКІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА, ТА ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЇХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВУ ОХОРОНУ ..............................................................................................

2.1. Злочини, що посягають на правовідносини, пов’язані з реалізацією права на недоторканність приватного життя ..................................................

2.1.1. Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК України) .......................................................................................................

2.1.2. Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК України) ...........

2.1.3. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер (ст. 163 КК України) .................................

2.2. Злочини, що посягають на правовідносини, пов’язані з реалізацією права на свободу віросповідання .....................................................................

2.2.1. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків (ст. 178 КК України) ..................................................................................

2.2.2. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь (ст. 179 КК України) ....................................................................

2.2.3. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду (ст. 180 КК України) .......................................................................................................

Висновки до розділу 2 ...............................................................................................

РОЗДІЛ 3

ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ПРАВОВІДНОСИНИ, ЗМІСТ ЯКИХ СКЛАДАЮТЬ ПОЛІТИЧНІ ПРАВА ГРОМАДЯНИНА, ТА ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЇХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВУ ОХОРОНУ ..........................

3.1. Злочини, що посягають на правовідносини, пов’язані із реалізацією виборчих прав та права на участь у референдумі ...........................................

3.1.1. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 КК України) .......................................................................................................

3.1.2. Фальсифікація виборчих документів, документів референдуму чи фальсифікація підсумків голосування (ст. 158 КК України) ............

3.1.3. Незаконне знищення виборчої документації або документів референдуму (ст. 1581 КК України) .........................................................

3.1.4. Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК України) .............

3.1.5. Порушення порядку фінансування виборчої кампанії кандидата, політичної партії (блоку) (ст. 1591 КК України) ..................

3.1.6. Порушення законодавства про референдум (ст. 160 КК України) .......................................................................................................

3.2. Злочини, що посягають на інші конституційні форми безпосередньої демократії в Україні .............................................................

Висновки до розділу 3 ...............................................................................................

РОЗДІЛ 4


ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДІВ ЗЛОЧИНІВ, ЩО ПОСЯГАЮТЬ НА ПРАВОВІДНОСИНИ, ЗМІСТ ЯКИХ СКЛАДАЮТЬ СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА, ТА ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НОРМ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ЇХ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВУ ОХОРОНУ ..............................................................................................

4.1. Злочини, що посягають на правовідносини, пов’язані із реалізацією трудових прав .....................................................................................................

4.1.1. Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК України) .......................................................................................................

4.1.2. Грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК України) ...........

4.2. Злочини, що посягають на правовідносини, пов’язані із реалізацією соціальних прав ..................................................................................................

4.2.1. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку (ст. 174 КК України) .................................................................

4.2.2. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат (ст. 175 КК України) ..............................

Висновки до розділу 4 ...............................................................................................

ВИСНОВКИ ...............................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................

ДОДАТКИ ..................................................................................................................


6

8


22

22
22


41

67


85

85

104


111
115

140


154
156

163
166


166
169

185


195
202
208
212
215

222


224
225

229
251


283

290
296


304
320

332

335
339
340

367
378


378
384

407


408

416


472

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
АРК Автономна Республіка Крим

ВОІВ Всесвітня організація інтелектуальної власності

ВР Верховна Рада

ВС Верховний Суд

ГК Господарський кодекс

ДАІ Державна автомобільна інспекція

ДПА Державна податкова адміністрація

ЗК Земельний кодекс

ЗМІ Засоби масової інформації

ЗС Збройні сили

ЗУ Закон України

КЗпП Кодекс законів про працю

КК Кримінальний кодекс

КМ Кабінет Міністрів

КПК Кримінальний процесуальний кодекс

КПЛ Конвенція про захист прав людини та основних свобод

КС Конституційний Суд

КУАП Кодекс України про адміністративні правопорушення

МВС Міністерство внутрішніх справ

НБ Національний банк

НМДГ Неоподатковуваний мінімум доходів громадян

ОВУ Офіційний вісник України

ООН Організація Об’єднаних Націй

РФ Російська Федерація

СБ Служба безпеки

СК Сімейний кодекс

США Сполучені Штати Америки

УРСР Українська Радянська Соціалістична Республіка

УСРР Українська Соціалістична Радянська Республіка

ФРН Федеративна Республіка Німеччини

ЦВК Центральна виборча комісія

ЦДАВО Центральний державний архів вищих органів влади і управління

ЦК Цивільний кодекс

ЦПК Цивільний процесуальний кодекс



ВСТУП

Актуальність теми. Базуючись на загальнолюдських цінностях, які були вироблені протягом багатьох віків, Конституція України передбачила в розділі II найважливіші права і свободи людини і громадянина. Ці права і свободи та їх гарантії, згідно ст. 3 Конституції України, визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Сприйняття Україною міжнародних стандартів в галузі прав людини, її вступ до Ради Європи покладають на неї певні зобов’язання, пов’язані з реальним забезпеченням проголошених Конституцією України прав і свобод людини і громадянина, однією із гарантій якого, є встановлення кримінальної відповідальності за їх порушення. Правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина як одне із основних завдань прямо сформульоване в ч. 1 ст. 1 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі – КК). Громадянські, політичні та соціальні права є найбільш важливими в конституційному статусі людини і громадянина України, і, безумовно, потребують конкретних гарантій їх забезпечення, в тому числі і кримінально-правовими засобами. В межах Особливої частини КК є окремі традиційні розділи, які захищають такі конституційні права, як право на життя, здоров’я, власність. Окремі конституційні права і свободи захищаються нормами, які містяться в статтях розділу V Особливої частини КК. Саме цей розділ і досліджує автор в своїй дисертаційній роботі.

Проблема кримінально-правової охорони саме цієї групи конституційних прав були предметом дослідження вітчизняних та зарубіжних науковців, але, в основному, в підручниках з кримінального права та науково-практичних коментарях. Комплексні монографічні роботи з даної проблематики наразі у вітчизняній юридичній літературі відсутні. Теоретичною базою для вирішення цієї важливої проблеми є праці відомих зарубіжних та вітчизняних науковців в галузі конституційного, трудового, цивільного, сімейного та інших галузей права, а також, безумовно, в галузі кримінального права. Таких робіт досить багато, а тому слід особливо відмітити праці П.П. Андрушка, М.І. Бажанова, Ю.В. Бауліна, В.І. Борисова, О.М. Костенка, А.М. Красікова, Н.Ф. Кузнєцової, О.А. Лукашевої, М.І. Мельника, А.А. Музики, В.О. Навроцького, А.В. Наумова, Т.М. Нуркаєвої, М.І. Панова, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, В.В. Сташиса, В.Я. Тація, В.П. Тихого, Ю.М. Тодики, А.П. Тузова, Є.В. Фесенка, М.І. Хавронюка, С.Д. Шапченка, М.Д. Шаргородського, Н.Г. Шукліної, С.С. Яценка та інших вчених. За останні роки захищена кандидатська дисертація, яка стосується проблем кримінально-правової охорони виборчих прав громадян України (Л.П. Медіна, 2004 р.). В Російській Федерації захищені кандидатські дисертації з проблем кримінально-правової охорони недоторканності приватного життя (Н.Г. Беляєва, 2000 р.), свободи совісті (Є.М. Шовкопляс, 1999 р.), та докторська дисертація про злочини проти конституційних прав людини і громадянина (Л.Г. Мачковський, 2005 р.). В Азербайджанській Республіці захищена докторська дисертація з проблем кримінально-правової охорони конституційних прав і свобод людини і громадянина від злочинних посягань (Махир Байрам огли Ахмедов, 2006 р.).

Враховуючи неповноту та фрагментарність спеціальних кримінально-правових досліджень з даної проблематики в Україні, а також наукового аналізу багатьох проблем, які виникають у процесі застосування норм, спрямованих на охорону саме цієї групи конституційних прав, тема даного дисертаційного дослідження видається надзвичайно актуальною, оскільки, необхідність вдосконалення окремих норм, які містяться в розділі V Особливої частини КК, викликана самим життям.

Що стосується статистичних даних щодо кількості засуджених за злочини, кримінальна відповідальність за які передбачена ст. ст. 157-184 КК України, то прослідкувати стійку тенденцію щодо кожного із злочинів не уявляється можливим. За даними Державної судової адміністрації України у 2005 р. кількість засуджених осіб становила: за ст. 157 – 30 (1), ст. 158 – 619 (0), ст. 159 – 1 (0), ст. 160 – 0 (0), ст. 161 – 0 (0), ст. 162 – 370 (91), ст. 163 – 0 (0), ст. 164 – 6145 (5584), ст. 165 – 1 (4), ст. 166 – 578 (589), ст. 167 – 9 (3), ст. 168 – 3 (1), ст. 169 – 1 (0), ст. 170 – 0 (0), ст. 171 – 0 (0), ст. 172 – 49 (57), ст. 173 – 1 (0), ст. 174 – 0 (0), ст. 175 – 284 (303), ст. 176 – 20 (35), ст. 177 – 2 (3), ст. 178 – 0 (0), ст 179 – 0 (0), ст. 180 – 0 (0), ст. 181 – 1 (0), ст. 182 – 0 (1), ст. 183 – 0 (0), ст. 184 – 2 (4). Всього у 2005 р. за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина було засуджено 8116 (6678) осіб. Таким чином, кількість засуджених за ці злочини за рік зросла на 1438 осіб.

Особливо важливою є потреба в дослідженні вказаних проблем на сучасному етапі в світлі численних змін та доповнень, внесених саме до розділу V Особливої частини КК України. Необхідним є осмислення концептуальних положень нового законодавства та його коментування.

Реалізація ідей реформування правової системи України потребує від кримінально-правової науки, як теоретичного, так і практичного переосмислення та нових підходів до вирішення тих проблем, які стають перед законодавчою та правозастосовчою практикою. Необхідним в цьому плані є врахування досвіду зарубіжних країн. Є також потреба в узагальненні судової практики по даним категоріям справ та прийнятті відповідних постанов Пленуму ВС України.

Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена Вченою Радою юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Вона пов’язана також з науковою роботою кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2003-2005 р. р. „Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчи аспекти”, затвердженою Протоколом засідання кафедри від 27.03.2003 р. № 13 та є частиною науково-дослідницької роботи Центру прав людини юридичного факультету „Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України” № 01 БФ 042-01 на 2001-2005 р. р.



Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є створення цілісної концепції кримінально-правової охорони громадянських, політичних та соціальних правовідносин, розробка в її межах оптимальної моделі системи норм КК України, що передбачають відповідальність за злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина, і вироблення на цій основі пропозицій щодо удосконалення чинного кримінального законодавства та практики його застосування.

Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішувалися такі основні завдання:

1) виявити тенденції розвитку вітчизняного законодавства про відповідальність за злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина; 2) відшукати оптимальне вирішення дискусійних проблем, що стосуються сутності обєкта злочинів, які містяться в розділі V Особливої частини КК України; 3) розглянути в загальнотеоретичному плані відповідність назви та змісту даного розділу та визначити зміст родових, видових та безпосередніх об’єктів злочинів, які містяться в розділі V Особливої частини КК України; 4) дослідити в аспекті загальнотеоретичної характеристики ознаки об’єктивної, суб’єктивної сторін та суб’єкта злочинів даної групи; 5) проаналізувати особливості окремих складів злочинів проти громадянських, політичних та соціальних правовідносин; 6) визначити основні правила кваліфікації даної групи злочинів; 7) розглянути склади злочинів, які містяться в даному розділі, але об’єкти яких виходять за межі родових обєктів злочинів проти громадянських, політичних та соціальних правовідносин; 8) сформулювати висновки і пропозиції щодо змісту та системи норм, спрямованих на охорону даної групи правовідносин, та запропонувати власну редакцію розділу V Особливої частини КК України.

Автор не розглядає питання про зміну санкцій за злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав та свобод людини і громадянина. Це питання є надзвичайно великим за обсягом, потребує окремого наукового дослідження і виходить за межі даної наукової роботи. Проблемі встановлення санкцій присвятили свої дослідження відомі вчені в галузі кримінального права, такі як І.М. Гальпєрін [59], Л.Л. Кругліков [199], Ю.Б. Мєльнікова [285], П.П. Осипов [337], М.Д. Шаргородський [594], М.А. Шнейдер [600] та ряд сучасних вчених [152; 268, с. 9; 511, с. 10; 532, с. 154-162; 575, с. 452-454; 96, с. 84-90; 97, с. 201-206; 263, с. 6-7; 598; 300, с. 353-358; 299, с. 394-397; 297, с. 436-437]. Безумовно, автор усвідомлює, що внесення змін до диспозицій відповідних кримінально-правових норм, потягне в майбутньому необхідність дослідження питання щодо санкцій.



Об’єктом дослідження є конституційні права і свободи людини і громадянина.

Предметом дослідження злочини проти громадянських, політичних та соціальних прав і свобод людини і громадянина за Кримінальним кодексом України.

Методи дослідження обрані з врахуванням його теми, мети та завдань дослідження. Методологічну основу складають положення та висновки загальної теорії пізнання. В дисертації використані праці з проблем філософії, соціології, психології, теорії держави та права, кримінального, конституційного, міжнародного, адміністративного, сімейного, трудового права. З урахуванням комплексного підходу до вирішення кримінально-правових проблем в роботі були використані такі методи пізнання: діалектичний, формально-логічний, історичний, соціологічний, статистичний, порівняльно-правовий, аксіологічний, системно-структурний.

Зокрема, історичний метод дозволив показати генезис проблеми кримінально-правової відповідальності за порушення правовідносин, зміст яких складають конституційні громадянські, політичні та соціальні права та свободи людини і громадянина, починаючи від 1919 р. та закінчуючи нормами, якими КК був доповнений чи які зазнали змін у 2006 р.

Використання соціологічного та статистичного методів дозволило проаналізувати правозастосовну практику та позиції як працівників правозастосовчих органів, юристів, так і осіб, які не мають юридичної освіти, щодо необхідності вдосконалення норм про кримінальну відповідальність за злочини проти громадянських, політичних та соціальних правовідносин. Всього автором дисертації було проанкетовано та опитано 319 респондентів (Додаток А) та вивчено 300 кримінальних справ (Додаток Б). Це дало можливість додатково обгрунтувати окремі положення запропонованої в роботі концепції. Формально-логічний метод дозволив виявити загальну тенденцію законодавства щодо охорони вказаної категорії правовідносин, а також внести конкретні пропозиції з вдосконалення правових норм під кутом зору їх відповідності міжнародним нормам та стандартам в галузі охорони прав людини. Метод порівняльного аналізу дозволив співставити положення чинного КК, кримінального законодавства окремих зарубіжних держав та цілої низки міжнародно-правових нормативних актів і врахувати їх позитивний досвід при формулюванні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного законодавства.

Аксіологічний метод дослідження став основою запропонованої цілісної концепції щодо об’єкта злочину. За допомогою системно-структурного методу запропонована чітка внутрішньо упорядкована система норм, які, на думку дисертанта, мають міститися в статтях розділу V Особливої частини КК. Ці та інші методи наукового дослідження використовувалися у їх взаємозв’язку.


следующая страница >>