Київський національний університет імені тараса шевченка інститут післядипломної освіти навчально-методичний комплекс з дисципліни - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1страница 2
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут... 1 237.29kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 1 334.95kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка 1 78.41kb.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка 4 862.76kb.
Навчально-методичний комплекс курсу 9 755.07kb.
Міністерство освіти україни київський національний економічний університет... 1 239.06kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка на правах... 15 1916.81kb.
Український інститут національної пам’яті національний музей тараса... 33 7279.64kb.
Двнз “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника”... 1 239.54kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка литвинчук... 1 300.59kb.
Повідомлення учасникам про результати процедури закупівлі Замовник... 2 223.36kb.
Постанова №487-цд-1-е про накладення санкції за правопорушення на... 1 44kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Київський національний університет імені тараса шевченка інститут післядипломної - страница №2/2

Заголовки


Розділи, підрозділи повинні мати заголовки, що чітко й коротко відображають їхній зміст.

Заголовки розділів, підрозділів і пунктів слід друкувати з абзацним відступом з великої літери без крапки в кінці та без підкреслень.

Якщо заголовок складається з двох речень, їх відокремлюють крапкою.

Переліки


У тексті пунктів або підпунктів можуть бути переліки. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або (за необхідності послатися в тексті на один із переліків) малу літеру, після якої ставлять дужку. Для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри, після яких ставлять дужку.

Приклад


а)_______________________________________________________

б)_______________________________________________________

1)_____________________________________________________

2)_____________________________________________________

в)________________________________________________________

Таблиці


Таблиці застосовують для уточнення та зручності порівняння показників. Назва таблиці (за наявності такої) має точно і стисло відображати її зміст. Назву слід розміщувати над таблицею.

У разі перенесення частини таблиці на ту саму або інші сторінки назву ставлять тільки над першою частиною таблиці.

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиці, як показано на рисунку.

Таблиця___________ ______________________

номер назва таблиці


Шапка таблиці







Заголовки стовпців



















підзаголовки стовпців




1

2

3

4

5

нумерація стовпців

Заголовки рядків
















рядки

Таблиці (за винятком таблиць у додатках) слід нумерувати арабськими цифрами наскрізне.

Таблиці кожного додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка.

Якщо у тексті роботи є тільки одна таблиця, то її позначають “Таблиця І” або “Таблиця В. І”, коли таблицю наведено в додатку В.

Допускається нумерувати таблиці в межах розділу. У цьому разі номер таблиці складатиметься з номера розділу і порядково­го номера таблиці, відокремлених крапкою.

На всі таблиці мають бути посилання в тексті, які складаються зі слова “таблиця” із зазначенням її номера.

Заголовки стовпців і рядків таблиці слід друкувати з великої літери, підзаголовки стовпців - з малої, якщо вони є продов­женням заголовку, або з великої, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки стовпців друкують в однині.

Таблиці ліворуч, праворуч і знизу, як правило, обмежують лі­ніями.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і стовпців діаго­нальними лініями не допускається.

Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, можна не креслити, якщо брак таких не ускладнює кори­стування таблицею.

Заголовки стовпців, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розміщення заголовків стовпців.

Шапку таблиці треба відокремлювати лінією від тексту.

Таблицю (залежно від її розміру) розміщують під текстом, з першим посиланням на неї або на наступній сторінці, а за необхідності – у додатку до роботи.

Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша Якщо рядки або стовпці таблиці виходять за формат сторінки, то таблицю ділять на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її шапку й боковик.

У разі поділу таблиці на частини допускається її шапку або боковик заміняти відповідно номерами стовпців і рядків При цьому нумерують арабськими цифрами стовпці і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово “Таблиця” зазначають один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова “Продовження таблиці” або “Закінчення таблиці” із зазначенням номера (позначення) таблиці.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовженні буде на наступній сторінці, то в першій частині таблиці горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не креслять.

Графічний матеріал

Графічний матеріал – рисунки (графіки, схеми, діаграми і т. ін.) розміщують для встановлення властивостей або характеристик об’єкта, а також для ліпшого розуміння тексту.

На графічний матеріал мають бути посилання в тексті.

Графічний матеріал треба розмістити безпосередньо після тексту, в якому про нього згадується вперше, або на наступній сторінці, а за необхідності — у додатку.

За наявності таблиць, що доповнюють графічний матеріал, таблиці слід розміщувати після графічного матеріалу.

Графічний матеріал може мати тематичну назву, яку розміщують під ним. -

За необхідності під графічним матеріалом розміщують пояснювальні дані. Слово "рисунок" і назву подають після пояснювальних даних.

Графічний матеріал (за винятком графічного матеріалу додат­ків) слід нумерувати арабськими цифрами наскрізне. Якщо рису­нок один, його позначають “Рис. І”.

Дозволяється нумерація графічного матеріалу в межах розділу. Номер рисунка складається в цьому разі з номерів розділу та порядкового номера рисунка, відокремлених крапкою (Рис. 1.1).

Графічний матеріал додатка позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатка (Рис.В.3).

Рисунок (діаграму, схему і т.ін.), як правило, слід виконувати на одній сторінці. Якщо рисунок не вміщується на одній сторінці, дозволяється переносити його на інші сторінки. При цьому тематичну назву розміщують на першій сторінці, пояснювальні дані - на кожній сторінці і під ним друкують "Рис. ...., аркуш....", якщо є кілька рисунків, і "Рис.1, аркуш....", якщо є один рисунок.

Правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні контрольної роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали, з яких наводяться в роботі або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена контрольна робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в контрольній роботі.

Посилання додаються одразу після закінчення цитати у квадратних дужках, де вказується порядковий номер джерела у списку літератури та відповідна сторінка джерела (наприклад: 20, с.35]), або під текстом цієї сторінки у вигляді зноски, в якій вказують прізвище та ініціали автора, назву джерела, видавництво, рік видання та сторінку.



Додатки

Окремий матеріал контрольної роботи допускається розміщувати в додатках. Додатками можуть бути: графічний матеріал, таблиці великого формату.

Додатки можуть бути обов'язковими та інформаційними.

Інформаційні додатки можуть бути рекомендованого або довідкового характеру.

Додатки позначають великими літерами української абетки.

Допускається позначення додатків літерами латинської абетки.

Кожний додаток слід починати з нової сторінки із зазначенням угорі посередині сторінки слова "Додаток" і його позначення, а під ним у дужках для обов’язкового додатку друкують слово "обов’язковий", а для інформаційного - "рекомендований" чи "довідковий". Додаток повинен мати заголовок, який друкують симетрично відносно тексту з великої літери окремим рядком

Запозичена з літературних чи статистичних джерел інформація (формули, таблиці, схеми, графіки, висновки тощо) потребує обов'язкових посилань (у квадратних дужках) на порядковий номер джерел у списку використаної літератури та номери сторінок, з яких узято інформацію.



Література подається в такій послідовності:

  1. Закони України;

  2. інструкції та нормативні акти міністерств і відомств;

  1. наукова, навчально-методична, періодична, спеціальна література видана українською або російською мовами;

  2. наукова, навчально-методична, періодична, спеціальна література видана іноземними мовами.

(Додаток Б).
4.3. Етапи виконання контрольної роботи.

Виконання контрольної роботи складається з таких основних етапів:



  1. визначення напряму дослідження;

  2. вибір і затвердження теми та плану контрольної роботи;

  3. проведення досліджень і написання роботи;

  4. оформлення контрольної роботи.

Визначення напряму дослідження

Визначення напряму дослідження здійснюється, виходячи з наукових інтересів студента, тематики наукових досліджень кафедри тощо.

При виборі напряму дослідження доцільно користуватись запропонованим переліком тем, проте він не є обов’язковим і може уточнюватися або доповнюватися за бажанням студента та його наукового керівника.

Вибір і затвердження теми та плану контрольної роботи

Тема контрольної роботи повинна бути актуальною, мати теоретичне і прикладне значення, відповідати сучасному стану та перспективам розвитку економічної науки і господарської практики.

Студент може скористатися тематикою контрольних робіт, яку розробляє і щорічно переглядає кафедра. Студенту надається право запропонувати свою тему з необхідним обґрунтуванням її дослідження.

Обираючи тему, слід враховувати можливість одержання планових, звітних і статистичних матеріалів, проведення власних спостережень, розрахунків, експериментів, наявність літературних джерел, власні напрацювання.



Проведення дослідження і написання роботи

Головним завданням цього етапу є написання тексту контрольної роботи відповідно до затверджених теми і плану. Студент має ґрунтовно ознайомитись з теоретичними засадами обраної проблематики, на підставі аналізу літературних джерел узагальнити існуючі підходи та обґрунтувати методичний фундамент своїх досліджень. За допомогою цього інструментарію та загальновідомих сучасних прийомів і методів аналізу проводиться діагностика об’єкта дослідження під кутом зору обраної теми та визначаються наявні проблеми і причини їх виникнення. Це, в свою чергу, є основою для розробки і обґрунтування альтернативних пропозицій щодо усунення проблем і визначення найбільш доцільного шляху їх вирішення. В ході реалізації цього етапу робота з літературними джерелами може вестися паралельно з прикладними дослідженнями.


4.4. Критерії оцінювання контрольної роботи.

Підсумкову, диференційовану за чотирибальною шкалою, оцін­ку контрольної роботи визначає науковий керівник, його рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

У процесі визначення оцінки враховується ряд важливих по­казників якості контрольної роботи:

Змістовні аспекти роботи:

• актуальність обраної теми дослідження;

• спрямованість роботи на розробку реальних практичних ре­комендацій;

• відповідність логічної побудови роботи поставленим цілям і завданням;

• широта й адекватність методологічного та діагностичного апарату;

• наявність альтернативних підходів до вирішення визначених проблем;

• рівень обґрунтування запропонованих рішень;

• ступінь самостійності проведення дослідження;



• розвиненість мови викладення роботи та її загальне оформ­лення.

Основні умови одержання оцінки:

Відмінно. Контрольна робота є бездоганною в усіх відношеннях, містить елементи новизни, має практичне значення, доповідь логічна і стисла, проголошена вільно, зі знанням справи, відзив високого позитивного рівня.

Добре. Тема роботи розкрита, але мають місце окремі недоліки непринципового характеру: в теоретичній частині поверхнево зроблений аналіз літературних джерел, недостатньо використані інформаційні матеріали, мають місце окремі зауваження наукового керівника.

Задовільно. Тема роботи в основному розкрита, але мають міс­це недоліки змістовного характеру: нечітко сформульована мета роботи, теоретичний розділ має виражений компілятивний хара­ктер, наукова полеміка відсутня, в аналітичній частині є над­лишок елементів описовості, добір інформаційних матеріалів (таблиці, графіки, схеми) не завжди обґрунтований, заходи і пропозиції, що містяться в третьому розділі, обґрунтовані не­переконливо, не враховано зауваження наукового керівника. Оформ­лення роботи не відповідає вимогам.
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

  1. Валютні системи та їх еволюція.

  2. Валютні блоки.

  3. Валютні зони.

  4. Валютний союз країн Європейського економічного співтовариства.

  5. Міжнародні економічні організації як суб’єкти міжнародних фінансів.

  6. Міжнародні фінансові організації та інституції, їх роль у практиці міждержавного кредитування.

  7. Особливості функціонування системи міжнародних балансів.

  8. Сучасні форми міжнародного кредитування.

  9. Офшорні центри та регулювання офшорного бізнесу в Україні.

  10. Глобалізація світової економіки на сучасному етапі.

  11. Транснаціональні комерційні банки, їх роль у міжнародних фінансах.

  12. Фінансово-промислові групи як рушійна сила розвитку національної економіки

  13. Транснаціональні фінансово-промислові групи у світовій економіці.

  14. Особливості функціонування фінансової системи ЄС.

  15. Проблеми інтеграції України в систему міжнародних фінансів.

  16. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інституціями.

  17. Функціонування світових фінансових центрів.

  18. Роль банків в організації міжнародних розрахунків.

  19. Недокументарні форми міжнародних розрахунків.

  20. Документарні форми міжнародних розрахунків.

  21. Кредитування учасників міжнародних розрахунків.

  22. Спекулятивні операції на валютних ринках.

  23. Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів.

  24. Зовнішній борг та фінансова безпека держави.

  25. Становлення національної валютно-фінансової системи України.

  26. Міжнародний ринок позичкових капіталів.

  27. Місце і роль міжнародних фінансів у сучасній світогосподарській системі.

  28. Світові фінансові центри.

  29. Міжнародний валютний ринок.

  30. Розвиток міжнародного ринку цінних паперів.

  31. Світовий ринок золота.

  32. Особливості формування та функціонування іноземного

банківського капіталу в Україні.

  1. Міжнародні фінансово-кредитні установи та їх роль у кредитуванні реального сектора економіки України.

  2. Ринок похідних фінансових інструментів.

  3. Вдосконалення валютного регулювання та валютного контролю в Україні.

  4. Стан і тенденції розвитку валютного ринку України.

  5. Прогнозування валютного курсу.

  6. Роль інвестиційних компаній на фінансовому ринку.

  7. Діяльність інвестиційних компаній на ринку цінних паперів.

  8. Управління валютним ризиком комерційного банку.

  9. Валютно-курсова політика НБУ.

  10. Стан і тенденції розвитку валютного ринку України.

  11. Міжнародні фінансово-кредитні інститути та їх вплив на грошово-кредитний ринок України.

  12. Роль центрального банку в системі кредитних відносин.

  13. Вдосконалення валютного регулювання та валютного контролю в Україні.

  14. Прогнозування валютного курсу.

  15. Формування та розвиток ринку банківських Інтернет-послуг.

  16. Розвиток банківського сегмента ринку дорогоцінних металів в Україні.

  17. Електронні платіжні інструменти в розвитку банківського бізнесу.

  18. Світова фінансова криза: передумови виникнення та шляхи подолання.



СИТУАЦІЙНІ ВПРАВИ ТА РОЗРАХУНКОВІ ЗАВДАННЯ

з курсу “МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ”

І. За даними балансу учасник валютного ринку має відкриту валютну позицію. Це означає:

1. Неспівпадіння активів (вимог) і пасивів (зобов’язань) в іноземних валютах.

2. Ризик одержання збитків за активами, вираженими в іноземних валютах.

3. Ризик одержання збитків за пасивами, вираженими в іноземних валютах.


2. Євровалюта – це:

1. Валюта, в якій формуються валютні резерви більшості країн.

2. Національна грошова одиниця однієї з європейських країн.

3. Національна валюта, що вийшла за межі власної фінансової системи, де була емітована та набула популярності в платіжних розрахунках на європейському валютному ринку.


3. Котирування банку з конкретної валюти BID і OFFER вище середньо-ринкових. Як їх необхідно інтерпретувати?

1. Банк має намір купувати валюту, а не продавати.

Найшвидше він очікує підвищення курсу, обумовленого підвищенням попиту чи зниженням пропозиції.

2. Дилер банку хоче збільшити масштаби операцій, очікуючи стабільний ринковий курс.


4. Чи можливо стверджувати, що курс валюти змінився на “велику фігуру”, якщо 1 березня він становив 1,5575 Can$/$1, а 12 березня 1,5675 Can$/$1.

1. Ні.


2.Так.

3. Вихідних даних недостатньо.


5. Експортер у Сполучених Штатах повинен продати іноземні валюти, отримані від експорту в Швейцарію, Канаду і Сінгапур. Які валюти необхідно продати в США, а які за кордоном?

Котування банку США

Котування іноземного банку

$58.83 = SWF100

SWF1.70 = $1

$86.85 = Can$100

Can$1.15 = $1

$47.62 = S$100

S$2.10 = $1

1. Всі валюти за кордоном.

2. Всі валюти в США.

3. Швейцарський франк (SWF) - у США; канадський долар (Can$) - за кордоном; сінгапурський долар (S$) - в США.


6. Німецький експортер, який відправив товар у Швейцарію, повинен продати отримані швейцарські франки і купити ЄВРО.

Мають місце такі ринкові курси валют:

SFR1.75 = $1; EUR0.95 = $1; SFR184.28 = EUR100.

На якому з наведених варіантів слід зупинитися експортеру?

Варіант 1: Продавати швейцарські франки за ЄВРО за прямим крос-курсом: SFR184.28 за 100EUR;

Варіант 2: Продавати швейцарські франки за долари США за курсом SFR1.75 за $1 і купувати ЄВРО за долари США за курсом EUR0.95 за $1.
7. Котирування банку по конкретній валюті BID і OFFER нижче середньо-ринкових. Як їх потрібно інтерпретувати?

1. Банк намагається продавати валюту. Найшвидше він очікує зниження ринкового курсу.

2. Дилер хоче збільшити масштаби операцій, очікуючи стабільний ринковий курс.
8. Який режим курсоутворення має EUR відносно до національних валют провідних європейських країн, що не ввійшли в зону її обігу?

1. Плаваючий.

2. Керовано-плаваючий.

3. Фіксований.


9. Існують такі ставки грошового ринку на євровалюту:

Euro-GBP: 3,375% - 3,875%;

Euro-$: 5,125% - 5,875%;

Euro-EUR: 4,2% - 4,5%;

За якою валютою пропонується найвища ставка LIBID?

1. Euro-$;

2. Euro-GBP;

3. Euro-EUR.




  1. Що означає “дата валютування” для безготівкових конверсійних операцій?

1. Календарне число, в яке відбулося укладення контракту.

2. Календарне число, в яке відбувається реальний обмін грошовими коштами між покупцем і продавцем валюти.

3. Календарне число, в яке відбулося купівля іноземної валюти на ринку.
11. Компанії необхідно продати фунти-стерлінги через 6 місяців. Якою буде її форвардна ціна з урахуванням такої інформації:

Спот-курс : $1.6025/фунт1;



Euro-долар на 6 місяців: 8.5%;

Euro-стерлінг на 6 місяців: 15.125%;

Період у 6 місяців становить 183 дні.


        1. 1.6080$/фунт 1;

        2. 1.6020$/фунт1;

        3. 1.5539$/фунт1.

12. Що розуміють під валютним арбітражем?

1. Систему розрахунків в іноземній валюті.

2. Купівлю чи продаж валюти з метою отримання прибутку від різниці валютних курсів.

3. Метод хеджування валютних ризиків.

4. Систему розрахунків в іноземній валюті, що базується на взаємному зарахуванні боргових зобов’язань з наступним переказом сальдо.

5. Метод одержання кредиту в іноземній валюті.


13. Клієнт банку зробив замовлення на купівлю фунтів-стерлінгів на суму 1500000 доларів США. Скільки фунтів він отримає, якщо ціна пропозиції становить 1,67$ за 1фунт , а ціна попиту – 1,58$ за 1 фунт .

              1. 898203,59 фунтів;

              2. 101000 фунтів;

              3. 949367,08 фунтів.


14. Що означає право конверсії при здійсненні валютного клірингу?

1. Можливість зміни грошового обсягу клірингу.

2. Можливість зміни валюти клірингу.

3. Можливість отримання технічного кредиту.


15. Яка з наведених характеристик відповідає форвардній валютній угоді типу “аутрайт”?

1. Комбінація двох протилежних конверсійних операцій з різними датами валютування.

2. Купівля валюти на умовах “спот” з одночасним форвардним продажем цієї самої валюти.

3. Одинична конверсійна операція з датою валютування, яка відмінна від дати “спот”.
16. Якщо котирування банку по конкретній валюті таке, що BID вище середньо-ринкової, а OFFER - нижче. Як їх слід інтерпретувати?

1. Банк бажає збільшити масштаби операцій, очікуючи стабільний ринковий курс.

2. Очікується посилення коливань курсів, хоча його середній рівень може бути приблизно тим же.

3. Банк очікує підвищення курсу, обумовленого підвищенням попиту або зниженням пропозиції.
17. Японський клієнт бажає купити датські крони за єни. Який курс котування запропонує йому банк, виходячи з таких умов:

Yen 141,00 - 05/$1;

DК 2,0695 - 05/$1.


  1. 68,16 Yen/DК1;

  2. 68,64 Yen/DК1;

  3. 0,001468 DК/Yen1.


18. Стандартна дата валютування за форвардними контрактами визначається за формулою: два спот-робочих дні + стандартний строк форвардної угоди.

Які із запропонованих термінів можна використати в якості стандартного строку форварду?

1. 1,2,3 місяці;

2. Від одного місяця до 1 року з розбивкою по місяцях;

3. 1,2,3,6 місяців і 1 рік.


19. Є наступні ставки грошового ринку на євровалюту:

Euro-S$: 3,65% - 3,95%;

Euro-SFR: 4,385% - 4,885%:

Euro-$: 5,5% - 5,9%.

За якою з вказаних валют пропонується найвища ставка LIBOR?

  1. Euro-S$;

  2. Euro-SFR;

  3. Euro-$.


20. В якому випадку банк котирує депозитні проценті ставки у вигляді: “only offer at x”, де х - значення процентної ставки, що нижче середньо-ринкової?

1. Маючи дефіцит грошових коштів.

2. Маючи суттєві залишки кредитних ресурсів.


        1. 3. Бажаючи розширити масштаби операцій по залученню і розміщенню грошових коштів.

21. Як котирується валюта з низькою процентною ставкою за певний період на умовах форвард до валюти з високою процентною ставкою за той самий період?



              1. з премією;

              2. з дисконтом;

              3. на паритетних умовах.


22. Які з наведених ділових операцій є своповими?

1. Американська компанія купує 10000 швейцарських франків за поточним ринковим курсом для придбання цінних паперів, деномінованих у франках. Одночасно з цією купівлею на умовах “спот” вона придбала контракт на форвардний продаж франків за долари в день, що співпадає з датою погашення інвестицій у франках.

2. Компанія купує 10000 YEN з датою валютування через місяць.

3. Компанія продає канадські долари за 80000 доларів США з датою валютування через два робочих дні і продає ці 80000 доларів США для купівлі швейцарських франків у той самий день.


23. Угорський форинт має такі умови котирування:

HUF 6,2650 – 6,2700/$1;

форвардні пункти на 12 місяців: 375 - 525.

Визначте форвардну ціну HUF через 12 місяців.

  1. 6,2175- 6,2275 HUF/$1;

  2. 6,3025-6,3225 HUF/$1;

  3. 0,1581- 0,1586 $/HUF1.


24. Якщо значення форвардної маржі для курсу купівлі менше відповідного значення для курсу продажу, то як котирується базова валюта?

        1. з дисконтом;

        2. на паритетних умовах;

        3. з премією.


25. Клієнту банку запропонували 10500 литовських літів за 5000 доларів США. Який курс обміну запропоновано? Дайте відповідь за американською і європейською системою котування валюти.

1. 21,0000 $/LIT100; 0,0476 LIT/$100;

2. вихідних даних недостатньо.

3. 2,1000 LIT/$1; 0,4761 $/LIT1.


26. На якому із вказаних методів базується валютний кліринг?

1. На переоцінці валютної позиції по середньозваженому курсу.

2. На взаємному заліку боргових зобов’язань з наступним переказом сальдо.

3. На системі вирівнювання платежів.


27. Що відображають значення форвардних пунктів?

1. Різницю у процентних ставках за конкретні періоди між валютами, форвардний курс між якими встановлено.

2. Величину премії по валюті за конкретний період часу.

3. Величину дисконту по валюті за конкретний період часу.


28. В якому випадку банк котирує депозитні процентні ставки у вигляді: “only bid at x”, де х - значення процентної ставки, що вище середньо-ринкової ?

1. Маючи суттєвий надлишок кредитних ресурсів.

2. Маючи дефіцит кредитних ресурсів.

3. Бажаючи розширити масштаби операцій по залученню депозитів і розміщенню кредитів.


29. Розрахуйте двосторонній крос-курс шведськї крони до фунту-стерлінгів, якщо:

$ 1,5720-1,5725/фунт1;

SEK 1,5380-1,5385/$1.

1. Вихідних даних для розрахунку недостатньо.

2. 2,4185 SEK/ фунт1;

3. SEK 2,4177-2,4193/фунт1.


30. Що означає процедура “андеррайтингу” на ринку міжнародних боргових зобов’язань?

1. Розміщення зовнішніх облігацій за допомогою синдикату банків-андеррайтерів.

2. Розміщення зовнішніх облігацій шляхом відкритої підписки на них.

3. Розміщення зовнішніх облігацій шляхом закритої підписки на них.



  1. Одержання кредитного рейтингу.

  2. Надання гарантій іноземного банку щодо платоспроможності клієнта.


ПИТАННЯ ДЛЯ ПРОМІЖНОГО І ПІДСУМКОВОГО

КОНТРОЛЮ З КУРСУ “МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ”


  1. Предмет науки про міжнародні фінанси.

  2. Призначення (функції) міжнародних фінансів та суб’єкти міжнародних фінансових зв’язків.

  3. Роль держави у міжнародних фінансах. Координація економічної та фінансової політики країн на сучасному етапі.

  4. Складові валютних систем та їх види.

  5. Валюта. Валютні цінності. Конвертованість валюти.

  6. Валютний кошик. Міжнародні розрахункові грошові одиниці, їх призначення та види.

  7. Валютна система “Золотого стандарту”: призначення та загальна характеристика.

  8. Бреттон-Вудська валютна система: призначення та загальна характеристика.

  9. Ямайська (Кінгстонська) валютна система: призначення та загальна характеристика.

  10. Європейська валютна система: призначення та загальна характеристика.

  11. Національна валютна система України. Повноваження Національного банку та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання і валютного контролю.

  12. Загальна характеристика зони обігу євро у рамках Європейського Валютного Союзу.

  13. Міжнародні індикатори ціноутворення на грошових ринках в межах зони обігу євро.

  14. Валютні блоки.

  15. Валютні зони.

  16. МВФ: принципи діяльності та роль у міжнародних фінансах.

  17. Регіональні фінансово-кредитні установи.

  18. Світовий банк та його складові.

  19. Економічний зміст валютного курсу та фактори, що його визначають.

  20. Характеристика множинності валютних курсів.

  21. Методи визначення валютних курсів.

  22. Конвертованість валюти та її види. Класифікатор іноземних валют Національного банку України.

  23. Методи державного регулювання обмінних валютних курсів.

  24. Економічні наслідки завищеного чи заниженого валютного курсу національної грошової одиниці.

  25. Аналіз теорії паритету купівельної спроможності валют.

  26. Валютні операції з негайним валютуванням типу “спот”. Пряма (європейська) та непряма (американська) система котирування валюти.

  27. Депозитні валютні операції. Формування процентних ставок LIBOR та LIBID, їх вплив на валютний ринок.

  28. Відкрита валютна позиція учасника валютного ринку та схема її обчислення.

  29. Крос-курси та схема їх обчислення.

  30. Хеджування ризиків у валютному дилінгу.

  31. Валютний арбітраж, його різновиди та вплив на курсоутворення.

  32. Визначення форвардної валютної угоди та умов її здійснення.

  33. Основний метод обчислення форвардного валютного курсу покупця та продавця валюти.

  34. Поняття премії (репорту) та преміальної валюти. Поняття дисконту (депорту) та дисконтної валюти. Визначення форвардного курсу методом премії чи дисконту.

  35. Особливості розрахунку форвардного курсу для нестандартних дат та форвардного крос-курсу.

  36. Використання форвардних угод на українському міжбанківському валютному ринку.

  37. Угода про майбутню процентну ставку (Future Rate Agreement).

  38. Система міжнародних балансів.

  39. Концептуальні основи платіжного балансу.

  40. Класифікація та структурні компоненти платіжного балансу.

  41. Принцип формування платіжного балансу.

  42. Інтегрована інформаційна система платіжного балансу.

  43. Форми побудови та основи аналізу платіжного балансу.

  44. Методи регулювання платіжного балансу.

  45. Ринок євровалюти: походження, розмір і значення в світовій економіці.

  46. Євровалютні депозитні інструменти.

  47. Сучасні форми євровалютного кредитування. Синдиковані банківські позики.

  48. Ринок міжнародних облігацій: поняття, зміст та структура.

  49. Характеристика інструментів ринку міжнародних облігацій.

  50. Кредитний рейтинг та способи його присвоєння.

  51. Процедура розміщення міжнародних облігацій (андеррайтингу).

  52. Єврооблігації як міжнародні зобов’язання Уряду України.

  53. Недокументарні форми міжнародних розрахунків.

  54. Документарні форми міжнародних розрахунків.

  55. Кредитування учасників міжнародних розрахунків.

  56. Загальна характеристика провідних зарубіжних платіжних систем: FEDWIER (США), CHIPS (США), CHAPS (Великобританія), S.W.I.F.T (Товариство міжнародних міжбанківських фінансових телекомунікацій).

  57. Основні визначення та поняття системи електронних платіжних розрахунків Національного банку України (СЕП). Системи міжбанківських розрахунків нового покоління.

  58. Транснаціональні комерційні банки: суть, операції та роль у міжнародних фінансах.

  59. Об’єктивна зумовленість інтеграції банківського і промислового капіталу у світовій практиці.

  60. Види фінансово-промислових конгломератів та їх загальна характеристика.

  61. Регулювання діяльності фінансово-промислових груп в Україні.

  62. Міжнародне регулювання діяльності транснаціональних фінансово-промислових груп.

  63. Фінансово-промислові групи як рушійна сила розвитку світової економіки і трансформації банківської діяльності.

  64. Офшорні ринки: походження, зміст і значення в міжнародних фінансах.

  65. Регулювання офшорного бізнесу в Україні.

  66. Міжнародні економічні організації як суб’єкти міжнародних фінансів.

  67. Сучасні проблеми становлення валютного ринку в Україні.

  68. Особливості функціонування фінансової системи ЄС.

  69. Об’єктивна необхідність інтеграції України в систему міжнародних фінансів.

  70. Стан та перспективи співробітництва України з міжнародними фінансовими інститутами.



СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ


  1. Дж. Мэнвилл Хэррис. Международные финансы. - М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 2004. – 388 с.

  2. Энг Максимо В. Мировые финансы/ Пер. с англ. – М.:ДеКА, 2002.– 987 с.

  3. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси. Підручн. – К.: Знання, 2004. - 410 с.

  4. Міжнародні фінанси: Підручник / О.І.Рогач, А.С.Філіпенко та ін. – К.: Либідь, 2003. – 784 с.

  5. Мозговий О.М., Оболенська Т.Є. Міжнародні фінанси. - К.: КНЕУ, 2005. – 502 с.

  6. Оспіщев В.І., Близнюк О.П. Міжнародні фінанси. – К.:Знання, 2006. –335 с.

  7. Козак Ю.Г., Логвинова Н.С. Міжнародні фінанси. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 639 с.

  8. Шемет Т.С. Міжнародні фінанси: Підручн. – К., 2003. - 336 с.

  9. Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок.– М.: Экзамен, 2003.- 766с.

  10. Васильченко З.М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація: Монографія. – К.: Кондор, 2009. – 528 с.

  11. Васильченко З.М., Васильченко І.П. Фінансова математика. - Навчальний посібник: Київ, видавництво «КОНДОР», 2009. – 214 с.

  12. Васильченко З.М. Банківська діяльність в умовах глобалізації економіки // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 124-131.

  13. Васильченко З.М. Проблеми адаптації банківської системи України при її вступі до Світової організації торгівлі // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Серія: Економіка. – 2004. – Вип. 69. – С. 23-25.

  14. Васильченко З.М. Капіталізація банків як ключова компонента стратегії зростання // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2004. – Випуск №5/2. – С.76-87.

  15. Васильченко З.М. Структурні диспропорції у розвитку банківської системи України // Фінанси України. – 2005. – № 9. – С.140-150.

  16. Васильченко З.М. Інвестиційна діяльність і капіталізація банків: питання теорії і практики // Економіка і держава. – 2005. - №11. – С.21-25.

  17. Васильченко З.М., Васильченко І.П. Теоретична концепція оцінки економічної безпеки банку // Банківська справа. – 2006 – № 4. – С. 36-46.

  18. Васильченко З.М. Управління проблемними активами банків у міжнародній практиці // Журнал Європейської економіки, том 5, (№4), грудень 2006. - С. 453-464.

  19. Васильченко З.М. Фінансова консолідація як сучасна тенденція розвитку банківського бізнесу // Світ фінансів, №3 (8), 2006. - С.60-70.

  20. Васильченко З.М. Методологічні аспекти дослідження сутності банківських установ як фінансових посередників // Банківська справа. – 2008. – № 4. – С. 11-24.

  21. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело. Учеб.пособ.-М.: Банки и биржи, 2002.

  22. Дэниелс, Джон Д., Радеба, Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции/ Пер. с англ. – М.: Дело, 1998.

  23. Международные финансы. Учеб. пособ./ В.А.Зубенко, О.Б.Осколкова, РАН ИНИОН. - М., 1997.

  24. Міжнародні фінанси: Навч.посіб. для самост. вивч. дисц. / Рязанова Н.С. – К., 2001. – 119 с.

  25. Міжнародні фінанси: в питаннях та відповідях. Навч. посіб. / Ю.Г.Козак, Д.Г.Лук’яненко. Одесса: Астропринт, 2000. – 216 с.

  26. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини. Підр. – К.: Знання, 1999. – 257 с.

  27. Жозет Перар. Управление международными денежными потоками. - М., Финансы и статистика, 1998. – 194 с.

  28. Пеппер Джон. Практическая энциклопедия международного налогового и финансового планирования. – М.: ИНФРА-М, 1999. – 793 с.

  29. Ушаков Д.Л. Оффшорные зоны в практике российских налогоплательщиков. – М.:Юрист, 1999. – 496 с.

  30. Сафонов В.С. Валютный дилинг. Практ. пособ. для начинающих. – М.: Консалтбанкир, 2003. – 316 с.

  31. Шреплер Ханс Альбрехт. Международные экономические организации. Справочное пос. –М.:Междун.отнош., 1999. – 736 с.

  32. В.А.Ющенко, А.С.Савченко. Платіжні системи. – К.:Либідь, 1998. - 363 с.

  33. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками. Навч.посіб. - К.: Знання, 1998. – 275 с.

  34. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання. Навч.посібн. – К.:Знання, 1999. – 294 с.

  35. Красавина Л.Н. Международные валютно- кредитные и финансовые отношения. - М.: Финансы и статистика, 2004. – 379 с.

  36. Носкова И.Я. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения. -М.: Банки и биржи, 2005. - 421 с.

  37. Пискулов Д.Ю. Теория и практика валютного дилинга. -М.: ИНФРА-М, 2006. – 233 с.

  38. Валютный портфель/ Под.ред. Е.Д.Платонова. - МИНТЭК, 2002. – 410 с.

  39. Международные финансовые рынки /П.Н.Тесля, В.П.Бусыгин. -Новосибирск:ЭКОР, 2004. – 307 с.

  40. Де Ковни Шерри, Такки Кристин. Стратегия хеджирования. - М.:ИНФРА-М., 2006. – 268 с.

  41. Ачкасов А.И. Типы валютных операций и другие виды сделок на международных денежных рынках. - М.: Издательство АО “Консалтбанкир”, 2007. – 285 с.

  42. Буренин А.Н. Рынки производных финансовых инструментов. - М.: ИНФРА-М, 2006. – 311 с.

  43. Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в рамках глобалізації. – К.: Видавничий центр “Друк”, 2002. – 320с.

  44. Ленский З.О.Транснациональные финансово-промышленнын группы. М.: Экономика и жизнь, 2008. – 294с.

  45. Портер Майкл Э. Конкуренция. Пер. с англ. Учебн.пособ. – М.: Издательсикй дом “Вильямс”, 2000. - 495 с.

Додаток А

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА


ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ

КОНТРОЛЬН А РОБОТА

на тему:

«Міжнародні фінансові інститути та організації, їх роль у практиці міждержавного кредитування»

з курсу «МІЖНАРОДНІ ФІНАНСИ»

Робота виконана:



студентом (кою) групи

спеціальності “Фінанси”

(прізвище, імя, по-батькові)





Науковий керівник: Васильченко З.М.,

доктор економічних наук, професор

КИЇВ - 2009

Додаток Б
Зразки оформлення бібліографічних описів у списку літератури


  1. Закон України ”Про банки і банківську діяльність” від 7.12.2000, №2121- III.

  2. Закон України "Про Національний банк України” від 7.12.2000, №2121 - ІІІ.

  3. Положення про регулювання Національним банком України ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій. Постанова Правління НБУ №378 від 26.09.2006.

  4. Система оцінки ризиків. Методичні рекомендації щодо організації систем ризик-менеджментів в комерційних банках України. Постанова Правління НБУ №361 від 02.08.2004.

  5. Васильченко З.М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація. – К.: Кондор, 2007. – 528 с.

  6. Васильченко З.М., Васильченко І.П. Фінансова математика: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2007. – 214 с.

  7. Банківські операції. За ред. А.М.Мороза. - К.: КНЕУ, 2008. - 483 с.

  8. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Пікус Р.В. Страхування. – К: Знання, 2008. – 997с.

  9. Лютий І.О., Солодка О.О. Банківський маркетинг: Навч. посіб. – К.: Знання, 2006. – 395 с.

  10. Синки Джозеф Р. Управление финансами в коммерческих банках.- М.: Catallaxy, 2008. – 820с.

  11. Полфреман Д., Форд Ф. Основы банковского дела. - М.: ИНФРА-М, 2005. – 624с.

  12. Васильченко З.М. Економічна безпека банку: теоретична концепція моделювання // Світ фінансів, №4, 2007. – С.48-59.

  13. Васильченко З.М. Методологічні аспекти дослідження сутності банківських установ як фінансових посередників // Банківська справа. – 2008. – № 4. – С. 11-24.



<< предыдущая страница