Жосан О. Е., старший викладач кафедри педагогіки і психології Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіт - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти... 3 609.54kb.
Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти... 1 324.45kb.
Програма гуртка «Кіровоградщина. Історія рідного краю» 1 160.48kb.
Наказ №429 м. Олександрія Про підвищення кваліфікації керівних і... 1 37.14kb.
Підліткова субкультура: неформальні молодіжні об’єднання 9 909.32kb.
Міністерство охорони здоров’я україни центральний методичний кабінет... 2 629.93kb.
Тип модуля: обов’язковий Семестр: ІІ обсяг модуля 1 27.12kb.
Заступник директора з навчально-методичної роботи Черкаського обласного... 1 134.78kb.
Iндивiдуaльнo-псиxoлoгiчнi oсoбливoстi майбутніх психологів як чинник... 1 69.16kb.
Головне управління освіти І науки черкаської обласної державної адміністрації... 2 445.34kb.
Київський національний університет імені тараса шевченка інститут... 2 516.76kb.
Урок 6 Тема: Види сучасних персональних комп’ютерів (стаціонарні... 1 48.26kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Жосан О. Е., старший викладач кафедри педагогіки і психології Кіровоградського обласного - страница №1/1



Жосан О.Е., старший викладач кафедри педагогіки і психології Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

Інноваційність ідей І.Г.Ткаченка

У статті подається опис досвіду впровадження ідей І.Г.Ткаченка в навчально-виховний процес загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 33 Кіровоградської міської ради та аналізуються умови успішного використання творчої спадщини видатного педагога

У контексті модернізаційних змін у національній системі освіти і виховання освітня діяльність і педагогічна спадщина І.Г.Ткаченка, якому цього року виповнилося б 90 років, набуває особливого значення передусім тому, що він, разом із В.О.Сухомлинським, став творцем нової гуманістичної педагогічної системи.

Вперше я дізнався про ідеї І.Г.Ткаченка ще в студентські роки із педагогічної преси, але на необхідність їх використання уже в 90-х роках націлив мене, тоді молодого директора школи, Борис Павлович Хижняк, начальник управління освіти Кіровоградського облвиконкому. На одному з семінарів він детально розповів про творчу спадщину нашого видатного педагога-земляка і порадив уважніше поставитися до можливості її використання. Зокрема було зазначено, що:

- І. Г. Ткаченко зробив значний внесок в теорію і практику поєднання навчання з продуктивною працею;

- у повсякденному житті, будучи вчителем і директором сільської школи, він завжди вважав головним у своїй діяльності гуманне ставлення до дітей і дорослих;

- у його школі панувала висока культура педагогічного управління й самоуправління, плідно функціонували навчальні лабораторії і різнопрофільні майстерні, навчально-дослідні ділянки, теплиці, сад, діяли учнівські виробничі бригади, наукові товариства, різноманітні технічні гуртки;

- педагогічну діяльність учителя він розглядав як специфічний процес, що складається із певних елементів, які характеризують особистість педагога, чітко виявлене професійне спрямування, знання основ наук, знання психології, володіння педагогічну майстерність;


  • управлінські кроки І. Г. Ткаченка були завжди виваженими і вмотивованими та спиралися на досягнення науки;

  • маючи талант творчого вчителя-практика, видатного керівника, він проявив себе також як багатогранний талановитий вчений у галузі педагогіки і психології [16, с. 117-122.].

Скориставшись досвідом роботи Богданівської школи, де функціонувала наукова рада, розроблялися перспективні п’ятирічні плани роботи, ми 1994 року активізували роботу методичної ради школи та з її допомогою розробили перспективний план розвитку загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 33, у якому визначили основні напрямки діяльності школи, серед яких чильне місце зайняли й ідеї І.Г.Ткаченка стосовно необхідності оновлення форм и методів трудової підготовки учнів, піднесення рівня виховної роботи, розвитку громадського самоврядування та створення науково обґрунтованої системи підготовки педагогічних кадрів.

Організована в Богданівській школі навчально-продуктивна діяльність ефективно впливала на морально-ціннісні мотиви і поведінку як учнів, так і вчителів. Співпраця орієнтувала їх на свободу творчості й самопізнання як основу продуктивного навчання, де на першому плані були інтереси особистості, її гармонійний розвиток і самореалізація. І.Г.Ткаченко вважав, що праця лише тоді стає виховною силою, коли збагачує інтелектуальне життя, сповнює багатогранним змістом розумові інтереси, перетворюється в органічну потребу. Виконуючи різні види трудової діяльності, школярі поєднують працю рук і розуму, зусилля м'язів і думки, розвивають винахідливість, кмітливість, творчу ініціативу. Використовуючи численні чинники й приклади з життя школи, з практики, він теоретично обґрунтував зв'язок трудового виховання з моральним, естетичним та фізичним розвитком молоді, показав роль праці у формуванні особистості, у вихованні в учнів любові до людей праці, постійно наголошуючи на тому, що трудова активність школярів відкриває широкі перспективи для подальшого розумового розвитку та трудового становлення молодої особистості. Адже від того, яким буде погляд на працю у тих, хто вступає в життя, якими темпами просуватиметься вперед кожне нове покоління порівняно з попередніми в своєму моральному розвиткові залежить поступовий перехід до нового демократичного суспільства [6].

Спираючись на такі висновки І.Г.Ткаченка та враховуючи контингент учнів і батьків (школа знаходиться на околиці міста) ми вирішили першочергову увагу звернути на організацію трудової підготовки учнів. Саме тому в нашій школі з 1995 року почалося впровадження трудового профільного навчання. Цю роботу очолила заступник директора з навчально-виховної роботи Ольга Вікторівна Бондар. Згідно з результатами діагностики учнів, учителів і батьків, рішенням педагогічної ради було організовано спеціалізовані 10 і 11 класи за профілем «кухарська справа». За сприяння та всілякої підтримки, зокрема й суттєвої методичної допомоги, колишнього завідувача відділу ліцензування управління освіти облвиконкому Сергія Юхимовича Пустовойта нам вдалося отримати ліценцію на провадження освітньої діяльності за напрямком «професійна підготовка за профілем «кухарська справа». Було створено необхідну матеріально-технічну базу, продумано кадрове забезпечення – кілька років поспіль ми співпрацювали з професійно-технічним училищем № 15 (директор – Ірина Миколаївна Матіс). Для жителів нашого мікрорайону така форма організації навчання в школі ІІІ ступеня стала привабливою – адже разом із атестатом про загальну середню освіту випускники школи отримували свідоцтво державного зразка про професійну підготовку за фахом «кухар ІІІ розряду». Це дало змогу кільком десяткам наших випускників у той скрутний час влаштуватися на роботу. Особливо цінним це виявилося для хлопців, які йшли до лав Збройних Сил, маючи певну спеціальність.

У 1996 році школою № 33 за позабюджетні кошти було придбано легковий автомобіль «Москвич-408», а пізніше директорм гімназії імені Т.Шевченка В.В.Громовим нам було передано комплекс наочності з вивчення устрою автомобілів та правил дрожнього руху, що дало змогу розпочати викладання на уроках трудового навчання елементів автосправи.

Слід зазначити, що нам не вдалося б досягти таких результатів в організації трудової підготовки, якби не було побудовано новий корпус школи. Будівництво, яке, враховуючи стан фінансування освіти в той період, тривало багато років, все-таки у 1997 році було завершено і ми отримали чудові приміщення для провадження трудового навчання та організації навчально-виховного процесу взагалі. Багато зусиль до цього доклали Віктор Павлович Дрига (начальник управління освіти Кіровоградського міськвиконкому) та Раїса Олександрівна Пилипенко (заступник начальника). Саме завдяки їхній постійній увазі й піклуванню це будівництво, незважаючи на величезні труднощі, дійшло до успішного кінця.

Значну увагу реконструкції території школи та удосконаленню матеріально-технічної баши школи в кінці 90-х років приділяв начальник управління Анатолій Андрійович Приліпко, що також додало нам можливостей для удосконалення діяльності педагогічного колективу і не лише в системі трудової підготовки учнів. Саме завдяки його підтримки нам удалося успішно підготуватися до прийому дітей 6-річного віку. Міська СЕС у довідці в 2001 році відзначила нашу школу як одну із небагатьох, у яких створені всі належні санітарно-гігієнічні умови для їх життєдіяльності, зокрема дві спальні кімнати, триразове харчування тощо.

Вивчаючи досвід колективу Богданівської школи, ми дізналися, що дитина в системі виховання, впровадженій там, передусім - об'єкт любові та піклування, об'єкт виховання. У цій системі зовнішній педагогічний вплив на дитину організовувався таким чином, щоб пробуджувати внутрішні сили, стимулювати прагнення до саморозвитку, створюючи для цього умови та можливості. Дитина протягом усього процесу становлення як особистості, зокрема навчання в середній школі, виступає як творець. Спочатку - це творець власних уявлень про навколишній світ, чого він досягає самостійним пізнанням оточуючої дійсності в процесі спостережень, власного осмислення сприйнятого й вироблення своєї оцінки баченого та почутого. В процесі навчання дитина - творець, здобувач знань, володар і розпорядник знаннями - виробляє власний світогляд, бачення своєї ролі в суспільстві, формує плани на майбутнє. Цілком закономірно, що весь цей шлях участі дитини у педагогічному процесі викликає потребу в самореалізації та самовихованні [6]. І тут виникає питання про моральні орієнтири.

Проблема морального занепаду значної частини молоді, знецінення чеснот, які споконвіку були у пошані українського народу, не могли не турбувати І.Г.Ткаченка. І ми бачимо, що в своїх останніх виступах і статтях він приділяє цьому значну увагу й говорить про необхідність пошуку нових підходів до трудового, морального і громадського виховання підростаючого покоління, не забуваючи про те, що було напрацьовано В.О.Сухомлинським та іншими видатними представниками української педагогіки [5, с. 48–51].

Деідеологізація усіх сфер суспільного буття та освіти зокрема спричинила певною мірою розгубленість, втрату орієнтирів щодо виховання молоді. Однак духовної порожнечі бути не може – це незаперечний факт соціальної сутності людини. Полишивши процес виховання на самоплин, без чітко визначених духовних орієнтирів, маємо те, що в умах молоді буйним цвітом розквітли далеко не найкращі філософські та релігійні зразки світогляду. Тому з усією гостротою постає проблема вдосконалення навчально-виховного процесу, пошуку нових засобів впливу на формування особистості учня. Розуміючи все це, І.Г.Ткаченко приходить до висновку про необхідність широкого використання в школі національних цінностей. «Етнопедагогіка, – наголошує він, – вічне джерело народної моралі і мудрих повчань [1, с. 115]».

Відмова держави від монополії на суспільну мораль, втрата бодай штучних, але усталених моральних орієнтирів виховання спричинили розгубленість вчителів, і процес виховання став некерованим, виник ідеологічний вакуум. Тому у покоління, яке формувалося як особистість за часів реформування і склалося спотворене уявлення про значущість моральних цінностей. Окреслена ситуація значною мірою є наслідком невизначеності ціннісних орієнтирів формування особистості учня, занепадом шкільного виховання. Тому видаються актуальними рекомендації І.Г.Ткаченка педагогам шукати відповіді на питання, які ставить час, у народознавстві [14].

Система використання національних, зокрема й релігійних, цінностей в освіті й вихованні спроможна стати основою формування моральних цінностей молоді та консолідуючим націю чинником на сучасному етапі соціального та політичного розшарування суспільства. О.В.Сухомлинська пише: «У ситуації гострого дефіциту ціннісних установок і орієнтацій християнські моральні цінності, які є основою гуманістичних цінностей, відіграють дедалі вагомішу роль у сучасному вихованні дітей і молоді. Отже, виникає гостра потреба в залученні християнських цінностей до процесу виховання дітей, визначенні основних засад, цілей, напрямів, змісту, форм і методів формування духовності на їх основі, які разом з іншими складовими сприятимуть розвитку й формуванню духовної високоморальної особистості, майбутнього громадянина України [12, с. 13–14]».

У школі № 33 питанням визначення нових шляхів морального виховання учнів увага стала приділятися ще з середини 90-х років. У вересні 1996 року за ініціативою адміністрації було розпочато викладання етики у 5–9 класах за різними програмами.

Першою навчальною програмою, яка успішно пройшла апробацію в нашій школі (1996/1997 навчальний рік) та мала позитивні відгуки від учителів, учнів і батьків, була програма предмету “Християнська етика”, розроблена науковцями, методистами та педагогічними працівниками Тернопільської, Львівської та Івано-Франківської областей. На жаль, управління освіти і науки Кіровоградської облдержадміністрації 1997 року, незважаючи на позитивні результати апробації, не надало права викладання в школі цього предмету. Колектив школи знайшов можливість іншими шляхами використовувати християнські моральні й духовні цінності в навчально-виховному процесі, зокрема при проведенні позакласних та позашкільних заходів [3, с. 37–39]. У цьому нам величезну допомогу надавали Кіровоградське товариство «Православна просвіта» на чолі з відомим підприємцем і меценатом Евгеном Степановичем Бахмачем та заснований ним часопис для педагогів, учнів, студентів і батьків «Благовіст».

Крім того, було впроваджено викладання курсу «Етика та естетика» за експериментальною авторською програмою, з якою нас ознайомила й надала методичну допомогу щодо оволодіння вчителями необхідним інструментарієм Людмила Григорівна Семизенко, завідувач навчально-виховного кабінету виховної роботи обласного інституту удосконалення вчителів.

Велику роль у становленні системи морального виховання в школі № 33, зокрема у впровадженні викладання етики з першого класу, відіграла заступник директора з навчально-виховної роботи Ганна Петрівна Стецюк. Значне місце в цій системі надавалося «батьківській педагогіці». Спираючись на ідеї В.О.Сухомлинського та І.Г.Ткаченка, використовуючи методичні рекомендації обласного центру практичної психології та соціальної роботи (В.Ф.Чебоненко), практичний психолог Наталя Яківна Бафталовська, використовуючи новітні досягнення психології та педагогіки, розробила низку заходів щодо активізації ролі батьків у навчально-виховному процесі, серед яких були обов’язкові лекції для батьків, індивідуальні бесіди з батьками із сімей «групи ризику», виступи на засіданнях ради школи та батьківського комітету. Спочатку не всі батьки сприйняли все це з розумінням, оскільки звикли ходити на батьківські збори лише аби дізнатися про оцінки учнів та обговорити суму, яку потрібно здати до фонду батьківського комітету. Але згодом, прослухавши кілька лекцій, вони зрозуміли, що подібного про психічний, фізичний, статевий розвиток своїх дітей та профілактику девіантної поведінки вони ніде не почують – по радіо й телебаченню про таке, як правило, не говорять. Навіть зараз, за кілька років потому, деякі батьки, зустрічаючи мене на вулиці, згадують зокрема й про ті лекції, які, хоча й забирали в них багато часу, але не пройшли для них і для їхніх дітей безрезультатно.

У вересні 2004 року за підтримки начальника управління освіти міської ради Лариси Давидівни Костенко та директора обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського Людмили Вікторівни Корецької школа № 33 залучилася до експерименту Всеукраїнського рівня “Формування духовності особистості на засадах національних цінностей” [7, с. 9.], в рамках якого проводилась апробація нової програми “Етика: духовні засади” (авторський колектив на чолі з Хайруліною В.М., членом-кореспондентом АПН України, кандидатом педагогічних наук, директором Українського колежу ім. В.Сухомлинського (СШ № 272) м. Києва; науковий консультант – Сухомлинська О.В., доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України) [15].

Адміністрація і методична рада школи, за погодженням із завідувачем кафедри педагогіки і психології обласного інституту Надією Андріївною Калініченко, запланували необхідні контрольні та методичні заходи щодо правильного й якісного проведення досліджень та узагальнення їх результатів, а також забезпечення апробації навчальної літератури взагалі.

Вчителі, задіяні в апробації, М.П.Гончарова, Г.П.Стецюк, В.О.Ішова, Т.І.Шерета, О.М.Федоренко та інші неодноразово брали участь у роботі всеукраїнських науково-практичних семінарів з проблем викладання предметів морально-духовного спрямування, напрацьовували власні підходи до реалізації завдань апробації, проводили відкриті уроки. Все це сприяло піднесенню рівня проведення апробації програми та поліпшенню якості її експертної оцінки, хоча на цьому шляху зустрічались і значні труднощі, пов’язані, головним чином, із відсутністю підручника та науково-методичних рекомендацій Міністерства освіти і науки України щодо проведення апробації програм. Методичній службі школи спільно з методичними службами міста і області та кафедрою педагогіки і психології КОІППО імені Василя Сухомлинського доводилось самостійно розробляти відповідні матеріали.

В узагальнених результатах апробації зазначається, що специфіка експериментального курсу “Етика: духовні засади” полягає у світоглядно-формуючій функції, інтегративності з іншими предметами та особливій дотичності до духовно-душевної сфери дитини. Така акцентуація у навчально-виховному процесі школи на предметі етико-моральної спрямованості в умовах кризовості українського суспільства і сім’ї, суттєвого зменшення часу на позаурочну та виховну роботу набуває виняткової ваги [2; с. 10]. Програма “Етика: духовні засади” – це спроба в рамках шкільного курсу пробудити інтерес учнів до питань, пов’язаних із етикою і мораллю, показати нагальну необхідність та важливість розвитку духовно-душевної сфери людини, допомогти дітям у визначенні власної життєвої позиції, спираючись на вітчизняні духовні традиції. Ця програма сподобалася вчителям, учням і батькам і до цього часу в певних формах використовується в початкових класах школи.

Удосконаленню виховної роботи з молодшими школярами сприяла також участь школи у міжнародному проекті «Крок за кроком» (координатор – заступник директора КОІППО імені Василя Сухомлинського А.А.Кендюхова).

Поліпшенню результативності роботи з морального та громадянського виховання учнів сприяло створення в середині 90-х років шкільного екологічного клубу «Юкка», який згодом став відомим далеко за межами області. Символічною є назва клубу. Юкка – це квітка, що росте головним чином у Центральній Україні. Засновник і беззмінний керівник клубу – вчитель біології, вчитель-методист Дар’я Гнатівна Таран.

У роботі клубу брала участь більшість учнів школи № 33, кожна дитина могла самореалізуватися, вибравши справу до душі. Клуб мав 10 секцій: "Аквасвіт", "Кімнатні птахи", "Екологічна стежина", "Біощит", "Пошукова діяльність", "Блактитний і зелений патруль", "Екологічна варта", "Лекторська група", "Банк "Природа очима дітей", "Орнітолог". Кожна із секцій має керівника і консультантів із складу учнів.

Екологічну стежину "Річка" було закладено в 2000 році згідно з положенням, що друкувалось в журналі "Паросток", вона має довжину 2,4 км. На стежині діти вивчали характерні для даної місцевості об'єкти: різні групи рослинності (лука, гай, чагарники, ліс), водойми, форми рельєфу. Стежка пролягала вздовж річки Сугоклея та її притоки Масляниківки. Мета створення стежини: проводячи заняття просто неба, навчити школярів охороняти, збагачувати природу. У 2003 році закладено екологічну стежину "Степ", що простяглася на 3 км через природні угіддя та агроценоз до села Черняхівка. Тут діти вивчали рослинний та тваринний світ степу.

Працюючи на екостежках, діти зустрічалися зі злодіяннями людей: вирубування дерев; засмічення, створення стихійних звалищ, забруднення ґрунтів, бездумне використання отруйних хімікатів; захаращення території пластиковими пляшками та поліетиленовими пакетами; забруднення атмосфери. Зважаючи на це, діти проводили операції: "Листя"; "Лелека"; "Амброзія"; "Соловейко"; "Біощит"; "Посмітюха"; "Малий металевий брухт", "Первоцвіт". До цієї роботи прилучалися групи школярів із секцій "Блакитний і зелений патруль", "Екологічна варта". Діти проводили бесіди з мешканцями міських мікрорайонів Арнаутово, Масляниківка, Никонорівка про бережне ставлення до природи, розвішували листівки, писали звернення, в яких розповідали про явища, що спричиняють екологічну кризу. Людям похилого віку учні допомагали компостувати листя замість спалювання, боротися з амброзією - злісним карантинним бур'яном.

Велика група учнів активно співпрацювала з Українським товариством охорони птахів, за завданнями якого учні вивчали, обліковували птахів, дані надсилали до Києва, поширювали серед населення знання про видовий склад та заходи з охорони птахів Кіровоградщини.

Члени секції "Пошукова діяльність" намагалися розв'язувати проблемні питання дослідницькими методами. Так, група екологів - учнів 10 і 11 класів найшли походження назви річки Масляниківка. Вони звертались до старожилів, матеріалів краєзнавчого музею, працівників обласного екологічного управління, і, нарешті, дізналися, що назву річці дала Масляниківська балка. Це була доволі повноводна річка, а нині – струмок. Зникають, через неправильне господарювання місцевих мешканців, джерела, які її живлять, і страшно подумати, що врешті може залишитися тільки назва річки. А вона могла б забезпечити прісною водою не один мікрорайон міста (це колись планувалося, є свердловини).

Активісти секції "Біощит" дізналися, що сади Кіровоградщини заражені шкідником – каліфорнійською щитивкою, але обробляти сади отрутохімікатами не бажано – небезпечно для людини і для природи, оскільки разом із шкідниками (хоча вони є необхідною ланкою у природному ланцюгу) гинуть корисні комахи, зокрема, різні види сонечок, їздець та інші членистоногі. Втрачаючи їх, природа втрачає саморегуляцію. Юкківці провели ряд досліджень і прийшли до висновку: якщо розводити сонечко на городах, у садах, то можна захистити рослини від тлі та щитівки, маючи біологічно чисті овочі, фрукти та чисте довкілля. Як розводити сонечко в садах, городах? Юні екологи знайшли відповідь. Там, де ростуть нектароносні рослини - кріп, кмин, гречка, гірчиця біла, фацелія, цибуля батун, розмножуються корисні комахи. Отже, висіваючи та підсіваючи протягом літа ці рослини, можна приваблювати корисних комах. Про своє відкриття учні розповідали на форумі, по радіо, на телебаченні, розвішували листівки-оголошення. У результаті в садах багатьох мешканців мікрорайону між деревами з'явилися ці рослини. "Щитом" саду є також птахи. Взимку учні розвішували годівнички, особливо в засніжені періоди, а навесні та влітку птахи відплачували сторицею, поїдаючи різних комах та їхніх личинок.

Серед членів екологічного клубу були й активні пропагандисти боротьби за чистоту довкілля. Старшокласники організували лекторську групу, розповідали учням молодших класів про стан навколишнього середовища, вплив людини на довкілля, ознайомлювали їх із розмаїттям рослинного і тваринного світу, проводили екскурсії на екологічній стежині. У "Банку "Природа очима дітей" зберігався творчий матеріал юкківців – листи до мешканців мікрорайону, власні вірші, твори, статті, оповідання, гербарії, аплікації, малюнки, ребуси, кросворди, фотографії, реферати, аудіо- та відеозаписи.

Керівниками й активістами секцій були учні старших класів. Вони з великою зацікавленістю й задоволенням здійснювали керівництво клубом, згуртовуючи навколо себе і навколо ідеї збереження охорони природи інших школярів [13, с. 10].

В умовах загострення проблем взаємодії людства й природи перед сучасною педагогічною наукою та практикою постає низка невідкладних завдань, пов'язаних з необхідністю виховувати молоде покоління не у згубній традиції якомога більше брати від природи, а у шанобливому ставленні до неї, що споконвіку притаманне українському народові. Роль таких форм позакласної і виховної роботи, як екологічний клуб, екологічний гурток, екологічна стежка, у процесі виконання цих завдань є, на мою думку, дуже важливою і такою, що заслуговує на вивчення й творче викристання в роботі педагогів.

Відомо, що І.Г.Ткаченко, як директор школи, багато уваги приділяв вихованню організаторських здібностей у своїх учнів. Робив він це надзвичайно тактовно, так уміло спрямовуючи їхню діяльність, що учням здавалося: те чи інше рішення вони знайшли самостійно. Цей досвід у поєднанні з ідеями В.О.Сухомлинського,О.А. Захаренка, С.Г.Максютіна, Г.М.Перебийноса було творчо використано і в нашій школі. Організований заступником директора з виховної роботи Марією Петрівною Димарецькою шкільний парламент став дієвим інструментом у створенні розгалуженої системи учнівського громадського самоврядування, де підлітки, юнаки й дівчата отримували знання та набували вмінь цивілізованого й активного життя в умовах громадянського суспільства. Після засідань міського парламенту до школи неодноразово надходили схвальні відгуки від його керівництва про ступінь підготовленості та рівень вихованості представників нашої школи. Крім того, адміністрацією школи приділялося багато уваги поєднанню зусиль шкільного парламенту, органів громадського самоврядування (рада школи, батьківський комітет) з метою поліпшення результативності правової освіти, морального й громадянського виховання та профілактичної роботи з учнями. Цієї мети значною мірою було досягнуто. Якщо 1994 року на обліку в службі у справах неповнолітніх Ленінського райвиконкому м. Кіровограда перебувало 8 учнів школи, то 2000 року наших учнів там не було зовсім.

Справді новаторським є внесок І.Г. Ткаченка в розробку актуальних проблем управління школою. Мету управлінської діяльності він вбачав у цілеспрямованому вихованні учителя-дослідника [6]. Це було надзвичайно значущим та актуальним і для нашої школи. Заступник директора з навчально-виховної роботи Людмила Петрівна Баранцева, плануючи роботу з підвищення кваліфікації педагогічних працівників, враховувала ідеї І.Г.Ткаченка про те, що для підготовки педагога потрібно сформувати в нього систему знань та якостей особистості, потрібних для виконання різноманітних функцій професійної педагогічної діяльності; інтегративним показником досягнення таких якостей є особистісна самореалізація вчителя, саме вона забезпечує інтенсивне соціально-професійне функціонування педагогічного процесу.

З особливою увагою адміністрація нашої школи ставилася до досвідчених педагогів, залучаючи їх до науково-педагогічних досліджень, сприяла тому, щоб школа для них була творчою лабораторією. Саме тоді в школі виникли лабораторія відеотехнологій, наробками якої і зараз користуються вчителі, та лабораторія форм і методів викладання етики, яка в 2005 році, після впровадження викладання етики в усіх загальноосвітніх навчальних закладах України, стала базою для створення міського методичного об’єднання вчителів етики.

Школа № 33 стає також лабораторією з методики викладання географії та краєзнавства. 2001 року, за ініціативою завідувача навчально-методичного кабінету географії обласного інституту післядипломної педагогічної освіти С.О.Трічевої, на базі школи були проведені авторські курси Лідії Данилівни Дяченко, автора підручника та робочого зошита «Рідний край. Кіровоградщина».

Атмосфера творчості в школі вплинула також і на молодих учителів, більшість із яких долучилися до системної науково-методичної роботи. Зокрема, І.А.Лихошерстова і зараз бере активну участь у роботі методичного об’єднання, І.М.Петренко й Ж.В.Федірко готуються до захисту кандидатських дисертацій, а Н.М.Котляренко стала переможицею обласного етапу всеукраїнського конкурсу «Вчитель року-2009».

Не всі наші плани в силу різних причин (і об’єктивних – головним чином, фінансових; і суб’єктивних, пов’язаних із помилками адміністрації, педагогів і батьків), були реалізовані. Так, на жаль, не вдалося, маючи певну матеріально-технічну базу, впровадити вивчення учнями школи курсу автосправи, хоча вони цього й чекали; не змогли ми також створити дієву систему роботи з обдарованими учнями, обладнати спортивний зал сучасним інвентарем та домогтися відкриття на базі школи позашкільного закладу, який був дуже потрібний для нашого мікрорайону. І все-таки перемог у колективу було непорівняно більше, ніж невдач.

У чому ж секрет успіху реалізації ідей І.Г.Ткаченка у Кіровоградській школі № 33? На мою думку, відповідь слід шукати, по-перше, у способах їх реалізації. Будь-яку ідею видатного педагога ми намагалися використовувати у своїй роботі творчо, спираючись на поради В.О.Сухомлинського про умови впровадження передового педагогічного досвіду, що порівнювався ним з кущем троянди, який неможна викопати в одному ґрунті та просто пересадити в інший. Значну допомогу у процесі роботи ми отримували від міського методичного кабінету (А.І.Федорова, М.В.Пахолівецька). По-друге, і це також важливо, ми всіляко намагалися використовувати ідеї І.Г.Ткаченка у комплексній взаємодіїї не лише з ідеями В.О.Сухомлинського, але й з поглядами Г.Г.Ващенка, О.О.Хмури,О.А.Захаренка та інших видатних педагогів. Саме такий підхід дав можливість не лише суттєво піднести рівень навчально-виховного процесу, але й значно поліпшити імідж школи в мікрорайоні та в місті. Це підтверджується такими статистичними даними: якщо 1993 року в школі № 33 навчалося 346 учнів [9, с. 16–40], то 2003 року їх було вже 504 [11]. Для порівняння – в загальноосвітніх школах нашої та інших областей в той період спостерігалося зниження кількості учнів в середньому на 20% [4; 8; 10] (рис. 1). Це чи не єдиний факт в історії освіти України, коли протягом 90-х років кількість учнів у звичайній загальноосвітній школі не лише не знизилася, але й зросла на 32% (рис. 2).



1993 2003

Рис. 1. Динаміка кількості учнів у загальноосвітніх навчальних закладах України у 1993–2003 роках (усереднені показники)


1993 2003

Рис. 2. Динаміка кількості учнів у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 33 Кіровоградської міської ради у 1993–2003 роках
На завершення вважаю за необхідне підкреслити, що в сучасних умовах розвитку нашої держави надзвичайно актуальними є погляди І. Г. Ткаченка на проблеми і перспективи української школи, стратегічне завдання якої він вбачав у вихованні високоосвіченого, всебічно розвинутого громадянина і молодого господаря нашої держави, спроможного у своїй практичній діяльності використовувати новітні досягнення науки і техніки, ефективно працювати в умовах науково-технічного прогресу [6].

Отже, я переконаний, що І. Г. Ткаченко, безперечно, заслуговує на звання відомого українського вченого-педагога другої половини XX століття. Його ідеї були й залишаються цікавими та інноваційними. Значну частку їх втілено в життя. Мені приємно, що і колектив школи № 33 м. Кіровограда, де я працював директором одинадцять років, також вніс свою лепту в цю роботу. Зараз педагоги школи разом із новою адміністрацією шукають нові підходи до удосконалення навчально-виховного процесу. Бажаючи їм успіху, хочу порадити ще раз зазірнути у творчу спадщину видатних вітчизняних педагогів, яка є сьогодні надійним дороговказом педагогічної науки незалежної України. Вони знайдуть там чимало корисного для розроблення й реалізації концептуально-теоретичних і практичних проблем розвитку школи та підвищення рівня професійної компетентності.


Література


  1. Ангелуца Н. Вирішення проблем підготовки молоді до життя у творчій діяльності В.О.Сухомлинського / Н.Ангелуца, І.Ткаченко // Педагогічна спадщина В.О.Сухомлинського і розбудова національної освіти : [матер. міжнар. науково-практ. конф.], ч. 2. – Кіровоград : КДПІ, 1993. – С. 114–120.

  2. Жосан О. «Етика: духовні засади»: про апробацію програми в школі / О. Жосан // Благовіст. – 2006. – № 4. – С. 8–10.

  3. Жосан О.Е. Моральне виховання на християнських засадах і сучасна школа / О.Е. Жосан // Християнська мораль і виховна робота в школі : [зб. статей]. – Кіровоград : Земська школа, 1998. – С. 33–39.

  4. Загальні відомості про загальну середню освіту в Україні [Електронний ресурс [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/.

  5. Іванко А.Б. В.О.Сухомлинський, І.Г.Ткаченко: діалог самодостатніх педагогічних систем / А.Б.Іванко. – Кіровоград : Центр.-Укр.вид-во, 2002. – 60 с.

  6. Мадзігон В. Життя і діяльність І. Г. Ткаченка – блискучий приклад служіння українському народові / Василь Мадзігон, Григорій Шевченко. – Трудова підготовка в закладах освіти. – 2004. – № 3.

  7. Павловська А. На порозі експерименту / Антоніна Павловська // Благовіст, 2004. – № 2 – С. 9.

  8. Підвищення якості та доступності освіти [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.education.gov.ua/pls/edu/docs/common/secondaryeduc_ukr.html/.

  9. Про переведення учнів до наступного класу : рішення педагогічної ради загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів № 33 м. Кіровограда від 19.05.1993 р., протокол № 4 // Книга протоколів засідань педагогічної ради. – 1993. – С. 16–40.

  10. Розвиток освіти в Україні : інформаційна довідка Міністерства освіти і науки України, 2005 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.osvitaukrainy.carshe.com/members/u2006minos.htm].

  11. Статистичний звіт загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 33 Кіровоградської міської ради (ф. ЗНЗ-1) за 2003 рік // архів загальноосв. шк. І-ІІІ ст. № 33 – зб. стат. звітів за 1996–2006 рр.

  12. Сухомлинська О. Концептуальні засади формування духовності особистості на основі християнських моральних цінностей / Ольга Сухомлинська // Шлях освіти. – 2002. – № 4. – С. 13–18.

  13. Таран Д. «Юкка» йде в наступ / Дар’я Таран // Благовіст. – 2005. – № 3. – С. 10–11.

  14. Ткаченко І. В.О.Сухомлинський і етнопедагогіка народознавства / Іван Ткаченко // Серп і молот. – 15.06.1993.

  15. Хайруліна В.М. Етика: духовні засади, 1-11 класи : навчальна програма курсу / В.М. Хайруліна, Л.С. Євсюкова, Л.О. Крисальна. – К. : ТДК, 2004. – 38 с.

  16. Хижняк Б.П. Система трудового виховання в педагогічній спадщині І.Г.Ткаченка / Б.П. Хижняк // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 117–122.


М.П.Димарецька, О.Е.Жосан, Л.П.Баранцева, О.В.Бондар у новій актовій залі під час відзначення 90-річчя школи № 33. Вересень 2000 р.




На екологічній стежці











На обкладинках часопису «Благовіст» - учні Г.П.Стецюк та Д.Г.Таран.