Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї - страница №1/1

«Шлюбний договір»

Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки. Шлюбний договір – не є витвором сучасності. Його корені, як правового інституту знаходяться ще у прадавніх часах - першими почали регулювати майнові питання у шлюбі древні греки та римляни. В Україні ще з давніх часів домовленість батьків була тією основою, на яку опиралися всі договірно-зобов'язальні відносини. Під час укладення шлюбного договору вже остаточно встановлювався посаг нареченої та віно, що вносив наречений. Посаг переходив у володіння родини, але віно залишалося власністю нареченої, що робило її матеріально незалежною, а також забезпечувало у випадку смерті чоловіка. З поширенням російського законодавства в Україні дружина втратила право вільно розпоряджатися своїм майном. Шлюбний договір спочатку укладався в усній формі, але починаючи з ХVII століття - в письмовій формі. Теорія і практика в сфері сім'ї, які опиралися на комуністичну ідеологію, були направлені на викорінювання з сімейного життя будь-яких елементів матеріального розрахунку і тому від шлюбного договору відмовилися зовсім.

В нашій країні інститут шлюбного контракту з’явився в 1992 році з внесенням доповнень до Кодексу про шлюб та сім’ю статтею 271. Постанова Кабінету міністрів України «Про порядок укладення шлюбного контракту», яка регулювала основні питання, пов'язані зі складанням даного документу була затверджена 16 червня 1993 р. Сьогодні поняття, зміст, правила укладання шлюбного договору визначені главою 10 Сімейного кодексу України, який набув чинності 1 січня 2004 року.

Сімейним кодексом передбачено, що шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки, а також майнові права та майнові обов’язки подружжя як батьків. Новацією сімейного кодексу України є положення про те, що шлюбний договір може бути укладено не тільки до одруження, як встановлювалось Кодексом про шлюб та сім’ю, а й під час шлюбу. На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.
Згідно з частиною третьою статті 93 Сімейного кодексу шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Отже, подружжя не зможе, як раніше, передбачаючи якісь обов’язки особистого характеру по відношенню один до одного, а також особисті немайнові відносини між ними та дітьми. Це відповідь на питання, чи можна у шлюбному договорі, як наприклад у таких договорах по законодавству інших країн, передбачити, наприклад, порядок інтимних стосунків. Важливою умовою шлюбного договору є те, що його положення не можуть зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Найважливішою особливістю шлюбного договору є те, що ним майнові права й обов’язки подружжя може бути визначено інакше, ніж це передбачено загальними правилами сімейного законодавства. Зокрема, може бути встановлено, що певне майно, яке належало одному з подружжя до шлюбу або буде одержано під час шлюбу в дар стане їхньою спільною сумісною власністю; може бути визначено на розсуд подружжя розмір часток у праві власності на майно, що буде нажито під час шлюбу; може бути передбачено умови поділу спільного майна в разі розірвання шлюбу, а також порядок погашення боргів кожного з подружжя за рахунок спільного чи роздільного майна. Шлюбний договір може містити також умову про непоширення на майно, набуте ними за час шлюбу, положень про спільну сумісну власність і умову вважати це майно спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

У шлюбному договорі може бути змінене правило статті 62 Сімейного кодексу України, яке передбачає, що якщо майно, яке належить одному з подружжя, за час шлюбу істотно збільшиться у своїй вартості внаслідок спільних трудових або грошових затрат чи затрат другого з подружжя, у разі виникнення спору воно може бути визнане за рішенням суду об’єктом права спільної сумісної власності. Може бути також закріплено положення про те, що це майно не змінюватиме свого правового режиму, тобто належатиме тому з подружжя, хто був його первісним власником, або подружжю на праві спільної часткової власності у нерівних частках.

У шлюбному договорі сторони можуть передбачити використання належного їм обом або одному з них майна для забезпечення потреб їхніх дітей, а також інших осіб. Наприклад, можна включити до договору положення про те, що подружжя зобов’язується утримувати непрацездатних батьків, когось з них, або дітей народжених не в спільному шлюбі, надавати цим особам грошову допомогу або/та надати їм можливість проживати разом з подружжям, виділивши окрему кімнату в будинку чи квартирі тощо.

За договором одним з обов’язків, наприклад, дружини може бути ощадливе ставлення до сімейного бюджету, здійснення обліку проведених витрат на певну суму та інформування чоловіка про ці витрати, однак на практиці шлюбний договір в першу чергу застосовується не для регулювання спільного проживання і користування майном, а на випадок розірвання шлюбних відносин. Тому у шлюбному договорі можна визначити можливий порядок поділу майна, у тому числі і після розірвання шлюбу.

Укладаючи шлюбний договір, сторони можуть включити до нього: положення про порядок користування житлом, яке належить одному з подружжя на праві приватної власності; про звільнення після розлучення житлового приміщення тим з подружжя, хто вселився у нього у зв’язку з реєстрацією шлюбу; про проживання в житловому приміщенні родичів когось з подружжя тощо.

У шлюбному договорі особи на власний розсуд можуть визначити право на утримання незалежно від непрацездатності та потреби у матеріальній допомозі, умови, розмір та строки, у які будуть здійснюватись такі виплати. При цьому у разі невиконання одним із подружжя свого обов’язку за договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса, тобто, не буде необхідності звертатися до суду. Шлюбним договором може бути встановлена й можливість припинення права на утримання одного з подружжя у зв’язку з одержанням ним майнової або грошової компенсації.

Таким чином, подружжя або особи, що бажають взяти шлюб, можуть включити до шлюбного договору будь-які умови щодо правового режиму майна, якщо вони не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 94 Сімейного кодексу України передбачається, що шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. Перед укладанням цього договору нотаріус до якого звернулась пара, зобов’язаний роз’яснити сторонам основні положення шлюбного договору, права та обов’язки сторін. Посвідчити шлюбний договір вправі як державний так і приватний нотаріус.

Якщо шлюбний договір укладено до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення. У шлюбному договорі може бути встановлено загальний строк його дії, а також строки тривалості окремих прав та обов'язків.
Щодо віку, з якого особи мають право самостійно укладати шлюбний договір, то він збігається зі шлюбним віком, що встановлений відповідно до Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо підвищення шлюбного віку», який набрав чинності 08.04.2012 для чоловіків і жінок - 18 років. У разі укладення шлюбного договору особами, які вже перебувають у шлюбі, вік не має значення, оскільки відповідно до частини другої статті 34 Цивільного кодексу України у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу.

Шлюбний договір може бути змінено подружжям. Договір про зміну шлюбного договору також нотаріально посвідчується. Разом з тим, на вимогу одного з подружжя шлюбний договір за рішенням суду може бути змінений, якщо цього вимагають його інтереси, інтереси дітей, а також непрацездатних повнолітніх дочки, сина, що мають істотне значення. Також , відповідно до статті 102 Сімейного кодексу на вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду з підстав, що мають істотне значення, зокрема в разі неможливості його виконання. На вимогу будь-кого з подружжя, або іншої особи, права та інтереси якої цим договором порушені, шлюбний договір може бути визнаний недійсним за рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Подружжя має право відмовитися від шлюбного договору. У такому разі права та обов’язки, встановлені шлюбним договором, припиняються в день подання до нотаріуса заяви про відмову від нього. Одностороння відмова від шлюбного договору не допускається.

Шлюбний договір допомагає уникненню багатьох конфліктів, що виникають при розлученні. Причини небажання укладати шлюбний договір, як правило, психологічні, і часто пов'язані з незнанням або неправильним розумінням сутності шлюбного договору та його ролі в житті подружжя. Спробуємо спростувати деякі стереотипи, сформовані у свідомості молодих людей :



Стереотип 1 . Підписання шлюбного договору - прояв недовіри один до одного.

Спростування: шлюбний договір - це, навпаки, прояв довіри один до одного, підтвердження відповідальності за свої обіцянки, які тепер набувають юридичної сили, прояв любові і довірчих відносин не тільки на словах, а й на папері. Наприклад, обов'язок чоловіка виділяти дружині певну суму коштів на домашні витрати; обов'язок дружини економно витрачати сімейний бюджет; визначити, що придбане подружжям майно належить йому на праві приватної або спільної часткової власності, а не спільної сумісної. Чим більше обіцянок один перед одним буде закріплено на папері, тим менше суперечок щодо їх переліку та змісту, і тим більше довіри до них.



Стереотип 2. Шлюбний договір - посягання на особисте життя.

Спростування: згідно з ч. 3 ст. 93 СК шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між подружжям та дітьми. Договором можуть бути визначені тільки майнові права і майнові обов'язки подружжя.



Стереотип 3. Шлюбний договір обмежує права жінок.

Спростування: згідно з ч. 4 ст. 93 СК шлюбний договір не може ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. А тому положення договору, що істотно обмежують права одного з подружжя, можуть бути визнані недійсними. У той же час, закріплені в шлюбному договорі обов'язки чоловіка можуть стати додатковим захистом для жінки.



Стереотип 4. Шлюбний договір - складно і дорого

Спростування: згідно ст. 92 СК для того, щоб мати право укласти шлюбний договір достатньо подати заяву про реєстрацію шлюбу або перебувати у вже зареєстрованому шлюбі. Сам же договір згідно ст. 94 СК має бути викладеним у письмовій формі та нотаріально посвідченим. Жодної оцінки майна подружжя або реєстрації шлюбного договору не потрібно.



Хоча великого поширення в Україні такі договори ще не набули, але, як свідчить статистика, хоча і повільно, але спостерігається з року в рік невелике зростання укладення шлюбних договорів. Так, у 2004 році (з набранням чинності Сімейним кодексом) в країні було укладено 476 шлюбних договорів, у 2005 році – 687, у 2006 році – 917, у 2007 році – 1263, у 2008 році – 1029, у 2009 році – 942, у 2010 році – 1037.
Начальник Залізничного відділу ДРАЦС РС

Львівського міського управління юстиції Когутич І.Б.


izumzum.ru