І. М. Желсзняк. К.,1998. 227 с. [Інститут української мови нану] - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане... 1 139.38kb.
Керівнику знз вчителю української мови 1 101.76kb.
Щодо виконання Закону України „Про мови", Програми розвитку і функціонування... 1 43.17kb.
Тема №1: вступ. Періодизація історії української літературної мови 1 217.98kb.
Методичні рекомендації «Впровадження елементів ситуативного навчання... 1 173.51kb.
Анотований перелік тем, рекомендованих для обговорення на засіданнях... 1 89.55kb.
Програма з української мови для 5-9 класів загальноосвітньої спеціальної... 9 1208.91kb.
Та методики її навчання в педагогічному університеті є перевірка... 1 157.5kb.
Соцька Тетяна Іванівна 38 8 26 січня 2013 року відбувся ІV (загальнонаціональний) 1 20.92kb.
Хомін Наталія Михайлівна вчитель української мови та літератури зош... 1 176.16kb.
Заход и щодо поліпшення вивчення української мови у загальноосвітніх... 1 70.08kb.
Голова обласної ради Петро колодій 1 15.88kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

І. М. Желсзняк. К.,1998. 227 с. [Інститут української мови нану] - страница №1/1


Огляд ономастичних праць, одержаних редакцією

(4-6)

4. Ономастика України та етногенез східних слов'ян/Відп. ред. І.М.Желсзняк.-К.,1998.-227 с. [Інститут української мови НАНУ].

Колективна монографія шістьох авторів «ставить за мету довести важливе значення ономастики для вивчення східнослов'янського глотто- й етногенезу ) (с.4), шукаючи «чисту» східнослов'янську онімну лексику. Практично вся книга складається з різнопланових етимологічних розвідок високої вартості. Пошуки власне східнослов'янських топонімів дали загалом непевні результати. Ці пошуки найпомітніші й найрезультативніші у першому розділі «Роль і місце ономастичних досліджень у студіях з східнослов'янського етногенезу» (І.М.Желєзняк). Особливий інтерес тут становить розгляд східнослов'янських словотвірних типів у гідронімії України порівняно з Балканами. Розділ «Із Птолемеєвого етнотопонімікону Східної Європи» (геэр. Славії)»

(О.С.Стрижак) становить змістовне доповнення до відомої монографії автора, містить дуже цікаві інтерпретації ряду етнонімів (сармати, серби та ін.) і топонімів та... деякі елементи наукової фантастики, спрямованої на пошуки кельтизмів. До них зокрема зараховані етноніми венеди й фінни (обидва з сенсом «білий»). Розділ «Формування топонімічної системи в межах одного річкового басейну» (І.М.Желєзняк) аналізує гідронімію басейну Леглича, правої притоки Дніпра, обґрунтовує тезу про те, що «системність гідронімів виявляється в основному в їх словотворі», показує вагомість аналогії, формулює серію переконливих етимологій.

Останній збірний розділ «Відбиття в гідронімії східнослов'янських мовних рис» об'єднує шість розвідок: 1) «Відновлення окремих мовних рис східних слов'ян за даними гідронімії» (О.П.Карпенко) - тут дається ґрунтовний аналіз ряду гідронімів басейну Ужа; 2) «До етимологічної інтерпретації деяких гідронімів басейну Дніпра» (Р.М.Козлова) - п'ять гідронімів: Верпа, Кокань, Овда, Толба, Товмень; слов'янська генеза їх доводиться дуже надійно, сумніви оглядача викликає тільки етимологія Овди; 3) «Гелонімний ландшафт західноукраїнського Полісся» (В.П.Шульгач) - теж серія добре узасаднених етимологій, фактично короткий етимологічний словник важчих для аналізу гелонімів регіону; 4) «Реалізація праслов'янської географічної термінології в гідронімії басейну Дніпра» (Т.М.Богоєдова) - на фунті етимологічного аналізу гідронімів реконструюються 7 географічних термінів, що з високою долею вірогідності існували у праслов'янські часи; 5) «Поліські гідроніми на -іпа» (О.П.Карпенко) - йдеться про 2 гідроніми, Горинь та Норинь, що інтерпретуються як слов'янські; із численних варіантів найдавнішими визначаються форми на -ина; 6) «Нерегулярна варіативність гідронімів» (І.М.Желєзняк) - розглядаються варіанти назви річки Мазник (басейн Дніпра); і в цій розвідці, як і в усіх без винятку інших, що склали монографію, є свіжі думки й цікаві етимологічні побудови.

Як додатки до монографії подаються «Словник гідронімів України» (О.П.Карпенко), який містить назви переважно з Житомирської обл., що не потрапили до СГУ, та «Словник географічних термінів Західного Полісся» (В.П.Шульгач). У монографії є «Покажчик слів та основ», який значно полегшує роботу з нею та якого так бракує багатьом вітчизняним працям.

5. Слов'янська ономастика: Збірник наукових праць на честь 70-річчя доктора філологічних наук, професора П.П.Чучки.-Ужгород:Ред.-вид. відділ комітету інформації, 1998.-236с.

Збірник складається з 2 частин. У першій, після коротких ювілейних «Сторінок життєпису вченого», подається бібліографія П.П.Чучки -від першої публікації у 1955 р. до статті, виданої у 1998 р. Усього в списку публікацій 163 позиції, до яких долучається окремим списком ще 146 газетних статей на філологічні теми. Вказані окремо опублі­ковані П.П.Чучкою його переклади зі слов'янської, чеської та угорської мов та внутрішні рецензії. В окремих списках названі редаговані ювіляром праці, виконані під його керівництвом дисертації (їх 10), опонування дисертації.

Друга частина - «Наукові праці з ономастики». Тут уміщені 26 статей учених з Ужгорода, Києва, Тернополя, Братислави, Загреба, Мінська, Одеси, Дніпропетровська, Львова. Як те й прийнято у таких збірниках, праці розташовані за алфавітом авторів. Тематично ж вони групуються навколо проблем: 1) антропоніміки -11 статей, присвячу­ючись прізвищам (Г.Є.Бучко, Г.В.Мельник, С.С.Панцьо), іменам (М.Майтан, А.У.Усцінович), структурі антропонімів (Н.І.Касинець, також стаття про генезу суфікса -енко М.Л.Худаша й І.Д.Фаріон), від-атропонімним похідним (О.Р.Тимко) та загальним питанням семан­тичної вмотивованості антропонімів (І.М.Желєзняк, на прикладі антро-поніма Китай), антропонімічної класифікащї (В.Бланар), відображення в антропонімії язичницького світосприйняття (С.М.Медвідь); 2) топоніміки - 6 статей з аналізом гідронімів (О.П.Карпенко, Ю.О.Кар­пенко), ойконімів (стаття Д.Г.Бучка й П.Д.Бучка, також стаття В.В.Лободи), мікротопонімів (Н.І.Лісняк), відтопонімних похідних (В.О.Горпинич); 3) літературної та фольклорної ономастики (О.Ю.Кар­пенко, Д.В.Кобаль, М.М.Мігалега, М.І.Пілаш); 4) передачі іншомовних власних назв по-українськи (А.Г.Гудманян) та українських по-чеськи (О.Л.Паламарчук); 5) ролі та місця власних назв у словниках - йдеться про словник Ласлова Чопея (Я.В.Галас) та української мови XVI -першої половини XVII ст. (О.Я.Добровольська). Окреме місце займає стаття В.В.Німчука «Походження Добрилового євангелія», неономас-тична за назвою, але з розгорнутими пошуками носія імені Добрило.

Загалом збірник є цінним здобутком вітчизняної ономастики. Шкода, що в ньому немає «Покажчика слів та основ».

6. Громко Т.В., Лучик В.В., Поляруш Т.І. Словник народних географічних термінів Кіровоградщини/Відп. ред. В.В.Лучик.-К.-Кіровоград,1999.-222с.

Після «Передмови», де йдеться про зміст, склад та структуру словника, йде власне словник, що нараховує понад 1700 словникових статей, які описують за писемними та усними джерелами як загальновживані, так і локальні терміни - усе, що зафіксовано авторами на Кіровоградщині. Помітна частина описаних слів уводиться до наукового обігу уперше. Географічна термінологія українських теренів, наукове вивчення якої заклали Т.О.Марусенко та Й.О.Дзендзелівський і яка має вже й обсяжні лексикографічні описи (праці С.О.Черепанової, О.К.Данилюк та ін.) завдяки змістовному кіровоградському словнику стала приступнішою для дальших ономастичних студій. Зроблено ще один крок до створення в майбутньому загальноукраїнського словника географічних термінів, дуже потрібного для розв'язання багатьох теоретичних і практичних потреб.


Юрій Карпенко


izumzum.ru