Хто допоміг Януковичу стати президентом України? - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Президентові України В. Ф. Януковичу вельмишановний Вікторе Федоровичу! 1 47.1kb.
Грант на навчання за програмою «підприємництво» Ми запрошуємо стати... 1 29.58kb.
Завдання з астрономії для районної олімпіади 1 27.02kb.
Державна служба україни: підсумки роботи та завдання на майбутнє 1 52.48kb.
Як не стати жертвою злочину 1 12.57kb.
Про внесення змін до конституції україни 1 278.21kb.
Хто має право отримати ці види допомоги 1 20.99kb.
Ніч перед Миколаєм Дитяча вистава Діти виконують українську народну... 1 98.13kb.
Kyiv Educationusa advising Center Консультативний центр мережі 1 25.78kb.
Відносини України з єс головним чином ґрунтуються на Угоді про партнерство... 1 59.99kb.
Ерделі Чи Манайло, чи Бокшай 1 124.24kb.
Тактика допиту Поняття, предмет, класифікація психологічної основи... 1 210.69kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

Хто допоміг Януковичу стати президентом України? - страница №1/1



Укhttp://politican.com.ua/8/0/1/25994.htm

17-01-2011



АНАТОМІЯ ЗРАДИ

(Хто допоміг Януковичу стати президентом України?)

На початку президентської каденції Віктора Ющенка я був захоплений ним. Я пишався його виступами в американському конгресі, де його слухали обидві палати, що було великою честю для українського президента - так американці вшановують лише небагатьох глав іноземних держав. Я молився за його здоров'я, коли він був отруєний і боровся за своє життя. Я радів, коли він заявив в Европі, що справа вбивства Гонгадзе є справою його честі і буде розслідувана найближчими місяцями. Але минули роки, і нічого не було зроблено у тій справі. Не було розслідувано не тільки справу Гонгадзе, а й навіть справу його власного отруєння. Ющенко так і не зумів зрушити її з місця, хоч одного разу у приступі відвертості сказав, що знає прізвище нардепа, який перевозив отруту для нього через кордон. Невдовзі після того Ющенко замовк, бо його налякали. Він виявився нерішучим боягузом, і відомий дисидент, колишній закордонний представник Української Гельсінкської Спілки Леонід Плющ повернув йому з Франції орден „За мужність" І ступеня, заявивши при цьому: „ Я не можу шанувати людину, яка пропустила до фактичної влади в Україні сили реакції, 5-у колону імперії і мафію. Людину непослідовну й безсилу..."

Ющенко виголошував довгі промови, а потім нічого не робив, коли треба було рішуче діяти. А коли щось і робив, то це були дії, які інакше як кричущою некомпетентністю назвати важко. Спостерігаючи ці дії або їхній брак, я помалу дійшов до переконання, що Ющенко є некомпетентним президентом. Здається, український народ дійшов до такого самого висновку, про що свідчить Ющенків 5-відсотковий рейтинг. Колись американський президент Авраам Лінкольн сказав: „Можна дурити деяких людей увесь час або усіх людей деякий час. Але не можна дурити усіх людей увесь час". Це пояснення 5-відсоткового рейтингу Ющенка.

Попри свій низький передвиборчий рейтинг, президент Ющенко, заохочуваний своїми прихильниками, вирішив балотуватися на виборах 2010 року з надією на другу каденцію. Але, як і передбачали політичні експерти, він з гуркотом провалився, навіть не дійшовши до другого туру зі своїми 5,5% голосів.

Не вийшовши у другий тур, Ющенко почав поводитись, як дитина, що не отримала обіцяного подарунка. Він звернувся до електорату із закликом взагалі не голосувати у другому турі. Та ж вибори є основним чинником демократії й обов'язком усіх громадян! Глави національно-свідомих українських церков - православний патріарх Філарет і греко-католицький кардинал Любомир Гузар - закликали своїх вірних голосувати за майбутнє України. Проживаючи роками в п'ятьох західних демократичних державах, я ніде не бачив такої чудасії. Щоб глава держави закликав громадян не голосувати. Навпаки, завжди є нарікання з їхнього боку на низьку активність виборців.

Що ж сталося після цього заклику? Як зауважив колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк, такий заклик був на користь Януковичу, чиї прихильники не мали причин слухати поради Ющенка, а навпаки - масово голосували за свого кандидата - Януковича. Як з'ясувалося пізніше, у списках осіб, що голосували за Януковича, були навіть мерці, особи, що мешкали на неіснуючих вулицях, та мешканці неіснуючих будинків. Тільки в Криму суд підтвердив, що 8% голосів було сфальсифіковано на користь Януковича. А число хворих, яким треба було нести урну додому, стало подвійним у другому турі виборів у порівнянні з туром першим.

Ющенко також сказав у ті доленосні для України дні, що немає різниці між Тимошенко і Януковичем. Немає різниці? У своїй ненависті до Тимошенко він забув, що виголошував на Майдані у 2004 році, коли Янукович брав участь у фальсифікації президентських виборів і вимагав у президента Кучми послати проти чоловіків та жінок, які мирно протестували проти фальсифікації тодішніх президентських виборів, озброєне військо. „Бандитів за грати!" - закликав тоді Ющенко, і не було сумніву, про кого йде мова. Як відомо, Янукович у молоді роки двічі сидів за гратами: один раз за грабіж і побиття, другий - за сексуальне насильство. Його товариші по камері називали його „хамом", тому що він був „стукачом", тобто доносив на них тюремному начальству.

Янукович по сьогодні не визнає легітимності Майдану, того надзвичайного, гідного подиву волевиявлення громадян, яких ніхто не змушував протестувати, - подію, якою захоплювався увесь вільний світ. За словами дружини Януковича, тепер вже „першої леді", це була „американська афера", де людей годували американськими помаранчами, нашпигованими наркотиками.

Ще перед інавгурацією Янукович показав, яким президентом України він буде. Його перше звернення до народу було проголошене не українською, а російською мовою. Свої перші телевізійні інтерв'ю новообраний глава Української держави дав не українським, а російським телеканалам. Там він акцентував увагу на проблемних питаннях, що роз'єднують українське суспільство, таких як статус української мови, продовження терміну перебування на території України Чорноморського флоту Росії, утворення газотранспортного консорціуму на основі вітчизняної газотранспортної системи, яка щороку приносить Україні мільярди доларів прибутку. А вже цілковито безпрецедентним кроком Януковича стало запрошення до Києва Московського патріарха Кирила, щоб той зранку в день інавгурації відслужив урочистий молебень у Києво-Печерській Лаврі з нагоди вступу Януковича на посаду Президента України. Одним із перших наслідків виборів нового Президента було скасування розділу „Голодомор" на електронному сайті президента України.

Повертаючись до поведінки Ющенка, не можна не звернути уваги й на те, що на вимогу Партії регіонів Верховна Рада за два дні до другого туру виборів Президента України, за підтримки народного депутата Петра Ющенка (брата президента), якого на швидку руку покликали до парламенту, коли забракло одного голосу, ухвалила зміни до Закону про вибори Президента України, що були на користь Партії регіонів. Тобто, змінили правила гри під час гри. Президент Ющенко одразу підписав цей Закон, попри заклики демократично-національних сил не робити цього. Західні спостерігачі в Україні висловили думку, що такий закон може стосуватися майбутніх виборів, але не тих, що мають відбутися за два дні, і 25 лютого 2010 Европейський парламент ухвалив відповідну резолюцію щодо ситуації в Україні. Рухівці звинуватили Ющенка у державній зраді.

Як виявилось, Ющенкове розуміння демократії було зовсім інакшим. Віктор Мусіяка, народний депутат двох скликань і один із авторів чинного Основного Закону держави, сказав, що Віктор Ющенко „від самого початку вільно ставився до дотримання Конституції. Якщо він вважає, що в даній ситуації йому вигідно, він може слідувати Конституції, а там, де не вигідно - він може взагалі ігнорувати її. І наслідком цього є те, що він створив реальні підвалини для розвалу всієї правової системи і, звичайно, системи основ влади. Верховна Рада у своїй діяльності набула такого характеру, який віддзеркалює і ставлення Віктора Андрійовича до Конституції ".

Повертаючись до результатів виборів, в яких Янукович набрав на 3% голосів більше за Юлію Тимошенко, пригадаймо, що за Ющенка голосували приблизно 5,5% виборців. Майже всі мої приятелі в Україні, Ющенкові прихильники, говорили раніше, що якщо він і не вийде у другий тур, то вони, звісно, голосуватимуть за Юлію Тимошенко. Але коли їхній лідер закликав взагалі не голосувати, бо, мовляв, немає різниці між Юлією Тимошенко і Віктором Януковичем, то цілком можливо, що чимало з них так і зробили, іншими словами, ті 5,5% прихильників Ющенка не голосували за Тимошенко, і це дало малий відсоток перемоги Януковича (навіть не враховуючи фальсифікацій). Такий висновок є зовсім можливим. Уявімо. Що сталося б, якби Ющенко закликав своїх 5,5% прихильників голосувати за Юлію - справжню героїню Майдану. Вона отримала б тоді приблизно 51% голосів проти Януковичевих 49%. Отож, немає сумніву, що у своїй ненависті до Юлії Тимошенко Віктор Ющенко допоміг Януковичу стати четвертим президентом України й кинути Україну у страхітливий вир, в якому владу міцно захопила антиукраїнська орда.

Мені шкода тих патріотів, що в 2004-му мерзли на Майдані і завзято вигукували: „Ющенко! Ющенко!" і „Юля! Юля!" з надією на краще майбутнє України. Мені соромно, що в 2010 році президентом став антигерой Майдану, колишній двічі покараний фелон, який хотів фальсифікувати президентські вибори в 2004 році і вдатися до збройної сили проти мирно протестуючих людей. Тоді поздоровлення, обійми та поцілунки Путіна не допомогли Януковичу стати президентом України. Цим разом маніпуляції Ющенка - допомогли.

Ще одне запитання: який вплив на перемогу Януковича мали тих 4,36% виборців, які голосували „проти всіх"? На цю тему Сергій Грабовський у статті на сайті Радіо Свобода 10 лютого 2010 р. під назвою „Противсіхство: принципова позиція чи хворе самолюбство?" пише: „Звичайно, об'єктивні підстави голосувати саме так українські виборці мали. В країні за останні 15 років ствердився кланово-олігархічний капіталізм, що є найменш ефективним з усіх видів ринкової економіки. Сподівання на трансформацію цього капіталізму у щось більш цивілізоване та европейське, які стали однією з мотивацій виходу сотень тисяч людей на майдані 2004 року, поступово зійшли нанівець... Але чи прихильники „противсіхства" готові були взяти на себе всю повноту відповідальності за comeback тих політичних сил і діячів, котрі 2004 року унеможливили чесне проведення виборів та виступали за силове вирішення проблеми Майдану?" І далі: „Мені особисто не вдалося знайти жодного тексту із формулюванням такого типу: „Закликаючи українських громадян голосувати рпоти всіх, ми готові взяти на себе всю відповідальність за наслідки такого вибору".



Колишній посол України у США та Канаді Юрій Щербак вважає, що ненависть Ющенка до Тимошенко - це заздрість однокласника-селюка з комплексом меншовартості до блискучої міської дівчини-відмінниці. Я погоджуюся з такою характеристикою. На думку Щербака, „поразка Ющенка - це поразка українського села у змаганнях з українським (хоч і зросійщеним) містом, що його уособлює Юлія Тимошенко. А виграш Януковича - це виграш безнаціонального люмпенського індустріального передмістя 1950-х років з його совковими „понятіямі". Одночасно це програш сучасної України ХХІ століття - міської та сільської. Впала Українська держава Л.Кравчука, Л.Кучми і В.Ющенка. Виник російський протекторат В. Януковича".

Своєю заздрістю та ненавистю до Ю.Тимошенко Віктор Андрійович Ющенко зрадив Майдан і зрадив Україну. Проте, на мою думку, ненависть до Тимошенко не є достатнім поясненням зради Ющенка. Тут набагато більшу роль відіграв його страх перед компроматом. „Влада корумпує", - написав колись лорд Актон, англійський історик і політичний діяч ХІХ сторіччя, і влада скорумпувала Віктора Ющенка. Спричинився до цього український бізнесмен Дмитро Фірташ. Він був першим, хто отримав авдієнцію у Ющенка завдяки тому, що окремим літаком привіз матір дружини Ющенка з її дому у теплій оселі на Флориді на інавгурацію президента, витративши на це 270 тисяч доларів. Ця витрата незабаром дала Фірташу карколомні дивіденди - в Україні з благословення президента (інакше цього не могло статись) з'явилась Фірташева компанія „Росукренерго", яка отримала монопольну ліцензію купувати газ в Росії та Середній Азії і продавати його в Україні та через українські труби - в Европі. З цього бізнесу Фірташ мав величезні прибутки, а Українська держава - нічого. Хто ще з того бізнесу мав користь? Це хотів перевірити тодішній голова СБУ О.Турчинов. Але як тільки він почав перевіряти, пролунав дзвінок особисто від президента Ющенка: „Не чіпай моїх хлопців!" Хто ці Ющенкові хлопці - не знаю, але знаю, що його брат Петро Ющенко „звідкись" раптом отримав 50 мільйонів доларів і заснував собі компанію „Петрогаз". Чи мав щось через „своїх хлопців" і сам Віктор Андрійович? Не знаю. Але видно, що так, бо про це знають Янукович і Ахметов, і вони використали цю інформацію у відповідний момент. Цей момент настав у 2007 році, коли Ющенко мусив вирішити, кого призначити прем'єр-міністром - Тимошенко чи Януковича. Ющенко зібрав тоді „круглий стіл" собі на пораду і довго крутив ним, так нічого й не вирішивши. Але час, відведений на роздуми, сплив. Пізно ввечері, перед 12-ю годиною, до нього прийшли Ахметов і Янукович і показали йому зверстаний випуск однієї київської газетки, яка мала вийти в світ наступного ранку. Там на першій шпальті було надруковано вбивчий компромат на Ющенка. Гості заявили ультиматум: або ти призначаєш Януковича, або завтра рано з'явиться ця газета. І Ющенко вже вкотре злякався: наступного дня Віктора Януковича було призначено прем'єр-міністром України. Джерело цієї інформації: авторитетна й впливова польська «Gazeta Wyborcza», яка не дозволяє собі «жовтої» інформації. Ранком та київська газета побачила світ без компромату на Ющенка, а Тимошенко дала коментар, що "президент не був вільним у своєму рішенні". Це все, що вона на ту тему сказала, хоч знала набагато більше.

Отак через „добродійство" Фірташа Ющенко став корумпованим президентом, і страх перед розвінчуванням висить над ним, як дамоклів меч, і досі. З огляду на це, стає краще зрозумілою його поведінка під час останніх президентських виборів. Янукович вимагав такої поведінки, і Ющенко закликав голосувати „проти всіх", незважаючи на те, що на кону стояло майбутнє України, й усвідомлюючи, хто саме дірветься до влади після того, як він залишить президентський кабінет і поїде доглядати у Нові Безрадичі своїх улюблених бджіл.


Автор - Роман Трач - професор психології у St.John Fisher College ( місто Рочестер, штат Нью-Йорк), іноземний член академії педагогічних наук України, професор психології Національного університету „Києво-Могилянська академія".
Nоva газета , Нью-Йорк

anti-crime.org/articles.php?ni=26649