Епідеміологія - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Епідеміологія - страница №1/1

Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання, яке викликається паличкою Леффлера та характеризується утворенням нальотів у місці збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.
Збудник – нерухомі паличкоподібні коринебактерії дифтерії - утворюють сильний екзотоксин, що уражає серцевий м'яз, нирки, наднирники, нервові ганглії. 



Набряк шиї, спричинений дифтерією.

Зліва-мигдалини здорової дитини; справа-хворого дифтерією: на мигдалинах сірувато-білі нальоти з гладкою поверхнею і чітко окресленими краями.

Епідеміологія


Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом; джерела інфекції – хворі та бактеріоносії. В окремих випадках хвороба передається через різні предмети, іграшки та навіть при участі третіх осіб. Захворюваність збільшується у холодну та вологу пору року. Хвороба може вражати людей будь-якого віку, але частіше хворіють діти. Частина тих, хто переніс дифтерію, стають носіями.

Симптоми


Інкубаційний період у середньому 3-5 днів.

Розрізняють дифтерію зіва (найпоширеніша форма), дифтерію гортані (круп), дифтерію носа та дифтерію очей. Крім того, дуже рідко зустрічається дифтерія рани, шкіри, статевих органів.



Поширена форма дифтерії зіва перебігає з вираженою загальною інтоксикацією, підвищенням температури до 39 °C. Через 24-36 годин можна відмітити гіперемію зіва, білувато-сірі нальоти; ці фібринозні плівки доволі щільні, їх нелегко зняти ватним тампоном або шпателем; після зняття оголюється поверхня, яка дещо кровить.

Важким перебігом відрізняється токсична форма дифтерії зіва. Оглядаючи хворого, можна відмітити солодкуватий запах з рота, значний набряк шийної клітковини, тахікардію. При несвоєчасному або недостатньо енергійному лікуванні у хворих дифтерією зіва з 12-15 дня хвороби, а іноді дещо раніше розвивається міокардит, що проявляється тахікардією, у частині випадків аритмією, розширенням серця, приглушенням його тонів.

У дітей грудного віку може іноді спостерігатися дифтерія носа, що перебігає у плівчастій формі (утрудненість носового дихання, пізніше – гнійні з кров’ю виділення з носу) або катаральній формі (розпушення слизової оболонки, плівчасті нальоти на слизовій носових раковин та перегородки, іноді ерозії).

Самостійно або у поєднанні з дифтерією зіва у окремих випадках, головним чином у маленьких дітей, може розвитися дифтерія гортані (справжній дифтерійний круп). При цьому плівчасті фібринозні накладення поширюються на слизову гортані, викликаючи сухий кашель, осиплість голосу, далі ослаблення його до шепотіння. Подальше прогресування крупу може призвести кисневої недостатності, загрожуючи життю хворого.

У випадку дифтерії ока відмічаються острівні плівчасті нальоти на кон’юнктиві повік, її гіперемія та набряклість.

Іноді дифтерія ускладнюється паралічем м’язів гортані та глотки. Між 15-м та 22-м днем хвороби, особливо при токсичній формі дифтерії, може розвинутися параліч м’якого піднебіння (хворий не може ковтати, м’яке піднебіння відвисає, голос стає гнусавим).


Лікування


Хворих на дифтерію госпіталізують при будь-якій клінічній формі. Призначають постільний режим, напіврідку висококалорійну їжу, багату вітамінами, часте дрібне годування. Хворий дифтерією зіва повинен полоскати рот 1% теплим розчином борної кислоти; маленьким дітям проводять спринцювання рота тим же розчином.