6 червня 2012 року м. Київ - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Постанова №789-цд-1-е про накладення санкції за правопорушення на... 1 43.73kb.
Постанова №806-цд-1-е про накладення санкції за правопорушення на... 1 39.54kb.
Наказ №94 Про проведення випускних вечорів 12 травня 2012 року у... 1 28.96kb.
Постанова іменем україни 11 червня 2012 року м. Київ Верховний Суд... 1 83.22kb.
Програма: 28. 05. 2012 року (понеділок) 1 23.24kb.
Завдання щодо розроблення галузевих програм реалізації державної... 1 143.14kb.
Розпорядження голови Райдержадміністрації 20 червня 2012 року №275... 1 64.73kb.
Розпорядження голови районної державної адміністрації від 2012 року... 1 242.72kb.
Розпорядження 20 травня 2013 року м. Прилуки №125 1 106.95kb.
Рішення 7 червня 2013 року 1 20.62kb.
Рішення №6-37/2012 27 червня 2012 року с. Коровія «Про стан роботи... 1 21.29kb.
Кафедра військової підготовки 1 168.46kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

6 червня 2012 року м. Київ - страница №1/1

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М УКРАЇНИ



6 червня 2012 року




м. Київ


Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:
головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Григор’євої Л.І., Лященко Н.П., Патрюка М.В.,

Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Романюка Я.М.,

Жайворонок Т.Є., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про розірвання договорів купівлі-продажу, припинення зобов’язань за договорами та повернення майна, визначення порядку виконання рішення суду й за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3, про зміну умов договору купівлі-продажу,

в с т а н о в и л а :
У лютому 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договорів купівлі-продажу, припинення зобов’язань за договорами та повернення майна.

Зазначав, що 20 грудня 2006 року між ним і ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу частини будинку та частини земельної ділянки, за якими він передав у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 прийняв 1/2 частину жилого будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0705 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і зобов’язався сплатити за вказане майно 17 095 грн. та 389 235 грн. відповідно.

Згідно з п. 6 договору купівлі-продажу частини будинку та п. 4 договору купівлі-продажу частини земельної ділянки під час укладення цих договорів покупець сплатив частину зазначених грошових сум, а решту зобов’язався сплатити до 1 квітня 2007 року.

Посилаючись на те, що відповідач не виконав зобов’язання щодо сплати решти грошової суми за вказане майно за договорами купівлі-продажу від 20 грудня 2006 року, у подальшому доповнивши й уточнивши позовні вимоги, просив розірвати ці договори купівлі-продажу, повернути йому передане за договорами купівлі-продажу майно та визначити порядок виконання судового рішення.

У грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про зміну умов договору купівлі-продажу.

Зазначав, що 20 грудня 2006 року між ним та ОСОБА_1 було укладено договори купівлі-продажу частини будинку й частини земельної ділянки, за якими ОСОБА_1 передав йому у власність, а він прийняв 1/2 частину жилого будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0705 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і зобов’язався сплатити за вказане майно 17 095 грн. та 389 235 грн. відповідно.

За умовами вказаних договорів купівлі-продажу він сплатив частину зазначених грошових сум, а решту зобов’язався сплатити до 1 квітня 2007 року.

Посилаючись на те, що ним було виявлено, що фактична житлова площа придбаної ним частини будинку є меншою ніж зазначена в договорі купівлі-продажу, крім того, продавець не попередив його про права ОСОБА_3 на спірний жилий будинок, просив зменшити ціну проданого йому майна на 80 315 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: розірвано договори купівлі-продажу від 20 грудня 2006 року; зобов’язання сторін за цими договорами припинено; повернуто ОСОБА_1 1/2 частину жилого будинку та 1/2 частину земельної ділянки, які є предметом цих договорів купівлі-продажу; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 8 листопада 2011 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу від 20 грудня 2006 року та повернення майна й ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні зазначених позовних вимог; у іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження з підстав, передбачених п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України.
У заяві про перегляд Верховним Судом України судового рішення ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. ст. 651, 692, 695 ЦК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав ухвали Верховного Суду України від 29 липня 2008 року, від 8 грудня 2008 року, від 5 серпня 2009 року, від 30 жовтня 2009 року та від 29 квітня 2010 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 січня 2011 року та від 11 серпня 2011 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовані зазначені правові норми.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 квітня 2012 року допущено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про розірвання договорів купівлі-продажу, припинення зобов’язань і повернення майна та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа – ОСОБА_3, про зміну умов договору купівлі-продажу до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Судами встановлено, що 20 грудня 2006 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договори купівлі-продажу частини будинку та частини земельної ділянки, за якими ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2, а ОСОБА_2 прийняв 1/2 частину жилого будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0705 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, і зобов’язався сплатити за вказане майно 17 095 грн. та 389 235 грн. відповідно.

Згідно з п. 6 договору купівлі-продажу частини будинку та п. 4 договору купівлі-продажу частини земельної ділянки під час укладення цих договорів покупець сплатив частину зазначених грошових сум, а решту зобов’язався сплатити до 1 квітня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у частині розірвання договорів купівлі-продажу та повернення майна, суд першої інстанції виходив із того, що укладені між сторонами договори купівлі-продажу є договорами про продаж товару в кредит, тому до спірних правовідносин застосовуються правила ст. ст. 651, 653, 695 ЦК України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу та повернення майна й ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що сторонами договорів купівлі-продажу були фізичні особи, що виключає можливість укладення ними договору про продаж товару в кредит, тому суд першої інстанції безпідставно застосував до вказаних правовідносин норми ст. 695 ЦК України.

У інших справах, що виникли з подібних правовідносин, - розірвання договору купівлі-продажу, укладеного з розстроченням платежу, суди касаційної інстанції у своїх ухвалах від 29 липня 2008 року, від 8 грудня 2008 року, від 5 серпня 2009 року, від 30 жовтня 2009 року та від 29 квітня 2010 року, від 24 січня 2011 року та від 11 серпня 2011 року дійшли висновку про те, що у разі несплати покупцем у строк, установлений договором, повної ціни переданого товару, договір купівлі-продажу підлягає розірванню на підставі ст. ст. 651, 692, 695 ЦК України.

Таким чином існує неоднакове застосування норм матеріального права: ст. ст. 651, 692, 695 ЦК України стосовно регулювання правовідносин сторін щодо розірвання договору купівлі-продажу, укладеного з розстроченням платежу.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 651, 692, 695 ЦК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну.
Ціна товару – це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.
Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За п. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов’язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов’язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.
Згідно з чч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
За загальними положеннями ЦПК України обов’язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
У справі, яка переглядається, апеляційний суд, з висновком якого погодився й суд касаційної інстанції, установивши, що договори купівлі-продажу були укладені з розстроченням платежу та що покупець не виконав своїх обов’язків з оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, за вимогами про розірвання договору купівлі-продажу не застосував норми чч. 1, 2 ст. 651 ЦК України та помилково вважав, що договір купівлі-продажу товару в кредит не може бути укладений між фізичними особами.
Отже судами касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, і відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦК України є підставою для скасування ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року.

Згідно з ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву у разі наявності однієї з підстав, передбачених ст. 355 цього Кодексу.
Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :
Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор’єва
В.І. Гуменюк
Т.Є. Жайворонок
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін


ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

За загальним правилом (ч. 1 ст. 692 ЦК України) оплата товару за договором купівлі-продажу здійснюється після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець повинен виконати свій обов’язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов’язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України), або розірвання договору з підстав, передбачених ст. 651 ЦК України.


izumzum.ru