1. Поняття судової системи України. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Реферат на тему: Створення та етапи розвитку грошової системи України 1 62.83kb.
Закон україни №2289-vі "Про здійснення державних закупівель" 3 1028.52kb.
Міністерство внутрішніх справ україни 1 386.18kb.
Поняття файлової системи 1 66.2kb.
Характерні риси розвитку господарства пе­редових країн світу у 20-30-ті... 1 320.88kb.
Засади судочинства та судова система 1 244.94kb.
Закон україни вiд 09. 01. 2007 n 537-v ( Відомості Верховної Ради... 2 437kb.
Закон україни про всеукраїнський та місцеві референдуми Глава I загальні... 1 420.33kb.
Наказ №53 Про організацію особистого прийому громадян у територіальних... 1 63.97kb.
1. Обов’язки з організації та здійснення заходів із запобігання проявам... 1 134kb.
Харківська правозахисна группа Громадський контроль і права людини... 1 234.74kb.
Зміст семінару, лабораторного, практичного заняття і методичне забезпечення 1 126.56kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

1. Поняття судової системи України. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні - страница №1/1

ТЕМА 3. ОСНОВИ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ В Україні

1. Поняття судової системи України. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні.

2. Конституційний Суд України

2.1. Завдання, склад та повноваження Конституційного Суду України

2.2. Форми звернення до Конституційного Суду та їх суб’єкти

2.3. Порядок здійснення провадження в Конституційному Суді

2.4. Рішення та висновки Конституційного Суду

3. Суди загальної юрисдикції в Україні.

3.1 Система судів загальної юрисдикції. Ланка судової системи, судова інстанція.

3.2. Місцеві суди

3.3. Апеляційні суди

3.4. Вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України

4. Вища рада юстиції
Ключові слова:

суд, правосуддя, судочинство, судова система України, конституційні принципи правосуддя, Конституційний Суд України, суди загальної юрисдикції, ланка судової системи, судова інстанція, загальні суди, спеціалізовані суди, місцеві суди, апеляційні суди, вищі спеціалізовані суди, Верховний суд України, Вища рада юстиції.
Рекомендована література

1. Конституція України. – К., 2009. – 48с.

2. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996р. № 422/96-ВР/ Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №49. – Ст. .272. – (Бібліотека офіційних видань).

3. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998р. № 22/98-ВР /Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 28. – Ст. 146. – (Бібліотека офіційних видань)

4. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 7 липня 2010р. № 2453-VІ //Голос України. – 2010. – 3 серпня. – №142.

5. Бараннік Р.В. Судові, правоохоронні та правозахисні органи України. Навчальний посібник. – К.: Дакор, КНТ, 2008. – С.25-114.

6. Гель А.П. Судові та правоохоронні органи України: Навч. посіб. /А.П. Гель, Г.С. Семаков, С.П. Кондракова. – Київ.: МАУП, 2004. – С.12-64.

7. Коментар до Закону ”Про судоустрій України” /За заг. ред. В.Т. Маляренка. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 464с.

8. Організація судової влади в Україні: Перший аналіз нормат. змісту Закону України /А.О. Селиванов, Є.В. Фесенко, Н.С. Рудюк та ін.; За наук. ред. А.О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. –112с.

9. Основи правознавства України: Навчальний посібник. Видання восьме, стереотипне /Ківалов С.В., Музиченко П.П., Крестовська Н.М., Крижанівський А.Ф.. – Х.: ”Одісей”, 2008. – С.213-232.

10. Тимченко С.М. Судові та правоохоронні органи України. Навчальний посібник. – К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004. – С.13-107.
1. Поняття судової системи України. Загальні засади здійснення правосуддя в Україні

Статтею 6 Конституції України проголошується, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на три окремих самостійних та незалежних гілки – законодавчу, виконавчу та судову, які реалізовують свої повноваження у межах, що визначаються відповідно до вимог Конституції та законодавства України.

Носіями судової влади виступають спеціальні державні органи – суди, юрисдикція (повноваження) яких відповідно до ст. 124 Конституції України, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Основним способом реалізації судової влади судами є здійснення ними правосуддя, тобто розв’язання по суті соціальних конфліктів (спорів), які виникають між сторонами у будь-якій сфері нашого життя. Сторонами у такому соціальному конфлікті можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, а також сама держава. Поряд з поняттям ”правосуддя”, в юриспруденції застосовують і поняття ”судочинство”, яке вважають практично тотожним першому, проте поняття ”судочинство” за своїм змістом є більш широким, оскільки крім здійснення безпосередньо правосуддя (вирішення спору або справи по суті) включає в себе й іншу процесуальну діяльність суду, спрямовану на забезпечення правосуддя.

В залежності від того, в якій саме сфері суспільного життя виникає конфлікт (спір) між сторонами, він розглядається та розв’язується судом за певними правилами (процедурою), які закріплюються у відповідних процесуальних законах. Так кримінальні справи розглядаються судом в порядку кримінального судочинства, процедура якого закріплена у Кримінально-процесуальному кодексі України, цивільні – у порядку цивільного судочинства, за правилами, встановленими у Цивільному процесуальному кодексі України, адміністративні та господарські – відповідно у порядку адміністративного та господарського судочинства. Всього законодавством України передбачено п’ять форм судочинства – цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне та конституційне.



Завдання суду як особливого державного органу закріплене у ст. 2 Закону України ” Про судоустрій та статус суддів”, відповідно до вимог якої суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Судова система України – це сукупність усіх судів які існують і функціонують на теренах нашої держави. Судову систему України відповідно до ст. 124 Конституції утворюють Конституційний Суд України та суди загальної юрисдикції. Нормою цієї ж статті передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами, а також їх делегування не допускається.

Правовою основою функціонування судової системи України є Конституція, а також Закони України: ”Про судоустрій і статус суддів”, ”Про Конституційний Суд України”, ”Про Вищу раду юстиції”.

Діяльність судової системи базується на відповідних принципах або засадах.

Конституційні засади (принципи) здійснення правосуддя в Україні закріплені статтях 124-131 розділу VIII Конституції України, який носить назву “Правосуддя”. Зокрема ст. 129 Конституції до основних засад правосуддя відносить наступні:

- незалежність суддів і підкорення їх тільки закону;

- здійснення судочинства суддею одноособово або колегіально;

- законність;

- рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом;

- забезпечення доведеності вини;

- змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості;

- підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

- забезпечення обвинуваченому права на захист;

- гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

- забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом;

- обов’язковість рішень суду.

Крім цього, цілий ряд конституційних принципів здійснення правосуддя закріплений і в інших розділах Конституції.

Окремо необхідно зупинитися на принципі незалежності суддів. У ст. 126 Конституції України закріплені положення, що гарантують незалежність і недоторканість суддів при здійсненні судочинства. Відповідно до вимог цієї статті, незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України, забороняться вплив на суддів яким би то не було чином, а держава забезпечує особисту безпеку суддів і їхніх родин.

Однією із важливих гарантій незалежності суддів є особливий порядок їх призначення, обрання, звільнення та притягнення до відповідальності. Зокрема ст. 126 Конституції встановлює, що судді займають посади безстрокове, крім суддів Конституційного Суду України і суддів, призначуваних на посаду судді вперше. Без згоди Верховної Ради України суддя не може бути затриманий чи арештований до винесення обвинувального вироку судом. Вказана стаття містить і вичерпний перелік підстав, за якими суддя може бути звільнений від посади лише органом, що його обрав чи призначив. До таких підстав Конституція відносить наступні:

1) закінчення терміну, на який він обраний чи призначений;

2) досягнення суддею шестидесяти п’яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набуття законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим;

9) подачі суддею заяви про відставку чи звільнення з посади за власним бажанням. Крім того, повноваження судді припиняються й у випадку його смерті.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” до основних засад (принципів) здійснення правосуддя в Україні відносить наступні: самостійність суддів; право на судовий захист; право на повноважний суд; рівність перед законом і судом; правова допомога при реалізації права на справедливий суд; гласність і відкритість судового процесу; мова судочинства; обов’язковість судових рішень. Цю групу принципів можна умовно назвати загальними, оскільки вони покладені в основу діяльності всіх судів загальної юрисдикції на теренах держави.

Відповідно до ст.129 Конституції, законом можуть бути визначені також і інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій. В даному випадку мова йде про так звані галузеві принципи здійснення судочинства в залежності від юрисдикції суду (в кримінальних, цивільних, адміністративних, господарських справах), які закріплені у відповідних процесуальних кодексах та в інших законах. Галузеві принципи судочинства повинні відповідати конституційним засадам і не можуть суперечити їм.


2. Конституційний Суд України

2.1. Завдання, склад та повноваження Конституційного Суду України

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ст.147 Конституції), а його завданням є гарантування верховенства Конституції як Основного закону держави на всій території України.

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України (далі – КСУ) регламентуються Конституцією України (розділ ХІІ ”Конституційний Суд України – ст.147-152) та Законом України “Про Конституційний Суд України”.

Діяльність КСУ ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всебічності розгляду справ та обґрунтованості прийнятих ним рішень.

КСУ складається з 18 суддів, які обираються (призначаються) лише на один 9-ти річний термін без права повторного обрання (призначення). Право на призначення і обрання суддів КСУ надано Президенту України, Верховній Раді України і З'їзду суддів України в рівній кількості – по шість суддів відповідно.

Президент України при призначенні суддів проводить консультації з Прем’єр -міністром і Міністром юстиції щодо кандидатур на посаду суддів КСУ. Призначеною на посаду судді вважається особа, про призначення якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Премєр - міністра і Міністра юстиції України. У випадку припинення повноважень судді, призначеного Президентом України, Президент у місячний термін призначає іншу особу на цю посаду.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Призначеними на посаду суддів КСУ вважаються кандидати, що набрали при таємному голосуванні найбільшу кількість голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради. У випадку припинення повноважень судді, що призначався Верховною Радою України, Верховна Рада в місячний термін призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради про призначення суддів КСУ.

Порядок призначення суддів КСУ З’їздом суддів України наступний. З’їзд судців на пропозицію його делегатів відкритим голосуванням більшістю голосів визначає кандидатури на посаду суддів для включення в бюлетені для таємного голосування. Призначеним на посаду судді КСУ вважається кандидат, який одержав у результаті голосування більшість голосів від числа обраних делегатів З’їзду суддів України. У випадку припинення повноважень судді, обраного З’їздом суддів України, з’їзд у тримісячний термін призначає іншу особу на цю посаду. За результатами голосування головуючий і секретар зїзду підписують рішення зїзду про призначення суддів КСУ.

Суддею КСУ може бути громадянин України, який досяг на день призначення сорокалітнього віку, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової чи педагогічної роботи зі спеціальності не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років.

Судді КСУ не можуть належати до політичних партій і профспілок, мати представницький мандат, брати участь у будь-якій політичній діяльності, займати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької і творчої.

Суддя Конституційного Суду займає посаду з дня проголошення ним присяги на засіданні Верховної Ради за участю Президента, Прем’єр-міністра і Голови Верховного Суду України, або осіб, які виконують їх обов’язки не пізніше ніж через місяць після його призначення суддею.

Очолює КСУ Голова, який обирається на спеціальному пленарному засіданні КСУ на один трирічний термін. На цей же термін обираються два його заступника. У Конституційному Суді є секретаріат, що забезпечує організаційну, науково-експертну, інформаційну й іншу діяльність суду, очолюваний керівником секретаріату. Керівник секретаріату призначається КСУ, за поданням його Голови, з числа громадян, що мають право на заняття посади професійного судді. До складу КСУ входять дві колегії суддів. Крім того, КСУ на своєму засіданні створює постійні комісії з числа його суддів., які є допоміжними робочими органами з питань організації внутрішньої діяльності суду. Голови постійних комісій призначаються Головою КСУ на термін своїх повноважень.

КСУ може також створювати на своїх пленарних засіданнях і тимчасові комісії для додаткового дослідження питань, пов’язаних з конституційним провадженням у справі, за участю фахівців відповідних галузей права.



До повноважень КСУ належить вирішення питань:

1. Про відповідність Конституції України:

– законів і інших нормативних актів Верховної Ради;

– актів Президента України;

– актів Кабінету Міністрів України;

– правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2. Про відповідність Конституції України діючих міжнародних договорів України чи тих міжнародних договорів, що вносяться у Верховну Раду для дачі згоди на їхню обов’язковість.

3. Про дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту.

4. Про офіційне тлумачення Конституції і законів України.

5. Про відповідність проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 та 158 Конституції України.

6. Про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України.
15.2.2. Форми звернення до Конституційного Суду України та їх суб’єкти

Законодавець передбачає дві основні форми звернення до КСУ – конституційне подання і конституційне звернення.



Конституційне поданняце письмове клопотання до КСУ про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про необхідність офіційного тлумачення Конституції України і законів України. Конституційним поданням також є звернення Верховної Ради України про дачу висновку, щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту.

Суб'єктами права на конституційне подання є:

а) з питань прийняття рішень КСУ про конституційність законів та інших правових актів, прийнятих Верховною Радою України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим – Президент України, не менше ніж сорок пять народних депутатів України, Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

б) з питань дачі висновків КСУ щодо відповідності Конституції України діючих міжнародних договорів України чи тих міжнародних договорів, що вносяться у Верховну Раду України для дачі згоди на їхню обов’язковість – Президент України, Кабінет Міністрів України;

в) з питань дачі висновків щодо дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади в порядку імпічменту – Верховна Рада України;

г) з питань прийняття рішень щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України – Президент України, не менше ніж сорок п’ять народних депутатів України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховний Суд України, Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування;

д) з питань дачі висновків про відповідність проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 та 158 Конституції України – Верховна Рада України;

ж) з питань дачі висновків про порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України – Президент та Верховна Рада України.

Конституційне звернення це письмове клопотання до КСУ про необхідність офіційного тлумачення Конституції України і законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичних осіб.

Субєктами права на конституційне звернення є громадяни України, іноземці, особи без громадянства і юридичні особи.

Конституційне звернення або подання може бути відкликане за письмової згодою суб’єкта, який його направив до КСУ в будь-який день, до дня розгляду на пленарному засіданні.


15.2.3. Порядок здійснення провадження в Конституційному Суді

Відкриття провадження в справі у КСУ за конституційним поданням чи конституційним зверненням ухвалюється відповідною колегією суддів або на засіданні КСУ. Справи, по яких відкрите конституційне провадження, розглядаються по суті судом на пленарному засіданні КСУ.

Термін провадження по справах у конституційних поданнях не повинен перевищувати трьох місяців. У випадку провадження за конституційним поданням визнаним судом невідкладним, термін його розгляду не повинен перевищувати одного місяця. Термін провадження у справах за конституційними зверненнями не повинен перевищувати шести місяців. Дата розгляду справи визначається Головою КСУ.

Для розгляду конституційних подань і звернень у складі КСУ створені дві колегії: 1) колегія суддів для розгляду питань про відкриття провадження по справах конституційних подань; 2) колегія суддів для розгляду питань про відкриття провадження по справах конституційних звернень.

Механізм провадження у КСУ наступний. Спочатку колегія суддів, до якої надійшло конституційне подання або звернення більшістю голосів приймає ухвалу про відкриття провадження в справі, або відмовляє у такому відкритті. У випадку, якщо колегія приймає ухвалу про відкриття провадження по справі, то така справа вноситься Головою КСУ на розгляд пленарного засідання КСУ для вирішення по суті. Якщо ж колегія суддів прийняла ухвалу про відмову у відкритті провадження в справі, секретар колегії суддів направляє відповідні матеріали Голові КСУ для їх розгляду на засіданні КСУ. В такому випадку засідання КСУ умовно кажучи виконує функцію апеляційної інстанції. Засідання суду є повноважним, якщо на ньому присутні не менше одинадцяти суддів, а рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини суддів, які беруть участь у засіданні. Прийняте КСУ на його засіданні рішення про відмову у відкритті провадження в справі є остаточним. Якщо ж на засіданні КСУ суддями буде прийняте рішення про відкриття конституційного провадження, справа вноситься на розгляд в пленарне засідання КСУ.

КСУ має право відмовити у відкритті конституційного провадження за наявності наступних підстав: 1) відсутність встановленого Конституцією України, Законом України “Про Конституційний Суд України” права на конституційне подання, конституційне звернення; 2) невідповідність конституційного подання або звернення вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України “Про Конституційний Суд України”; 3) непідвідомчість КСУ питань, порушених у конституційному поданні чи зверненні.

Як вже згадувалося вище, справи, провадження по яких відкрито за конституційними поданнями або зверненнями розглядаються по суті на пленарному засіданні КСУ, яке вважається повноважними за умови присутності на ньому не менше 12 суддів. Рішення КСУ приймаються (а також даються висновки), якщо за них на пленарному засіданні проголосувало не менше 10 суддів.
2.4. Рішення та висновки Конституційного Суду

За результатами розгляду справи на своїх пленарних засіданнях КСУ може або прийняти рішення, або дати висновок.



Рішення приймаються у справах:

– щодо відповідності Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

– щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Висновки даються у справах:

– про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів чи тих міжнародних договорів, що вносяться у Верховну Раду для дачі згоди на їхню обов’язковість;

– про дотримання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з посади; офіційного тлумачення Конституції;

– щодо відповідності проекту закону про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 та 158 Конституції України (регламентують порядок внесення змін до Конституції);

– щодо порушення Верховною Радою Автономної Республіки Крим Конституції або законів України.

Підставами для прийняття КСУ рішень щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є наступні:

1) невідповідність Конституції України;

2) порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

3) перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Рішення приймаються, висновки даються поіменним голосуванням шляхом опитування суддів. Судді не мають права утримуватися від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, що голосували за їхнє прийняття і голосували проти, і оприлюднюються в “Віснику Конституційного Суду України” та в інших офіційних виданнях України. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення чи висновку є обов’язковим Окрема думка судді викладається письмово та додається до рішення чи висновку.

Рішення і висновки КСУ підписуються не пізніше 7 днів після їх прийняття і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання, а їх копії надсилаються наступного робочого дня після їх оприлюднення суб’єкту права, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції, а також до органу влади, що прийняв правовий акт, який був предметом розгляду.

Закони а також інші нормативно-правові акти, або їхні окремі положення, визнані неконституційними, втрачають силу з дня винесення Конституційним Судом рішення про їхню неконституційність. Рішення є обов’язковими для виконання на території України, остаточними й оскарженню не підлягають.

Провадження у КСУ здійснюється державною мовою.


3. Суди загальної юрисдикції в Україні.

3.1 Система судів загальної юрисдикції. Ланка судової системи, судова інстанція.

Згідно ст. 124 Конституції та ст. 17 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, систему судів загальної юрисдикції складають:



- місцеві суди;

- апеляційні суди;

- вищі спеціалізовані суди;

- Верховний Суд України.

Ст. 125 Конституції передбачає побудову судової системи України за принципами територіальності (загальні суди) і спеціалізації (спеціалізовані суди). У ч.1 ст. 17 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” закріплена норма, яка визначає, що система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.



Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

– єдиними засадами організації та діяльності судів;

– єдиним статусом суддів;

– обов'язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

– забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування судами (судом) касаційної інстанції норм матеріального права;

– обов'язковістю виконання на території України судових рішень;

– єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

– фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

– вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна адміністративно-територіального устрою, зміна системи судів, а також інші підстави, передбачені законом.

Кількість суддів у суді визначається Державною судовою адміністрацією України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України на утримання судів.

Суди загальної юрисдикції очолюють голови цих судів, які в свою чергу мають також і заступників (заступника). Посада голови суду та заступника голови суду вважаються адміністративними посадами в суді. Законодавством України передбачений наступний порядок призначення суддів на адміністративні посади. Голова місцевого суду, його заступник, голова апеляційного суду, його заступники, голова вищого спеціалізованого суду, його заступники призначаються на посади строком на п'ять років із числа суддів цього суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів. Суддя не може обіймати одну адміністративну посаду відповідного суду більш як два строки підряд. Голова Верховного Суду України, заступник Голови Верховного Суду України обираються на посади і звільняються з посад Пленумом Верховного Суду України.

В основу системи судів загальної юрисдикції покладений розподіл судів на ланки.

Ланка судової системи – це сукупність судів, які мають однакову структуру, організаційну побудову, повноваження й у більшості випадків діють у межах територіальних одиниць, прирівняних за адміністративним статусом.

Так, судами першої (низової) ланки є місцеві суди, другої ланки – апеляційні суди, третьої – вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України належить до четвертої ланки судової системи і одночасно є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції.

Судова інстанція визначає повноваження окремо взятого суду при розгляді конкретної справи і по суті позначає стадію, через яку проходить конкретна справа в різних судах. В залежності від обсягу наданих їм законом повноважень, суди загальної юрисдикції можуть діяти як суди першої, апеляційної чи касаційної інстанції.

Суди першої інстанції – це суди, які вперше розглядають справу і вирішують її по суті своїм вироком, рішенням чи постановою. Судами першої інстанції є місцеві суди. В якості судів першої інстанції у випадках, передбачених процесуальним законом можуть діяти й апеляційні суди, а також Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ).

Суди апеляційної інстанції – це суди які за апеляційною скаргою перевіряють законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, якщо це рішення не набрало законної сили. Як суди апеляційної інстанції діють апеляційні суди областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд АРК, а у випадках передбачених процесуальним законом – також і ВАСУ.

Суди касаційної інстанції – це суди, які за касаційною скаргою перевіряють законність і обгрунтованість судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, а також здійснюють перегляд судових рішень у випадках, передбачених процесуальним законом. В касаційному порядку справи переглядають вищі спеціалізовані суди України – Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України.

Крім цього, рішення судів касаційної інстанції може переглянути Верховний Суд України з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Основне призначення судів апеляційної та касаційної інстанцій – забезпечення законності та обґрунтованості прийнятих судами рішень, неухильне дотримання принципу законності та створення можливостей захисту прав людини; усунення порушень закону, що допускаються судами нижчої інстанції та відновлення справедливості.


3.2. Місцеві суди

Система місцевих судів складається з місцевих загальних та місцевих спеціалізованих судів.

До місцевих загальних судів належать: районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди,

Місцевими спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд діє виключно як суд першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності. Місцеві суди здійснюють правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства, є основною ланкою судової системи і розглядають понад 90% всіх судових справ.

У розрізі конкретної цивільної, адміністративної, кримінальної, господарської справи місцевий суд як суд першої інстанції розглядає справи по суті в судовому засіданні вперше, безпосередньо, в відкритому або закритому засіданні, за участю сторін і на основі їх рівності і змагальності процесу та інших принципів правосуддя, досліджує докази (допитує обвинувачуваних, потерпілих, свідків, заслуховує експертів та ін.) і виносить рішення по цивільній справі, вирок суду – у кримінальній, котрі після набрання законної сили є загальнообов’язковими для виконання на всій території України.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні, цивільні, адміністративні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Місцеві (окружні) адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції – адміністративні справи, пов'язані з правовідносинами у сфері державного управління коли однією з сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади АРК, їх службові чи посадові особи.

Місцеві господарські суди розглядають справи зі спорів, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови і заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.



Суддя місцевого суду здійснює:

1) правосуддя в порядку, установленому процесуальним законом;

2) процесуальні дії й організаційні заходи з метою забезпе­чення розгляду справи;

3) контроль за своєчасним зверненням до виконання судових рішень, ухвалених під його головуванням і деякі інші повноваження.



Вперше на посаду судді місцевого суду Указом Президента України за поданням Вищої ради юстиції (на підставі рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії суддів України) на строк п’ять років може бути призначена особа, яка досягла віку 25 років, має вищу юридичну освіту, є громадянином України, має стаж практичної роботи у галузі права не менше 3-х років, проживає на території України не менше 10 років та володіє державною мовою. По закінченні цього строку своїх повноважень, судді обираються на посаду судді безстроково за рішенням Верховної Ради України за поданням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
3.3. Апеляційні суди

Другою ланкою судів загальної юрисдикції є апеляційні суди. В системі судів загальної юрисдикції в Україні можна виокремити загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

До апеляційних загальних судів належать:



- апеляційні суди областей;

- апеляційні суди міст Києва та Севастополя;

- Апеляційний суд Автономної Республіки Крим;

До апеляційних спеціалізованих судів належать:



- апеляційні господарські суди;

- апеляційні адміністративні суди.

Апеляційні спеціалізовані суди утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” апеляційні суди по розгляду справ відповідної юрисдикції наділяються наступними повноваженнями:

1) розглядають справи в апеляційному порядку згідно з процесуальним законом (тобто діють як суди ІІ інстанції);

2) у випадках, передбачених процесуальним законом, розглядають справи як суд першої інстанції.

Загальні апеляційні суди розглядають цивільні, кримінальні справи, а також справи про адміністративні правопорушення.

Спеціалізовані апеляційні суди (господарські та адміністративні) розглядають господарські та адміністративні справи.

В апеляційних судах можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів апеляційного суду за пропозицією голови суду. Наприклад у апеляційному суді області утворюються палати з розгляду цивільних, кримінальних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Крім зазначених вище повноважень з розгляду справ, апеляційні суди:

– аналізують судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

– надають місцевим судам методичну допомогу в застосуванні законодавства;

– здійснюють інші повноваження, визначені законом.

До складу апеляційного суду входять судді, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п'яти років, з числа яких призначаються голова суду та його заступники (на термін 5 років, в тому ж порядку, як і судді місцевих судів). В апеляційному суді, кількість суддів в якому перевищує тридцять п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.
3.4. Вищі спеціалізовані суди. Верховний Суд України

Відповідно до ч.1 ст. 31 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” у системі судів загальної юрисдикції діють вищі спеціалізовані суди як суди касаційної інстанції з розгляду цивільних і кримінальних, господарських, адміністративних справ.

Вищими спеціалізованими судами є:

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

Вищий господарський суд України (далі – ВГСУ);

Вищий адміністративний суд України (далі – ВАСУ).

Вищий спеціалізований суд має наступні повноваження з розгляду справ (ст. 32 Закону):

– розглядає справи відповідної судової юрисдикції в касаційному порядку згідно з процесуальним законом;

– розглядає справи відповідної судової юрисдикції як суд першої або апеляційної інстанції у випадках, передбачених процесуальним законом.

Відповідно до чинного процесуального законодавства Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, а також Вищий господарський суд України мають повноваження розглядати справи лише як суд касаційної інстанції, а Вищий адміністративний суд України може діяти як суд, апеляційної та касаційної (ч.3 ст.20, ч.3 ст.172, ч.6 ст.177 Кодексу адміністративного судочинства) інстанцій, так і як суд першої інстанції (ч.4ст.18 КАС).

Окрім зазначених вище повноважень з розгляду справ, вищий спеціалізований суд:

3) аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику;

4) надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

5) здійснює інші повноваження, визначені законом.

До складу вищих спеціалізованих судів можуть входити лише судді, які були обрані на посаду судді безстроково. З суддів вищого спеціалізованого суду Вищою радою юстиції на строк п’ять років призначаються голова суду та його заступники. Якщо у вищому спеціалізованому суді кількість суддів перевищує сорок п'ять, може бути призначено не більше трьох заступників голови суду.

У вищому спеціалізованому суді утворюються палати з розгляду окремих категорій справ у межах відповідної судової юрисдикції. Судову палату очолює секретар судової палати, який призначається з числа суддів цього суду. Рішення про утворення судової палати, її склад, а також про призначення секретаря судової палати приймаються зборами суддів вищого спеціалізованого суду за пропозицією голови суду.

Для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням єдності судової практики у справах відповідної судової юрисдикції, та інших питань, віднесених до його повноважень у вищому спеціалізованому суді у складі всіх суддів цього суду діє пленум. Пленум скликається головою вищого спеціалізованого суду в разі потреби або на вимогу не менш як п'ятої частини від складу суддів вищого спеціалізованого суду, але не рідше двох разів на рік. Засідання пленуму вищого спеціалізованого суду є повноважним за умови присутності на ньому не менше двох третин від складу пленуму.

При вищому спеціалізованому суді утворюється Науково-консультативна рада. Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.



Верховний Суд України (ВСУ) є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції і відповідно до ч.2 ст. 38 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” має наступні повноваження:

1) переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом;

2) переглядає справи у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) надає висновок про наявність чи відсутність у діяннях, в яких звинувачується Президент України, ознак державної зради або іншого злочину; вносить за зверненням Верховної Ради України письмове подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень за станом здоров'я;

4) звертається до Конституційного Суду України щодо конституційності законів, інших правових актів, а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Верховний Суд України складається з двадцяти суддів – по п'ять суддів від кожної спеціалізованої юрисдикції (цивільної, кримінальної, господарської, адміністративної), з числа яких обираються Голова Верховного Суду України та його заступник. Суддею ВСУ може бути особа, яка має стаж роботи на посаді судді не менше п'ятнадцяти років або суддя Конституційного Суду України.

Для вирішення питань, визначених Конституцією та законами України у ВСУ діє Пленум Верховного Суду України, який є колегіальним органом і діє у складі всіх суддів ВСУ, скликається Головою ВСУ в разі потреби або на вимогу не менш як четвертої частини від складу суддів ВСУ, але не рідше одного разу на три місяці.

Як вже зазначалося вище, Голова ВСУ обирається на посаду строком на п'ять років та звільняється з посади Пленумом ВСУ більшістю голосів від загального складу Пленуму шляхом таємного голосування. Разом з тим, повноваження Голови ВСУ можуть бути припинені і достроково внаслідок висловлення йому недовіри Пленумом ВСУ. Питання про висловлення недовіри Голові ВСУ розглядається Пленумом Верховного Суду України за поданням не менш як п'ятої частини суддів від складу Пленуму Верховного Суду України, скріпленим їх підписами. Рішення про висловлення недовіри Голові ВСУ приймається шляхом таємного голосування більшістю голосів від складу Пленуму Верховного Суду України і оформлюється Постановою Пленуму Верховного Суду України.

При ВСУ утворюється Науково-консультативна рада, ВСУ має офіційний друкований орган та може бути співзасновником інших друкованих видань.
4. Вища рада юстиції

Відповідно до ст. 131 Конституції в Україні діє Вища рада юстиції (ВРЮ). Правову основу діяльності ВРЮ складають Конституція України (ст. 131) та Закон України ”Про Вищу раду юстиції”. До компетенції ВРЮ згідно чинної Конституції належить вирішення наступних питань:

– внесення подання Президенту України про призначення суддів на посади або звільнення їх з посад;

– прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності;

– здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

Крім того, ст. 20 Закону України ”Про судоустрій і статус суддів” до повноважень ВРЮ відносить призначення суддів за поданням відповідної ради суддів на адміністративні посади голови та заступника голови місцевого, апеляційного та вищого спеціалізованого судів.

ВРЮ складається з двадцяти членів. Верховна Рада України, Президент України, з’їзд суддів України, з’їзд адвокатів України, з’їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників прокуратури – двох членів ВРЮ. За посадою до її складу також входять: Голова ВСУ, Міністр юстиції та Генеральний прокурор України. Строк повноважень членів ВРЮ (за виключенням тих, хто входить до її складу за посадою) складає 6 років. Членом ВРЮ може бути громадянин України, не молодший 35 років і не старший 65 років, який проживає в Україні не менше 10 років, має вищу юридичну освіту та стаж роботи у галузі права не менше 10 років.

Отже ВРЮ являє собою колегіальний, незалежний орган, основними завданнями якого є формування високопрофесійного суддівського корпусу та вирішення питань про дисциплінарну відповідальність суддів та прокурорів у випадках, передбачених законом.

В складі ВРЮ діють дві секції: 1) з питань підготовки подань для призначення суддів уперше та звільнення їх з посад; 2) дисциплінарна – для здійснення дисциплінарного провадження, розгляду скарг на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності і прийняття рішення про порушення суддями і прокурорами вимог щодо несумісності. Рішення про утворення секцій приймається на першому засіданні новоутвореної ВРЮ. Основне завдання секцій – це попередній розгляд питань, що належать компетенції секцій та подання відповідних висновків на розгляд ВРЮ. Засідання секції є правомочним, якщо на ньому присутні не менш як 2/3 від її складу, а висновки секції приймаються більшістю членів ВРЮ, присутніх на засіданні секції.

Роботу ВРЮ організовує і координує Голова ВРЮ, а у випадку його відсутності – заступник Голови ВРЮ. На постійній основі у ній працюють тільки Голова, заступник Голови та секретарі секцій. Всі інші члени, призначені до складу Вищої ради юстиції (крім народних депутатів), до неї прикомандировуються.



Вищою радою юстиції, відповідно до покладених на неї завдань, приймаються до розгляду:

– матеріали про призначення громадянина України на посаду судді вперше;

– звернення про звільнення суддів з посади;

– матеріали стосовно порушення суддями та прокурорами вимог щодо несумісності, а також порушення суддями вимог присяги;

– подання про відкриття дисциплінарного провадження щодо керівників судових органів;

– скарги на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та місцевих судів, а також прокурорів.

За результатами розгляду питань, віднесених до її компетенції, ВРЮ приймає відповідні акти – подання та рішення.

Подання – при вирішенні питань щодо призначення суддів та звільнення суддів з посади.

Рішення – при вирішенні питань: щодо порушення вимоги відносно несумісності; про дисциплінарну відповідальність; за скаргою на рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності; про увільнення члена ВРЮ у випадках, передбачених законом (підстави для звільнення членів ВРЮ закріплені у ст..18 Закону України ”Про Вищу раду юстиції).

Крім цього, ВРЮ може також приймати наступні процедурні акти:



Ухвали – про відкриття дисциплінарного провадження та про відкриття провадження щодо вимог законодавства про несумісність.

Рішення – про відмову в поданні про призначення, про відвід (самовідвід) члена ВРЮ.

У межах своїх повноважень ВРЮ може приймати й інші акти. Засідання ВРЮ вважається правомочним, якщо на ньому присутня більшість її членів від конституційного складу. Рішення на засіданні ВРЮ вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість членів ВРЮ від її конституційного складу.

Акти ВРЮ можуть бути оскаржені виключно до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України (КАСУ).

Розгляд матеріалів, звернень, подань, справ, скарг на засіданнях ВРЮ, як правило, здійснюється за участю посадових осіб, стосовно яких вирішуються ці питання. Виклик таких осіб є обов’язковим, за виключенням випадків, коли вони перебувають під вартою або відбувають покарання у виді арешту або позбавлення волі.