* Повний текст статті ви можете знайти у друкованій версії бюлетеня «Фінансовий ринок України» - polpoz.ru o_O
Главная
Поиск по ключевым словам:
страница 1
Похожие работы
Название работы Кол-во страниц Размер
Фінансовий ринок 8 642.73kb.
Усі твори для зно з української літератури, їх аудіо версії, стислі... 1 6.88kb.
Усі твори для зно з української літератури, їх аудіо версії, стислі... 4 613.34kb.
Рішення від 01. 07. 2011 №285 8 сесія 6 скликання Про здійснення... 1 39.85kb.
Розпорядження від „ 01 листопада 2012 року селище Гусятин №663-од... 1 16.04kb.
Інтернет-ресурси фондів і організацій, які пропонують грантову підтримку 1 47.52kb.
Рішення сесії Нетішинської міської ради VІ скликання 29. 08. 1 24.03kb.
Кабінет міністрів україни постанова 1 208.21kb.
Хмельницька обласна рада 1 114.15kb.
Розпорядження голови районної державної адміністрації 24. 07. 1 87.61kb.
Україна центральна виборча комісія постанова 1 квітня 2011 року №57... 1 13.1kb.
1. Сучасне світове господарство Сукупність різноманітних підприємств... 1 138.56kb.
1. На доске выписаны n последовательных натуральных чисел 1 46.11kb.

* Повний текст статті ви можете знайти у друкованій версії бюлетеня «Фінансовий ринок - страница №1/1

* Повний текст статті ви можете знайти у друкованій версії бюлетеня «Фінансовий ринок України»

З питань придбання звертатися за телефонами:

(044) 253-57-33, (044) 277-72-43

Або електронною поштою:



office@uafr.com.ua; office@ufin.com.ua.

Грошово-кредитний ринок



Нові ініціативи та шляхи подолання фінансової кризи
У березні 2009 року Базельський комітет з банківського нагляду оголосив, що рівень капіталу в банківській системі потребує посилення, щоб підвищити її стійкість до майбутніх економічних та фінансових стресів. Це має бути досягнуто шляхом комбінації заходів, таких як запровадження стандартів для сприяння побудові буферів капіталу, що може бути задіяно у періоди стресів, підвищення загального рівня та якості банківського капіталу, поліпшення покриття ризиків капіталом та впровадження додаткових заходів. Посилення механізму капіталізації у світі таким чином покращить довіру та закладе основу для більш надійної банківської системи.
1. Регуляторні заходи попередження краху

Більшість органів банківського регулювання вжили різні заходи для попередження краху своїх фінансових систем. Ці заходи підтримки можна розділити на чотири категорії:



  1. розширення страхування роздрібних вкладів (населення);

  2. видача гарантій на зобов’язання банків (відмінні від вкладів);

  3. ін’єкції капіталу (державні);

  4. викуп або гарантування активів, що утримуються банками.

Ці заходи доповнювалися наданням ліквідності центральними банками та політикою зниження процентних ставок (дешевих грошей). На сьогодні Австралія, Німеччина, Іспанія, Британія, США та Нідерланди здійснили всі чотири заходи. Крім них більше ніж дюжина країн також запровадили принаймні три з таких заходів. Тобто спостерігається схожий підхід у багатьох країнах. Серед західних країн три чверті розширили свої схеми страхування та запровадили гарантії на зобов’язання банків і програми ін’єкції капіталу. Викуп активів не був дуже популярним до недавніх часів, але зараз вже проводиться кількома країнами.

Раніше більшість країн вважали, що заходи на врятування банків самі по собі не будуть достатніми для подолання фінансової кризи і тому їх слід доповнювати пакетами фіскального стимулювання. На сьогодні п’ятнадцять країн оголосили про такі пакети в розмірі 1-5% ВНП, а Китай навіть оголосив про пакет, вартість якого перевищує 10% ВНП.

Незважаючи на потужне державне втручання, відновлення банківської системи ще триватиме досить довго. Наскільки ж ефективними виявилися такі заходи?

Слід враховувати, що сучасна криза є дуже складною. Її унікальність полягає в тому, що вона представили нові виклики для законодавців, такі як виснажування ринків сек’юритизації, одночасне погіршення здатності банків до продажу або фінансування активів, а також викликала хвилю вимушеного переведення кредитів у баланси банків. Криза є міжнародною і вражає всі аспекти фінансового та реального секторів економіки… *


Спеціальні права запозичення (SDR) як нова світова валюта
Д. Голубовський
Чутки про введення нової світової валюти (так званої суперрезервної валюти МВФ) набувають все більшого поширення. Цю ідею вже підтримали країни BRІС і багато впливових фінансистів (зокрема Дж. Сорос, див. ФРУ №2 за 2009 р.). Представники МВФ теж схвалюють таку перспективу. Але що може дати нам нова світова валюта, якою вона буде? Чи буде це SDR, що емітується МВФ, або якась інша грошова одиниця? Чи вирішить введення нової світової валюти існуючі сьогодні проблеми й чи допоможе знайти вихід із глобальної кризи? Що взагалі собою являють Спеціальні права запозичення МВФ?

SDR – Specіal Drawіng Rіghts (SDRs), спеціальні права запозичення, що являють собою міжнародний резервний актив, створений МВФ у 1969 році, як платіжний засіб між державами, членами МВФ. Курс SDR формується Міжнародним валютним фондом раз на день.

Вартість SDR визначається на основі кошика основних світових валют. Питома вага кожної валюти в кошику SDR визначається з урахуванням частки країни в міжнародній торгівлі: долар США 44%, євро 34%, японська ієна 11% і фунт стерлінгів 11%. У вартість SDR входить: 0,632 долара, 0,410 євро, 18,4 ієни й 0,0903 фунта стерлінга.

Сьогодні SDR – це просто мультивалютний кошик з валют, що вважалися донедавна валютами провідних світових економік, – Великої Британії, ЄЕС, Японії й США. Провідну роль однієї з них – Великої Британії – у даний момент уже можна поставити під великий сумнів. Зробивши ставку на торгівлю капіталом, гранично спростивши цей бізнес, відкривши країну для інвестицій і довгий час підтримуючи високий курс фунта, Велика Британія знищила свій реальний сектор. Як виробник, вона сьогодні мало що собою являє. У дещо кращому стані перебувають США. Вивізши із країни більшу частину складальних виробництв і зосередившись на розвитку технологій й інноваціях, США, принаймні, зберігають високий науково-технічний потенціал. Однак остання хвиля розробок, під якою було надуто кульку доткомів, не окупила себе. Думка, про те, що широке впровадження ІТ-технологій може істотно підвищити продуктивність праці і якість життя, себе не виправдала. Виявилося, що нові можливості, надавані ІТ-індустрією, знаходять найбільший попит в індустрії розваг, що, у свою чергу, може зростати тільки тоді, коли збільшується рівень доходів населення. Індустрія розваг – це надбудова над індустрією, що задовольняє базові потреби суспільства, і, якщо остання не зростає, зростання першої обмежене. Що до розробок наступних поколінь в галузі альтернативної енергетики, біотехнологій, генної інженерії, то вони на сьогоднішній день далекі від завершення. Для їхнього впровадження потрібні великі інвестиції, а їх нівідкіля сьогодні взяти.

Усі ці обставини змушують переоцінити значимість інноваційної частини американської економіки убік її зменшення. А якщо врахувати той факт, що значна частина реального сектора мігрувала зі США в країни "третього світу", і репатріація цих виробництв назад у США ускладнена, у тому числі, через виснаження необхідної для їхнього розгортання кадрової бази, стає зрозуміло, що США – далеко не найпривабливіше місце для інвестицій. Якщо ж до цього додати боргові проблеми й поточну політику Федеральної резервної системи, що відкрито запустила друкарський верстат, то можна дійти висновку, що США – зовсім непривабливе місце для інвестицій. *


Страховий ринок та небанківські фінансові установи



Особливості та процедури страхування життя в Україні*
Г. Третьякова

Голова Правління СК «ПРОСТО страхування. Життя та пенсія»
Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник у разі убезпечення життя може розраховувати на страхову суму або пенсію, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадку, що призначається кожному з них. Страхування життя є також ефективним засобом мотивації персоналу у разі участі підприємства у програмах убезпечення життя шляхом оплати (повністю або частково) вартості страхових полісів для своїх співробітників. Це заохочує персонал до продуктивної праці та лояльного ставлення до компанії, у якій вони працюють. Підвищення фінансової культури та рівня доходів населення зумовлює зростання інтересу з боку громадян і бізнесу до страхування життя та його поширення в Україні.

Договір страхування життя, порядок його укладання та припинення

У вітчизняному законодавстві договір убезпечення життя регулюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування” та підзаконними нормативними актами Держфінпослуг. Зокрема, згідно зі статтею 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Про це також зазначається у статті 16 Закону України „Про страхування”.

Договір убезпечення життя, як і будь-який інший договір страхування, обов'язково повинен мати письмову форму. У разі недодержання письмової форми договору убезпечення життя такий договір є нікчемним.

Предметом договору особового страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням.

Констатацією досягнення угоди між сторонами та оформлення договору є страховий поліс (свідоцтво, сертифікат). Поліс убезпечення життя має цедуарну форму. Це означає, що документ має два типи тексту: заздалегідь надруковані загальні положення, однакові для всіх полісів даного типу, і змінну частину, що становить собою персональну інформацію про кожного убезпеченого.

Договір убезпечення життя можна охарактеризувати такими шістьма ознаками:

1) консенсуальність, оскільки для належного укладання договору необхідна згода сторін. Відповідно до статті 3 Закону України „Про страхування”, страхувальники можуть укладати із страховиками договори убезпечення життя щодо третіх осіб лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством, а також мають право при укладанні договорів призначати за згодою убезпеченого для отримання страхових виплат вигодонабувачів (громадян або юридичних осіб), а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено таким договором;

2) двосторонність, бо сторони взаємно зобов’язуються одна перед одною (одна — сплатити страхові платежі, а інша — здійснити страхову виплату). Згідно зі статтею 984 Цивільного кодексу України сторонами у договорі страхування є:

- страховик – юридична особа, яка спеціально створена та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;

- страхувальник – фізична або юридична особа.

Незважаючи на те, що договір убезпечення життя підписується та виконується двома сторонами – страховиком і страхувальником, на різних етапах укладання та виконання з боку страхувальника можуть брати участь інші особи, зокрема, убезпечений (вигодонабувач). Зокрема, у разі смерті страхувальника, який уклав договір убезпечення життя на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки з охорони прав і законних інтересів убезпечених…*
Регулювання діяльності пенсійних фондів у Європейському Союзі*
Регулювання діяльності пенсійних фондів у країнах-членах Європейського Союзу здійснюється згідно Директиви 2003/41/ЕС про діяльність установ професійного пенсійного забезпечення та нагляд за нею (Директива УППЗ). Вона передбачає створення загальноєвропейського ринку професійних пенсійних фондів, зокрема, дозволяє пенсійним фондам брати в управління програми професійного пенсійного забезпечення для компаній, заснованих на території іншої держави – члена, та дозволяє загальноєвропейській компанії мати лише один професійний пенсійний фонд для всіх її дочірніх у Європі.

Директива УППЗ застосовується до фінансованих установ, які створюються окремо від будь-якої фінансуючої організації з метою надання професійних пенсій по старості на основі угоди або контракту, який укладається індивідуально або колективно між роботодавцями та працівниками чи їхніми представниками або із приватними підприємцями відповідно до законодавства держави походження або приймаючої держави ЄС. Держави – члени ЄС можуть також застосовувати цю директиву до компаній, які страхують життя в контексті професійної діяльності. Проте у такому випадку пенсійні активи та пасиви повинні відокремлюватися від страхової діяльності, формуватися та управлятися окремо. Директива не застосовується до державних програм соціального забезпечення, які регулюються положенням ЄЕС № 1408/71, або до солідарних пенсійних планів.

Для цілей директиви УППЗ пенсія по старості означає не тільки допомогу, що виплачується по досягненні пенсійного віку, але й допомогу, що виплачується у випадку смерті, інвалідності чи втрати роботи, а також допомогу на оплату послуг, наданих у випадку захворювання, малозабезпеченості або загибелі. Для збереження пенсійних активів у випадку банкрутства фінансуючого роботодавця директива вимагає юридично відокремлювати фінансуючого рободавця від пенсійної установи.

Регулювання інвестиційної політики Установ професійного пенсійного забезпечення

Директива про УППЗ вимагає, щоб держави – члени регулювали інвестиційну політику УППЗ за принципом «розсудлива людина», тобто, щоб активи пенсійного фонду інвестувалися в інтересах його членів і бенефіціарів. Це, зокрема, означає, що активи повинні переважно інвестуватися на регульованих ринках, а якщо цього не робиться, то інвестиції повинні обмежуватися пруденційним рівнем. Для скорочення інвестиційного ризику та підвищення ефективності управління інвестиційним портфелем дозволяється інвестувати активи у деривативи, але у такому випадку необхідно уникати надмірного ризику, який виникає при здійсненні операцій лише із одним контрагентом й інших операцій із деривативами. Активи необхідно належним чином диверсифікувати для уникнення надмірної залежності від одного конкретного активу, емітента чи групи. Втім у випадку інвестицій у державні облігації держави – члени можуть не застосовувати це зобов’язання. ..*




Стандарти діяльності та управління



Нові правила гри на вітчизняному ринку нерухомості *
Фінансова криза завдала чи не найбільш сильного удару по будівельній галузі національної економіки та фактично паралізувала ринок нерухомості. Спробою реанімувати цей важливий сектор вітчизняної економіки та пожвавити активність інвесторів на ньому є прийняття Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» від 25 грудня 2008 р. № 800-VI (далі - Закон), який набрав чинності 14 січня 2009 p.

Подолання кризових явищ у будівельній галузі й житловому будівництві відповідно до ст. 1 Закону здійснюватиметься наступним шляхом:

1) викуп у забудовників та/або фінансових установ нереалізованого житла в об'єктах будівництва, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у випадку неспроможності забудовників продовжувати будівництво житла у зв'язку з недостатнім обсягом коштів для формування фондів соціального й службового житла;

2) надання громадянам державної підтримки на будівництво (придбання) доступного житла шляхом сплати державою частини його вартості;

3) отримання громадянами житла в оренду з викупом за рахунок власних коштів громадян і коштів державної підтримки;

4) надання фізичним і юридичним особам пільгових кредитів на будівництво житла й компенсацій процентної ставки за цими кредитами;

5) збільшення статутних капіталів державних банків і Державної іпотечної установи для надання кредитів на завершення будівництва багатоквартирних житлових будинків;

6) викуп державою у кредиторів іпотечних кредитів, отриманих фізичними особами на будівництво й придбання житла до набрання чинності Законом і віднесених до категорії ризикованих.

Закон також намагається захистити інтереси юридичних і фізичних осіб, які отримали кредит на придбання або будівництво житла. Так, п. 2 ст. 3 Закону забороняє кредитно-фінансовим установам за укладеними договорами збільшувати процентну ставку за кредитами, отриманими фізичними і юридичними особами на придбання або будівництво житла.

Така ставка може бути змінена лише за згодою сторін. Проте, стаття про заборону підвищення процентних ставок поширюється лише на новоукладені іпотечні договори (укладені після 14 січня 2009 р.). При цьому банк має можливості підвищити процентну ставку, якщо включить це право до умов договору. Крім того, Закон встановлює пільговий режим кредитування як для суб'єктів господарювання, що здійснюють будівництво, так і для громадян – на будівництво або придбання доступного житла.

Пункт 1 ст. 3 Закону зобов'язує кредитно-фінансові установи до 1 січня 2012 р. здійснювати пільгове кредитування забудовників для будівництва житла й інших об'єктів під заставу цінних паперів, майнових прав та інших активів. Порядок надання таких кредитів визначатиметься Кабінетом Міністрів України спільно з НБУ. При цьому порядок передбачає обмеження кошторисного прибутку у вартості житла до 15% прямих і загальновиробничих витрат і обмеження рентабельності виробництва будівельних матеріалів і виробів, які використовуються в будівництві, до 15%...*
Європейські вимоги щодо достатності капіталу фінансових установ та додаткового нагляду за фінансовими конгломератами*
1. Директива про достатність капіталу

Вимоги Європейського Союзу щодо достатності капіталу фінансових установ викладені у Директиві про достатність капіталу (ДДК) (2006/49/ЕС), яка застосовує міжнародні керівні принципи стосовно достатності капіталу, що були ухвалені у червні 2004 року Базельським комітетом з нагляду за банківською діяльністю (Базель-ІІ), до банків й інвестиційних компаній, зареєстрованих на території держав – членів ЄС. ДДК була введена у дію 1 січня 2007 року.



ДДК запроваджує в рамках законодавства ЄС трирівневу наглядову структуру Базеля- ІІ, а саме: (і) рівень 1 охоплює вимоги до мінімального капіталу з урахуванням ризиків; (іі) рівень 2 охоплює нагляд з боку регуляторних органів з урахуванням ризиків; та (ііі) рівень 3 стосується вимог щодо розкриття інформації регульованими операторами ринку.

Рівень 1. ДДК вимагає, щоб компанії розраховували обсяг свого мінімально необхідного капіталу з урахуванням кредитного, ринкового та операційного ризиків. Що стосується інвестиційних компаній, то тут, з огляду на діапазон діяльності, яку таким компаніям дозволяється здійснювати, рівень мінімально достатнього капіталу згідно із ДДК розраховується дещо по-іншому. Зокрема, ДДК дозволяє державам – членам розподіляти інвестиційні компанії на три категорії: «повноцінні інвестиційні компанії», «компанії із обмеженою ліцензією» та «компанії із обмеженою діяльністю»:

    1. повноцінна інвестиційна компанія – це інвестиційна фірма, яка не має жодних обмежень на ліцензію або діяльність. Вона має право діяти як принципал без жодних умов чи обмежень і може також гарантувати фінансові інструменти;

    2. компанія із обмеженою ліцензією – це інвестиційна фірма, якій не дозволяється діяти самостійно або гарантувати та/ або розміщувати фінансові інструменти на основі твердих зобов’язань;

    3. компанія із обмеженою діяльністю – це інвестиційна фірма, яка діє самостійно лише з метою отримання або виконання розпоряджень клієнтів або з метою отримання доступу до системи взаєморозрахунків у випадках, коли вона діє як агент або виконує розпорядження клієнта.

    4. Нижче наводиться опис чинних положень, які встановлюють порядок розрахунку мінімально достатнього капіталу для кожної із трьох категорій інвестиційних компаній. Такий порядок був встановлений Адміністрацією фінансових послуг Великої Британії згідно із ДДК («положення ДДК»). …*


Міжнародний огляд та зарубіжний досвід


Інвестиційні перспективи ринку акцій в історичному ракурсі
О. Антонець
Коли восени минулого року, під час стрімкого падіння фондових індексів, знаменитий Уоррен Баффет повідомив, що починає інвестувати в акції, в обґрунтування свого рішення він сказав: "Чекати, коли заспівають дрозди, – значить пропустити весну". Відомий інвестор впевнений, що ринок, як би він не знизився, рано чи пізно почне зростати, і трапиться це до того, як зміняться настрої основної маси інвесторів або закінчиться рецесія. Для прикладу він нагадав, що до кінця Великої Депресії індекс Dow Jones зі свого кризового мінімуму встиг підвищитись на 30%. Проте, нещодавно слова гуру про "економічний Перл-Харбор" і найгірший сценарій розвитку кризи, неабияк налякали ринки. Втім, "оракул з Омахи" залишається вірний собі, говорячи про довгострокові перспективи економіки: "Механізм знову прекрасно працюватиме". Років через п'ять. Чи все-таки раніше?

Золоте правило Уоррена Баффета говорить: "Будь обережним, коли всі навколо охоплені жадібністю, і будь жадібним, коли всі навколо охоплені страхом". У другій частині правила є умова гарантовано прибуткових (у довгостроковій перспективі!) інвестицій в акції, і виникає вона саме в період криз, коли на ринку відбуваються масові розпродажі активів, спровоковані панікою. Втручання в процес ціноутворення таких ірраціональних факторів призводить до аномального відхилення ринкових цін акцій від їхньої справедливої вартості.

Не багато інвесторів, що пережили обвальне падіння фондових індексів у 2008 році, готові сьогодні вкладати в акції – паралітична дія викликає страх, що посилюється поточними новинами про масштаби поширення кризи. Крім того, додатковою перешкодою є інерційність мислення – формування очікувань на основі минулих вражень. А якщо спробувати позбутися від лінійності в очікуваннях і поглянути на можливу динаміку фондового ринку в ході нинішньої кризи крізь призму логіки й історії?

Офіційним хронометруванням економічних циклів в економіці США займається Natіonal Bureau of Economіc Research (NBER) – саме ця організація повідомляє про початок і закінчення рецесії. От тільки відбувається це з великою затримкою через те, що для встановлення економіці правильного діагнозу необхідно проаналізувати часові ряди безлічі показників, які, до того ж, можуть неодноразово переглядатися (середнє запізнювання з оголошенням дат початку й закінчення рецесій вимірюється, відповідно, 7-місячним й 15-місячним лагами). Наприклад, про початок нинішньої рецесії (грудень 2007-го) було оголошено лише в грудні 2008-го…*


Інститут банківського омбудсмену на грошово-кредитному ринку Індії
Г. Бортніков

консультант Групи управління проектами НБУ
Поняття “омбудсмен” походить від назви прототипу сучасних органів по роботі зі скаргами клієнтів будь-яких установ, що був вперше створений парламентом Швеції. “Umbudusman” буквально означає шведською “представник”. В демократичних державах омбудсмен (з прав людини) – це посадова особа, на яку покладаються функції контролю дотримання законних прав та інтересів громадян в діяльності органів виконавчої влади і державних службовців. Також існують різновиди “фінансових омбудсменів”, які займаються справами у сфері фінансових послуг. Такі органи не мають відношення до недержавних асоціацій із захисту прав користувачів, а також відокремлені від державних департаментів із захисту прав споживачів в силу специфіки фінансового сектору.

Центральний банк Індії (Reserve Bank of India) запровадив Схему банківського омбудсмену у червні 1995 р. для забезпечення низьковитратного та ефективного форуму для задоволення скарг клієнтів на банки.

Згідно річного звіту Банківського омбудсмену протягом 2007-08 фінансового року омбудсмен отримав 47887 скарг, порівняно з 38638 скаргами у 2006-07 році. За весь 2007-08 фінансовий рік надійшло 45% скарг з великих міст, 20% з середніх міст, а також 18% від сільських та 14% напівміських місцевостей. Найбільш часті скарги надходили щодо кредитних карток, а також невиконання банками своїх зобов’язань. Наступною за частотою підставою для скарг були депозити та перекази, ведення залишків на рахунку, перегляд зборів за індивідуальні сейфи, збори за процесинг, пролонгацію і закриття рахунків, які були нараховані без належного повідомлення клієнтам, тощо.

Здається, що в умовах банківської кризи в Україні, зокрема падіння довіри до банків, налагодження формалізованого порядку роботи зі скаргами клієнтів на рівні банків та на рівні самого органу регулювання (в НБУ або іншому органі нагляду за фінансовими ринками) є дуже актуальним…*




Порадник для інвесторів та споживачів фін. послуг



Як приватному інвестору-нерезиденту придбати цінні папери США*


Оскільки приватний інвестор не може самостійно купити акції американської фондової біржі, то, насамперед, необхідно визначитися із брокером, за допомогою якого це можна зробити. Слід зазначити, що брокерів, які дають доступ на американські біржі, безліч. Однак їх можна розділити на дві великі групи: універсальні брокери, або брокери з повною комісією й дисконтні брокери, або брокери зі зниженою комісією. Зважаючи на низку обставин, серед яких неабияке значення має вартість обслуговування, індивідуальному інвесторові більш вигідно відкривати рахунок у дисконтного брокера.

За останні кілька років конкуренція між американськими брокерами значно посилилась, що призвело до зниження вартості обслуговування. Крім того, різниця в якості послуг, що надаються, й вартості обслуговування в різних брокерів поступово згладжується, тому немає необхідності довго розмірковувати, вибираючи “найкращого”. Достатньо вибрати великого й надійного брокера, що є членом Корпорації із захисту прав інвесторів, Securities Investor Protection Corporation, SIPC. Членство в даній організації гарантує інвестору, що у випадку банкрутства брокера або настання яких-небудь інших форс-мажорних обставин, його втрати будуть компенсовані. Максимальна сума покриття становить $500000, з яких у вигляді коштів буде виплачено не більше $100000. Як правило, інформація про членство в SIPC представлена на веб-сайті брокера, крім того, ці відомості можна одержати на www.sipc.org. Необхідно розуміти, що SIPC не буде відшкодовувати втрати в тих випадках, коли вони відбулися з вини самого інвестора, наприклад, у результаті невдалої інвестиції в акції компанії, що згодом збанкрутувала.

Є ще один пункт, який необхідно з’ясувати перш, ніж вибрати брокера й розпочати процедуру відкриття рахунку. Важливо заздалегідь визначитися з тим, наскільки часто будуть відбуватися угоди з купівлі або продажу цінних паперів, оскільки американських дисконтних брокерів можна у свою чергу розділити на дві великі підгрупи. Перша більше підходить для тих, хто торгує рідко, друга ж дозволить скоротити витрати на обслуговування тим, хто торгує дуже часто. Найбільш прийнятними для вітчизняних інвесторів, що працюють на американському ринку, є такі брокери, як Ameritrade (AMTD) і Interactive Brokers…*

Фінансові поради мандрівникам*
Коли ми збираємося у відпустку, відрядження або закордонні мандри, то можемо забути якусь дрібницю, що, можливо, заощадить наші гроші під час довгої подорожі. Наведені нижче поради допоможуть уникнути багатьох неприємностей під час подорожі.

Робіть по дві копії всіх

важливих документів

Зробіть по дві копії всіх важливих документів (кредитні картки, паспорт, водійське посвідчення тощо). Залиште один комплект вдома у членів родини, а другий візьміть із собою в дорогу. Коли приїжджаєте до готелю, покладіть усі документи в готельний сейф. Якщо йдете кудись, то беріть із собою копії, а не оригінали документів. Беріть із собою тільки ту валюту або кредитні картки, якими ви будете розраховуватись, Ніколи не можна виключати варіант втрати або злодійства. Якщо не довіряєте сейфам у готелях, доведеться купити пояс для грошей або ще щось подібне.



Придбайте страховку

Придбайте дорожню страховку й включіть туди компенсацію за відкладені рейси літаків, поїздів, їхнє скасування, втрату багажу тощо. Обов'язково потрібно придбати медичну страховку. Все що ви витратите на неї, можливо, заощадить вам тисячі доларів, якщо ви раптом занедужаєте або постраждаєте під час подорожі. Витрати на медичне обслуговування або гірше того, на випадок вашої смерті, можуть бути значними, тому подбайте про своїх рідних і не змушуйте їх витрачати свої гроші. Зробіть копії страхових документів і залишіть на зберігання вдома. Крім того, складіть доручення, якщо під час подорожі ви будете не в змозі зробити все самі.

І хоча остання інформація, напевно й не така важлива для вас, але дані, наведені у звіті дослідницької групи Johns Hopkіns Assocіates, можуть змінити вашу думку. Більшість американців, які з різних причин вмирають під час подорожей (серцевий напад, аварії, вбивство, самогубство), роблять це в розвинутих країнах Західної Європи.

Придбайте відповідні страховки на наявне у вас устаткування: фотокамери, біноклі, ноутбуки тощо…*


Правила капіталізму від Насіма Талеби
Насім Талеб одержав широку популярність, завдяки написаній ним у 2006 році книзі "Чорний лебідь", де, серед іншого, стверджувалося: "Глобалізація створила взаємозалежну крихкість, зменшивши волатильність і створивши видимість стабільності ... Ми ніколи раніше не жили під загрозою глобального колапсу. Фінансова біосфера поїдається гігантськими, бюрократичними банками, і коли один з них упаде, впадуть усі". Це пророцтво в точності здійснилось. Сьогодні Талеб зайнятий дослідженнями в галузі філософії випадковості й ролі невизначеності в суспільстві й науці з ухилом у філософію історії й вивчення ролі важливих випадків (він називає їх "чорними лебедями") у визначенні ходу історії. Важливо відзначити, що "чорні лебеді" це не обов'язково негативні події або катастрофи, але й випадкові удачі.

Крім того, Талеб сформулював 10 правил капіталізму, які наводяться нижче:

1. Слабка ланка повинна зламатися, поки вона ще мала. На жаль, економічна еволюція призвела до того, що компанії з максимальною кількістю прихованих ризиків, тобто найменші стали найбільшими.

2. Неприпустима націоналізація збитків і приватизація доходів. Нам вдалося поєднати найгірші риси капіталізму й соціалізму. У Франції 1980-х соціалісти взяли гору над банками, а в США 2000-х банки здолали уряд. Це сюрреалізм.

3. Людині, що розбила шкільний автобус, не варто довіряти новий. Із крахом системи економічний істеблішмент втратив легітимність. Безвідповідально й нерозважливо сподіватися, що ці "експерти" витягнуть нас із ями. Знайдіть розумних людей із чистими руками.

4. Не дозволяйте тим, хто працює за бонуси, управляти АЕС або вашими фінансовими ризиками. Сто до одного, що вони нехтуватимуть безпекою заради прибутку. Капіталізм – це система винагород і покарань, не тільки винагород.

5. Зважте все складне простим. Складності, що криються в глобалізації й крайньому взаємозв'язку економік, можна компенсувати простотою фінансових продуктів.

6. Не давайте дітям вибухівку. Складні деривативи повинні бути скасовані, тому що ніхто їх не розуміє. Громадян необхідно захищати від них самих, від банкірів з їх хеджованими продуктами й від довірливих регуляторів, що прислухаються до економістів-теоретиків…*


Уоррен Баффет та його інвестиційні принципи
Уоррен Баффет (Warren Buffett), за переконанням більшості його колег, – фортовий інвестор, що зробив свій капітал, інвестуючи в акції. Втім, слово "фарт" тут не зовсім є доречним. У виборі об'єктів для інвестицій Баффет дотримується винятково фундаментального аналізу, – він вибирає акції за фінансовим і виробничим показником компаній-емітентів. Він купує не просто акції, а успішний бізнес, що стоїть за цими цінними паперами. При цьому Баффет віддає перевагу тим активам, які, на його думку, на момент купівлі недооцінені. Безумовно, Баффет довгостроковий інвестор – у середньому він тримає акції 10 років. І за його словами, його не хвилює, що трапиться на біржі після того, як він їх купив. Баффет зізнається, що гарні акції він триматиме рівно стільки, скільки вони будуть здатні приносити прибуток. Продавати завчасно він їх не буде, і це, можливо, на думку самого Баффета, дещо знижує фінансові показники його компанії Berkshire. "Основний секрет успішного інвестування, – говорить Баффет, прозваний "Оракулом з Омахи" за своє інвестиційне чуття, – вибрати гарні акції в потрібний час і тримати їх доти, поки ці акції залишаються гарними". Найбільш відомою ілюстрацією успішності стратегії Баффета є той факт, що $10000, вкладені в його компанію в 1965 році, зараз принесли б близько $30 млн. Ті ж $10 тис., інвестовані в індекс S&P 500, зараз коштували б лише $500 тис. Сам Баффет стійко посідає друге місце в рейтингу найбагатших людей світу, що становить Forbes. Його майно у цей час оцінюється в $42 млрд.
Уоррен Едвард Баффет народився 30 серпня 1930 року в місті Омаха, штат Небраска. Батько Говард Баффет (Howard Buffett) був успішним біржовим трейдером. Усього в Баффетів було четверо дітей, і Уоррен виявився серед них єдиним хлопчиком. Ще будучи зовсім малим він мав гарну пам'ять на числа, одразу запам'ятовуючи кількість жителів у різних містах Америки. Цікаво, що дід Уоррена тримав в Омасі продуктову крамницю, у якій працював нинішній компаньйон Баффета Чарлі Мангер (Charlie Munger).

Першу свою оборудку юний Баффет зробив у віці шести років. У магазині свого діда він купив на кишенькові гроші шість банок "Coca-Cola" по 25 центів за одиницю і продав їх по 50 центів членам своєї родини. Робота батька подобалась Уоррену, і в 11 років він вирішив спробувати себе в біржових спекуляціях. Об'єднавшись зі старшою сестрою Доріс (Doris) і взявши гроші в борг у батька, він купив три привілейовані акції Cities Service по $38. Незабаром їхня ціна знизилась до $27, а потім зросла до $40. На цій оцінці Уоррен продав акції з метою зафіксувати прибуток і заробив за винятком комісії $5. Однак усього лише через кілька днів ціна Cities Service перевищила $200 за акцію. Баффет дотепер згадує про свою помилку й додає, що так життя дало йому головний принцип інвестування – "терпіння винагороджується".



У 13 років юний Уоррен взявся за доставку газети Washington Post і заробив на цьому $175 на місяць. Окрилений успіхом, він здивував усіх родичів, повідомивши, що якщо до 30 років не стане мільйонером, то зістрибне з даху найвищого будинку в Омасі. …*


izumzum.ru